Вирок від 10 березня 2026 р. у справі №537/681/26 — Крюківський районний суд м. Кременчука

Провадження № 1-кп/537/148/2026

Справа № 537/681/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11.03.2026 року м. Кременчук

Крюківський районний суд м.Кременчука в складі:

головуючої судді ОСОБА_1

за участю:

секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

потерпілої ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

захисника адвоката ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в приміщенні суду в м. Кременчук кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 02.01.2026 року за №12026170530000010, за обвинуваченням

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Оржиця Лубенського району Полтавської області, громадянина України, паспорт № НОМЕР_1 , виданий 13.09.2022 року органом 1235, РНОКПП НОМЕР_2 , з середньою освітою, який не одружений, не працює, не є інвалідом, депутатом, учасником бойових дій, не має зареєстрованого місця проживання, фактично проживав за адресою: АДРЕСА_1 , в силу ст.89 КК України раніше не судимий.

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.187 КК України,

у с т а н о в и в :

02.01.2026 близько 15 год. 15 хв., тобто під час воєнного стану, ОСОБА_5 перебував на законних підставах у кафе-барі «Смак», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , власником якого є ОСОБА_7 , де за барною стійкою побачив працівницю цього закладу ОСОБА_8 . В цей час у ОСОБА_5 виник злочинний умисел спрямований на напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя та здоров`я особи, яка зазнала нападу (розбій).

ОСОБА_5 , реалізовуючи свій злочинний умисел, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, тобто з прямим умислом, діючи з метою власного незаконного збагачення, в умовах воєнного стану, керуючись корисливим мотивом та метою, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, скориставшись тим, що потерпіла ОСОБА_4 відійшла від зони їх візуального контакту, переліз через барну стійку, після чого підійшов до потерпілої та наніс їй удар в обличчя рукою, стиснутою у кулак, від вказаного удару потерпіла впала на підлогу. В цей момент ОСОБА_5 наніс потерілій ОСОБА_4 ще декілька ударів руками стиснутими в кулак в область обличчя. Після чого ОСОБА_5 впевнився, що потерпіла не здатна йому протидіяти, а тому підійшов до барної стійки, де на полиці побачив мобільний телефон Xiaomi Redmi 12C 4/128 GB, кольору Graphite Gray, вартістю 3478,33 грн., належний потерпілій, яким незаконно заволодів, поклавши собі до кишені. Потім ОСОБА_5 знов підійшов до потерпілої ОСОБА_4 , взявши її за волосся, змусив показати місце, де знаходились грошові кошти з продажу товарів в закладі, що остання виконала. Досягнувши бажаного результату, ОСОБА_5 забрав належні ОСОБА_4 грошові кошти в розмірі 3000 гривень, після чого з місця вчинення злочину зник. Таким чином під час розбійного нападу ОСОБА_5 заволодів майном потерплої ОСОБА_4 на загальну суму 6478,33 грн., після чого він зник з місця скоєння злочину, а чужим майном розпорядився на власний розсуд.

Вказаними протиправними діями ОСОБА_5 заподіяв потерпілій ОСОБА_4 тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров`я у виді закритих лінійних переломів лівого лобного відростка верхньої щелепи; а також легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров`я, у виді закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, забою м?яких тканин голови, закритих лінійних втиснених переломів кісток носу, підшкірних гематом навколо лівого ока з розповсюдженням на ліву скроневу ділянку, ліву щоку, ліву бокову поверхню шиї, навколо правого ока з розповсюдженням на перенісся, в скроневій ділянці зліва над лівою вушною раковиною, лівій сідниці; легкі тілесні ушкодження у виді саден на переніссі зліва і над верхньою губою зліва, субкон?юнктивального крововиливу лівого ока.

Таким чином ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст.187 КК України, а саме напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя та здоров`я особи, яка зазнала нападу (розбій), в умовах воєнного стану.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 визнавав вину у вчиненні злочину, в якому він обвинувачується, за обставин, наведених в обвинувальному акті. Повідомив, що вчинив цей злочину у стані алкогольного сп`яніння, в наслідок збігу складних сімейних обставин. ОСОБА_5 пояснив, що проживає у с. Павлівка Олександрійського району Кіровоградської області в орендованому житлі з жінкою, з якою виховує 5 малолітніх дітей (троє – цієї жінки, двоє – їх спільні), проте він не має постійного місця роботи, а відповідно і легальних доходів, щоб утримувати свою сім`ю, виховувати, годувати та лікувати дітей. 02.01.2026 року ОСОБА_5 перебував у м. Кременчуці проїздом, чекав на свій автобус у кафе біля залізничного вокзалу. Сидів там тривалий час, вжив алкогольні напої близько 300 мл горілки. Коли він перебував в стані алкогольного сп`яніння, то в нього виник умисел заволодіти грошовими коштами, які він бачив у продавчині в кафе, бо клієнти платили за придбаний товар, а він потребував грошові кошти для утримання своєї сім`ї, лікування хворої молодшої дитини. Для реалізації свого умисла ОСОБА_5 переліз через барну стійку, де завдав рукою два удари продавчині та спитав у неї, де знаходяться грошові кошти. Потерпіла повідомила, де знаходяться кошти. Тоді ОСОБА_5 підняв потерпілу, щоб вона віддала йому наявні у неї кошти. Тут же ОСОБА_5 побачив біля сейфа телефон потерпілої, який він теж забрав із собою. Потерпіла бачила як ОСОБА_5 заволодів її телефоном. Після чого ОСОБА_5 вийшов з кафе та пішов на автовокзал, де продовжив чекати на свій автобус. На автовокзалі його затримали працівники поліції, вилучили у нього грошові кошти та телефон потерпілої.

Потерпіла ОСОБА_4 під час допиту в судовому засіданні повідомила, що працює продавчинею у кафе «Смак» на привокзальній площі біля залізничного вокзалу у м. Кременчуці. 02.01.2026 року ОСОБА_4 вийшла працювати на свою зміну. Людей було мало. Близько 10-11 год. у кафе прийшов обвинувачений, який замовив горілку, вживав її, розливав на стіл, вона за ним прибирала. Він повідомив, що чекає на автобус, який буде лише близько 18 годин. Вони розмовляли. Обвинувачений скаржився їй на своє життя, відсутність коштів. ОСОБА_4 безкоштовно зробила йому бутерброд. В той день в кафе зламалася «тривожна кнопка», тому ОСОБА_4 по телефону вирішувала це питання з охороною. Можливо, обвинувачений почув це, тоді у нього виник умисел вчинити злочин. Близько 15:15 год. ОСОБА_4 вийшла у підсобне приміщення, щоб вимити руки, але забула рушник, тому повернулася в торгівельний зал. Тоді вона побачила, що обвинувачений зайшов за барну стійку. Тут же обвинувачений наніс їй удари по голові (з лівого боку, в обличчя). Від першого удару ОСОБА_4 впала на підлогу, а обвинувачений продовжив її бити, сильно, кулаком правої руки. Обвинувачений кричав на неї, вимагав віддати гроші, погрожував вбивством. ОСОБА_4 від ударів та отриманих тілесних ушкоджень захлиналася у своїй крові, просила, щоб обвинувачений припинив її бити, а вона віддасть йому все, що він захоче. ОСОБА_4 повідомила обвинуваченому, що гроші лежать у сейфі, вказала на ключ від сейфу. Тоді обвинувачений взяв її за волосся та повів таким чином до сейфу, щоб вона дала йому гроші. ОСОБА_4 відчинила сейф на вимогу обвинуваченого. Тоді він забрав усі гроші з сейфу, а також з кошика біля каси, де вона тримала невеличкі кошти для решти клієнтам, всього близько 3000 грн. Обвинувачений сказав їй, що зараз буде в неї стріляти та вбивати, при цьому перестрибнув назад за барну стійку, вибіг з кафе. ОСОБА_4 стала шукати свій телефон, щоб викликати допомогу, але не знайшла. Тоді вона вибігла із закладу на вулицю, підбігла до маршруток, що стояли поряд, спросила у водія телефон, щоб викликати допомогу. Водій на її прохання викликав поліцію та швидку медичну допомогу, які приїхали дуже швидко. В кафе є камери відеоспостереження. ОСОБА_4 одразу надала з них відео вчинення щодо неї злочину. Таким чином працівники поліції одразу установили особу, що вчинив щодо неї злочин. Після чого ОСОБА_4 увезли в лікарню.

На підставі ч.3 ст.349 КПК України, суд при встановлені фактичних обставин справи за клопотанням прокурора, з яким погодилися обвинувачений, його захисник, потерпіла, обмежився допитом обвинуваченого та потерпілої, дослідженням доказів, які характеризують особу обвинуваченого.

Вина обвинуваченого підтверджується його особистими поясненнями, в істинності та добровільності яких сумнівів у суду не виникає.

А тому суд вважає доведеною вину обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.187 КК України, а саме у нападі з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя та здоров`я особи, яка зазнала нападу (розбій), в умовах воєнного стану.

В ст. 50 КК України встановлено, що покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.

Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Відповідно до ст.65 КК України, реалізуючи принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, суд при призначенні покарання враховує ступінь суспільної небезпеки вчиненого кримінального правопорушення, яке є особливо тяжким злочином проти власності, із застосуванням до потерпілої фізичного насильства, небезпечного для життя та здоров`я.

Разом з тим суд враховує особу обвинуваченого ОСОБА_5 , який має середню освіту, не одружений, не працює, не перебуває під диспансерним або консультативним наглядом у психоневрологічному та у наркологічному диспансері., не має зареєстрованого місця проживання, проживав в орендованому житлі разом з жінкою ОСОБА_9 , у якої є п`ятеро дітей. ОСОБА_5 не подав документів, що є батьком цих дітей.

ОСОБА_5 негативно характеризувався за місце проходження служби. З повідомлення командира військової частини НОМЕР_3 №178 від 07.01.2026 року вбачається, що ОСОБА_5 проходив в цій частині службу за контрактом на посаді курсанта з 26.12.2023 року по 01.02.2024 року, коли самовільно залишив частину, а тому 22.02.2024 року був увільнений від займаної посади, місце його перебування не відоме.

ОСОБА_5 раніше не судимий в силу ст.89 КК України. Разом з тим в іншому кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР 03.02.2025 року за №1202517470000039, ОСОБА_5 повідомлено про підозру за ч.4 ст.185 КК України, але він був оголошений у розшук як особа, що переховується від органів досудового розслідування з 07.03.2025 року.

Наведені факти вказують на високу ймовірність продовження ним своєї протиправної діяльності, стійку антисоціальну направленість обвинуваченого та його небажання стати на шлях виправлення.

Обставини, які в силу ст.66 КК України пом`якшують покарання, відсутні.

Суд вважає, що не вказують на щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення визнання ОСОБА_5 своєї вини під тиском зібраних органами досудового розслідування доказів. Також не вказує на добровільне відшкодування шкоди повернення майна потерпілій працівниками поліції, яке було ними вилучено у ОСОБА_5 під час затримання після вчинення злочину.

Обставина, яка в силу ст.67 КК України обтяжує покарання, - вчинення злочину у стані алкогольного сп`яніння.

ОСОБА_5 визнав, що вжив близько 300 мл горілки на момент вчинення злочину. Підтверджений цей факт і потерпілою ОСОБА_10 . А також висновком лікаря КНМП «Кременчуцька міська лікарня планового лікування» №3/1 від 03.01.2026 року установлено, що ОСОБА_5 перебуває в стані алкогольного сп`яніння.

Враховуючи думку потерпілої, прокурора, наведені обставини, які характеризують особу обвинуваченого, особливу тяжкість вчиненого обвинуваченим злочину проти власності із застосуванням до потерпілої фізичного насильства, небезпечного для її життя та здоров`я, відсутність обставин, що пом`якшують покарання, наявність обставини, що обтяжує покарання, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_5 покарання в межах санкції закону за вчинене ним кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст.187 КК України, а саме позбавлення волі на строк 8 років із конфіскацією всього майна.

Саме таке покарання буде необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_5 та попередження вчинення нових злочинів.

Суд не вбачає підстав призначити ОСОБА_5 покарання із застосуванням ст.69 КК України за відсутності обставин, що пом`якшують покарання. Відсутні визначені ст.75 КК України підстави для звільнення ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням на іспитовий строк.

Пунктом 1 ч.4 ст.374 КПК України унормовано, що в резолютивній частині вироку зазначається рішення щодо заходів забезпечення кримінального провадження, в тому числі рішення про запобіжний захід до набрання вироком законної сили.

Згідно з п.п."а" п.1 ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод нікого не може бути позбавлено свободи, крім відповідно до процедури, встановленої законом та у випадку, зокрема, законного ув`язнення особи після засудження її компетентним судом.

Незважаючи на те, що відповідно до національного законодавства України таке тримання під вартою термінологічно відрізняється від відбування покарання за вироком суду, що набрав законну силу, з погляду ст.5 Конвенції воно розглядається як таке, що підпадає під наведений вище випадок (п. "а").

Згідно з правовою позицією, яка міститься в постанові Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 24 вересня 2024 року (справа №554/5107/22, провадження №51-2413км24), вирішення судом питання про обрання запобіжного заходу під час призначення покарання не є порушенням конституційних прав обвинуваченого, як і конвенційних прав, оскільки, виходячи з погляду ст.5 Конвенції, воно буде розглядатися як таке, що підпадає під п. «а», а саме законне ув`язнення особи після засудження її компетентним судом. Обрання судом запобіжного заходу у виді тримання під вартою не буде вважатися порушенням вимог закону, оскільки суд у цьому випадку діє як влада, що призначила покарання і забезпечує його виконання.

У справі «Руслан Яковенко проти України» Європейський Суд з прав людини зазначив, що підсудний вважається таким, який перебуває під вартою «після засудження компетентним судом» у розумінні п.п. «а» п.1 ст.5 Конвенції, з моменту оголошення вироку судом першої інстанції, навіть якщо він ще не набрав законної сили і його можна оскаржити. У зв`язку з цим, словосполучення «після засудження» не має тлумачитися як таке, що обмежується вироком, який набрав законної сили, оскільки це виключатиме випадки затримання під час судового засідання осіб, яких за результатами судового розгляду було засуджено. Слово «після» уп.п.«а» п.1 ст.5 Конвенції не просто означає, що ув`язнення має хронологічно відбуватися після «засудження»: крім цього, «ув`язнення» має бути наслідком, «випливати із засудження та залежати від нього» або відбуватися «на підставі» «засудження». Іншими словами, має існувати достатній причинно-наслідковий зв`язок між засудженням та зазначеним позбавленням волі.

Європейський суд із прав людини встановлював, що різні форми попереднього ув`язнення, яке не було частиною призначеного покарання у вигляді позбавлення волі, становили ув`язнення особи «після засудження компетентним судом» (зокрема, рішення у справах «Ван Дроогенбрук проти Бельгії», «М. проти Німеччини», «Джеймс, Уеллс та Лі проти Сполученого Королівства». За таких обставин відповідне тримання під вартою не було частиною покарання, а радше випливало з «іншого заходу, пов`язаного з позбавленням свободи».

У цьому кримінальному провадженні під час досудового розслідування до підозрюваного ОСОБА_5 застосовувався запобіжний захід тримання під вартою, а саме ухвалою слідчого судді Крюківського районного суду м. Кременчука від 04.01.2026 року у справі № 537/1/26, провадження № 1-кс/537/16/2026 з моменту його затримання 02.01.2026 року до 02.03.2026 року, який був продовжений ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука від 11.02.2026 року у справі №537/681/26, провадження 1-кп/537/148/2026 по 11.04.2026 року.

З врахуванням наведених вище обставин, зокрема особи обвинуваченого, а також з врахуванням призначеного йому реального покарання у виді позбавлення волі в даному кримінальному провадженні за вчинення особливо тяжкого злочину проти власності із застосуванням до потерпілої насильства, небезпечного для її життя та здоров`я, суд вважає щодо ОСОБА_5 наявними ризики, передбачені п.1, п.5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме переховуватися від суду, вчинити нові кримінальні правопорушення. А тому з метою забезпечення виконання вироку, суд вважає за необхідне продовжити щодо ОСОБА_5 запобіжний захід тримання під вартою до набрання вироком законної сили, що відповідає положенням п. «а» ч.1 ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Про обрання в аналогічний спосіб запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою прийнято рішення, зокрема, в постановах Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 15 жовтня 2024 року (справа №760/14509/22, провадження №51- 5710 км 23), 28 лютого 2024 року (справа №333/5989/18, провадження №51-7682 км 23).

