Рішення від 11 березня 2026 р. у справі №398/5196/25 — Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області

Справа №: 398/5196/25

провадження №: 2/398/446/26

РІШЕННЯ

Іменем України

"12" березня 2026 р. м. Олександрія

Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області в складі: головуючого судді Шинкаренко І.П.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики,

ВСТАНОВИВ

ТОВ «Фінпром Маркет» звернулося до Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області з позовною заявою до ОСОБА_1 , в якій просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором у розмірі 47685,60 грн, а також понесені судові витрати. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 07.06.2021 ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредит» та ОСОБА_1 уклали договір позики № 75483617 в електронній формі шляхом накладення електронного підпису з одноразовим електронним ідентифікатором. За умовами якого відповідачу були перераховані кредитні кошти на картковий рахунок в сумі 15000,00 грн, строк позики 30 днів (з можливою пролонгацією) зі сплатою процентів за користування позикою 1,99 %. В свою чергу відповідач не виконав належним чином кредитні зобов`язання у зв`язку з чим виникла кредитна заборгованість в розмірі 47685,60 грн, за яких 15000,00 сума заборгованості за основним боргом, 32685,60 грн – сума заборгованості за відсотками. 19.11.2021 згідно з умовами договору факторингу № 1911 ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредит» відступило право вимоги за договором позики № 75483617 від 07.06.2021 на користь ТОВ «Фінансова компанія управління активами», яке набуло право вимоги до відповідача. 03.04.2023 ТОВ «Фінансова компанія управління активами» та ТОВ «Фінпром маркет» уклали договір факторингу № 030423-ФК, за умовами якого позивач набув права грошової вимоги до відповідача за договором позики № 75483617 від 07.06.2021 в розмірі 47685,60 грн. Вказану заборгованість просить стягнути в примусовому порядку, оскільки станом на день пред`явлення даного позову до суду відповідачем не виконано взятих на себе зобов`язань згідно з договором позики № 75483617 від 07.06.2021, а також понесені судові витрати.

Ухвалою судді від 21.08.2025 року відкрито провадження та справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, копія якої була направлена сторонам та відповідачу визначено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

Відповідач у встановлений судом строк відзив на позовну заяву не подав.

18 грудня 2025 року представник відповідача – адвокат Олексієнко Сергій Вікторович, подав до суду письмові пояснення, звернув увагу суду, що позивачем не подано до суду доказів сплати ціни продажу за договором факторингу № 1911, що ставить під сумнів набуття відповідачем права вимоги за договором позики укладеним між відповідачем та первісним кредитором. Крім того зазначив про незгоду з розміром нарахованої заборгованості ОСОБА_1 за договором від 07.06.2021 , оскільки відсотки нараховані ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредит» поза межами строку позики узгодженими між сторонами, доказів пролонгації договору матеріали справи не містять. Крім того зазначив, що відповідачем здійснено оплати за вказаним договором. Повідомив суд, що відповідач є військовослужбовцем, брав участь в антитерористичній операції, є учасником бойових дій, з 12.04.2022 року по 26.06.2025 року перебував в місцях несвободи внаслідок збройної агресії проти України. Наполягав на неспівмірності витрат позивача на правову допомогу, та такими, що не підлягають задоволенню, на підставі зазначеного просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

30 грудня 2025 року представник позивача – адвокат Ткаченко Юлія Олегівна подала до суду відповідь на відзив, наполягала на задоволені позовних вимог в повному обсязі, зазначила, що п.5.2 договору факторингу сторонами узгоджено, що перехід права вимоги клієнта до фактора за портфелем заборгованості відбувається в момент підписання акта прийому-передачі реєстру заборгованості та набуваються відповідні права вимоги. З посиланням на практику Верховного Суду наполягала, що закінчення строку дії договору, умови якого узгоджено сторонами і саме на які погодився відповідач, не є підставою та не припиняє його обов`язку як боржника перед кредитором щодо повного і належного виконання свого зобов`язання. В свою чергу відповідач мав можливість ознайомитись з Правилами надання грошових коштів у позику, в тому числі щодо пролонгації строку дії договору, на сайті позикодавця до акцепту оферти в якій також містяться вказані правила. Крім того, представник позивача звернула увагу суду, що долучені до матеріалів представником відповідача документи не містять підтвердження проходження військової служби відповідачем саме у період нарахування відсотків за договором позики, а саме з 08.06.2021 року до 05.10.2021 року. Вважає витрати, які планує понести в розмірі 6000,00 грн є значно завищеними.

