Постанова від 11 березня 2026 р. у справі №420/31988/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 березня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/31988/25

перша інстанція: суддя Завальнюк І.В.,

повний текст судового рішення

складено 11.12.2025, м.Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-головуючої – Казанчук Г.П.

суддів – Градовського Ю.М., Єщенка О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одеса апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2025 року за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання протиправними дії, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВИКЛАД ОБСТАВИН :

ОСОБА_1 звернулась до Одеського окружного адміністративного суду із позовом, в якому просила суд визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області від 19.06.2025 № 213150008196 в частині зарахування до стажу роботи в одинарному розмірі періоди роботи з 01.08.1990 року по 08.05.2025 року; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугою років, зарахувавши до стажу роботи в подвійному розмірі, згідно статті 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 09.07.2003 за №1058-IV, періоди роботи з 01.08.1990 року по 07.08.1992 року, 31.01.1995 року з 31.12.2001 року та з 01.11.2004 року по 08.05.2025 року в Комунального некомерційного підприємства «Каховська центральна міська лікарня імені родини Панкеєвих» Каховської міської ради.

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначала, що 19 червня 2025 року ГУ ПФУ в Чернівецькій області прийнято рішення № 213150008196 про відмову в призначенні їй пенсії за вислугу років, про що повідомлено листом від 26.06.2025 №.2100-0304-8/25485, у зв`язку з відсутністю спеціального стажу роботи необхідної тривалості та продовженням роботи на посаді, яка дає право на призначення пенсії за вислугу років, а також невідповідності довідки з КНП «Каховська центральна міська лікарня імені родини Панкеєвих» Каховської міської ради, ім`я в якій не відповідає паспортним даним та відсутня інформація про перебування у відпустці без збереження заробітної плати. Крім того, зазначено, що довідку видано на окупованій території України.

ГУ ПФУ в Чернівецькій області (надалі відповідач) направив відзив на позовну заяву, відповідно до якого позовні вимоги не визнав у повному обсязі, в задоволенні позову просив відмовити, зазначивши, що за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 та доданих до неї документів прийнято рішення № 213150008196 від 19.06.2025 та після доопрацювання № 213150008196 від 17.07.2025 про відмову у призначення пенсії за вислугу років, у зв`язку з відсутністю необхідного спеціального стажу. Право на пенсію за вислугу років незалежно від віку мають особи, вислуга років яких на відповідних посадах становить не менше як: 25 років станом на 01.04.2015; 25 років 6 місяців на 31.12.2015; 26 років 6 місяців на 11 жовтня 2017 року. Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затверджено постановою Кабінету МіністрівУкраїнивід04.11.1993№ 909. За доданими до заяви документами до страхового стажу ОСОБА_1 не зараховано: - період навчання з 01.09.1987 по 30.06.1990 згідно диплому НОМЕР_1 , оскільки ім`я, зазначене в дипломі, не відповідає паспортним даним заявниці, а в трудовій книжці в записі про цей період не зазначено дату диплому. За доданими документами до стажу за вислугою років не зараховано: - періоди згідно довідки № Ю-8 від 09.06.2025, оскільки ім`я ОСОБА_2 , що зазначене в довідці, не відповідає паспортним даним, також відсутня інформація про перебування у відпустці без збереження заробітної плати. Крім того, довідка видана органами, що розташовані на тимчасово окупованій території України. За результатами розгляду документів, доданих до заяви, страховий стаж ОСОБА_1 становить 31 рік 0 місяців 20 днів. Стаж за вислугу років становить 26 років 4 місяці 10 днів. Враховуючи вищевказане, прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії за вислугу років у зв`язку з відсутністю необхідного спеціального страхового стажу, що дає право виходу на пенсію за вислугу років.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2025 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області від 19.06.2025 № 213150008196 в частині зарахування до стажу роботи в одинарному розмірі періоди роботи з 01.08.1990 року по 08.05.2025 року.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугою років, зарахувавши до стажу роботи в подвійному розмірі, згідно статті 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 09.07.2003 за №1058-IV, періоди роботи з 01.08.1990 року по 07.08.1992 року, 31.01.1995 року з 31.12.2001 року та з 01.11.2004 року по 08.05.2025 року в Комунального некомерційного підприємства «Каховська центральна міська лікарня імені родини Панкеєвих» Каховської міської ради.

