Постанова від 09 березня 2026 р. у справі №285/727/26 — Звягельський міськрайонний суд Житомирської області

Суд: Звягельський міськрайонний суд Житомирської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Кримінальне

Категорія: бездіяльність слідчого, прокурора

Дата: 09 березня 2026 р.

Справа: №285/727/26

Суддя: Сташків Т. Б.

У Х В А Л А

Іменем України

Справа № 285/727/26

провадження № 1-кс/0285/239/26

10 березня 2026 року м. Звягель

Слідчий суддя Звягельського міськрайонного суду Житомирської області ОСОБА_1 за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

представника скаржника: ОСОБА_3 ,

прокурора: ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу адвоката ОСОБА_3 , в інтересах ОСОБА_5 , на бездіяльність слідчого Звягельського районного відділу поліції ГУНП в Житомирській області,-

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст скарги

06.03.2026 адвокат ОСОБА_3 , в інтересах ОСОБА_5 , звернулась до суду із зазначеною скаргою, у якій просить визнати незаконною бездіяльність слідчої СВ Звягельського РВП ГУНП в Житомирській області ОСОБА_6 , яка полягає: у несвоєчасному поверненні тимчасово вилученого майна - автомобіля Renault Symbol, д.н.з. НОМЕР_1 ; у порушенні вимог щодо забезпечення схоронності речових доказів, що призвело до пошкодження автомобіля; зобов`язати слідчого винести належне процесуальне рішення у формі постанови, яким визначити правовий статус автомобіля Renault Symbol, д.н.з. НОМЕР_1 .

В обґрунтування скарги зазначає, що 07.02.2026 слідчою Звягельського районного відділу поліції ГУНП в Житомирській області, під час огляду місця події у с. Чижівка вилучено транспортний засіб Renault Symbol, д.н.з. НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_5 08.02.2026 до ЄРДР внесено відомості за № 12026060530000085 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України. Цього ж дня слідчим винесено постанову при визнання вказаного автомобіля речовим доказом у кримінальному провадженні та поміщено автомобіль на спеціальний майданчик у м. Звягелі. 09.02.2026 прокурор звернувся до слідчого судді Звягельського міськрайонного суду Житомирської області із клопотанням про арешт автомобіля. Ухвалою слідчого судді від 12.02.2026 у задоволенні клопотання прокурора відмовлено, оскільки транспортний засіб не відповідає критеріям речових доказів згідно ст. 98 КПК України, а арешт порушував би принцип пропорційності втручання у право власності. Однак, у порушення вимог ч.ч. 2,3 ст. 169 КПК України, автомобіль фактично було повенуто власнику лише 02.03.2026, із порушенням установлених строків, що свідчить про незаконну бездіяльність слідчого та порушення вимог ст.ст. 169, 110 КПК України й суперечить вимогам п. 8 Порядку зберігання речових доказів, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1104 від 19.11.2012, а також практикою ЄСПЛ, який наголошує, що утримання майна без належної правової підстави становить незаконне втручання у право власності.

Фактичне повернення автомобіля було оформлено лише «розпискою», що не відповідає вимогам КПК України. Відповідно до ст. 169 КПК України повернення тимчасово вилученого майна здійснюється на підставі постанови слідчого чи прокурора, а не шляхом складання розписки. Крім того, Порядок № 1104 від 19.11.2012 передбачає оформлення передачі речових доказів відповідним процесуальним документом - квитанцією або актом приймання-передачі (п. 12, п. 14, п. 27). Отже, розписка не є належним процесуальним документом і не може підтверджувати законність дій слідчої ОСОБА_6 , що свідчить про порушення встановленого порядку повернення тимчасово вилученого майна.

Під час огляду автомобіля власницею ОСОБА_5 на спеціальному майданчику виявлено нові пошкодження (вм`ятина на правих задніх дверцятах та крилі авто і пошкодження лівого переднього крила), яких не було зафіксовано у протоколі огляду місця події та акті огляду транспортного засобу від 07.02.2026. Це свідчить про неналежне зберігання речового доказу та порушення вимог ст. 100 КПК України.

