Рішення від 11 березня 2026 р. у справі №935/2115/25 — Коростишівський районний суд Житомирської області

Коростишівський районний суд Житомирської області

Справа № 935/2115/25

Провадження № 2/935/160/26

РІШЕННЯ

Іменем України

12 березня 2026 року м.Коростишів

Коростишівський районний суд Житомирської області у складі: головуючого – судді Василенка Р.О., за участю секретаря судового засідання – Криворучко Я.В., представника відповідача ОСОБА_1 – адвоката Ленського І.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення боргу,

УСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з даним позовом, у якому просить суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 634009948 від 14.02.2022 у розмірі 20224,02 грн. та судові витрати зі сплати судового збору та витрати на правничу допомогу в розмірі 7 000 грн.

В обґрунтування позову зазначає, що 14.02.2022 року між ТОВ «Манівео швидка фінасова допомога» та відповідачем ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 634009948 у формі електронного документу з використанням електронного підпису. Договір підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора MNV7ХЕ53. Відповідач ініціював укладення кредитного договору, оформивши заявку на сайті первісного кредитора. Згідно умов кредитного договору, первісний кредитор виконав свій обов`язок перерахував відповідачу, шляхом ініціювання через банк провайдер грошові кошти в розмірі 17700,00 грн 14.02.2022 на банківську карту № НОМЕР_1 відповідача.

28.11.2018 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» укладено договір факторингу № 28/1118-01, відповідно до умов якого, клієнт зобов`язується відступити фактору право вимоги, а фактор зобовязується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором. Відповідно до додаткової угоди № 27 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, слідує, що сторони дійшли згоди продовжити строк дії договору до 31 грудня 2022 року включно, а додатковою угодою № 31 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, то ТОВ «Таліон Плюс» та «ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» дійшли згоди продовжити строк дії договору до 31 грудня 2023 включно. 31.12.2023 також ТОВ «Таліон Плюс» та «ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» уклали додаткову угоду № 32 до договору факторингу № 238/1118-01 від 28.11.2018, відповідно до якої сторони домовились продовжити строк дії договору до 31 грудня 2024, у зв`язку з чим погодили зміни до п.8.2 договору, замінивши в ньому попередню дату новою – 31 грудня 2024.

30.10.2023 між ТОВ «Таліон Плюс» ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» уклали договір факторингу № 30/1023-01, за яким ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» має право розпоряджатися правом вимоги та підписали реєстр прав вимоги № 1 від 30.10.2023 до договору факторингу, за яким відступлено право вимоги до відповідача.

08.07.2025 між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивачем укладено договір фактрингу № 08/07/25-Е, за яким до позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 20224,02 грн.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, в позовній заяві просить розгляд справи проводити без участі представника позивача, тому суд розглянув справи без участі представника позивача.

Відповідач у судове засідання не з`явився про час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, представник відповідача – адвокат Ленський І.О. в судовому засіданні зазначив, що відповідач не визнає позовні вимоги, оскільки позивачем не доведено факту перерахування коштів відповідачу, згідно кредитного договору саме від ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" позивач мав надати докази надання кредитних коштів, на підтвердження чого надано платіжне доручення, в якому відсутні дані банку, що не є належним доказом перерахування коштів, крм того у виписці банку вказано не про сплату кредитних коштів від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», а про перерахування коштів з іншого рахунку, що не підтверджує перерахування коштів а саме ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», а тому надані докази представником позивача є недостатніми та недостовірними, які не є первинними документами, а тому не можуть підтвердити перерахування кредитних коштів саме тією особою, яка надає кредит відповідачу. Факт укладення кредитного договору з ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відповідач не заперечує, а також факт отримання коштів в сумі 17 700 грн також підтверджує, однак ці кошти не були сплачені саме ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» на виконання договору, що це за кошти не відомо. Просить відмовити в позові.

Суд, дослідивши матеріали справи, на засадах змагальності та в межах позовних вимог, дійшов наступного висновку.

З матеріалів справи вбачається, що 14.02.2022 року відповідач ОСОБА_1 підписав кредитний договір № 634009948 з ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» з використанням одноразового ідентифікатора MNV7ХЕ53.

