Постанова від 03 березня 2026 р. у справі №447/4113/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2026 рокуЛьвівСправа № 447/4113/25 пров. № А/857/10473/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гуляка В.В.

суддів: Кухтея Р.В., Матковської З. М.

за участі секретаря судового засідання: Скрутень Х.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 ,

на рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 26 січня 2026 року (суддя – Друзюк М.М., час ухвалення – не зазначено, місце ухвалення – м. Миколаїв, дата складання повного тексту – не зазначено),

в адміністративній справі № 447/4113/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області,

про скасування постанови і закриття провадження у справі,

встановив:

У грудні 2025 року позивач ОСОБА_1 звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача Головного управління Національної поліції у Львівській області, в якому просив cкасувати постанову серії №ЕНА №6534493 про накладення адміністративного стягнення винесену інспектором Вірт Олександром Івановичем поліцейської дільниці у Львівській області Стрийського управління поліції, винесену 16.12.2025 щодо позивача про притягнення за статтею 122 ч.1 КУпАП. Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення. Вирішити питання щодо розподілу судових витрат.

Відповідач позовних вимог не визнав, у суді першої інстанції подав відзив на адміністративний позов, просив відмовити у задоволенні позовної заяви повністю у зв`язку з її безпідставністю.

Рішенням Миколаївського районного суду Львівської області від 26.01.2026 у позові відмовлено.

З цим рішенням суду першої інстанції не погодився позивач та оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає апелянт оскаржуване рішення суду незаконним, необґрунтованим, яке підлягає скасуванню з підстав, що викладені в апеляційній скарзі.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що відповідач не надав суду доказів відеофіксації моменту, коли позивач здійснював поворот. Вважає скаржник, що ним не було порушено вимоги п.8.4 ПДР, а саме, дію знаку 4.1 і поліцейський неправильно пояснив його дію.

За результатами апеляційного розгляду апелянт просить скасувати оскаржене рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позов задоволити.

Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, вважає, що дану апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Суд встановив такі фактичні обставини справи.

16.12.2025 інспектором відділу поліцейської дільниці (м.Новий Розділ) Стрийського районного управління поліції ГУНП у Львівській області старшим лейтенантом поліції Вірт О.І. винесена постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №6354493, відповідно до якої 16.12.2025р. о 12 год. 34 хв. в м.Новий Розділ, вул.Ходорівська, 4Х ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки ВАЗ 21081, д.н.з. НОМЕР_1 та не виконав вимогу дорожнього знаку 4.1 – рух прямо, чим порушив п.8.4 ПДР – порушення вимог дорожніх знаків, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено штраф у сумі 340 гривень (а.с.4).

Не погодившись із прийнятою постановою про притягнення до адміністративної відповідальності, позивач звернулася з цим адміністративним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв`язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, перевіривши оскаржене рішення суду на предмет законності та обґрунтованості, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Частиною 2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб визначений Конституцією та законами України.

Предметом судового дослідження за даними правовідносинами є протиправність постанови поліцейського про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері дотримання правил дорожнього руху.

Стаття 14 Закону України «Про дорожній рух» зобов`язує учасників дорожнього руху знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Порядок початку руху, зміни руху за напрямком, розташування транспортних засобів і пішоходів, вибору швидкості руху та дистанції, обгону та стоянки, проїзду перехресть, пішохідних переходів і залізничних переїздів, зупинок транспортних засобів загального користування, користування зовнішніми світловими приладами, правила пересування пішоходів, проїзд велосипедистів, а також питання організації руху та його безпеки на території України відповідно до статті 41 Закону України «Про дорожній рух» регулюються Правилами дорожнього руху (далі - ПДР), затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306.

Пунктом 1.3 ПДР визначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Юридичні та фізичні особи, винні в порушенні законодавства про дорожній рух, відповідних правил, нормативів і стандартів, несуть відповідальність згідно з законодавством України (ст.53 Закону України «Про дорожній рух»).

Відповідно до пунктів 1.3, 1.9 ПДР, учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила несуть відповідальність згідно із законодавством.

Згідно із пунктом 8.4 ПДР, наказові знаки показують обов`язкові напрямки руху або дозволяють деяким категоріям учасників рух частині чи окремих її ділянках, а також запроваджують або скасовують деякі обмеження.

Відповідно розділу 33 ПДР України, дорожні знаки це засоби організації дорожнього руху, які представляють собою стандартизовані графічні малюнки, що передають певні повідомлення учасникам дорожнього руху.

Пунктом 33.4.1 Наказові знаки ПДР визначено знак, який означає – рух прямо.

Знак дозволяє рух лише прямо. Дія знака не поширюється на транспортні засоби, що рухаються за встановленими маршрутами. Дія знака поширюється на перехрещення проїзних частин, перед яким він встановлений. Якщо знак встановлено на початку дороги або за перехрестям, його дія поширюється на ділянку дороги до найближчого перехрестя. Знак не забороняє поворот праворуч у двори та на інші прилеглі до дороги території.

Частиною 1 ст.122 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність, зокрема, за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, що тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно статей 276, 280, 283 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Суд апеляційної інстанції також зазначає, що частинами 1 та 2 ст.7 КУпАП визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності (ст.245 КУпАП).

