Постанова від 11 березня 2026 р. у справі №420/20815/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 березня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/20815/25

Перша інстанція: суддя Бжассо Н.В.

Судова колегія П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого: Градовського Ю.М.

суддів: Бітова А.І.,

Єщенка О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 5 листопада 2025р. по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Одеської митниці, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача – ОСОБА_2 , про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді,

В С Т А Н О В И Л А:

У червні 2025р. ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Одеської митниці, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача – ОСОБА_2 , у якому просила:

- визнати протиправним та скасувати наказ начальника Одеської митниці А. Колівера «Про виконання рішення суду» №1172-о від 2.06.2025р., котрим припинено державну службу ОСОБА_1 на посаді заступника начальника відділу складського обліку, зберігання, оцінки вилученого майна та розпорядження ним управління адміністративно-господарської діяльності Одеської митниці та звільнено її із займаної посади у зв`язку із закінченням строку, на який укладено контракт про проходження державної служби від 12.07.2023р. №347 та строку призначення на посаду державної служби відповідно до п.2 ч.1 ст.83, абзацу другого ч.1 ст.85 ЗУ «Про державну службу» від 10.12.2015р. №889-VIII;

- поновити ОСОБА_1 на державній службі та на посаді заступника начальника відділу складського обліку, зберігання, оцінки вилученого майна та розпорядження ним управління адміністративно-господарської діяльності Одеської митниці з 2.06.2025р., або на посаді, що є рівнозначною (рівноцінною) посаді, з якої звільнено;

- поновити дію контракту про проходження державної служби №347 від 12.07.2024р., що укладений між ОСОБА_1 та Одеською митницею;

- зобов`язати Одеську митницю повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 27.05.2025р. про увільнення з займаної посади з 9.09.2024р. до демобілізації з урахуванням норм ст.119 КЗпП України.

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що Одеська митниця, приймаючи наказ «Про виконання рішення суду» від 2.06.2025р. за №1772-о в частині п.3 наказу - діяла всупереч положенням контракту, оскільки звільнила позивачку заднім числом під час перебування на військовій службі за контрактом під час мобілізації, порушивши норми ст.119 КЗпП України та право останньої та працю, яке вона має захищати в суді.

Посилаючись на вказані обставини, просила позов задовольнити.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 5 листопада 2025р. у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення норм права, просить рішення суду скасувати та прийняти по справі нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

Судова колегія вважає, що у відповідності до п.1 ч.1 ст.311 КАС України, апеляційну скаргу можливо розглянути в порядку письмового провадження, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення справи по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про залишення скарги без задоволення, а рішення суду - без змін з наступних підстав.

Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що правові наслідки закінчення строку дії контракту передбачені п.2 ч.1 ст.83 Закону №889-VIII, відповідно до якого державна служба припиняється у разі закінчення строку призначення на посаду державної служби (ст.85 цього Закону) та абзацом 2 ч.1 ст.85 Закону №889-VIII, відповідно до якого у разі призначення на посаду державної служби з укладанням контракту про проходження державної служби державний службовець звільняється з посади в останній день строку дії контракту, то спірний наказ прийнятий на підставі та в межах повноважень, передбачених чинним законодавством, відтак підстав для його скасування не має.

Вирішуючи спір судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно та об`єктивно дослідив обставини по справі, надані докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, що 12.07.2023р. між Одеською митницею та ОСОБА_1 укладено контракт про проходження державної служби за №347, відповідно до якого ОСОБА_1 призначається на посаду державної служби заступника начальника відділу складського обліку, зберігання, оцінки вилученого майна та розпорядження ним управління адміністративно-господарської діяльності Одеської митниці.

Згідно із наказом Одеської митниці за №51-дс від 17.05.2024р. «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 », застосовано до заступника начальника відділу складського обліку, зберігання, оцінки вилученого майна та розпорядження ним управління адміністративно-господарської діяльності Одеської митниці ОСОБА_3 дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з посади державної служби, припинено 17.05.2024р. державну службу ОСОБА_3 на посаді заступника начальника відділу складського обліку, зберігання, оцінки вилученого майна та розпорядження ним управління адміністративно-господарської діяльності Одеської митниці та звільнено її із займаної посади у зв`язку із вчиненням дисциплінарного проступку.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 20.05.2025р. по справі №420/26491/24 визнано протиправним та скасовано наказ в.о. начальника Одеської митниці Ю. Чердинцева «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 » за №51-о від 17.05.2024р., котрим ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності у виді звільнення з посади державної служби заступника начальника відділу складського обліку, зберігання, оцінки вилученого майна та розпорядження ним управління адміністративно-господарської діяльності Одеської митниці, припинено державну службу та розірвано контракт про проходження державної служби за №347 від 12.07.2023р.; поновлено ОСОБА_1 на державній службі та на посаді заступника начальника відділу складського обліку, зберігання, оцінки вилученого майна та розпорядження ним управління адміністративно-господарської діяльності Одеської митниці з 17.05.2024р., або на посаді, що є рівнозначною (рівноцінною) посаді, з якої звільнено.

