Постанова від 11 березня 2026 р. у справі №240/5805/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/5805/25

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Окис Тетяна Олександрівна

Суддя-доповідач - Залімський І. Г.

12 березня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Залімського І. Г.

суддів: Сушка О.О. Мацького Є.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 20 травня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Філії «Столичний лісовий офіс» державного спеціалізованого господарського підприємства «ЛІСИ УКРАЇНИ» про визнання протиправною відповідь, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Філії “Столичний лісовий офіс” державного спеціалізованого господарського підприємства “ЛІСИ УКРАЇНИ” про визнання протиправною відповіді Філії “Столичний лісовий офіс” Державного спеціалізованого господарського підприємства “Ліси України” на пункти 1, 2, 4, 5 запиту від 22 лютого 2025 року та зобов`язання надати відповідь на вказані пункти запиту на інформацію.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 20.05.2025 позов задоволено частково, ухвалено:

Визнати протиправною бездіяльність Філії “Столичний лісовий офіс” Державного спеціалізованого господарського підприємства “Ліси України”, яка виразилася у ненаданні публічної інформації на пункти 3, 4 та 5 запиту ОСОБА_1 від 22 лютого 2025 року №198.

Зобов`язати Філію “Столичний лісовий офіс” Державного спеціалізованого господарського підприємства “Ліси України” повторно розглянути пункти 3, 4 та 5 запиту ОСОБА_1 від 22 лютого 2025 року №198 протягом 5 днів з дня набрання рішенням законної сили з урахуванням висновків суду.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати таке рішення, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з`ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованого рішення.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що Філія зареєстрована 02 жовтня 2024 року, а тому задовольнити запит на інформацію щодо надання документів про об`єкти нерухомого майна філії “Столичний лісовий офіс” державного спеціалізованого господарського підприємства “Ліси України” станом на 01 січня 2022 року, 01 січня 2023 року, 01 січня 2024 року, немає можливості. У власності філії як відокремленого підрозділу юридичної особи, відсутні об`єкти нерухомого майна, а тому неможливим є надання інвентаризаційних описів об`єктів нерухомої власності Філії.

Позивач не подав відзив на апеляційну скаргу відповідача.

З урахуванням п.3 ч.1 ст.311 КАС України, суд вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, позивачем було направлено відповідачу через електронну пошту лист від 22 лютого 2022 року № 198 із запитом щодо надання:

1) Копії (електронну копію), інвентаризаційних описів об`єктів нерухомої власності філії “Столичний лісовий офіс”, станом на 01 січня 2022 року, 01 січня 2023 року, 01 січня 2024 року, 01 січня 2025 року.

2) Копії Положення про філію “Столичний лісовий офіс”, розпорядчого документу про затвердження даного Положення, яким визначено право та порядок використання вказаного майна.

3) Копії наказу про призначення ОСОБА_2 керівником філії “Столичний лісовий офіс”, та наказів про призначення попередніх керівників філії, з дати створення філії по даний час.

4) Копії розпорядчого (чи іншого) документу, яким визначено джерела, принципи формування та розмір оплати праці, винагороди, додаткового блага ОСОБА_2 та попередніх керівників філії, з дати створення філії по даний час.

5) Інформації про джерела, дати та помісячні суми виплаченої оплати праці, винагороди, додаткового блага всім керівникам філії “Столичний лісовий офіс”, з дати створення філії по даний час.

Листом Філії від 28 лютого 2025 року №998/40.19.3.ВЛ направлено відповідь на запит, в якій повідомлено, що Філія зареєстрована 02 жовтня 2024 року, а тому задовольнити запит на інформацію щодо надання документів про об`єкти нерухомого майна філії “Столичний лісовий офіс” державного спеціалізованого господарського підприємства “Ліси України” станом на 01 січня 2022 року, 01 січня 2023 року, 01 січня 2024 року, немає можливості. Щодо надання інвентаризаційних описів об`єктів нерухомої власності Філії станом на 01 січня 2025 року, повідомлено, що у власності філії як відокремленого підрозділу юридичної особи, відсутні об`єкти нерухомого майна. При цьому направлено копію положення про філію “Столичний лісовий офіс” державного спеціалізованого господарського підприємства “Ліси України”, затвердженого наказом державного спеціалізованого господарського підприємства “Ліси України” 03 жовтня 2024 року №1701.

Уважаючи таку відповідь неповною, ОСОБА_1 звернувся до суду.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач допустив протиправну бездіяльність, яка полягає у не розгляді запиту позивача у відповідній частині.

Колегія суддів погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції та враховує наступне.

При вирішенні спірних відносин судам слід керуватися Конституцією України, Законом України “Про доступ до публічної інформації” від 13 січня 2011 року №2939-VI з наступними змінами та доповненнями у редакції на час виникнення спірних правовідносин (далі – Закон України №2939-VI), а також застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі – Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі – ЄСПЛ, Суд) щодо питань доступу до інформації як джерело права.

