Рішення від 11 березня 2026 р. у справі №620/11162/25 — Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 березня 2026 року Чернігів Справа № 620/11162/25

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Скалозуба Ю.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників адміністративну справу

за позовомОСОБА_1

доВійськової частини НОМЕР_1

провизнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 та просить:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , що полягає у ненаданні ОСОБА_1 довідки за формою згідно з додатком 6 відповідно до Постанови КМУ від 20 серпня 2014 р. № 413;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 видати ОСОБА_1 довідку за формою згідно з додатком 6 відповідно до Постанови КМУ від 20 серпня 2014 р. № 413;

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненаправлення на розгляд уповноваженої комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій довідки за формою згідно з додатком 6 відповідно до Постанови КМУ від 20 серпня 2014 р. № 413, яка є підставою для надання ОСОБА_1 статусу учасника бойових дій;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 подати на розгляд комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій довідку за формою згідно з додатком 6 відповідно до Постанови КМУ від 20 серпня 2014 р. № 413, яка є підставою для надання ОСОБА_1 статусу учасника бойових дій.

На обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначає, що під час проходження служби військовослужбовець ОСОБА_1 брав безпосередню участь у здійсненні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у зв`язку з чим набув право на отримання статусу учасника бойових дій. Однак, відповідач відмовив у видачі довідки за формою згідно з додатком 6 відповідно до Постанови КМУ від 20 серпня 2014 р. № 413, що позбавляє його права на отримання статусу учасника бойових дій.

Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду від 10.10.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи та встановлено відповідачам для подання відзиву на позов або заяви про визнання адміністративного позову 15 - денний строк, з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Відповідач надав відзив на позов, у якому зазначив, що у військовій частині НОМЕР_1 відсутнє документальне підтвердження про те, що позивач брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, зокрема таких як бойові донесення, журнали бойових дій (оперативних завдань, ведення оперативної обстановки), вахтові журнали, польотні листи, книги служби, накази про залучення до таких заходів, відомості про виконання розвідувальних заходів, або довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва). Підставою для видачі довідки за формою згідно з додатком 6 відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 р. №413 є чіткий перелік документів. З огляду на викладене, військова частина НОМЕР_1 не має правових підстав для видачі такої довідки, так як факти особистої безпосередньої участі позивача у виконанні бойових завдань або завдань в районах ведення воєнних (бойових) дій документально у військовій частині НОМЕР_1 не підтверджені.

Ухвалою суду від 09.12.2025 витребувано у відповідача докази, а саме: 1) належним чином завірені журнали бойових дій батальйонної тактичної групи за період з 24.02.2022 по 09.04.2022, які були вивчені відповідачем й встановлена відсутність фактів безпосередньої участі позивача у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України; 2) зважаючи на відсутність довідки №1168 від 17.06.2022 з підстав її відпрацювання в одному примірнику, витребувати у Військової частини НОМЕР_1 належним чином завірені копії документів, на підставі яких вказана довідка була сформована та направлена до Військової частини НОМЕР_2 для проведення останньою виплати додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 у розмірі 100 000,00 грн у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Ухвалою суду від 09.12.2025 витребувано у Військової частини НОМЕР_2 належним чином завіреної копії довідки №1168 від 17.06.2022 на підставі якої Військовою частиною НОМЕР_2 були проведенні нарахування та виплати додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 у розмірі 100 000,00 грн у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

ОСОБА_1 проходив військову службу за контрактом у військовій частині НОМЕР_2 та згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 03.02.2022 №24 штаб-сержант ОСОБА_1 з 03.02.2022 вибув у відрядження до військової частини НОМЕР_1 (а.с. 18).

Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 03.02.2022 №26 військовослужбовець військової служби за контрактом військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_1 зарахований в списки прикомандированого особового складу частини з 03.02.2022 (а.с. 26 зворот).

Згідно із витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 24.02.2022 №44 військовослужбовець військової служби за контрактом військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_1 , який прикомандирований до батальйонної тактичної групи, вважати таким, що 24.02.2022 вибув до м. Києва з метою оборони м. Києва (а.с. 57).

