Рішення від 10 березня 2026 р. у справі №711/5857/25 — Соснівський районний суд м. Черкаси

Провадження № 2/712/1478/26

Справа № 711/5857/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 березня 2026 року Соснівський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого судді – ПИРОЖЕНКО С.А.

при секретарі – ШЕВЧЕНКО О.П.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КЛТ КРЕДИТ» (адреса: м. Київ, площа Солом`янська 2, прим. 04) до ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором, посилаючись на те, що 03.04.2024 року між ТОВ «КЛТ Кредит» та відповідачем ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 8421, на підставі якого відповідач отримав кредит в розмірі 7 000 грн. строком на 365 днів, тобто до 03.04.2025, шляхом його переказу на платіжну картку № НОМЕР_1 , емітовану АТ «Універсал Банк», зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 2,5% від суми кредиту за кожен день користування (912,5% річних).

Через порушення відповідачем своїх зобов`язань з повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування ними утворилась заборгованість в загальному розмірі 70 875 грн., яка складається з заборгованості за кредитом в сумі 7 000 грн., та заборгованості за нарахованими процентами за період з 03.04.2024 по 03.04.2025 в сумі 63 875 грн.

У зв`язку з цим, просить стягнути з відповідача на користь ТОВ «КЛТ КРЕДИТ» вищезазначену заборгованість, витрати по сплаті судового збору та витрати на правову допомогу в сумі 10 000 грн.

Ухвалою від 24 липня 2025 року справу було прийнято до провадження та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін.

Заочним рішенням від 31 жовтня 2025 року позовні вимоги задоволено.

02 грудня 2025 року відповідачем подано заяву про скасування заочного рішення.

Ухвалою суду від 18 грудня 2025 року заочне рішення від 31 жовтня 2025 року скасовано, справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Представник позивача до судового засідання не з`явився, подав до суду заяву, в якій просив про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримав та просив їх задоволити.

Відповідач до судового засідання не з`явився, подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність.

У зв`язку з неявкою сторін фіксація технічними засобами відповідно до ч. 2 ст.247 ЦПК України не здійснювалася.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини, які регулюються нормами цивільного законодавства.

Судом встановлено, що 03.04.2024 року між ТОВ «КЛТ Кредит» та відповідачем ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 8421, на підставі якого відповідач отримав кредит в розмірі 7 000 грн. строком на 365 днів, тобто до 03.04.2025, шляхом його переказу на платіжну картку № НОМЕР_1 , емітовану АТ «Універсал Банк», зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 2,5% від суми кредиту за кожен день користування (912,5% річних).

Кредитний договір укладено в електронному вигляді шляхом реєстрації відповідача на веб-сайті товариства та підписання кредитного договору електронним підписом з одноразовим ідентифікатором відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».

Підписання кредитного договору електронним підписом із одноразовим ідентифікатором є прямою і безумовною згодою з умовами Кредитного договору, Правилами надання грошових коштів у позику, в т.ч. на умовах фінансового кредиту, з яким відповідач ознайомився перед підписанням Кредитного договору та отриманням кредиту. Зразок кредитного договору, Правила надання грошових коштів у позику, в т.ч. на умовах фінансового кредиту, затвердженими наказом директора ТОВ «КЛТ КРЕДИТ», викладені для загального доступну в мережі Інтернет на сайті https://kltcredit.com.ua/uk/about_us.

Відповідно до п.1.3 кредитного договору позивач нараховує відсотки за користування кредитом в розмірі 2,5% від суми кредиту за кожен день користування кредитом. Процентна ставка за користування кредитом є фіксованою.

Строк надання кредиту відповідно до п.1.4 кредитного договору становить 365 днів.

Відповідно до п.п.2.4.1 кредитного договору позичальник зобов`язується у встановлений строк (п.1.3 договору) повернути кредит та сплатити проценти за його користування.

Невід`ємною частиною цього договору є правила надання грошових коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, через мережу Інтернет ТОВ «КЛТ Кредит», які розміщені на сайті товариства (п.1.6 договору).

Згідно розрахунку заборгованості, наданого позивачем, у відповідача наявна заборгованість за вказаним кредитним договором в загальному розмірі 70 875 грн., яка складається з заборгованості за кредитом в сумі 7 000 грн., та заборгованості за нарахованими процентами за період з 03.04.2024 по 03.04.2025 в сумі 63 875 грн.

Відповідач, у поданій до суду заяві про перегляд заочного рішення вказав, що з вказаним розміром заборгованості не погоджується, зокрема, з розміром нарахованих відсотків, без урахування вимог Закону України «Про споживче кредитування» та Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг».

У статті 3 Закону № 675-VIII «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частини 3 статті 11 Закону № 675-VIII електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону № 675-VIII).

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (частина 6 статті 11 Закону№ 675-VIII).

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (частина 12статті 11 Закону № 675-VIII).

Статтею 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, судом встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «КЛТ Кредит» та відповідачем було укладено електронний договір внаслідок якого між сторонами виникли взаємні права та обов`язки. Доказів на спростування факту його укладення відповідачем не надано.

