Рішення від 11 березня 2026 р. у справі №282/197/26 — Любарський районний суд Житомирської області

Справа № 282/197/26

Провадження № 2-а/282/6/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2026 року селище Любар

Любарський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого - судді: Вальчук В. В.

при секретарі судових засідань: Демчук В. І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, -

УСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 12.01.2026 т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковником ОСОБА_2 винесено постанову №4/669, якою накладено на громадянина ОСОБА_1 штраф у сумі 17000,00 грн.

Як вказано в мотивувальній частині даної постанови, фактичною підставою для його притягнення до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП стало те, що ОСОБА_1 під час дії особливого періоду, порушуючи вимоги абзацу 4 частини 1 статті 22 Закону №3543-ХІІ та пункту 2 розділу II Закону України №3621-IX, не пройшов повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби у строк до 05.06.2025 року. Таким чином, своїми діями (бездіяльністю) він порушив законодавство про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період, чим вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП.

Копію вищевказаної постанови йому було вручено під розписку лише 19.02.2026.

Позивач вважає, що до адміністративної відповідальності він притягнутий незаконно.

В обґрунтування протиправності постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності зазначає, що він офіційно зареєстрований та постійно проживає в селі Вигнанка на території Любарської об`єднаної територіальної громади з 18.06.1991 року.

Весь цей час він перебував на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 , а потім в ІНФОРМАЦІЯ_4 , своєчасно оновив свої військово-облікові данні.

З початку військової агресії російської федерації проти України він працював та працює в ТОВ «Агро-Любар» в с.Провалівка Житомирського району Житомирської області, за яким заброньований на період мобілізації.

Будучи заброньованим на період мобілізації позивач добросовісно вважав, що за таких обставин повторно проходити ВЛК йому не потрібно.

16.12.2025 року ОСОБА_1 був викликаний до ІНФОРМАЦІЯ_5 у зв`язку із тим, що будучи обмежено придатним до військової служби в установлений законом строк до 05.06.2025 року не пройшов повторний медичний огляд, у зв`язку із чим на нього було складено відповідний Протокол про адміністративне правопорушення.

Позивач вказує, що з оскаржуваної постанови слідує, правопорушення у вигляді не проходження позивачем повторного медичного огляду з метою визначення придатності до військової служби відповідачеві стало відомо 06 червня 2025 року, адже 05 червня 2025 року був останнім днем для проходження цього огляду. Відповідач мав об`єктивну можливість виявити це правопорушення, оскільки ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку, а відповідачеві було відомо, що позивач підпадає під категорію осіб, передбачених пунктом 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» від 21 березня 2024 року №3621-IX. Відомості про всі ці дані наявні в електронному військово-обліковому документі, а отже, і в Єдиному електронному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Оберіг», тому були достовірні відомі відповідачеві.

Отже, починаючи з 06 червня 2025 року почав свій перебіг трьох місячний строк накладення адміністративного стягнення, який передбачений частиною дев`ятою статті 38 КУпАП, і цей строк закінчився 06 вересня 2025 року. Адміністративне стягнення було накладено 12 січня 2026 року, тобто, поза межами строку, передбаченого частиною дев`ятою статті 38 КУпАП.

Зауважує, що адміністративне стягнення було накладено 12 січня 2026 року, тобто, поза межами строку, передбаченого частиною дев`ятою статті 38 КУпАП.

Позивач вказує, що пунктом 7 частини першої статті 247 КУпАП передбачено, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.

З цього слідує, що відповідач не мав права розпочинати справу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 , а розпочате провадження повинен був закрити на підставі пунктом 7 частини першої статті 247 КУпАП, проте діючи протиправно незаконно притягнув останнього до адміністративної відповідальності, у зв`язку із чим оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а справа – закриттю.

На підставі викладеного вище позивач просив поновити пропущений з поважних причин строк на оскарження постанови №4/669 від 12.01.2026, а саму постанову №4/669 від 12.01.2026 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 ст.210-1 КУпАП на ОСОБА_1 у вигляді штрафу в розмірі 17000,00 грн - визнати протиправною та скасувати, а провадження в справі закрити у зв`язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності. Компенсувати за рахунок відповідача суму сплаченого ним судового збору.