Стягнуто з бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1211,20 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що спірні періоди роботи позивача слід зарахувати до її страхового стажу із зарахуванням кратності.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що за доданими до заяви документами до страхового стажу ОСОБА_1 не зараховано: період навчання з 01.09.1987 по 30.06.1990 згідно диплому НОМЕР_1 , оскільки ім`я, зазначене в дипломі, не відповідає паспортним даним заявниці, а в трудовій книжці в записі про цей період не зазначено дату диплому.

За доданими документами до стажу за вислугою років не зараховано періоди згідно довідки № Ю-8 від 09.06.2025, оскільки ім`я ОСОБА_2 , що зазначене в довідці, не відповідає паспортним даним, також відсутня інформація про перебування у відпустці без збереження заробітної плати. Крім того, довідка видана органами, що розташовані на тимчасово окупованій території України.

Апелянт зазначає, що за результатами розгляду документів, доданих до заяви, страховий стаж ОСОБА_1 становить 31 рік 0 місяців 20 днів. Стаж за вислугу років становить 26 років 4 місяці 10 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за вислугу років у зв`язку з відсутністю необхідного спеціального страхового стажу, що дає право виходу на пенсію за вислугу років.

Рух справи в апеляційній інстанції:

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 19.01.2026 відкрито апеляційне провадження і витребувано адміністративну справу.

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 28.01.2026 призначено справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження.

Ухвалами П`ятого апеляційного адміністративного суду від 12.02.2026 та від 19.02.2026 витребувані додаткові докази.

Відповідно до вимог статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі – КАС України) суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

За правилами частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, суд апеляційної інстанції, -

УСТАНОВИВ:

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду, що 11.06.2025 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулася до Територіального органу Пенсійного фонду України із заявою щодо призначення пенсії за вислугу років відповідно до вимог Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” №1058-IV від 09.07.2003, яка, відповідно до екстериторіального розподілу єдиної черги завдань, розглядалася Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернівецькій області.

За результатами розгляду заяви ОСОБА_1 та доданих до неї документів Головним управлінням прийнято рішення № 213150008196 від 19.06.2025 про відмову у призначення пенсії за вислугу років, у зв`язку з відсутністю необхідного спеціального стажу. Відповідно до зазначеного рішення, вік заявниці 52 роки 11 місяців. Страховий стаж становить 24 роки 7 місяців 20 днів (а.с.61, надалі – спірне рішення 1).

За доданими документами до страхового стажу не зараховано

- період роботи з 01.08.1990 згідно трудової книжки НОМЕР_2 , оскільки на титульній сторінці трудової книжки та в свідоцтві про шлюб ім`я заявниці ОСОБА_2 не відповідає паспортним даним ОСОБА_2 . Не взято до уваги долучене до матеріалів ЕПС рішення суду від 131.03.2025 у справі № 650/5623/24, оскільки воно не завірене належним чином та довідку від 109.06.2025 № Ю-8, оскільки ім`я зазначене в довідці не відповідає паспортним даним;

- період навчання з 01.09.1987 по 30.06.1990 згідно диплому НОМЕР_1 , оскільки ім`я, зазначене в дипломі та в свідоцтві про шлюб не відповідає паспортним даним заявниці.

За доданими документами до спеціального стажу не зараховано

- періоди згідно довідки № Ю-8 від 09.06.2025, оскільки ім`я зазначене в довідці не відповідає паспортним даним та відсутня інформація про перебування у відпустці без збереження заробітної плати. Необхідно надати нову довідку, оформлену належним чином, з зазначенням відповідних паспортних даних та інформації про перебування у відпустці без збереження заробітної плати.

