Рішення від 11 березня 2026 р. у справі №560/10571/23 — Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/10571/23

РІШЕННЯ

іменем України

12 березня 2026 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Печеного Є.В., розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( військова частина НОМЕР_1 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – позивач) звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) (далі – Національна академія ДПСУ, Академія, відповідач), у якому просить: визнати протиправною бездіяльність Національної академії ДПСУ щодо ненарахування та невиплати йому додаткової винагороди, встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі – Постанова №168), за період з 01.08.2022 по 12.10.2022, виходячи з розміру 100 000 грн з розрахунку за один місяць, але пропорційно усьому часу його участі в бойових діях чи у здійсненні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії; зобов`язати Національну академію ДПСУ нарахувати і виплатити йому додаткову винагороду, встановлену Постановою №168, за період з 01.08.2022 по 12.10.2022, виходячи з розміру 100 000 грн з розрахунку за один місяць, але пропорційно усьому часу його участі в бойових діях чи у здійсненні зазначених заходів.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 15.11.2023 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 25.02.2025 року, відмовлено у задоволенні позову.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 19.06.2025 касаційну скаргу представника позивача задоволено частково; рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 15.11.2023 року і постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 25.02.2025 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції - Хмельницького окружного адміністративного суду.

Ухвалою від 02.07.2025 Хмельницького окружного адміністративного суду в особі головуючого-судді Печеного Є.В. прийнято до свого провадження адміністративну справу № 560/10571/23; ухвалено розглянути справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що він проходить військову службу у ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ).

Вказує, що у період з 3 липня до 12 жовтня 2022 року він перебував у службовому відрядженні в оперативному підпорядкуванні ІНФОРМАЦІЯ_3 , з 13 жовтня 2022 року в оперативному підпорядкуванні ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Стверджує, що у період з 1 серпня до 31 жовтня 2022 року безпосередньо приймав участь у бойових діях та забезпечував здійснення заходів з національної безпеки та оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів.

Посилається на те, що виплата додаткової винагороди, яка визначена Постановою №168, відбувалась із порушенням вимог чинного законодавства, адже виплачувалась не в повному обсязі, а саме не в розмірі: 100 000 грн з розрахунку на місяць, а лише 30 000 грн.

Позивач вважає, що така бездіяльність відповідача порушує його право на отримання грошового забезпечення , у зв`язку з чим звернувся до суду за захистом своїх прав.

Національна академія ДПСУ у відзиві на позов позовні вимоги не визнає повністю і вважає, що вони не ґрунтуються на законі, є безпідставними, а тому не підлягають задоволенню.

Вказує, що у Національній академії відсутні правові підстави для нарахування та виплати позивачу збільшеної додаткової винагороди за період з 01 серпня 2022 року по 12 жовтня 2022 року в розмірі до 70 000 гривень у зв`язку із не поданням ІНФОРМАЦІЯ_4 у відповідності до вимог абзацу 2 пункту 11 та додатку №2 до наказу АДПСУ №392 даних про безпосередню участь позивача у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах ведення бойових дій у період здійснення зазначених заходів.

Стверджує, що ІНФОРМАЦІЯ_2 діяла у спосіб, який визначений відомчими нормативно – правовими актами та у відповідності до діючого законодавства.

Посилається на те, що жодної бездіяльності чи протиправності в діях посадових осіб Національної академії не має, оскільки нарахування та виплата додаткової грошової винагороди в підвищеному розмірі до 70000 грн., передбаченому Постановою № 168, позивачу за період з 01 серпня 2022 по 12 жовтня 2022 року, може бути здійснена лише після належного підтвердження його участі у бойових діях або заходах від ІНФОРМАЦІЯ_4 із зазначенням кількості днів такої безпосередньої участі у бойових діях або заходах.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини.

Позивач проходить військову службу в Національній академії ДПСУ.

У період з 3 липня до 12 жовтня 2022 року позивач на підставі наказу ректора ІНФОРМАЦІЯ_1 № 270-ВВ від 4 липня 2022 року перебував у службовому відрядженні з метою участі у виконанні бойових (спеціальних) завдань з відсічі збройної агресії російської федерації на ділянці ІНФОРМАЦІЯ_3 та на ділянці НОМЕР_2 прикордонного загону.

