Рішення від 11 березня 2026 р. у справі №274/855/26 — Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області

Справа № 274/855/26

Провадження № 2/0274/1523/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

заочне

12.03.2026 м. Бердичів

Суддя Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області Большакова Т. Б. за участю секретаря судового засідання Гориніної Ю. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів,

ВСТАНОВИВ:

І. Короткий зміст позовних вимог

ОСОБА_3 звернулася до суду з указаним позовом, у якому просить суд:

- розірвати шлюб, укладений між нею та відповідачем, який було зареєстровано 08.08.2008 відділом реєстрації актів цивільного стану Ємільчинського районного управління юстиції Житомирської області, актовий запис № 32;

- стягувати аліменти з ОСОБА_2 на утримання дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі - у розмірі 5000,00 грн, починаючи з дня звернення з позовною заявою до суду і до досягнення дитиною повноліття.

- стягнути з відповідача судові витрати.

Позов обґрунтовано тим, що 08.08.2008 між нею та відповідачем укладено шлюб, який зареєстровано Відділом РАЦС Ємільчинського РУЮ Житомирської області, актовий запис №32.

Від цього шлюбу у них народилася дочка — ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка зареєстрована і проживає разом із нею.

Починаючи з 2025, шлюбні відносини між нею і відповідачем фактично припинилися, у зв`язку з повною втратою взаємного почуття любові та поваги. Спільне проживання стало неможливим через систематичні конфлікти, ініціатором яких є відповідач. Останній зловживає алкогольними напоями, поводить себе агресивно та створює психологічний тиск на позивачку, неодноразово вчиняв фізичне насильство. Водночас, до правоохоронних органів позивачка не зверталася, оскільки перебуває у стані постійного страху за власне життя та здоров`я, обґрунтовано побоюючись, що звернення до поліції спровокує ще жорсткішу агресію з боку відповідача.

З цих підстав, вважає, що подальше спільне проживання з відповідачем та збереження їх шлюбу є неможливим, оскільки це становить реальну загрозу її фізичному та психічному стану. Підстави для примирення і збереження шлюбу відсутні, подальше збереження шлюбу суперечить її інтересам, порушує її право на особисту безпеку та гідні умови життя.

Крім того, відповідач ухиляється від обов`язку утримання неповнолітньої доньки - ОСОБА_5 , не надаючи жодної фінансової допомоги на її харчування, одяг, взуття, лікування, розвиток та побутові потреби.

При цьому, відповідач є працездатною особою, має задовільний стан здоров`я, не є особою з інвалідністю та не має інших осіб на утриманні (дітей, непрацездатних батьків тощо). Попри відсутність офіційного працевлаштування, відповідач має стабільний дохід від діяльності у сфері технічного обслуговування транспортних засобів. Зокрема, він орендує гаражне приміщення в районі залізничного вокзалу м. Бердичева, де на постійній основі надає платні послуги з ремонту легкових та великогабаритних автомобілів. За наявною інформацією, щомісячний дохід відповідача від вказаної діяльності становить понад 20 000,00 грн. Проте, вказані кошти відповідач витрачає виключно на власні потреби, повністю ігноруючи фінансові потреби дитини.

Наразі донька ОСОБА_6 перебуває на повному фінансовому утриманні позивачки, Зокрема, дитина навчається у Бердичівському педагогічному фаховому коледжі, та у період з 01.09.2024 по 31.12,2025 р. отримувала стипендії за місцем навчання, що покладає додатковий тягар витрат виключно на позивачку.

Враховуючи необхідність забезпечення дитини повноцінним харчуванням, одягом та належним рівнем життя, зважаючи на реальну фінансову спроможність відповідача, його стан здоров`я і його обов`язок утримувати дитину, позивачка вважає за доцільне стягнути з нього аліменти у твердій грошовій сумі — 5 000 грн щомісяця. Такий розмір є обгрунтованим, відповідає інтересам дитини та забезпечить її мінімальні базові потреби, які позивачка наразі покриває самостійно.

Указані обставини стали підставою звернення до суду з цим позовом.

ІІ. Процедура та позиції сторін

Ухвалою суду від 10.02.2026 відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Учасники провадження в судове засідання не з`явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Позивач подала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримує, не заперечує проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому порядку, причини неявки суду не повідомляв, правом на подачу відзиву не скористався, заяви про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Згідно ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Оскільки в матеріалах справи зібрано достатньо доказів про взаємовідносини сторін, суд вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності учасників провадження, які належним чином повідомлені про день, час та місце розгляду справи, суд вважає за можливе за згодою позивача провести заочний розгляд справи.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного пристрою не здійснювалося на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

ІІІ. Національне законодавство, що підлягає застосуванню

Згідно ст. 51 Конституції України та ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді дружини і чоловіка, примус до шлюбу не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Відповідно до ст. 55 СК України дружина та чоловік зобов`язані спільно піклуватись про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім`ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги. Чоловік зобов`язаний утверджувати в сім`ї повагу до матері. Дружина зобов`язана утверджувати в сім`ї повагу до батька. Дружина та чоловік відповідальні один перед одним, перед іншими членами сім`ї за свою поведінку в ній.

Відповідно до ч. 3 ст. 56 СК України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до збереження шлюбних відносин є порушенням права чоловіка, дружини на свободу та особисту недоторканість.

Згідно ч. 3 ст. 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до ст. 110 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 110 СК України, позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя.

Положеннями ч. 2 ст. 112 СК України визначено, що суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Згідно з ч. 2 ст. 114 СК України, у разі розірвання шлюбу судом, шлюб припиняється у день набрання чинності рішення суду про розірвання шлюбу.

