Рішення від 11 березня 2026 р. у справі №520/26842/25 — Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

12 березня 2026 року справа №520/26842/25

Харківський окружний адміністративний суд у складі судді Ніколаєвої Ольги Вікторівни, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовною заявою ОСОБА_1

до Міністерства оборони України

за участю третьої

особи, яка не заявляє

самостійних вимог ІНФОРМАЦІЯ_1

про визнання протиправним та скасування пункту 3 рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі по тексту – позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Міністерства оборони України (далі по тексту – відповідач), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог - ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі по тексту – третя особа), в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати пункт 3 рішення Міністерства оборони України, оформленого протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 01.08.2025 року №47/в про відмову у призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року №975, у зв`язку зі смертю її сина, військовослужбовця ОСОБА_2 , яка настала внаслідок нещасного випадку, що мав місце в період проходження ним військової служби;

- зобов`язати Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 належну частку одноразової грошової допомоги у розмірі, передбаченому Постановою КМУ від 25.12.2013 року №975, у зв`язку зі смертю її сина, військовослужбовця ОСОБА_2 , яка настала внаслідок нещасного випадку, що мав місце у період проходження ним військової служби.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що у зв`язку із загибеллю сина позивача - солдата ОСОБА_2 , захворювання та причини смерті якого пов`язані з проходженням військової служби, вона має право на отримання одноразової грошової допомоги. Пояснює, що як мати померлого військовослужбовця звернулася із заявою про призначення їй одноразової грошової допомоги та необхідним переліком документів до відповідача для прийняття відповідного рішення. У відповідь на подану заяву позивач отримала відмову, мотивовану перебуванням загиблого військовослужбовця під час смерті у стані наркотичного сп`яніння. Позивач вважає, що відмова у призначенні їй одноразової грошової допомоги є неправовірною.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано на розгляд судді Ніколаєвій Ользі Вікторівні.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 15.10.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Вказану ухвалу суду надіслано судом відповідачу з використанням системи ЄСІТС та доставлено в його електронний кабінет, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.

Відповідач 02.12.2025 через систему "Електронний суд" надав до суду відзив на адміністративний позов, в якому просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав, викладених у відзиві.

Позивач подав до суду відповідь на відзив, у якому заперечив проти доводів відповідача та підтримав свою правову позицію.

Розглянувши усі надані сторонами документи, у тому числі ті, які надійшли до суду через систему "Електронний суд" та наявні у комп`ютерній програмі "Діловодство спеціалізованого суду" з моменту звернення позивачем до суду з цією позовною заявою, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Харківський окружний адміністративний суд встановив наступне.

Судом встановлено, що позивач є матір`ю ОСОБА_2 , що підтверджується Свідоцтвом про народження ОСОБА_2 від 17.05.2023 серії НОМЕР_1 .

Відповідно витягу з Наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 03.05.2022 №109 солдата ОСОБА_2 було призначено на посаду механіка-водія інженерно-позиційного відділення інженерно-позиційного взводу інженерно-позиційної роти інженерно- позиційного батальйону, який прибув з НОМЕР_3 та зараховано з 03.05.2022 до списків особового складу частини. Згідно витягу з Наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 09.10.2022 №280 солдата ОСОБА_2 було з 09.10.2022 було призначено водієм першого інженерно-позиційного відділення другого інженерно-позиційного взводу другої інженерно- позиційної роти другого інженерно-позиційного батальйону, ВОС - 790038А, шпк «солдат».

Згідно витягу з Наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 09.05.2023 №131 солдат ОСОБА_2 вибув у відрядження до ОСУВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » для виконання завдань інженерної підтримки з 09.05.2023 до окремого розпорядження. Як вбачається з цього витягу з Наказу, його підставою є, серед іншого, бойове розпорядження Командувача угрупування сил і засобів підтримки ЗСУ №343/404т від 03.05.2023 року та Бойове розпорядження командира ВЧ НОМЕР_2 №280дек від 05.05.2023.

Солдат ОСОБА_2 дійсно брав безпосередню участь у заходах необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією РФ проти України, перебуваючи в Запорізькій області, н.п. Гуляйполе, Довідки про безпосередню участь особи у заходах необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією РФ проти України №4867 від 22.11.2023 року, копія якої є в матеріалах справи.

