Рішення від 24 лютого 2026 р. у справі №753/26031/25 — Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/26031/25

провадження № 2/753/1098/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2026 року Дарницький районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Сирбул О. Ф.,

за участю секретаря - Парубець А. О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТ БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2025 року АТ КБ «ПРИВАТ БАНК» звернулося до суду з позовною заявою до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Свої вимоги мотивував тим, що 07.10.2019 відповідач підписав анкету-заяву та приєднався до Умов та правил надання банківських послуг, саме в тій редакції, що діяла на дату підписання заяви та розміщена на сайті банку. На підставі вказаної анкети-заяви Відповідачу відкрито картковий рахунок та видано кредитну картку, на яку було встановлено початковий кредитний ліміт, який в подальшому збільшився до 65 000,00 грн. Для отримання доступу до рахунку та використання кредитного ліміту Відповідач отримав згідно Довідки про видані картки кредитну картку номер - НОМЕР_1 , строк дії 07/23, тип - Універсальна; картку номер - НОМЕР_2 , строк дії 03/28, тип - Універсальна. Відповідач після отримання картки за умовами укладеного з Банком договору здійснив дії щодо проведення її активації, користувався карткою, а також отримував кредитні кошти з власної ініціативи. Активація картки та користування картковим рахунком свідчать про укладення сторонами кредитного договору, що підтверджуються, зокрема, розрахунком заборгованості, випискою по рахункам Відповідача.

Позивач свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, надав відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах, передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту, однак відповідач взяті на себе зобов`язання щодо повернення кредитних коштів належним чином не виконував, у зв`язку з чим виникла заборгованість, а тому позивач звернувся до суду з даним позовом та просив стягнути заборгованість за кредитним договором б/н від 07.10.2019 у розмірі 78 607,29 грн.

Ухвалою суду від 19.12.2025 позовну заяву залишено без руху.

Позивач належним чином та у встановлений судом строк усунув вказані недоліки.

Ухвалою суду від 13.01.2026 відкрито провадження в справі за правилами спрощеного провадження з викликом (повідомленням) сторін.

03.02.2026 від представника позивача до суду надійшла заява про розгляд справи у його відсутність.

У судове засідання 03.02.2026 не з`явився представник позивача, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Відповідач у судовому засіданні повідомила, що вона не отримала копію ухвали про відкриття провадження у справі та копію позовної заяви з додатками, а тому необізнана з позовними вимогами. У судовому засіданні оголошено перерву для подальшого розгляду.

24.02.2026 від представника позивача до суду надійшла заява про розгляд справи у його відсутність.

25.02.2026 від відповідача до суду надійшла заява, за змістом якої та просила проводити розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги визнає та проти їх задоволення не заперечує, наявність заборгованості пояснює скрутним матеріальним становищем.

У судове засідання 25.02.2026 представник позивача та відповідач не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Суд, у цій справі, враховує положення Висновку №11(2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32 - 41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява №65518/01; від 06 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява №63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58) (Рішення): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному і об`єктивному розгляді справи, зібрані у справі докази, керуючись законом, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги слід задовольнити з наступних підстав.

Судом встановлено, що 07.10.2019 відповідач підписав анкету-заяву та приєднався до Умов та правил надання банківських послуг саме в тій редакції, що діяла на дату підписання заяви та розміщена на сайті банку.

У заяві зазначено, що відповідач згодна з тим, що ця заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що вона ознайомилась та погодилась з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку.

На підставі вищевказаної анкети-заяви відповідачу відкрито поточний рахунок. Відповідачу відкрито картковий рахунок та видано кредитну картку, на яку було встановлено початковий кредитний ліміт, який в подальшому збільшився до 65 000,00 грн. Для отримання доступу до рахунку та використання кредитного ліміту Відповідач отримала кредитну картку номер - НОМЕР_1 , строк дії 07/23, тип - Універсальна. Після спливу строку дії першої картки Відповідачем для можливості користування рахунком додатково отримані наступі картки: кредитна картка номер - НОМЕР_2 , строк дії 03/28, тип - Універсальна.

04.01.2025 року відповідач підписала та направила АТ КБ «ПРИВАТ БАНК»заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг погодившись на наступні умови кредитування: банком відкрито відповідачеві відновлювальну кредитну зі встановленим кредитним лімітом строком кредитування на 12 місяців з пролонгацією на споживчі цілі безготівковим шляхом зі встановленою фіксованою процентною ставкою у розмірі 42% для карт Універсальна та 40,8% для карт Універсальна Gold.

А також 04.01.2025 відповідач підписала та направила АТ КБ «ПРИВАТ БАНК»додаткову угоду № SAMDNWFC00054972824_01 до кредитного договору від 04/01/2025.

Позивачем АТ КБ «ПРИВАТ БАНК» також надано виписку за договором № б/н, укладеним зі ОСОБА_1 за період з 07.10.2019 по 17.10.2025 року.

У зв`язку з порушеннями зобов`язань за кредитним договором відповідач станом на 15.10.2025 має заборгованість у розмірі 78 607,29 грн, яка складається з: 64 848,36 грн - заборгованість за тілом кредиту; 13 758,93 грн - заборгованість за простроченими відсотками.

Відповідач користувалася кредитним лімітом, відповідно до виписки по рахунку вчиняла операції.

За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Відповідно до частини 2 статті 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти; розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України).

Позивач свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі та надав відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах, передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту, однак відповідач свої зобов`язання щодо повернення кредитних коштів належним чином не виконував, у зв`язку з чим утворилася заборгованість.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. В тому числі, суд враховує вимоги ст. 80 ЦПК України, зокрема достатність доказів для вирішення справи, наданих до суду.

Доказів, які б спростовували зазначені обставини та розмір заборгованості, відповідач суду не надала.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності суд приходить до висновку, що позовні вимоги є законними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 141 ЦПК України, судові витрати підлягають стягненню з відповідача 2422,40 грн судового збору.

На підставі викладеного, керуючись статтями 526, 527, 530, 610, 612, 615, 634, 1048, 1050, 1054 ЦК України, статтями 12, 13, 81, 89, 141, 253, 256, 258, 259, 263, 265, 267, 268, 280-289 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТ БАНК» (код ЄДРПОУ 14360570, місцезнаходження: м. Київ, вул. Грушевського, 1-Д) заборгованість за кредитним договором №

б/н від 07.10.2019 у розмірі 78 607,29 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТ БАНК» (код ЄДРПОУ 14360570, місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1-Д) витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 422,40 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: