Вирок від 10 березня 2026 р. у справі №161/14262/24 — Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/14262/24

Провадження № 1-кп/161/359/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Луцьк 11 березня 2026 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючої судді - ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,

прокурорів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

потерпілих - ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

представника потерпілих - ОСОБА_7 ,

обвинуваченого - ОСОБА_8 ,

захисника - ОСОБА_9 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань, кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024030580002124 від 21.06.2024, про обвинувачення:

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та зареєстрованого в АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , не одруженого, офіційно не працевлаштованого, студента Інституту рекреаційних технологій та права, в порядку ст. 89 КК України судимості не має,

- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.350 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Судом визнано доведеним, що 21 червня 2024 року ОСОБА_5 , будучи офіцером відділення призову ІНФОРМАЦІЯ_2 , спільно зі старшим офіцером відділення ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 , яким присвоєні військові звання старший лейтенант та капітан відповідно, будучи військовослужбовцями, яким видано військові квитки, будучи наділеними службовими повноваженнями з метою виконання мобілізаційних завдань та призову на військову службу по мобілізації за особливий період, на підставі наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 №82 від 20.06.2024 «Про проведення оповіщення на території територіальних громад Луцького району» здійснили виїзд для проведення оповіщення та вручення повісток.

Прибувши до будинку АДРЕСА_3 , зазначені військовослужбовці зустріли громадянина ОСОБА_10 та попрохали останнього надати відповідні документи для перевірки облікових даних. Однак, останній відмовився та пройшов до автомобіля марки «AUDI» д.н.з. НОМЕР_1 , який був розташований поблизу вищевказаного будинку, за кермом якого знаходився ОСОБА_8 . У подальшому, близько 08 години 30 хвилин 21 червня 2024 року коли ОСОБА_8 вийшов із вищевказаного автомобіля, перебуваючи поряд з будинком АДРЕСА_3 , до нього підійшов працівник ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_6 , представився та мав намір перевірити документи у ОСОБА_8 . У свою чергу ОСОБА_8 , достовірно знаючи, що перед ним знаходяться військовослужбовці ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , які перебували у військовому однострої з шевронами, знаками розрізнення, усвідомлюючи, що останні перебувають при виконанні службових обов`язків, вчинив сварку, під час якої вів себе агресивно та нецензурно висловлювався на адресу потерпілих, після чого діючи умисно, усвідомлюючи протиправний та суспільно-небезпечний характер своїх дій, з метою припинення законної діяльності працівників ІНФОРМАЦІЯ_3 , передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, продовжуючи нецензурно висловлюватися, утримуючи в руці аерозоль розпилення агресивної хімічної речовини, направив та застосував таку речовину в обличчя військовослужбовців ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , тим самим обмежив здатність останніх в повному обсязі виконувати свої громадські обов`язки на певний час.

Згідно висновку експерта №413 від 21.06.2024 у ОСОБА_5 наявні тілесні ушкодження у вигляді хімічного опіку кон`юктиви та рогівки обох очей, хімічний опік обличчя та шиї 1 ступеню які відносяться до легких тілесних ушкоджень, та висновку експерта №412 від 21.06.2024 у ОСОБА_6 наявні тілесні ушкодження у вигляді хімічного опіку кон`юктиви та рогівки обох очей, хімічний опік правого передпліччя та обличчя справа 1 ступеню які відносяться до легких тілесних ушкоджень.

