Постанова від 10 березня 2026 р. у справі №420/36462/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 березня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/36462/25

Головуючий в 1 інстанції: Харченко Ю.В.

Дата і місце ухвалення 26.12.2025р., м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Тарновецького І.І.,

суддів: Бойка А.В.,

Шевчук О.А.,

розглянувши у порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2025 року ОСОБА_1 звернулась до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому просила суд:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо не проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії ОСОБА_1 за 2016– 2018 роки в розмірі 6188,89 грн, на коефіцієнти у розмірі 1,11; 1,11; 1,14; 1,197; 1,0796; 1,115, починаючи з 27.04.2025, для забезпечення індексації пенсії;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести починаючи з 27.04.2025 перерахунок пенсії ОСОБА_1 відповідно до частини другої статті 42 Закону України №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2016– 2018 роки в розмірі 6188,89 грн на коефіцієнти збільшення: 1,11 – відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 01.04.2020 №251; 1,11 – відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22.02.2021 №127; 1,14 – відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 №118; 1,197 – відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 №168; 1,0796 – відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 №185; 1,115 – відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 №209, та у зв`язку з цим здійснити виплату недоотриманих сум пенсії.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2025 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області подало апеляційну скаргу, в якій посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права та просить скасувати рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт зазначає, що суд першої інстанції помилково дійшов висновку про наявність підстав для проведення перерахунку пенсії позивача шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати, який враховувався для обчислення пенсії, на коефіцієнти індексації, встановлені постановами Кабінету Міністрів України за 2020– 2025 роки.

Апелянт вказує, що позивачу при призначенні пенсії було застосовано показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2016– 2018 роки у розмірі 6188,89 грн, а перерахунок пенсії у зв`язку з індексацією проводився органом Пенсійного фонду відповідно до частини другої статті 42 Закону України №1058-IV та постанов Кабінету Міністрів України №251, №127, №118, №168, №185 та №209.

Крім того, апелянт зазначає, що суд першої інстанції неправильно застосував правові висновки Верховного Суду щодо строків звернення до суду, оскільки позивач звернувся з вимогами про індексацію пенсії за періоди, що виходять за межі шестимісячного строку звернення до адміністративного суду, встановленого статтею 122 КАС України.

Також у скарзі зазначено, що суд першої інстанції фактично підмінив собою суб`єкта владних повноважень, оскільки визначив порядок проведення перерахунку пенсії та поклав на орган Пенсійного фонду обов`язок здійснити конкретний розрахунок, що, на думку апелянта, виходить за межі повноважень суду.

З урахуванням викладеного апелянт просить скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2025 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.

ОСОБА_1 правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалась.

Справа призначена до розгляду у порядку письмового провадження у відповідності до п.3 ч.1 ст.311 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області та отримує пенсію, обчислену відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (надалі – Закон №1058-IV), починаючи з 01.02.2019 року.

Для обчислення розміру пенсії позивача при її призначенні відповідачем було враховано показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме за 2016– 2018 роки, у розмірі 6188,89 грн.

Відповідно до частини п`ятої статті 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексація пенсій проводиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, із застосуванням коефіцієнта збільшення, що визначається відповідно до абзаців другого і третього частини другої статті 42 Закону №1058-IV.

На думку позивача, під час проведення індексації її пенсії відповідачем не було належним чином застосовано коефіцієнти збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, передбачені постановами Кабінету Міністрів України від 01 квітня 2020 року №251, від 22 лютого 2021 року №127, від 16 лютого 2022 року №118, від 24 лютого 2023 року №168, від 23 лютого 2024 року №185 та від 25 лютого 2025 року №209. У зв`язку з цим позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою про проведення перерахунку пенсії шляхом застосування відповідних коефіцієнтів збільшення до показника середньої заробітної плати, який враховувався при її обчисленні.

Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 01.10.2025 року позивача повідомлено про результати розгляду її звернення щодо проведення перерахунку пенсії. У відповіді зазначено, що перерахунок пенсій у зв`язку з індексацією здійснюється відповідно до Порядку проведення перерахунку пенсій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 року №124, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, визначеного станом на 01 жовтня 2017 року, що становить 3764,40 грн, із подальшим застосуванням коефіцієнтів збільшення, установлених відповідними постановами Кабінету Міністрів України.

При цьому відповідач зазначив, що підстави для проведення перерахунку пенсії позивача шляхом застосування коефіцієнтів збільшення 1,11; 1,11; 1,14; 1,197; 1,0796 та 1,115 до показника середньої заробітної плати, який враховувався при призначенні пенсії, відсутні, оскільки зазначений показник визначається відповідно до вимог Порядку №124. У зв`язку з цим проведення додаткового перерахунку пенсії позивача з урахуванням зазначених коефіцієнтів збільшення відповідачем не здійснювалось.