З 13 жовтня до 23 січня 2023 року позивач на підставі наказу ректора Національній академії Державної прикордонної служби України № 434-ВВ від 19 жовтня 2022 року перебував у службовому відрядженні з метою участі у виконанні бойових (спеціальних) завдань з відсічі збройної агресії російської федерації на ділянці ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Відповідно до довідки виданої командиром ІНФОРМАЦІЯ_4 (військова частина НОМЕР_3 ) від 14 жовтня 2022 року №3055 молодший сержант ОСОБА_1 брав безпосередню участь в бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії з 4 липня до 12 жовтня 2022 року.

Підстава видачі цієї довідки: бойове розпорядження Головнокомандувача ЗС України від 23 червня 2022 року № 4346, бойовий наказ Адміністрації державної прикордонної служби України №106Т від 27 червня 2022 року.

Начальник відділу медичного забезпечення, рапортами клопотав перед вищим командуванням про виплату збільшеної додаткової винагороди в розмірі: 70000 грн пропорційно часу участі в бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії за серпень, вересень та жовтень 2022 року, зокрема і ОСОБА_1 .

Факт перебування позивача у відпустці за сімейними обставинами у період з 22.09.2022 по 01.10.2022 сторонами не заперечується.

Водночас доказів того, що у решту часу в спірний період позивач не ніс службу та не виконував завдань у складі відрядженого підрозділу, відповідачем не подано.

Оскільки відповідач не виплатив додаткову винагороду, встановлену постановою № 168, за період участі у бойових діях, за спірний період, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із такого.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Також суд вказує на те, що адміністративний суд перевіряє рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень ретроспективно, тобто зважаючи на ті обставини, які існували у минулому на момент прийняття оспорюваного рішення, вчинення дій або бездіяльності.

Отже, суд, оцінюючи оспорювані рішення, дії або бездіяльність виходить лише з тих мотивів, якими керувався суб`єкт владних повноважень при прийнятті рішень, вчиненні дій або бездіяльності.

Такий підхід неодноразово відображений у практиці Верховного Суду при вирішенні публічно-правових спорів, зокрема, у постанові від 21.05.2019 у справі № 0940/1240/18.

Згідно з частиною першою статті 6 та частиною першою статті 14 Закону України «Про Державну прикордонну службу України» від 03.04.2003 №661-IV (у редакції, чинній у спірний період), Державна прикордонна служба України є правоохоронним органом спеціального призначення і має таку загальну структуру: центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону; територіальні органи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону; Морська охорона, яка складається із загонів морської охорони; органи охорони державного кордону - прикордонні загони, окремі контрольно-пропускні пункти, авіаційні частини; розвідувальний орган центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.

До особового складу Державної прикордонної служби України входять військовослужбовці та працівники Державної прикордонної служби України.

Частини перша, друга, четверта статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII (у редакції, чинній у спірний період) передбачають, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Порядок і розміри грошового забезпечення військовослужбовців, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних навчальних закладів для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (у редакції, чинній у спірний період) встановлено таке.

Згідно із п. 1 вказаної Постанови, установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць (крім осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, яким така винагорода виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення.

Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які: у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії; захоплені в полон (крім тих, які добровільно здалися в полон) або є заручниками, а також інтерновані в нейтральні держави або безвісно відсутні (у разі, коли зазначені події сталися як до введення воєнного стану, так і після його введення); загинули (померли внаслідок отриманих після введення воєнного стану поранень, травм), - виплата здійснюється за весь місяць, у якому особа загинула (померла).

Згідно із п. 2-1 зазначеної Постанови, установлено, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.

Верховний Суд у постанові від 06.06.2024 у справі №200/706/23 (з урахуванням висновків, викладених у постанові від 06.04.2023 у зразковій справі №260/3564/22), роз`яснив, що зміна формулювання «30 000 грн щомісячно» на «до 30 000 грн у розрахунку на місяць пропорційно часу служби» не означає зменшення розміру додаткової винагороди, а вказує на необхідність її нарахування пропорційно фактичному часу виконання відповідних завдань.

