Постанова від 10 березня 2026 р. у справі №380/20755/24 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2026 рокуЛьвівСправа № 380/20755/24 пров. № А/857/8202/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді: Запотічного І.І.,

суддів: Довгої О.І., Шинкар Т.І.

розглянувши у порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30 січня 2025 року (суддя- Клименко О.М., ухвалене в м. Львів) у справі № 380/20755/24 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови,-

ВСТАНОВИВ:

08 жовтня 2024 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови Відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу № ПШ057089 від 11 вересня 2024 року, якою постановлено стягнути з ФОП ОСОБА_1 адміністративний штраф у сумі 17000,00 грн.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 30 січня 2025 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, його оскаржила Державна служба України з безпеки на транспорті, подавши апеляційну скаргу до Восьмого апеляційного адміністративного суду, та з наведених в ній підстав, покликаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняте нове про відмову в задоволені позову.

Відзив на апеляційну скаргу рішення суду першої інстанції поданий не був.

Оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, колегія суддів, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, що 07 серпня 2024 року о 13 год. 05 хв. (місце проведення перевірки автодорога М-06 Київ – Чоп 529 км + 200 м.) посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області Державної служби України з безпеки на транспорті на підставі направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) від 02 серпня 2024 року № НР000555 проведено перевірку транспортного засобу марки ТАТА номерний знак НОМЕР_1 (свідоцтво про реєстрацію, серія та номер НОМЕР_2 , водій ОСОБА_2 ), що належить ОСОБА_1 , за результатами якої складено акт № АР045159 від 07 серпня 2024 року проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.

Зі змістом указаного акту під час перевірки виявлено порушення: «ст. 48 ЗУ «Про автомобільний транспорт» при здійсненні вантажних перевезень згідно ТТН № Р142736 від 06.08.2024р. автомобіль повна маса якого становить 7250 кг не обладнаний тахографом, відсутній протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, передбачений п.3.3 Наказу МТЗУ № 385 від 24.06.2010р.».

Вказаний акт перевірки водій транспортного засобу підписав із зауваженням про те, що «з протоколом не згідний, тому що тахографа не має, веду контрольну книгу водія».

В.о. начальника Відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області Чиженко Дмитро, 11 вересня 2024 року розглянувши справу про порушення законодавства про автомобільний транспорт, виніс постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № ПШ057089, якою постановив стягнути з ФОП ОСОБА_1 (транспортний засіб марки ТАТА номерний знак НОМЕР_1 ) адміністративно-господарський штраф у сумі 17000,00 гривень за порушення: допущено перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідальність за яке передбачена абзацом третім частини першої статті 60 цього Закону.

Вважаючи вказану постанову відповідача протиправною, позивачка звернулася з цим позовом до суду.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України від 05 квітня 2001 року № 2344-III «Про автомобільний транспорт» (далі - Закон № 2344-III).

Згідно частини дванадцятої статті 6 Закону № 2344-ІІІ державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Частинами чотирнадцятою, сімнадцятою статті 6 Закону № 2344-ІІІ передбачено, що державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Рейдові перевірки (перевірки на дорозі) дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до абзацу другого частини першої статті 34 Закону № 2344-ІІІ автомобільний перевізник повинен виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів.

Частиною першою статті 48 Закону № 2344-III передбачено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Згідно частини другої статті 48 Закону № 2344-ІІІ документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, аналіз наведених положень статті 48 Закону № 2344-III вказує, що законодавець, визначаючи обсяг документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів, не встановив їх вичерпного переліку, проте зазначив про необхідність наявності інших документів, передбачених законодавством, які водій повинен мати із собою та надавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам.

Абзацом третім частини першої статті 60 Закону № 2344-III визначено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Порядок проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2006 року № 1567 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 02 лютого 2022 року № 79) (далі – Порядок № 1567).

Цей Порядок визначає процедуру проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт (пункт 1 Порядку № 1567).

Рейдовим перевіркам (перевіркам на дорозі) підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних автомобільних перевізників (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України. Рейдові перевірки (перевірки на дорозі) на автомобільному транспорті проводяться посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) згідно з додатком 1-1, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку (пункти 2, 4 Порядку № 1567).

Рейдовою перевіркою (перевіркою на дорозі) є перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об`єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт (пункт 14 Порядку № 1567).

Під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) перевіряється виключно: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом (абзаци перший, другий пункту 15 Порядку № 1567).

Виявлені під час рейдової перевірки (перевірки на дорозі) порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму (пункт 20 Порядку № 1567).

У разі виявлення в ході рейдової перевірки (перевірки на дорозі) транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3 (абзац перший пункту 21 Порядку № 1567).

Таким чином, виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму.

В акті проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 07 серпня 2024 року № АР045159 відповідач зробив висновок про порушення позивачкою статті 48 Закону № 2344-ІІІ.

