Постанова від 11 березня 2026 р. у справі №711/10075/25 — Придніпровський районний суд м. Черкас

Справа № 711/10075/25

Номер провадження 3/711/532/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2026 року м. Черкаси

Суддя Придніпровського районного суду м. Черкаси Михальченко Ю.В, за участі секретаря судових засідань – Шемшур Д.С., захисника – Демиденка В.А розглянувши адміністративні матеріали, які надійшли з Управління патрульної поліції в Черкаській області Департаменту патрульної поліції (протокол серії ЕПР1 №456192 від 17.09.2025 року) про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , не працюючого, інваліда 2 групи, до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП, суддя -,

ВСТАНОВИВ :

В провадженні Придніпровського районного суду м.Черкаси знаходяться адміністративні матеріали, які надійшли з Управління патрульної поліції в Черкаській області Департаменту патрульної поліції про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 17.09.2025 року о 02.02 год. в м. Черкаси по вул. Чигиринська, 40, керував транспортним засобом «MITSUBISHI PAJERO DFG 365 (LT), з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння відмовився у встановленому законом порядку, чим порушив п. 2.5 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

ОСОБА_1 в судовому засіданні вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП не визнав в повному обсязі.

Захисник Демиденко В.А надав суду письмове клопотання про закриття провадження у справі, яке мотивовано наступним: під час ознайомлення з матеріалами справи, а саме протоколом про адміністративне правопорушення, рапортом працівника поліції та відеозаписами, наданими суду працівниками поліції, ним було помічено ряд порушень законодавства. Окрім того, проаналізувавши дані матеріали та порівнявши їх зміст із з`ясованими в подальшому обставинами, що наявні в матеріалах адміністративної справи, обґрунтував свою позицію захисту щодо незаконності складеного працівниками поліції протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 №456192 від 17.09.2025 о 03 год. 04 хв. 01 сек.

Європейський суд з прав людини поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення (справа «Надточій проти України» від 15.05.2008). В рішенні по даній справі ЄСПЛ зазначив, що український уряд визнав кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до принципу «презумпції невинуватості», встановленого ст.

62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину,

доки її вину не буде доведено в законному порядку. Обвинувачення не може

ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи

державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи

зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що

передбачений Конституцією та законами України.

Розділом 2 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що

основними принципами діяльності поліції є верховенство права, дотримання

прав і свобод людини та законності.

Згідно п. 1 та п. 3 ст. 18 зазначеного Закону поліцейський зобов`язаний

неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та

інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, а

також поважати і не порушувати прав і свобод людини.

Статтею 23 указаного закону не передбачено повноважень поліції, які б

передбачали можливість вчинення нею навмисних, незаконних дій з метою

виявлення та фіксації адміністративних правопорушень.

З огляду на вказане вище у захисту є достатні підстави стверджувати, що у даному випадку працівники поліції під час оформлення матеріалів про адміністрвтивне правопорушення стосовно ОСОБА_1 керувались виключно упередженими діями, направленими на незаконне зупинення автомобіля та безпідставне проведення огляду водія на стан спяніння, оскільки ОСОБА_1 був впевнений на упередженість дій працівників поліції щодо нього, оскільки відразу почали пропонувати продути прилад драгер та проїхати до Черкаського наркологічного диспансеру, якого не має, тому на думку працівників поліції алкогольне спяніння тому і по началу і відмовився від поїздки до лікаря з працівниками поліції, оскільки вони з перших хвилин були налаштовані на складання протоколу відносно ОСОБА_1 за ст. 130 КУпАП, а тому законних вимог та підстав від працівників поліції не було, лише припущення та упереджені дії, є порушення права особи на захист, про що детальніше буде виколадено нижче.

Указане, в цілому, обумовлює недопустимість доказів, отриманих органом Національної поліції під час оформлення цих матеріалів, оскільки вони отримані незаконно внаслідок істотного порушення прав і свобод людини.

Така позиція захисту узгоджується із правовими висновками Касаційного адміністративного суду України з цього питання, викладеними у Постанові від 15.03.2019 по справі №686/11314/17. Окрім цього, до аналогічних висновків приходять суди апеляційної інстанції у своїй практиці, зокрема: Чернівецький апеляційний суд у Постанові від 29.07.2022 по справі №724/966/22; Вінницький апеляційний суд у Постанові від 31.03.2022 по справі №127/8234/21; Тернопільський апеляційний суд у Постанові від 30.01.2023 по справі №606/66/23.

