Постанова від 11 березня 2026 р. у справі №420/13714/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 березня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/13714/25

Перша інстанція: суддя Попов В.Ф.

Судова колегія П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого: Градовського Ю.М.

суддів: Бітова А.І.,

Єщенка О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу Одеської митниці на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2025р. по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРІНЛАЙН ХІМІЯ» до Одеської митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови,

В С Т А Н О В И Л А:

У травні 2025р. ТОВ «ГРІНЛАЙН ХІМІЯ» звернулося до суду із позовом до Одеської митниці, у якому просило:

- визнати протиправним та скасувати Рішення Одеської митниці «Про коригування митної вартості товарів» №UА500050/2024/000086/2 від 12.11.2024р.;

- визнати протиправним та скасувати Рішення Одеської митниці «Про коригування митної вартості товарів» №UА500050/2024/000090/2 від 14.11.2024р.;

- визнати протиправною та скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА500050/2024/000455 від 12.11.2024р.;

- визнати протиправною та скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА500050/2024/000462 від 14.11.2024р..

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що під час переміщення товару через митний кордон України декларантом позивача до Одеської митниці подані митні декларації за №24UA500050012138U0 від 8.11.2024р. та за №24UA500050012332U0 від 13.11.2024р, з визначеною декларантом вартістю товару. Проте, за результатами митного оформлення митним органом 12.11.2024р. та 14.11.2024р. прийняті рішення про коригування митної вартості товарів за №UА500050/2024/000086/2 та за №UА500050/2024/000090/2 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за №UА500050/2024/000455 та за №UА500050/2024/000462.

Позивач із вказаними рішеннями митного органу не погоджується, вважає їх протиправними та такими, що порушують його права та інтереси, оскільки документи, подані декларантом для митного оформлення товару за ціною контракту, відповідають вимогам ст.53 МК України, є належними та допустимими і підтверджують числове значення митної вартості товару, не мають розбіжностей та їх дані піддаються обчисленню.

Позивач вважає, що вказане свідчить про неправомірність висновків митного органу про наявність таких розбіжностей, а визначення митним органом митної вартості товару та коригування її в бік збільшення за другорядним методом здійснено з порушенням вимог митного законодавства.

Посилаючись на вказане, просив позов задовольнити.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2025р. адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправними та скасовано рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів №UA500050/2024/000086/2 від 12.11.2024р. та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500050/2024/000455 від 12.11.2024р..

Визнано протиправними та скасовано рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів №UA500050/2024/000089/2 від 14.11.2024р та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500050/2024/000462 від 14.11.2024р..

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці на користь ТОВ «ГРІНЛАЙН ХІМІЯ» судовий збір у сумі 10 828,99грн., витрати на правничу допомогу в сумі 7 219,32грн..

Не погодившись із даним судовим рішенням, Одеська митниця подала апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Судова колегія вважає, що у відповідності до п.1 ч.1 ст.311 КАС України, апеляційну скаргу можливо розглянути в порядку письмового провадження, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення справи по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про залишення скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, з наступних підстав.

Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем доведені ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги та заперечення.

У той же час, відповідач не надав суду належні та допустимі докази, не навів правові обґрунтування правомірності прийнятого рішення, яке на думку суду не відповідає вимогам зазначеним у ч.2 ст.2 КАС України.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач зазначає про те, що обов`язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу з чим суд погоджується, оскільки це вимога закону. Але, на думку суду такий обов`язок виникає тільки за умови неможливості визначення ціни товару на підставі поданих позивачем до митного органу документів. Оскільки суд дійшов висновку, що позивач разом з митною декларацією подав достатньо документів, які в повній мірі відображають ціну товару, то такий обов`язок позивач виконав ще до звернення до суду.

Вирішуючи спір судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно та об`єктивно дослідив обставини по справі, надані докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду, що 4.03.2024р. між ТОВ «ГРІНЛАЙН ХІМІЯ» (Покупець) та GREENLINE CHEMICALS Ltd (Продавець), укладено контракт №04032024, за умовами якого продавець зобов`язується продати, а покупець оплатити і прийняти у власність товар (продукти неорганічної хімії) (а.с.47-49а).

