Постанова від 11 березня 2026 р. у справі №400/12822/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 березня 2026 р.м. ОдесаСправа № 400/12822/25

Головуючий у суді першої інстанції: Величко А.В.

Дата ухвалення рішення: 16 грудня 2025 року

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Тарновецького І.І.,

суддів: Бойка А.В.,

Шевчук О.А.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2025 року у справі №400/12822/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2025 року ОСОБА_1 звернулася до Миколаївського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, у якому просила:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області щодо непроведення перерахунку пенсії шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, на коефіцієнти у розмірі 1,14, 1,197, 1,0796 та 1,115 для забезпечення індексації пенсії з 27.05.2025р;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області провести перерахунок пенсії з 27.05.2025р. відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та який враховувався для обчислення пенсії, за 2018– 2020 роки у розмірі 9118,81 гривні на коефіцієнт збільшення 1,14 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року №118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році», на коефіцієнт збільшення 1,197 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2023 року №168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році», на коефіцієнт збільшення 1,0796 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2024 року №185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році», на коефіцієнт збільшення 1,115 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2025 року №209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році» з виплатою недоотриманих сум пенсії.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2025 року адміністративний позов частково задоволено.

Суд визнав протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області щодо відмови у проведенні індексації пенсії ОСОБА_1 з 27 травня 2025 року із застосуванням коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та який враховується для обчислення пенсії, у розмірах 1,14, 1,197 та 1,0796.

Зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області здійснити індексацію пенсії ОСОБА_1 з 27 травня 2025 року із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні у розмірі 1,0796 з урахуванням коефіцієнтів збільшення 1,14 та 1,197 та у зв`язку з цим провести перерахунок та виплату пенсії.

Водночас, суд першої інстанції відмовив позивачу у задоволенні позовних вимог у частині зобов`язання відповідача здійснити перерахунок (індексацію) пенсії із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати у розмірі 1,115, передбаченого постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 №209, та здійснити відповідну виплату недоотриманих сум пенсії.

Не погоджуючись з відповідною частиною рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт зазначає, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні позовних вимог у частині зобов`язання відповідача здійснити індексацію пенсії із застосуванням коефіцієнта збільшення 1,115, передбаченого постановою Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2025 року №209.

Апелянт вказує, що пенсія їй призначена відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2018– 2020 роки у розмірі 9118,81 гривні, а тому під час проведення щорічної індексації відповідно до частини другої статті 42 зазначеного Закону має застосовуватися саме той показник середньої заробітної плати, який був використаний при обчисленні пенсії.

На думку апелянта, відповідач протиправно не здійснив індексацію пенсії шляхом послідовного застосування коефіцієнтів збільшення, визначених постановами Кабінету Міністрів України №118, №168, №185 та №209, а натомість встановлював лише щомісячні доплати до пенсії, що не відповідає вимогам частини другої статті 42 Закону №1058-IV.

Крім того, апелянт посилається на правові висновки Верховного Суду, відповідно до яких під час проведення індексації пенсій має застосовуватися показник середньої заробітної плати, який фактично використовувався при обчисленні пенсії, а не умовний базовий показник, визначений підзаконними нормативними актами.

З огляду на викладене апелянт просить скасувати рішення суду першої інстанції в оскарженій частині та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

У відзиві на апеляційну скаргу Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області просить відмовити у її задоволенні, зазначаючи, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а пенсія позивача обчислена та перерахована відповідно до вимог чинного законодавства.

Справа призначена до розгляду у порядку письмового провадження відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що подана апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як установлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Миколаївській області та отримує пенсію за віком, призначену з 15 травня 2021 року відповідно до Закону України від 09 липня 2003 року №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

При призначенні пенсії її розмір було обчислено із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2018– 2020 роки у розмірі 9118,81 грн, що відповідає вимогам частини другої статті 40 Закону №1058-IV.