Згідно з відео запису с1ір-0 зафіксовано, що даний відео запис починається о 02 год. 20 хв. де працівники поліції пропонує проїхати до Черкаського наркологічного диспансеру (якого не існує) то ОСОБА_1 не відмовляється проїхати, а погоджується проїхати до медичного закладу, а також о 03. год. 00 хв. також сам наполягає проїхати до медичного закладу то працівники поліції самі вже відмовляються їхати до медичного закладу і говорять «Що вже їхати не будемо». Також, о 02 год. 27 хв. ОСОБА_1 просить роз`яснити, який саме протокол та відносно чого будуть складати. При цьому працівники поліції жодного разу не оголошує права ОСОБА_1 , що він може скористатися правом на захист, а також подавати клопотання, що є суттєвим порушенням права на захист. І на відео записах видно, що направлення на огляд складається після складання протоколу та оформлення матеріалів щодо водія, а потім в час 02 год. 25 хв. ставиться час у направленні, а по матеріалам справи в цей час працівник поліції просто розмовляє, а не виписує направлення на проведення освідування, тобто вже пряма фальсифікація матеріалів справи.

Як зазначено в протоколі ЕПР 1 №456192 від 17.09.2025 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - вказано, що місце розгляду Придніпровський районний суд м. Черкаси, оскільки місце зупинки транспортного засобу та місце складання протоколу про адміністративне правопорушення є територією м. Черкаси, а саме вул. Чигиринська 44/1, як вказано на відео записах перед доком по вул. Чигиринська між Пацаєва і Подолінського, як вказано на с1ір-0 о 03 год. 04 хв., а це є територією Придніпровського району м. Черкаси.

Оскільки в протоколі в протоколі ЕПР 1 №456192 від 17.09.2025 зазначено, що місце керування, це вул. Чигиринський шлях 44/1 то це є інше місце, а саме це адреса АДРЕСА_2 , що є не вірним місцем, яке вказано в протоколі про адміністративне правопорушення і є істотним порушенням ст. 256 КУпАП.

На відео запису чітко зафіксовано, що о 03 год. 00 хв. водій ОСОБА_1 говорить, що він згідний їхати до медичного закладу, але працівник поліції видно, що не слухає його а продовжує складати протокол і говорить зачекайте 5 хв. і все, тобто працівник поліції тягнув час для того, щоб роздрукувати протокол про адміністративне правопорушення і не взагалі не був неупередженим і не хотів їхати на освідування водія до медичного закладу лише для виконання своїх внутрішніх настанов, щодо кількості оформлень водіїв по ст. 130 КУпАП.

На підставі протоколу ЕПР 1 №456192 від 17.09.2025 о 03 год. 04 хв. 01 сек. перед судом, органом поліції поставлено питання про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, твердження органу поліції про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.І ст.130 КУпАП (керування, на переконання органу поліції, з ознаками алкогольного сп`яніння) підставі п. 2.5 Правил дорожнього руху України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 р. № 1103 «ПОРЯДОК направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду ». Пункт 4. Огляд на місці зупинки транспортного засобу проводиться у присутності двох свідків. Не можуть бути залучені як свідки працівники Національної поліції або особи, щодо неупередженості яких є сумніви.

Дані дії працівника поліції грубо суперечать вимогам Інстукції №1452/735 від 11 листопада 2015 року, а саме вимог розділу II, а саме не роз`ясняють п. 7 розділу І вказаної Інструкції. Пункт 7. У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - заклад охорони здоров`я).

П. 10. Результати огляду на стан сп`яніння водія транспортного засобу, проведеного поліцейським, зазначаються в акті огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів (додаток 2) (далі - акт огляду). У випадку установлення стану сп`яніння результати огляду, проведеного поліцейським, зазначаються у протоколі про адміністративне правопорушення, до якого долучається акт огляду.

Акт огляду складається у двох примірниках, один з яких вручається водію, а другий залишається у поліцейського та/або долучається до протоколу про адміністративне правопорушення у разі встановлення стану сп`яніння.

Якщо технічними характеристиками спеціального технічного засобу передбачається роздрукування на папері його показників, ці результати долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

П. 11. Оформлення матеріалів огляду на стан сп`яніння водія транспортного засобу здійснюється згідно з чинним законодавством.

В матеріалах, наданих суду працівниками поліції, взагалі відсутній акт огляду. На відеозаписі видно, що даний акт взагалі не складався, його копія відповідно не вручалась водію. Даний факт свідчить про те, що сам огляд, який провели працівники поліції, коли заставляли водія дивитись на яскраве світло фонарика - нікчемний та протизаконний. Дані дії працівників поліції мають суб`єктивний характер і не підтверджені абсолютно нічим.