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 07.04.2022 №86 військовослужбовець військової служби за контрактом військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_1 прибув до військової частини НОМЕР_1 та відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 07.04.2022 №86 вибув з відрядження до своєї військової частини й виключений зі списків прикомандированого особового складу частини (а.с. 58).

Згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 07.04.2022 №85 штаб-сержант військової служби за контрактом ОСОБА_1 прибув та приступив до виконання службових обов`язків (а.с. 18 зворот).

Згідно із листом військової частини НОМЕР_1 від 16.11.2024 №3746 представника позивача повідомлено про те, що посадовими особами військової частини НОМЕР_1 вивчено журнали бойових дій батальйонної тактичної групи військової частини НОМЕР_1 за період з 08.02.2022 по 09.04.2022 та встановлено, що фактів безпосередньої участі штаб-сержанта ОСОБА_1 у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, зафіксовано не було, що унеможливлює надання довідки про безпосередню участь особи у цих заходах (а.с. 21 зворот-22).

18.11.2024 військовою частиною НОМЕР_2 надано представнику позивача відповідь №5114, у якій вказано про ОСОБА_1 в спірний період перебував у відрядженні у військовій частині НОМЕР_1 , на неодноразові запити військової частини НОМЕР_2 військова частина НОМЕР_1 повідомляла про те, що за результатами опрацювання наявної у військової частини НОМЕР_1 документації жодної інформації про участь у бойових діях у журналах бойових дій БТГр 169 НЦ в/ч НОМЕР_1 не зафіксовано, що унеможливлює надання запитуваної довідки. Таким чином, у зв`язку з відсутністю документів, необхідних для отримання ОСОБА_1 статусу учасника бойових дій, військова частина НОМЕР_2 не має правових підстав для відповідного звернення до комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасником бойових дій (а.с. 18).

Листом від 31.01.2025 №780 військова частина НОМЕР_2 повідомила представника позивача про те, що військовою частиною НОМЕР_1 штаб-сержанту ОСОБА_1 було видано довідку №1168 від 17.06.2022, згідно з якою вказаний військовослужбовець приймав безпосередню участь у бойових діях в угрупуванні військ по обороні міста Києва або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії (м. Київ та Київська область). На підставі вказаної довідки військова частина НОМЕР_2 нарахувала та виплатила на користь штаб-сержанта ОСОБА_1 додаткову винагороду (а.с. 29-30).

На виконання ухвали Чернігівського окружного адміністративного суду від 09.12.2025 військовою частиною НОМЕР_2 було надіслано копію довідки військової частини НОМЕР_1 №1168 від 17.06.2022, відповідно до якої штаб-сержант ОСОБА_1 , який проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_2 , приймав безпосередню участь у бойових діях в угрупуванні військ по обороні міста Києва або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії (м. Київ та Київська область): з 24.02.2022 по 28.02.2022, з 01.03.2022 по 31.03.2022, з 01.04.2022 по 07.04.2022. Довідка містить відповідні підстави виконання завдань (а.с. 116).

Так, згідно із довідкою від 19.12.2024 №5878, виданої ОСОБА_1 військовою частиною НОМЕР_2 , останній отримав додаткову винагороду військовослужбовцям на період дії воєнного стану в розмірі 100 000,00 грн: в період з 24.02.2022 по 28.02.2022 в сумі 17 857,14 грн, в період з 01.03.2022 по 31.03.2022 в сумі 100 000,00 грн, в період з 01.04.2022 по 07.04.2022 в сумі 23 333,33 грн (а.с. 26 зворот).

Позивач вважає, що військовою частиною НОМЕР_1 протиправно відмовлено йому у видачі довідки про його безпосередню участь у бойових діях у вказані вище періоди, що порушує його право на отримання статусу учасника бойових дій, а тому він змушений звернутися до суду з цим позовом за захистом своїх прав та інтересів.

Даючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналіз даної норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади та місцевого самоврядування здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, який побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб`єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.

Вчинення ж державним органом чи органом місцевого самоврядування, їх посадовою особою дій у межах компетенції, але не передбаченим способом, у не передбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.

У статті 17 Конституції України визначено, що захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.

Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.