Для реалізації Постанови №168 Адміністрація ДПСУ видала, зокрема, такі накази: наказ від 31.03.2022 №164-АГ «Про реалізацію вимог Постанови №168» – застосовувався, у тому числі, у період з 01.04.2022 по 30.07.2022; наказ від 30.07.2022 №392-/0/81-22-АГ «Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168» – уведений в дію з 01.08.2022, тобто саме він регулює порядок та умови виплати додаткової винагороди у спірний період з 01.08.2022 по 12.10.2022; наказ від 09.12.2022 №628/0/81-22-АГ «Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168» – застосовується з 01.12.2022.

Верховний Суд у своїй сталій практиці послідовно зазначає, що ці накази мають підзаконний характер, спрямовані на практичну реалізацію Постанови №168 і не можуть звужувати обсяг прав, наданих військовослужбовцям цією постановою.

Пункт 2 наказу №392-/0/81-22-АГ (у редакції, чинній у серпні–жовтні 2022 року) визначає перелік бойових дій та заходів, участь у яких дає військовослужбовцям право на збільшену додаткову винагороду до 100 000 грн у розрахунку на місяць.

Пункт 4 наказу №392-/0/81-22-АГ встановлює, що підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходах здійснюється на підставі сукупності наявної інформації у таких документах, як бойові накази (розпорядження), журнали бойових (службово-бойових) дій, бойові донесення, рапорти командирів тощо.

Пункт 5 наказу №392-/0/81-22-АГ передбачає, що для відряджених військовослужбовців безпосередня участь додатково підтверджується довідкою керівника органу ДПСУ (органу військового управління), до якого відряджено військовослужбовця, із зазначенням періоду (кількості днів) участі та посиланням на документи, передбачені пунктом 4.

Верховний Суд у постановах від 21.12.2023 у справі №200/193/23, від 21.03.2024 у справі №560/12539/22, від 23.05.2024 у справі №360/334/23, від 06.06.2024 у справі №200/706/23, від 26.06.2024 у справі №200/216/23, від 28.08.2024 у справі №200/214/23, а також у постанові від 19.06.2025 у цій справі №560/10571/23 сформував, зокрема, такі правові підходи, істотні для вирішення цього спору.

Накази Адміністрації ДПСУ №164-АГ, №392-/0/81-22-АГ, №628/0/81-22-АГ є підзаконними актами, спрямованими на практичну реалізацію Постанови №168, та не можуть звужувати права військовослужбовців, гарантовані цією постановою.

Перелік документів, якими підтверджується безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або заходах (пункти 4, 5 наказу №392-/0/81-22-АГ), є альтернативним, а не суто кумулятивним, і включає, зокрема, довідки командирів військових частин (загонів) про участь у бойових діях або заходах із зазначенням періоду участі.

Для відряджених військовослужбовців підтвердження безпосередньої участі у бойових діях може здійснюватися довідкою командира військової частини (органу), до якої військовослужбовець був відряджений, при цьому відповідальність за зміст такої довідки несе уповноважений командир, який її видав.

Формальні порушення документообігу між військовими частинами (ненадходження списків за додатком, несвоєчасне надсилання довідок, неповнота відомостей тощо) не можуть бути підставою для позбавлення військовослужбовця права на збільшену додаткову винагороду, якщо наявні інші документи, що підтверджують фактичну участь у бойових діях або заходах.

В адміністративних справах щодо протиправної бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок доказування правомірності такої бездіяльності покладається на відповідача (частина друга статті 77 КАС України). Саме відповідач має довести, що у нього не було правових і фактичних підстав для нарахування і виплати додаткової винагороди.

Суди зобов`язані всебічно, повно та об`єктивно досліджувати весь комплекс доказів, у тому числі довідки, рапорти, витяги з журналів бойових дій, накази про відрядження, та надавати мотивовану оцінку кожному істотному аргументу сторін.

Повертаючись до обставин справи № 560/10571/23, суд вказує на таке.

