Суд: Хмельницький окружний адміністративний суд
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: військового обліку, мобілізаційної підготовки та мобілізації
Дата: 11 березня 2026 р.
Справа: №560/15774/25
Суддя: Козачок І.С.
Справа № 560/15774/25
РІШЕННЯ
іменем України
12 березня 2026 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Козачок І.С. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) , ІНФОРМАЦІЯ_2 , НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_3 ) про визнання протиправними дій, скасування наказів,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 , НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_3 ), в якому просить визнати протиправним та скасувати наказ про призов на військову службу під час мобілізації, визнати протиправним нерозгляд його заяви про надання відстрочки, визнати незаконним та скасувати наказ про зарахування до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 , прийняття на військову службу та призначення на посаду. В обґрунтування позову зазначає, що має право на отримання відстрочки від призову на військову службу, для чого звернувся до органу ТЦК та СП. Разом з тим, до прийняття рішення про надання відстрочки його було мобілізовано на військову службу, що вважає неправомірним.
ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) у відзиві просить відмовити у задоволенні позову, вказуючи про відсутність протиправності у діях.
ІНФОРМАЦІЯ_2 відзив у справі не надав, проте надав витребувану судом інформацію.
Справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
Відповідно до ч. 1 статті 1 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-XII (далі Закон № 2232-XII) захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.
За змістом частини 10 статті 1 Закону № 2232-XII громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані, зокрема, проходити медичний огляд та лікування в лікувально-профілактичних закладах згідно з рішеннями комісії з питань приписки, призовної комісії або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Згідно з ч. 10 статті 2 Закону №2232-XII громадяни України, які приписуються до призовних дільниць, направляються для підготовки до військової служби, призиваються або приймаються на військову службу, та військовозобов`язані, які проходять службу у військовому резерві або призначені для комплектування посад за відповідними військово-обліковими спеціальностями під час проведення мобілізації, проходять обов`язковий медичний огляд. Порядок проходження медичного огляду затверджується Міністерством оборони України, а також центральними органами виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють керівництво військовими формуваннями, за погодженням з центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров`я.
Положеннями частини 5 статті 22 Закон України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" №3543-ХІІ передбачено, що призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади або командири військових частин (військовозобов`язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов`язаних, резервістів Служби зовнішньої розвідки України - відповідний підрозділ Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов`язаних Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Статтею 23 даного Закону визначено перелік військовослужбовців, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації та яким може бути надана відстрочка від військової служби.
Особами, що мають право на відстрочку від призову під час мобілізації відповідно до п. 9 ч. 1 статті 23 Закону України №3543-XII, є, зокрема, військовозобов`язані, зайняті постійним доглядом за хворою дружиною (чоловіком), дитиною та/або своїми батьком чи матір`ю (батьком чи матір`ю дружини (чоловіка), якщо вона сама потребує постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, померла (загинула), визнана зниклою безвісти або безвісно відсутньою, оголошена померлою, і батько чи мати дружини не має інших працездатних членів сім`ї, які зобов`язані та можуть здійснювати за ними догляд), які за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, чи рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи потребують постійного догляду.
18.05.2024 набрав чинності Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560 (далі - Порядок №560, з подальшими змінами).
Відповідно до пунктів 56, 57 Порядку №560 відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов`язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Згідно з пунктом 58 Порядку №560 за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов`язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5) особисто подають на ім`я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів. Комісія зобов`язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади. На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом. Про прийняте комісією рішення повідомляється засобами телефонного, електронного зв`язку або поштою заявнику не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення. У разі позитивного рішення військовозобов`язаному надається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою, визначеною у додатку 6. У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов`язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за формою, визначеною у додатку 7.
З наведених норм вбачається, що сама можливість надання відстрочки або право на отримання відстрочки не ототожнюється з автоматичним її наданням, позаяк наявність законодавчо визначених підстав для отримання відстрочки не свідчить про визнаний державою імунітет від призову на військову службу.
Верховний Суд у постанові від 01.10.2024 у справі №160/10728/23 щодо аналогічних правовідносин прийшов до висновку, що право на відстрочку від призову на військову службу повинно бути реалізоване військовозобов`язаним шляхом вчинення ним активних та своєчасних дій з метою його оформлення у відповідний, визначений законом спосіб уповноваженим органом (зокрема, районним або міським територіальним центром комплектування та соціальної підтримки). Водночас, реалізація такого права повинна бути здійснена до моменту набуття особою статусу військовослужбовця.
Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд виходить з такого.
Як вбачається з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 15.05.2025 №349, витяг з якого наданий на ухвалу суду, ОСОБА_1 14.05.2025 був призваний на військову службу по мобілізації до військової частини НОМЕР_3 відповідно до поіменного списку № 4238.
