Рішення від 11 березня 2026 р. у справі №755/608/24 — Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/1208/26

Справа №755/608/24

РІШЕННЯ

Іменем України

12 березня 2026 року м. Київ

Деснянський районний суд міста Києва у складі головуючої судді Коваленко І.І. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження (письмового провадження) за наявними матеріалами справи без повідомлення сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Росвен Інвест Україна" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, ціна позову 35 698,00 грн,

Стислий виклад позицій сторін

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Росвен Інвест Україна", як новий кредитор за договором про надання споживчого кредиту № 5026099 від 05.11.2021, звернувся до суду з позовом до Відповідачки, ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості в загальному розмірі 35 698,00 грн, яка складається з: 12 000,00 грн - заборгованості за основною сумою боргу (тілом кредиту); 23 698,00 грн - заборгованості за відсотками.

Також Позивач просить покласти на Відповідача понесені судові витрати, які складаються зі сплаченого судового збору в розмірі 2684,00 грн.

20 березня 2025 року представник Відповідачки, Жупинський М.А., засобами підсистеми "Електронний суд" подав відзив на позову заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Представник стверджує, що Відповідачка не отримувала оригінал кредитного договору та не була ознайомлена з його змістом, що свідчить про відсутність погодження умов договору між первісним кредитором та Відповідачкою, в тому числі щодо розміру процентної ставки за користування кредитом.

Позивачем не надано жодного первинного бухгалтерського документа, що підтверджував би факт перерахунку грошових коштів Відповідачці, а надана Позивачем довідка ТОВ "ФК "Контрактовий дім" від 18.04.2023 не є належним доказом, оскільки не містить прізвище Відповідачки та реквізитів її платіжної картки чи рахунку в банку.

Представник Відповідачки також стверджує, що Позивач нарахував проценти за користування кредитом за межами строку кредитування, при цьому матеріали справи не містять доказів того, що Відповідачка ініціювала таке продовження.

Наданий витяг з реєстр боржників до договору факторингу не містить підпису первісного кредитора, тому не може являтись доказом передачі права вимоги за кредитним договором.

Представник Відповідача заявив вимогу про стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 4 000,00 грн.

Позивач правом подання відповіді на відзив не скористався.

ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ, ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН, ОЦІНКА СУДУ

05 листопада 2021 року між ТОВ "АВЕНТУС УКРАЇНА", Первісним кредитором, та Відповідачкою укладено кредитний договір № 5026099, за умовами якого сторони погодили суму кредиту у розмірі 12 000,00 грн, строк кредитування 30 днів з можливістю продовження, процентну ставку: стандартна - 1,90% в день; занижена - 0,57% в день.

Відповідно до пункту 10.6. Договору цей Договір укладається шляхом направлення його тексту підписаного зі Сторони Товариства аналогом власноручного підпису уповноваженої особи Товариства та відтиску печатки Товариства, що відтворені засобами копіювання, в Особистий кабінет Споживача для ознайомлення та підписання. Договір вважається укладеним з моменту його підписання електронним підписом Споживача, що відтворений шляхом використання Споживачем одноразового ідентифікатора, який формується для кожного разу використання та направляється Споживачу на номер мобільного телефону повідомлений останнім Товариству в ІТС Товариства/зазначений в цьому Договорі. Введення Споживачем коду одноразового ідентифікатора з метою підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором цього Договору вважається направленням Товариству повідомлення про прийняття в повному обсязі умов цього Договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі (частина перша статті 1055 ЦК України).

Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом (частина третя статті 1054 ЦК України).

10 червня 2017 року набрав чинності Закон України "Про споживче кредитування" від 15 листопада 2016 року № 1734-VІІІ. Цей Закон визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері.

За цим Законом договір про споживчий кредит, договори про надання супровідних послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про електронну комерцію"). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.

Примірник договору про споживчий кредит, укладеного у вигляді електронного документа та додатки до нього надаються споживачу у спосіб, що дозволяє встановити особу, яка отримала примірник договору та додатків до нього, зокрема шляхом направлення на електронну адресу або іншим шляхом з використанням контактних даних, зазначених споживачем під час укладення договору про споживчий кредит.