Як убачається з матеріалів справи, під час проведення індексації пенсії у 2022– 2024 роках відповідачем застосовувався механізм підвищення пенсійних виплат шляхом встановлення щомісячних доплат до пенсії. Зокрема, з 01 березня 2022 року позивачу встановлено щомісячну доплату до пенсії у розмірі 135 грн, а з 01 березня 2023 року та 01 березня 2024 року - щомісячні доплати у розмірі 100 грн.

Вважаючи, що відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» індексація пенсії має здійснюватися шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який враховувався під час обчислення пенсії, позивач 04 листопада 2025 року звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області із заявою про проведення відповідного перерахунку пенсії із застосуванням коефіцієнтів збільшення, установлених постановами Кабінету Міністрів України.

За результатами розгляду зазначеного звернення повідомлено, що індексацію пенсії проведено відповідно до чинного законодавства, при цьому підвищення пенсійних виплат здійснюється у межах визначених постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 №209.

Не погоджуючись із зазначеною позицією відповідача та вважаючи свої права на належний розмір пенсійного забезпечення порушеними, позивач звернулася до суду з цим адміністративним позовом.

Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» індексація пенсій проводиться шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який враховувався при обчисленні пенсії, на відповідні коефіцієнти збільшення, установлені Кабінетом Міністрів України, у зв`язку з чим дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог та визнав протиправними дії відповідача щодо відмови у проведенні індексації пенсії позивача із застосуванням коефіцієнтів збільшення 1,14, 1,197 та 1,0796, а також зобов`язав відповідача здійснити відповідний перерахунок та виплату пенсії.

Водночас суд першої інстанції відмовив у задоволенні позовних вимог у частині зобов`язання відповідача здійснити перерахунок (індексацію) пенсії із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати у розмірі 1,115, передбаченого постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 №209, виходячи з того, що відповідно до підпункту 6 пункту 2 зазначеної постанови пенсії, призначені у 2021 році, підлягають перерахунку із застосуванням коефіцієнта збільшення 1,0575, у зв`язку з чим підстави для застосування до пенсії позивача коефіцієнта 1,115 відсутні.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог з огляду на таке:

Відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон №1058-IV) для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.

Показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, щороку збільшується на коефіцієнт, що відповідає 50 відсоткам показника зростання споживчих цін за попередній рік та 50 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.

У разі відсутності дефіциту коштів Пенсійного фонду для фінансування виплати пенсій у солідарній системі розмір щорічного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, передбачений абзацом другим цієї частини, може бути збільшений, але не повинен перевищувати 100 відсотків показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.

Розмір та порядок такого збільшення визначаються у межах бюджету Пенсійного фонду за рішенням Кабінету Міністрів України з урахуванням мінімального розміру збільшення, визначеного абзацом другим цієї частини.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991р. №1282-XII (далі - Закон №1282-XII).

Згідно із абзацом другим частини першої статті 2 Закону №1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема пенсії.

Положеннями статей 4, 6 Закону №1282-XII передбачено, що економічною підставою для проведення індексації грошових доходів населення є факт, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Ознаками, що характеризують індексацію доходів громадян, є місце отримання відповідних доходів, а також джерела їх фінансування (частина перша статті 9 Закону №1282-XII).

Таким чином, індексація має спеціальний статус виплати з боку держави у формі відшкодування знецінення грошових доходів громадян, зокрема, пенсії, яка має систематичний характер, а тому індексація є складовою механізму підтримання купівельної спроможності пенсії.

Обов`язковий характер індексації визначений статтею 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 05.10.2000р. №2017-III (далі - Закон №2017-III), у якій зазначається, що законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.

Державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (частина друга статті 19 Закону №2017-III).

У зв`язку із необхідністю вдосконалення пенсійного забезпечення громадян, визначення дати щорічної індексації пенсії та кола осіб, яким пенсії індексуються, 15.02.2022р. було прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення пенсійного законодавства» №2040-ІХ, яким частину п`яту статті 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» викладено в новій редакції.