8.11.2024р. декларантом позивача для здійснення митного оформлення товару: Продукт неорганічної хімії карбонати натрію: SODA ASH DENSE/кальцинована сода гранульована (безводний карбонат динатрію в гранулах) - 270,00тонн CAS 497-19-8. Хімічний склад: Na2CO3 -99.71%. Всього вага нетто: 270 000кг. Не є товаром військового призначення та товаром подвійного використання. Торгова марка: KAZAN SODA. Виробник: KAZAN SODA ELEKTRIK URETIM A.S. Країна виробництва: TR, подано до Одеської митниці МД за №24UA500050012138U0 (а.с.24).

Для підтвердження заявленої митної вартості товару разом з митною декларацією позивачем подані наступні документи: пакувальний лист (Packing list) №WD02024000002766 від 22.10.2024р.; рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) №WD02024000002766 від 22.10.2024р.; коносамент (Bill of lading) №7 від 1.11.2024р.; сертифікат про походження товару (Certificate of origin) №B1727250 від 22.10.2024р.; банківський платіжний документ, що стосується товару плат.дор. MUR:00789020241104 від 4.11.2024р.; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів №04032024 від 4.03.2024р.; договір про надання послуг митного брокера №009/ТБО від 15.04.2022р.; інші некласифіковані документи генеральний акт 1 від 8.11.2024р.; інші некласифіковані документи лист декларанта №01/08-11-2024 від 8.11.2024р.; інші некласифіковані документи серт. аналізу №85075 від 4.11.2024р.; копія митної декларації країни відправлення №24160400EX00100325 від 22.10.2024р..

Одеською митницею відправлено повідомлення декларантові, в якому запропоновано надати додаткові документи, окрім тих документів, які були подані раніше та які передбачені ч.2 ст.53 МКУ.

На повідомлення митного органу про необхідність надати додаткові документи позивачем надано відповідь за №1/11 від 11.11.2024р. з поясненнями щодо кожного пункту зауважень (а.с.39-42).

12.11.2024р. відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UА500050/2024/000086/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА500050/2024/000455.

13.11.2024р. декларантом позивача для здійснення митного оформлення товару: Продукт неорганічної хімії карбонати натрію: SODIUM BICARBONATE (FOOD GRADE) / гідрогенкарбонат (бікарбонат) натрію (харчовий сорт) (CAS 144-55-8) -112,5тонн. упакован у 4 500мішків (по 25кг.) у 90 слінг-бегах. Хімічний склад: NaHCO3 - 99,79%. Всього вага нетто: 112'500,0кг. Не є товаром військового призначення та товаром подвійного використання. Торгова марка: KAZAN SODA. Виробник: KAZAN SODA ELEKTRIK URETIM A.S. Країна виробництва: TR., подано до Одеської митниці МД за №24UA500050012332U0 (а.с.55).

Для підтвердження заявленої митної вартості товару разом з митною декларацією позивачем подані наступні документи: пакувальний лист (Packing list) №WD02024000002767 від 22.10.2024р.; рахунок-фактура (iнвойс Commercial invoice) №WD02024000002767 від 22.10.2024р.; коносамент (Bill of lading) №9 від 1.11.2024р.; сертифікат про походження товару (Certificate of origin) №B1727247 від 22.10.2024р.; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів №04032024 від 4.03.2024р.; договір про надання послуг митного брокера №009/ТБО від 15.04.2022р.; інші некласифіковані документи ген.акт №1 від 8.11.2024р.; інші некласифіковані документи лист декларанта №13/11-24-01 від 13.11.2024р.; інші некласифіковані документи серт. аналізу №85079 від 4.11.2024р.; копія митної декларації країни відправлення №24160400EX00100317 від 22.10.2024р..

Одеською митницею відправлено повідомлення декларантові, в якому запропоновано надати додаткові документи, окрім тих документів, які були подані раніше та які передбачені ч.2 ст.53 МКУ.

На повідомлення митного органу про необхідність надати додаткові документи позивачем надано відповідь за №1/14 від 14.11.2024р. з поясненнями щодо кожного пункту зауважень (а.с.65-68).

14.11.2024р. відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UА500050/2024/000090/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА500050/2024/000462.

Позивач не погоджується із вказаними рішеннями митного органу та вважає їх протиправними та такими, що підлягають скасуванню, у зв`язку із чим звернувся до суду із даним позовом.