Відповідно до ч.1 ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст.530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтею ст.536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, розмір яких встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або

виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною другою ст.1056-1 ЦК України встановлено, що розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Судом встановлено, що кредитор свої зобов`язання відповідно до кредитного договору виконав у повному обсязі, перерахувавши суму коштів, передбачену умовами договору на картковий рахунок, вказаний позичальником. В свою чергу, відповідач свої зобов`язання за договором не виконував, у зв`язку з чим має заборгованість за кредитом.

Разом з цим, суд вважає слушними доводи відповідача, щодо неправомірного нарахування відсотків за ставкою 2,5% в день, за користування кредитними коштами в період набрання чинності Закону України № 3498-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року.

Згідно з частиною 5 статті 94 Конституції України закон набирає чинності через десять днів з дня його офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самим законом, але не раніше дня його опублікування.

Стаття 8 Закону України «Про споживче кредитування», якою передбачено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %, була доповнена частиною п`ятою згідно із Законом № 3498-IX від 22 листопада 2023 року.

Закон України від 22 листопада 2023 року №3498-ХІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» набрав чинності 24 грудня 2023 року.

Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Перехідні положення законопроєкту застосовуються, у разі якщо потрібно врегулювати відносини, пов`язані з переходом від існуючого правового регулювання до бажаного, того, яке має запроваджуватися з прийняттям нового закону. При цьому, перехідні положення повинні узгоджуватися з приписами прикінцевих положень, що стосуються особливостей набрання чинності законом чи окремими його нормами. Норми тимчасового та локального характеру, якщо вони присутні в законі, також включаються до перехідних положень законопроєкту.

Частиною 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія пункту 5 розділу І цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Частиною 4 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» зобов`язано надавачів фінансових послуг, не зазначеним у пункті 3 цього розділу, та надавачам допоміжних послуг протягом 30 днів з дня набрання чинності цим Законом привести свою діяльність та документи у відповідність з вимогами цього Закону.

Відповідно до пункту 5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Згідно з ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Кредитний договір між ТОВ «КЛТ Кредит» та відповідачем був укладений 03.04.2024, тобто після набрання чинності змінами, внесеними до Закону України «Про споживче кредитування».

Із наданого позивачем детального розрахунку заборгованості вбачається, що для визначення розміру заборгованості за відсотками позивачем застосовано ставку 2,5 % в день користування кредитними коштами впродовж всього періоду кредитування, з чим суд не може погодитися.

З урахуванням вищенаведених вимог, розмір процентної ставки за кредитним договором має становити з 03.04.2024 по 22.04.2024 – 2,5%, з 23.04.2024 по 20.08.2024 – 1,5%, а з 21.08.2024 по 03.04.2025 – 1%.

На переконання суду, з урахуванням вимог діючого законодавства, відсотки за користування кредитними коштами становлять 31 920 грн, які нараховані наступним чином:

-за період з 03.04.2024 по 22.04.2024 за ставкою 2,5 % становить 3 500 грн., відповідно розрахунку (7000/100х2,5 х 20);

-за період з 23.04.2024 по 20.08.2024 за ставкою 1,5 % становить 12 600 грн., відповідно розрахунку (7000/100х1,5 х 120);

-за період з 21.08.2024 по 03.04.2025 за ставкою 1,0 % становить 15 820 грн., відповідно розрахунку (7000/100х1% х 226).

На підставі викладених обставин та наведеного судом власного розрахунку, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ «КЛТ КРЕДИТ» про стягнення заборгованості за кредитним договором, підлягають частковому задоволенню та стягненню з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором в розмірі: 38 920 грн, складається зі заборгованості за тілом кредиту – 7 000 грн, заборгованості за відсотками – 31 920 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Оскільки позовні вимоги суд задовольняє частково, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають судові витрати по оплаті судового збору в сумі 1 330 грн. 23 коп., що пропорційно до задоволеної частини позовних вимог (38 920 грн. х 100% / 70 875 грн. х 2 422,40 грн.).

Вирішуючи питання стягнення витрат на правничу допомогу, суд приходить до наступного.

Згідно положень ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до п. 35 Постанови Пленуму вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справі «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» №10 від 17 жовтня 2014 року, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати положення ЦПК та керуватися тим, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві - пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України, враховуючи категорію справи, обсяг виконаних робіт та наданих адвокатом послуг, значення справи для сторони позивача, співмірність даних витрат, які в даному випадку суд вважає завищеними, тому суд приходить до висновку, що підлягають до задоволенню витрати на правничу допомогу у розмірі 2 000 грн., які слід стягнути з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст.12-13,259,263-265,268 ЦПК України, ст.ст. 526, 625, 1054 ЦК України, суд –

В И Р І Ш И В:

Позов задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КЛТ КРЕДИТ» (м. Київ, площа Солом`янська 2, прим. 04), код ЄДРПОУ 40076206, заборгованість за Кредитним договором № 8421 від 03.04.2024 року в сумі 38 920 грн., судовий збір в сумі 1 330 грн. 23 коп. та понесені витрати на правову допомогу в сумі 2 000 грн., а всього 42 250 грн. 23 коп.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

ГОЛОВУЮЧИЙ: