Рішення від 11 березня 2026 р. у справі №159/5421/25 — Ковельський міськрайонний суд Волинської області

Справа № 159/5421/25

Провадження № 2/159/169/26

КОВЕЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2026 року м. Ковель

Ковельський міськрайонний суд Волинської області у складі головуючого судді Шишиліна О.Г., за участі секретаря судових засідань Сабецької К.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення права на частку у спільному майні та визнання права власності на частку за співвласником,

в с т а н о в и в :

Позивач просить припинити право спільної часткової власності відповідача на 1/3 частки земельної ділянки площею 185 кв.м. к.н.0710400000:08:004:0023, яка розташована на АДРЕСА_1 та передати відповідачу компенсацію 31171,00 грн. вартості земельної ділянки, а також визнати за позивачем право власності на припинену частку. Судові витрати просив покласти на відповідача.

Ухвалою від 11.08.2025р. відкрито провадження у справі.

Ухвалою від 01.10.2025р. було зупинено провадження у справі оскільки відповідач перебуває у складі Збройних Сил України, яку Постановою апеляційної інстанції від 20.11.2025р. скасовано, а справу направлено для продовження розгляду.

Сторона позивача в судове засідання не з`явився. Представник позивача у заяві просить справу розглядати у його відсутності, позов підтримує повністю, з підстав, викладених у позовній заяві та просить його задовольнити. Не заперечує проти ухвалення заочного рішення у справі.

У судове засідання, призначене на 11.03.2026 відповідач повторно не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, відзиву на позов не подав, повідомлений поштою R067094010273.

У відповідності до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд ухвалив провести заочний розгляд справи на підставі наявних доказів.

Відповідно до ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, оскільки сторони не з`явилися у судове засідання.

За змістом частин четвертої та п`ятої ст. 268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

У Постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2022 року у справі № 1519/2-5034/11 вказано, що за таких умов відмінність між датою судового засідання, про час та місце якого учасники справи були належним чином повідомлені, та датою складання повного судового рішення не свідчить про порушення порядку повідомлення учасників справи про час та місце проведення судового засідання та не є підставою для скасування судового рішення.

Отже за таких умов датою рішення суд зазначає дату складання повного тексту рішення.

Дослідивши докази по справі, суд дійшов висновку про таке.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст.13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

На підставі ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з положень ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Як зазначено в ч.5 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені..

В ст.365 ЦК України вказано, що право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї. Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

Рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 26 березня 2024р., Справа № 159/4004/23, яке набрало законної сили 02.05.2024р. визнано за позивачем ОСОБА_1 право власності, в порядку спадкування за законом після смерті батька – ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 на:

- 2/3 частки в квартирі АДРЕСА_2 з господарськими будівлями і спорудами, 2/3 земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами площею 0,0147га з кадастровим номером 0710400000:08:04:0022;

- 2/3 земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами площею 0,0185га з кадастровим номером 0710400000:08:04:0023;

- 2/3 автомобіля марки "Citroen Bx 19", 1986 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 ;

Ухвалою від 12 червня 2024 року, виправлено описку та змінено у всіх реченнях цього рішення кадастрові номери земельних ділянок з «0710400000:08:04:0022» на «0710400000:08:004:0022» та з «0710400000:08:04:0023» на «0710400000:08:004:0023».

Отже встановлено, що позивач є власником 2/3 земельної ділянки із к.н. 0710400000:08:004:0023 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У наведеному рішенні при вирішенні спадкування часток також встановлено обставину, що відповідач ОСОБА_2 має бути спадкоємцем частки після смерті ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Згідно витягу з ДРРП №391425576 від 19.08.2024р. право власності на земельну ділянку 0710400000:08:004:0023 зареєстровано на 2/3 частки за позивачем.

Згідно рішення Ковельський міськрайонний суд Волинської області від 18 листопада 2024 року, Справа № 159/5429/24 вселено ОСОБА_1 у квартиру АДРЕСА_2 оскільки ОСОБА_2 , який проживає в АДРЕСА_3 , не надає ключі від вхідних дверей квартири в будинку АДРЕСА_1 .

З Довідки РЖКП №1 від 04.08.2025р. вбачається, що за адресом будинку АДРЕСА_1 . Станом на 01.07.2025р. має заборгованість 3324,55 грн., яка виникла за період з 01.02.2022 по 30.06.2025р.

В квитанції до прибуткового ордера від 04.08.2025р вказано, що ОСОБА_1 сплатив РЖКП №1 - 3414,00 грн.

Також ОСОБА_1 сплачує земельний податок, про що свідчать відповідні квитанції.

У висновку експерта №02/07 від 12.07.2025р. вказано, що Ринкова вартість 1/3 частки спірної земельної ділянки складає 31171,00 грн. Та відсутня технічна можливість здійснити розподіл земельної ділянки.

З дослідницької частини висновку експерта вбачається, що на земельній ділянці знаходиться будинок та гараж, які визнані рішенням суду за ОСОБА_1 у розмирі 2/3 частки. На момент дослідження технічної документації на об`єкти експерту не надавалися. Експертом не досліджувалося обставин розташування на земельній ділянці будинку у тому числі з урахуванням частки відповідача. Відповідач при проведенні експертизи присутній не був.

Не надано такої технічної документації на земельну ділянку та будинок і суду.

З довідки Ковельського РТЦКтаСП №11639 від 09.09.2025р. вбачається, що відповідач 17.05.2025р. був призваний для проходження військової служби під час мобілізації.

Як зазначено в ч.3 ст.88 ЗК України учасник спільної часткової власності має право вимагати виділення належної йому частки із складу земельної ділянки як окремо, так і разом з іншими учасниками, які вимагають виділення, а у разі неможливості виділення частки - вимагати відповідної компенсації.

В ч.2 ст.120 ЗК України передбачено, що разі набуття частки у праві спільної власності на об`єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва право власності на земельну ділянку (крім земель державної, комунальної власності), на якій розміщено такий об`єкт, одночасно переходить від відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта до набувача у розмірі належної відчужувачу (попередньому власнику) частки у праві спільної власності на такий об`єкт, крім випадку, коли попередньому власнику належала частка у праві спільної власності на земельну ділянку в іншому розмірі. Якщо відчужувачу (попередньому власнику) у праві спільної власності на такий об`єкт належала частка у праві спільної власності на земельну ділянку в іншому розмірі, право власності переходить у такому самому розмірі.

Аналогічне положення втілене в ст.377 ЦК України.

У Заочному рішенні від 26.03.2024р. йдеться саме про встановлення обставин права на спадкування відповідачем залишкової частки 1/3 будинку та земельної ділянки після смерті матері ОСОБА_4 .

Крім того із Заочного рішення від 18.11.2024р слідує, що між сторонами раніше вирішувався спір щодо проживання у будинку АДРЕСА_1 .

Доказів, що у відповідача наявне інше житло для проживання, позивачем суду не надано.

Згідно ст.47 Конституції України Кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Відповідно до ч.1 ст.383 ЦК України власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім`ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва.

Отже у випадку позбавлення права власності відповідача на частку в земельній ділянці, постає невирішене питання в якій спосіб буде використовуватися відповідачем будинок.

Для усунення наведених сумнівів, щодо можливого позбавлення відповідача права на частку спадкового майна позивач із клопотаннями про витребування доказів до суду не звертався.

Отже суд дійшов висновку, що наявних у суду доказів є недостатньо в розумінні ст.80 ЦПК України, для усунення відповідних сумнівів, тому суд вважає вимоги позивача не доведеними та такими що не підлягають задоволенню.

Позивач згідно квитанції №1.248952613.1 від 06.08.2025р. вніс на депозит ТУДСА Волинської області суму 31171,00 грн., як відшкодування 1/3 частки земельної ділянки, які належить позивачу повернути.

Керуючись ст. ст. 12-13, 19, 141, 258-259, 265, 280-281 ЦПК України

У Х В А Л И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення права на частку у спільному майні та визнання права власності на частку за співвласником – відмовити повністю.

ТУДСАУ у Волинської області повернути ОСОБА_1 суму 31171,00 грн., які були сплачені згідно квитанції АТ КБ «Приватбанк» №1.248952613.1 від 06.08.2025р. на рахунок НОМЕР_3 .

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його складання.

Відповідач, якому повне заочне рішення суду не було вручене в день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення рішення може бути оскаржене відповідачем до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення суду може бути оскаржене позивачем безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 12.03.2026 року.

Головуючий:О. Г. ШИШИЛІН