Рішення від 10 березня 2026 р. у справі №161/2493/26 — Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/2493/26

Провадження № 2-а/161/86/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 березня 2026 року місто Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі головуючого - судді Черняка В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанов про адміністративні правопорушення,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач через свого представника звернувся до суду із вказаним позовом.

В обґрунтування вимог вказує, що 27.01.2026 року представником поліції щодо нього було винесено дві постанови про накладення адміністративного стягнення, за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 122 КУпАП, ч. 1 ст. 121 КУпАП. Свою вину у вчинених правопорушеннях ОСОБА_1 заперечує, вказує, що постанови не відповідають обставинам справи та вимогам законодавства. Зазначає, що того дня він перевозив військовий вантаж високої цінності, призначений для потреб оборони України та рухався до м. Луцька зі сторони Республіки Польща. Дорожні умови були складні. Доїжджаючи до АЗС «ОККО», позивач побачив вантажні автомобілі, які не могли виїхати із АЗС. На момент події виїзди з автозаправної станції (АЗС), розташованої біля місця зупинки, були заблоковані іншими вантажівками, що не могли виїхати через слизьку дорогу. З метою надання допомоги, водій тимчасово зупинився максимально змістившись до правого краю дороги. Зупинка транспортного засобу була вимушеною та здійснена виключно для надання допомоги іншим водіям вантажних автомобілів. Щодо іншої постанови, позивач вказує, що пункт 31.4.7 "в" ПДР забороняє експлуатацію ТЗ з додатковими предметами або покриттями, що обмежують оглядовість з місця водія. У постанові не вказано, як саме предмети (прапорці України та Волині) обмежують огляд – вони невеликі, розміщені в нижній частині скла, не в центральній зоні видимості та не в зоні дії склоочисників. Це не створює реальної загрози безпеці руху, а отже, не є порушенням. Вказані обставини підтверджують фото з кабіни ТЗ, де видно, що предмети не обмежують оглядовість з місця водія.

З цих підстав просить суд скасувати постанови від 27.01.2026 року серії ЕНА №6571848 та ЕНА №6571863.

Ухвалою суду від 03.02.2026 року позов було залишено без руху.

Ухвалою суду від 17.02.2026 року справу прийнято до розгляду та відкрито провадження.

Представник відповідача у письмовому відзиві від 25.02.2026 року позов заперечив. Вказав, що оскаржувані постанови було винесено відповідно до чинного законодавства, а той факт, що особа не визнає факту правопорушення чи свою вину, не звільняє її від притягнення до відповідальності у випадку її об`єктивної винуватості.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

З матеріалів справи слідує, що постановою інспектора Відділу організації несення служби в м. Ковель УПП у Волинській області лейтенанта Петрука Ю.В. про накладання адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 27.01.2026 року серії ЕНА №6571848, встановлено, що ОСОБА_1 27.01.2026 року о 07:55 год. на автомобільній дорозі М07 (Київ-Ковель-Ягодин) на 488 км, керуючи транспортним засобом (надалі - ТЗ) MAN TGX 18.480, д.н.з. НОМЕР_1 , не виконав вимогу дорожнього знаку 3.34 "Зупинку заборонено", здійснив зупинку в зоні дії знаку, чим порушив п. 8.4. в ПДР, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч.1 ст. 122 КУпАП (на позивача накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 грн.).

Крім того, постановою інспектора Відділу організації несення служби в м. Ковель УПП у Волинській області лейтенанта Петрука Ю.В. про накладання адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 27.01.2026 року серії ЕНА №6571863, встановлено, що ОСОБА_1 27.01.2026 року о 08:12 год. на автомобільній дорозі М07 (Київ-Ковель-Ягодин) на 488 км, керував ТЗ на лобовому склі якого встановлено додаткові предмети, що знаходяться в полі зору водія та обмежують оглядовість з місця водія, чим порушив п. 31.4.7 в, п. 21.4.7 в ПДР, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч.1 ст. 121 КУпАП (на позивача накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 грн.).