Таким чином, ОСОБА_8 інкримінується умисне заподіяння легкого тілесного ушкодження службовій особі або громадянинові, який виконує громадський обов`язок, у зв`язку з їхньою службовою чи громадською діяльністю, тобто вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст.350 КК України.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_8 вину у інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, передбаченому ч.2 ст.350 КК України, спочатку не визнав, та пояснив, що в червні 2024 року приїхав автомобілем до будинку, де проживав його брат ОСОБА_10 , щоб його забрати, оскільки тоді продали будинок батьків і в нього при собі були велика сума грошових коштів, які потрібно було завезти. Чекаючи в салоні автомобіля почув крики, відразу в автомобіль швидко сів його брат ОСОБА_10 , який був переляканий. Тоді ж до автомобіля підійшли незнайомі люди, які почали бити по капоту транспортного засобу. Він не міг зрозуміти що відбувається, думав що їх хочуть пограбувати. Тоді вони двоє вийшли із автомобіля і відігнали незнайомих людей від автомобіля, які не представлялися. Коли виходив із автомобіля, то взяв дезодорант «Rexona» темно-сірого кольору, який був в салоні, яким і відлякував даних людей. Дізнався про те, що їх зупиняли працівники ТЦК та СП, коли його викликали працівники поліції на допит. В судових дебатах свою винуватість визнав повністю та щиро розкаявся у вчиненому, пояснив, що намагався захистити свого брата, а тому маючи деякі психічні захворювання, його реакція була такою, що призвела до вчинення кримінального правопорушення. Вибачився за скоєне перед учасниками судового провадження.

Потерпілий ОСОБА_5 в судовому засіданні дав показання про те, що зранку 21.06.2024 року, він із колегами виконували свої службові обов`язки та перебували на території ОСББ «Волошковий Дім», що по вулиці Марії Заньковецької, 3А у селі Липини Луцького району. Там вони зустріли ОСОБА_10 , якому його колега ОСОБА_11 представився та попросив пред`явити документи, які посвідчують його особу та відповісти на питання в якому військовому статусі перебуває, однак той відмовився та прослідкував швидкою ходою на вихід із прибудинкової території. На повторне прохання надати документи, ОСОБА_10 почав спілкуватися на підвищених тонах в нецензурній формі, при цьому говорив, що він адвокат. ОСОБА_6 своїм тілом загородив вихід через хвіртку із території ОСББ, однак ОСОБА_10 вибіг із території через автомобільні ворота, які в той час відкрилися, а ОСОБА_6 і він прослідкували за ним. За метрів 15-20 від в`їзних воріт стояв автомобіль марки «Ауді», куди і направився ОСОБА_10 .. Будучи біля даного автомобіля ОСОБА_10 здійснив словесні погрози ОСОБА_6 , намагався вчинити бійку. В той час із водійської сторони автомобіля марки «Ауді» вийшов ОСОБА_8 та без будь яких пояснень дістав невідомий предмет із якого розпилив невідому речовину сльозоточивої дії в очі. В нього відразу були викликані опіки слизової оболонки очей та на деякий час він втратив нормальну можливість бачити та орієнтуватися в ситуації. Аналогічні дії зі сторони ОСОБА_8 також проводилися щодо його колеги ОСОБА_6 .. В цей час ОСОБА_10 надавав протиправну допомогу ОСОБА_8 , а саме відштовхував та погрожував фізичною розправою. В кінці події ОСОБА_8 штовхнув його в район грудей та сівши із ОСОБА_10 в автомобіль марки «Ауді», швидко покинули місце вчинення правопорушення. Після того, були викликані працівники швидкої допомоги, які надали першу медичну допомогу і доставили в приміщення лікарні.

Вони виконували свої обов`язки в межах свої службових повноважень, були одягненими в службову форму, а саме керувався постановами КМУ №1456 від 29.12.2001 року та №560 від 16.05.2024 року.

Щодо ОСОБА_10 він не застосовував фізичний вплив, між ними такого контакту не було, аналогічна ситуація була і з його колегою ОСОБА_6 .. Щодо руху автомобіля марки «Ауді» не перешкоджав. В той день він повісток не вручав та в нього не було боді-камери. Щодо нього експертне дослідження проводилося в цей самий день.