Ухвалою суду від 02 березня 2026 року ОСОБА_1 поновлено строк звернення до суду з адміністративним позовом. Відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження.

В судове засідання, призначене на 12 березня 2026 року ОСОБА_1 не з`явився, подав до суду клопотання про розгляд справи без його участі. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з`явилася, подала до суду відзив на позовну заяву, в якому просить розглянути справу без участі представника ІНФОРМАЦІЯ_2 та відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 в повному обсязі. Зазначає, що під час опрацювання відомостей Реєстру про призовників, військовозобов`язаних та резервістів 13.12.2025 року було виявлено правопорушення, вчинене ОСОБА_1 . При накладенні адміністративного стягнення у вигляді штрафу 12.01.2026 року тимчасово виконуючим обов`язки за вакантною посадою начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковником ОСОБА_2 було дотримано положень статті 38 КУпАП, відповідно до яких адміністративне стягнення за правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 КУпАП та вчинені в особливий період, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня вчинення. Отже, доводи позивача щодо недотримання строків накладення адміністративного стягнення є безпідставними та не ґрунтуються на вимогах законодавства.

Також зазначає, що постанова про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 є обґрунтованою, складена відповідно до вимог статті 283 КУпАП, винесена уповноваженою посадовою особою у встановлений законом строк, на підставі належно складеного та врученого протоколу, після забезпечення позивачу можливості реалізувати права, передбачені ст. 268 КУпАП. В основу постанови покладено докази, що містяться в матеріалах справи та були досліджені під час прийняття рішення, з урахуванням наявності в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП, що є доведеним.

У відповідності до ч.4 ст.229 КАС України, у зв`язку з розглядом справи за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов наступного висновку.

Відповідно до військового квитка серії НОМЕР_1 , ОСОБА_1 перебував на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 , а потім в ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.13).

Із скріншота додатку Міністерства оборони «Резерв+» слідує, що ОСОБА_1 , дані уточнив вчасно, заброньований до 05.03.2026 року, пройшов військово-лікарську комісію 19.12.2025 та визнаний придатним до військової служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, НЦ, закладах (установах) мед підрозділах, підрозділах логістики, зв`язку, ОЗ, охорони (а.с. 11).

12.01.2026 тимчасово виконуючий обов`язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковник ОСОБА_2 виніс постанову №4/669 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 КУпАП щодо ОСОБА_1 та наклав на останнього адміністративне стягнення у виді штрафу розмірі 17000 гривень. Накладення стягнення мотивоване тим, що ОСОБА_1 під час дії особливого періоду, порушуючи вимоги абзацу 4 частини 1 статті 22 Закону № 3543-ХП та пункту 2 розділу II Закону №3621-IX, не пройшов повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби у строк до 05.06.2025. Таким чином, своїми діяннями (бездіяльністю) він порушив законодавство про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП (а.с. 7).

Враховуючи, що громадянин ОСОБА_1 скоїв адміністративне правопорушення передбачене частиною 3 статті 210-1 КУпАП, на ОСОБА_1 накладено штраф у сумі 17000 грн.

Не погоджуючись із вказаною постановою, ОСОБА_1 звернувся до суду.

Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України орган державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб передбачений Конституцією та законами України.

Статтею 65 Конституції України визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Положеннями ч.1-4 ст.7 КУпАП визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Як передбачено ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ч.1 ст.210-1 КУпАП порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно з ч.3 ст.210-1 КУпАП вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період - тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Вказана норма права є бланкетною, тобто закріплює лише загальні ознаки правила поведінки, а для встановлення цих ознак необхідно звертатися до норм інших нормативно-правових актів у сфері мобілізаційної підготовки та мобілізації, оборони України та про військовий обов`язок та військову службу.

Положеннями статті 1 Закону України «Про оборону України» визначено, що особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» та відповідно до Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 2102-IX від 24 лютого 2022 року, у зв`язку із військовою агресією РФ, в Україні введено воєнний стан із 05.30 години 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжувався та діє до теперішнього часу.