Не погодившись із таким підходом відповідача та вважаючи його бездіяльність протиправною, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення поданого позову з огляду на таке.

Відповідно до частини другої статті 42 Закону України від 09 липня 2003 року №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі – Закон №1058-IV) для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій.

Такий перерахунок здійснюється шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та який враховується для обчислення пенсії.

Зазначений показник щороку збільшується на коефіцієнт, що відповідає 50 відсоткам показника зростання споживчих цін за попередній рік та 50 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні за три календарні роки.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України визначені Законом України від 03 липня 1991 року №1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення».

Згідно зі статтею 2 зазначеного Закону індексації підлягають грошові доходи громадян, які не мають разового характеру, зокрема пенсії.

Отже, індексація пенсій є однією з основних державних гарантій соціального захисту населення.

З метою реалізації положень статті 42 Закону №1058-IV Кабінетом Міністрів України постановою від 20 лютого 2019 року №124 затверджено Порядок проведення перерахунку пенсій.

Разом з тим положення підзаконного нормативно-правового акта підлягають застосуванню лише у тій частині, яка не суперечить закону.

Частиною другою статті 42 Закону №1058-IV передбачено, що під час проведення індексації збільшенню підлягає показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який враховується для обчислення пенсії конкретній особі.

Таким чином, індексація повинна здійснюватися шляхом збільшення саме того показника середньої заробітної плати, який було застосовано під час призначення пенсії.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, при призначенні пенсії позивачу відповідачем було враховано показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.

Зокрема, при призначенні пенсії було застосовано показник середньої заробітної плати за 2016– 2018 роки у розмірі 6188,89 грн.

Саме цей показник підлягає подальшому збільшенню під час проведення індексації.

Так, Кабінетом Міністрів України встановлено такі коефіцієнти індексації:

1,11 - відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 01 квітня 2020 року №251;

1,11 – відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22 лютого 2021 року №127;

1,14 – відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року №118;

1,197 – відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2023 року №168;

1,0796 – відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2024 року №185;

1,115 – відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2025 року №209.

Отже, під час проведення індексації пенсії позивача відповідач повинен був застосувати зазначені коефіцієнти до показника середньої заробітної плати 6188,89 грн, який було використано при призначенні пенсії.

Разом з тим відповідачем застосовано інший механізм індексації, що полягав у встановленні щомісячних доплат замість збільшення показника середньої заробітної плати.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що такі дії відповідача не відповідають вимогам частини другої статті 42 Закону №1058-IV.

Посилання відповідача на положення підпункту 6 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України №209 щодо застосування коефіцієнта 1,046 для пенсій, призначених у 2022 році, є безпідставними.

Закон №1058-IV не передбачає можливості встановлення зменшеного коефіцієнта індексації для окремих категорій пенсіонерів.

Отже, положення підпункту 6 пункту 2 постанови №209 у цій частині суперечать приписам частини другої статті 42 Закону №1058-IV.

Відповідно до частини третьої статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності правового акта закону суд застосовує акт вищої юридичної сили.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18 лютого 2025 року у справі №160/15379/24 та від 20 лютого 2025 року у справі №560/12058/24.

З огляду на викладене колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів також не приймає доводи апеляційної скарги щодо пропуску позивачем строку звернення до суду.

Як убачається з матеріалів справи, позивач звернувся до відповідача із заявою про проведення перерахунку пенсії, за результатами розгляду якої листом Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 01.10.2025 року у проведенні такого перерахунку було відмовлено.

Саме з моменту отримання зазначеної відповіді позивач дізнався про порушення свого права. З урахуванням того, що позовні вимоги заявлені щодо проведення перерахунку пенсії починаючи з 27.04.2025 року, звернення позивача до суду з цим адміністративним позовом у жовтні 2025 року здійснено в межах строку, встановленого статтею 122 КАС України.

Посилання апелянта на те, що суд першої інстанції втрутився у дискреційні повноваження органу Пенсійного фонду, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки у спірних правовідносинах відповідач не має можливості обирати між декількома правомірними варіантами поведінки, а зобов`язаний діяти відповідно до вимог частини другої статті 42 Закону №1058-IV.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, а тому підстав для її задоволення та скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не вбачає.

Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, тому постанова суду апеляційної інстанції, відповідно до ч.5 ст.328 КАС України, в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 308, 311, п.1 ч.1 ст.315, ст. ст. 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2025 року - без змін.

Судові витрати в порядку статті 139 КАС України розподілу між сторонами не підлягають.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Головуючий: І.І. Тарновецький

Судді: А.В. Бойко

О.А. Шевчук