Згідно сповіщення сім`ї №100 від 12.05.2023, син позивача, солдат ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 від гострого отруєння невстановленою речовиною у с. Новогупалівка Запорізької області.

Зазначене підтверджується Свідоцтвом про смерть НОМЕР_4 від 16.05.2023, яке видане Дергачівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції. Згідно такого свідоцтва про смерть, ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 у віці 38 років. Місце смерті: Україна, Запорізька область, село Новогупалівка.

Як вбачається з лікарського свідоцтва про смерть №129 від 11 травня 2023 року, виданого КУ "Запорізьке обласне бюро судово-медичної експертизи" ЗОР, ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 у селі Новогупалівка Зпорізькоїобласті, в автомобілі. Причиною смерті зазначено: Гостре отруєння неуточненою речовиною.

Відповідно до витягу з протоколу засідання штатної 12 Регіональної військово-лікарської комісії №284 від 28 січня 2025 року, копія якого міститься в матеріалах справи, травма ОСОБА_2 (гостре отруєння невстановленою речовиною) одержана в результаті нещасного випадку, яка призвела до смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 та причина смерті «ТАК, пов`язані з проходженням військової служби».

Відповідно, за таких обставин позивачем подано заяву щодо отримання одноразової грошової допомоги, як для члена сім`ї померлого військовослужбовця, смерть якого пов`язана з проходженням військової служби.

Згідно Витягу з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 01 серпня 2025 №47/в (копія в додатках), за результатами розгляду поданих документів комісія дійшла висновку про відмову у призначені позивачу одноразової грошової допомоги.

Позивач вважає, що при прийнятті рішення про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги матері померлого військовослужбовця Міністерство оборони України неправильно застосовує та тлумачить закон, а тому звернулася до суду за захистом порушеного права.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України здійснює Закон України від 25.02.1993 №2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі – Закон України №2232-XII), який також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.

За приписами статті 41 Закону України №2232-XII виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі визначені Законом України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі Закон України № 2011-XII).

У постанові від 29.06.2022 у справі № 640/6477/19 Верховним Судом зазначено: «Системний аналіз положень Закону України №2011-XII, Порядку №975, статті 58 Конституції України, з урахуванням Рішень Конституційного Суду України від 09.02.1999 № 1-рп/99, від 13.05.1997 № 1-зп, та встановлених судами обставин справи, дають підстави колегії суддів для висновку, що призначення і виплата позивачам спірної грошової допомоги, в тому числі й вирішення питань стосовно обчислення її розміру, необхідно здійснювати в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги, тобто станом на дату, що зазначена у свідоцтві про смерть [……], а не на день прийняття відповідачем спірного рішення.».

Згідно з пунктом 1 статті 16 Закону України №2011-ХІІ одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Відповідно до пункту 2 статті 16 Закону України №2011-XII одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі, зокрема:

загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби (підпункт 1);

смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов`язаних з проходженням військової служби (підпункт 2).

Згідно зі статтею 16-1 Закону України №2011-XII у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого). Утриманцями вважаються члени сім`ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста (особу, звільнену з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення).

Згідно з підпунктом «а» пункту 1 статті 16-2 Закону №2011-XII одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі:

750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпункті 1 пункту 2 статті 16 цього Закону;

500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпунктах 2-3 пункту 2 статті 16 цього Закону.

Згідно з пунктами 1, 6, 8 статті 16-3 Закону України №2011-ХІІ одноразова грошова допомога у випадках, передбачених підпунктами 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, призначається і виплачується рівними частками всім особам, які мають право на її призначення та отримання, за їх особистою заявою чи заявою їх законних представників. У разі відмови якоїсь з осіб, зазначених у статті 16-1 цього Закону, від призначення та отримання одноразової грошової допомоги, або якщо одна із зазначених осіб у строк, встановлений пунктом 8 цієї статті, не реалізувала своє право на призначення та отримання такої допомоги, її частка розподіляється між іншими особами, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги. Особам, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, її виплата здійснюється незалежно від реалізації права на призначення та отримання такої допомоги будь-якою з осіб, зазначених у статті 16-1 цього Закону.

Одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов`язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.

Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права.

Водночас статтею 16-4 Закону України №2011-ХІІ визначені випадки, за яких призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються - якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), захворювання, інвалідність або часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста є наслідком:

а) вчинення ним кримінального або адміністративного правопорушення;

б) вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння;

в) навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров`ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом);

г) подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги.

Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України (пункт 9 статті 16-3 Закону України №2011-ХІІ).

Так, на виконання Закону України № 2011-XII Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову № 975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» від 25.12.2013 (далі - Порядок №975 у редакції, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин).

Цей Порядок визначає механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі - одноразова грошова допомога) військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - військовослужбовець, військовозобов`язаний та резервіст).

Згідно з пунктом 3 Порядку №975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста, є дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть.

Пунктом 4 Порядку №975 визначено, одноразова грошова допомога призначається у разі:

1) загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби;

2) смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов`язаних із проходженням військової служби;

3) загибелі (смерті) військовозобов`язаного або резервіста, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, що настала під час виконання обов`язків військової служби або служби у військовому резерві.

В силу пункту 5 Порядку №975 одноразова грошова допомога призначається і виплачується рівними частинами членам сім`ї, батькам та утриманцям загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста:

у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста у випадках, передбачених підпунктом 1 пункту 4 цього Порядку, - у розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому настала загибель (смерть);

у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста у випадках, передбачених підпунктами 2 і 3 пункту 4 цього Порядку, - у розмірі 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому настала загибель (смерть).

Якщо одна із зазначених осіб відмовляється від отримання одноразової грошової допомоги, її частка розподіляється між іншими особами, які мають право на її отримання.

Заява про відмову від отримання одноразової грошової допомоги повинна бути нотаріально посвідчена в установленому законодавством порядку.

Члени сім`ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста визначаються відповідно до Сімейного кодексу України, а утриманці - відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Відповідно до пункту 10 Порядку №975 члени сім`ї, батьки та утриманці загиблого (померлого), яким призначається та виплачується одноразова грошова допомога, подають за місцем проходження служби (зборів) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста або уповноваженим структурним підрозділам державних органів, на які покладаються функції щодо підготовки необхідних для призначення пенсії документів (далі - уповноважений орган), такі документи:

заяву кожного повнолітнього члена сім`ї, батьки та утриманці загиблого (померлого), яким призначається та виплачується одноразова грошова допомога, подають за місцем проходження служби (зборів) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста або уповноваженим структурним підрозділам державних органів, на які покладаються функції щодо підготовки необхідних для призначення пенсії документів (далі - уповноважений орган), такі документи:

заяву кожного повнолітнього члена сім`ї, батьків та утриманців загиблого (померлого), які мають право на отримання допомоги, а у разі наявності малолітніх та/або неповнолітніх дітей - іншого з батьків або опікунів чи піклувальників дітей про виплату одноразової грошової допомоги;

витяг з наказу про виключення загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста із списків особового складу військової частини (підрозділу, органу);

витяг з особової справи про склад сім`ї військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста, призваного на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.

До заяви додаються копії:

документа, що свідчить про причини та обставини загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста, зокрема про те, що вона не пов`язана з вчиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи самогубства;

свідоцтва про смерть військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста;

свідоцтва про народження військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста - для виплати одноразової грошової допомоги батькам загиблого (померлого);

свідоцтва про шлюб - для виплати грошової допомоги дружині (чоловікові);

документів (відповідних сторінок за наявності), що посвідчують особу (паспорт громадянина України, тимчасове посвідчення громадянина України, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту) членів сім`ї, з даними про прізвище, ім`я та по батькові (за наявності) особи, до яких внесено відомості про реєстрацію місця проживання, та довідку про реєстрацію місця проживання (у разі коли відомості про реєстрацію місця проживання до таких документів не внесені);

свідоцтва про народження дитини - для виплати одноразової грошової допомоги дитині;

документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою);

рішення районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті, сільської, селищної ради або суду про встановлення над дитиною-сиротою, дитиною, позбавленою батьківського піклування, опіки, піклування (у разі здійснення опіки або піклування над дітьми військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста);

рішення суду або нотаріально посвідченого правочину, що підтверджуватиме факт перебування заявника на утриманні загиблого (померлого) (надають особи, які не були членами сім`ї загиблого (померлого), але перебували на його утриманні);

постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв`язку смерті (контузії, травми або каліцтва), захворювання.

