Постанова від 03 березня 2026 р. у справі №161/24746/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2026 рокуЛьвівСправа № 161/24746/25 пров. № А/857/5259/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Обрізко І.М.,

суддів Іщук Л.П., Пліша М.А.,

за участю секретаря судового засідання Демчик Л.Р.,

за участю представника відповідача Літвак О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 12 січня 2026 року, прийняте суддею Пахолюк А.М. у м. Луцьк, у справі № 161/24746/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,

встановив:

01.12.2025, ОСОБА_1 (далі – позивач) звернувся до суду з позовом до Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції (далі - УПП у Волинській області ДПП, відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови від 18.11.2025, з якої, ним було порушено вимоги п.п. 31.4.3 «в» Правил дорожнього руху (ПДР) України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 121 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 грн.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 12 січня 2026 в задоволенні позову відмовлено.

Суд виходив з того, що наданий представником відповідача відеозапис, здійснений за допомогою камери нагрудного реєстратора інспектора поліції, є належним та допустимим доказом, у розумінні положень ст. 251 КУпАП, ст.ст.72, 99 КАС України та підтверджує винуватість позивача. Відтак, доводи останнього про те, що він не порушував Правил дорожнього руху України, суд вважав безпідставними.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. Вважає, що судом першої інстанції ухвалено рішення із неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

В апеляційній скарзі звертає увагу на те, що відповідач стверджує про фіксування вчиненого правопорушення за допомогою нагрудного відеореєстратора та наявним відео, однак, даний прилад не було визначено у оскаржуваній постанові як доказ вчиненого правопорушення.

Просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким позов задовільнити.

У відзиві на апеляційну скаргу сторона відповідача підтримує мотиви судового рішення та вказує, що апелянт визнав факт вчиненого ним адміністративного правопорушення та таке підтверджується відеозаписом, тому просить в апеляції відмовити.

Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасника розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд не в повній мірі дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази.

Судом встановлено, що 18.11.2025 інспектором взводу № 1 роти ТОР батальйону Управління патрульної поліції у Волинській області старшим лейтенантом поліції Парфенюком В.О. винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 6179212, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 121 КУпАП (далі – постанова) та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 грн. (а.с. 12-13).

Із змісту оскаржуваної постанови вбачається, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Chevrolet Aveo», державний номерний знак НОМЕР_1 , 18.11.2025 о 19 год. 48 хв. в м. Луцьк, Карпенка-Карого, з непрацюючою лівою фарою в режимі ближнього світла в темну пору доби, чим порушив п. 31.4.3 «в» ПДР України та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 121 КУпАП.

Згідно з ч. 1 ст. 121 КУпАП встановлюється відповідальність за керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів.

Пункт 31.4.3 «в» Правил дорожнього руху України (далі як і раніше - ПДР), забороняє експлуатацію транспортних засобів згідно із законодавством за наявності таких технічних несправностей і невідповідності таким вимогам, зокрема, коли не горить лампа лівої фари в режимі ближнього світла.

Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) під час розгляду справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, що притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами та інше.

Частинами 1 та 2 ст. 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Апеляційний суд наголошує, що обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Отже наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Верховний Суд у постанові від 05.03.2020 у справі №607/7987/17 зазначив, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб`єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов`язки для особи, щодо якої він винесений.

Таке рішення суб`єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб`єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб`єкта владних повноважень.

В контексті наведеного слід зауважити, що дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення має виключно важливу роль для встановлення об`єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб`єктом владних повноважень (в даному випадку - інспектором) при прийнятті та складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об`єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні.

Аналогічна правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 15.11.2018 у справі № 524/5536/17, від 30.05.2018 у справі № 337/3389/16, від 17.07.2019 у справі №295/3099/17.

Частиною 2 ст. 283 КУпАП встановлено, що постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.

Відповідно до ч. 3 ст. 283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Відтак приписами ч. 3 ст. 283 КУпАП чітко передбачено імперативний обов`язок відповідача щодо зазначення технічного засобу яким здійснено фото або відеозапис у постанові по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

Апеляційний суд зазначає, що оскаржувана постанова не відповідає вимогам ст. 283 КУпАП, оскільки обставини вчинення адміністративного правопорушення, які викладені у постанові, мають встановлюватись на підставі оцінених органом (посадовою особою) доказів, що є допустимими, тобто зібраними у встановленому цим Кодексом порядку.

Застосування адміністративного стягнення до особи за відсутності будь-яких доказів її протиправної дії чи бездіяльності не відповідатиме принципу верховенства права і міститиме ознаки свавільного застосування адміністративних повноважень.

Така позиція суду ґрунтується також на правовому висновку, який зробив Конституційний Суд України у своєму Рішенні у справі №23-рп/2010 від 22.12.2010.

Пунктом 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 № 14 «Про практику застосування судами законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративне правопорушення на транспорті» роз`яснено судам, що зміст постанови про адміністративне правопорушення має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилається правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Колегія суддів апеляційної інстанції критично ставиться до наявного у матеріалах справи відеозапису, долученого до відзиву з огляду на те, що про це не вказано в додатку до постанови (п. 7 постанови не містить такого зазначення), отже у спірній постанові не зазначено, які докази підтверджують безпосередньо факт вчинення правопорушення, та які ставились в основу її прийняття.

Колегія суддів звертає увагу на те, що Верховний Суд у постанові від 26.04.2018 у справі №338/1/17 вказав, що візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксоване у встановленому законом порядку.

Однак, будь-які інші докази, які б підтверджували наявність в діях ОСОБА_1 події та складу адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 121 КУпАП у матеріалах справи відсутні.

Вищенаведена обставина є самостійною та достатньою підставою ставити під сумнів законність та обґрунтованість оскаржуваної постанови.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів дійшла висновку про те, що вина позивача у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.121 КУпАП, не доведена, а тому виключає можливість притягнути його до адміністративної відповідальності.

На обов`язок та важливість доведення саме відповідачем як суб`єктом владних повноважень правомірності винесення рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, правомірності та законності прийнятої постанови вказує Верховний Суд у постановах від 24 квітня 2019 справа №537/4012/16-а, від 08 листопада 2018 справа № 201/12431/16-а, від 23 жовтня 2018 справа № 743/1128/17, від 15 листопада 2018 справа № 524/7184/16-а.

З врахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, позиції Верховного Суду, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції при розгляді адміністративної справи не всебічно і не об`єктивно встановлено обставини справи, оскаржене рішення суду винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права, наведені в скарзі доводи спростовують висновки суду першої інстанції викладені в оспореному рішенні, а тому вбачаються підстави для його скасування.

Судовий збір підлягає стягненню в користь позивача відповідно до ст.139 КАС України.

Керуючись ст. ст. 272, 286, 310, 315, 317, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Скасувати рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 12 січня 2026 року у справі № 161/24746/25 та прийняти нове, яким позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови, задовольнити.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 6179212 від 18.11.2025 року інспектора взводу № 1 роти ТОР батальйону Управління патрульної поліції у Волинській області старшого лейтенанта поліції Парфенюка Валентина Олександровича про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121 КУпАП ОСОБА_1 і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції (ЄДРПОУ 40108646, вул. Залізнична, 15 м. Луцьк, 43006) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) сплачений судовий збір в сумі 1332 (одна тисяча триста тридцять дві гривні) 32 коп.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І. М. Обрізко

судді Л. П. Іщук

М.А. Пліш

Повне судове рішення складено 11.03.2026.