Постанова від 10 березня 2026 р. у справі №260/4174/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2026 рокуЛьвівСправа № 260/4174/25 пров. № А/857/43684/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючий-суддя Довга О.І.,

суддя Запотічний І.І.,

суддя Шинкар Т.І.

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2025 року у справі № 260/4174/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій (головуючий суддя Скраль Т.В., м.Ужгород, спрощене позовне провадження без виклику учасників справи), -

В С Т А Н О В И В:

28.05.2025 позивач ( ОСОБА_1 ) звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_2 , в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо не включення до наказу для виплати додаткової винагороди, не нарахування та не виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» за травень 2022 року;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_2 встановити, шляхом включення до відповідного наказу для виплати додаткової винагороди, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , за травень 2022 року додаткову винагороду передбачену Постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану».

В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначав, що 22.04.2025 позивач звернувся з заявою (рапортом) на ім`я командира військової частини НОМЕР_2 про надання інформації щодо нарахування за травень 2022 року додаткової винагороди передбаченої Постановою №168, а у випадку не здійснення такої нарахувати та виплатити її . У відповідь на подану заяву відповідач повідомив позивача про те, що 18.05.2022 Територіальним управлінням ДБР розташованому у місті Краматорську внесено до ЄРДР відомості щодо вчинення військовослужбовцями Військової частини НОМЕР_2 кримінального правопорушення за ч. 4 ст. 402 КК України та відкрито кримінальне провадження №42022052100000307. Зазначене на думку, відповідача стало підставою для позбавлення позивача додаткової винагороди за травень 2022 року з чим позивач не погоджувався.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 29.08.2025 замінено відповідача у справі Військову частину НОМЕР_2 на її правонаступника – Військову частину НОМЕР_1 (відповідач).

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2025 року позов задоволено:

- визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» за травень 2022 року.

- зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду передбачену постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» в розмірі 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу безпосередньої участі в бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (проведення заходів) або забезпеченні здійснення заходів із національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації на території України за період з 01 травня 2022 року по 20 травня 2022 року та з 21 травня 2022 року по 31 травня 2022 року в розмірі 30 000 гривень пропорційно із розрахунку на місяць, з урахуванням виплачених сум.

За змістом висновків суду першої інстанції позивача у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, підтверджено довідкою Військової частини НОМЕР_2 . Разом з тим, обставини з якими відповідач пов`язував припинення виплати такої винагороди за травень 2022 року не підтвердились у вході розслідування кримінального провадження.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, покликаючись на порушенням норм матеріального права, просить апеляційний суд скасувати оскаржене рішення та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Доводи апеляційної скарги полягають у тому, що на переконання відповідача позивач пропустив строк на подання позову до суду. Зазначає, що 18.05.2022 року до ЄРДР внесено відомості щодо вчинення військовослужбовцями 1 стрілецької роти військової частини НОМЕР_2 кримінального правопорушення, відповідальність за яке передбачена частиною 4 статті 402 Кримінального кодексу України за №42022052100000307. Позивач в 2022 році отримав відповідь ІНФОРМАЦІЯ_1 про розгляд питань про виплати після закриття кримінального провадження та у 2023 році відповідь Територіального управління ДБР, розташованого у місті Краматорську, про закриття кримінального провадження. у 2023 - 2024 роках позивачу неодноразово надавалися відповіді, але лише у 2025 році позивач звернувся до суду.

Таким чином, відповідача переконаний, що позивач не заходів для отримання інформації, а відтак пропустив строк на звернення до суду через власну бездіяльність.

Відзив на апеляційну скаргу поданий не був. Відповідно до ч. 4 ст. 304 КАС України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

У відповідності до частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС) суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, так як апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, що ухвалене в порядку письмового провадження (без повідомлення сторін) за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на наступні підстави.

Судом з`ясовано, що 15 липня 2022 року відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_2 № 247 «Про результати службового розслідування» 15 травня 2022 року на підставі рапорту начальника штабу – першого заступника командира Військової частини НОМЕР_2 призначено службове розслідування за фактом залишення військовослужбовцями 1 стрілецької роти, в тому числі, ОСОБА_1 бойової позиції в районі населеного пункту Трипілля Донецької області без відповідного дозволу або наказу. За результатами службового розслідування зазначений факт не підтвердився.