03 лютого 2026 року представник відповідача - адвокат Олексієнко Сергій Вікторович подав до суду додаткові письмові пояснення, наполягав, що Правила надання грошових коштів у позику, на які посилається позивач, не можуть оцінюватись як невід`ємна складова частина укладеного між первісним кредитором та відповідачем кредитного договору, позивачем не доведено належними доказами, що сторонами узгоджено саме повідомлені суду умови пролонгації договору позики, а також доказів того, що позичальник звертався до кредитора з такою пропозицією пролонгації. З посиланням на положення п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та судову практику Верховного Суду вважає вимоги позивача щодо нарахування відсотків за кредитним договором не підлягають задоволенню судом. Зробив заяву щодо застосування до правовідносин, що виникли між сторонами позовної давності. Наполягав на не співмірності витрат позивача на правову допомогу.

11 лютого 2026 року до суду надішли додаткові пояснення від представника позивача – адвоката Ткаченко Юлії Олегівни, щодо обґрунтування дотримання позивачем строків звернення до суду.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши подані сторонами докази, суд дійшов наступних висновків.

Із матеріалів справи встановлено, що 07.06.2021 ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредит» та ОСОБА_1 уклали договір позики № 75483617 (на умовах повернення позики в кінці строку 07.07.2021) в електронній формі шляхом накладення електронного підпису з одноразовим електронним ідентифікатором, за умовами якого позикодавець зобов`язується передати позичальнику у власність грошові кошти на погоджений умовами договору строк, шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики або достроково та сплатити позикодавцю плату (проценти) від суми позики. Строк позики 30 днів зі сплатою процентів у розмірі 1,99 % в день (базова процентна ставка фіксована). Пунктом 5.2. визначено, що позичальник до моменту підписання договору вивчив цей договір та правила надання грошових коштів у позику (на умовах повернення позики в кінці строку позики), у тому числі і на умовах фінансового кредиту, які розміщені на сайті https://mycredit.ua/ru/documents-license/ (надалі «Правила»), їх зміст, суть, об`єм зобов`язань сторін та наслідки укладення цього договору, а також зазначена в Правилах процедура і наслідки оформлення позичальником подовження строку користування позикою (пролонгація) йому зрозумілі.

Пунктом 12 вказаного договору передбачено, що договір позики укладено в електронній формі з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, шляхом надсилання електронного повідомлення про прийняття (акцепт) пропозиції та підписано накладенням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

07.06.2021 відповідачу були перераховані кредитні кошти на картковий рахунок № НОМЕР_1 в сумі 15000,00 грн.

Відповідач не виконав належним чином свої зобов`язання, суму позики не повернув.

19.11.2021 згідно з умовами договору факторингу № 1911 ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредит» відступило право вимоги за договором позики № 75483617 від 07.06.2021 на користь ТОВ «Фінансова компанія управління активами», яке набуло право вимоги до відповідача.

03.04.2023 ТОВ «Фінансова компанія управління активами» та ТОВ «Фінпром маркет» уклали договір факторингу № 030423-ФК, за умовами якого позивач набув права грошової вимоги до відповідача за договором позики № 75483617 від 07.06.2021.

Відповідно до реєстру боржників від 03.04.2023 до договору факторингу № 030423-ФК від 03.04.2023 ТОВ «Фінпром маркет» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 50820,83 грн, з яких: 15000,00 грн сума заборгованості за основною сумою боргу, 35820,83 грн - сума заборгованості за відсотками.

Згідно наданого позивачем розрахунку про стан заборгованості за договором позики № 75483617 від 07.06.2021, розмір заборгованості ОСОБА_1 за даним договором становить 47685,60 грн, що складається з 15000,00 грн основного боргу, 32685,60 грн - нарахованих процентів.

Крім того із вказаного розрахунку вбачається, що 07.07.2021 року відповідачем здійснено оплату в розмірі 3134,40 грн на виконання вказаного зобов`язання, що також підтверджено роздруківкою з онлайн сервісу щодо історії погашення платежів за договором № 75483617 від 07.06.2021, долученою до справи представником відповідача.

Надаючи оцінку фактичним обставинам справи, суд виходить з таких норм права.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно якої договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріальне посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Згідно зі ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за договором позики банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплачувати проценти.

Відповідно до ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то, в разі прострочення повернення чергової частини, позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦПК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ч. 1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 516 ЦК України).

Відповідно до позиції, викладеної у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 2-383/2010 (провадження № 14-308цс18), а також від 19.06.2019 у справі № 643/17966/14-ц, стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Доказів недійсності / нікчемності договору позики № 75483617 від 07.06.2021, договорів факторингу № 1911 та № 030423-ФК, суду не надано, твердження представника відповідача, що сумнівів набуття відповідачем права вимоги за договором позики спростовано дослідженими в ході судового розгляду договору факторингу № 030423-ФК акта прийому-передачі реєстру заборгованості до договору факторингу № 030423-ФК від 03.04.2023.

