Постанова від 11 березня 2026 р. у справі №380/23662/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2026 рокуЛьвівСправа № 380/23662/25 пров. № А/857/6718/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Гудима Л.Я.,

суддів: Качмара В.Я., Онишкевича Т.В.,

за участю секретаря судового засідання: Кулабухової М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львів апеляційні скарги Личаківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) та ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21 січня 2026 року, головуючий суддя – Коморний О.І., ухвалене о 12:10 год. у м. Львів, повний текст якого складено 22.01.2026 року, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Личаківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_1 , про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач – ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до Личаківського ВДВС у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), третя особа - ОСОБА_1 , в якому просила визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Личаківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Хандія Василя Михайловича від 05 листопада 2025 року про накладення на боржника штрафу у розмірі 3400 (три тисячі чотириста) гривень 00 копійок, яка була винесена у межах виконавчого провадження №76754069.

В обґрунтування своїх позовних вимог посилалась на те, що постанова державного виконавця про накладення штрафу у виконавчому провадженні винесена без з`ясування і оцінки причин невиконання судового рішення. Зазначала, що державний виконавець мав би врахувати об`єктивні причини, які унеможливлювали виконання рішення в стислі строки. Вказує, що виконання судового рішення було відстрочене до 13.10.2025 року. Позивач зазначала, що у серпні 2025 році звернулася до суду із заявою про роз`яснення судового рішення та станом на 26.11.2025 ухвалу про роз`яснення не постановлено. Отже, виконати рішення суду об`єктивно неможливо, оскільки його зміст є невизначеним, а заява про роз`яснення рішення суду - не розглянута. У зв`язку із цим, постанова державного виконавця Личаківського ВДВС від 05.11.2025 року про накладення штрафу є передчасною, безпідставною і підлягає скасуванню. Разом з тим вказує, що винесена ухвала Верховного Суду від 29.10.2025 у справі №463/7737/19 про відкриття касаційноого провадження за касаційною скаргою особи, яка не брала участі у справі, - ОСОБА_3 . У своїй касаційній скарзі ОСОБА_3 заявив вимоги про скасування постанови Львівського апеляційного суду від 15.10.2024, а також подав клопотання про зупинення виконання постанови Львівського апеляційного суду від 14.10.2024. Ухвалою про відкриття касаційного провадження Верховний Суд відмовив у задоволенні клопотання про зупинення виконання судового рішення, зазначивши, що постанова суду примусовому виконанню не підлягає. Відтак, Верховним Судом було констатовано, що постанова Львівського апеляційного суду від 14.10.2024 примусовому виконанню не підлягає.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 21 січня 2026 року адміністративний позов задоволено; визнано протиправною та скасовано постанову головного державного виконавця Личаківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Хандія Василя Михайловича від 05 листопада 2025 року про накладення на боржника штрафу у розмірі 3400 (три тисячі чотириста) гривень 00 копійок, яка була винесена у межах виконавчого провадження №76754069.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, Личаківський ВДВС у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) та ОСОБА_1 оскаржили його в апеляційному порядку, які, покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просять суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Свою апеляційну скаргу Личаківський ВДВС у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) мотивує тим, що виконати рішення суду є можливим без його роз`яснення, оскільки нею здійснено реконструкцію лоджії, без доступу до якої третя особа позбавлена можливості користуватись спільним горищем.

ОСОБА_1 свою апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що Законом України «Про виконавче провадження» прямо передбачені повноваження державного виконавця на винесення постанови про накладення штрафу за невиконання судового рішення, які встановленні з метою здійснення достатніх дій для організації процесу його виконання, незалежно від будь яких умов.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав подані апеляційні скарги, вважає оскаржене рішення суду незаконним та повністю підтримав доводи, зазначені у апеляційних скаргах.

Позивач заперечила проти апеляційних скарг, вважає оскаржене рішення суду законним та обґрунтованим та просила апеляційні скарги залишити без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача та представника відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що подані апеляційні скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, Рішенням Личаківського районного суду м. Львова у справі №463/7737/19 від 29.09.2021 року в задоволені позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні спільним приміщенням шляхом приведення до попереднього стану - відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного суду від 14.10.2024 року рішення Личаківського районного суду м. Львова від 29.09.2021 року скасовано та постановлено нове рішення, яким позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні спільним приміщенням шляхом приведення до попереднього стану - задоволено частково: зобов`язано ОСОБА_2 усунути ОСОБА_1 перешкоди в користуванні лоджією, яка розташовано на другому поверсі будинку за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом приведення її до попереднього стану відповідно до технічного паспорта від 10.02.2000 року.

26.11.2024 року Личаківським районним судом м. Львова видано виконавчий лист на примусове виконання зазначеної постанови суду апеляційної інстанції.

21.07.2025 року позивач звернулася до Личаківського районного суду м. Львова із заявою про відстрочення виконання рішення суду.

26.08.2025 року позивачем подано заяву про роз`яснення рішення суду у справі №463/7737/19.

18.09.2025 року суд постановив ухвалу, якою відстрочив виконання рішення суду до 13.10.2025 року.

Ухвалою Верховного Суду від 29.10.2025 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_3 на постанову Львівського апеляційного суду від 14.10.2024 року.

05.11.2025 року державним виконавцем Личаківського ВДВС у м. Львові Хандієм В.М. винесено постанову про накладення штрафу.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що боржник не міг вчинити дії щодо повернення попереднього стану лоджії відповідно до технічного паспорта від 10 лютого 2000 року без роз`яснення рішення суду.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи з огляду на наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» (далі – Закон) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Пунктом 6 частини 1 статті 3 Закону визначено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом

Відповідно до статті 5 Закону примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Статтею 18 Закону встановлено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Статтею 26 Закону визначено підстави початку примусового виконання рішення виконавцем.

За приписами частини п`ятої статті 26 Закону виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

У відповідності до статті 63 Закону, за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

За статтею 75 Закону у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Передбачений статтею 75 Закону №1404-VIII штраф є заходом впливу на боржника, який застосовується за відсутності поважних причин не виконання у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника вчинити певні дії.

Як слідує з матеріалів справи, рішення Львівського апеляційного суду у справі №463/7737/19 зобов`язано ОСОБА_2 усунути ОСОБА_1 перешкоди в користуванні лоджією, яка розташована на другому поверсі будинку АДРЕСА_1 шляхом приведення її до попереднього стану відповідно до технічного паспорта від 10 лютого 2000 року.

26.08.2025 року ОСОБА_2 подано до Львівського апеляційного суду заяву про роз`яснення рішення суду з метою встановлення ясності виконання такого, оскільки згідно долученого до матеріалів справи технічного паспорту від 10.02.2000 року неможливо встановити попереднього стану лоджії до якого зобов`язано позивача усунути перешкоди.

Як передбачено ст. 31 Закону у разі якщо викладена у виконавчому документі резолютивна частина рішення є незрозумілою, виконавець або сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про роз`яснення відповідного рішення.

У разі якщо зміст виконавчого документа незрозумілий, виконавець або сторони виконавчого провадження мають право звернутися до органу (посадової особи), який видав виконавчий документ, із заявою про роз`яснення його змісту.

Нормами чинного не визначено критеріїв, якими можна об`єктивно установити доцільність роз`яснення судового рішення. Тому така доцільність приймається за судовим розсудом, який має відштовхуватись від раціональних критеріїв.

Роз`яснення рішення суду - це засіб виправлення недоліків судового акта, який полягає в усуненні відповідної неясності і викладенні рішення суду у більш ясній і зрозумілій формі. Зрозумілість рішення полягає в тому, що його резолютивна частина не припускає кілька варіантів тлумачення.

Ясність судового рішення полягає у логічному, чіткому, переконливому і зрозумілому викладенні змісту рішення. Недотримання цих вимог може ускладнити або взагалі унеможливити виконання рішення суду.

Вимога логічності, зокрема, передбачає, що текст рішення має відображати причинно-наслідкові зв`язки у межах речення чи всього документу. Зокрема, мотивувальна частина рішення має відповідати його резолютивній частині.

Матеріалами справи підтверджено, що невиконання судового рішення було зумовлене тим, що відповідно до технічного паспорта від 10 лютого 2000 року неможливо встановити попереднього стану лоджії, до якого зобов`язано позивача здійснити відповідні дії.

З огляду на наведене, боржник не міг вчинити дії щодо повернення попереднього стану лоджії відповідно до технічного паспорта від 10 лютого 2000 року без роз`яснення рішення суду.

Колегія суддів вважає, що відповідачем не надано оцінки наявності поважних причин невиконання рішення суду, не встановлено вини та умислу, не встановлено факту невиконання боржником судового рішення без поважних причин, що зумовило протиправне прийняття спірної постанови.

Таким чином, судом попередньої інстанції правильно встановлено, що боржник не міг вчинити дії щодо повернення попереднього стану лоджії відповідно до технічного паспорта від 10 лютого 2000 року без роз`яснення рішення суду, що свідчить про відсутність підстав для накладення штрафу за невиконання судового рішення, а тому оскаржувана постанова є протиправною та підлягає скасуванню.

Аналізуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду попередньої інстанції про підставність та обґрунтованість позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційних скарг не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування рішення колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційні скарги на нього слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 243, 272, 287, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційні скарги Личаківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) та ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21 січня 2026 року у справі №380/23662/25 – без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання до Верховного Суду касаційної скарги, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Л. Я. Гудим

судді В. Я. Качмар

Т. В. Онишкевич

Повний текст постанови складено 12.03.2026 року.