Відповідно до Порядку № 1104 від 19.11.2012 речові докази та тимчасово вилучене майно повинні зберігатися у стані, що забезпечує їх цілісність та придатність для використання у кримінальному провадженні (п. 5, п. 27). Вилучені транспортні засоби підлягають зберіганню на спеціальних майданчиках і стоянках територіальних органів Національної поліції (п. 20). Відповідальним за їх збереження є слідчий, який здійснює провадження (п. 8), а контроль за станом та умовами зберігання, а також правильністю ведення обліку здійснюється керівником слідчого підрозділу щокварталу (п. 16).

Виявлені пошкодження автомобіля свідчать про порушення зазначених вимог та підтверджують неналежне виконання процесуальних обов`язків як слідчою ОСОБА_6 , так і керівництвом слідчого підрозділу.

Водночас постанова слідчого від 08.02.2026 про визнання автомобіля речовим доказом залишається чинною, що створює правову невизначеність і суперечить ухвалі суду і автомобіль формально продовжує перебувати у статусі речового доказу, хоча суд прямо встановив його невідповідність критеріям ст. 98 КПК України. Це призводить до колізії між судовим рішенням та процесуальним актом слідчого, що фактично позбавляє власника майна правової визначеності щодо його статусу та порядку користування. Відповідно до ст. 40 КПК України слідчий приймає процесуальні рішення у формі постанови. Тому саме він зобов`язаний усунути наслідки бездіяльності шляхом винесення нового процесуального рішення, яким виключити автомобіль з переліку речових доказів у зв`язку з відсутністю ознак, передбачених ст. 98 КПК України.

Позиції учасників судового провадження

У судовому засіданні прокурор заперечив щодо задоволення скарги. Зазначила, що скарга не підлягає розгляду по суті, оскільки оскарження рішень, дій та бездіяльності слідчого, які зазначені у скарзі ОСОБА_3 , не передбачено в порядку ст. 303 КПК України. Крім того вказала, що після постановлення ухвали слідчого судді від 12.02.2026 про відмову в задоволенні клопотання про арешт автомобіля, слідчий виконала вимоги ч. 3 ст. 169 КПК України та негайно вжила заходів щодо виконання вказаного судового рішення й повернення автомобіля власнику, на підтвердження чого прокурор надала письмові докази. Також прокурор зауважила, що відповідно до ч. 1 ст. 169 КПК України тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено, зокрема: 1) за постановою прокурора, якщо він визнає таке вилучення майна безпідставним; 2) за ухвалою слідчого судді чи суду, у разі відмови у задоволенні клопотання прокурора про арешт цього майна. Оскільки в межах кримінального провадження слідчим суддею постановлено ухвалу про відмову в задоволенні клопотання про арешт тимчасово вилученого майна, тому саме на підставі цього судового рішення автомобіль підлягає негайному поверненню власнику цього майна. Положеннями КПК України не передбачено прийняття будь яких процесуальних рішень (винесення постанов, тощо) слідчим, прокурором щодо майна, після постановлення слідчим суддею ухвали про відмову в задоволенні клопотання про арешт такого майна, а тому твердження скаржника про обов`язок слідчого, після постановлення слідчим суддею вищевказаної ухвали, винести постанову про виключення майна (автомобіля) з переліку речових доказів у кримінальному провадженні, не ґрунтується на вимогах Кримінально процесуального закону. Посилання скаржника, що факт передачі автомобіля зі спеціального майданчика власнику цього майна, має бути оформлений не розпискою, а квитанцією або актом приймання-передачі, також є необґрунтованими, оскільки ні нормами КПК України, ні Порядком № 1104 від 19.11.2012 не передбачено яким саме процесуальним документом має засвідчуватись факт передачі автомобіля його власнику, який зберігався на спеціальному майданчику, а тому розписка є належним процесуальним документом, який підтверджує такий факт. У судовому засіданні прокурор також визнала, що копію ухвали слідчого судді про про відмову в задоволенні клопотання прокурора про арешт тимчасово вилученого майна від 12.02.2026 слідча отримала не пізніше наступного дня з дня її постановлення, тобто 13.02.2026.