У разі наявності рішення суду, яке набрало законної сили, з питань призначення та виплати одноразової грошової допомоги члени сім`ї, батьки та утриманці загиблого (померлого), яким призначається та виплачується допомога, подають уповноваженому органові документи, копії документів, зазначені в абзацах другому - шістнадцятому цього пункту, та копію відповідного рішення суду.

Пунктами 15, 19 Порядку № 975 визначено, що рішення про відмову у призначенні грошової допомоги може бути оскаржено в установленому порядку.

Призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), захворювання, інвалідність чи часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов`язаного чи резервіста є наслідком:

вчинення ним злочину або адміністративного правопорушення;

вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння;

навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи іншої шкоди своєму здоров`ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом);

подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги.

У межах розгляду справи встановлено, що відповідно витягу з Наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 03.05.2022 року №109 солдата ОСОБА_2 було призначено на посаду механіка-водія інженерно-позиційного відділення інженерно-позиційного взводу інженерно-позиційної роти інженерно-позиційного батальйону, який прибув з НОМЕР_3 та зараховано з 03.05.2022 року до списків особового складу частини.

Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_2 від ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_2 помер в районі тимчасової дислокації підрозділу під час добового чергування. Комісія, що проводила розслідування факту смерті ОСОБА_2 дійшла висновку, що причиною смерті військовослужбовця є гостре отруєння невстановленою речовиною, що підтверджено відповідним медичним висновком, внаслідок навмисного заподіяння військовослужбовцем шкоди своєму здоров`ю (ним самим або за його згодою).

За змістом висновку експерта Запорізького обласного бюро судово-медичної експертизи Вільнянського міжрайонного відділення від 09.06.2023 № 129 смерть ОСОБА_2 настала в результаті гострого отруєння невстановленою речовиною. При проведенні судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_2 виявлений слід проведення внутрішньовенної ін`єкції в лівій ліктьовій ямці. Супутнім судово-медичним діагнозом є морфологічні ознаки хронічної екзогенної інтоксикації (ймовірно алкогольної/наркотичної) інтоксикації.

Разом з тим, відповідно до Висновку експерта №129 про проведення судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_2 , копія якого міститься в матеріалах справи, зазначено, що при судово-медичному дослідження крові від трупа ОСОБА_2 етиловий спирт, а також метиловий, пропилові, бутилові та амілові спирти не виявлені; отже перед настанням смерті гр-н ОСОБА_2 не знаходився в стані алкогольного сп`яніння.

При судово-медичному дослідженні частин внутрішніх органів від трупа ОСОБА_2 не виявлено похідних барбітурової кислоти, похідних фенотіазину, похідних 1,4-бензодіазепіну, похідних піразолону, ноксирону, імізину. морфіну, кодеїну, діоніну, героїну, гідрокодону, папарениру, промедолу, стрихніну, атропіну, гіосціаміну, скополаміну, кокаїну, пахікарпіну, анабазину, нікотину, кофеїну, парацетамолу, ефедрину, ефедрону, димедролу, похідних саліцилової та бензойної кислот».

Відповідно, медичними аналізами не підтверджено ні перебування ОСОБА_2 на момент смерті в стані алкогольного сп`яніння, ні наявність в його організмі яких-небудь наркотичних речовин.

Відповідно до витягу з протоколу засідання штатної 12 Регіональної військово-лікарської комісії №284 від 28 січня 2025, травма ОСОБА_2 (гостре отруєння невстановленою речовиною) одержана в результаті нещасного випадку, яка призвела до смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 та причина смерті «ТАК, пов`язані з проходженням військової служби».

Таким чином, за матеріалами справи смерть військовослужбовця настала у результаті гострого отруєння невстановленою речовиною у період проходження військовослужбовцем військової служби.