Забезпечення державної безпеки і захист державного кордону України покладаються на відповідні військові формування та правоохоронні органи держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом.

Збройні Сили України та інші військові формування ніким не можуть бути використані для обмеження прав і свобод громадян або з метою повалення конституційного ладу, усунення органів влади чи перешкоджання їх діяльності.

Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Обсяг судового контролю в адміністративних справах визначено частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, в якій зазначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зазначені критерії є вимогами для суб`єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускається бездіяльності.

Згідно зі статтею 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України.

Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Пунктом 20 частини першої статті 106 Конституції України передбачено, що Президент України приймає відповідно до закону рішення про введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.

У зв`язку зі збройною агресією рф проти України Указом Президента України від 24 лютого 2022 року N 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року N 2102-IX, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року. У подальшому строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався відповідними указами Президента України, затвердженими законами України.

Суспільні відносини між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням конституційного обов`язку стосовно захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, визначення загальних засад проходження в Україні військової служби регламентовані, насамперед, нормами Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25 березня 1992 року N 2232-XII (далі - Закон N 2232-XII).

Згідно з частиною першою статті 2 Закону N 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Частиною четвертою вказаної статті визначено, що порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до частини першої статті 40 Закону N 2232-XII гарантії правового і соціального захисту громадян України, які виконують конституційний обов`язок щодо захисту Вітчизни, забезпечуються відповідно до законів України «Про Збройні Сили України», «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв`язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей» та іншими законами.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року N 2011-XII (далі - Закон N 2011-XII) соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Суспільні відносини з приводу набуття громадянином правового статусу учасника бойових дій регламентовані, зокрема, приписами Закону N 3551-XII.

Згідно із статті 5 Закону N 3551-XII учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з`єднань, об`єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час.

Відповідно до пункту 19 частини першої статті 6 Закону N 3551-XII учасниками бойових дій визнаються: військовослужбовці (резервісти, військовозобов`язані, добровольці Сил територіальної оборони) Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, розвідувальних органів України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовці військових прокуратур, особи рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, поліцейські, особи рядового, начальницького складу, військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби України, особи рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань, особи начальницького складу Національного антикорупційного бюро України, особи, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь:

в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення,

у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії рф у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів,

у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією рф проти України.

Порядок надання статусу учасника бойових дій особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, категорії таких осіб та терміни їх участі (забезпечення проведення) в антитерористичній операції, у заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії рф у Донецькій та Луганській областях, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією рф проти України, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Аналіз наведених положень свідчить, що законодавець у кожному випадку пов`язує надання статусу учасника бойових дій із фактичною участю у збройному протистоянні, яка має ознаки безпосередності, тобто особистого виконання бойових (службових) завдань у складі військових формувань під час здійснення відповідних заходів. Йдеться не про будь-яке виконання обов`язків військової служби в умовах воєнного стану, а про реальне та особисте залучення до виконання завдань, безпосередньо пов`язаних із відсіччю та стримуванням збройної агресії, що за своїм змістом і характером передбачають підвищений рівень небезпеки для життя і здоров`я військовослужбовця. Виконання завдань забезпечувального, чергового чи охоронного характеру, навіть у період дії воєнного стану, саме по собі не може ототожнюватися з такою безпосередньою участю.

При цьому, зміст поняття «безпосередня участь» підлягає системному тлумаченню у взаємозв`язку з нормативними актами, прийнятими на виконання Закону N 3551-XII, які визначають порядок підтвердження такої участі та критерії її встановлення. У цьому контексті територіальна складова не є самостійно встановленим обмеженням, а виступає елементом правової моделі, відповідно до якої безпосередність участі пов`язується з виконанням бойових (спеціальних) завдань у межах районів ведення воєнних (бойових) дій, визначених у встановленому порядку. Відсутність встановленого факту виконання завдань у таких районах виключає можливість визнання відповідної діяльності як безпосередньої участі у розумінні пункту 19 частини першої статті 6 Закону N 3551-XII.

Механізм надання статусу учасника бойових дій особам, зазначеним в абзаці 1 пункту 19 частини 1 статті 6 Закону № 3551-XII, визначений постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 року № 413 «Про затвердження Порядку надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення», якою затверджений Порядок надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення (далі - Порядок № 413).