У частині 1 статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (Конвенція) проголошується право на свободу вираження своїх поглядів включає не тільки свободу дотримуватися своєї думки, тобто не переслідуватися за свої переконання, але також можливість вільно отримувати і розповсюджувати інформацію та ідеї. Принциповий момент в реалізації права на свободу вираження поглядів полягає в тому, що таке право може мати транскордонний характер. При цьому автори Конвенції не виставляли ніяких умов щодо того, хто саме може брати участь у розповсюдженні інформації. Таким чином, це може бути будь-який громадянин країни, яка є учасницею Конвенції.

Норми частини 2 статті 10 Конвенції встановлюють певні обмеження щодо свободи вираження поглядів. Але такі обмеження можуть бути пов`язані лише з шістьма моментами, а саме: 1) захист інтересів національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки; 2) запобігання заворушенням чи злочинам; 3) охорона здоров`я чи моралі; 4) захист репутації чи прав інших осіб; 5) запобігання розголошенню конфіденційної інформації; 6) підтримання авторитету і безсторонності суду.

У практиці ЄСПЛ склався усталений підхід, що доступ до публічної інформації охороняється статтею 10 Конвенції (справи Співдружність Матерів Південної Чехії проти Республіки Чехія (Sdruzeni Jihoceske Matky v. Czech Republic, заява № 19101/03), Угорське об`єднання громадських свобод проти Угорщини (Tarsasag a Szabadsagjogokert v. Hungary, заява № 37374/05), Кенеді проти Угорщини (Kenedi v. Hungary, заява № 31475/05), Молодіжна ініціатива з прав людини проти Сербії (Youth Initiative for Human Rights v. Serbia, заява № 48135/06), Угорський Гельсінський комітет проти Угорщини (Magyar Helsinki Bizottsag v. Hungary, заява № 18030/11)).

Стаття 34 Конституції України встановлює, що кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб – на свій вибір.

Згідно зі статтею 1 Закону України “Про доступ до публічної інформації” від 13 січня 2011 року №2939-VI (Закон №2939-VI) публічна інформація – це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст.3 Закону №2939-VI право на доступ до публічної інформації гарантується: 1) обов`язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом; 2) визначенням розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє; 3) максимальним спрощенням процедури подання запиту та отримання інформації; 4) доступом до засідань колегіальних суб`єктів владних повноважень, крім випадків, передбачених законодавством; 5) здійсненням парламентського, громадського та державного контролю за дотриманням прав на доступ до публічної інформації; 6) юридичною відповідальністю за порушення законодавства про доступ до публічної інформації.

Згідно із пунктом 2 частини 1 статті 5 Закону №2939-VI право на доступ до публічної інформації гарантується, зокрема, обов`язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом, визначенням розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє (пункти 1 та 2 частини 1 названої правової норми). Доступ до інформації забезпечується, зокрема, шляхом надання інформації за запитами на інформацію.

Відповідно до пунктів 2 та 5 частини 1 статті 13 Закону №2939-VI розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються, зокрема, юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, – стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів, а також юридичні особи публічного права, державні/комунальні підприємства або державні/комунальні організації, що мають на меті одержання прибутку, господарські товариства, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток, паїв) прямо чи опосередковано належать державі та/або територіальній громаді, – щодо інформації про структуру, принципи формування та розмір оплати праці, винагороди, додаткового блага їх керівника, заступника керівника, особи, яка постійно або тимчасово обіймає посаду члена виконавчого органу чи входить до складу наглядової ради.

Згідно із частиною 4 статті 13 Закону №2939-VI усі розпорядники інформації незалежно від нормативно-правового акта, на підставі якого вони діють, при вирішенні питань щодо доступу до інформації мають керуватися цим Законом.

Частинами 1 та 2 статті 19 Закону №2939-VI визначено, що запит на інформацію – це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.

Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.

Розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках: 1) розпорядник інформації не володіє і не зобов`язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; 2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини 2 статті 6 цього Закону; 3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов`язані з копіюванням або друком; 4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною 5 статті 19 цього Закону (частина 1 статті 22 Закону №2939-VI).

Частиною 2 статті 22 Закону №2939-VI закріплено, що відповідь розпорядника інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел, або відповідь не по суті запиту вважається неправомірною відмовою в наданні інформації.

Встановлено, що лист Філії від 28 лютого 2025 року №998/40.19.3-ВЛ не містить відповіді на 3, 4 та 5 питання запиту.

Отже, відповідач допустив протиправну бездіяльність, яка полягає у не розгляді запиту позивача у відповідній частині. Належним способом відновлення порушеного права, є саме зобов`язання відповідача повторно розглянути запит позивача від 22 лютого 2025 року №198, з урахуванням висновків суду у цій справі.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і прийшов до обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 315 та статті 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 20 травня 2025 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Залімський І. Г.

Судді Сушко О.О. Мацький Є.М.