Відповідно до п. 2.1 договору Кредитодавець зобов`язується надати Позичальникові Кредит у вигляді Кредитної лінії, в розмірі Кредитного ліміту на суму 17700 грн 00 коп. (сімнадцять тисяч сімсот грн. нуль коп.) на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов`язується повернути Кредит та сплатити проценти за користування Кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому Договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «СМАРТ» Товариства з обмеженою відповідальністю «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА».

В пункті 5.1 договору зазначено, що за вибором Позичальника, кожен окремий Транш за цим Договором може надаватися Позичальнику в наступний спосіб шляхом ініціювання Кредитодавцем безготівкового перерахування суми Кредиту на банківський рахунок Позичальника, за реквізитами Платіжної картки 5351-29XX-XXXX-0042, що відбувається до 3 (трьох) банківських днів з моменту укладення Договору чи ініціювання отримання чергового Траншу за Договором. За затримку перерахування коштів, що спричинена діями третіх осіб, Кредитодавець відповідальності не несе.

Згідно з п. 7.1 договору на момент укладення цього Договору, Сторони дійшли згоди, що сума Кредиту за всіма наданими Траншами має бути повернена Кредитодавцю не пізніше дати закінчення Дисконтного періоду кредитування - 16.03.2022, а саме не пізніше ніж через 30 (тридцять) днів від дати отримання першого Траншу Позичальником.

В п. 7.2.2. договору вказано, що у разі якщо Позичальник продовжує користуватись Кредитом після закінчення Дисконтного періоду кредитування, зобов`язання щодо повернення основної суми Кредиту переносяться на наступний день після закінчення Дисконтного періоду, однак при не надходженні платежу зобов`язання Позичальника по оплаті основної суми Кредиту знову відкладається кожен раз на один календарний день, але не більше ніж на 90 (дев`яносто) календарних днів від дати закінчення Дисконтного періоду.

Відповідно до п. 8.1 договору, за користування Кредитом Позичальник зобов`язаний сплачувати Кредитодавцю проценти за користування Кредитом. Інших витрат Позичальника, крім процентів за користування Кредитом, Договором не передбачено.

28.11.2018 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (клієнт) та ТОВ «Таліон Плюс» (фактор) уклали договір факторингу № 28/1118-01, додаткову угоду № 19 від 28.11.2019, додаткову угоду № 26 від 31.12.2020, додаткову угоду № 27 від 31.12.2021, додаткову угоду № 31 від 31.12.2022, додаткову угоду № 32 від 31.12.2023, та відповідно до реєстру прав вимоги до договору факторингу клієнт передав, а фактор прийняв реєстр боржників клієнта, зокрема щодо ОСОБА_2

28.11.2019 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено додаткову угоду №19 до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року, відповідно до якої строк дії договору продовжено до 31.12.2020. При цьому всі інші умови договору залишились без змін.

31.12.2020 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено додаткову угоду №26 до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, відповідно до якої договір факторингу викладено у новій редакції. Строк дії договору визначено до 31.12.2021.

31.12.2021 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено додаткову угоду №27 до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року, відповідно до якої строк дії договору продовжено до 31.12.2022.

31.12.2022 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено додаткову угоду №31 до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року, відповідно до якої строк дії договору продовжено до 31.12.2023.

31.12.2023 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено додаткову угоду №31 до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року, відповідно до якої строк дії договору продовжено до 31.12.2024.

30.10.2023 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» уклали договір факторингу № 30/1023-01 та відповідно до реєстру прав вимоги №1 від 30.10.2023, вбачається, що клієнт зобов`язується відступити факторові права вимоги за укладеними кредитними договорами згідно реєстру боржників, в обсязі та на умовах, що існують на дату відступлення прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати (сплатити) клієнту суму фінансування в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором, зокрема щодо ОСОБА_1

08.07.2025 ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» укладено договір факторингу № 08/07/25-Е та згідно реєстру боржників до цього договору до позивач перейшло право вимоги до ОСОБА_1 .