П. 12. У разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу І цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я.

Відповідно до п. 22 Інструкції висновки щодо результатів медичного огляду осіб на стан сп`яніння, складені з порушенням вимог цієї Інструкції, вважаються недійсними.

Всі ці порушення зафіксовані на відео запису та є підтвердженням того, що працівники поліції від самого початку були зацікавленні в складанні протоколу про адміністративне правопорушення, що є грубим порушенням вимог ст.ст. 251, 256, 266, 268 КУпАП, вимог Конституції України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та Інстукції №1452/735 від 11 листопада 2015 року.

Пункт 5 ст. 266 КУпАП - огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.

Відповідно до ст. 62 Конституції України - Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно п. 2 ст. 7 КУпАП «Забезпечення законності при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення»: «Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності».

Також відповідно до ст. 245 КУпАП «Завдання провадження в справах про адміністративні правопорушення»: «Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності».

Відповідно до ст. 251 КУпАП Доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Отже, притягнення осрби до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Ключовими принципами статті 6 є верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд. Право на суд покриває надзвичайно широке поле різноманітних категорій - воно стосується як інституційних та організаційних аспектів, так і особливостей здійснення окремих судових процедур. Своєрідним механізмом, який дозволяє розуміти, тлумачити та застосовувати Конвенцію є практика Європейського суду з прав людини, яку він викладає у своїх рішеннях. Враховуючи той факт, що право на справедливий суд займає основне місце у системі глобальних цінностей демократичного суспільства, Європейський суд у своїй практиці пропонує досить широке його тлумачення.

У рішенні ЄСПЛ від 21.07.2011 по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може вплинути із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних призумцій факту.

Через порушення вищевказаних норм законодавства було, як наслідок, порушено і права водія. Всі ці порушення виключають з правового поля усі подальші наслідки, що чітко зазначено в Доктрині «плодів отруйного дерева» (fruit of the poisonous tree), сформульованій Європейським судом з прав людини у справах «Гефген проти Німеччини», «Тейксейра де Кастро проти Португалії», «Шабельник проти України» «Балицький проти України», «Нечипорук і Йонкало проти України», «Яременко проти України». Відповідно до цієї доктрини, якщо джерело доказів є неналежним, то всі докази, отримані з його допомогою, будуть такими ж («Гефген проти Німеччини»). Недопустимими є докази, здобуті із суттєвим порушенням прав та свобод людини.

Тому просив суд, відповідно до ст. 247 КУпАП закрити адміністративне провадження про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.

Приймаючи до уваги пояснення ОСОБА_1 , захисника Демиденка В.А., дослідивши відео з камер працівників поліції, приходжу до наступних висновків.

Відповідно до статей 245, 251, 252, 280, 283 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами. При цьому орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Рішення Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства України згідно зі ст.14 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

Відповідно до п.1 ст.6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року (Далі Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Адміністративна відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП настає за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно до вимог ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватись вимог Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, статтею 53 цього Закону передбачено, що юридичні та фізичні особи, винні в порушенні законодавства про дорожній рух, відповідних правил, нормативів і стандартів, несуть відповідальність згідно з законодавством України.

У ході здійснення судом провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, яке проявилось у відмові від проходження огляду на стан сп`яніння підлягає доведенню факт керування особою транспортним засобом, наявність ознак такого сп`яніння, пропозиція/вимога пройти огляд на стан сп`яніння та факт відмови водія від проходження зазначеного огляду.

Під відмовою від проходження огляду на стан сп`яніння необхідно розуміти свідоме і категоричне не бажання особи пройти відповідний огляд, яке базується на його внутрішньому переконанні про відсутність необхідності проходити цей огляд в силу існування певних мотивів відомих цій особі і може проявлятися як у активній, так і у пасивній формі.

Відповідно до п.2.5 постанови Кабінету Міністрів України «Про правила дорожнього руху» №1306 від 10.10.2001 року водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Таким чином норми ПДР встановлюють обов`язок водія, а не право, пройти огляд на визначення стану сп`яніння і жодних винятків для цього (втома, брак часу, не бажання водія) - ПДР не містять.

Наданий до суду протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 456192 на думку суду відповідає вимогам ст.256 КУпАП, оскільки в ньому зазначено наявні у ОСОБА_1 на момент зупинки його автомобіля поліцейським ознак стану алкогольного сп`яніння, а також зазначено, що огляд він пройти відмовився.