Так, частиною п`ятою статті 2 Закону №1282-XII в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення пенсійного законодавства» визначено, що індексація пенсій проводиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, із застосуванням коефіцієнта збільшення, що визначається відповідно до абзаців другого і третього частини другої статті 42 Закону №1058-IV.

За правилами частини другої статті 9 Закону №1282-XII порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

З метою забезпечення ефективної реалізації права громадян на перерахунок їх пенсії, на виконання вимог статті 42 Закону №1058-IV Кабінет Міністрів України постановою від 20.02.2019р. №124 затвердив Порядок проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Порядок №124), яким визначив механізм проведення перерахунку раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.

Згідно з пунктом 5 Порядку №124 у 2019 році перерахунок пенсій у зв`язку зі збільшенням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, проводиться шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії, станом на 1 жовтня 2017 року на коефіцієнт, визначений згідно з абзацом першим пункту 4 цього Порядку.

Кожен наступний перерахунок у зв`язку зі збільшенням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, проводиться з урахуванням збільшеного у попередніх роках показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.

Пунктом 4 Порядку №124 визначено, що коефіцієнт збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, визначається за такою формулою: К=((ЗСЦ+ЗСЗ)х50%/100%)+1%,

де ЗСЦ - показник зростання споживчих цін за попередній рік (у відсотках);

ЗСЗ - показник зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (у відсотках), що визначається за такою формулою:

ЗСЗ = Псзп (1): Псзп(2) х 100% - 100%,

де Псзп (1) - показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення;

Псзп (2) - показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, за три календарні роки, що передують року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.

У разі відсутності дефіциту коштів Пенсійного фонду України для фінансування виплати пенсій у солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування коефіцієнт щорічного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, може бути збільшено, але він не повинен перевищувати 100 відсотків показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, за три календарних роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.

Розмір коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, визначається щороку Кабінетом Міністрів України у межах бюджету Пенсійного фонду України. При цьому в разі відсутності даних про заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка враховується для обчислення пенсії, для визначення розміру коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, враховується наявна заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка враховується для обчислення пенсії, з наступним перерахунком зазначеного коефіцієнта для підвищення пенсії відповідно до цього Порядку.

Перерахунок пенсій відповідно до цього Порядку проводиться щороку з 1 березня.

Запровадивши удосконалений механізм щорічної індексації пенсій, зокрема особам, пенсія яким призначена за Законом №1058-IV, для сталості пенсійного забезпечення громадян та видатків на його фінансування, держава взяла на себе зобов`язання забезпечити підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін шляхом підвищення пенсій із застосуванням нового уніфікованого механізму через збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, і який враховувався для обчислення пенсії, який не є сталим, та підвищення рівня матеріального забезпечення найбільш вразливих верств населення з числа пенсіонерів.

Постановою №127 з 01.03.2021р. установлено, що перерахунок пенсій згідно з Порядком №124 проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,11; у разі, коли розмір збільшення в результаті перерахунку пенсії, зазначеного в абзаці другому цього пункту, не досягає 100 гривень, встановлюється щомісячна доплата до пенсії в сумі, що не вистачає до зазначеного розміру, яка враховується під час подальших перерахунків пенсії.

Постановою №118 з 01.03.2022р. визначено, що перерахунок пенсій згідно з Порядком №124 проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,14; у разі, коли розмір збільшення в результаті перерахунку пенсії, зазначеного в абзаці другому цього пункту, не досягає 100 гривень, встановлюється щомісячна доплата до пенсії в сумі, що не вистачає до зазначеного розміру, яка враховується під час подальших перерахунків пенсії.

Пунктом 3 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» на 2023 рік зупинено дію Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».

У свою чергу, пунктом 8 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» установлено, що у 2023 році, зокрема, частина друга статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» застосовуються у порядку, на умовах та у строки, що визначені Кабінетом Міністрів України.

З метою реалізації пункту 8 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» Кабінет Міністрів України прийняв Постанову №168, пунктом 1 якої установлено, що з 01.03.2023р. перерахунок пенсій згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженим Постановою №124, проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії у розмірі 1,197.