Обов`язок доведення того, що один з оригіналів договору (змін до договору) був переданий споживачу, покладається на кредитодавця (частина перша статті 13 Закону України "Про споживче кредитування", тут і надалі в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин).

Електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі (пункт 11 частини першої статті 3 Закону України "Про електронну комерцію").

Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті (частина третя статті 11 Закону України "Про електронну комерцію").

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина четверта статті 11 Закону України "Про електронну комерцію").

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко розяснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці розяснення логічно пов`язані з нею (частина шоста статті 11 Закону України "Про електронну комерцію").

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом (абзац третій частини першої статті 12 Закону України "Про електронну комерцію").

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини першої статті 3 Закону України "Про електронну комерцію").

Договір підписано електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора А591860. Цей код був направлений Товариством у вигляді SMS-повідомлення саме на вказаний Відповідачкою телефонний номер та введений нею на сайті о 14:33:23. Вчинення Відповідачкою комплексу дій, що полягав у попередньому заповненні анкети, наданні своїх персональних та контактних даних, а також подальшому введенні одноразового пароля, надісланого на її телефон, беззаперечно свідчить про її волевиявлення на укладення договору.

Дослідивши зміст Кредитного договору № 5026099 від 05.11.2021 року, Судом встановлено, що у розділі «Реквізити та підписи сторін» містяться вичерпні персональні дані Відповідачки: ПІБ ( ОСОБА_1 ), РНОКПП ( НОМЕР_1 ), зареєстроване місце проживання ( АДРЕСА_1 ) та номери мобільних телефонів. Без надання цих особистих даних в інформаційно-телекомунікаційній системі згенерувати такий ідентифікатор і підписати договір було б технічно неможливо. Доказів того, що стосовно Відповідачки були вчинені шахрайські дії, не надано.

У зв`язку з чим, Суд відхиляє доводи представник Відповідачки про непогодження умов договору, оскільки підписавши кредитний договір за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором Відповідачка підтвердила своє волевиявлення на укладення договору та прийняла відповідні умови надання кредиту. Без вчинення вказаних дій по попередньому заповненню анкети, надання особистих даних для оформлення кредитного договору, у тому числі, номеру телефону та електронної пошти для отримання одноразового ідентифікатора, такий правочин не був би укладений.

У справах про стягнення заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором (постанови Верховного Суду від 21 лютого 2024 року у справі № 415/160/17, від 20 листопада 2024 року у справі № 243/7840/15, від 30 листопада 2022 року у справі № 334/3056/15 (провадження № 61-8803св22)).

У справі, що розглядається, Первісний кредитор виконав свої зобов`язання та надав Відповідачці кредит на загальну суму 12 000,00 грн на банківську картку № НОМЕР_2 (доказ - довідка ТОВ "Контрактовий дім" вих. № 2547 від 18.04.2023).

Доводи Відповідачки про те, що довідка ТОВ "ФК "Контрактовий дім" не містить необхідних реквізитів, спростовуються самим змістом листа № 2547 від 18.04.2023, у якому чітко зазначено номер банківської картки НОМЕР_2 , який повністю співпадає з реквізитами картки, вказаними Відповідачкою у пункті 2.1. електронного Кредитного договору.

Оцінюючи цей доказ (довідку оператора платіжної системи ), Суд враховує, що згідно з нормами частини четвертої статті 31 31 Закону України "Про платіжні послуги" після виконання платіжної операції надавач платіжних послуг платника зобов`язаний надати платнику у спосіб та в порядку, визначені договором, таку інформацію:

1) відомості, які дають змогу платнику ідентифікувати виконану платіжну операцію та інформацію про отримувача (за наявності технічної можливості);

2) суму платіжної операції у валюті рахунку платника та у валюті платіжної операції;

3) суму всіх комісійних винагород та зборів, що утримані з платника за виконання платіжної операції (за наявності технічної можливості розмір кожної комісійної винагороди зазначається окремо);

4) курс перерахунку іноземної валюти (якщо платнику надавалися послуги з виконання операцій з обміну іноземної валюти);

5) дату і час прийняття до виконання платіжної інструкції, дату валютування (у разі її зазначення).