Отже, враховуючи зазначене, ТОВ «Фінпром маркет» є новим кредитором у зобов`язаннях з відповідачем відповідно до умов договору позики, що був укладений між первісним кредитором та відповідачем.

Згідно з положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом; особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання; відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Особа діє у цивільних відносинах вільно, здійснює свої права на власний розсуд, а також виконує цивільні обов`язки у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства і повинна діяти добросовісно, розумно, передбачаючи наслідки; при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди, зловживання цивільними і процесуальними правами не допускається; цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які на свій розсуд розпоряджаються цивільними та процесуальними правами, реалізують право на судовий захист (ст. ст. 3, 12, 13, 20 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 44 ЦПК України).

Представник відповідач не заперечує факти укладення відповідачем зазначеного договору позики, отримання кредитних коштів в розмірі 15000,00 грн, разом з тим, вважає, що у зв`язку з наявністю у ОСОБА_1 статусу військовослужбовця має пільги щодо не нарахування кредитором відсотків за договором позики.

Згідно з ч.15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (у редакції,чинній на момент виникнення спірних правовідносин) військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.

З аналізу вказаної норми права вбачається, що пільги щодо нарахування відсотків та штрафних санкцій за договорами кредиту мають такі категорії військовослужбовців, зокрема, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів.

Представник позивача у відповіді на відзив на позовну заяву зазначає, що для звільнення військовослужбовців, від нарахування процентів за користування кредитом відповідно до вимог пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», такі позичальники мають надати документи, що підтверджують їх призов під час мобілізації та проходження військової служби та відповідають переліку документів, зазначеним в листі Міністерства оборони України від 21.08.2014 № 322/2/7142, крім того наполягає, що стороною відповідача не доведено участі відповідача у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях саме у період нарахування відсотків за спірним договором.

Документом, який підтверджує призив та проходження військової служби військовослужбовцем у особливий період, а також підтверджує призов під час мобілізації резервістів та військовозобов`язаних, є військовий квиток, в якому в відповідних розділах здійснюються службові відмітки. Також документами, які підтверджують призов військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації, можуть бути довідка про призов військовозобов`язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів - витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною.

Відповідно до абз. 5 ст. 1 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію», особливий період це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях, та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Вирішуючи питання щодо меж дії особливого періоду у розумінні Закону України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію», Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.08.2020 у справі №813/402/17 дійшла висновку, що навіть за не введення у країні воєнного стану, особливий період, початок якого пов`язаний з моментом оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової чи прихованої), хоч і охоплює час мобілізації, однак не може вважатися закінченим лише зі спливом строку, протягом якого підлягали виконанню визначені у відповідному рішенні про мобілізацію заходи. Особливий період закінчується з прийняттям Президентом України відповідного рішення про переведення усіх інституцій України на функціонування в умовах мирного часу.

На підставі Указу Президента України від 17.03.2014№303/2014 «Про часткову мобілізацію`з 18.03.2014 в Україні розпочався особливий період. Указом Президента України від 24.02.2022№64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022, який продовжувався і діє на час розгляду справи. Тобто, введення та продовження строку воєнного стану у зв`язку із триваючою широкомасштабною збройною агресією російської федерації проти України було визначено в законодавчому порядку і є особливим періодом.

На підтвердження можливості звільнення ОСОБА_1 від сплати відсотків сторона відповідача надала наступні письмові докази: посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_2 , довідку командира військової частини НОМЕР_3 від 20.07.2025 року № 995/Ф щодо участі ОСОБА_1 участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведені, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичній операції в період її проведення, здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення у періоди з 03.08.2020 по 11.10.2020, з 08.12.2021 по 24.02.2022, з 24.02.2022 по 12.04.2022, довідку Служби безпеки України від 11.07.2025 року за № 34/П-2683-д щодо перебування ОСОБА_1 з 12.04.2022 року по 26.06.2025 року в місцях несвободи внаслідок збройної агресії проти України, довідку про перебування відповідача на військовій службі у військовій частині з 14.04.2022.

Отже, за наявних відомостей, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 набув статусу військо службовця та з серпня 2020 року брав участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебував безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів.

Суд констатує, що право відповідача на вказану пільгу активується з першого дня такої участі і зберігається на весь подальший час служби під час дії особливого періоду.