Цивільний позов підтримав та обґрунтував його тим, що в період повномасштабного вторгнення ворога на територію України, він не ухилявся від військової служби та добровільно пішов виконувати свої зобов`язання перед країною, що мають робити і інші військовозобов`язані та дані події наклали на нього певні моральні переживання. Після звільнення із служби та виконання бойових завдань, знову ж добровільно пішов служити в ІНФОРМАЦІЯ_4 , а ті дії які вчиняють громадяни України щодо ухилення від мобілізації, то вони свідомо порушують свій конституційний обов`язок і негативно впливають на нього. Дана ситуація надто погіршила його моральний стан, оскільки він за таких громадян добровільно віддавав своє здоров`я, жертвував та ризикував своїм життям.

Настоював на суворому покаранні обвинуваченого ОСОБА_8 .

Потерпілий ОСОБА_6 в судовому засіданні дав показання про те, що 21.06.2024 року близько 08.30 год., на підставі наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 №82 від 20.06.2024 «Про проведення оповіщення на території територіальних громад Луцького району» перебував із колегою ОСОБА_5 на виїзді для проведення оповіщення та вручення повісток. Будучи біля будинку №3А по вулиці Марії Заньковецької у селі Липини Луцького району, а саме на території ОСББ «Волошковий Дім», про що голова ОСББ був проінформований про дані заходи. Із одного із будинків вийшов гр. ОСОБА_10 , якому він представився та попросив пред`явити документи які посвідчують його особу. Натомість ОСОБА_10 почав із ними прирікатися та продовжив рух на вихід із території ОСББ. Він прослідкував за ОСОБА_10 та своїм тілом закрив вихід через хвіртку, однак останній намагався через нього натиснути кнопку відкриття хвіртки. Після того, відчинилися автомобільні ворота на виїзд із території ОСББ та ОСОБА_10 побіг через них і повернувши ліворуч прослідкував до автомобіля марки «Ауді», який стояв неподалік, він побіг за ним. Будучи вже біля автомобіля, за кермом якого перебував обвинувачений ОСОБА_8 , він представився останньому та також попросив пред`явити документи, які посвідчують його особу, який також почав прирікатися та нецензурно висловлюватися. Після того, ОСОБА_8 вийшов із автомобіля, витягнув балончик із газом та накинувся на його колегу ОСОБА_5 і застосував його щодо останнього. Дані дії він намагався припинити, однак ОСОБА_8 ніяк не реагував і також намагався розпилював аерозольну речовину в його сторону, на що він затулив обличчя рукою, внаслідок чого в нього були опіки на передпліччі та правій стороні обличчя. ОСОБА_10 також замахувався щодо нього ногою, однак він відходив від даних ударів. Після того ОСОБА_10 та ОСОБА_8 вище вказаним автомобілем залишили місце події.

На місці події викликалася швидка допомога, працівники якої надавали йому та ОСОБА_5 першу медичну допомогу та доставили в травмпункт. Експертне дослідження проводилося в той самий день у післяобідню пору.

На території ОСББ «Волошковий Дім» вони перебували на законних підставах, виконували свої обов`язки в межах своїх службових повноважень, голова якого був попереджений, дані заходи були попередньо сплановані, по квартирах не ходили.

На той час в нього перебувала боді-камера, однак він не встиг її ввімкнути, оскільки події відбулися надто швидко.

Слідча дія – впізнання проводилася в той же день, в кінці робочого дня і отримані ним хімічні опіки не заважали йому впізнати людину, яка здійснила кримінальне правопорушення.

Йому не відомо чи лікарні, які ставили йому діагноз були залучені до військово-лікарської комісії.

Цивільний позов підтримав, обґрунтував тим, що після даної події він змушений по даний час звертатися до лікаря-офтальмолога за медичною допомогою, погіршився стан здоров`я, що підтвердила військово-лікарська комісія.

При призначенні покарання поклався на розсуд суду, в разі визнання ним вини та розкаяння у вчиненому.

Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні пояснив, що в червні 2024 року він вийшов з орендованої квартири, яка знаходиться в огородженому, приватному секторі. Йду до свого автомобіля, де знаходився його брат ОСОБА_8 , йому на переріз підійшли незнайомі люди в зеленій формі, при цьому не представлялися почали хапати за руки, заламувати їх. Побоюючись викрадення його сумки в якій були грошові кошти, він відразу сів в автомобіль, який знаходився за територією будинку, однак незнайомі люди перегородили виїзд та на автомобіль один із них кинув якусь папку, чим його пошкодив. Тоді він із братом вийшли з автомобіля, щоб прогнати незнайомих людей, яких відпихнули від автомобіля та поїхали далі по своїх справах. Людей в зеленій формі ні він, ні його брат не били, тобто не наносили їм фізичних ушкоджень.

Допитаний в судовому засіданні експерт ОСОБА_12 пояснив, що згідно Наказу №6 від 17.01.1995 року «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», обстеження проводиться шляхом розпитування обстежуваного про обставини отримання ним тілесних ушкоджень, також виясняється, які останній має скарги чи звертався за медичною допомогою і після цього проводиться огляд тіла особи на предмет наявності чи відсутності тілесних ушкоджень. Тому при складенні висновків судово-медичних експертиз №412 та №413 від 24.06.2024 року всі ці пункти були дотримані.

При наявності розбіжностей в медичній документації обстежуваного, пріоритет не надається певним обставина, експертиза проводиться в комплексі із медичною документацією та тим, що експерт бачить своїми очима на шкірі обстежуваного та приймає до уваги медичну документацію, а саме те, що бачили лікарі, які його першочергово обстежували.

У висновках судово-медичних експертиз №412 та №413 від 24.06.2024 року у обстежуваних осіб, були виявлені деякі зміни, ніж ті, що були зазначені в медичній документації лікарів, а саме була відмічена деяка гіперемія, тобто почервоніння білкової оболонки обох очей та було деяке розширення судин ока. На шкірі будь яких слідів гіперемії виявлено не було, тобто зміни були тільки в ділянці очного яблука і це свідчить, що це не є нормою.

Почервоніння ока, може бути при інших станах організму. Ступінь почервоніння ока, залежить від агресивності подразнюючої речовини, яка попадає в око.

Опіки можуть зникати за декілька годин, а деякі можуть триматися добу, дві-три доби і більше, це залежить від характеру речовини, яка попала на обличчя чи в око.

Вказав, що він безпосередньо спілкувався із потерпілими під час проведення їхнього огляду, дослівно не пам`ятає, що вони говорили, так як пройшов значний період часу, однак зазначене в мотивувальних частинах висновків те, що 21.06.2024 року в с. Липини обстежуваним, раніше не знайомий громадянин розпилив в обличчя аерозоль із балончика, що є достовірним та дані опіки могли виникнути при даних обставинах.

Наданій медичній документації не було підстав не довіряти, оскільки вони були видрукувані на фірмовому папері медичної установи, затверджені печаткою установи та лікаря.

Підтвердив, що отримані тілесні ушкодження обстежуваними, відносяться до легких тілесних ушкоджень, оскільки даних про їхнє лікування більше шести днів не було.

Допитаний в судовому засіданні експерт ОСОБА_13 пояснив, що він складав висновок судової-психіатричної експертизи №230 від 02.07.2025 року. Різниця між емоційно нестійкою та стійкою ремісією полягає у тому, що емоційно-стійка ремісія це коли тривалий час у людини відсутні хворобливі прояви чи розлади, а при емоційно-нестійкій ремісії розлади здоров`я періодично з`являються. При емоційно-нестійкій ремісії, можливе повторне захворювання і воно може настати при будь якій конфліктні ситуації. В ситуації, яку він розглядав та виклав у висновку, в підекспертного були емоційні розлади, але вони не були настільки виражені, щоб він не розумів, що відбувається і не міг керувати своїми діями.