Суть виявленого порушення полягає в тому, що на момент проведення перевірки водій, який здійснював перевезення вантажу, не мав із собою протоколу перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу.

Згідно змісту позовної заяви, позивачка зазначеної обставини не спростовує, а навпаки стверджує, що належний їй на праві власності транспортний засіб, яким здійснювалося перевезення 07 серпня 2024 року (марка ТАТА номерний знак НОМЕР_1 ), не обладнаний тахографом, з огляду на що у водія цього транспортного засобу не міг зберігатися протокол перевірки та адаптації неіснуючого тахографа. Утім водій вів, мав із собою та пред`являв посадовій особі відповідача під час перевірки індивідуальну контрольну книжку водія.

Відповідач наголошує, що на підставі імперативної норми пункту 6.1 Положення № 340 транспортний засіб позивачки, повна маса якого становить більше 3,5 тонн, мав бути обладнаний тахографом, і відповідно до вимог чинного законодавства позивачка зобов`язана забезпечувати належну експлуатацію тахографу, а водій цього транспортного засобу повинен мати із собою протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу, проте таких вимог законодавства дотримано не було.

Оцінюючи такі аргументи сторін крізь призму встановлених обставин справи та норм законодавства, що їх регулюють, суд зазначає таке.

Згідно статті 18 Закону № 2344-ІІІ з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов`язані, зокрема, організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України. Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов`язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю. Положення щодо режимів праці та відпочинку водіїв транспортних засобів визначається законодавством.

В розумінні вказаної норми контроль за роботою водіїв повинен здійснюватися роботодавцем незалежно від протяжності маршрутів та інших обставин.

07 вересня 2005 року Верховна Рада України прийняла Закон України № 2819-ІV «Про приєднання України до Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР)» (норми якого набрали чинності з 11 жовтня 2005 року (далі – Закон № 2819-ІV)), згідно із яким Україна приєдналася до Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР), укладеної 01 липня 1970 року в м. Женева.

В подальшому, на виконання вимог Закону № 2819-ІV прийнято низку нормативно-правових актів, зокрема, 11 липня 2007 року Кабінет Міністрів України видав постанову № 914 «Про виконання Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР)», якою, зокрема, Міністерство транспорту і зв`язку України визначено органом, що забезпечує надання інформації з питань обладнання транспортних засобів, які призначаються для міжнародних автомобільних перевезень (далі - транспортні засоби), контрольними приладами (тахографами) реєстрації режимів праці та відпочинку водіїв. Також разом з іншими суб`єктами владних повноважень указане Міністерство було зобов`язане визначити вимоги, яким повинні відповідати ці прилади, а також порядок їх використання, а також розробити і подати у двомісячний строк Кабінету Міністрів України пропозиції щодо обладнання транспортних засобів такими приладами.

Надалі Міністерство транспорту та зв`язку України розробило та затвердило Інструкцію з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті від 24 червня 2010 року № 385 (далі – Інструкція № 385) та Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів від 07 червня 2010 року № 340.

Згідно пункту 1.3 Інструкції № 385 її положення поширюються на суб`єктів господарювання, які проводять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами (крім таксі).

За визначенням, наведеним у пункті 1.4. Інструкції № 385, перевізники – це суб`єкти господарювання, які провадять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільним транспортом.

Відповідно до пункту 1.1. Положення № 340 це Положення розроблено відповідно до Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року № 153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті, Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР), Кодексу законів про працю України та Законів України «Про автомобільний транспорт», «Про дорожній рух».

Вимоги цього Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами (далі - ТЗ) (пункт 1.3 Положення № 340).

Автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами (абзац перший пункту 6.1 Положення № 340).

Відповідно до пункту 6.3 Положення № 340 водій, що керує ТЗ, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія (додаток 3).

Також, пунктом 4 наказу Міністерства транспорту та зв`язку від 07 червня 2010 року № 40 передбачено, що пункт 6.1 Положення № 340 (щодо обладнання вантажних автомобілів тахографами) набирає чинності з 01 червня 2015 року.

Відтак, з 01 червня 2015 року набула чинності вимога щодо обладнання діючим та повіреним тахографом, зокрема вантажного автомобіля з повною масою понад 3,5 тонн. У разі відсутності такого пристрою, водій повинен мати індивідуальну контрольну книжку водія.

Аналогічна правова позиція відображена у постановах Верховного Суду від 31 жовтня 2023 року у справі № 440/17062/21.

Верховний Суд у постанові від 11 лютого 2020 року у справі № 820/4624/17 вже зауважував, що положеннями статті 48 Закону № 2344-III визначено необхідність наявності як у перевізника, так і у водія інших документів, передбачених законодавством, зокрема протоколу про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу або індивідуальної контрольної книжки водія – у разі не обладнання транспортного засобу тахографом, які передбачені Інструкцією № 385 та Положенням № 340.