Відповідно до інформації наданої АТ «УКРСИББАНК» повідомлено, що на ім`я ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_2 випущено платіжну карту № НОМЕР_1 до рахунка НОМЕР_3 , валюта UAH. Повний номер карти НОМЕР_4 . Проведено зарахування коштів на рахунок ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 по платіжній карті №5351290182190042 за 14.02.2022 в сумі 17 700,00 грн. В підтвердження зарахування коштів надано витяг з виписки по рахунку до платіжної картки № НОМЕР_4 період з 14.02.2022 по 19.02.2025 у сумі 17 700,00 грн., у форматі, що наявний у банка.

У виписці за картковим рахунком за період з 14.02.2022 по 19.02.2022 зазначено, що 14 лютого 2022 відбулось зарахування грошових коштів з картки НОМЕР_5 на картковий рахунок через Master Card/Visa/ НОМЕР_6 /UA/KYIV/VUL в сумі 17 700, 00 грн.

Відповідно до розрахунку заборгованості ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» за кредитним договором № 634009948 ОСОБА_1 станом на 30.10.2023 має заборгованість в розмірі 20224,02 грн., яка складається з: 17 700 грн- тіло кредиту, 2524,02 грн – відсотки за кредитом.

Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як передбачено ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Згідно зі ст. 517 ЦК України, первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

За змістом ч. 3 ст.12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).

У ч. 2 ст. 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Верховний Суд у ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 18 листопада 2019 року у справі №902/761/18, від 14 вересня 2021 року у справі №910/14452/20). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року справі №129/1033/13-ц (провадження №14-400цс19).

Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує на довіру.

Принцип змагальності полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог (ст. ст. 12, 81 ЦПК України). Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторін. Тобто, сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу сама концепція змагальності втрачає сенс.

Кредитний договір, як і договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Доказом надання кредитодавцем позичальнику кредитних коштів є саме первинні документи, вимоги до яких встановлені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Аналогічні за змістом висновки, викладені і у постанові Верховного Суду від 11 вересня 2019 року по справі №755/2284/16-ц.

При цьому, у разі заміни первісного кредитора у зобов`язанні, останній повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення, в тому числі і первинні документи, що підтверджують факт виконання свого обов`язку перед позичальником, тобто факт надання коштів у кредит.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №342/180/17, кредитор має довести надання позичальникові грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених договором.

У постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 16.05.2020 у справі №200/5647/18, від 28.10.2020 року у справі №760/7792/14-ц, від 26.05.2021 у справі №204/2972/20 викладена правова позиція стосовно належних доказів, які підтверджують наявність заборгованості за укладеними кредитними договорам. Належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеними кредитними договорами та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Згідно норм статті 46 Закону України «Про платіжні послуги»: а) порядок виконання платіжних операцій, у тому числі обмеження щодо виконання платіжних операцій з використанням конкретних платіжних інструментів, визначається цим Законом та нормативно-правовими актами НБУ; б) виконання платіжних операцій у платіжній системі здійснюється відповідно до правил такої платіжної системи з урахуванням вимог цього Закону; в) надавач платіжних послуг має право виконувати платіжні операції користувачів за допомогою/з використанням однієї чи кількох платіжних систем, учасником яких він є, або залучати для виконання платіжних операцій інших надавачів платіжних послуг як посередників г) надавач платіжних послуг отримувача під час виконання платіжної операції з метою встановлення належного отримувача коштів за платіжною операцією зобов`язаний перевірити в платіжній інструкції відповідність: - номера рахунку отримувача та коду отримувача (коду юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України/податкового номера або серії (за наявності) та номера паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); або - унікального ідентифікатора отримувача. д) надавач платіжних послуг отримувача зараховує кошти за платіжною операцією на рахунок отримувача лише у разі, якщо зазначена у пункті 1 або 2 цієї частини інформація, яку він перевіряє відповідно до вимог цієї частини, відповідає тій інформації про отримувача, що зберігається у такого надавача платіжних послуг. У разі невідповідності номера рахунку та/або коду отримувача надавач платіжних послуг отримувача має право: 1) зупинити проведення платіжної операції на строк до чотирьох робочих днів та зарахувати кошти на відповідний рахунок для встановлення належного отримувача. У разі неможливості встановлення належного отримувача надавач платіжних послуг отримувача зобов`язаний не пізніше четвертого робочого дня після надходження коштів повернути їх надавачу платіжних послуг платника із зазначенням причини повернення; 2) не уточнювати номер рахунку та/або код отримувача. У такому разі надавач платіжних послуг отримувача зобов`язаний повернути кошти надавачу платіжних послуг платника не пізніше наступного робочого дня після їх надходження із зазначенням причини повернення.