Крім того, довідку видано на окупованій території. Також в трудовій книжці відсутня інформація про звільнення з роботи.

Після доопрацювання за заявою ОСОБА_1 прийнято іще одне рішення № 213150008196 від 17.07.2025, яким відмовлено у призначенні пенсії за вислугу років через відсутність необхідного спеціального стажу, яким визначено, що страховий стаж становить 31 рік 0 місяців 20 днів, стаж за вислугу років 26 років 4 місяці 10 днів.

За доданими документами до страхового стажу не зараховано період навчання з 01.09.1987 по 30.06.1999 згідно диплому НОМЕР_1 , оскільки ім`я, зазначене в дипломі, не відповідає паспортним даним заявниці, а в трудовій книжці в записі про цей період не зазначено дату диплому.

За доданими документами до стажу за вислугою років не зараховано періоди згідно довідки №Ю-8 від 09.06.2025, оскільки довідка видана на непідконтрольній Україні території.

Вказане рішення позивачем до суду не оскаржено.

Отже, правомірність та законність спірного рішення 1 є предметом спору, переданого на вирішення адміністративного суду.

Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.

Водночас у пункті 5 рішення № 8-рп/2005 від 11.10.2005 Конституційний Суд України зазначив, що право на пенсійне забезпечення є складовою конституційного права на соціальний захист.

За приписами пунктів 1, 6 частини першої статті 92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

У постанові від 18 лютого 2020 року у справі № 1840/3344/18 Верховний Суд зазначив, що ''пенсія за віком'' - це свого роду ''державний депозит'' (примусовий та індивідуальний) кожної особи, який залежить від праці такої особи, та підлягає безумовному поверненню з боку держави у встановленому розмірі протягом всього життя пенсіонера після досягнення певного віку.

Вказані висновки слід застосувати і до правовідносин щодо призначення пенсії на пільгових умовах.

У відзиві на позов відповідач зазначив, що за заявою позивача від 11.06.2025 року прийнято рішення №213150008196 від 19.06.2025 року (перше рішення, а.с.61), яким визначено, що страховий стаж становить 24 роки 7 місяців 20 днів. Іншим рішенням №213150008196 від 17.07.2025 року (друге рішення, а.с.86), яким стаж за вислугу років визначено вже в іншому розмірі – 26 років 4 місяця 10 днів.

При цьому, суд першої інстанції не вжив заходів щодо всебічного розгляду справи, оскільки у відзиві на позовну заяву вказано про наявність двох рішень пенсійного органу за заявою позивача від 11.06.2025 року, але під час вирішення даної справи по суті вказаним доводам взагалі не надавалась юридична оцінка судом першої інстанції. Тобто, на час вирішення справи по суті наявне рішення пенсійного органу, яким вже був часткового перерахований стаж за вислугу років самим пенсійним органом, а тому в цій частині вже не було спору, що унеможливлювало його вирішення по суті.

Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених позовних вимог.

Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Таким чином, спеціальним принципом адміністративного судочинства, є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі.

Керуючись принципом офіційного з`ясування обставин, колегією суддів зібрані додаткові докази.

Позивач є внутрішньо переміщеною особою з 25.06.2022 року, що підтверджується Відповіддю №2326532 від 10.02.2026 року щодо отримання інформації про внутрішньо переміщену особу з Єдиної інформаційної системи соціальної сфери (а.с.60).

За період з липня 2022 року по травень 2025 року (місяць звільнення) позивач не отримувала доходи та відповідно, за неї за вказаний період не сплачений єдиний соціальний внесок, що підтверджується Інформацією про застраховану особу за формою ОК-5 (а.с.77-80).