За умовами пункту 2 Порядку № 413 статус учасника бойових дій надається військовослужбовцям (резервістам, військовозобов`язаним, добровольцям Сил територіальної оборони) Збройних Сил, Національної гвардії, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, військовослужбовцям військових прокуратур, особам рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції ДФС, поліцейським, особам рядового, начальницького складу, військовослужбовцям МВС, Управління державної охорони, Держспецзв`язку, ДСНС, Державної кримінально-виконавчої служби, співробітникам Служби судової охорони, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Згідно положень підпункту 4 пункту 4 Порядку N 413 підставою для надання статусу учасника бойових дій для заявників з числа осіб, зазначених в абзаці першому пункту 19 частини першої статті 6 Закону N 3551-XII (крім осіб, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади), які брали безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією рф проти України, є довідка за формою згідно з додатком 6.

Заявники, зазначені в абзаці першому цього підпункту, за власним бажанням можуть додавати інші документи, які містять докази та підтверджують факт виконання ними особисто або у складі військової частини (органу, підрозділу), установи та закладу бойових (службових) завдань.

Відповідно до підпункту 1 пункту 5 Порядку N 413, для надання статусу учасника бойових дій документи подаються командиром (начальником) військової частини (органу, підрозділу) або іншим керівником підприємства, установи чи організації стосовно заявників, зазначених у пунктах 19 і 20 частини першої статті 6 Закону N 3551-XII, або самостійно заявником з їх числа - у разі неподання таких документів відповідним командиром (начальником).

Водночас пунктом 8 Порядку N 413 прямо встановлено, що для надання статусу учасника бойових дій особам, які брали безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, командири (начальники) військових частин (органів, підрозділів) або інші керівники підприємств, установ та організацій зобов`язані протягом 30 календарних днів з дня участі таких осіб у виконанні бойових (службових) завдань подати на розгляд відповідної комісії довідку за формою згідно з додатком 6 або додатком 7 до цього Порядку.

Згідно з пунктом 11 Порядку N 413 для надання статусу учасника бойових дій заявник подає комісії (міжвідомчій комісії) заяву.

Заява може подаватися: у паперовій формі за формою згідно з додатком 8: безпосередньо комісії (міжвідомчій комісії), у тому числі шляхом надсилання засобами поштового зв`язку; через центр (заявниками з числа осіб, зазначених у пунктах 21 та 25 частини першої статті 6 Закону); в електронній формі заявниками з числа осіб, зазначених у пункті 19 частини першої статті 6 Закону засобами Порталу Дія (для законних представників або уповноважених осіб зазначених осіб за наявності технічної можливості) або засобами Реєстру.

Подати заяву в електронній формі засобами Порталу Дія може громадянин України, засобами Реєстру - громадянин України, іноземець або особа без громадянства (за наявності реєстраційного номеру облікової картки платника податків).

Заявники, рішення про надання та позбавлення статусу учасника бойових дій яким приймається відповідними комісіями розвідувальних органів, можуть подавати заяву на адресу такої комісії виключно у паперовій формі за формою згідно з додатком 8.

Пунктом 14 Порядку N 413 визначено, що до заяви в електронній формі додаються за наявності електронні копії оригіналів паперових документів, визначених підпунктами 1-4 пункту 4 цього Порядку, шляхом їх завантаження заявником для подальшого опрацювання комісією.

У разі відсутності документів, передбачених підпунктами 1-4 пункту 4 цього Порядку, вони витребовуються комісіями у порядку, передбаченому пунктом 22 цього Порядку.

Відповідно до пункту 19 Порядку N 413 рішення про надання (відмову у наданні) статусу учасника бойових дій приймається комісіями - стосовно заявників з числа осіб, зазначених у пунктах 19 і 20 частини першої статті 6 Закону.

Згідно з пунктом 24 Порядку N 413 комісія або міжвідомча комісія відмовляє заявнику в наданні статусу учасника бойових дій у разі відсутності необхідних документів, визначених пунктом 4 цього Порядку.