Також у статті 46 Закону України "Про платіжні послуги" надавач платіжних послуг отримувача під час виконання платіжної операції з метою встановлення належного отримувача коштів за платіжною операцією зобов`язаний перевірити в платіжній інструкції відповідність: 1) реєстраційного номера облікової картки платника податків - фізичної особи, або серії (за наявності) та номера паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); або 2) унікального ідентифікатора отримувача.

Надавач платіжних послуг приймає рішення щодо перевірки в платіжній інструкції інформації, зазначеної в пунктах 1 або 2 цієї частини, самостійно, а якщо він є учасником платіжної системи - згідно з правилами платіжної системи.

Надавач платіжних послуг отримувача зараховує кошти за платіжною операцією на рахунок отримувача лише у разі, якщо зазначена у пункті 1 або 2 цієї частини інформація, яку він перевіряє відповідно до вимог цієї частини, відповідає тій інформації про отримувача, що зберігається у такого надавача платіжних послуг.

У разі невідповідності номера рахунку та/або коду отримувача надавач платіжних послуг отримувача має право:

1) зупинити проведення платіжної операції на строк до чотирьох робочих днів та зарахувати кошти на відповідний рахунок для встановлення належного отримувача. У разі неможливості встановлення належного отримувача надавач платіжних послуг отримувача зобов`язаний не пізніше четвертого робочого дня після надходження коштів повернути їх надавачу платіжних послуг платника із зазначенням причини повернення;

2) не уточнювати номер рахунку та/або код отримувача. У такому разі надавач платіжних послуг отримувача зобов`язаний повернути кошти надавачу платіжних послуг платника не пізніше наступного робочого дня після їх надходження із зазначенням причини повернення.

Тобто, зважаючи на наведені норми Закону про платіжні послуги у разі, якщо б під час виконання платіжної операції щодо перерахування кредитних коштів Відповідачці, відомості про неї, як про належного утримувача кредиту не підтвердились, то операція із зарахування таких коштів взагалі б не відбулась.

Отже, довідка, видана фінансовою компанією (суб`єктом господарювання у сфері надання платіжних послуг), яка має відповідну ліцензію, має офіційний характер. Вона містить інформацію про здійснення платежу в рамках договірних відносин між первісним кредитором і Відповідачем, що безпосередньо свідчить про проведення фінансової операції.

Така довідка у сукупності з електронним договором є належним первинним документом у розумінні ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", на який посилається Відповідачка, оскільки вона містить відомості про здійснену господарську операцію.

За таких обставин відомості надавача платіжних послуг про успішну транзакцію на картку Відповідачки визнаються Судом належним, допустимим і достатнім доказом перерахування кредитних коштів у розумінні Закону України "Про платіжні послуги".

У постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19) Велика Палата Верховного Суду зробила висновок про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину потрібно доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тож певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.

У постанові від 29 січня 2021 року у справі № 922/51/20 Верховний Суд наголосив на необхідності застосування стандартів доказування та зауважив, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню так, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від стандарту "достатність доказів", підкреслює необхідність зіставлення судом доказів, які надають позивач та відповідач. Отже, на суд покладено обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Застосовуючи стандарт більшої переконливості та враховуючи принцип змагальності, що визначає обов`язок кожної сторони довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, Суд зазначає, що. Позивач надав належні докази укладення кредитного договору та довідку надавача платіжних послуг, яка підтверджує перерахування коштів на вказану в договорі банківську картку. Натомість Відповідачка, маючи безперешкодний доступ до історії транзакцій по власному рахунку, не скористалася своїм процесуальним правом та не надала суду жодних доказів (зокрема, банківської виписки), які б спростовували факт зарахування спірної суми.

Оцінивши докази в сукупності, Суд доходить висновку, що первісний кредитор своєчасно та в повному обсязі виконав свої зобов`язання з надання кредиту. Натомість Відповідачка, отримавши кошти, не скористалась закріпленим у частині першій статті 15 Закону України "Про споживче кредитування" правом на відмову від договору та не повернула гроші Кредитодавцю, чим фактично підтвердила прийняття належного виконання зобов`язання з боку Позивача. Отже, Суд доходить висновку, що факт отримання Відповідачкою кредитних коштів є доведеним."