Перевіряючи правомірність прийнятих спірних рішень, з урахуванням підстав, з якими позивач просить визнати їх протиправними та незаконними, судова колегія виходить з наступного.

Приписами ч.2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями п.п.23,24 ст.4 МКУ встановлено, що митне оформлення - це виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

На підставі приписів Митного кодексу України орган доходів і зборів здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів, якою, відповідно до ст.49 МКУ, є їх вартість, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

За правилами ст.50 МКУ відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

За змістом ч.1 ст.51 МКУ митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Частинами 1, 2 ст.52 МКУ передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно із ч.1 ст.53 МКУ у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Водночас, відповідно до ч.3 ст.53 МКУ, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи, перелік яких визначено вказаною нормою.

У той же час, відповідно до ч.ч.5,6 ст.53 МКУ забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Як визначено в ст.54 МКУ контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч.1 ст.58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Таким чином, у разі наявності розбіжностей у поданих декларантом до митного оформлення документах для підтвердження заявленої митної вартості товару, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані надати додатковий перелік документів. При цьому, витребування митним органом таких документів може мати місце у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.

Як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів за №UА500050/2024/000086/2 від 12.11.2024р., підставами для здійснення відповідачем коригування митної вартості стало те, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, містять розбіжності, зокрема:

1) відповідно до пп. в) п.2 ч.10 ст.58 МКУ при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням. Згідно п.2.2 ціна товару включає в себе: вартість товару, вартість пакування товару, маркування, оформлення товаросупровідних документів, навантаження на транспортній засіб, вартість митних процедур в країні продавця, вартість доставки та страхування, що повинні бути зазначені в інвойсі, на кожну окрему партію товару. Проте, у наданих до митного оформлення документах (інвойсі) відсутні дані щодо включення даної складової митної вартості 216 мішків великих (43) до ціни товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару;

2) у митній декларації країни відправлення від 25.09.2024р. №24160400EX00090423 в графі одержувач заявлена інша особа, та інші умови поставки;

3) відповідно до п.6 ч. 10 ст.58 МКУ при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як витрати на навантаження оцінюваних товарів, пов`язана з їх транспортуванням до борту судна у порту вивезення країни виробника товару. Згідно п.2 контракту витрати на завантаження включені до ціни товару, проте у наданих до митного оформлення документах відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару;

4) окрім того, серед поданих товаросупровідних документів відсутній договір про перевезення вантажу та його оплата;

5) в коносаменті (код документу 0705) від 1.11.2024 №7 в графі вантажоотримувач вказано «TO ORDER», але до митного оформлення не було додано ні ордерного листа та/або індосація вантажовідправника та вантажоодержувача;

6) в сертифікаті походження зазначено коносамент «TO ORDER» №7, який було створено пізніше (1.11.2024) ніж сертифікат 22.10.2024, що викликає сумніви щодо достовірності;

7) сертифікат про походження товару від 22.10.2024 №B1727250 містить посилання на документ 24-283475/10028566, який митному органу не надавався;

8) у наданому до оформлення іменному інвойсі WD02024000002766 є посилання на ордерний коносамент №7, який був створено пізніше (1.11.2024), ніж інвойс від 22.10.2024, що викликає сумніви щодо достовірності;

9) копія митної декларації країни відправлення від 22.10.2024 №24160400EX00100325 не містить посилання на наданий до митного оформлення рахунок-фактуру, але вказана в копії митної декларації країни відправлення E-Fatura від 22.10.2024 №V24243160110886037598591 до оформлення не надавалась.