У подальшому, 23.02.2024р. Кабінет Міністрів України прийняв постанову №185, пунктом 1 якої установлено, що з 01.03.2024р. перерахунок пенсій згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою №124, проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії у розмірі 1,0796.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2025 року №209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році» з 1 березня 2025 року перерахунок пенсій згідно з Порядком №124, проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,115.

Таким чином, індексація пенсій у подальшому відповідно до постанов №127, №118, №168, №185 та №209 проводиться згідно з Порядком №124 шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії станом на 01.10.2017р. на відповідні коефіцієнти.

Положення Порядку №124 не узгоджені з приписами частини другої статті 42 Закону №1058-IV, оскільки по-різному визначають показник, який збільшується на відповідні коефіцієнти: показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (за приписами Закону №1058-IV); показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, станом на 01.10.2017р. (за приписами Порядку №124).

Відповідно до статті 7 Закону №1058-IV загальнообов`язкове державне пенсійне страхування здійснюється, серед іншого, за принципами: законодавчого визначення умов і порядку здійснення загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та диференціації розмірів пенсій залежно від тривалості страхового стажу та розміру заробітної плати (доходу).

Так, принцип законодавчого визначення умов і порядку його здійснення, полягає у забезпеченні чітких, рівних та прозорих правил для всіх суб`єктів, що беруть участь у цій системі. Умови, права та обов`язки щодо пенсійного страхування встановлюються виключно законами України. Це забезпечує правову визначеність і недопущення свавільного регулювання. При цьому, цей принцип також передбачає рівність прав і гарантій, адже законодавство повинно гарантувати однакові умови участі в системі для всіх осіб, незалежно від їхнього соціального чи економічного статусу. Крім того, зазначений принцип загальнообов`язкового державного пенсійного страхування полягає у прозорості умов нарахування пенсій, обчислення страхового стажу, розмір внесків і виплат, що дає змогу громадянам чітко розуміти свої права та обов`язки. Цей принцип правового регулювання також втілює принцип соціальної справедливості, адже законодавчо врегульовані умови покликані забезпечити справедливий розподіл пенсійних коштів між усіма учасниками системи, враховуючи сплачені внески та тривалість страхового стажу.

Принцип диференціації розмірів пенсій залежно від тривалості страхового стажу та розміру заробітної плати (доходу) спрямований на забезпечення соціальної справедливості та мотивації до участі в системі страхування. Оскільки розмір пенсії прямо залежить від тривалості страхового стажу - чим довший стаж, тим вищий розмір пенсії. Це стимулює громадян працювати довше та сплачувати страхові внески протягом більшого періоду. Крім того, пенсійні виплати обчислюються з урахуванням заробітної плати, з якої сплачувалися страхові внески. Більший розмір заробітної плати означає більший внесок до Пенсійного фонду, що впливає на кінцевий розмір пенсії. Отже, вказаний принцип стимулює громадян працювати офіційно, отримуючи легальну заробітну плату, з якої сплачуються страхові внески, адже це безпосередньо впливає на майбутні пенсійні виплати. Отже, принцип диференціації розмірів пенсії залежно від тривалості страхового стажу та розміру заробітної плати спрямований на створення прозорої, справедливої та економічно обґрунтованої пенсійної системи. Він забезпечує зв`язок між внесками, зробленими до Пенсійного фонду, і рівнем соціального забезпечення у пенсійному віці.

Таким чином, законодавче визначення умов і порядку загальнообов`язкового державного пенсійного страхування забезпечує передбачуваність, стабільність і довіру до пенсійної системи. Це є ключовою складовою соціального захисту населення.

Отже, абзац перший в сукупності з абзацом другим пункту 5 Порядку №124 повинні застосовуватися у відповідності з частиною другою статті 42 Закону №1058-IV, тобто під час проведення індексації повинен застосовуватися показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії під час її призначення.