Зважаючи на вищенаведені норми Закону про платіжні послуги у разі, якщо б під час виконання платіжної операції щодо перерахування кредитних коштів відповідачу, відомості про нього, як про належного отримувача кредиту не підтвердились, то операція із зарахування таких коштів взагалі б не відбулась.

Відповідно до ч.2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Банк має право самостійно визначати інші додаткові реквізити первинних документів у паперовій/електронній формі.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунків позичальника є належаними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто, виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитними договорами.

В ході розгляду справи ухвалою суду витребувано докази з банківської установи, так ТОВ «УКРСИББАНК» надав суду виписку за картковим рахунком клієнта ОСОБА_1 та представником відповідача адвокатом Ленським І.О. також надано виписку з карткового рахунку ОСОБА_1 , в яких зазначені необхідні реквізити, вказані відомості становлять банківську таємницю, у виписках зазначено про зарахування коштів в сумі 17 700 грн., вказані документи відповідає критеріям належності та достовірності, яким повинні відповідати засоби доказування у цивільному процесі.

Крім того, твердження представника відповідача про те, що кошти отримані від невідомої особи, не свідчить про те, що вони не отримані від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», оскільки відповідач уклав кредитний договір на підставі чого в строки зазначеному в договорі, на рахунок вказаний відповідачем та в сумі зазначеній в договорі ОСОБА_1 отримав кошти, використав їх та не повідомив банк, про помилкове перерахування коштів.

Також, суд звертає увагу на те, що кредитний договір підписаний ОСОБА_1 електроннним одноразовим ідентифікаторм MNV7ХЕ53 та те, що представник відповідача зазначає про підтвердження отримання ОСОБА_1 кредитних коштів саме в розмірі 17 700 грн, на рахунок № № НОМЕР_4 , який зазначений в кредитному договорі № 634009948 та як було зазначено в судовому засіданні вказані кредитні кошти отримав, суд вважає, що наявні докази свідчать про отримання цих коштів від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», оскільки договір підписаний та кошти отримані відповідачем саме в тому розмірі в якому зазначено в договорі та на рахунок відповідача, який також зазначений в кредитному договорі, а виписки по рахункам є належними доказами, які підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують запис про операцію та є підтвердженням виконаних за день операцій.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 634009948 від 14.02.2022 в розмірі 20 224,02 грн, вказана сума заборгованості відповідачем не оспорювалась, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат між сторонами, в тому числі й щодо стягнення витрат на правову допомогу, суд зазначає таке.

Частиною 1 статті 133 ЦПК України визначено перелік витрат, пов`язаних з розглядом справи, в тому числі є витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до статті 134 ЦПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

В додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) зроблено висновки, що «при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін».

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку, а також документи, що свідчать про фактичне надання таких послуг.

До матеріалів справи долучено договір про надання правової допомоги № 09/07/25-01 від 09.07.2025, додаткову угоду №25770571333 до договору від 09.07.2025, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, а також акт прийому-передачі наданих послуг від 17.07.2025 з переліком наданих послуг у розмірі 7 000 грн.

Враховуючи критерій реальності наданих адвокатських послуг, розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи, з урахуванням її складності, суд вважає, що стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу слід зменшити до 5 000 грн.

Згідно з ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 2422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000 грн.

Враховуючи викладене вище на підставі ст.ст. 512,526, 1049,1054 ЦК України та керуючись ст.ст.12, 13, 81, 133, 141, 259, 263-265-268, 274, 354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ :

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС», код ЄРДПОУ 3545404324 заборгованість за кредитним договором № 634009948 від 14.02.2022 в розмірі 20 224 (двадцять тисяч двісті двацдять чотири) грн. 02 коп., судовий збір в розмірі 2422,40 грн. та 5000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

В іншій частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду через Коростишівський районний суд протягом тридцяти днів з дня оголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС», код ЄРДПОУ 42986956, місцезнаходження: м. Київ, вул.Харківське шосе, будинок 19, офіс 2005.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце рєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя Роман ВАСИЛЕНКО