Рішення від 11 березня 2026 р. у справі №520/20401/25 — Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 березня 2026 р. № 520/20401/25

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Полях Н.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 ) про визнання протиправними та незаконними дій, зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся представник позивача з адміністративним позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправними та незаконними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 (Код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) щодо внесення відомостей про порушення правил військового обліку з боку ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ; паспорт серії НОМЕР_3 , виданий Краснокутським РВ ГУ МВС України в Харківській області; РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів;

- визнати протиправними та незаконними дії ІНФОРМАЦІЯ_4 (Код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) щодо направлення звернення до органів Національної поліції України з метою адміністративного затримання та доставлення ОСОБА_1 до територіального центру комплектування;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_5 (Код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) виключити відомості про порушення правил військового обліку з боку ОСОБА_1 з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_5 (Код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) повідомити органи Національної поліції України про відсутність підстав для адміністративного затримання та доставлення ОСОБА_1 , а також ініціювати виключення відомостей про розшук із відповідних баз обліку Національної поліції.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження в адміністративній справі.

Сторони були належним чином повідомлені про відкриття провадження у справі.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що у спірних правовідносинах він діяв згідно чинного законодавства.

Керуючись приписами ст. 171, 257, 262 КАС України, суд зазначає, що розгляд позовної заяви здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження.

Згідно з ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

З огляду на вказане вище, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до приписів ч. 4 ст. 229 КАС України, оскільки розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи згідно із приписами ст. 258 КАС України, то фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, повно виконавши процесуальний обов`язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є громадянином України, що підтверджується копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_3 , виданого Краснокутським РВ ГУ МВС України в Харківській області.

Позивач перебуває на військовому обліку військовозобов`язаних у ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_3 .

Як зазначено позивачем у позовній заяві, у мобільному застосунку «Резерв+» він виявив відомості про наявність щодо нього статусу порушення правил військового обліку, що, на його думку, було внесено без складання відповідного протоколу чи винесення постанови про притягнення до адміністративної відповідальності. Позивач зазначає, що жодних офіційних повідомлень, викликів або документів від територіального центру комплектування та соціальної підтримки він не отримував.

Крім того, позивач вказує, що 04.06.2025 направив до ІНФОРМАЦІЯ_2 письмовий запит, у якому просив надати інформацію щодо підстав внесення відомостей про порушення правил військового обліку та копії документів, на підставі яких такі відомості були внесені до відповідних реєстрів. На підтвердження направлення зазначеного запиту позивачем надано копію заяви від 04.06.2025 та відомості про її відправлення поштовим зв`язком.

Також позивач звертався із запитом до органів Національної поліції щодо надання інформації про можливе звернення територіального центру комплектування та соціальної підтримки з метою його розшуку або доставлення до ТЦК та СП.

З наданого до матеріалів справи листа сектору поліцейської діяльності №1 Богодухівського районного відділу поліції ГУНП в Харківській області вбачається, що до поліції надійшло звернення від 4 відділу ІНФОРМАЦІЯ_4 ( АДРЕСА_3 ) щодо встановлення місцезнаходження та доставлення позивача до територіального центру комплектування та соціальної підтримки. У вказаному листі також зазначено, що у зв`язку з неявкою позивача до ТЦК та СП без поважних причин інформацію щодо нього було внесено до бази даних «Призовник, військовозобов`язаний та резервіст».

На думку позивача, внесення відповідачем відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів про порушення правил військового обліку, а також звернення до органів Національної поліції щодо його адміністративного затримання та доставлення до територіального центру комплектування та соціальної підтримки здійснено без належних правових підстав та з порушенням вимог чинного законодавства. У зв`язку з цим позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Разом з тим, у поданому до суду відзиві відповідач зазначив, що ОСОБА_1 є військовозобов`язаним та перебуває на військовому обліку, однак у встановлений законодавством строк не уточнив свої облікові та інші персональні дані після набрання чинності Законом України від 11.04.2024 №3633-IX, яким передбачено обов`язок військовозобов`язаних уточнити персональні дані протягом 60 днів.