У даній справі бездіяльність відповідача полягає у ненарахуванні та невиплаті позивачу збільшеної додаткової винагороди за період з 01.08.2022 по 12.10.2022.

Виплата такої винагороди згідно з Постановою №168 та наказом №392-/0/81-22-АГ мала здійснюватися щомісяця (у поточному місяці за попередній) на підставі наказів начальника органу ДПСУ (пункт 12 наказу №392-/0/81-22-АГ).

Отже, оцінка правомірності бездіяльності Академії здійснюється станом на дати, коли мали бути прийняті (або могли бути прийняті) рішення про нарахування відповідних сум за серпень, вересень та частину жовтня 2022 року.

Так, із матеріалів справи вбачається, що на момент спірних правовідносин у розпорядженні Академії були, щонайменше: наказ ректора про направлення позивача у відрядження для виконання бойових (спеціальних) завдань з відсічі збройної агресії рф; довідка ІНФОРМАЦІЯ_4 (військова частина НОМЕР_3 ) від 14.10.2022 №3055, у якій підтверджено безпосередню участь позивача у бойових діях або заходах за період з 04.07.2022 по 12.10.2022; рапорти начальника відповідного підрозділу Академії про виплату (нарахування) позивачу збільшеної додаткової винагороди за серпень, вересень, жовтень 2022 року; витяги з журналів службово-бойових дій зведеного загону, що свідчать про виконання у спірний період позивачем бойових (спеціальних) завдань, характер яких відповідає пункту 2 наказу №392-/0/81-22-АГ.

Зазначені документи узгоджуються між собою, свідчать про перебування позивача у складі підрозділу, який виконував бойові (спеціальні) завдання, та прямо вказують на його безпосередню участь у таких діях/заходах у спірний період.

Водночас, відповідач не надав суду доказів, які б спростовували викладені у довідці №3055, рапортах та витягах з журналу службово-бойових дій відомості.

Доводи відповідача фактично зводяться до: формальної невідповідності довідки №3055 вимогам наказу №392-/0/81-22-АГ; відсутності в Академії списків за додатком 2 до цього наказу; наявності в позивача періоду відпустки.

Однак, з урахуванням викладених вище правових позицій Верховного Суду, суд виходить з того, що сам по собі факт ненадходження списків за додатком 2 не позбавляє значення інших документів, а довідка командира військової частини, до якої відряджений військовослужбовець, може бути належним підтвердженням безпосередньої участі у бойових діях або заходах за умови, що її зміст узгоджується з іншими доказами у справі.

У даному випадку довідка №3055: видана командиром військової частини, у підпорядкуванні якої позивач перебував у відрядженні; містить зазначення періоду безпосередньої участі; містить посилання на бойові розпорядження та накази, на підставі яких позивач залучався до бойових (спеціальних) завдань; за змістом кореспондується з рапортами та витягами з журналів службово-бойових дій.

Отже, суд доходить висновку, що сукупність наявних у справі документів відповідає вимогам пунктів 4, 5 наказу №392-/0/81-22-АГ щодо підтвердження безпосередньої участі позивача у бойових діях або заходах у спірний період (за винятком днів, коли позивач перебував у відпустці).

Щодо впливу відпустки позивача на його право на збільшену винагороду, то суд зазначає таке.

Факт перебування позивача у відпустці за сімейними обставинами з 22.09.2022 по 01.10.2022 судом враховується.

Разом з тим: позивач не заявляв вимог про нарахування збільшеної винагороди за дні відпустки як за дні безпосередньої участі у бойових діях; Постанова №168 та наказ №392-/0/81-22-АГ передбачають пропорційність збільшеної додаткової винагороди часу безпосередньої участі у бойових діях або заходах; отже, дні, у які військовослужбовець не виконував таких завдань (у тому числі, дні відпустки), не підлягають оплаті за ставкою 100 000 грн у розрахунку на місяць, але це не нівелює право на отримання збільшеної винагороди за інші дні спірного періоду, коли участь у бойових діях/заходах підтверджена.