У рішенні про коригування митної вартості товарів за №UА500050/2024/000090/2 від 14.11.2024р., підставами для здійснення відповідачем коригування митної вартості стало те, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, містять розбіжності, зокрема:

1) згідно п.2.2 контракту №04032024 вартість пакування товару, включено до ціни товару. Проте, у наданих до митного оформлення документах (інвойсі) відсутні дані щодо включення даної складової митної вартості 90 мішків великих (ZB) та 4500 мішків(BG) до ціни товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару;

2) у копії митної декларації країни відправлення від 22.10.2024 №24160400EX00100317 вказані: інші умови поставки; інший одержувач, вартість вантажу зазначена у експортній декларації країни відправлення відрізняється від вартості зазначеній у інвойсі, що наданий до митного оформлення, чому така різниця у вартості вантажу - документів не надано;

3) серед поданих товаросупровідних документів відсутній договір про перевезення вантажу і його оплату;

4) відсутні документи, які були підставою для визначення торговельної марки;

5) в коносаменті (код документу 0705) від 1.11.2024 №9 в графі вантажоотримувач вказано «TO ORDER», але не було додано ні ордерного листа та/або індосація вантажовідправника та вантажоодержувача;

6) заявлена декларантом митна вартості товарів за рівнем нижчим, ніж рівень митної вартості баз даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС Держмитслужби України на ідентичні або подібні (аналогічні) товари, митне оформлення яких вже здійснено одержувачем товару ТОВ «ГРІНЛАЙН ХІМІЯ» (код ЄДРПОУ 41404234).

Оскільки оскаржувані рішення прийняті митним органом стосовно одного і того ж самого товару, поставку якого позивачем здійснено за одним контрактом та ідентичними документами, хоча за різними митними деклараціями, а також враховуючи що висновки відповідача щодо митної вартості товару по МД №24UA500050012138U0 від 8.11.2024р. та МД №24UA500050012332U0 від 13.11.2024р. є ідентичним по більшості пунктів, суд апеляційної інстанції надає оцінку вказаним рішенням в сукупності.

Щодо відсутності інформації про вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням, колегія суддів зазначає наступне.

Так, відповідно до пп. в) п.1 ч.10 ст.58 МК України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті витрати, понесені покупцем: вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням, якщо такі витрати (складові митної вартості) не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме в митних деклараціях за №24UA500050012138U0 від 8.11.2024р. та за №24UA500050012332U0 від 13.11.2024р. в графі 37 вказано процедуру постачання "ZZ00".

Відповідно до Класифікатора особливостей переміщення товарів через митний кордон України, у разі поставки товару у зворотній тарі у графі МД 37 «Процедура митної декларації» має бути зазначено ZZ32, в той час як у вказаній графі митних декларацій поданих Декларантом зазначено ZZ00 (тара не зворотна та вартість входить у ціну товару), що свідчить про відсутність особливостей переміщення товару, визначених цим Класифікатором.

Зокрема, поставка товару здійснюється на умовах CPT, про що зазначено у товаросупровідних документах, тобто, витрати на навантаження оцінюваних товарів, пов`язані з порту вивезення країни виробника товару до названого покупцем пункту призначення, вже включена до вартості.

Отже, за умовами зовнішньоекономічного контракту ціна товару включає в себе вартість пакування, у зв`язку з чим згідно з положеннями п.п. "в" п.1 ч.10 ст.58 МКУ ці витрати не додаються до ціни, що фактично сплачені за товар, при визначені митної вартості.

Окрім того, згідно з п.2.2 зовнішньоекономічного договору (контракту) за №04032024 від 4.03.2024р., за яким позивачем імпортується товар, ціна товару включає в себе: вартість товару, вартість пакування з метою збереження товару, маркування, оформлення необхідних товаросупровідних документів, навантаження на транспортний засіб, вартість митних процедур в країні Продавця, вартість доставки та страхування в залежності від умов постачання, що зазначені в кожному окремому інвойсі на кожну окрему партію товару (а.с.47 зв.б.).

При цьому, судова колегія зауважує, що відповідач у рішеннях про коригування митної вартості товарів за №UА500050/2024/000086/2 від 12.11.2024р. та за №UА500050/2024/000090/2 від 14.11.2024р., сам зазначає, що «Згідно п.2.2 ціна товару включає в себе: вартість товару, вартість пакування товару…», «згідно п.2.2 контракту №04032024 вартість пакування товару, включено до ціни товару…».

Виходячи із вказаного та вимог пп. в) п.1 ч.10 ст.58 МК України, судова колегія вважає, що в даному випадку вартість упаковки не є витратами, які понесені покупцем, у зв`язку з чим не є такими, що додатково включаються у митну вартість товару. А відтак, у наданих до митного оформлення документах (у інвойсі, пакувальному листі, тощо) цілком правомірно не зазначено окремо вартості упаковки і маркування, оскільки їх вартість входить до вартості товару та є її складовою частиною.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду в аналогічних (подібних) правовідносинах, від 15 лютого 2022р. у справі за №815/6768/17, від 21 березня 2023р. у справі за №815/5817/17 тощо.