Згідно рішення ГУ ПФУ в Чернівецькій області про відмову у призначення пенсії від 17.07.2025 №213150008196 позивачу визначено страховий стаж – 31 років 0 місяців 20 днів та стаж за вислугу років – 26 років 4 місяці 10 днів (а.с.86). Цим рішенням відмовлено у призначенні пенсії за вислугу років у зв`язку з відсутністю необхідного для призначення даного виду пенсії.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про неповне з`ясування обставин справи судом першої інстанції, що є підставою для скасування рішення суду від 11 грудня 2025 року, з огляду на таке.

Так, судом першої інстанції прийнято рішення про скасування рішення відповідача від 16.06.2025 року, проте, виконання рішення суду не приведе до призначення позивачу пенсії за вислугою років, оскільки є інше рішення пенсійного органу від 17.07.2025 року про відмову в призначенні пенсії, з інших підстав.

У зв`язку з вищезазначеним, колегія суддів вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, здійснивши правовий аналіз, окрім спірного рішення, рішенню ГУ ПФУ в Чернівецькій області (надалі спірне рішення -2).

Колегією суддів встановлено, що у трудовій книжки НОМЕР_2 наявні такі записи:

№1 - 01.09.1987 по 30.06.1990 – навчання в Бериславському медичному училищі – диплом НОМЕР_1 ;

Каховська ЦРЛ

№2 - 01.08.1990 – прийнята палатною медичною сестрою інфекційного відділу – наказ 87-К від 01.08.1990.

У подальшому, згідно записів у трудовій книжки наявні записи про перейменування медичного закладу.

Спірним рішенням від 16.06.2025 року не зараховані до страхового стажу періоди навчання з 01.09.1987 по 30.06.1990, оскільки ім`я, зазначене в дипломі та в свідоцтві про шлюб не відповідає паспортним даним заявниці.

Другим рішенням про відмову в призначенні пенсії за віком до страхового стажу позивача не зараховані періоди її навчання з 01.09.1987 по 30.06.1990, оскільки ім`я, зазначене в дипломі не відповідає паспортним даним заявниці, а в трудовій книжці в записі про цей період не зазначено дату диплому.

Як першим так і другим рішенням пенсійним органом не зараховано до стажу за вислугою років період роботи позивача згідно довідки №Ю-8 від 09.06.2025 року, оскільки довідка видана на непідконтрольній Україні території.

Позивач 30.06.1990 закінчила Бериславське медичне училище Херсонської області та отримала диплом за спеціалізацією медична сестра, виданого на ім`я ОСОБА_3 , що підтверджується копією диплома НОМЕР_1 (а.с.92).

25.01.1992 між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 було зареєстровано шлюб, в результаті чого було змінено прізвище на ОСОБА_5 , в якому ім`я зазначене російською як « ОСОБА_2 », що підтверджується копією свідоцтва про одруження серії НОМЕР_3 (а.с.93).

Згідно з копією трудової книжки серії НОМЕР_2 встановлено, що остання заповнена 01.08.1990 на ім`я « ОСОБА_6 » (мовою оригіналу), ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Нововоронцовського районного суду Херсонської області у справі № 650/5623/24 встановлений факт належності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трудової книжки серії НОМЕР_2 , заповненої 01.08.1990, з усіма записами для підтвердження стажу за вислугою років.

Отже, належність трудової книжки позивачу не є спірним, оскільки цей факт встановлений судовим рішенням.

Відповідач, у даному випадку спірним визначив переклад імені Наталя. Тобто, пенсійний орган поставив у залежність правильність перекладу імені позивача до її права на соціальну виплату.

Вказане, як на переконання колегії суддів, взагалі не утворює складу спору, з огляду на те, що ОСОБА_2 чи ОСОБА_2 не є самостійною ознакою ідентифікації особи, є іще прізвище, дата народження та інші документи, що дають підстави для визнання наданих документів, як таких, що належать одній особі.

Отже, колегія суддів зауважує, що періоди навчання та роботи, згідно трудової книжки серії НОМЕР_2 мають бути зараховані до загального страхового стажу позивача.

Щодо неврахування періоду роботи позивача до стажу за вислугою років, колегія суддів зазначає наступне.