За твердженням відповідача, факт неуточнення позивачем персональних даних підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів та відповідними даними електронних інформаційних систем.

Відповідач також зазначає, що у зв`язку з невиконанням позивачем обов`язків, передбачених законодавством про військовий облік та мобілізаційну підготовку, 10.06.2025 року за № Е2402583 було направлено електронне звернення до сектору поліцейської діяльності №1 (смт Краснокутськ) Богодухівського РВП ГУНП в Харківській області щодо адміністративного затримання та доставлення позивача до територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

При цьому відповідач вказує, що протокол про адміністративне правопорушення щодо позивача не складався, оскільки відповідно до вимог статті 254 Кодексу України про адміністративні правопорушення такий протокол складається у присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, тоді як позивач до територіального центру комплектування та соціальної підтримки не прибував.

Не погодившись із діями відповідача, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам. Суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України здійснює, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби Закон України від 25.03.1992 №2232-XII "Про військовий обов`язок і військову службу"(далі Закон №2232-ХІІ).

Згідно з частинами першою, третьої статті 1 Закону №2232-ХІІзахист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

На підставі частин першої, третьої статті 33 Закону №2232-ХІІвійськовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Військовий облік усіх призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання і відповідно до обсягу та деталізації поділяється на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний. Частиною п`ятоюстатті 33 Закону №2232-ХІІвизначено, що військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Персонально-якісний облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів передбачає облік відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Ведення персонально-якісного обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів покладається на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (частина перша статті 34 Закону №2232-ХІІ).

На виконання частини п`ятої статті 33 Закону №2232-ХІІКабінет Міністрів України затвердив Порядок №1487, пунктом 2 якого визначено, що військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави. Він полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо: фіксації, накопичення та аналізу наявних людських мобілізаційних ресурсів за військово-обліковими ознаками; здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку призовниками, військовозобов`язаними та резервістами; подання відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України від 16 березня 2017 №1951-VIII "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів"(далі - Закон №1951-VIII) єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Реєстр) - це інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.

Основними завданнями Реєстру є: 1) ідентифікація призовників, військовозобов`язаних, резервістів та забезпечення ведення військового обліку громадян України; 2) інформаційне забезпечення комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань особовим складом у мирний час та в особливий період; 3) інформаційне забезпечення громадян України, у тому числі осіб, звільнених з військової служби, які мають право на пенсію, та членів сімей загиблих військовослужбовців відомостями щодо виконання ними військового обов`язку (частина перша статті 2 Закону №1951-VIII).

За приписами частин восьмої, дев`ятої статті 5 Закону №1951-VIIIорганами ведення Реєстру є районні (об`єднані районні), міські (районні у місті, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України. Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.

З урахуванням зазначеного відповідач є органом ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів та повинен забезпечувати актуалізацію його бази даних. До Реєстру вносяться, обробляються та зберігаються в базі даних Реєстру такі відомості: 1) персональні дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів; 2) службові дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

У свою чергу, пункт 20-1 частини першої статті 7 Закону №1951-VIIIпередбачає, що до персональних даних призовника, військовозобов`язаного та резервіста належать: відомості про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтями210,210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення(дата, номер, короткий зміст протоколу та/або постанови про адміністративне правопорушення).

Отже, до Реєстру вносяться дані саме про притягнення особи до відповідальності за порушення правил обліку.

Водночас, суд звертає увагу, що відповідно до п. 20-1 ч.1 ст. 7 Закону №1951-VIII внесенню до Реєстру підлягають саме відомості про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 210, 210-1 КУпАП із зазначенням, зокрема, дати, номера та короткого змісту протоколу та/або постанови про адміністративне правопорушення.

Отже, підставою для внесення таких відомостей до Реєстру є не припущення про порушення, а наявність належно оформлених матеріалів у встановленій процедурі притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Разом з тим, як убачається з матеріалів справи, протокол та постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не складалися, провадження у справі про адміністративне правопорушення фактично не здійснювалося.

За таких обставин, внесення відповідачем відомостей про порушення правил військового обліку з боку ОСОБА_1 до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, без наявності передбачених законом документів, а саме: протоколу та/або постанови, не відповідає вимогам Закону №1951-VIII, а отже є таким, що вчинене поза межами наданих повноважень та не у спосіб, визначений законом, з порушенням приписів ч.2 ст.19 Конституції України.

Крім того, у справі відсутні належні докази того, що відповідач будь-яким чином довів до відома позивача інформацію про порушення ним правил військового обліку і про внесення відомостей про це до Реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Оскільки за приписами частин восьмої, дев`ятої статті 5 Закону №1951-VIIIорганами ведення Реєстру є, зокрема, районні (об`єднані районні), міські (районні у місті, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, відновлення порушених прав позивача належить здійснити шляхом зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_4 виключити відомості про порушення правил військового обліку з боку ОСОБА_1 з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Разом з цим, щодо позовні вимоги визнати протиправними та незаконними дії ІНФОРМАЦІЯ_4 щодо направлення звернення до органів Національної поліції України з метою адміністративного затримання та доставлення ОСОБА_1 до територіального центру комплектування та зобов?язання ІНФОРМАЦІЯ_5 повідомити органи Національної поліції України про відсутність підстав для адміністративного затримання та доставлення ОСОБА_1 , а також ініціювати виключення відомостей про розшук із відповідних баз обліку Національної поліції, суд зазначає наступне.

Так, включення відомостей щодо в ІКС «ІПНП» відбувається на підставі електронного звернення (набору даних), сформованого уповноваженим органом ведення Реєстру (ТЦК та СП) та переданого шляхом електронної інформаційної взаємодії.

За наявності підстав відомості про відсутність необхідності доставлення особи до ТЦК та СП вносяться працівником ТЦК та СП до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів і шляхом відповідної електронної взаємодії надсилаються до системи ІПНП.

Отже, сам механізм припинення актуальності раніше сформованого звернення (розшуку/доставлення) передбачає вчинення первинних дій саме органом ведення Реєстру – ТЦК та СП, який є ініціатором відповідного звернення, та подальше надходження відомостей до ІПНП шляхом електронної інформаційної взаємодії.

Суд зазначає, що ГУНП в Харківській області не є органом, відповідальним за ведення військового обліку або формування та внесення даних до Реєстру, а його функції у контексті спірних правовідносин обмежуються виконанням звернень уповноважених органів щодо адміністративного затримання та доставлення осіб до ТЦК та СП або обробкою даних, що надходять з Реєстру, при цьому самостійного права вносити чи змінювати інформацію про військовозобов`язаних в ІПНП без належного електронного звернення ТЦК та СП відсутні.

Як встановлено судом, підставою для звернення відповідача до органів Національної поліції України щодо встановлення місцезнаходження та доставлення позивача стало внесення до відповідних інформаційних обліків відомостей про порушення позивачем правил військового обліку та неявку до ТЦК та СП. При цьому із листа сектору поліцейської діяльності №1 Богодухівського районного відділу поліції ГУНП в Харківській області вбачається, що до поліції надійшло звернення від 4 відділу ІНФОРМАЦІЯ_4 ( АДРЕСА_3 ) щодо встановлення місцезнаходження та доставлення позивача до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, а інформацію щодо нього було внесено до бази даних «Призовник, військовозобов`язаний та резервіст» у зв`язку з неявкою до ТЦК та СП без поважних причин.

Водночас судом встановлено, що внесення відповідачем відомостей про порушення правил військового обліку з боку позивача до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів здійснено без наявності передбачених законом підстав, а саме без складення протоколу та/або постанови про адміністративне правопорушення, відомості про які відповідно до пункту 20-1 частини першої статті 7 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» підлягають внесенню до Реєстру.

Отже, звернення відповідача до органів Національної поліції України з метою адміністративного затримання та доставлення позивача до територіального центру комплектування було похідним від неправомірно внесених відомостей про порушення ним правил військового обліку та ґрунтувалося на даних, внесених з порушенням вимог закону.

За відсутності належно оформлених у встановленому законом порядку матеріалів про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, а також за відсутності правомірно внесених відомостей до Реєстру, у відповідача були відсутні належні правові підстави для ініціювання перед органами Національної поліції питання про адміністративне затримання та доставлення позивача до ТЦК та СП.

Суд враховує, що відповідно до пункту 15 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560, керівники районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки звертаються до територіального органу (підрозділу) поліції для адміністративного затримання та доставлення до районного (міського) ТЦК та СП осіб, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 КУпАП.

Водночас застосування вказаного механізму можливе лише за наявності належних правових та фактичних підстав, які в даному випадку відповідачем не доведені.

Таким чином, дії ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо направлення звернення до органів Національної поліції України з метою адміністративного затримання та доставлення ОСОБА_1 до територіального центру комплектування також є протиправними.

Щодо належного способу захисту порушеного права у цій частині суд зазначає, що включення відомостей до інформаційних обліків органів Національної поліції у спірних правовідносинах відбувається на підставі електронного звернення (набору даних), сформованого уповноваженим органом ведення Реєстру, яким є відповідний ТЦК та СП, та переданого шляхом електронної інформаційної взаємодії. Відтак саме відповідач, як ініціатор внесення спірних відомостей та направлення відповідного звернення, повинен вчинити дії, спрямовані на усунення наслідків допущеного порушення, зокрема повідомити органи Національної поліції України про відсутність підстав для адміністративного затримання та доставлення позивача.

Саме такий спосіб захисту є належним та ефективним у розумінні статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки він безпосередньо спрямований на реальне відновлення порушеного права позивача та припинення триваючих негативних наслідків протиправних дій відповідача.

Разом з тим, позовна вимога в частині зобов`язання відповідача ініціювати виключення відомостей про розшук із відповідних баз обліку Національної поліції задоволенню не підлягає.

Суд виходить із того, що ведення, зміна та технічне адміністрування відповідних інформаційних обліків Національної поліції не належать до повноважень ІНФОРМАЦІЯ_4 . Відповідач не є розпорядником чи адміністратором баз обліку Національної поліції, а тому покладення на відповідача такого обов`язку щодо безпосереднього виключення або ініціювання виключення відомостей із таких баз є безпідставним.

При цьому зобов`язання відповідача повідомити органи Національної поліції України про відсутність підстав для адміністративного затримання та доставлення позивача є достатнім, належним і співмірним способом захисту порушеного права, оскільки саме таке повідомлення з боку ініціатора відповідного звернення є необхідною та достатньою передумовою для припинення актуальності раніше переданих відомостей у межах встановленої інформаційної взаємодії між Реєстром та інформаційними системами Національної поліції.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню: у частині визнання протиправними дій відповідача щодо внесення відомостей про порушення правил військового обліку з боку позивача до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, визнання протиправними дій щодо направлення звернення до органів Національної поліції України з метою адміністративного затримання та доставлення позивача до територіального центру комплектування, зобов`язання виключити відповідні відомості з Реєстру та повідомити органи Національної поліції України про відсутність підстав для адміністративного затримання та доставлення позивача.

В іншій частині позовних вимог слід відмовити.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

Щодо інших посилань сторін, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (№ 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (№ 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Розподіл судових витрат здійснюється за правилами ст.139 КАС України.

Керуючись ст. 14, 22, 194, 243, 246, 249, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 ) про визнання протиправними та незаконними дій, зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо внесення відомостей про порушення правил військового обліку ОСОБА_1 до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів та щодо направлення звернення до органів Національної поліції України з метою адміністративного затримання та доставлення ОСОБА_1 до територіального центру комплектування.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_6 виключити відомості про порушення правил військового обліку ОСОБА_1 з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів та повідомити органи Національної поліції України про відсутність підстав для адміністративного затримання та доставлення ОСОБА_1 .

У задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 2 422,40 грн. (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 копійок).

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 12 березня 2026 року.

Суддя Н.А. Полях