На виконання постанови постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 20.05.2025р. по справі №420/26491/24, наказом Одеської митниці «Про виконання рішення суду» від 2.06.2025р. №1172-о:

- скасовано наказ Одеською митниці від 17.05.2024р. за №51-дс «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 »;

- поновлено з 17.05.2024р. ОСОБА_1 на посаді заступника начальника відділу складського обліку, зберігання, оцінки вилученого майна та розпорядження ним управління адміністративно-господарської діяльності Одеської митниці;

- припинено 12.07.2024р. державну службу ОСОБА_1 на посаді заступника начальника відділу складського обліку, зберігання, оцінки вилученого майна та розпорядження ним управління адміністративно-господарської діяльності Одеської митниці та звільнено її з займаної посади у зв`язку із закінченням строку, на який укладено контракт про проходження державної служби від 12.07.2023р. №347 та строку призначення на посаду державної служби відповідно до п.2 ч.1 ст.83, абзацу 2 ч.1 ст.85 ЗУ від 10.12.2015р. №889-VIIІ «Про державну службу».

Не погодившись із вказаним наказом в частині припинення державної служби, позивачка звернулася до суду із даним позовом.

Перевіряючи правомірність та законність дій Одеської митниці у спірних правовідносинах, з урахуванням підстав, за якими позивачка пов`язує їх незаконність та протиправність в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія виходить з наступного.

Положеннями ч.2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов`язані діяти лише на підставі закону в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.6 ст.43 Конституції України, громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної та орієнтованої на громадян державної служби, що функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, базуючись на їхніх особистих якостях та досягненнях, визначає Закон №889-VIII.

Частина 1 ст.1 Закону №889-VIII визначає державну службу як публічну, професійну, політично неупереджену діяльність, спрямовану на практичне виконання завдань та функцій держави.

Згідно з ч.2 ст.1 Закону №889-VIII, державним службовцем є громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі - державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов`язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.

Частина 1 ст.569 Митного кодексу України (далі - МК України) передбачає, що працівники митних органів, на яких покладено виконання завдань, зазначених у ст.544 цього Кодексу, а також організаційне, юридичне, кадрове, фінансове та матеріально-технічне забезпечення діяльності цих органів, є посадовими особами. Посадові особи митних органів є державними службовцями.

Згідно із ч.3 ст.569 МК України відносини, що виникають у зв`язку з прийняттям на державну службу до митних органів, проходженням та припиненням державної служби в митних органах, визначаються законодавством про державну службу, крім особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.5 ст.570 МК України з особами, які призначаються на посади державної служби в митних органах, можуть укладатися контракти про проходження державної служби відповідно до законодавства про державну службу з урахуванням особливостей, визначених цим Кодексом.

Частини 1-3 ст.5 Закону №889-VIII правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби. Відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом. Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.

Однією з основних гарантій реалізації права громадян на працю є правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу та незаконного звільнення, що передбачений статтею 5-1 КЗпП, а також сприяння у збереженні роботи.

Пунктом 6 ст.49-2 КЗпП визначено, що вивільнення працівників, які мають статус державних службовців відповідно до Закону № 889-VIII, здійснюється у порядку, визначеному цією статтею, з урахуванням таких особливостей: про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за 30 календарних днів; у разі вивільнення працівників на підставі пункту 1 частини першої статті 40 цього Кодексу не застосовуються положення частини другої статті 40 цього Кодексу та положення частини другої цієї статті; не пізніше ніж за 30 календарних днів до запланованих звільнень первинним профспілковим організаціям надається інформація щодо цих заходів, включаючи інформацію про причини звільнень, кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, про терміни проведення звільнень, а також проводяться консультації з профспілками про заходи щодо запобігання звільненням чи зведенню їх кількості до мінімуму або пом`якшення несприятливих наслідків будь-яких звільнень.