Системний аналіз наведених норм свідчить, що довідка за формою згідно з додатком 6 до Порядку N 413 із відповідним змістом про участь особи у заходах, визначених пунктом 19 частини першої статті 6 Закону N 3551-XII, є необхідною передумовою для позитивного вирішення питання щодо надання статусу учасника бойових дій відповідною комісією. Водночас підстави внесення інформації до такої довідки та її зміст підлягають перевірці на відповідність вимогам законодавства, у тому числі в межах здійснення судового контролю за рішеннями суб`єктів владних повноважень.

Обов`язок командира (начальника) військової частини щодо подання такої довідки виникає лише за умови наявності підтверджених належними документами фактів безпосередньої участі військовослужбовця у заходах, необхідних для забезпечення оборони України.

Суд при цьому наголошує, що командир (начальник) військової частини, оформлюючи довідку за формою згідно з додатком 6 до Порядку N 413, не здійснює оцінку доцільності чи обґрунтованості надання статусу учасника бойових дій, оскільки такі повноваження належать відповідній комісії. Його функція полягає у внесенні до довідки відомостей про участь військовослужбовця у відповідних заходах та оформленні її на підставі наявних документів, що підтверджують виконання завдань, передбачених пунктом 19 частини першої статті 6 Закону N 3551-XII.

Відповідач у цій справі, на звернення позивача щодо видачі йому відповідної довідки, відмовив військовослужбовцю військової служби за контрактом військової частини НОМЕР_2 , який був прикомандирований до батальйонної тактичної групи військової частини НОМЕР_1 в період з 03.02.2022 по 07.04.2022.

Водночас, з огляду на матеріали справи судом встановлено, що військовою частиною НОМЕР_1 17.06.2022 було сформовано довідку №1168, яка свідчить про безпосередню участь ОСОБА_1 у бойових діях в угрупуванні військ по обороні міста Києва або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії (м. Київ та Київська область) у період: з 24.02.2022 по 28.02.2022, з 01.03.2022 по 31.03.2022, з 01.04.2022 по 07.04.2022. Довідка містить відповідні підстави виконання завдань (а.с. 116).

Вказана вище довідка була підписана командиром БТГр 169 НЦ, начальником штабу – заступником командира БТГр 169 НЦ, начальником відділення персоналу, із зазначенням відповідних періодів викання бойових завдань, а також підстав виконання завдань, зокрема, розпорядження командування Сухопутних військ ЗСУ, акт створення БТГр 169 НЦ, бойове розпорядження ІНФОРМАЦІЯ_1 , наказ КСВ ЗСУ, рапорт командира БТГр 169 НЦ про безпосередню участь військовослужбовця у бойових діях у складі БТГр 169 НЦ.

На підставі довідки №1168 від 17.06.2022 військовою частиною НОМЕР_2 проведені відповідні нарахування та виплата додаткової винагороди військовослужбовцю ОСОБА_1 , що підтверджується довідкою від 19.12.2024 №5878, виданої ОСОБА_1 військовою частиною НОМЕР_2 , відповідно до якої останній отримав додаткову винагороду військовослужбовцям на період дії воєнного стану в розмірі 100 000,00 грн: в період з 24.02.2022 по 28.02.2022 в сумі 17 857,14 грн, в період з 01.03.2022 по 31.03.2022 в сумі 100 000,00 грн, в період з 01.04.2022 по 07.04.2022 в сумі 23 333,33 грн (а.с. 26 зворот).

При оцінці вказаних доказів, суд звертає увагу на те, що на виконання указів Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року N 64/2022 та "Про загальну мобілізацію" від 24 лютого 2022 року N 69/2022 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову N 168, якою диференційовано додаткову винагороду залежно від характеру виконуваних завдань.

Відповідно до пункту 1 постанови КМУ N 168, у редакції з 28.02.2022, установилено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Отже, системний аналіз пункту 1 Постанови N 168 свідчить, що законодавець чітко розмежував поняття:

- загальне виконання бойових (спеціальних) завдань у період воєнного стану, за яке виплачується додаткова винагорода до 30 000 гривень;

- безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони з обов`язковим перебуванням у районах їх ведення (здійснення), що є підставою для збільшення винагороди до 100 000 гривень.

Таке розмежування має правове значення для оцінки характеру участі військовослужбовця у виконанні військового обов`язку та не допускає ототожнення будь-якого виконання завдань у період воєнного стану з безпосередньою участю у бойових діях.

Так, з метою врегулювання виплати військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої постановою №168, Міністром оборони України 25.03.2022 (НР/248/1298) направлено, в тому числі до військових частин телеграму, у якій роз`яснено, що під терміном «безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів» (далі-бойові дії або заходи) слід розуміти виконання військовослужбовцем:

бойових завдань у складі військової частини (підрозділу), яка веде воєнні (бойові) дії у складі створених (діючих) угрупувань військ (сил) Сил оборони держави (визначених Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України) в районі ведення воєнних (бойових) дій;

бойових (спеціальних) завдань із всебічного забезпечення створених (діючих) угрупувань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районі ведення бойових дій згідно з бойовими розпорядженнями;

бойових завдань зведення руху опору на територіях України, тимчасово окупованих (захоплених) противником;

завдань з ведення оперативної (військової, спеціальної) розвідки в районі ведення бойових дій або на територіях України, тимчасово окупованих (захоплених) противником;

бойових завдань з відбиття збройного нападу (вогневого ураження) на об`єкти, що охороняються, звільнення таких об`єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій);

бойових завдань з пошуку, виявлення та знешкодження диверсійно-розвідувальних груп, незаконних збройних формувань (озброєних осіб) (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій);

бойових завдань з вогневого ураження повітряних цілей (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій);

здійснення польотів у районах ведення воєнних дій, ведення повітряного бою (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій);

здійснення заходів з виводу сил та засобів з-під удару противника (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій);

виконання бойових (спеціальних) завдань кораблями, катерами, морськими суднами в морській, річковій акваторії (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій).

На період дії воєнного стану військовослужбовцям (у тому числі військовослужбовцям строкової служби та курсантам вищих військових навчальних закладів і військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти) встановлювати виплату щомісячної додаткової винагороди (пропорційно із розрахунку на місяць) в розмірах:

100000 гривень - військовослужбовцям, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (пропорційно часу участі у таких діях або заходах);

30000 гривень - іншим військовослужбовцям (із дня призову (прийняття) на військову службу до дня виключення із списків особового складу військової частини у зв`язку зі звільненням з військової служби).

Райони ведення бойових дій та склад створених (діючих) угрупувань ійськ сил (сил) Сил оборони держави визначати відповідними рішеннями (наказами, директивами, розпорядженнями) Головнокомандувача Збройних Сил України, а склад діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави-відповідними рішеннями (наказами, директивами, розпорядженнями) Головнокомандувача Збройних Сил України.

Документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів здійснювати на підставі таких документів: бойовий наказ (бойове розпорядження), журнал бойових дій (вахтовий журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постова відомість (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад); рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.

Виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 гривень або 30000 гривень здійснюється на підставі наказів: командирів (начальників) військових частин (військових навчальних закладів, установ, організацій) (далі - військових частини) - особовому складу військової частини; керівника вищого органу військового управління - командирам (начальникам) військових частин.

В цих наказах про виплату додаткової винагороди виходячи з розміру 100000 гривень за місяць обов`язково зазначити підстави для його видавання з посиланням на бойовий наказ (бойове розпорядження) тощо (зразок наведено в додатку №2 до цієї телеграми).

Отже, у своєму системному взаємозв`язку положення Закону N 3551-XII, Порядку N 413, постанови КМУ N 168 та телеграми МОУ формують узгоджену правову модель регулювання, відповідно до якої вирішальним критерієм для віднесення діяльності військовослужбовця до безпосередньої участі у бойових діях чи заходах із забезпечення національної безпеки і оборони є встановлення факту виконання ним бойових (спеціальних) завдань у межах районів ведення воєнних (бойових) дій, визначених рішеннями Головнокомандувача Збройних Сил України.

Разом з тим, із досліджених судом журналів бойових дій БТГр 169 НЦ за спірний період, вбачається що останні містять інформацію про проведення відповідної боротьби із повітряним десантом, ведення стійкої оборони, недопущення прориву противника у глибину оборони, завдання противнику втрат та недопущення просування; виконання вогневих завдань з ураження противника; ведення артрозвідки; здійснення протиповітряного прикриття частин та підрозділів, які обороняються; здійснення вогневого ураження противника на всю глибину досяжності наявних вогневих засобів.