Таким чином, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, що доводи митного органу у спірних правовідносинах щодо необхідності надання додаткових документів та відомостей щодо вартості упаковки, вартості пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням, які є складовими митної вартості, є необґрунтованими.

Щодо посилань митного органу на те, що 1) у митній декларації країни відправлення від 25.09.2024р. №24160400EX00090423 в графі одержувач заявлена інша особа, та інші умови поставки; 2) у копії митної декларації країни відправлення від 22.10.2024р. №24160400EX00100317 вказані інші умови поставки, інший одержувач, вартість вантажу зазначена у експортній декларації країни відправлення відрізняється від вартості зазначеній у інвойсі, що наданий до митного оформлення; 3) копія митної декларації країни відправлення від 22.10.2024р. №24160400EX00100325 не містить посилання на наданий до митного оформлення рахунок-фактуру, але вказана в копії митної декларації країни відправлення E-Fatura від 22.10.2024р. №V24243160110886037598591 до оформлення не надавалась, судова колегія зазначає наступне.

По-перше, до митного оформлення надавалась копія митної декларації країни відправлення за №24160400EX00100325 від 22.10.2024р., а не за №24160400EX00090423 від 25.09.2024р..

По-друге, як вбачається з матеріалів справи, між виробником (експортером товару) та ТОВ «ГРІНЛАЙН ХІМІЯ» є компанія посередник «GREENLINE CHEMICALS» LTD (Bulgaria), що в свою чергу виступає постачальником поданого до митного оформлення товару.

Саме в зв`язку з тим, що партія товару продана Виробником товару посереднику, який в свою чергу, перепродав таку в подальшому декларанту, в копії декларації країни експорту наявні відомості про контракт, вартість товару, умови поставки та рахунок-фактуру (інвойс) між Виробником товару WE IC VE DIS TICARET ANONIM SIRKETI SULTANTEPE MAH. PASALIMANI CAD. 41 USKUDAR/34 34/USKUDAR 052 (Виробничі потужності – KAZAN SODA ELEK. URETIM A.S./VN:541051552 KAZAN SODA ELEKTRIK URETIM ANONIM SIRKETI, Турречина) та компанією-посередником «GREENLINE CHEMICALS» LTD (Bulgaria).

А в поданій при митному оформленні декларантом МД від 8.11.2024р. за №24UA500050012138U0 та МД від 13.11.2024р. за №24UA500050012332U0 , у відповідності до вимог МК України, вже вказані відомості про наявні господарські контракти (взаємовідносини) між декларантом ТОВ «ГРІНЛАЙН ХІМІЯ» та Постачальником товару «GREENLINE CHEMICALS» LTD (Bulgaria).

По-третє, відповідач в оскаржуваному рішенні взагалі не обґрунтував, яким чином відсутність в експортній декларації країни постачальника посилання на рахунок-фактуру впливає на визначенням числових значень митної вартості товару

Колегія суддів зазначає, що при сукупному аналізі наданих до митного органу документів, можливо здійснити співставлення встановленої інформації та дійти висновку щодо їх прямого зв`язку.

Таким чином, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що митним органом у спірних правовідносинах безпідставно залишено поза увагою надані декларантом та документально відображені відомості зовнішньоекономічного договору купівлі-продажу товарів №04032024 від 4.03.2024р..

Щодо посилань контролюючого органу на те, що відповідно до п.6 ч. 10 ст.58 МКУ при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як витрати на навантаження оцінюваних товарів, пов`язана з їх транспортуванням до борту судна у порту вивезення країни виробника товару. Згідно п.2 контракту витрати на завантаження включені до ціни товару, проте у наданих до митного оформлення документах відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару. Окрім того, серед поданих товаросупровідних документів відсутній договір про перевезення вантажу та його оплата, апеляційний суд зазначає наступне.

Як вже зазначалось вище, поставка товару відбувалась на підставі контракту №№04032024 від 4.03.2024р. та інвойсу №WD02024000002766 від 22.10.2024р. на умовах СРТ, Odesa.