Представник скаржника ОСОБА_3 , в судовому засіданні вимоги скарги підтримала та просила задовольнити з підстав, викладених у скарзі. Крім того зазначила, що після постановлення ухвали слідчим суддею про відмову в задоволенні клопотання прокурора про арешт тимчасово вилученого майна від 12.02.2026, слідча, у порушення вимог ч. 3 ст. 169 КПК України, не вживала заходів щодо негайного повернення автомобіля її власнику, будь яких телефонних дзвінків, листів, повідомлень власнику щодо повернення його майна, від слідчої не надходило. Лише після адвокатського запиту слідча листом від 17.02.2026 повідомила адвоката ОСОБА_3 про необхідність звернутись до слідчої ОСОБА_6 для отримання та передачі автомобіля. Власник автомобіля ОСОБА_5 прибула на спеціальний майданчик Звягельського РВП ГУНП в Житомирській області, де перебував її автомобіль та в телефонному режимі повідомила слідчу ОСОБА_6 про намір забрати свій автомобіль, на що слідча повідомила, що нею по даному факту ще не підготовлено рапорт та не отримано згоди від керівництва слідчого відділу поліції, у свою чергу посадова особа спеціального майданичка Звягельського РВП ГУНП в Житомирській області відмовила власнику майна ОСОБА_5 у поверненні їй автомобіля, оскільки посадова особа не отримала погодження на це від слідчої ОСОБА_6 . Отже слідчою та посадовою особою спеціального майданчика створені штучні перешкоди для негайного повернення автомобіля її власнику. Лише 02.03.2026, тобто майже через місяць після постановлення слідчим суддею ухвали від 12.02.2026, власнику автомобіля ОСОБА_5 вдалося забрати автомобіль зі спеціального майданчика. При цьому, під час передачі автомобіля, власник ОСОБА_5 виявила нові пошкодження на автомобілі, а саме: вм`ятина на правих задніх дверях та крилі авто, пошкодження лівого переднього крила, пошкодження лакофарбового покриття, яких не було зафіксовано у протоколі огляду місця події та акті огляду транспортного засобу від 07.02.2026. Зазначені нові пошкодження на автомобілі були зафіксовані у розписці від 02.03.2026 при отриманні автомобіля її власником, а також на мобільний телефон власника автомобіля, відео з якого міститься в матеріалах справи.

Слідча в судове засідання не прибула, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, заяв/клопотань не подавала. Відповідно до ч. 3 ст. 306 КПК України відсутність слідчого, дізнавача чи прокурора не є перешкодою для розгляду скарги.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Встановлено, що 07.02.2026 слідчою Звягельського районного відділу поліції ГУНП в Житомирській області, під час огляду місця події у с. Чижівка вилучено транспортний засіб Renault Symbol, д.н.з. НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_5

08.02.2026 до ЄРДР внесено відомості за № 12026060530000085 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України.

Цього ж дня слідчим винесено постанову при визнання вказаного автомобіля речовим доказом у кримінальному провадженні та поміщено автомобіль на спеціальний майданчик у м. Звягелі (а.с. 5 зворот).

09.02.2026 прокурор звернувся до слідчого судді Звягельського міськрайонного суду Житомирської області із клопотанням про арешт автомобіля.

Ухвалою слідчого судді від 12.02.2026 у задоволенні клопотання прокурора про арешт автомобіля відмовлено, оскільки транспортний засіб не відповідає критеріям речових доказів згідно ст. 98 КПК України, а арешт порушував би принцип пропорційності втручання у право власності (а.с. 6 зворот).