Представник Відповідачки у відзиві на позовну заяву посилається на судову практику, викладених у: постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 вересня 2020 року у справі 200/5647/18; постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 753/20537/18 у справі 753/20537/18; постанові Верховного Суду у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 грудня 2020 року у справі 278/2177/15-ц; постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 січня 2020 року у справі 755/18920/18.

Також представник посилається на постанови Правління Національного банку України № 75 від 04 липня 2018 року, № 22 від 21 січня 2004 року.

Однак Суд звертає увагу, що у зазначених постановах Верховного Суду первинним кредитодавцем та/або позивачем у справі виступає банк. Водночас постанови Правління Національного банку України регулюють питання бухгалтерського обліку в банках та встановлюють правила і стандарти здійснення розрахунків клієнтів банків.

Разом з тим у цій справі первинним кредитодавцем є мікрофінансова установа, яка не є банком, у зв`язку з чим положення вказаних постанов НБУ, та наведена судова практика, що стосується правовідносин за участю банків, не підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

З цих підстав Суд відхиляє доводи представника Відповідачки щодо неналежності доказів, поданих Позивачем на підтвердження факту перерахування кредитних коштів.

Відповідно до наданого розрахунку Первісний кредитор нараховував з 05.11.2021 по 24.02.2022 (протягом 112 днів) проценти за користування кредитом за ставкою 1,90%, що становило 228,00 грн на день, разом за весь період 23 698,00 грн.

Відповідно до пункту 4.3.1. Договору сторони домовились, що у випадку, якщо у Споживача на дату закінчення строку кредиту (нового строку кредиту після пролонгації або автопролонгації) наявна заборгованість за кредитом, строк кредиту продовжується кожен раз на один наступний календарний день, що слідує за днем закінчення такого строку, але не більше ніж на 90 (дев?яносто) календарних днів поспіль, крім випадку, якщо в цей день повинна відбутися пролонгація строку кредиту за ініціативою Споживача, відповідно до пп.4.2.2- 4.2.4. Договору. Тобто в даному випадку кожен день автопролонгації є новою датою повернення кредиту.

Згідно з пунктом 4.3.2.Договору споживач, дає згоду на автопролонгацію строку кредиту на умовах передбачених в пп.4.3.1 Договору. Споживач вважається таким, що прострочив повернення кредиту, якщо після закінчення періоду автопролонтації у Споживача наявна заборгованість за кредитом та не відбулося продовження строку кредиту за ініціативою споживача, у порядку передбаченому п.4.2. Договору.

Відповідно до пункту 4.4. Договору вказаний в цьому розділі порядок внесення змін до Договору щодо продовження строку кредиту, сторони вважають таким, що вчинений в письмовій формі, оскільки, воля сторін передбачена в п.4.2 Договору виражена за допомогою технічного засобу зв?язку, а в п.4.3 Договору - письмово цим Договором, що відповідає вимогам, встановленим статтею 207 Цивільного кодексу України до письмової форми правочину.

Стандартна процентна ставка становить 1,90% в день та застосовується у межах нового строку кредиту, якщо відбулася автопролонгація, відповідно до пункту 4.3. Договору (пункт 1.5.1 Договору).

Таким чином, умовами кредитного договору сторони передбачили порядок продовження строку кредитування та умови і строк нарахування процентів за користування кредитом. Заперечення представника Відповідачки щодо нарахування процентів за кредитним договором суд відхиляє як безпідставні (така ж позиція узгоджується з постановою Київського апеляційного суду від 24.02.2026 у справі № 334/6637/24).

Суд відхиляє доводи представника Відповідачки про те, що нарахування процентів після спливу 30-денного строку є незаконним з огляду на правові висновки Великої Палати Верховного Суду (зокрема, у справах № 912/1120/16 та № 910/4518/16), з огляду на таке.

Зазначена Відповідачем судова практика дійсно встановлює, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Проте, у вказаних справах суди уразовують умови конкретних договорів, щоб встановити, який саме строк кредитування був погоджений сторонами.