Як вказує позивач, у період з 01 серпня 1990 року до моменту, окупації міста Каховка Херсонської області, тобто по 24.02.2022 року, позивачка займала посаду медичної сестри інфекційного відділення спочатку у Каховській ЦРЛ, яка згодом була реорганізована у Каховський територіальний медичний об`єднаний заклад, а згодом у Комунальне некомерційне підприємство «Каховська центральна районна лікарня Каховської районної ради», остаточна назва Комунальне некомерційне підприємство «Каховська центральна міська лікарня імені родини Панкеєвих» Каховської міської ради.

Про вказані обставини трудова книжка містить необхідні записи та не викликає жодних застережень.

Процедура звільнення з посади була проведена Державним центром зайнятості у зв`язку з тим, що КНП «Каховська центральна міська лікарня імені родини Панкеєвих» Каховської міської ради знаходиться на тимчасово окупованій території України, а саме місто Каховка Херсонської області. Саме з цієї причини у трудовій книжці НОМЕР_2 відсутній запис про звільнення з посади, що надає право на призначення пенсії за вислугою років.

Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, який затверджений Наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 № 376, в редакції від 29.08.2025 року, Каховська міська територіальна громада належить до території, які є тимчасово окупованими Російською Федерацією територіями України. Відповідно до інформації, отриманої з ЄДР, юридичною адресою КНП «Каховська центральна міська лікарня імені родини Панкеєвих» Каховської міської ради» є 74800, Україна, Херсонська обл., місто Каховка, вулиця Першотравнева, будинок, 34. У зв`язку з цим неможливо отримати довідку із зазначенням відомостей про перебування у відпустках по догляду за дитиною до досягнення нею 3- річного віку та у відпустках без збереження заробітної плати, оскільки усі особисті данні як працівника зберігаються на тимчасово окупованій території України.

Відповідно до п. 2-1. Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» N 1058-IV від 09.07.2003 визначено, що особам, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» № 2148-VIII від 03.10.2017 мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» N 1788-XII від 05.11.1991 (далі Закон № 1788), пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення».

Згідно п. "е" статті 55 Закону №1788 право на призначення пенсії за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення незалежно від віку за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України №909 від 4 листопада 1993 року, на 11 жовтня 2017 року - не менше 26 років 6 місяців.

Відповідно до пункту 2.4 розділу ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №21-1 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 №1566/11846 пенсії за вислугу років призначаються у разі звільнення з роботи, що дає право на цей вид пенсії.

Відповідно до частини 4 статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувались до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше за період до 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років.

Відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» робота, зокрема, у інфекційних відділеннях закладів охороно здоров`я зараховується у подвійному розмірі.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ від 05.11.1991 та Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 року.

Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.

Таке правове регулювання вказує на те, що положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах (в т.ч. щодо пільг по обчисленню стажу), станом на час звернення позивача за призначенням пенсії діяли і підлягали застосуванню відповідними суб`єктами під час виконання покладених на них функцій.

За змістом ст.62 Закону №1788-ХІІ порядок підтвердження стажу роботи, згідно з якою основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637, передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Отже, законодавець пов`язує необхідність підтвердження спеціального трудового стажу для призначення пенсії лише за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах. При цьому, періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності Законом №1058-ІV, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених Законом.

Відповідно до записів трудової книжки, ОСОБА_1 працювала медичною сестрою (палатною) у інфекційному відділенні КНП «Каховська центральна міська лікарня імені родини Панкеєвих» Каховської міської ради.

Отже, за правилами ст.60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та в силу приписів пункту 16 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» період роботи у інфекційному закладі охорони здоров`я підлягає зарахуванню до стажу роботи на пільгових умовах у подвійному розмірі.

Водночас, колегія суддів зазначає наступне.

У позовній заяві позивач просить зарахувати стажу роботи в подвійному розмірі період з 01.08.1990 по 07.08.1992, з 31.01.1995 по 31.12.2001 та з 01.11.2004 по 08.05.2025.