У судовому засіданні прокурор визнала, що копію ухвали слідчого судді про про відмову в задоволенні клопотання прокурора про арешт тимчасово вилученого майна від 12.02.2026 слідча Звягельського РВП ГУНП в Житомирській області отримала не пізніше наступного дня з дня її постановлення, тобто 13.02.2026.

На адвокатський запит слідча ОСОБА_6 листом від 17.02.2026 повідомила адвоката та власника автомобіля про необхідність звернутись до слідчої для отримання та передачі транспортного засобу (а.с. 25).

Слідча ОСОБА_6 рапортом від 20.02.2026 звернулась до начальника Звягельського РВП ГУНП в Житомирській області з проханням надати дозвіл на повернення автомобіля його власнику ОСОБА_5 (а.с. 26).

Листом прокурора Звягельської окружної прокуратури від 26.02.2026 адвокату ОСОБА_3 роз`яснено, що після постановлення ухвали слідчого судді від 12.02.2026 про відмову в задоволенні клопотання про арешт автомобіля, правові підстави для подальшого утримання зазначеного транспортного засобу - відсутні, а тому він підлягає поверненню його власнику відповідно до вимог ст. 169 КПК України. Власник транспортного засобу має право отримати його у встановленому порядку. У разі наявності зауважень щодо стану транспортного засобу або виявлених пошкоджень власник не позбавлений права викласти такі зауваження письмово під час отримання майна (а.с. 27).

Згідно протоколу огляду місця події від 07.02.2026 автомобіль Renault Symbol, д.н.з. НОМЕР_1 , вилучається у власника та поміщається на спеціальний майданчик Звягельського РВП ГУНП в Житомирській області по вул. Шепетівський Шлях, 2, м. Звягель. Під час вилучення зазначеного автомобіля на спеціальний майданчик на автомобілі наявні наступні пошкодження: на куті заднього бампера наявна тріщина, а також на автомобілі наявні подряпини (а.с. 4).

Аналогічні пошкодження зазначені в акті огляду транспортного засобу під час вилучення майна на спеціальний майданчик, що додається до протоколу ОМП від 07.02.2026. У зазначеному акті вказано, що автомобіль прийняла на зберігання посадова особа спеціального майданчика Звягельського РВП ГУНП в Житомирській області 07.02.2026 о 23:05 (а.с. 5).

Разом із з тим, під час отримання автомобіля 02.03.2026 його власницею ОСОБА_5 складено розписку, у якій зазначено, що при отриманні автомобіля вона виявила нові пошкодження: на задній правій дверці та крилі наявні вм`ятини, пошкоджено лакофарбове покриття і пошкоджено ліве переднє крило. Вказані пошкодження зафіксовані на моб. телефон безпосередньо на штрафмайданчику 02.03.2026 о 14:30 (а.с. 8).

З досліджених в судовому засіданні фото та відео з моб. телефону ОСОБА_5 вбачається, що 02.03.2026 о 14:30 при отриманні ОСОБА_5 автомобіля були виявлені нові пошкодження: на задній правій дверці та крилі наявні вм`ятини, пошкоджено лакофарбове покриття і пошкоджено ліве переднє крило (а.с. 21, 22, 24).

З дослідженого в судовому засіданні відео з моб. телефону ОСОБА_5 вбачається, що остання, перебуваючи на спеціальному майданчику Звягельського РВП ГУ НП в Житомирській області, веде розмову з посадовою особою спеціального майданчика, а також слідчою ОСОБА_6 з приводу належного фіксування нових пошкоджень на автомобілі, які були відсутні під час вилучення цього майна на спеціальний майданчик (а.с. 41).

