Вирок від 11 березня 2026 р. у справі №159/8450/25 — Ковельський міськрайонний суд Волинської області

Справа № 159/8450/25

Провадження № 1-кп/159/263/26

КОВЕЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2026 року м. Ковель

Ковельський міськрайонний суд Волинської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченої ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12025030550001219 від 06.10.2025 стосовно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м.Ковель Волинської області, громадянки України, з середньою спеціальною освітою, одруженої, РНОКПП НОМЕР_1 , працюючої продавцем-консультантом у фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 , зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , не судимої,

обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 382 КК України,

ВСТАНОВИВ :

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , будучи визнаною винною постановою Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 15 квітня 2025 року у справі № 159/1949/25, яка набрала законної сили 28.04.2025, у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та якою останню позбавлено права керування транспортними засобами строком на один рік, діючи умисно, достовірно знаючи про наявність вказаної постанови суду та усвідомлюючи, що вона позбавлена права керування транспортними засобами, з метою невиконання даної постанови суду, маючи реальну можливість її виконати, підриваючи авторитет органів правосуддя України, в порушення ч. 1 ст. 129-1 Конституції України та ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», відповідно до якого судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України, вчиняла дії щодо умисного невиконання даного судового рішення.

Так, 06 жовтня 2025 року близько 05 години 25 хвилин, ОСОБА_6 керувала автомобілем марки «Вепації Зсепіс», з реєстраційним номерним знаком НОМЕР_2 та, рухаючись вулицею Незалежності, у селі Бахів, Ковельського району Волинської області, була зупинена працівниками відділу реагування патрульної поліції Ковельського РУП ГУНП у Волинській області.

Вказаним діями ОСОБА_4 вчинила умисне невиконання постанови суду, що набрала законної сили, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.382 КК України.

Будучи допитаною у ході судового розгляду обвинувачений ОСОБА_4 винуватою себе у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення визнала повністю. Підтвердила обставини вчинення кримінального правопорушення, викладенні в обвинувальному акті, вказала, що достовірно знаючи про позбавлення права керування транспортними засобами за постановою суду, 06.10.2025 у ранковий час керувала транспортним засобом, належним на праві власності її матері, на якому завозила дітей у школу, оскільки спізнювалася, та була зупинена працівниками поліції у с.Бахів неподалік місця її проживання. Після реєстрації шлюбу у 2014 році має прізвище чоловіка - ОСОБА_7 , однак, до одруження на своє дошлюбне прізвище - ОСОБА_8 отримала посвідчення водія, яке після реєстрації шлюбу не замінила, через що у матеріалах кримінального провадження вона зазначена як ОСОБА_7 ( ОСОБА_8 ). У вчиненому щиро розкаюється, просить призначити їй мінімальне покарання.

Зважаючи на те, що обвинувачена в повному обсязі визнала свою вину у вчиненні інкримінованого їй стороною обвинувачення кримінального правопорушення при обставинах, викладених у обвинувальному акті, беручи до уваги, що прокурор також не оспорювала фактичні обставини провадження, і судом встановлено, що учасники судового провадження, зокрема обвинувачена, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності їх позиції, роз`яснивши їм положення ч.3 ст.349 КПК України про те, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження, в порядку, передбаченому ч.3 ст.349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.

Враховуючи викладене, суд, допитавши обвинувачену, дослідивши матеріали кримінального провадження з питань речових доказів та ті, що характеризують особу обвинуваченої, прийшов до висновку, що винуватість ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті, доведена повністю.

Суд погоджується з кваліфікацією стороною обвинувачення дій ОСОБА_4 , які полягали в умисному невиконанні постанови суду, що набрала законної сили, за ч.1 ст.382 КК України.

Призначаючи покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особу винного у їх сукупності, наявність пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин справи.

Так суд враховує, що вчинене ОСОБА_4 кримінальне правопорушення є згідно з ч.4 ст.12 КК України нетяжким злочином.

Обставин, що обтяжують її покарання суд не встановив.

Водночас, не встановлено судом і обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченої.

У судовому засіданні при допиті обвинувачена повідомила суд, що розкаюється у скоєному, однак, таке повідомлення озвучила лише в кінці допиту на питання головуючого.

За змістом п.1 ч.1 ст.66 КК України щире каяття віднесено до обставин, що пом`якшують покарання.

Згідно з правовим висновком, сформованим Верховним Судом у постанові від 15.11.2021 у справі № 199/6365/19, щире каяття - це не формальна вказівка на визнання свої вини, а відповідне ставлення до скоєного, яке передбачає належну критичну оцінку винним своєї протиправної поведінки, її осуд та бажання залагодити провину, що має підтверджуватися конкретними діями, спрямованими на виправлення зумовленої кримінальним правопорушенням ситуації. Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення у матеріалах кримінального провадження.

Як вбачається з обвинувального акту, обставини, які відповідно до ст.66 КК України пом`якшують покарання ОСОБА_4 , відсутні.

З огляду на те, що на стадії досудового розслідування обвинувачена не виявляла каяття у вчиненому, у суді про таке каяття повідомила лише у якості відповіді на питання головуючого, що вказує на непослідовність її позиції у ставленні до скоєного, суд дійшов висновку про відсутність підстав для врахування щирого каяття у якості обставини, що пом`якшує покарання обвинуваченої.

Крім цього, суд враховує, що обвинувачена двічі притягалася до адміністративної відповідальності, водночас, не судима, до кримінальної відповідальності не притягалася, працевлаштована, на обліку лікарів нарколога та психіатра не перебуває, одружена, на утриманні має двох малолітніх дітей - ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яких виховує самостійно, оскільки її чоловік - ОСОБА_11 з 13.02.2023 призваний у Збройні Сили України по мобілізації та з 01.04.2024 має статус учасника бойових дій.

Відповідно до ст.50, 65 КК України, особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Виходячи з принципів справедливості, індивідуалізації та законності, покарання повинно відповідати характеру вчинених дій, ступеню тяжкості скоєного та даним про особу винного.

Вирішуючи питання щодо виду та розміру покарання, яке слід призначити обвинуваченій, суд прийшов до висновку, що, враховуючи санкцію ч.1 ст.382 КК України, для виправлення останньої та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень, необхідним і достатнім покаранням є покарання у виді штрафу.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений, процесуальні витрати відсутні.

Речовий доказ - DVD-R диск з відеозаписом з бодікамер поліцейських події 10.09.2025, який зберігається в матеріалах кримінального провадження, - відповідно до п.7 ч.9 ст.100 КПК України підлягає залишенню в матеріалах кримінального провадження.

На підставі наведеного, керуючись ст.369, 373-375 КПК України,

УХВАЛИВ :

ОСОБА_4 визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.382 КК України, та призначити їй покарання у виді штрафу у розмірі 750 (сімсот п`ятдесят) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 12750 (дванадцять тисяч сімсот п`ятдесят) гривень.

Речовий доказ - DVD-R диск з відеозаписом з бодікамер поліцейських події 06.10.2025, який зберігається при матеріалах кримінального провадження № 12025030550001219, - залишити у матеріалах кримінального провадження № 12025030550001219.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений до Волинського апеляційного суду через Ковельський міськрайонний суд Волинської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку після проголошення негайно вручити обвинуваченій та прокурору.

Головуючий:ОСОБА_1