Постанова від 09 березня 2026 р. у справі №320/7036/26 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 320/7036/26 Суддя (судді) суду 1-ї інстанції:

Панова Г. В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

10 березня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Сорочка Є.О.,

суддів Коротких А.Ю.,

Чаку Є.В.,

за участю секретаря с/з Грисюк Г.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Центрального міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків на рішення Київського окружного адміністративного суду від 19.02.2026 у справі за заявою Центрального міжрегіональне управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків до Товариства з обмеженою відповідальністю "ХФК "Біокон" про стягнення податкового боргу,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із заявою, в якій просив стягнути з ТОВ "ХФК "Біокон" податковий борг в сумі 134 200 грн.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 19.02.2026 у задоволенні заяви відмовлено.

Заявник в апеляційній скарзі просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове, яким заяву задовольнити, оскільки вважає, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на наявності правових підстав для стягнення податкового боргу.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просить відмовити у її задоволенні, посилаючись на необґрунтованість доводів скаржника.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів дійшла таких висновків.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що ТОВ "ХФК "БІОКОН (далі також – ТОВ "ХФК "БІОКОН", відповідач) (код ЄДРПОУ 21672519) є юридичною особою, зареєстрованою у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 17.04.1997 за № 1067120000, зареєстроване за юридичною адресою: 08320, Київська обл., Бориспільський р-н, село Велика Олександрівка, вулиця Бориспільська, будинок 9.

ТОВ "ХФК "БІОКОН" перебуває на податковому обліку у Центральному міжрегіональному управлінні ДПС по роботі з великими платниками податків (далі –, позивач), як платник податків за основним місцем обліку з 01.01.2026.

Згідно даних інформаційно – комунікаційних систем ДПС України (далі – ІКС ДПС), станом на 16.02.2026 за ТОВ "ХФК "БІОКОН" обліковується податковий борг у сумі 134 200 гривень, по податковому повідомленню-рішенню (форма 'ПС') № 43580/10- 36-23-01/21672519 вiд 22.09.2025 після процедури адміністративного оскарження (рішення про підтвердження податкового повідомлення-рішення по розгляду скарги по суті № 35097/6/99-00-06-03- 01-06 вiд 08.12.2025).

У зв`язку з несплатою платником податків податкових зобов`язань, сформовано податкову вимогу форми «Ю» від 14.01.2026 № 0000014-1301-3100, яку направлено засобами поштового зв`язку на адресу відповідача 16.01.2026 та 02.02.2026 повернуто відправнику у зв`язку із закінченням терміну зберігання.

З інтегрованої картки платника податків вбачається, що вказана сума боргу відповідачем не сплачена, у зв`язку із чим позивач звернувся до суду із заявою про стягнення цього боргу.

Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дійшов висновків про те, що податковий борг втратив статус узгодженого, а оскарження податкового боргу свідчить про наявність спору про право.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції при прийнятті цієї постанови виходить з такого.

Згідно з пунктом 36.1 статті 36 ПК податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

За правилами пункту 36.2 цієї ж статті ПК податковий обов`язок виникає у платника за кожним податком та збором. В силу пункту 36.3 статті 36 ПК податковий обов`язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов`язків платника податків, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до підпункту 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 ПК податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк) , та/або сума коштів, сформована за рахунок податкових пільг, що були використані платником податків не за цільовим призначенням чи з порушенням порядку їх надання, встановленим цим Кодексом та/або Митним кодексом України;

Платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом (пункт 57.1 статті 57 ПК).

У разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу (пункт 57.3 статті 57 ПК).

У розумінні підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом, набуває статусу податкового боргу.

Згідно з пунктом 59.1 статті 59 ПК у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов`язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення (пункт 59.4 статті 59 ПК).

Відповідно до пункту 95.3 статті 95 ПК стягнення коштів з рахунків/електронних гаманців платника податків у банках, небанківських надавачах платіжних послуг/емітентах електронних грошей, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих у центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Відповідно до пункту 20.1.34 статті 20 ПК контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, електронних гаманців в емітентах електронних грошей, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Відтак, позивач вправі звертатися до адміністративного суду щодо стягнення податкового боргу платників податків.

Частиною четвертою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) передбачено, що суб`єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.

Особливості провадження у справах за зверненням податкових та митних органів щодо стягнення коштів за податковим боргом регламентовані статтею 283 КАС України.

Пунктом 5 частини першої статті 283 КАС передбачено, що провадження у справах за зверненням податкових та митних органів при здійсненні ними визначених законом повноважень здійснюється на підставі заяви таких органів щодо стягнення коштів за податковим боргом.

За правилами частини другої статті 283 КАС заява подається до суду першої інстанції протягом 24 годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення до суду, за загальними правилами підсудності, встановленими цим Кодексом, у письмовій формі.

Згідно із частинами першою, другою та п`ятою статті 270 КАС на обчислення строків, встановлених статтями 273 - 277, 280 - 283, 283-2 цього Кодексу, не поширюються правила частин другої - десятої статті 120 цього Кодексу.

Строки, встановлені у справах, визначених цією статтею, обчислюються календарними днями і годинами.

Днем подання позовної заяви, апеляційної скарги є день їх надходження до відповідного суду. Строки подання позовних заяв і апеляційних скарг, встановлені у справах, визначених цією статтею, не може бути поновлено. Позовні заяви, апеляційні скарги, подані після закінчення цих строків, суд залишає без розгляду.

Аналіз вказаних норм свідчить, що обставиною, з якою стаття 283 КАС пов`язує початок відліку 24-годинного строку для подання до суду заяви про стягнення коштів за податковим боргом, є дата надіслання (вручення) платнику податкової вимоги.