Мотиви, з яких виходить слідчий суддя, та застосовані норми права

І. Щодо правових підстав розгляду слідчим суддею скарги на бездіяльність слідчої

Установлено, що 06.03.2026 адвокат ОСОБА_3 , в інтересах ОСОБА_5 , звернулась до суду із зазначеною скаргою, у якій просить визнати незаконною бездіяльність слідчої СВ Звягельського РВП ГУНП в Житомирській області ОСОБА_6 , яка полягає: у несвоєчасному поверненні тимчасово вилученого майна - автомобіля Renault Symbol, д.н.з. НОМЕР_1 ; у порушенні вимог щодо забезпечення схоронності речових доказів, що призвело до пошкодження автомобіля; зобов`язати слідчого винести належне процесуальне рішення у формі постанови, яким визначити правовий статус автомобіля Renault Symbol, д.н.з. НОМЕР_1 .

Статтею 303 КПК України передбачені рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування.

Так, згідно із п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора: бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов`язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володільцем тимчасово вилученого майна, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування.

Відповідно до ч. 3 ст. 169 КПК України слідчий, прокурор після отримання судового рішення про відмову в задоволенні або про часткове задоволення клопотання про арешт тимчасово вилученого майна, судового рішення про повне або часткове скасування арешту тимчасово вилученого майна повинні негайно вжити заходів щодо виконання судового рішення та направити повідомлення про його виконання слідчому судді.

Отже, системний аналіз п. 1 ч. 1 ст. 303 та ч. 3 ст. 169 КПК України дає підстави для висновку, що під час досудового розслідування в порядку статті 303 КПК України до слідчого судді може бути оскаржено рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора, яка полягає у невжитті негайних заходів щодо повернення тимчасового вилучення майна його власнику.

ІІ Щодо вимог скарги про визнання незаконною бездіяльність слідчої, яка полягає у несвоєчасному поверненні тимчасово вилученого майна

Ні положеннями КПК України, ні вимогами Порядку зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов`язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1104 від 19.11.2012, не передбачено які саме «негайні заходи» зобов`язаний вжити слідчий, прокурор після отримання судового рішення про відмову в задоволенні клопотання про арешт тимчасово вилученого майна з метою негайного повернення майна його власнику.

Разом із тим, термін «негайні заходи», який містяться в нормі ч. 3 ст. 169 КПК України слід розуміти, як здійснення термінових, невідкладних, активних дій слідчим, прокурором з метою повернення вилученого майна його власнику.

Такі дії можуть підтверджуватися повідомленням слідчим, прокурором у найкоротші строки власнику майна про необхідність отримання такого майна, яке зберігається на спеціальному майданчику, що може підтверджуватися @mail-листом, телефонограмою, смс-повідомленням; повідомленням у месенджері WhatsApp, Telegram, Viber, тощо, повідомленням у соціальних мережах, відеодоказами, тощо.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КПК України слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Згідно із ч. 1 ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.

Слідчим, прокурором в судовому засіданні не доведено та не надано суду належні докази на підтвердження дотримання слідчим вимог ч. 3 ст. 169 КПК України щодо вжиття негайних заходів для повернення автомобіля власнику майна.

При цьому, лист слідчого від 17.02.2026 та лист прокурора від 26.02.2026 (а.с. 25, 27), у яких вказані процесуальні особи роз`яснюють адвокату можливість повернення автомобіля його власнику, слідчий суддя не може розцінювати як негайно вжиті заходи щодо повернення майна в розумінні ч. 3 ст. 169 КПК України, оскільки такі листи складені через 5 днів та 14 днів після постановлення слідчим суддею ухвали від 12.02.2026 про відмову в задоволенні клопотання прокурора про арешт майна.

За таких обставин, слідчий суддя приходить до висновку, що вимоги скарги про визнання незаконною бездіяльність слідчої, яка полягає у несвоєчасному поверненні тимчасово вилученого майна, є обґрунтованими, а тому підлягає задоволенню.