Позивач вказує на бездіяльність відповідача щодо нерозгляду його заяви про надання відстрочки від призову по мобілізації, водночас належні докази звернення з такою заявою до ІНФОРМАЦІЯ_3 суду не надає. Крім того, як зазначає сам відповідач у листі №1099/6/1011 від 02.03.2026, ОСОБА_1 із заявою щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації не звертався.
Позивач також вказує на те, що його представник (адвокат) звертався до ІНФОРМАЦІЯ_2 з адвокатським запитом, у якому просив надати інформацію щодо перевірки наявності підстав для надання ОСОБА_1 відстрочки та щодо подання останнім відповідної заяви.
У той же час, ця обставина належними доказами не підтверджується, адже у справі відсутній вказаний адвокатський запит. Крім того, саме по собі звернення адвоката не звільняє особу від необхідності особисто звернутись до уповноваженого органу з метою реалізації права на отримання відстрочки.
З огляду на це, вказані вище обставини не підтверджують бездіяльність відповідача.
Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №560 від 16.05.2024, передбачено, що для отримання відстрочки військовозобов`язаний зобов`язаний особисто подати до територіального центру комплектування та соціальної підтримки відповідну заяву разом із документами, що підтверджують право на відстрочку. Лише після надходження такої заяви та підтвердних документів уповноважена комісія розглядає питання щодо надання відстрочки.
Суд враховує те, що у справі відсутні належні докази звернення позивача до ІНФОРМАЦІЯ_3 або її територіального відділу із заявою про надання відстрочки.
Питання щодо того, чи є підтвердженими належними доказами безпосередні підстави для отримання позивачем відстрочки, суд по суті не оцінює, адже вирішення вказаного питання знаходиться у компетенції органу військового управління. Оскільки судом не встановлено і доказами не підтверджено, що заява позивача на оформлення відстрочки була надіслана відповідачу ( і отже повинна була бути ним розглянута) суд не повинен вирішувати питання про наявність або відсутність у позивача відповідного права, адже це питання ще не було по суті розглянуте належною особою.
Водночас, як вбачається з наявних у справі доказів, на момент мобілізації та до цього ОСОБА_1 перебував у статусі військовозобов`язаного, не маючи належним чином оформленого рішення про надання йому відстрочки.
Позивач, крім того, посилається на те, що під час призову на військову службу відповідачем не було враховано інформацію щодо наявних у нього захворювань, отриманих травм, поранень.
Разом з тим, у матеріалах справи відсутні медичні документи або інші належні докази, які б підтверджували наявність у позивача на момент призову таких захворювань чи станів здоров`я, що могли б впливати на висновок щодо його придатності до військової служби. Також позивачем не надано доказів того, що відповідні медичні документи подавались до територіального центру комплектування та соціальної підтримки або до військово-лікарської комісії, однак не були враховані останніми під час прийняття рішення щодо призову.
За таких обставин доводи позивача щодо порушення відповідачем процедури проведення медичного огляду або неврахування відповідної інформації про стан здоров`я, не є підтверджені належними доказами.
З огляду на це, суд не вбачає протиправності у діях ІНФОРМАЦІЯ_3 в частині призову позивача на військову службу.
Верховний Суд у постанові від 05.02.2025 у справі №160/2592/23 вказав на те, що процедура призову військовозобов`язаного на військову службу під час мобілізації є незворотною, тобто такою, що вже відбулась, тому навіть визнання процедури призову протиправною не спричинює відновлення попереднього становища особи, призваної на військову службу.
Крім того, з моменту призову на військову службу під час мобілізації та зарахування до списків особового складу військової частини позивач набув статус військовослужбовця, а правовідносини щодо проходження ним військової служби регулюються спеціальним законодавством.
У разі наявності підстав для звільнення з військової служби позивач не позбавлений можливості реалізувати свої права у встановленому законодавством порядку, зокрема шляхом подання відповідного рапорту командуванню військової частини про звільнення з військової служби за наявності передбачених законом підстав.
Водночас, оскільки в межах спірних правовідносин судом не встановлено порушення відповідачем вимог закону щодо здійснення призову позивача, а також щодо вирішення питань, пов`язаних з наданням відстрочки, похідні вимоги про скасування наказу про призов на військову службу, скасування наказу про зарахування до списків особового складу військової частини задоволенню також не підлягають.
У цьому випадку судом не встановлені і сторонами не надані належні докази, які б свідчили про протиправність дій ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) та НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_3 ) у частині видання відповідних наказів.
Отже, оскільки у справі відсутні належні докази, які свідчать про порушення відповідачами відповідних процедур військового управління та вимог чинного законодавства в частині призову позивача на військову службу, у задоволенні позову слід відмовити.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ВИРІШИВ:
у задоволенні адміністративного позову - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складене 12 березня 2026 року
Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_4 )
Відповідач:ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_5 ) ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_6 ) НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_3 ) ( АДРЕСА_4 , ЄДРПОУ НОМЕР_7 )
Головуючий суддя І.С. Козачок
Оригінал: reyestr.court.gov.ua