Договір позики № 75483617 відповідач уклав з первісним кредитором 07.06.2021 строком на 30 днів - до 07.07.2021 року, тобто після серпня 2020 року.

За таких обставин суд дійшов висновку щодо поширення приписів ч.15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» щодо заборони нарахування відсотків, комісії та неустойки (штрафу, пені) по кредиту на спірні правовідносини.

Підсумовуючи викладене та враховуючи, що в ході судового розгляду знайшов підтвердження факт користування кредитними коштами та невиконання відповідачем своїх зобов`язань за договором позики щодо повернення кредитних коштів, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити в частині стягнення основної суми заборгованості в розмірі 11865,60 грн (15000,00 грн - 3134,40 грн) з урахуванням сплаченої відповідачем суми (в розмірі 3134,40 грн) в рахунок погашення заборгованості.

Щодо строку позовної даності, який просить застосувати відповідач, то суд зазначає наступне.

Виходячи з вимог статті 261 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього. І тільки якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2018 року у справі № 369/6892/15-ц, провадження № 14-96цс18).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові та застосовується тільки до обґрунтованих позовних вимог. Якщо суд дійде висновку, що заявлені позовні вимоги є необґрунтованими, то повинен відмовити в задоволенні такого позову саме з цієї підстави.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України, позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, як це закріплено положеннями статті 257 Цивільного кодексу України.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, як це унормовано вимогами частини першої статті 261 Цивільного кодексу України.

У статті 264 Цивільного кодексу України визначено порядок переривання перебігу позовної давності. Так, згідно із цією статтею перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення позову особою до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Згідно з частинами четвертою-п`ятою статті 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Суд зазначає, що позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини п`ятої статті 267 Цивільного кодексу України позивач має право отримати судовий захист у разі визнання судом поважними причин пропуску позовної давності. При цьому саме на позивача покладено обов`язок доказування тієї обставини, що строк звернення до суду було пропущено з поважних причин (пункти 6.43, 6.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року, прийнятій по справі №911/3681/17).

Як зазначив Європейський Суд з прав людини у своїх рішеннях від 20 вересня 2011 року у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства» від 22 жовтня 1996 року позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12.03.2020 року до 22.05.2020 року на всій території України карантин.

Законом України від 30.03.2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та Перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено, зокрема, пунктом 12 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

Карантин був припинений з 24 години 00 хвилин 30.06.2023 року згідно постанови Кабінету Міністрів України № 651 від 27.06.2023.

З 24.02.2022 року, у період дії воєнного стану в Україні, перебіг позовної давності, визначений Цивільним кодексом України, зупиняється на строк дії такого стану (пункт 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України).

04.09.2025 року набрав чинності Закон № 4434-IX «Про внесення зміни до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності», яким виключено Пункт 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України.

До суду позивач щодо стягнення з відповідача заборгованості за договором позики № 75483617 від 07.06.2021 звернувся 18.08.2025 року.

Тому суд вважає, що позивачем не пропущений строк звернення до суду з цим позовом.

Щодо розподілу судових витрат

Враховуючи вимоги ст. 137 ЦПК України та з огляду на співрозмірність витрат на оплату послуг адвоката, пов`язаних із захистом прав та представництвом інтересів позивача у даній конкретній справі, враховуючи характер спору, участь адвоката у справі, часткове задоволення позовних вимог, суд, з урахуванням основоположних засад справедливості, виваженості та розумності, вважає обґрунтованим та об`єктивним, і таким, що підпадає під критерій розумності, розмір витрат на правову допомогу, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача у сумі 870,80 грн.

Згідно зі ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь позивача витрати пропорційно розміру задоволених позовних вимог по сплаті судового збору 602,69 грн (24,88 % від 2422,40 грн).

Керуючись ст. ст. 12, 13, 76-81, 89,141,178,223, 263-265,273,279, 354,355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ

Позов задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрована адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром маркет» (місцезнаходження: м. Ірпінь, вул. Стельмаха Михайла, 9-А, оф. 204,, код ЄДРПОУ 43311346) заборгованість за договором позики № 75483617 від 07.06.2021 в розмірі 11865 (одинадцять тисяч вісімсот шістдесят п`ять) грн 60 коп.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрована адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром маркет» (місцезнаходження: м. Ірпінь, вул. Стельмаха Михайла, 9-А, оф. 204, код ЄДРПОУ 43311346) судовий збір в розмірі 602 (шістсот дві) грн 69 коп. та 870 (вісімсот сімдесят) грн 80 коп. - витрати на правничу допомогу.

На рішення може бути подана апеляція до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення складено 12.03.2026 року.

Суддя І.П. Шинкаренко