В іншому випадку відповідно до частини третьої статті 7 КАС України у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Повноваження суду не застосовувати нормативно-правовий акт у разі висновку про його суперечність Конституцій України закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту кореспондує з принципом верховенства права.

При цьому, дотримання принципу верховенства права можливе лише за умови застосування судами під час розгляду та вирішення справ законодавчого акта, який відповідає критерію «якості закону».

Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, тобто згідно з правовою позицією Верховного Суду такі нормативно-правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12.03.2019р. у справі №913/204/18, від 10.03.2020р. у справі №160/1088/19).

У випадку суперечності норм підзаконного акту нормам закону слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу.

Колегія суддів також зазначає, що визначення Кабінетом Міністрів України порядку проведення індексації пенсій не може розглядатися як надання йому повноважень змінювати або обмежувати механізм індексації, встановлений законом. Повноваження Кабінету Міністрів України у цій сфері мають похідний характер і спрямовані виключно на реалізацію приписів частини другої статті 42 Закону №1058-IV, а тому підзаконні нормативно-правові акти не можуть змінювати показник, який підлягає збільшенню під час індексації пенсії, або встановлювати інший спосіб такого збільшення, ніж передбачений законом.

Таким чином, при проведенні перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону №1058-IV, у зв`язку з щорічною індексацією, збільшенню підлягає показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався при призначенні пенсії, як це передбачено частиною другою статті 42 Закону №1058-IV.

У даному випадку таким показником є середня заробітна плата за 2018– 2020 роки у розмірі 9118,81 грн., що була застосована при призначенні пенсії позивачу.

Застосуванню також підлягають відповідні постанови Кабінету Міністрів України «Про додаткові заходи соціального захисту пенсіонерів у 2021 році» від 22.02.2021р. №127, «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році» від 16.02.2022р. №118, «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» від 24.02.2023р. №168, «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році» від 23.02.2024р. №185, «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році» від 25.02.2025р. №209.

Порядок №124 підлягає застосуванню виключно в частині, яка не суперечить положенням Закону №1058-IV.

З огляду на визначення загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами застосування при проведенні індексації пенсій починаючи з 2020 року відповідно до частини другої статті 42 Закону №1058-IV, положень пункту 5 Порядку №124 не підлягає застосуванню у цій справі.

Колегія суддів також зазначає, що надання Кабінету Міністрів України повноважень визначати порядок проведення індексації пенсій не означає наділення його правом змінювати або обмежувати зміст та обсяг права на пенсійне забезпечення, гарантованого законом. Повноваження Кабінету Міністрів України у цій сфері мають похідний характер та спрямовані виключно на реалізацію положень закону. Відтак підзаконні нормативно-правові акти не можуть звужувати зміст і обсяг прав, установлених законом, або встановлювати інший механізм індексації пенсій, ніж передбачений частиною другою статті 42 Закону №1058-IV.

З урахуванням викладеного, абзац перший у сукупності з абзацом другим пункту 5 Порядку №124 повинні застосовуватися лише у відповідності з частиною другою статті 42 Закону №1058-IV, тобто під час проведення індексації повинен застосовуватися показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення вказаної пенсії.

Висновки колегії суддів узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, в постановах від 18.02.2025р. по справі №160/15379/24, від 20.02.2025р. по справі №560/12058/24.

З огляду на викладене колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог у частині застосування коефіцієнта збільшення 1,115, передбаченого постановою Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2025 року №209.

Такий висновок не відповідає вимогам частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», оскільки індексація пенсії повинна здійснюватися шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який був застосований при призначенні пенсії, а не іншого умовного показника, визначеного підзаконним нормативно-правовим актом.

Як установлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, при призначенні пенсії позивачу було застосовано показник середньої заробітної плати (доходу) за 2018– 2020 роки у розмірі 9118,81 грн.