ІІІ Щодо вимог скарги про визнання незаконною бездіяльність слідчої, яка полягає у порушенні вимог щодо забезпечення схоронності вилученого речового доказу, що призвело до пошкодження автомобіля

Згідно ч. 4 ст.41 Конституції України, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Статтею 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Згідно ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, заборонено будь-яке не виправдане втручання державних органів. Втручання має бути законним, тобто здійсненим на підставі закону.

ЄСПЛ у своїх рішеннях зазначає, що стаття 1 Протоколу, яка спрямована на захист особи (юридичної особи) від будь-якого посягання держави на право володіти своїм майном, також зобов`язує державу вживати необхідних заходів, спрямованих на захист права власності (рішення по справі «Броньовський проти Польщі» від 22 червня 2004 року).

Відповідно до рішень ЄСПЛ у справі «Броньовський проти Польщі», у справі «Амюр проти Франції», у справі «Колишній король Греції та інші проти Греції», у справі «Малама проти Греції», у справі «Україна-Тюмень проти України», перша та найважливіша вимога ст.1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення першого пункту дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном через введення в дію «законів».

Згідно із ч. 4 ст. 168 КПК України після тимчасового вилучення майна уповноважена службова особа зобов`язана забезпечити схоронність такого майна в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 27 Порядку зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов`язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1104 від 19.11.2012 (далі - Порядок № 1104), схоронність тимчасово вилученого майна забезпечується згідно з пунктами 1-26 цього Порядку до повернення майна власнику у зв`язку з припиненням тимчасового вилучення майна або до постановлення слідчим суддею, судом ухвали про накладення арешту на майно.

Відповідно до п. 8 Порядку № 1104 відповідальним за зберігання речових доказів, що зберігаються разом з матеріалами кримінального провадження, є слідчий, дізнавач, який здійснює таке провадження.

Отже, слідчий, дізнавач, є відповідальним лише за збереження речових доказів, що зберігаються разом з матеріалами кримінального провадження, тобто є відповідальним за письмові матеріали кримінального провадження.

Разом з тим, відповідно до п. 20 Порядку № 1104 зберігання речових доказів у вигляді автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, здійснюється на спеціальних майданчиках і стоянках територіальних органів Національної поліції для зберігання тимчасово затриманих транспортних засобів.

Отже, відповідальним за збереження речових доказів у вигляді автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, є посадова особа спеціального майданчику Звягельського РВП ГУНП в Житомирській області.

Отже, в судовому засіданні скаржником доведено, та не спростовано слідчим, прокурором, що посадова особа спеціального майданчику Звягельського РВП ГУНП в Житомирській області порушила вимоги схоронності тимчасово вилученого майна, що призвело до нових пошкоджень на автомобілі Renault Symbol, д.н.з. НОМЕР_1 , які зафіксовані у розписці ОСОБА_5 від 02.03.2026.

За таких обставин вимоги скарги в цій частині підлягають частковому задоволенню шляхом визнання незаконною бездіяльність посадових осіб Звягельського РВП ГУНП в Житомирській області, які в межах своїх посадових обов`язків зобов`язані забезпечувати збереження речових доказів на спеціальному майданчику, що призвела до порушенням вимог забезпечення схоронності речового доказу (автомобіля Renault Symbol, д.н.з. НОМЕР_1 ), внаслідок чого автомобіль було пошкоджено.

IV Щодо вимог скарги про визнання незаконною бездіяльності слідчої, яка полягала у неналежному процесуальному оформленні повернення майна (розписка замість постанови та акта приймання-передачі); зобов`язання слідчого винести належне процесуальне рішення у формі постанови, яким визначити правовий статус автомобіля

Відповідно до ч. 3 ст. 110 КПК України рішення слідчого, дізнавача, прокурора приймається у формі постанови. Постанова виноситься у випадках, передбачених цим Кодексом, а також коли слідчий, дізнавач, прокурор визнає це за необхідне.