Надаючи свою правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає таке.

Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихст.78 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 122 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.

Частина 1 ст. 121 КУпАП, передбачає відповідальність за керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів.

Правила дорожнього руху України затверджені Постановою КМУ № 1306 «Про правила дорожнього руху України».

Згідно з п. 1.3 ПДР, учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

Пунктом 1.9. ПДР, передбачено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до пункту 8.1 ПДР, регулювання дорожнього руху здійснюється за допомогою дорожніх знаків, дорожньої розмітки, дорожнього обладнання, світлофорів, а також регулювальниками.

Пунктом 2.3 ПДР України, передбачено, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний зокрема: бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі; не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху.

Згідно з п. 8.4 в ПДР України, заборонні знаки запроваджують або скасовують певні обмеження в русі.

Відповідно до п. 3.34 розділу 33 ПДР України, дорожній знак 3.34 “Зупинку заборонено” забороняє зупинку і стоянка транспортних засобів, крім таксі, що здійснює посадку або висадку пасажирів (розвантаження чи завантаження вантажу). Дія знаків 3.9, 3.10, 3.34-3.37 поширюється лише на той бік дороги, на якому вони встановлені.

Відповідно до вказаного пункту правил, існує чітка заборона зупинки у зоні дії знаку, а також перелік випадків, що дозволяють відступати від вказаної заборони. Проте, жоден з перелічених пунктів не відповідає такому, що вказаний позивачем у позовній заяві, як причину відступити від заборони зупинки у зоні дії знаку.

З досліджених доказів та наведених положень закону вбачається, що дії позивача зазначені у постанові мали місце та мають склад наведеного правопорушення.

З фото- та відео- доказів, долучених до матеріалів справи вбачається, що у інспектора був дійсний привід для складання оскаржуваної постанови, оскільки позивач здійснив зупинку автомобіля в зоні дії знаку 3.34 «Зупинка заборонена». Інспектор не вчинив якихось порушень прав позивача, які могли бути підставою сумніватися у законності його дій. Події ніяким чином не спростовують наявність у діях позивача складу правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 122 КпАП України.

Відтак, вимоги в частині скасування постанови серії ЕНА №6571848 від 27.01.2026 року не підлягають до задоволення.

Щодо вимог про скасування постанови серії ЕНА №6571863 від 27.01.2026 року, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 31.1 ПДР України технічний стан транспортних засобів та їх обладнання повинні відповідати вимогам стандартів, що стосуються безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища, а також правил технічної експлуатації, інструкцій підприємств виробників та іншої нормативно-технічної документації.

Відповідно до п. 31.4.3 а ПДР України забороняється експлуатація транспортних засобів згідно з законодавством, якщо встановлено на скло додаткові предмети або нанесено покриття, які обмежують оглядовість з місця водія, і погіршують його прозорість.

З долучених позивачем фотографій, вбачається, що у зоні роботи склоочисників ТЗ встановлено додаткові предмети (прапорці, декоративні предмети).

Відтак, постанова в частині притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121 КУпАП є обґрунтованою та законною.

Доводи, викладенні позивачем в позові, суддя оцінює критично, оскільки такі спростовано наявними матеріалами справи, та вважає їх такими, що спрямовані на уникнення особою, яка притягається до адміністративної відповідальності адміністративного стягнення.

Відповідачем в установленому порядку доведено факт скоєння позивачем інкримінованих йому правопорушень, про які зазначено в оскаржуваних постановах, що свідчить про їх обґрунтованість.

Зважаючи на встановленні судом обставини, позовну заяву необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову – без змін.

На підставі ст. 19 Конституції України, ст.9,22,122, 126, 251, 258, 289, 293 КУпАП, та керуючись ст. ст. 9, 72-77, 242, 244-246, 257, 271, 286 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанов про адміністративні правопорушення, – залишити без задоволення, а постанови від 27.01.2026 року серії ЕНА №6571848, ЕНА №6571863, – без змін.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст судового рішення складено 11 березня 2026 року.

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області В.В. Черняк