Відповідно до правил Інкотермс-2020 умови поставки СРТ (Carriage Paid To) - фрахт/перевезення оплачене до (назва місця призначення), означає, що продавець доставить товар названому їм перевізнику. Крім цього, продавець зобов`язаний оплатити витрати, пов`язані з перевезенням товару до названого пункту призначення. Це означає, що покупець бере на себе всі ризики втрати чи пошкодження товару, як і інші витрати після передачі товару перевізнику. За умовами терміна СРТ на продавця покладається обов`язок по митному очищенню товару для експорту. Даний термін може застосовуватися під час перевезення товару будь-яким видом транспорту, включаючи змішані перевезення.

Відповідно до п.2.2 зовнішньоекономічного договору (контракту) за №04032024 від 4.03.2024р., за яким позивачем імпортується товар, ціна товару включає в себе: вартість товару, вартість пакування з метою збереження товару, маркування, оформлення необхідних товаросупровідних документів, навантаження на транспортний засіб, вартість митних процедур в країні Продавця, вартість доставки та страхування в залежності від умов постачання, що зазначені в кожному окремому інвойсі на кожну окрему партію товару (а.с.47 зв.б.).

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що ціна товару включає в себе вартість його навантаження, витрати на транспортування оцінюваних товарів, оскільки це чітко передбачено умовами поставки СРТ та умовами контракту за №04032024 від 4.03.2024р..

Щодо посилань митного органу, що в коносаменті (код документу 0705) від 1.11.2024 №7 та в коносаменті (код документу 0705) від 1.11.2024 №9 в графі вантажоотримувач вказано «TO ORDER», але до митного оформлення не було додано ні ордерного листа та/або індосація вантажовідправника та вантажоодержувача, то судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідно до ст.134 КТМ України, коносамент є документом, який підтверджує зміст та укладання договору морського перевезення.

Відповідно до п.6 ч.2 ст.53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Згідно із ст.162 КТМ України вантаж видається в порту призначення: за ордерним коносаментом - відправнику або одержувачу залежно від того, складений коносамент "наказу відправника" або "наказу одержувача", а в разі наявності у коносаменті передаточних написів - особі, зазначеній в останньому з неперервного ряду передаточних написів, або пред`явникові коносамента з останнім бланковим написом.

З матеріалів справи вбачається, що коносамент від 1.11.2024р. №7 (а.с.32) та коносамент від 1.11.2024р. №9 (а.с.58), складені "наказу одержувача", про що свідчить проставлений на напис «Consignee to ORDER», а отже, декларант ТОВ «ГРІНЛАЙН ХІМІЯ», як одержувач згідно із товаросупровідними документами, має право на отримання відповідного вантажу в порту призначення.

Жодними нормативними приписами не передбачено необхідності надання розпорядження (ордерного листа) щодо отримувача вантажу за ордерним коносаментом складеному «наказу одержувача».

А тому, судова колегія вважає помилковими твердження митного органу щодо того, що позивач мав надати до митного оформлення ордерний лист та/або індосацію вантажовідправника та вантажоодержувача.

Щодо твердження контролюючого органу, що 1) в сертифікаті походження зазначено коносамент «TO ORDER» №7, який було створено пізніше (1.11.2024р.), ніж сертифікат 22.10.2024р., що викликає сумніви щодо достовірності; 2) у наданому до оформлення іменному інвойсі WD02024000002766 є посилання на ордерний коносамент №7, який був створено пізніше (1.11.2024р.), ніж інвойс від 22.10.2024р., що викликає сумніви щодо достовірності, колегія суддів вказує, що дата коносаменту присвоюється лише при навантаженні товару до перевезення, у зв`язку з чим у сертифікаті походження та інвойсі продавцем було зазначено лише номер коносаменту без визначання дати, оскільки така стала відома лише після навантаження товару до відправлення.

При цьому, розбіжності щодо дат є формальними та несуттєвими, оскільки жодним чином не вливають на числові значення складових митної вартості товарів.

