Постанова від 11 березня 2026 р. у справі №697/73/26 — Канівський міськрайонний суд Черкаської області

Справа № 697/73/26

№ пров. 3/697/117/2026

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2026 року м. Канів

Суддя Канівського міськрайонного суду Черкаської області Деревенський І. І., розглянувши матеріали, які надійшли від Відділу поліції № 1 (м. Канів) Черкаського районного управління поліції ГУНП України в Черкаській області про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП – НОМЕР_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , -

за ч. 3 ст. 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП),

ВСТАНОВИВ:

До Канівського міськрайонного суду Черкаської області 15.01.2026 з Відділу поліції (м. Канів) № 1 Черкаського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області надійшли адміністративні матеріали відносно ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 184 КУпАП.

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАВ №028552 від 25.12.2025, - 25.12.2025 близько 11 год. 00 хв. син ОСОБА_2 , 22.05.2010 керував мотоциклом «HONDA» сірого кольору в с. Хутір-Хмільна без права керування таким транспортним засобом, чим порушив ч. 2 ст. 126 КУпАП. Дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч. 3 ст. 184 КУпАП.

У судове засідання ОСОБА_1 не з`явилася, через систему «Електронний суд» направила письмові пояснення та заперечення щодо протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 184 КУпАП, відповідно до яких зазначила, що вона відповідально ставлюся до виховання свого сина - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Подія, що сталася, була для неї повною несподіванкою та викликала глибоке занепокоєння за здоров`я дитини. Проте, аналізуючи матеріали справи, вважає за необхідне звернути увагу суду на наступні обставини, а саме: згідно з матеріалами справи, транспортний засіб, на якому пересувався її син, знайти не вдалося. Також у справі відсутні пояснення власника мотоцикла. Це створює ситуацію, за якої неможливо об`єктивно встановити: кому належав мотоцикл та як він опинився у дитини; чи мала вона об`єктивну можливість знати про наявність цього мотоцикла та запобігти його використанню. Оскільки об`єкт події (мотоцикл) відсутній, а власник не встановлений, твердження про те, що вона «допустила» використання транспортного засобу сином, є лише припущенням, яке не підтверджене фактами. Також зазначає, що у справі є свідчення двох осіб та парамедика, які підтверджують сам факт падіння дитини. ОСОБА_1 не заперечує, що подія мала місце, проте ці свідчення не стосуються її дій як матері. Свідки бачили лише наслідок — падіння. Вони не можуть підтвердити, чи проводила я з сином виховні бесіди, чи забороняла вона йому користуватися технікою, та чи знала вона про його наміри того дня. Таким чином, ці докази підтверджують факт травмування дитини, але не доводять її вину у неналежному вихованні. Стверджує, що вона завжди категорично забороняла своєму сину спілкуватись з власниками мотоциклів, а тим більше їздити на мотоциклі. Також посилається, на те, що син – ОСОБА_2 , у поясненнях зазначив, що мотоцикл нібито належить йому. Пояснила суду, що це твердження не відповідає дійсності та, ймовірно, було зроблене дитиною у стані стресу або через хибне розуміння ситуації. Жодних документів на право власності у нього немає, і вона, як мати, ніколи не купувала йому мотоцикл і не давала коштів на таку покупку. Відсутність самого мотоцикла унеможливлює перевірку його слів, що робить ці пояснення недостовірними та спростовують висновок про її провину. Також зазначає, що вона є вдовою та виховує сина самостійно в складних умовах життєвих обставин, пов`язаних з війною та переїздами. При цьому син навчається на першому курсі ВСП «ФКІСІТ КНЕУ ім. В.Гетьмана», навчання на даний час відбувається дистанційно через ракетні обстріли, постійні повітряні тривоги та відсутність тепла. Стверджує, що того вона не надавала сину дозволу на будь-які поїздки. Прикра подія сталася поза її контролем, попри її постійні зусилля щодо виховання та нагляду за дитиною. Відповідно до ст. 184 КУпАП, відповідальність настає за ухилення від виконання обов`язків. Також пояснила, що вона не ніколи ухилялася від обов`язків щодо виховання дитини, а те, що сталось - є нещасним випадком. У зв`язку з вищевикладеним просить суд, Провадження у справі стосовно неї закрити у зв`язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.