Відповідно до листа Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську, №13-01-12351/23 від 30.06.2023 у провадженні Першого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську перебувало кримінальне провадження №42022052100000307 від 18.05.2022 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.402 КК України. Разом з тим, 25.05.2023, за результатами досудового розслідування, провадження у такому закрито, на підставі п.2 ч.1 ст.284 КК України.

22.04.2025 ОСОБА_1 звернувся до командира Військової частини НОМЕР_2 із заявою (рапортом), в якому просив:

- письмово повідомити в якому розмірі та з врахування яких складових встановлено, нараховано та виплачено грошове забезпечення, як військовослужбовцю військової частини НОМЕР_2 за травень 2022 року, в тому числі але не виключно, додаткову винагороду передбачену відповідно до Постанови КМУ №168 від 28.02.2022 (долучивши копії підтверджуючих документів);

- у випадку не здійснення військовою частиною НОМЕР_2 належного установлення, нарахування та виплати грошового забезпечення, та додаткової винагороди за травень 2022 року, відповідно до Постанови КМУ №168 від 28.02.2022, просить повідомити причини не здійснення такого нарахування та виплати, та провести нарахування і виплату грошового забезпечення, та додаткової винагороди за травень 2022 року відповідно до Постанови КМУ №168 від 28.02.2022.

25.05.2025. Військова частина НОМЕР_2 листом №1471/1760 повідомила ОСОБА_1 , що не виплачено додаткову винагороду, яку встановлено Постановою КМУ від 28.02.2022 №168, оскільки 18.05.2022 Територіальним управлінням Державного бюро розслідувань, розташованим у місті Краматорську до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості щодо вчинення військовослужбовцями 1 стрілецької роти військової частини НОМЕР_2 кримінального правопорушення, відповідальність за яке передбачена частиною 4 статті 402 Кримінального кодексу України за №42022052100000307. Стосовно виплати додаткової винагороди за травень 2022 року та включення до наказу для виплати додаткової винагороди за травень 2022 року рекомендують звертатись до суду та Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську.

Вважаючи протиправними дії відповідача, позивач звернувся до суду першої інстанції з позовом.

Перевіряючи правильність висновків суду першої інстанції апеляційний суд зазначає наступне.

Відповідно до положень ст.9 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Згідно розділу I Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, який затверджено Міністерством оборони України 07 червня 2018 року № 260, грошове забезпечення виплачується: щомісячні основні та додаткові види - в поточному місяці за минулий; одноразові додаткові види - в місяці видання наказу про виплату або в наступному після місяця, в якому наказом оголошено про виплату (з урахуванням вимог Бюджетного кодексу України).

Положеннями п.1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (в редакції, станом на час виникнення спірних правовідносин) установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Частиною 1 статті 1 Закону України від 25.03.1992 № 2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону № 2232-ХІІ, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Частиною 4 ст. 2 Закону № 2232-ХІІ встановлено, що порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Приписами ч.2 ст. 24 Закону № 2232-ХІІ (в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що військова служба призупиняється для військовослужбовців, які самовільно залишили військові частини або місця служби, дезертирували із Збройних Сил України та інших військових формувань або добровільно здалися в полон, якщо інше не визначено законодавством.

Початком призупинення військової служби є день внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі заяви, повідомлення командира (начальника) військової частини про вчинене кримінальне правопорушення, поданих відповідно до частини четвертої статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України.

Військовослужбовці, військову службу яких призупинено, звільняються з посад та вважаються такими, що не виконують (не несуть) обов`язків військової служби. Контракт про проходження військової служби, а також виплата грошового та здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення таким військовослужбовцям призупиняються.

Для військовослужбовців, стосовно яких судом винесено виправдувальний вирок, що набрав законної сили, або стосовно яких закрито кримінальне провадження відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини першої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України, військова служба та дія контракту продовжується. У такому разі строк призупинення військової служби зараховується до вислуги років для виплати надбавки за вислугу років і призначення пенсії, а також до строку вислуги років для присвоєння чергового військового звання, та поновлюються пільги та соціальні гарантії, встановлені законодавством для військовослужбовців.

За весь час необґрунтованого призупинення військової служби таким військовослужбовцям виплачується недоотримане грошове та здійснюються недоотримане продовольче, речове та інші види забезпечення.

Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України затверджено Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008 (далі Положення № 1153/2008 в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно п. 144-1 цього положення для військовослужбовця, який самовільно залишив військову частину або місце служби, дезертирував із Збройних Сил України або добровільно здався в полон, військова служба призупиняється відповідно до частини другої статті 24 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

Військова служба для такого військовослужбовця призупиняється з дня внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі заяви, повідомлення командира (начальника) військової частини про вчинене кримінальне правопорушення, поданих відповідно до частини четвертої статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України.

Відповідно до п. 144-2 Положення №1153/2008 військовослужбовці, військову службу яким призупинено, звільняються з посад та вважаються такими, що не виконують (не несуть) обов`язків військової служби. Контракт про проходження військової служби, а також виплата грошового та здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення таким військовослужбовцям призупиняються.

Водночас, згідно п.144-6 Положення №1153/2008 для військовослужбовців, стосовно яких судом винесено виправдувальний вирок, що набрав законної сили, або стосовно яких закрито кримінальне провадження відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини першої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України, військова служба та дія контракту продовжуються. У такому разі строк призупинення військової служби зараховується до вислуги років для виплати надбавки за вислугу років і призначення пенсії, а також до строку вислуги років для присвоєння чергового військового звання, та поновлюються пільги і соціальні гарантії, встановлені законодавством для військовослужбовців.

За весь час необґрунтованого призупинення військової служби таким військовослужбовцям виплачується недоотримане грошове та здійснюються недоотримані продовольче, речове та інші види забезпечення.

Отже, враховуючи приписи ст. 24 Закону № 2232-ХІІ та Положення №1153/2008 колегія суддів зазначає, що для військовослужбовця, який самовільно залишив військову частину або місце служби, дезертирував із Збройних Сил України або добровільно здався в полон, військова служба призупиняється з дня внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі заяви, повідомлення командира (начальника) військової частини про вчинене кримінальне правопорушення.

Військовослужбовцям, військову службу яким призупинено, виплата грошового забезпечення призупиняється.

Однак, для військовослужбовців, стосовно яких судом винесено виправдувальний вирок, що набрав законної сили, або стосовно яких закрито кримінальне провадження відповідно до п.2 частини першої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України, військова служба та дія контракту продовжуються. У такому разі поновлюються пільги і соціальні гарантії, встановлені законодавством для військовослужбовців, а за весь час необґрунтованого призупинення військової служби таким військовослужбовцям виплачується недоотримане грошове та здійснюються недоотримані продовольче, речове та інші види забезпечення.

Судом встановлено, що кримінальне провадження № 42022052100000307 від 18 травня 2022 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого статтею 402 частиною 4 КК України, 25 травня 2023 року, за результатами досудового розслідування , дане провадження було закрито.

факт залишення військовослужбовцями 1 стрілецької роти, зокрема позивачем, бойової позиції в районі населеного пункту Трипілля Донецької області без відповідного дозволу або наказу не підтвердився, що зазначено в наказі командира військової частини НОМЕР_2 від 15 липня 2022 року

Отже, у зв`язку з прийняття рішення про закриття кримінального провадження на підставі п.2 ч.1 ст. 284 КПК України, позивач має право на виплату недоотриманого грошового забезпечення у відповідності до ст. 24 № 2232-ХІІ та п.144-6 Положення №1153/2008.

Таким чином, колегія суддів вважає правильним висновок суду попередньої інстанції про те, що позивач має право на отримання щомісячної додаткової винагороди за травень 2022 року з розрахунку на місяць пропорційно часу безпосередньої участі в бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (проведення заходів) або забезпеченні здійснення заходів із національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації на території України.

Також колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що спірні правовідносини стосуються періоду, коли частина друга статті 233 КЗпП України діяла в редакції, якою строк звернення працівника до суду з позовом про стягнення належної йому при звільненні заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці не обмежувався будь-яким строком, а відтак строк звернення до суду із цим позовом позивачем не пропущено.

Таким чином, проаналізувавши вищезазначені нормативно-правові акти, колегія суддів апеляційної інстанції вважає вірним висновок суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно, об`єктивно і всебічно з`ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає.

Згідно з ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зазначене положення поширюється на доказування правомірності оскаржуваного рішення (дії чи бездіяльності). Окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб`єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов`язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї.

В розумінні ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним, обґрунтованим та відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2025 року у справі №260/4174/25– без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя О. І. Довга

судді І. І. Запотічний

Т. І. Шинкар