Відповідно до Указу Президента України № 65/2022 від 24 лютого 2022 року «Про загальну мобілізацію», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» № 7113 від 03 березня 2022 року, Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» № 3543-XII від 21 жовтня 1993 року оголошено загальну мобілізацію.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно з ч. 1 ст. 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Пунктом 2 розділу ІІ «;Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» від 21 березня 2024 року № 3621-IX (в редакції Закону № 4235-IX від 12.02.2025, який набрав чинності 15.02.2025) установлено, що громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю), з дня набрання чинності цим Законом зобов`язані до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби. Такі громадяни зобов`язані самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані та резервісти Служби безпеки України - до Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, військовозобов`язані та резервісти розвідувальних органів України - до відповідного підрозділу розвідувальних органів України) або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду.

Аналіз пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №3621-IX дозволяє дійти таких висновків:

1) громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом, тобто до 04.05.2024, зобов`язані були до 05.06.2025 пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби;

2) законодавцем визначено два альтернативних шляхи виконання громадянином зазначеного обов`язку: 2.1) самостійне звернення до територіального центру комплектування та соціальної підтримки з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду; 2.2) самостійне звернення через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду.

Відповідно до п. 63 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560 (в редакції, чинній станом на 31.10.2025), військовозобов`язані, які звернулися до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (Центрального управління або регіональних органів СБУ чи відповідного підрозділу розвідувальних органів) із заявою про надання відстрочки, до прийняття рішення відповідною комісією не направляються для проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби, крім тих, що були раніше визнані обмежено придатними або тимчасово непридатними до військової служби за станом здоров`я на строк від шести до 12 місяців відповідно до висновку військово-лікарської комісії, у разі закінчення строку дії довідки (постанови) військово-лікарської комісії, за винятком тих, які визнані в установленому порядку особами з інвалідністю.

У разі ухвалення комісією рішення про відмову у наданні відстрочки військовозобов`язаний, який підлягає призову на військову службу під час мобілізації, направляється на медичний огляд для визначення придатності до військової служби.

Військовозобов`язані, у яких строк дії відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не завершився, на медичний огляд не направляються, крім випадків, коли військовозобов`язані приймаються на військову службу за контрактом, або були визнані обмежено придатними та не проходили повторний медичний огляд з метою визначення їх придатності до військової служби (за винятком тих, які визнані в установленому порядку особами з інвалідністю), або самостійно виявили бажання пройти медичний огляд.

Отже, позивач, громадянин України чоловічої статі віком від 25 до 60 років, який був визнаний обмежено придатним до військової служби у воєнний час, не виключений з військового обліку, був зобов`язаний до 05.06.2025 пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби, самостійно ініціювавши проходження ВЛК шляхом звернення до ТЦК або звернення через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста.

Суду не надано доказів вжиття позивачем заходів задля отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду та проходження такого огляду до 05.06.2025.

Отже, позивач порушив законодавство про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинене в особливий період.

Відповідач у відзиві зазначає, що правопорушення було виявлено лише 13.12.2025 року під час опрацювання відомостей Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, у зв`язку з чим вважає, що постанова про накладення адміністративного стягнення від 12.01.2026 року винесена в межах строків, визначених ч. 9 ст. 38 КУпАП.

Разом з тим, суд не погоджується з такими доводами відповідача з огляду на наступне.

Згідно з ч. 9 ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.

День вчинення правопорушення - це день, коли відповідне правопорушення було вчинено особою. За обставин цієї справи таким днем є 06.06.2025, тобто наступний день, що слідує за граничним днем 05.06.2025, чітко визначеним Законом № 3621-IX, до якого, включно, суб`єкти зобов`язані були самостійно пройти повторний медичний огляд.

Відповідно від 06.06.2025 відраховується строк в один рік, протягом якого територіальні центри комплектування та соціальної підтримки мали право накласти штрафи на суб`єктів за не проходження повторного медичного огляду, але тільки у тому разі, якщо не пройшло три місяці з дня виявлення правопорушення.

День виявлення правопорушення - це день, коли посадова особа чи орган, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, дізналися чи за всіма об`єктивними ознаками повинні були дізнатися про те, що особа вчинила адміністративне правопорушення.