Закон №889-VIII є спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює питання вступу, проходження та припинення державної служби.

Приписами ч.1 ст.87 Закону №889-VIII визначено, що підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є: 1) скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу; 1-1) ліквідація державного органу; 2) встановлення невідповідності державного службовця займаній посаді протягом строку випробування; 3) отримання державним службовцем негативної оцінки за результатами оцінювання службової діяльності; 4) вчинення державним службовцем дисциплінарного проступку, який передбачає звільнення.

Згідно з ч.1 ст.31-1 Закону №889-VIII, з особою, яка призначається на посаду державної служби, може бути укладено контракт про проходження державної служби відповідно до п.3 ч.2 ст.34 цього Закону, в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, який відповідає за формування та реалізацію державної політики у сфері державної служби.

До істотних умов контракту належать: дата набрання чинності та строк дії контракту; підстави для зміни умов, припинення дії та розірвання контракту (пункти 3 і 9 ч.5 ст.31-1 Закону №889-VIII).

Контракт про проходження державної служби укладається на строк до трьох років (ч.8 ст.31-1 Закону №889-VIII).

За правилами ч.9 ст.31-1 Закону №889-VIII, контракт про проходження державної служби підписується державним службовцем та суб`єктом призначення або керівником державної служби і є невід`ємною частиною акту про призначення на посаду.

Дія контракту про проходження державної служби, за умови належного його виконання державним службовцем, може бути один раз продовжена за угодою сторін на той самий строк шляхом підписання сторонами відповідних змін до контракту.

Дія контракту про проходження державної служби припиняється: 1) у разі закінчення строку, на який укладено контракт; 2) за ініціативою державного службовця або за угодою сторін; 3) за ініціативою суб`єкта призначення або керівника державної служби - у разі невиконання або неналежного виконання державним службовцем умов контракту; 4) у разі припинення державної служби з підстав, визначених частиною першою статті 83 цього Закону (ч.12 ст.31-1 Закону №889-VIII).

Припинення дії або розірвання контракту призводить до припинення виконання державної служби на відповідній посаді (п.26 Порядку укладення контрактів про проходження державної служби, затвердженого Постановою КМУ від 17.06.2020р. №494).

Пункт 2 ч.1 ст.83 Закону №889-VIII передбачає, що державна служба припиняється у разі закінчення строку призначення на посаду державної служби (ст.85 цього Закону).

Державна служба припиняється з підстав, передбачених контрактом про проходження державної служби (у разі укладення) (ст.88-1 цього Закону) (п.9 ч.1 ст.83 Закону №889-VIII).

Відповідно до абзацу 2 ч.1 ст.85 Закону №889-VIII, у разі призначення на посаду державної служби з укладанням контракту про проходження державної служби, державний службовець звільняється з посади в останній день строку дії контракту.

Згідно з частиною першою статті 88-1 Закону № 889-VIII, контрактом про проходження державної служби можуть бути встановлені додаткові, крім передбачених цим Законом, підстави припинення державної служби.

Колегія суду зазначає, що Закон №889-VIII є спеціальним нормативним актом, який регулює питання вступу на державну службу, її проходження та припинення. А відповідно до ч.3 ст.5 Закону №889-VIII, норми законодавства про працю поширюються на державних службовців лише в тій частині, яка не врегульована цим спеціальним законом.

Така правова позиція викладена у рішеннях Верховного Суду у рішеннях від 4.08.2022р., справа №640/1892/20; від 23.02.2023р., справа №280/2412/21; від 17.11.2023р., справа №200/8267/20-а; від 5.01.2023р., справа №340/2871/21; від 27.02.2025р. у справі №260/325/24.

Аналізуючи вищезазначені норми права, колегія суддів зазначає, що у разі закінчення строку, на який укладено контракт, за відсутності підстав для його продовження, суб`єкт призначення або керівник державної служби зобов`язаний видати наказ про звільнення державного службовця, який призначений на посаду за укладеним контрактом.

Такий підхід є основою правової стабільності і гарантією дотримання прав державних службовців, що забезпечує належне виконання функцій державної служби та захист прав особи від можливих зловживань. Невиконання зазначених вимог може призвести до порушення прав державних службовців, що негативно впливає на ефективність і правомірність державного управління. Тому правильне застосування норм Закону №889-VIII щодо контрактів про проходження державної служби є критично важливим для забезпечення належного функціонування державного апарату та захисту прав громадян, які працюють на державній службі.