Втім, відповідно до рішенням Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, викладеним у Протоколі №47/в від 01.08.2025, позивачу було відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги на підставі статті 16-4 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», оскільки смерть солдата ОСОБА_2 є наслідком навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров`ю.

Надаючи оцінку такій відмові, суд наголошує, що за змістом частини першої статті 16-4 Закону №2011-ХІІ та пункту 19 Порядку №975, зазначена допомога не призначається з підстав, наведених цими нормами, лише у випадку, якщо смерть військовослужбовця є наслідком його перебування у стані алкогольного чи наркотичного сп`яніння, а саме вчинення ним певних активних дій цьому у стані, які безпосередньо призвели до смерті (загибелі).

Водночас, сам факт перебування військовослужбовця у стані алкогольного сп`яніння на час настання смерті не визначається вказаними нормами права як підстава для відмови у призначенні одноразової грошової допомоги.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі №640/6477/19 від 29.06.2022.

Таким чином, у такому випадку необхідно встановити причинно-наслідковий зв`язок між станом сп`яніння військовослужбовця та його смертю (загибеллю).

Матеріалами справи (так само і наявними у відповідача документами) не підтверджується, що настання смерті солдата ОСОБА_2 перебуває у причинно-наслідковому зв`язку із вчинення померлим певних активних дій у стані алкогольного чи наркотичного сп`яніння, які безпосередньо призвели до смерті (загибелі).

За таких обставин суд зазначає, що факт перебування солдата ОСОБА_2 на момент смерті у стані алкогольного чи наркотичного сп`яніння є необґрунтованою підставою для відмови у призначені та виплаті членам сім`ї померлого військовослужбовця одноразової грошової допомоги.

Таким чином, відсутні належні та достатні докази на підтвердження вчинення ОСОБА_2 дій у стані алкогольного, що мали своїм наслідком його смерть, а отже висновок відповідача про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги позивачу членам його родини є помилковим.

Також суд дослідивши матеріали справи, зазначає, що в акті проведення розслідування нещасного випадку (копія в додатках) зазначено: «З огляду на зазначене, можливо дійти до припущення, що невстановлена отруйна речовина, внаслідок якої настала смерть, потрапила в організм потерпілого через виявлений слід проведення внутрішньовенної ін`єкції в лівій ліктьовій ямці, що підтверджено відповідним медичним висновком, де прослідковується свідоме введення внутрішньовенної ін`єкції в ліву ліктьову ямку невстановленої речовини, що відповідно підтверджує навмисне заподіяння військовослужбовцем ОСОБА_2 шкоди своєму здоров`ю (ним самим або за його згодою)».

Тобто, Комісія яка проводила службове розслідування, в основу свого висновку поклала припущення, що невстановлена отруйна речовина, внаслідок якої настала смерть, потрапила в організм потерпілого через виявлений слід проведення внутрішньовенної ін`єкції через навмисне заподіяння військовослужбовцем ОСОБА_2 шкоди своєму здоров`ю (ним самим або за його згодою). Зважаючи на матеріали службового розслідування, такий висновок про припущення базується лише на показах співслуживців померлого, які посилались лише на «дивну поведінку» та «можливі ознаки вживання наркотичних речовин», що не підтверджувалось жодними доказами, а лише особистим припущенням опитаних осіб.

Посилання Комісії в акті службового розслідування на те, що «невстановлена отруйна речовина, внаслідок якої настала смерть, потрапила в організм потерпілого через виявлений слід проведення внутрішньовенної ін`єкції» також є припущенням та немає жодних належних підтверджень, оскільки висновок експерта констатує лише наявність виявленого сліду проведення внутрішньовенної ін`єкції у лівій ліктьовій ямці, проте не підтверджує введення будь-якої отруйної речовини через такий слід проведення ін`єкції, враховуючи що і аналізи на виявлення будь-яких наркотичних речових були негативними.

Таким чином, за відсутності належних та допустимих доказів, в даному випадку - доказів вчинення ОСОБА_2 таких умисних дій, як самоушкоджень чи самостійного введення яких-небудь наркотичних речовин, які спричинили смерть, сумніви та припущення мають тлумачитися на користь заявника.

Аналогічна правова позиція викладена Постанові КЦС ВС від 27.11.2024 у справі №190/2037/23.