Відтак під час проведення щорічної індексації пенсії відповідно до частини другої статті 42 Закону №1058-IV відповідні коефіцієнти збільшення повинні застосовуватися саме до зазначеного показника.

Колегія суддів також враховує правові висновки Верховного Суду, відповідно до яких індексація пенсій, призначених відповідно до Закону №1058-IV, повинна здійснюватися шляхом збільшення показника середньої заробітної плати, який фактично використовувався при призначенні пенсії, а не умовного базового показника, визначеного підзаконними нормативно-правовими актами.

Зокрема, така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.02.2025 у справі №160/28752/23, від 20.02.2025 у справі №200/5836/24, від 04.03.2025 у справі №620/7211/24, від 10.03.2025 у справі №400/4663/24.

Верховний Суд у зазначених рішеннях дійшов висновку, що положення пункту 5 Порядку №124 у частині застосування показника середньої заробітної плати станом на 01 жовтня 2017 року не можуть застосовуватися у випадку, коли вони суперечать приписам частини другої статті 42 Закону №1058-IV.

Відповідно до частини третьої статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності правового акта закону суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що під час проведення індексації пенсії позивача повинні застосовуватися коефіцієнти збільшення показника середньої заробітної плати, визначені постановами Кабінету Міністрів України №118, №168, №185 та №209, а саме 1,14; 1,197; 1,0796; 1,115.

Колегія суддів також не приймає доводи відповідача щодо пропуску позивачем строку звернення до суду.

Відповідно до частини другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав.

Як убачається з матеріалів справи, позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області із заявою про проведення перерахунку пенсії 04 листопада 2025 року. Після отримання відповіді відповідача, якою фактично відмовлено у проведенні відповідного перерахунку, позивач звернулася до суду з цим адміністративним позовом.

Отже, на момент звернення до суду позивач діяла у межах установленого статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України строку.

Крім того, Верховний Суд у своїй практиці неодноразово зазначав, що порушення права особи на належний розмір пенсії має триваючий характер, оскільки пенсія є періодичною виплатою, а її виплата у меншому розмірі від належного відбувається щомісячно.

За таких обставин навіть у разі застосування строку звернення до суду він може впливати лише на період, за який підлягають виплаті недоотримані суми пенсії, але не перешкоджає встановленню протиправності дій суб`єкта владних повноважень та зобов`язанню його здійснити відповідний перерахунок.

З урахуванням викладеного колегія суддів дійшла висновку, що доводи відповідача щодо пропуску позивачем строку звернення до суду є безпідставними.

При цьому визначення у цій справі дати проведення перерахунку пенсії з 27 травня 2025 року узгоджується з межами заявлених позовних вимог та не порушує вимог процесуального закону.

Відповідач посилався на те, що з огляду на положення підпункту 6 пункту 2 постанови №209, оскільки пенсію позивачу призначено у 2021 році, при індексації його пенсії підлягає застосуванню саме коефіцієнт збільшення 1,0575, а не коефіцієнт 1,115, передбачений пунктом 1 зазначеної постанови.

Колегія суддів вважає такі доводи відповідача помилковими з огляду на таке.

Абзацом другим частини другої статті 42 Закону №1058-IV встановлено, що показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, щороку збільшується на коефіцієнт, що відповідає 50 відсоткам показника зростання споживчих цін за попередній рік та 50 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.

Виходячи з темпів зростання споживчих цін у 2024 році (12 відсотків) та зростання середньої заробітної плати (11 відсотків) за останні три роки (2022– 2024 роки) порівняно з попередніми трьома роками (2021– 2023 роки), Кабінетом Міністрів України постановою №209 установлено коефіцієнт підвищення 1,115, що відповідає приписам абзацу другого частини другої статті 42 Закону №1058-IV.

Водночас Закон №1058-IV не передбачає випадків зменшення коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, та не наділяє Кабінет Міністрів України повноваженнями визначати інший, зменшений коефіцієнт для окремих категорій осіб.