Крім того, ОСОБА_1 неодноразово направляла на адресу суду клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку з неможливістю прибути у судове засідання.

Однак суд з урахуванням розумності строків розгляду справи судом вважає за необхідності розглянути справу за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, виходячи з положень ст. 268 КУпАП, під час розгляду даної категорії справ присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не є обов`язковою.

Дослідивши матеріали справи та письмові пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, суд приходить до наступного висновку.

За приписами ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням не інакше як на підставах та у порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до вимог ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності законом.

Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинене правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, чи заподіяно матеріальну шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, речовими доказами тощо.

Згідно зі ст.252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Складом адміністративного правопорушення є передбачена нормами права сукупність ознак (елементів), за наявності яких те чи інше протиправне діяння можна кваліфікувати як адміністративне правопорушення. Таку сукупність ознак формують чотири складових елементи: об`єкт, об`єктивна сторона (характеризують зовнішню сторону правопорушення); суб`єкт та суб`єктивна сторона (характеризують внутрішню сторону правопорушення).

Відповідно до диспозиції ч. 3 ст. 184 КУпАП адміністративним правопорушенням є вчинення неповнолітніми віком від чотирнадцяти до шістнадцяти років правопорушення, відповідальність за яке передбачено цим Кодексом, крім порушень, передбачених частинами третьою або четвертою статті 173-4 цього Кодексу.

Підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність у діях зазначеної особи складу правопорушення.

Склад правопорушення – це сукупність передбачених законом об`єктивних і суб`єктивних ознак діяння, які характеризують (визначають) його як правопорушення (об`єкт, об`єктивна сторона, суб`єкт, суб`єктивна сторона).

Суб`єктивна сторона даного правопорушення характеризується наявністю вини у формі прямого чи непрямого умислу; вчинення цього діяння через необережність виключає притягнення особи до адміністративної відповідальності. В тойже час, відповідальність у батьків чи осіб, які їх замінюють за ч. 3 ст.184 КУпАП, настає у разі вчинення правопорушення неповнолітніми віком від чотирнадцяти до шістнадцяти років правопорушення, відповідальність за яке передбачено цим Кодексом, крім порушень, передбачених частинами третьою або четвертою статті 173-4 цього Кодексу.

В протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАВ №028552 від 25.12.2025 відносно ОСОБА_1 зазначено, що її син вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 126 КУпАП.

Частиною 2 ст. 126 КУпАП, передбачена відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом.

Разом з тим в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази факту вчинення неповнолітнім ОСОБА_2 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП.

З наданих письмових доказів, щодо доведеності вини ОСОБА_1 неможливо встановити наявність у неї умислу на вчинення дій передбачених ч. 3 ст. 184 КУпАП.

Крім того, матеріали справи не містять копії протоколу відносно ОСОБА_2 про вчинення ним правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП.

Згідно ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до положень ч.2 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, кого звинувачено у вчинені адміністративного правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

У справах про адміністративні правопорушення на які ЄСПЛ поширює кримінально правовий аспект, особа, щодо якої розглядається справа та потерпілий, додатково користуються гарантіями ст.6 Конвенції: право на оскарження судових рішень, право на допомогу перекладача, право на виклик та допит свідків, на розумний строк розгляду справи, негайне і достатнє інформування про характер і причини обвинувачення, право на юридичну допомогу, право на безоплатну допомогу захисника. Крім того, в таких справах діє презумпція невинуватості.

Рішення суду в справі про адміністративне правопорушення не може ґрунтуватися на припущеннях.

На підставі вище наведеного, оцінивши наявні в даній справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуєтьсяна всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що вданому випадку вина ОСОБА_1 в інкримінованому їй правопорушенні не доведена належними та допустимими доказами, а тому провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.184 КУпАП підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в її діях події і складу правопорушення.

На підставі викладеного, керуючись ч. 3 ст.184, ст. 247, 252, 280, 283, 284 КУпАП, суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

Провадження в справі №697/73/26 про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 про притягнення її до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 184 КУпАП – закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, через відсутність в її діях події та складу адміністративного правопорушення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Суддя Канівського

міськрайонного суду І. І. Деревенський