Отже, під час судового розгляду справи відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не довів належними та достовірними засобами доказування правомірність прийнятого рішення, а тому оскаржуване рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що за своєю природою одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті) військовослужбовця має компенсаторний характер, спрямована матеріально підтримати, наскільки це можливо, членів сім`ї (батьків, дітей, дружину) та утриманців загиблого військовослужбовця після втрати близької людини (годувальника).

При цьому, як свідчать матеріали справи позивач є матір`ю загиблого військовослужбовця. Тобто, наведені особи є суб`єктами, які відповідно до положень статтею 16-1 Закону №2011-XII мають право на призначення та отримання вказаної допомоги.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача призначити та виплатити одноразову грошову допомогу, суд зазначає таке.

Відповідно до частин першої та другої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно з положеннями статті 9 Конституції України та статтями 17, частиною п`ятою статті 19 Закону України від 23.02.2006 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України» (рішення від 08.11.2005) в межах свободи дій держави визначати які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними.

Європейський суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовнійший спосіб (див. рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява 33202/96, п. 120, ECHR 2000, «Онер`їлдіз проти Туреччини» [ВП] (Oneryэldэz v. Turkey [GC]), заява 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Також, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява 55555/08, п. 74, від 20.05.2010, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява 36900/03, п. 37, від 25.11.2008) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах.

У рішенні від 31.07.2003 у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

Зобов`язання судом відповідача призначити та виплатити одноразову грошову допомогу позивачу у зв`язку зі смертю військовослужбовця може мати місце лише у випадку, якщо судом встановлено відсутність інших підстав для відмови у призначенні та виплаті такої допомоги, які передбачені законом.

Враховуючи, що суд не уповноважений здійснювати перевірку наявності чи відсутності усіх названих підстав, у випадку, якщо відповідач цього не здійснив, оскільки у такому разі це не входить до предмету судової перевірки, а прийняття судом рішення про зобов`язання відповідача виплатити позивачу одноразову грошову допомогу, без перевірки наявності чи відсутності усіх підстав для відмови у її виплаті, може бути необґрунтованим.

За таких обставин, належним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву та додані до неї документи про призначення та виплату позивачу одноразової грошової допомоги відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року №975, у зв`язку зі смертю її сина, військовослужбовця ОСОБА_2 , яка настала внаслідок нещасного випадку, що мав місце в період проходження ним військової служби, з урахуванням висновків суду, що викладені у цьому рішенні.

Вказаний правовий висновок в частині обрання належного способу захисту порушеного права узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 31.01.2024 у справі №480/4122/22.

Ухвалюючи рішення, суд керується статтею 246 Кодексу адміністративного судочинства України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (пункт 41) щодо якості судових рішень.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (параграф 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України»).

Пунктом 41 Висновку № 11(2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, решта доводів та аргументів сторін, що наведена у заявах по суті справи, не потребує окремої оцінки суду, оскільки зроблених судом висновків не спростовують.

Частинами першою, другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідно до положень статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Надавши оцінку усім доказам в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення адміністративного позову.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 72-74, 77, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 ) до Міністерства оборони України (просп. Повітряних Сил, буд. 6,м. Київ,03049, код ЄДРПОУ: 00034022, третя особа: ІНФОРМАЦІЯ_5 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_6 ) про визнання протиправним та скасування пункту 3 рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати пункт 3 рішення Міністерства оборони України, оформленого протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 01.08.2025 року №47/в про відмову у призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року №975, у зв`язку зі смертю її сина, військовослужбовця ОСОБА_2 , яка настала внаслідок нещасного випадку, що мав місце в період проходження ним військової служби.

Зобов`язати Міністерство оборони України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення одноразової грошової допомоги відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року №975, у зв`язку зі смертю її сина, військовослужбовця ОСОБА_2 , яка настала внаслідок нещасного випадку, що мав місце в період проходження ним військової служби, з доданими документами, з урахуванням висновків суду.

У задоволені решти позовних вимог - відмовити.

Рішення набирає законної сили у порядку, передбаченому статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та підлягає оскарженню у порядку та у строки, визначені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Ольга НІКОЛАЄВА