Відповідно до ст. 169 КПК України тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено: 1) за постановою прокурора, якщо він визнає таке вилучення майна безпідставним; 2) за ухвалою слідчого судді чи суду, у разі відмови у задоволенні клопотання прокурора про арешт цього майна; 3) у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 171, частиною шостою статті 173 цього Кодексу; 4) у разі скасування арешту; 5) за вироком суду в кримінальному провадженні щодо кримінального проступку.

Як встановлено судом постановою слідчого від 08.02.2026 автомобіль Renault Symbol, д.н.з. НОМЕР_1 , визнано речовим доказом у вказаному кримінальному провадженні.

Отже автомобіль підлягає негайному поверненню власнику автомобіля на підставі п. 2 ч. 1 ст. 169 КПК України.

При цьому, КПК України не передбачено, що після постановлення ухвали слідчого судді про відмову в задоволенні клопотання про арешт майна, слідчий зобов`язаний винести постанову, якою виключити із складу речових доказів у кримінальному провадженні майно, що підлягає поверненню на підставі зазначеної ухвали слідчого судді.

При цьому, після повернення майна власнику на підставі вищезазначеної ухвали слідчого судді, власник такого майна не має жодних обмежень у праві володіння, користування та розпорядження вказаним майном.

Жодних правових колізій, на які посилається скаржник, слідчим суддею не встановлено.

Отже, вимоги скарги в цій частині задоволенню не підлягають, оскільки є необґрунтованими.

Вимоги скарги про неналежне оформлення слідчим повернення автомобіля шляхом складення розписки, замість правильного - складення акта приймання-передачі, слідчий суддя також вважає необґрунтованими, виходячи з наступного.

Ні нормами КПК України, ні положеннями Порядку № 1104 не передбачено обов`язку слідчого під час повернення тимчасово вилученого транспортного засобу власнику, який зберігався на спеціальному майданчику, складення акта приймання-передачі майна.

Оскільки чинним законодавством не встановлено спеціальної форми документа, який підтверджує повернення тимчасово вилученого транспортного засобу його власнику, то складена розписка є належним доказом, який підтверджує такий факт.

Таким чином і в цій частині вимоги скарги не ґрунтуються на вимогах закону, тому не підлягають задоволенню.

Висновки за результатами розгляду скарги

Відповідно до ст. 307 КПК України за результатами розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора постановляється ухвала згідно з правилами цього Кодексу. Ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути про: 1) скасування рішення слідчого, дізнавача чи прокурора; 1-1) скасування повідомлення про підозру; 2) зобов`язання припинити дію; 3) зобов`язання вчинити певну дію; 4) відмову у задоволенні скарги.

Отже, слідчий суддя дійшов висновку, що скарга є частково обґрунтованою, частково підтверджується належними доказами, а тому підлягає частковому задоволенню.

За таких обставин, керуючись ст.ст. 303, 304, 306, 307, 309 КПК України, слідчий суддя

ПОСТАНОВИВ:

Скаргу адвоката ОСОБА_3 , в інтересах ОСОБА_5 , задовольнити частково.

Визнати незаконною бездіяльність слідчої СВ Звягельського РВП ГУНП в Житомирській області ОСОБА_6 щодо негайного вжиття заходів по виконанню ухвали слідчого судді Звягельського міськрайонного суду Житомирської області від 12.02.2026 № 285/727/26 та повернення автомобіля Renault Symbol, д.н.з. НОМЕР_1 власнику цього майна.

Визнати незаконною бездіяльність посадових осіб Звягельського РВП ГУНП в Житомирській області, які в межах своїх посадових обов`язків зобов`язані забезпечувати збереження речових доказів на спеціальному майданчику, що призвела до порушенням вимог забезпечення схоронності речового доказу (автомобіля Renault Symbol, д.н.з. НОМЕР_1 ), внаслідок чого автомобіль було пошкоджено.

У решті вимог скарги відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає, а заперечення проти неї можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.

Повне судове рішення складено та оголошено 12.03.2026 о 15:00.

Слідчий суддя ОСОБА_1

Оригінал: reyestr.court.gov.ua