За обставин справи, трудова книжка НОМЕР_2 , яка містить безперервні записи про роботу позивачки на посаді медичної сестри інфекційного відділення відповідних закладів охорони здоров`я з 01.08.1990 року, є основним і належним доказом підтвердження її спеціального стажу, відповідно до ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та пункту 1 Порядку № 637.

Наявність у трудовій книжці повних і чітких записів про місце роботи, посаду та періоди виконання трудових функцій виключає обов`язок позивачки надавати додаткові уточнювальні довідки.

Колегія суддів відхиляє доводи апелянта щодо необхідності надання уточнювальних довідок з Комунального некомерційного підприємства «Каховська центральна міська лікарня імені родини Панкеєвих», оскільки зазначений заклад розташований на тимчасово окупованій території України, що підтверджується Переліком територій, визначених наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій. Таким чином, позивачка об`єктивно позбавлена можливості отримати будь-які документи з місця роботи, а покладення на неї такого обов`язку суперечить принципам розумності та справедливості у сфері соціального забезпечення.

Згідно з пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій, затвердженого постановою КМУ № 637 від 12.08.1993 р., у разі відсутності відповідних записів у трудовій книжці Пенсійний фонд має право і обов`язок витребувати уточнювальні довідки безпосередньо з підприємства, його правонаступника або відповідного архіву.

Пенсійний орган, відмовляючи у призначенні пенсії за вислугу років (або за пільговими умовами), обмежився формальним посиланням на відсутність уточнювальних довідок чи інших документів, не вживши при цьому жодних дій для самостійного з`ясування фактичних обставин справи.

Таким чином, перекладання цього обов`язку на позивача є неправомірним та свідчить про бездіяльність відповідача, який не скористався своїми повноваженнями для збирання доказів та належного з`ясування умов праці позивача, порушивши принципи законності, добросовісності та належного урядування.

Водночас, як вже було зазначено вище, позивач є внутрішньо-переміщеною особою з 26.06.2022 року, і з липня 2022 року по травень 2025 року у реєстрі застрахованих осіб відсутня інформація про сплачені страхові внески.

Період простою під час евакуації зараховується до страхового стажу, якщо за цей час нараховується та сплачується єдиний соціальний внесок (ЄСВ), навіть якщо він є меншим за мінімальний, або покривається за рахунок бюджету. Простій під час війни оплачується, що гарантує відображення цього періоду у реєстрах Пенсійного фонду України. Водночас, факт простою доводиться відповідними наказами.

Позивач не зазначала про те, що вона перебувала у простою, при цьому, є об`єктивна неможливість, перебуваючи як внутрішньо-переміщена особа у селищі Гвіздець Коломийського району, факт її роботи медичною сестрою інфекційного відділення в м. Каховці.

Згідно ч. 1 ст.24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

До страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності або у зв`язку з втратою годувальника, крім наявного страхового стажу, зараховується також на загальних підставах відповідно період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, та період з дня смерті годувальника до дати, коли годувальник досяг би віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону.

До страхового стажу зараховується період вимушеного прогулу, спричиненого незаконним звільненням, на підставі рішення суду про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, яке набрало законної сили, та за який роботодавець сплатив страхові внески в розмірі, передбаченому абзацом першим цієї частини.

Період, протягом якого особа, яка підлягала загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття, отримувала допомогу по безробіттю (крім одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності), допомогу по частковому безробіттю, допомогу по частковому безробіттю на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та матеріальну допомогу в період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації, включається до страхового стажу.

Час перебування на інвалідності у зв`язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням зараховується до стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і у пільгових розмірах.

Для осіб, стосовно яких згідно із Законом України "Про соціальний і правовий захист осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, та членів їхніх сімей" встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, період позбавлення особистої свободи зараховується до страхового стажу для призначення пенсії за віком, а також до страхового стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і у пільгових розмірах.