Відповідно до статей 251, 252 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Із змісту спірної постанови від 16.12.2025 серії ЕНА №6354493 видно, що позивача фактично притягнуто до адміністративної відповідальності у виді штрафу в сумі 340 гривень за ч.1 ст.122 КУпАП за порушення вимог п.8.4 ПДР, а саме, невиконання вимог вимогу дорожнього знаку 4.1 – рух прямо.

Відносно питання щодо наявності в діях позивача вини у вчиненні відповідного адміністративного правопорушення за ч.1 ст.122 КУпАП, то колегія суддів апеляційного суду погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність належних доказів вини позивача у вчиненні такого адміністративного правопорушення.

Так, відповідно до ст.40 Закону України «Про Національну поліцію» №580-VIII, поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на однострої, у/на службових транспортних засобах, у тому числі без кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень, радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз, а також використовувати інформацію, отриману з фото- і відеотехніки, що перебуває в чужому володінні, зокрема, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Тобто положення Закону №580-VIII надають право поліції використовувати інформацію відеозапису та фотокартки в якості речових доказів наявності або відсутності факту правопорушення.

Відповідно до статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно оскаржуваної постанови та доданих до неї матеріалів, позивач здійснив поворот ліворуч в зоні дії наказового знаку 4.1 «Рух прямо».

Суд апеляційної інстанції враховує, що на підтвердження правомірності притягнення позивача до адміністративної відповідальності та винесення спірної постанови за адміністративне правопорушення у керуванні транспортним засобом з недотримання вимог наказаного дорожного знаку – рух прямо відповідач надав відеоматеріали з нагрудної камери поліцейського, з огляду яких прослідковується і судом встановлено, що автомобіль марки ВАЗ 21081, д.н.з. НОМЕР_1 , не виконав вимогу дорожнього знаку 4.1 – рух прямо, здійснив недозволений поворот.

Наведене визнається позивачем, однак такий вважає, що дія знаку 4.1 «Рух прямо» не поширюється на правий в`їзд (другий по ходу від заводу «Карпати»), а діє до перехрещення доріг, оскільки їх є дві та стоїть знак 4.9. – об`їзд перешкоди з правого та лівого боку.

Як видно з фотокарток, наданих позивачем, заїзд на прилеглу територію розташований не за перехрещенням доріг, а безпосередньо на даному перехресті.

Правильно зазначив суд першої інстанції, що перед перехрестям встановлено знак 4.1 «Рух прямо», який дозволяє рух транспортних засобів лише прямо. Поворот ліворуч, праворуч, чи розворот заборонені. Дорога, що примикає, не є двома окремими перехрестями, а фізично розділена острівцем безпеки, тобто виїзд із цієї дороги, як і в`їзд на неї, можливий лише з одного напрямку. Заїзд на острівець заборонений. Острівець безпеки унеможливлює маневр повороту.

Оскільки, межами перехрестя є уявні лінії (проходить там, де пряма ділянка проїзної частини починає заокруглюватися для повороту на іншу дорогу), що з`єднують початок заокруглень країв проїзної частини кожної з доріг (перехрещення, прилягання або розгалуження доріг на одному рівні), то острівець безпеки знаходиться в межах перехрестя, а тому водій не вправі здійснювати маневр повороту (розвороту) ліворуч по напрямку свого руху.

При цьому, дія наказового знаку 4.1 «Рух прямо» втрачає свою чинність після проїзду даного перехрестя.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції вірно встановив, що позивач, рухаючись 16.12.2025р. о 12 год. 34 хв. в м.Новий Розділ, вул.Ходорівська, 4Х транспортним засобом марки ВАЗ 21081, д.н.з. НОМЕР_1 , не виконав вимогу дорожнього знаку 4.1 – рух прямо, чим порушив п.8.4 ПДР, а тому посадовою особою відповідача правомірно винесено спірну постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП із накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу в сумі 340 грн., що не спростовано доводами апеляційної скарги позивача.

Колегія суддів вважає доведеними відповідачем обставини вчинення позивачем адміністративного правопорушення, фабула якого зазначена в оскарженій постанові про накладення адміністративного стягнення. Вказані обставини підтверджені зібраними та дослідженими судом доказами, зокрема, підтверджено невиконання позивачем вимог дорожнього знаку 4.1 – рух прямо, чим допущено порушення вимог п.8.4 ПДР, а тому посадовою особою відповідача правомірно винесено спірну постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП із накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу в сумі 340 грн., що не спростовано доводами апеляційної скарги позивача.

З врахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції при розгляді адміністративної справи всебічно і об`єктивно встановлено обставини справи, оскаржене рішення суду винесене з дотриманням норм матеріального права та процесуального права, наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, а тому немає підстав для скасування рішення суду.

Керуючись ст.ст. 243, 272, 286, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 26 січня 2026 року в адміністративній справі № 447/4113/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про скасування постанови і закриття провадження у справі – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і в касаційному порядку не оскаржується.

Головуючий суддя В. В. Гуляк

судді Р. В. Кухтей

З. М. Матковська

Повний текст постанови суду складено 11.03.2026 року