Між подією та висновком його експертизи пройшов час приблизно один рік. Експертиза проводилася по наданих матеріалам кримінального провадження, в тому числі по показаннях свідків, самого підекспертного і це надає підстави для оцінки його стану рік тому.

Крім цього, винність ОСОБА_8 у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.350 КК України, об`єктивно підтверджується також і іншими доказами у кримінальному провадженні, а саме:

- протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 21.06.2024 року, згідно якого гр. ОСОБА_6 повідомив про обставини вчинення щодо нього кримінального правопорушення, яке мало місце 21.06.2024 року за адресою: АДРЕСА_3 ;

- протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 21.06.2024 року, згідно якого гр. ОСОБА_5 повідомив про обставини вчинення щодо нього кримінального правопорушення, яке мало місце 21.06.2024 року за адресою: АДРЕСА_3 ;

- протоколом огляду місця події від 21.06.2024 року із ілюстративними таблицями до нього за участі потерпілих ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , яким зафіксовано місце вчинення кримінального правопорушення, а саме прибуткова територію за адресою: АДРЕСА_3 ;

- протоколом пред`явлення особи для впізнання від 21.06.2024 року за участі понятих та адвоката ОСОБА_9 , згідно якого потерпілий ОСОБА_6 впізнав ОСОБА_8 як особу, яка вчинила щодо нього протиправні дії;

- протоколом пред`явлення особи для впізнання від 21.06.2024 року за участі понятих та адвоката ОСОБА_9 , згідно якого потерпілий ОСОБА_5 впізнав ОСОБА_8 як особу, яка вчинила щодо нього протиправні дії;

- протоколом огляду відеозапису від 24.06.2024 року із фототаблицями, згідно якого вбачаються протиправні дії ОСОБА_8 вчиненні за адресою: АДРЕСА_3 , крім того відеозапис розміщений на DVD+R диску безпосередньо був оглянутий та досліджений в судовому засіданні;

- довідкою КП «Медичне об`єднання Луцької міської територіальної громади» Травмпункт №5619 від 21.06.2024 року, згідно якої гр. ОСОБА_6 постановлений діагноз – хімічний опік правого передпліччя та обличчя справи 1 ступеню;

- довідкою КП «Медичне об`єднання Луцької міської територіальної громади» Травмпункт №5620 від 21.06.2024 року, згідно якої гр. ОСОБА_5 постановлений діагноз – хімічний опік обличчя та шиї 1 ступеню;

- висновком судово-медичного експерта №412 від 24.06.2024 року, згідно якого у гр. ОСОБА_6 виявлено тілесні ушкодження у вигляді хімічного опіку кон`юктиви та рогівки обох очей легкого ступеню, хімічний опік правого передпліччя та обличчя справа 1 ступеню, які відносяться до легких тілесних ушкоджень;

- висновком судово-медичного експерта №413 від 24.06.2024 року, згідно якого у гр. ОСОБА_5 виявлено тілесні ушкодження у вигляді хімічного опіку кон`юктиви та рогівки обох очей легкого ступеню, хімічний опік обличчя та шиї 1 ступеню, які відносяться до легких тілесних ушкоджень;

- наказом Коменданта м. Луцьк « Про визначення уповноважених осіб на перевірку документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян під час забезпечення заходів правового режиму воєнного стану» №2 із додатком від 02.04.2024 року, згідно якого військовослужбовець ОСОБА_6 входив в список уповноважених осіб на право здійснювати на території м. Луцька та Луцького району перевірку документів, зупинку транспортних засобів під час забезпечення заходів правового режиму воєнного стану;

- витягом із наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 №237 від 15.08.2023 року, згідно якого ОСОБА_6 призначений на посаду старшого офіцера відділення військового обліку та бронювання сержантів і солдатів запасу ІНФОРМАЦІЯ_5 із покладенням на нього службових обов`язків;

- витягом із наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 №161 від 30.05.2024 року, згідно якого ОСОБА_6 призначений на посаду офіцера відділення призову ІНФОРМАЦІЯ_5 із покладенням на нього службових обов`язків;