Тому, для здійснення внутрішніх перевезень обов`язковими документами є картка водія у випадку обладнання транспортного засобу тахографом, або індивідуальна контрольна книжка водія, завдяки якій здійснюється державний контроль за додержанням водієм режиму праці та відпочинку у випадку відсутності тахографа. Уповноважені особи мають право перевіряти наявність вказаних документів під час здійснення як міжнародних, так і внутрішніх перевезень.

Аналогічна правова позиція відображена Верховним Судом у постанові від 14 грудня 2023 року у справі № 340/5660/22, яку суд ураховує на підставі вимог частини п`ятої статті 242 КАС України.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що належний позивачці на праві власності транспортний засіб, яким здійснювалося перевезення на момент проведення перевірки (марка ТАТА номерний знак НОМЕР_1 ), не обладнаний тахографом. Зважаючи на це, суд погоджується із твердженням позивача про те, що у водія цього транспортного засобу не міг зберігатися протокол перевірки та адаптації тахографа.

Разом з тим водій вказаного транспортного засобу вів та мав із собою індивідуальну контрольну книжку водія, яку, як слідує з матеріалів справи, посадова особа відповідача під час проведення перевірки не взяла до уваги.

Проте, акт перевірки № АР045159 від 07 серпня 2024 року водій транспортного засобу підписав із зауваженням про те, що «з протоколом не згідний, тому що тахографа не має, веду контрольну книгу водія».

Відтак, у спірній ситуації водій транспортного засобу, не обладнаного тахографом, вів та мав із собою індивідуальну контрольну книжку водія, що повністю узгоджується з пунктом 6.3 Положення № 340.

Вказаний пункт Положення № 340 чітко та однозначно унормовує, що водій, що керує транспортним засобом, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія.

Слід зазначити, що як тахограф, так й індивідуальна контрольна книжка водія виконують одну й ту ж функцію – державний контроль за додержанням водієм режиму праці та відпочинку.

Відтак, висновок контролюючого органу про те, що відсутність у водія на момент проведення перевірки протоколу перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу (за наявності належим чином заповненої індивідуальної контрольної книжки водія, завдяки якій здійснюється державний контроль за додержанням водієм режиму праці та відпочинку у випадку відсутності тахографа), свідчить про порушення позивачкою вимог статті 48 Закону № 2344-III, є помилковим.

Покликання відповідача на постанову Верховного Суду від 20 травня 2020 року у справі № 804/5737/16 суд оцінює критично. Так, у цій справі перевізник здійснював регулярні пасажирські перевезення без оформленої схеми маршруту, розкладу руху та індивідуально-контрольної книжки водія і квитково-касового листа, а також водія не було забезпечено дозволом на міжобласному маршруті, був відсутній протокол адаптації тахографа. Тобто за обставин вказаної справи перевізник не мав жодних документів, що підтверджували здійснення контролю за режимом праці та відпочинку водія, натомість у розглядуваній справі позивачка, як перевізник, відповідний документ мала та надавала до перевірки.

Верховний Суд у постанові від 20 травня 2020 року у справі № 804/5737/16, на яку посилається відповідач, вказав, що:

«(…) 41. Відповідно до пункту 6.3 Положення №340 водій, що керує транспортним засобом, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія.

42. При цьому, вимоги Положення № 340 згідно з пунктом 1.3 цього Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами.

43. Також в пункті 1.4 Положення № 340 визначено усі можливі випадки, у разі яких Положення не поширюється па перевезення пасажирів чи/та вантажів. До цих випадків не належать перевезення пасажирів на приміських та міських автобусних маршрутах загального користування.

44. Отже, правильним є висновок судів попередніх інстанцій, що приписи пункту 6.3 Положення № 340, з урахуванням діяльності позивача, є обов`язкові для виконання останнім, а доводи позивача у цій частині є безпідставними, оскільки обов`язок вести індивідуально-контрольну книжку водія закріплено у пункті 6.3 цього Положення.

45. Таким чином, позивачем не спростовано факт допущення ним порушення у вигляді здійснення регулярних пасажирських перевезень без оформлення індивідуально-контрольних книжок водіїв, а також не надано доказів оформлення таких книжок (…)».

За таких обставин, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржувана постанова Відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області про застосування адміністративно-господарського штрафу від 11 вересня 2024 року № ПШ057089 не відповідає критеріям правомірного рішення суб`єкта владних повноважень, які встановлені частиною другою статті 2 КАС України, а відтак підставно судом першої інстанції визнано протиправним та скасовано.

Згідно ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду з наведених вище мотивів, а тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції.

За правилами статті 139 КАС України, судом не вирішується питання про розподіл судових витрат.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 328 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30 січня 2025 року у справі № 380/20755/24 – без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І. І. Запотічний

судді О. І. Довга

Т. І. Шинкар