Щодо твердження митного органу, що сертифікат про походження товару від 22.10.2024р. №B1727250 містить посилання на документ 24-283475/10028566, який митному органу не надавався, колегія суддів зазначає, що як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, вказані у сертифікаті про походження від 22.10.2024р. №B1727250 відомості не є документом, оскільки номер 24-283475/10028566 є внутрішнім номером проєкту продажу партії виробника товару. Зіставні відомості про номер проєкту продажів виробника наявні у наданій до оформлення копії митної декларації країни відправлення №24160400EX00100325 від 22.10.2024, а саме у графі 7 - «Referans numarasi».

Відповідно до ч.2 ст.53 МК України сертифікат про походження не є документом, який обов`язково подається для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Відтак, судова колегія вважає такі посилання Одеської митниці необґрунтованими.

Щодо посилань митного органу у рішенні про коригування митної вартості за №UА500050/2024/000090/2 від 14.11.2024р. про те, що відсутні документи, які були підставою для визначення торговельної марки, колегія суддів вказує наступне.

Відповідно до Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012р. №651, при заповненні графи 31 митної декларації найменування торговельної марки зазначається за наявності у товаросупровідних та комерційних документах (зазначається повністю без будь-яких скорочень; якщо оригінальне написання найменування торговельної марки виконується мовою, в якій використовується латинський алфавіт, то в графі таке найменування зазначається латинськими літерами).

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження розрахунку митної вартості за ЕМД від 13.11.2024 №24UA500050012332U0 декларантом були надані наступні документи: пакувальний лист від 22.10.2024р., комерційний рахунок-фактура від 22.10.2024р., сертифікат аналізу, у яких зазначається торгівельна марка «KAZAN SODA», у зв`язку з чим позивачем у МД при декларуванні була зазначена разом з назвою товару і його торговельна марка.

Таким чином, судом першої інстанції правильно зазначено, що оскільки в товаросупровідних документах зазначена торгівельна марка «KAZAN SODA», то такі цілком обґрунтовано та правомірно були зазначені позивачем при заповненні графи 31 МД у спірних правовідносинах.

Крім того, митним органом в оскаржуваному рішенні не наведено жодних доводів, яким чином заявлені ним розбіжності могли б вплинути на числові показники складових митної вартості.

Таким чином, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, що посилання митниці на відсутність документів, які були підставою для визначення торговельної марки в наданих декларантом комерційних та товаросупровідних документах, не можуть бути визнано розбіжністю та ніяким чином не впливають на правильність визначення митної вартості товару та його числових значень.

Щодо твердження контролюючого органу у рішенні про коригування митної вартості за №UА500050/2024/000090/2 від 14.11.2024р. про те, що заявлена декларантом митна вартості товарів за рівнем нижчим, ніж рівень митної вартості баз даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС Держмитслужби України на ідентичні або подібні (аналогічні) товари, митне оформлення яких вже здійснено одержувачем товару ТОВ «ГРІНЛАЙН ХІМІЯ», колегія суддів виходить з наступного.

Підстави для незастосування основного методу визначення митної вартості товару передбачені ч.2 ст.58 МК України.

Так, відповідно до вищевказаної норми метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

При цьому, судова колегія вважає, що позивачем надано всі необхідні документи для визначення митної вартості імпортованого товару, які містять складові вартості товару, що піддаються обчисленню, підтверджують ціну товару, та не містять неточностей чи розбіжностей.

Натомість, митним органом не підтверджено належними доказами та аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари.

Разом з тим, судова колегія вважає, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості, не є перешкодою для застосування основного методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за основним методом визначення його митної вартості.

Наявність у базі даних інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення митним органом контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначення за другорядними методами, оскільки торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, умови і обсяги поставок, сезонність, наявність знижок тощо), що само по собі не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів.

Самостійне визначення контролюючим органом ціни товару не може впливати на права та обов`язки сторін Договору, за умови їх підтвердження належними документами.

Як було встановлено судом першої інстанції та вбачається з оскаржуваних рішень, з метою забезпечення повноти оподаткування було проведено аналіз баз даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС та встановлено, що рівень митної вартості митного оформлення є більшим ніж заявлено декларантом.

Разом з тим, факт наявності у автоматизованій системі митного органу інформації, що товар, який задекларовано позивачем, розмитнювався ним раніше чи іншими особами за значно вищою вартістю, за відсутності інших визначених законом підстав, не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до безумовного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.