У той же час, відповідач, посилаючись на наявність відпустки, обмежився загальним твердженням про відсутність підстав для виплати збільшеної винагороди в цілому за спірний період і не довів, що в інші дні цього періоду позивач не перебував у районі виконання бойових завдань або не виконував завдання, передбачені пунктом 2 наказу №392-/0/81-22-АГ.

Згідно з частиною другою статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Суд зазначає, що на момент ухвалення рішень (чи фактичного ухилення від їх ухвалення) щодо нарахування та виплати позивачу збільшеної додаткової винагороди за серпень–жовтень 2022 року Академія: мала у своєму розпорядженні відомості про перебування позивача у складі відрядженого підрозділу в районі ведення бойових дій; отримала довідку №3055, рапорти та інші документи, що підтверджують безпосередню участь позивача у бойових діях/заходах; не ініціювала належної перевірки або уточнення інформації у військової частини, яка видала довідку, та не надала суду доказів того, що зміст цієї довідки є недостовірним.

За таких обставин суд дійшов висновку, що відповідач не довів правомірності своєї бездіяльності у спірних правовідносинах, а його відмова у нарахуванні та виплаті позивачу додаткової винагороди у збільшеному розмірі за наявності зазначених документів є протиправною.

З огляду на наведене вище, перша позовна вимога про визнання протиправною бездіяльності ІНФОРМАЦІЯ_5 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо ненарахування та невиплати позивачу додаткової винагороди, встановленої Постановою №168, за період з 01.08.2022 по 12.10.2022 є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

При цьому, суд виходить з того, що йдеться саме про додаткову винагороду у розмірі до 100 000 грн у розрахунку на місяць пропорційно часу безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, як це передбачено пунктом 1 Постанови №168 у редакції, чинній у спірний період.

Друга позовна вимога сформульована як вимога зобов`язати Академію нарахувати і виплатити позивачу додаткову винагороду, встановлену Постановою №168, виходячи з розміру 100 000 грн з розрахунку за один місяць, але пропорційно усьому часу його участі в бойових діях або зазначених заходах за період з 01.08.2022 по 12.10.2022.

При цьому, позивач не просить стягнути конкретну фіксовану суму коштів, а визначає формулу розрахунку – 100 000 грн/місяць пропорційно часу участі.

У той же час: у матеріалах справи є документи, які дають змогу визначити період безпосередньої участі позивача у бойових діях/заходах; точна кількість днів участі підлягає встановленню на підставі документів, що знаходяться у розпорядженні відповідача.

Відповідно до змісту статті 245 КАС України суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії, якщо їх невчинення є протиправним.

При цьому, суд не підміняє собою орган, уповноважений здійснювати розрахунок грошового забезпечення, але може визначити обов`язкові для такого органу критерії та підхід до оцінки доказів.

З урахуванням цього суд вважає за можливе задовольнити другу позовну вимогу в повному обсязі, зобов`язавши відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, встановлену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 (у редакції, чинній у період з 01.08.2022 по 12.10.2022), у розмірі 100 000 (ста тисяч) гривень у розрахунку на місяць пропорційно часу його безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії за період з 01.08.2022 по 12.10.2022.

Такий спосіб захисту відповідає змісту позовних вимог, узгоджується з положеннями законодавства України, яке регламентує спірні правовідносини, і не виходить за межі заявленого позову.

Отже, позовні вимоги у цій справі підлягають задоволенню повністю.

Інші аргументи сторін не спростовують висновків суду за результатами розгляду справи, які зазначені вище.

Щодо інших доводів сторін, суд також зазначає, що, відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

У рішенні ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії», заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін.

Підстави для розподілу судових витрат у цій справі відсутні.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 – задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», за період з 01.08.2022 по 12.10.2022 у розмірі 100 000 (ста тисяч) гривень у розрахунку на місяць пропорційно часу його його безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії рф.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, встановлену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», за період з 01.08.2022 по 12.10.2022 у розмірі 100 000 (ста тисяч) у розрахунку на місяць пропорційно часу його його безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії рф.

Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_4 )

Відповідач:ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_5 )

Головуючий суддя Є.В. Печений