Зазначена у протоколі інформація співпадає з обставинами, зафіксованими на долучених до протоколу відеофайлах та матеріалах справи.

Зокрема, факт керування ОСОБА_2 транспортним засобом «MITSUBISHI PAJERO DFG 365 (LT) безпосередньо 17.09.2025 року о 02.02 год. в м.Черкаси по вул. Чигиринська, 40, підтверджується відеозаписом з бодікамер працівників поліції, під час перегляду якого встановлено, що ОСОБА_1 зупинено в зв`язку з тим, що відсутнє слижнє світло і номерний знак. Крім того, факт керування транспортним засобом не заперечується правопорушником. В подальшому під час перевірки документів ОСОБА_1 у нього працівниками поліції виявлені ознаки алкогольного сп`яніння, зокрема: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, про що повідомлено останньому та в зв`язку з чим йому запропоновано пройти освідування на місці зупинку ТЗ за допомогою Алкотеста або в найближчому медичному закладі, яким являється КП «ЧОПНД». Від чого водій ОСОБА_1 відмовився під час безперервної відео фіксації на бодікмери працівників поліції, що утворює склад правопорушення, передбачений ч.1 ст.130 КУпАП.

Відповідно до ч.1 ст.266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Частина друга статті 266 КУпАП (в редакції Закону України від 16.02.2021 №1231-IX, що діє з 17.03.2021) передбачає, що огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Відповідно до ч.3 ст.266 КУпАП у разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій.

Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним (ч.5 ст.266 КУпАП).

Відповідно до п.п.1, 2 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - Інструкція), затвердженої наказом МВС України та МОЗ України № 1452/735 від 09.11.2015 року, ця Інструкція визначає процедуру проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі – стан сп`яніння), та оформлення результатів такого огляду.

Відповідно до п.2 Розділу І Інструкції, огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі – поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Згідно з п.3 Розділу І Інструкції, ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.

Згідно з п.4 Розділу І інструкції, ознаками наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.

Відповідно до п.п.6, 7 Розділу І Інструкції, огляд на стан сп`яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі – спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря – фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).

На думку суду, словосполучення в законі «Огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння….» охоплює повністю процедуру проведення огляду на стан сп`яніння, тобто як фіксацію огляду так і фіксацію процедури відмови водія від огляду.

Тож, після набуття законом чинності, працівникам поліції дозволяється проводити огляд на стан сп`яніння без свідків. При цьому, доказами має бути відеофіксація огляду. Обов`язок присутності свідків виникає лише у разі, якщо працівник поліції не має відеореєстратора чи іншого технічного засобу відеозапису, а тому суд відмовляє у визнанні результату проходження медичного огляду на стан сп`яніння, неналежним доказом.

Слід також зазначити, що закон, яким є КУпАП, має вищу юридичну силу ніж Інструкція № 1452/735 і в яку ще не внесені зміни в зв`язку з внесенням змін до ст.266 КУпАП. При цьому, положення Інструкції № 1452/735 наразі суперечать положенням ст.266 КУпАП, а отже і не підлягають застосуванню в цій частині. Звісно, Інструкція № 1452/735 була розроблена з метою впровадження та конкретизації дій працівників поліції під час проведення огляду на стан сп`яніння, тобто тих, які були в ст. 266 КУпАП до внесення змін. Але, на думку суду, наразі положення ст. 266 КУпАП є достатньо чіткими, та не потребують додаткового закріплення в інструкції для застосування, оскільки порядок використання нагрудних засобів фіксації працівників поліції є діючим та не скасованим.

З протоколу про адміністративне праворушення серії ЕПР1 № 456192 в результаті проведеного поліцейським огляду виявлені ознаки алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, виявлення якого проводиться або на місці зупинки транспортного засобу за допомогою алкотестера або в медичному закладі. В зв`язку з чим ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд на визначення стану сп`яніння на місці зупинки ТЗ за допомогою Алкотеста або проїхати до медичного закладу ЧОПНД, від чого останній відмовився, про що свідчить відео з камер працівників поліції. В результаті інспектором взводу № 4 роти № 1 БУПП в Черкаській області старшим лейтенантом поліції Боревич Р.А. складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП та надано правопорушнику.