Посилання відповідача в рішеннях про коригування митної вартості товару на відомості з баз даних ЄАІС Держмитслужби України не є доказом заниження митної вартості товарів в разі наявності у декларанта всіх документів, які підтверджують обґрунтованість заявленої митної вартості товару за ціною договору та не мають розбіжностей, які б не давали можливість визначити вартість товару за ціною договору.

Верховний Суд сформував правову позицію, зазначивши, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого Позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості. Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не встановлений. Також слід урахувати, що в ЄАІС ДПС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень із питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню (постанови Верховного Суду від 21.02.2018р. у справі №820/17417/14, від 4.09.2018р. у справі №818/1186/17).

Таким чином, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що саме лише зазначення у рішеннях про коригування митної вартості товарів реквізитів раніше оформлених митних декларацій з вищим рівнем митної вартості товару не може вважатись належним підтвердженням законності та обґрунтованості коригування митної вартості товару за резервним методом.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, відповідач, приймаючи рішення про коригування митної вартості імпортованого товару за методом не за ціною договору, не вказав, яким чином митна вартість товару визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, не навів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості, не зазначив країну походження та рік виготовлення такого товару, його технічний стан, що є окремою підставою для скасування такого рішення.

За таких обставин, судова колегія дійшла висновку, що митним органом, як суб`єктом владних повноважень не доведено, що надані позивачем документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У відповідності до ч.3 ст.318 МК України митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Згідно із ч.7 ст.54 МК України у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Враховуючи, що позивачем були надані для митного оформлення товару документи, необхідні для визначення його митної вартості, яка була задекларована, документи містять повну інформацію про митну вартість товару та її складові частини, не містять суттєвих розбіжностей, тощо, то судова колегія дійшла висновку, що відмова відповідача у розмитненні товару за митними деклараціями є неправомірною, а оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів є протиправними та підлягають скасуванню.

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог ТОВ «ГРІНЛАЙН ХІМІЯ», шляхом визнання протиправними та скасування оскаржуваних рішень митного органу про коригування митної вартості товарів та як наслідок визнання протиправними та скасування оскаржуваних карток відмов в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Щодо незгоди апелянта із визначеною судом першої інстанції сумою витрат на правничу допомогу, яка підлягає відшкодуванню позивачу, судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 п. 1 ч 3 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 2 ст.134 КАС України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно із ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч.7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

За змістом п.1 ч.3 ст.134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою

Положеннями ч.4 ст.134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч.5 ст.134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На підтвердження доказів понесення витрат на правничу допомогу представником позивача було подано до суду наступні документи: Договір про надання правничої допомоги від 1.11.2023р. за №01/11/2023, Додаток №1 до Договору про надання правничої допомоги від 1.11.2023р. за №01/11/2023, Додаткову угоду за №2766/2767 від 17.04.2025р. до Договору про надання правничої допомоги за №01/11/23 від 1.11.2023р., Акт наданих послуг за №27/011123 від 28.05.2025р., Книгу обліку доходів і витрат Адвокатом Бороденком М.С., Платіжну інструкцію від 28.05.2025р. за №19799, Рахунок-фактуру за №26/05/25 від 26.05.2025р..

Судова колегія зазначає, що у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складу суддів Касаційного господарського суду від 3.10.2019р. у справі № 922/445/19 зроблено висновок про те, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

У контексті наведеного колегія суддів також враховує позицію Євпопейського суду з прав людини, викладену у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № '66561/01), яка полягає в тому, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення ЄСПЛ у справі Laventsv. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одним з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час, тощо, є неспівмірними у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що витрати на оплату послуг адвоката у сумі 7 219,32 грн, є співмірними із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; а тому із відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу у заявленому розмірі.

У контексті оцінки доводів апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

У доводах апеляційної скарги апелянт посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. На думку судової колегії, викладені у скаргах доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті.

Отже, судова колегія вважає, що рішення суду ухвалене з додержанням норм процесуального та матеріального права, а тому не вбачає підстав для його скасування.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.311,315,316,322,325 КАС України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Одеської митниці залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2025р. залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків встановлених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.

Головуючий: Ю.М. Градовський

Судді: А.І. Бітов

О.В. Єщенко