Період, протягом якого особа перебувала у відпустці без збереження заробітної плати, передбаченій пунктом 20 частини першої статті 25 Закону України "Про відпустки", включається до страхового стажу.

Наведений перелік є вичерпним. При цьому, сплата ЄСВ є обов`язковою для врахування місяців роботи до страхового стажу. Незважаючи на тому, що позивач звільнилась через сервіс Державної служби зайнятості, можливість зарахування у подвійному розмірі період з липня 2022 року по травень 2025 року є сумнівною.

Суд першої інстанції в судовому рішення визначив, що з урахуванням подвійного обчислення стажу роботи на відповідній посаді позивачка має необхідну тривалість спеціального стажу станом на 11 жовтня 2017 року, відповідно до пункту «е» статті 55 Закону № 1788-ХІІ та пункту 2-1 розділу XV Закону № 1058-IV.

При цьому, жодного обрахунку такого стажу в судовому рішенні не наведено, а тому не зрозумілим є яку ж кількість страхового стажу має позивач.

У зв`язку із наведеним, колегія суддів дійшла висновку, що для всебічного захисту прав позивача слід вийти за межі предмету спору, визнавши протиправним та скасування не тільки ГУ ПФУ в Чернівецькій області від 19.06.2025 № 213150008196, а й від 17.07.2025 №213150008196.

Водночас, зобов`язуючи пенсійний орган у подвійному розмірі зарахувати стаж роботи позивача на посаді медичної сестри інфекційного відділу, суд першої інстанції помилково визначив цей спосіб захисту, як належний, з огляду на те, що у даному випадку зарахування цих періодів належить до дискреційних повноважень пенсійного органу, а відсутність у спірному рішенні мотивів пенсійного органу через які не зараховані вказані періоди до страхового стажу, роблять неможливість правовий аналіз на предмет їх відповідності.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (Постанови Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі №338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі №569/17272/15-ц, від 2 липня 2019 року у справі № 48/340, від 19 травня 2020 року у справі №916/1608/18).

Застосування будь-якого способу захисту права та інтересу має бути об`єктивно виправданим та обґрунтованим. Це означає, що: застосування судом способу захисту, обраного позивачем, повинно реально відновлювати його наявне суб`єктивне право, яке порушене, оспорюється або не визнається; обраний спосіб захисту повинен відповідати характеру правопорушення; застосування обраного способу захисту має відповідати цілям судочинства; застосування обраного способу захисту не повинно суперечити принципу верховенства права.

Не викликає сумнівів той факт, що застосування будь-яких засобів правового захисту матиме сенс лише за умови, що обрані суб`єктом порушеного права способи захисту є як ефективними, так і такими, що відповідатимуть його змісту та системі права.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів дійшла висновку, що належним способом відновлення порушеного права позивача є зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначенням пенсії від 11 червня 2025 року та вирішити питання про призначення пенсії.

Згідно з вимогами ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

У ч.2 ст.6 КАС України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Судом апеляційної інстанції враховані приписи п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до вимог ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно ч. 1 ст. 317 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема: скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття невірного рішення, у зв`язку з чим, колегія суддів дійшла висновку про його скасування з прийняттям нового рішення.

Відповідно до ч.6 ст. 139 КАС України якщо суд касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи, що колегія суддів приймає нове рішення суду на користь позивача слід стягнути судові витрати пов`язані зі сплатою судового збору при подачі позову до суду за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецький області задовольнити частково.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2025 року у справі № 420/31988/25 скасувати.

Ухвалити нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області від 19.06.2025 № 213150008196.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області від 17.07.2025 № 213150008196.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 11 червня 2025 року та прийняти відповідне рішення.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1211,20 гривень за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку до Верховного Суду не підлягає, за винятком випадків, перелічених у пункті 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Головуюча суддя Г.П. Казанчук

Судді Ю.М. Градовський

О.В.Єщенко