- висновком судово-психіатричного експерта №230 від 02.07.2025 року, згідно якого у ОСОБА_8 виявлялися в період, що відноситься до часу вчинення інкримінованого йому правопорушення і виявляються в даний час ознаки емоційно-нестійкого розладу особистості, імпульсивного типу в ст.нестійкої ремісії. Однак, ступінь змін зі сторони психіки не така, що позбавляла чи позбавляє його можливості усвідомлювати свої дії /бездіяльність/ і керувати ними. Застосування примусових заходів медичного характеру він в даний час не потребує.

Докази, що наведені вище, узгоджуються між собою, узгоджуються з показаннями потерпілих, свідків, доповнюють один одного, не містять суперечностей і не викликають сумнівів щодо їх достатності та достовірності, а також виключають будь-які сумніви щодо вчинення обвинуваченим дій, що ставляться йому у провину.

Водночас, суд вважає за необхідне зазначити, що вказані вище докази є належними та допустимими, оскільки вони були отримані у порядку, визначеному чинним КПК України.

Інших доказів, які б за своїм змістом мали значення для вирішення кримінального провадження по суті пред`явленого обвинувачення в ході судового розгляду сторонами, які були вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, визначений КПК України, враховуючи, що суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість у ході розгляду даного кримінального провадження, створив їм необхідні умови для реалізації ними їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, надано не було.

У зазначеному кримінальному провадженні дотримано вимог ст. ст. 10, 22 КПК України, створено необхідні умови для виконання учасниками процесу своїх процесуальних обов`язків і здійснення наданих їм прав. Сторони користувалися рівними правами та свободою у поданні доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Отже, розглянувши кримінальне провадження з дотриманням положень ч. 1 ст. 337 КПК України, в межах висунутого обвинувачення, дослідивши безпосередньо в судовому засіданні наведені вище письмові докази у їх сукупності, надавши їм належну правову оцінку, відповідно до вимог ст. 94 КПК України, виходячи із загальних засад кримінального судочинства, створивши необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, враховуючи, що показання потерпілих ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , експертів ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , дані ними безпосередньо в судовому засіданні, узгоджуються між собою, є послідовними, відповідають іншим обставинам справи та підтверджуються дослідженими письмовими доказами, які, на думку суду, є належними та допустимими, не викликають сумнівів у їх достовірності, оскільки підстав ставити їх під сумнів у суду немає, тому суд бере їх за основу при постановленні даного вироку та приходить висновку про винуватість ОСОБА_14 у заподіянні умисного легкого тілесного ушкодження службовій особі або громадянинові, який виконує громадський обов`язок, у зв`язку з їхньою службовою чи громадською діяльністю, кваліфікуючи його дії за ч.2 ст.350 КК України.

Визначаючи ступінь суспільної небезпечності вчинених кримінальних правопорушень, суд повинен виходити із сукупності всіх обставин справи, зокрема, форми вини, мотиву і цілі, способу, обстановки і стадії вчинення кримінального правопорушення, тяжкості наслідків, що настали.

Відповідно до змісту ст.ст. 50, 65 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Суд, при призначенні покарання, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

При призначенні міри покарання обвинуваченому ОСОБА_8 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до вимог ст.12 КК України, відноситься до категорії нетяжкого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання обвинуваченого відповідно до ст. 66,67 КК України судовим розглядом не встановлено.

Обвинувачений ОСОБА_8 визнав свою винуватість у скоєному в судових дебатах та щиро розкаявся, однак суд не визнає даний факт, як обставину, що пом"якшує покарання обвинуваченому з урахуванням того, що в ході тривалого судового розгляду обвинувачений відстоював позицію відсутності у його діяннях суспільної небезпечності.

Окрім того,потерпілий ОСОБА_6 настоював на суворій мірі покарання, тому суд призначає обвинуваченому покарання в межах санкції ч.2 ст.350 КК України у виді позбавлення волі.