Вирок в частині застосування запобіжного заходу до обвинуваченого підлягає негайному виконанню, відповідно до ст.205 КПК України.

Строк відбування покарання ОСОБА_5 рахувати з дня ухвалення вироку 11.03.2026 року. На підставі ч.5 ст.72 КК України ОСОБА_5 зарахувати у строк покарання у виді позбавлення волі його попереднє ув`язнення з моменту його затримання 02.01.2026 року по 10.03.2026 року включно, із розрахунку день за день

На підставі ст.124 КПК України стягнути з ОСОБА_5 на користь держави судові витрати на залучення експертів Полтавського НДЕКЦ МВС України в розмірі 11588,20 грн.

Долю речових доказів вирішити з дотриманням положень ст.100, ст.174 КПК України.

Керуючись ст.ст. 349, 370, 373, 374 КПК України, суд

у х в а л и в :

ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.187 КК України, та призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 8 (вісім) років із конфіскацією всього майна.

Продовжити ОСОБА_5 запобіжний захід тримання під вартою до набрання вироком законної сили.

Рахувати ОСОБА_5 строк відбування покарання з дня ухвалення вироку 11.03.2026 року.

На підставі ч.5 ст.72 КК України ОСОБА_5 зарахувати у строк покарання у виді позбавлення волі його попереднє ув`язнення з моменту його затримання 02.01.2026 року по 10.03.2026 року включно, із розрахунку день за день

На підставі ст.124 КПК України, стягнути з ОСОБА_5 на користь держави витрати на залучення експерта Полтавського НДЕКЦ МВС України в розмірі 11588,20 грн.

На підставі ст.174 КПК України скасувати арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Крюківського районного суду м. Кременчука від 06.01.2026 року у справі №537/1/26, провадження №1-кс/537/18/2026.

Відповідно до ст.100 КПК України, речові докази: 1) грошові кошти в сумі 2655 грн., мобільний телефон марки Redmi у чохлі книжці фіолетового кольору у сейф-пакеті PSP1492500, ключ від сейфу зі слідами речовини бурого кольору, які зберігаються у камері зберігання речових доказів відділення поліції № 1 Кременчуцького районного управління поліції ГУНП в Полтавській області, – повернути власнику/володільцю ОСОБА_11 ; 2) куртку чорного кольору з клітчастою підкладкою зі слідами речовини бурого кольору, кофту сіро-зеленого кольору з чорною вставкою на чорній блискавці, зі слідами речовини бурого кольору, чорні вельветові брюки з нашивками на правій та лівій нозі та білим шнурком, на поясі на яких наявні сліди речовини бурого кольору, два полімерні стакани, паперова коробка, змиви речовини бурого кольору, сліди рук на 6 відрізках липкої стрічки, об`єкти дослідження, які знаходяться в експертних пакетах №2596883 та №3587938, зразок крові на марлі потерпілої ОСОБА_4 , які зберігаються у камері зберігання речових доказів відділення поліції № 1 Кременчуцького районного управління поліції ГУНП в Полтавській області, – знищити; 3) Оптичні носії інформації з відеозаписом, які зберігаються у прокурора в матеріалах кримінального провадження – зберігати в матеріалах кримінального провадження у Кременчуцькій окружній прокуратурі Полтавської області.

Вирок суду може бути оскаржений в апеляційному порядку до Полтавського апеляційного суду через Крюківський районний суд м. Кременчука з врахуванням положень ч.3 ст.349, ст.394 КПК України у строк 30 днів з моменту його проголошення, а обвинуваченим, який утримується під вартою, в той же строк з моменту його вручення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Разом з тим в частині застосування запобіжного заходу до обвинуваченого вирок підлягає негайному виконанню, відповідно до ст.205 КПК України.

Вручити учасникам процесу копію вироку негайно, після його проголошення. Учасникам судового провадження, які не були присутні в судовому засіданні, направити копію вироку не пізніше наступного дня після його ухвалення.

Роз`яснити, що учасники судового провадження мають право подати клопотання про помилування, ознайомлення з журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження.

Протягом строку апеляційного оскарження учасники судового провадження за їх клопотанням можуть ознайомитись з матеріалами кримінального провадження.

Суддя ОСОБА_1