Зменшення коефіцієнта індексації для окремих категорій осіб фактично призводить до зменшення рівня пенсійного забезпечення порівняно з тим, який гарантується законом, що суперечить принципу недопустимості звуження змісту та обсягу існуючих соціальних прав, закріпленому статтею 22 Конституції України.

Отже, встановлення підпунктом 6 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України №209 зменшеного коефіцієнта для окремої категорії осіб фактично змінює механізм індексації пенсій, визначений частиною другою статті 42 Закону №1058-IV, що є недопустимим з огляду на принцип пріоритетності закону над підзаконним нормативно-правовим актом.

Отже, приписи підпункту 6 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України №209 щодо застосування коефіцієнта збільшення 1,0575 не підлягають застосуванню у цій справі з огляду на принцип пріоритетності закону над підзаконним нормативно-правовим актом.

Індексація пенсії ОСОБА_1 з 01.03.2025 року мала бути проведена шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який враховувався для обчислення її пенсії (9118,81 грн), на коефіцієнт 1,115, визначений пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 №209.

Індексація пенсії відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №209 підлягала проведенню з 01 березня 2025 року, однак з урахуванням меж заявлених позовних вимог перерахунок пенсії підлягає здійсненню з 27 травня 2025 року.

Таким чином, здійснення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області у 2025 році перерахунку пенсії позивача із застосуванням коефіцієнта 1,0575 замість 1,115 є протиправним.

Висновок про протиправність дій органу Пенсійного фонду щодо здійснення індексації пенсії у 2025 році на підставі частини другої статті 42 Закону №1058-IV із застосуванням коефіцієнта 1,0575 замість 1,115 викладений також у постанові Верховного Суду від 04.12.2025 у справі №440/6585/25.

З урахуванням наведеного колегія суддів зазначає, що під час проведення індексації пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», застосуванню підлягають приписи частини другої статті 42 цього Закону як норми прямої дії, що визначають порядок збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який використовується для обчислення пенсії. Водночас підзаконні нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України можуть застосовуватися лише в частині, що не суперечить закону та спрямована на реалізацію його положень. У разі ж наявності суперечності між нормами закону та положеннями підзаконного нормативного акта суд зобов`язаний застосовувати норми закону як акта вищої юридичної сили, що узгоджується з принципом верховенства права та вимогами частини третьої статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції у відповідній частині ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права та підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно п.4 ч.1 ст.317 КАС України підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. (ч.2 ст.317 КАС України)

З урахуванням викладеного апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення позову.

Щодо розподілу судових витрат, слід указати таке.

Частина 1 статті 139 КАС України передбачає, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як свідчать обставини справи, позивачем при поданні позовної заяви сплачено судовий збір у сумі 968,96 грн, а за подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції - судовий збір у сумі 1453,44 грн.

Таким чином, колегія суддів вважає, що за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області слід стягнути на користь позивача судові витрати у вигляді судового збору у загальному розмірі 2422,40 грн.

Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду лише з підстав, передбачених пп. "а"- "г" п.2 ч.5 ст.328 КАС України

Керуючись статтями 139, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задовольнити.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2025 року у справі №400/12822/25 – скасувати.

Ухвалити у справі нове судове рішення, яким адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області щодо непроведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та який враховується для обчислення пенсії, на коефіцієнти збільшення 1,14; 1,197; 1,0796 та 1,115.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 27 травня 2025 року відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та який враховувався для обчислення пенсії за 2018– 2020 роки у розмірі 9118,81 грн на коефіцієнти збільшення 1,14; 1,197; 1,0796; 1,115 відповідно до постанов Кабінету Міністрів України №118 від 16.02.2022, №168 від 24.02.2023, №185 від 23.02.2024 та №209 від 25.02.2025 з проведенням відповідного перерахунку та виплати недоотриманих сум пенсії.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (код ЄДРПОУ 13844159) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати у вигляді судового збору у загальному розмірі 2422,40 грн.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Головуючий: І.І. Тарновецький

Судді: А.В. Бойко

О.А. Шевчук