Відповідно до пункту 95.2 статті 95 ПК стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу (пункт 58.3 статті 58 ПК).

Пунктом 42.2 статті 42 ПК передбачено, що документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв`язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення (абзац другий пункту 42.5 статті 42 ПК).

Згідно з пунктом 6 розділу IV Порядку направлення податковими органами податкових вимог платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30 червня 2017 року № 610, податкова вимога вважається належним чином надісланою (врученою) платнику податків, якщо вона надіслана за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою, а для фізичної особи (її законного чи уповноваженого представника) - місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручена платнику податків (його законному чи уповноваженому представникові), або надіслана в електронний кабінет засобами інформаційно-комунікаційних систем з дотриманням вимог Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «;Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги». У разі якщо пошта не може вручити платнику податків податкову вимогу через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їх відмову прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, така податкова вимога вважається врученою платнику податків у день, вказаний поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

Отже, у разі якщо пошта не може вручити платнику податків податкову вимогу, остання вважається врученою платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема у постановах Верховного Суду від 20.04.2021 у справі №320/6263/20, від 12.12.2025 у справі №500/5125/25, від 03.12.2025 у справі №500/5126/25 та від 03.12.2025 у справі №500/5128/25.

Обставиною, з якою стаття 283 КАС пов`язує початок відліку 24-годинного строку для подання до суду заяви про стягнення коштів за податковим боргом, є дата надіслання (вручення) платнику податкової вимоги та сплив 30 календарних днів з дня такого надіслання (вручення).

Як вбачається із матеріалів справи, податкова вимога від форми «Ю» від 14.01.2026 № 0000014-1301-3100 направлена відповідачу засобами поштового зв`язку 16.01.2026 і саме: з зазначеної дати позивач обрахував 30-денний строк, після спливу якого він мав протягом 24 годин звернутися із заявою про стягнення боргу.

Однак, позивачем не враховано, що зазначену вимогу відповідачу вручено не було, а рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення було повернуто на адресу контролюючого органу 02.02.2026 з відміткою про повернення «за закінченням терміну зберігання». Відтак податкова вимога форми «Ю» від 14.01.2026 № 0000014-1301-3100 вважається врученою саме 02.02.2026.

Враховуючи вказане, що перебіг 30-денного строку, встановленого нормами пункту 95.2 статті 95 ПК, розпочався з 03.02.2026 (наступний день за днем, зазначеним поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення) та сплив відповідно 04.03.2026.

Аналогічний підхід у подібних правовідносинах застосований Верховним Судом у постанові від 15.01.2026 у справі № 500/5129/25.

Таким чином, контролюючий орган міг звернутися із заявою про стягнення коштів за податковим боргом, в порядку, визначеному статтею 283 КАС, з 00 годин 00 хвилин 05.03.2026 по 24 годині 00 хвилин 05.03.2026. Відтак, позивач 16.02.2026 передчасно звернувся до суду із відповідною заявою – до виникнення у цього права на таке звернення.

Окрім того, як вірно встановив суд першої інстанції, сума податкового боргу, що вказана у згаданій податковій вимові форми «Ю» від 14.01.2026 № 0000014-1301-3100 ґрунтується на даних податкового повідомлення-рішення форми 'ПС' № 43580/10- 36-23-01/21672519 вiд 22.09.2025.

Звертаючись до суду із заявою, позивач вважав, що визначена у цьому податковому повідомленні-рішенні сума зобов`язання є узгодженою у зв`язку із закінченням процедури його адміністративного оскарження відповідно до рішення № 35097/6/99-00-06-03- 01-06 вiд 08.12.2025.

Натомість, у ході судового розгляду відповідачем повідомлено про те, що ТОВ «ХФК» «Біокон» подано через електронний суд 18.02.2026 до Київського окружного адміністративного суду позовну заяву про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 22.09.2025.

На підтвердження вказаного, надано копію адміністративного позову надісланого до Київського окружного адміністративного суду за допомогою підсистеми «ЄСІТС» Електронний суд від 22.09.2025 № 43580/10-36-23-01/21672519. До того ж, вказаний позов був надісланий також і до електронного кабінету Центрального міжрегіональне управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків 18.02.2026.

Абзацом четвертим пункту 56.18 статті 56 ПК встановлено, що при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Суд першої інстанції вірно вказав про те, що норми податкового законодавства пов`язують зміну статусу грошового зобов`язання (узгоджене / неузгоджене) саме з фактом звернення платника податків до суду, а не з моментом отримання контролюючим органом ухвали про відкриття провадження та відображення відповідної інформації в інтегрованій картці платника податків чи реєстрі податкових повідомлень-рішень. Особливості документообігу між судом і контролюючим органом, а також технічні аспекти функціонування інформаційно-телекомунікаційних систем останнього не можуть змінювати правовий режим грошового зобов`язання і покладати на платника податків ризик недосконалості внутрішніх процедур державного органу.

Зважаючи на викладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що заявлені до стягнення суми наразі відповідно абзацу четвертого пункту 56.18 статті 56 ПК є неузгодженими, а відтак не мають статусу податкового боргу, позаяк нарахування відповідних зобов`язань оскаржено позивачем до суду.

Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення, яким у задоволенні заяви відмовлено.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Інші доводи учасників справи висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 КАС.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення – без змін.

Керуючись статтями 34, 243, 311, 316, 321, 325, 328, 329, 331 КАС, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Центрального міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 19.02.2026 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.

Суддя-доповідач Є.О. Сорочко

Суддя А.Ю. Коротких

Суддя Є.В. Чаку