З обставин цієї справи, встановлено, що позивач є військовозобов`язаним, який перебуває на військовому обліку у відповідача, уточнив свої дані вчасно, був заброньованим до 05.03.2026.

Відтак відповідач, маючи безпосередній доступ та обов`язок використовувати у своїй діяльності при забезпеченні дотримання правил військового обліку дані Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, не мав жодних перешкод, та повинен був дізнатись про непроходження позивачем медичного огляду у вказаний в Законі України №3621-ІХ строк, безпосередньо саме з часу вчинення правопорушення, тобто з 06.06.2025.

Момент виявлення правопорушення не можна ототожнювати з часом складення протоколу про адміністративне правопорушення, оскільки останній є засобом не виявлення, а фіксації правопорушення.

Отже, враховуючи наявність даних у ЄДРПВР щодо позивача, відповідачу з 06.06.2025 було відомо про те, що позивач не вжив активних дій для проходження повторного медичного огляду з метою визначення придатності до військової служби у встановлений законом період.

Саме непроходження повторного ВЛК позивачем після спливу визначеної дати становить склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Отже, в цьому випадку відсутні підстави для висновку, що вчинення позивачем правопорушення мало триваючий характер.

За таких обставин граничний строк притягнення позивача до адміністративної відповідальності є 06.09.2025.

Водночас, розгляд справи про притягнення позивача до адміністративної відповідальності відбувся 12.01.2026, тобто поза межами строків, встановлених ч. 9 ст. 38 КУпАП.

Крім того, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що виявлення правопорушення відбулося саме 13.12.2025 року, а також доказів існування об`єктивних перешкод для встановлення відповідних обставин раніше.

Відповідно до вимог ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі (частина друга статті 77 КАС України).

Частиною 2 ст. 58 Конституції України передбачено, що ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення. У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Згідно зі ст. 62 Конституції України, ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

На обов`язок доведення саме відповідачем як суб`єктом владних повноважень правомірності винесення рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, правомірності та законності прийнятої постанови вказує Верховний Суд у постановах від 24.04.2019 року (справа №537/4012/16-а), від 08.11.2018 року (справа №201/12431/16-а), від 23.10.2018 року (справа № 743/1128/17), від 15.11.2018 року (справа №524/7184/16-а).

Щодо посилання позивача на порушення відповідачем порядку розгляду та притягнення до адміністративної відповідальності, суд зазначає наступне.

Відповідно до правової позиції, висловленої у постанові Верховного Суду від 16 грудня 2021 року у справі № 640/11468/20, ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб`єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: «протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків» і, на противагу йому, принцип «формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення»; межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб`єкта владних повноважень за умови безумовного дотримання ним передбаченої законом процедури прийняття такого рішення.

Пунктом 7 частини першої статті 247 КУпАП передбачено, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.

З цього слідує, що відповідач не мав права розпочинати справу про адміністративне правопорушення стосовно позивача, а розпочате провадження повинен був закрити на підставі пунктом 7 частини першої статті 247 КУпАП.

Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:

1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;

2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);

3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;

4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення №4/669 від 12.01.2026, винесеної тимчасово виконуючим обов`язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковником ОСОБА_2 , відповідно до якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності на підставі ч.3 ст.210-1 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000 грн, а справу про адміністративне правопорушення слід закрити на підставі п.7 ч.1 ст.247 Кодексу України про адміністративні правопорушення за закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.

Відповідно до положень ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За розгляд цієї справи позивачем сплачено судовий збір, який становить 665,60 грн.

Оскільки судом задоволено позовні вимоги, тому слід стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 665,60 грн.

Керуючись ст.ст. 90, 241-246, 255, 286 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності задовольнити.

Скасувати постанову №4/669 від 12.01.2026 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 ст.210-1 КУпАП на ОСОБА_1 , у вигляді штрафу в розмірі 17000 (сімнадцять тисяч) гривень, а провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.3 ст.210 КУпАП закрити на підставі п.7 ч.1 ст.247 КУпАП, а саме - у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ч.9 ст.38 КУпАП.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_6 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , витрати по сплаті судового збору в розмірі 665 грн 60 коп.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: В. В. Вальчук