Крім того, слід зауважити, що не зважаючи на той факт, що в матеріалах справи наявне письмове направлення водія на огляд до медичного закладу, крім того в ході перегляду відеозапису з нагрудних камер працівників поліції, яке долучено до протоколу про адміністративне правопорушення встановлено, що під час складання протоколу про адміністративне правопорушення таке направлення виписувалося та саме повідомлення поліцейськими правопорушнику про наявність ознак алкогольного сп`яніння та необхідність проїхати до медичного закладу, саме по собі вже є направленням на огляд водія. За таких умов, суд вважає, що в даному випадку не порушено Інструкцію, та даний факт приймається судом до уваги, як доказ, який у повному обсязі підтверджує факт пропонування працівниками поліції пройти огляд в медичному закладі, а також підтверджено таку відмову від проходження такого огляду ОСОБА_1 .

Суд враховує, що працівниками поліції було запропоновано пройти медичний огляд на стан алкогольного сп`яніння в установленому законом порядку, проте ОСОБА_1 відмовився від такого огляду.

Отже, саме таку поведінку суд і оцінює як умисні, цілеспрямовані дії на ухилення від проходження медичного огляду, і які не пов`язані з іншими обставинами.

Крім цього, ОСОБА_1 має посвідчення водія та проходив підготовку в автошколі задля його отримання, де одним з основних напрямків підготовки, як і під час здачі іспитів на водія, є знання Правил дорожнього руху. Також слід узяти до уваги, що відповідно до ст.17 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

Перевіркою матеріалів також не встановлено порушень при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, оскільки дії особи, уповноваженої на складання адміністративного протоколу, відповідають вимогам ст.266 КУпАП та п.8 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженого Постановою КМУ від 17 грудня 2008 року № 1103.

Суд зазначає, що обґрунтовані та визначені законом підстави для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності передбаченої ч.1 ст.130 КУпАП настали в момент його фактичної відмови від проходження відповідно до встановленого законом порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та у медичному закладі.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, що підтверджується зібраними доказами, які, на переконання суду, є належними та допустимими, повністю узгоджуються між собою та відповідають дійсним фактичним обставинам справи встановленим у судовому засіданні.

Враховуючи викладене, вважаю, що в діях ОСОБА_1 вбачається склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а саме: відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Його вина у вчиненні адміністративного правопорушення в повному обсязі підтверджується матеріалами адміністративної справи, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення ЕПР1 № 456192; відеозаписом з нагрудних камер працівників поліції, вході перегляду якого встановлено, що саме ОСОБА_1 17 вересня 2025 року о 02.02 год. в м.Черкаси, по вул. Чигиринська, 40, керував транспортним засобом «MITSUBISHI PAJERO DFG 365 (LT) з ознаками алкогольного сп`яніння. Під час спілкування з останнім у нього були виявлені ознаки алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, про що повідомлено та запропоновано пройти освідування на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі, від чого він відмовився.

Надані докази, не викликають у суду сумнівів, оскільки вони є логічними, послідовними та узгоджуються з матеріалами справи.

При накладенні стягнення, суд враховує характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь його вини та майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Відповідно до положень ст.23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчинення нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Враховуючи, той факт, що правопорушник, будучи особою, яка керує транспортним засобом, відмовився від проходження освідування на стан сп`яніння, чим грубо порушив правила дорожнього руху України, характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, вважаю за необхідне накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу, так як застосування до нього цього стягнення буде достатнім для його виховання в дусі додержання законів України, а також запобігання вчиненню нових правопорушень, із позбавленням права керування транспортними засобами, що передбачено санкцією статті та не відноситься до альтернативного покарання та є обов`язковим.

Відповідно до положень п.9 ч.1 ст.5 ЗУ «Про судовий збір» звільнити ОСОБА_1 від сплати судового збору в зв`язку із пільгою, встановленою законодавством України для інвалідів ІІ групи, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 від 02.02.2018 року.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.38, 130, 283 КУпАП, п.2.5 Правил дорожнього руху України, суддя –

П О С Т А Н О В И В :

Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та притягнути його до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень та одного року позбавлення права керування транспортними засобами.

Від сплати судового збору звільнити ОСОБА_1 на підставі п.9 ч. 1 ст.5 Закону України «Про судовий збір».

Постанова може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду через Придніпровський районний суд м. Черкаси протягом десяти днів з дня її винесення. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Відповідно до ч.1 ст.307 КУпАП штраф має бути сплачений не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня вручення постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Роз`яснити, що у випадку несплати накладеного штрафу у передбачений законом строк, можуть бути застосовано подвійне стягнення штрафу в порядку ст.308 КУпАП, тобто у випадку примусового виконання постанови суду.

Повний текст постанови виготовлено та проголошено 12 березня 2026 року о 16 годині 00 хв. в залі судових засідань Придніпровського районного суду м. Черкаси.

Суддя: Ю. В. Михальченко