У цій справі Суд встановив, що що згідно з п. 1.4 Договору строк кредиту становить 30 днів. Однак цей же пункт передбачає, що строк кредиту може бути продовжено у порядку та на умовах, визначених в Розділі 4 Договору. Умови Договору чітко розмежовують пролонгацію за ініціативою Споживача (п. 4.2) та автоматичну пролонгацію (автопролонгацію) (п. 4.3).

Тому заперечення Відповідача про те, що вона не ініціювала продовження строку кредитування, не мають значенння для справи та спростовуються механізмом дії автопролонгації. Зокрема, відповідно до п. 4.3.1 Договору, якщо у Споживача на дату закінчення строку кредиту наявна заборгованість, строк кредиту продовжується кожен раз автоматично на один наступний календарний день, але не більше ніж на 90 календарних днів поспіль. Кожен день автопролонгації є новою датою повернення кредиту.

Тобто максимальний погоджений сторонами строк кредитування за цим Договором (з урахуванням граничного строку автопролонгації) становить 120 днів (30 днів базового строку та 90 днів автопролонгації). Позивач нарахував прценти в межах цього строку.

Щодо набуття Позивачем права грошової вимоги до Відповідача

Сторонами в зобов`язанні є боржник і кредитор (частина перша статті 510 ЦК України). Кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (пункт 1 частини першої статті 512 ЦК України). До нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав (стаття 514 ЦК України).

Позивач надав копію договору факторингу № 10.04./23-Ф1, платіжну інструкцію № 9075 від 11.04.2023 про перерахування Позивачем на рахунок ТОВ "АВЕНТУС УКРАЇНА" 334514,84 грн як оплати за відступлення прав вимоги, а також реєстр боржників до договору та витяг з реєстру боржників.

Презумпція чинності цього договору не спростована на підставі рішення суду, яке набрало законної сили (стаття 204 ЦК України). У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010).

Відповідачка не надала суду доказів, які б спростовували презумпцію правомірності договорів факторингу.

Суд відхиляє заперечення Відповідачки стосовно того, що Витяг з реєстру боржників до Договору факторингу містить підпис лише нового кредитора, без підпису первісного (ТОВ "АВЕНТУС УКРАЇНА").

Суд бере до уваги те, що в матеріалах справи міститься копія Договору факторингу №10.04/23-Ф1 від 10.04.2023, підписаного та скріпленого печатками обох сторін - ТОВ "АВЕНТУС УКРАЇНА" та ТОВ "РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА". До договору також додано платіжне доручення № 9075 від 11.04.2023 на суму 334 514,84 грн, що підтверджує фактичне виконання факторингу (оплату за відступлені права). Відсутність підпису первісного кредитора на окремому паперовому "Витягу" не спростовує факту укладення Договору факторингу та передачі загального Реєстру боржників (додаток 1), який був переданий в електронному вигляді відповідно до умов п. 2.3 договору факторингу.

За висновком Суду Позивач довів, що до нього, як нового кредитора, перейшли права Первісного кредитора щодо права вимоги. Перехід прав вимоги підтверджується наявним в матеріалах справи підписаним договорами факторингу та самим реєстром боржників, до яких включено також і кредитний договір, що уклав Відповідач (позиція 2220).

За змістом частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до частин першої, другої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Керуючись принципом змагальності, відповідно до якого кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, і несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій, Суд визнав, що позовні вимоги слід задовольнити повністю.

Розподіл судових витрат

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі відмови в позові - на позивача (частина перша, пункт 2 частини другої статті 141 ЦПК України).

З Відповідачки підлягає стягненню на користь Позивача сплачена сума судового збору у розмірі 2684,00 грн.

Витрати Відповідачки на правничу допомогу покладаються на неї, оскілкьи позовні вимоги задоволено повністю.

Керуючись статтями 4, 13, 19, 76-81, 141, 263-265 ЦПК України, Суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Росвен Інвест Україна" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Росвен Інвест Україна" заборгованість за кредитним договором у розмірі 35 698,00 грн, судовий збір у розмірі 2 684,00 грн.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Росвен Інвест Україна" (бульвар Вацлава Гавела, буд. 6, м. Київ; код ЄДРПОУ 37616221)

Відповідач ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ).

Суд підписує повне рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (частини четверта та п`ята статті 268 ЦПК України), 12 березня 2026 року.

Суддя Інна КОВАЛЕНКО