Аналізуючи журнали бойових дій, наданих відповідачем на виконання ухвали суду про витребування доказів, суд констатує, що дійсно в останньому відсутні будь-які докази того, що саме позивач брав участь у відповідних заходах стримування та ураження противника, проте слід зауважити на тому, що дослідженням цих журналів встановлено, що в останніх не міститься посилання й на інших військовослужбовців БТГр 169 НЦ, а отже не може свідчити про те, що ОСОБА_1 не брав безпосередньої участі у вказаних вище бойових діях. Більш того, суд зазначає, що Порядок ведення журналу бойових дій, затверджений наказом Міністерства оборони України № 363 від 06.10.2020 не передбачає таких обов`язкових складових, як поіменна вказівка щодо певного військовослужбовця, який виконував те чи інше завдання. Ведення журналу здійснюється у довільній формі на підставі оперативних директив, бойових наказів, розпоряджень, зведень, бойових донесень, тощо.

Крім того, суд погоджується із посиланнями відповідача на те, що виплата позивачеві додаткової винагороди в розмірі 100 000,00 грн у спірний період сама по собі не може бути свідчення участі військовослужбовця в бойових діях, однак в сукупності з іншими доказами, має істотне значення для правової оцінки характеру безпосередньої участі позивача у збройному конфлікті.

Також заслуговують на увагу й підстави виконання завдань, вказані командиром БТГр 169 НЦ у довідці №1168 від 17.06.2022, що відповідають роз`ясненням Міністра оборони України викладеним в телеграмі 25.03.2022 (НР/248/1298).

Водночас, суд зазначає, що документів, на підставі яких була сформована довідка №1168 від 17.06.2022 військовою частиною НОМЕР_1 надано суду не було.

Таким чином, сукупність установлених судом обставин дає підстави для висновку про те, що позивач набув право на отримання довідки за формою згідно з додатком 6 до Порядку N 413 яка, відповідно, буде підставою для подальшого розгляду питання про надання статусу учасника бойових дій.

Водночас, щодо позовних вимог про зобов`язання військової частини НОМЕР_1 подати на розгляд комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій довідку за формою згідно з додатком 6 відповідно до Постанови КМУ від 20 серпня 2014 р. № 413, яка є підставою для надання ОСОБА_1 статусу учасника бойових дій, суд зазначає таке.

Згідно із положеннями ч. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України порядок здійснення адміністративного судочинства встановлюється Конституцією України, цим Кодексом та міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (ч. 1 ст. 2 КАС України).

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

В частині першій статті 5 КАС України закріплено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Вказані норми визначають об`єктом захисту порушені з боку суб`єктів владних повноважень права, свободи чи законні інтереси фізичних або юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин.

Суд зауважує, що задоволення судом позову можливе лише за умови доведення позивачем обставин щодо наявності у нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу), а також порушення цього права відповідачем – суб`єктом владних повноважень, з урахуванням належно обраного способу судового захисту. При цьому позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи і залежно від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту.

Дослідивши зміст позовної заяви та додані до неї документи, суд констатує, що підставою для направлення комплекту документів позивача до комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій для подальшої реалізації позивачем такого права є довідка за формою згідно із додатком 6, відповідно до постанови КМУ від 20.08.2014 №413, у той час як довідки видано не було, що і є спірним у даних правовідносинах та виключає можливість судового захисту прав позивача в цій частині на майбутнє.

Згідно з частинами 1, 2, 3 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи викладене вище, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для частково задоволення позову ОСОБА_1 .

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 227, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , що полягає у ненаданні ОСОБА_1 довідки за формою згідно з додатком 6 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 № 413 «Про затвердження Порядку надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення».

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 видати ОСОБА_1 довідку за формою згідно з додатком 6 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 № 413 «Про затвердження Порядку надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення».

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 .

Дата складення повного рішення суду - 12.03.2026.

Суддя Ю. О. Скалозуб