У відповідності до абз. 2 ч. 3 ст. 115 СК України, документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 51 Конституції України батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття. Повнолітні діти зобов`язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків. Сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Статтею 27 Конвенції про права дитини, яку ратифіковано Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ від 27.02.1991, передбачено право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно положень ст. 181 СК України способи виконання батьками цього обов`язку визначаються за домовленістю між батьками. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Так, мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Частина 1, 2 ст. 184 СК України визначає, що суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше.

Відповідно до ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються від дня пред`явлення позову.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

ІV. Фактичні обставини справи, встановлені судом, докази на їх підтвердження, оцінка та мотиви суду

Судом встановлено, що сторони перебувають у шлюбі, який було зареєстровано 08.08.2008 відділом реєстрації актів цивільного стану Ємільчинського районного управління юстиції Житомирської області, актовий запис № 32.

Беручи до уваги, що добровільність шлюбу - одна з основних його засад, позивач скористалася своїм правом та звернулася до суду з даним позовом, наполягає на розірванні шлюбу, враховуючи, що сторони не ведуть спільного господарства, не підтримують шлюбних стосунків, відповідач зловживає алкогольними напоями, застосовує відносно позивачки фізичне насильство, суд вважає, що подальше спільне життя і збереження шлюбу суперечить інтересам позивача, що відповідно до ст. 112 СК України є підставою для його розірвання.

Від шлюбу сторони мають дитину: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 .

Згідно витягів з реєстру територіальної громади № 2024/003575062 від 10.04.2024 та № 2024/007777455від 02.07.2024 ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно довідки № 07 від 27.01.2026, ОСОБА_4 , навчається в Бердичівському педагогічному фаховому коледжі, в період з 01.09.2024 по 31.12.2025 стипендію не отримувала.

При визначенні розміру аліментів, суд враховує потребу дитини в одержанні аліментів, матеріальне становище відповідача, те, що відповідач є особою працездатного віку, дані про інших утриманців у розпорядженні суду відсутні, та дійшов висновку, що відповідач має можливість сплачувати аліменти на утримання спільної неповнолітньої дитини сторін, однак вважає, що розмір аліментів, який заявлений позивачем, є завищеним та таким, що за встановлених обставин справи не відповідає вимогам розумності та справедливості.

У той же час позивач не надала жодних доказів того, що відповідач має змогу сплачувати аліменти у розмірі 5000,00 гривень щомісячно.

Суд враховує обов`язок обох батьків утримувати дитину, відсутність у відповідача сталого доходу, а також неподання позивачем інших доказів на підтвердження заявлених вимог, та за такого вважає, що позов підлягає частковому задоволенню - з відповідача на користь позивача підлягають стягненню аліменти на утримання дитини у твердій грошовій сумі у розмірі 2500,00 грн щомісячно, до повноліття дитини, з індексацією відповідно до закону, починаючи з 03.02.2026.

Суд вважає, що аліменти на утримання дитини у вказаному розмірі будуть достатніми для матеріального забезпечення дитини і відповідають принципу рівноправності визначених обов`язків кожного з батьків по матеріальному утриманню та забезпеченню дитини в межах своїх фінансових можливостей, умов життя, необхідних для її розвитку.

Також суд звертає увагу, що згідно ст. 185 СК України той із батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.

Також, у разі зміни обставин, які існували на час ухвалення рішення, зокрема матеріального чи сімейного стану, погіршення чи покращення стану здоров`я, розмір аліментів може бути збільшено чи зменшено.

V. Розподіл судових витрат

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

На підставі ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь позивача документально підтверджені понесені ним судові витрати у вигляді судового збору, сплаченого за позовну вимогу про розірвання шлюбу в розмірі 1331,20 грн.

Оскільки позивач звільнена від сплати судового збору за позовними вимогами про стягнення аліментів на підставі п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір", відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України судовий збір у розмірі 1331,20 грн стягується з відповідача в дохід держави.

Згідно з положеннями п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на правничу допомогу.

За правилами п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

За положеннями ч. ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження понесених витрат на надання професійної правничої допомоги в сумі 4000,00 грн позивач надає договір про надання правничої допомоги №8/26 від 02.02.2026, укладений з адвокатом Семенюк Т. М. 01.07.2024, зі змісту якої вбачається, що плата за супровід однієї справи встановлена між сторонами в розмірі 4000,00 грн, квитанцію до прибуткового ордера № 37 від 02.02.2026 про оплату послуг на суму 4000 грн, акт прийому - передачі наданих послу, який є додатком до договору №8/26 від 02.02.2026, зі змісту якого вбачається обсяг юридичних наданих послуг, а саме: виготовлення копій документів для складення позовної заяви, надання рахунку на сплату судового збору, складання позовної заяви і клопотання про розгляд справи за відсутності клієнта, подання вказаних документів до суду.

Частинами 4, 5 статті 137 ЦПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

З огляду на зазначене, враховуючи, що позов задоволено частково, суд дійшов до висновку про зменшення витрат на професійну правничу допомогу до 2000 грн., які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 259, 263-265, 268, 272, 273, 352, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів - задовольнити.

Розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який зареєстровано 08.08.2008 відділом реєстрації актів цивільного стану Ємільчинського районного управління юстиції Житомирської області, актовий запис № 32.

Стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі у розмірі 2500,00 грн з індексацією відповідно до закону, щомісячно, починаючи з 03.02.2026 та до досягнення дитиною повноліття.

Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1331,20 грн судового збору та 2000 грн понесених витрат на правову допомогу.

Стягнути з ОСОБА_2 у дохід держави судовий збір у розмірі 1331,20 грн.

Копію рішення після набрання ним законної сили направити до органу РАЦС за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга.

Позивач має право оскаржити заочне рішення шляхом подання апеляційної скарги до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

Позивач, якому рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Відповідач, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення - протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ; адреса проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Суддя Тетяна БОЛЬШАКОВА