При цьому враховуючи те, що останній в порядку ст.89 КК України судимості не має, вчинив кримінальне правопорушення, яке відноситься до категорії нетяжких злочинів, має постійне місце реєстрації та проживання, на обліку у лікаря нарколога не перебуває, періодично звертається за амбулаторною допомогою до лікаря-психіатра КП «Волинська обласна психіатрична лікарня м. Луцька» з діагнозом: «Емоційно-нестійкий розлад, імпульсивний тип з вираженими хворобливими проявами, спонтанними декомпенсаціями», при цьому стаціонарно лікувався з 13.01.2025 року по 17.01.2025 року, з 30.01.2025 року по 17.02.2025 року та з 24.03.2025 року по 02.04.2025 року, матеріали провадження негативної характеристики щодо обвинуваченого не містять, тому суд вважає, що його виправлення та перевиховання можливе без ізоляції від суспільства та призначає йому покарання в межах санкції ч.2 ст.350 КК України із звільненням обвинуваченого від відбування призначеного покарання із випробуванням на підставі ст.75 КК України, встановивши при цьому іспитовий строк, із покладенням на нього обов`язків, передбачених ч.1 ст.76 КК України.

На думку суду, таке покарання є необхідним і достатнім для виправлення й попередження вчинення як обвинуваченим, так і іншими особами, нових кримінальний правопорушень.

Крім того, потерпілі ОСОБА_5 та ОСОБА_6 подали до суду цивільні позови про відшкодування моральної шкоди, яку оцінюють у 100 000 гривень кожен.

Заслухавши думки учасників судового розгляду, оглянувши та дослідивши подані докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення цивільних позовів.

У відповідності до вимог ст. 128 КПК України особа, якій правопорушенням завдано шкоди, має право під час кримінального провадження пред`явити цивільний позов.

Відповідно до вимог п.3 ч.2 ст.11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Згідно роз`яснень, що містяться в п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Статтею 23 ЦК України визначено, що моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Відповідно до вимог ч.4 ст.1193 ЦК України, суд може зменшити розмір відшкодування шкоди, завданої фізичною особою, залежно від її матеріального становища, крім випадків, коли шкоди завдано вчиненням злочину.

Згідно до вимог ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Беручи до уваги, вищевказані вимоги Закону, визначаючи розмір грошового відшкодування в рахунок моральної шкоди потерпілим ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , суд враховує матеріальний стан відповідача, вимоги розумності та справедливості, тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, глибину фізичних і душевних страждань потерпілих, інші обставини справи, ступінь вини обвинуваченого, та оцінює їх в розмірі 10 000 грн., кожному, які слід стягнути з обвинуваченого на користь потерпілих, а тому цивільний позов підлягає до часткового задоволення.

Питання про речові докази суд вирішує відповідно до вимог ст.100 КПК України.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 366-368, 371, 374, 376 Кримінального процесуального кодексу України, суд,

У Х В А Л И В:

ОСОБА_8 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.350 КК України та призначити покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_8 від відбування покарання з випробовуванням, якщо він протягом іспитового строку тривалістю 1 (один) рік, не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки.

Покласти на ОСОБА_8 обов`язки, передбачені ч.1 ст.76 КК України:

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи;

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.

Іспитовий строк рахувати з моменту проголошення вироку.

Цивільні позови потерпілих ОСОБА_5 та ОСОБА_6 до ОСОБА_8 про відшкодування моральної (немайнової) шкоди, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_5 завдану моральну шкоду в розмірі 10 000 (десять тисяч) гривень.

Стягнути з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_6 завдану моральну шкоду в розмірі 10 000 (десять тисяч) гривень

Речовий доказ - DVD+R диск – зберігати при матеріалах кримінального провадження.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений до Волинського апеляційного суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення через Луцький міськрайонний суд Волинської області.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя ОСОБА_1