Постанова від 10 березня 2026 р. у справі №463/225/26 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2026 рокуЛьвівСправа № 463/225/26 пров. № А/857/10125/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючий-суддя Довга О.І.,

суддя Запотічний І.І.

суддя Шинкар Т.І.

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Личаківського районного суду м.Львова від 29 січня 2026 року про повернення позовної заяви у справі №463/225/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора (капрала) УПП у Львівській області Процака Володимира Петровича, Департаменту патрульної поліції про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення (головуючий суддя Ціпивко І.І., м. Львів, письмове провадження),

В С Т А Н О В И В:

13 січня 2026 позивач, ОСОБА_1 , звернулась в суд першої інстанції з адміністративним позовом до інспектора (капрала) УПП у Львівській області Процака Володимира Петровича, Департаменту патрульної поліції, в якому просила:

- поновити строк на оскарження постанови серії ЕГА №1804812 від 25.06.2025;

- скасувати постанову серії ЕГА №1804812 від 25.06.2025 про притягнення до адміністративної відповідальності;

- закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 29 січня 2026 року позовну заяву повернуто з підстави пропуску строку на звернення до суду з позовом.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, позивач подала апеляційну скаргу, в якій, покликаючись на порушенням норм матеріального та процесуального права просить суд скасувати оскаржене судове рішення та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В апеляційній скарзі позивач зазначає, що їй не було відомо про існування спірної постанови, а про факт притягнення її до адміністративної відповідальності дізналась лише після отримання повідомлення про примусове стягнення коштів з пенсійного рахунку. Про зазначене вона повідомляла суд першої інстанції, однак такі доводи залишились поза увагою.

На підставі ст.294 та 312 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити з огляду на наступне.

Судом з`ясовано, що 25.06.2025 інспектор (капрал) УПП у Львівській області Процак Володимир Петрович прийняв постанову у справі про адміністративне правопорушення, якою визнав винною ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 183 Кодексу України про адміністративні правопорушення. До ОСОБА_1 застосовано адміністративну відповідальність у виді штрафу.

За правилами ст. 286 Кодексу адміністративного судочинства України позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).

Згідно ч.1 ст. 123 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Як на підставу для поновлення строку на звернення до адміністративного суду позивач покликалась на те, що їй не було відомо про спірну постанову, так як її не отримувала на місці події, як і поштовим зв`язком відповідно.

Залишаючи без руху, та як наслідок повертаючи позовну заяву позивачу, суд першої інстанції зазначив, що позивач не подала заяви про поновлення строку на звернення до суду з позовом, та відповідно не обґрунтувала поважність причин пропуску такого строку.

В контексті висновків суду першої інстанції апеляційний суд зазначає, що звертаючись до суду з позовом позивач наголошувала на тому, що не отримувала копії спірної постанови, відповідно не володіла інформацією про притягнення до адміністративної відповідальності. На доданій до позову копії спірної постанови відсутні будь-які записи щодо її вручення чи відмови в отриманні.

Поряд з цим, позивач зазначала, що згадана постанова поштою їй не надсилалась.

Аналогічного характеру пояснення позивач надала у заяві поданій на виконання ухвали суду першої інстанції про залишення позовної заяви без руху від 16.01.2025.

Апеляційний суд бажає зазначити, що з наданих позивачем доказів не можливо однозначно встановити момент з якого розпочинається перебіг строку на звернення з позовом до адміністративного суду. Разом з тим, на даному етапі, поза розумним сумнівом неможливо й підтвердити той факт, що позивач знаючи про обставини притягнення її до адміністративної відповідальності пропустила строк на звернення до суду внаслідок власної бездіяльності.

В контексті наведеного вище, апеляційний суд звертає увагу на те, що за змістом ч.4 ст. 123 Кодексу адміністративного судочинства України якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Отже, на думку апеляційного суду, суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про відсутність поважних причин пропуску строку на звернення до адміністративного суду з позовом, оскільки на стадії відкриття провадження у справі наявні в матеріалах справи докази безумовно не підтверджують відсутність поважних причин такого строку. При цьому, суд першої інстанції не позбавлений можливості дослідити це питання під час розгляду справи.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування ухвали суду першої інстанції.

Колегія суддів також враховує за аналогією правову позицію Європейського суду з прав людини (далі також - «ЄСПЛ»), сформульовану в рішенні від 8 листопада 2018 року у справі «Созонов та інші проти України», у якій ЄСПЛ зазначив, що загальна концепція справедливого судочинства, яка охоплює основний принцип, згідно з яким провадження має бути змагальним, вимагає, щоб особа була поінформована про порушення справи. Принцип рівності вимагає, щоб кожній стороні була надана розумна можливість представити свою справу за умов, які не ставлять її в істотно несприятливе становище у порівнянні з іншою стороною. ЄСПЛ дійшов до висновку, що на національні суди покладено обов`язок з`ясувати, чи були повістки чи інші судові документи завчасно отримані сторонами та, за необхідності, зобов`язані фіксувати таку інформацію у тексті рішення. У разі невручення стороні належним чином судових документів, вона може бути позбавлена можливості захищати себе у провадженні.

Згідно з ст. 320 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції постановив оскаржуване судове рішення з порушенням норм процесуального права, що призвело до передчасного висновку про невиконання позивачем вимог ухвали, а тому наявні підстави для його скасування та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 308, 311, 312, 315, 320, 321, 322, 325,328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити, а ухвалу Личаківського районного суду м. Львова від 29 січня 2026 року про повернення позовної заяви у справі №463/225/26 - скасувати та направити справу для продовження розгляду в суд першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. І. Довга

судді І. І. Запотічний

Т. І. Шинкар