Повертаючись до обставин цієї справи, колегією суддів встановлено, що відповідно до наказу Одеської митниці від 2.06.2025р. за №1172-о, зокрема, припинено 12.07.2024р. державну службу ОСОБА_1 та звільнено її із займаної посади у зв`язку із закінченням строку, на який укладено контракт про проходження державної служби від 12.07.2023р. №347 та строку призначення на посаду державної служби відповідно до п.2 ч.1 ст. 83, абз.2 ч.1 ст.85 ЗУ «Про державну службу» від 10.12.2015р. №889-VIII.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилається на те, що до 20.05.2025р. вона перебувала у стані судового спору про поновлення на посаді та перебувала на військовій службі за контрактом. Відтак, звільнення її з роботи, та розірвання з нею контракту заднім числом, в період перебування на військовій службі під час дії особливого періоду потягнуло порушення її прав.

Надаючи оцінку вказаним доводам, судова колегія зазначає, що

Згідно із умовами контракту проходження державної служби за №347 від 12.07.2023р. (п.21) дія цього контракту припиняється: - у разі закінчення строку, на який укладено цей контракт; за ініціативою особи або за угодою сторін; за ініціативою державного органу - у разі невиконання або неналежного виконання особою умов цього контракту; у разі припинення державної служби з підстав, визначених ч.1 ст.83 ЗУ «Про державну службу» та з інших підстав, визначених законодавством.

При цьому, п.27 контракту визначено, що строк дії цього контракту з 13.07.2023р. по 12.07.2024р., або до призначення на цю посаду переможця конкурсу, або спливу 12 місячного строку після припинення чи скасування воєнного стану.

У даному випадку звільнення ОСОБА_1 відбулося з підстав, прямо передбачених спеціальним законом, який регулює проходження державної служби, - закінчення строку, на який особу призначено на посаду за контрактом. Це конкретна імперативна норма, яка не потребує волевиявлення чи ініціативи з боку роботодавця. Згідно з абзацом 2 ч.1 ст.85 цього ж Закону, прямо зазначено, що у разі призначення на посаду державної служби з укладенням контракту державний службовець звільняється з посади в останній день строку дії контракту. Такий вид звільнення має автоматичний характер, і роботодавець не має процесуальної дискреції змінювати дату припинення служби.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що спірні правовідносини регулюються спеціальним Законом №889-VIII, зокрема його ст.85, і не підпадають під дію загальних норм КЗпП.

Що стосується доводів апелянта про необхідність попередження його про звільнення, то в даному випадку контрактом визначено період проходження державної служби, а тому позивачці мало бути відомо останній день служби, визначений контрактом.

Відтак, на думку судової колегії, вказані позивачкою норми також незастосовні до спірних правовідносин, а тому відповідні доводи є необґрунтованими.

Щодо тверджень апелянта про те, що результати моніторингу виконання ключових показників результативності, ефективності та якості службової діяльності ОСОБА_1 при прийнятті спірного наказу не враховувались, колегія суддів вважає, що вказані обставини не впливають на юридичну природу припинення державної служби у зв`язку із закінченням строку контракту.

Відповідно до ч.1 ст.85 Закону №889-VIII, у разі призначення на посаду державної служби з укладанням контракту, державний службовець звільняється з посади в останній день строку дії контракту. При цьому жодна із сторін не зобов`язана обґрунтовувати причини не продовження контракту, а також не потребує для цього спеціального погодження, погоджувальної комісії або оцінки діяльності службовця. Продовження дії контракту є правом, а не обов`язком будь-якої зі сторін. У даному випадку жодна зі сторін не ініціювала продовження строку контракту, і він був припинений відповідно до визначеного ним строку. Оцінка службової діяльності не може бути підставою для зобов`язання суб`єкта призначення укладати новий контракт або продовжувати попередній, адже це б означало обмеження дискреції державного органу при формуванні кадрового складу.

З огляду на вище викладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог.

У контексті оцінки доводів апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

У доводах апеляційної скарги апелянт посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. На думку судової колегії, викладені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті.

Отже, судова колегія вважає, що рішення суду постановлене з додержанням норм процесуального та матеріального права, а тому не вбачає підстав для його скасування.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.311,315,316,322,325 КАС України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 5 листопада 2025р. залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків встановлених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.

Головуючий: Ю.М. Градовський

Судді: А.І. Бітов

О.В. Єщенко