Вирок від 11 березня 2026 р. у справі №159/8871/25 — Ковельський міськрайонний суд Волинської області

Справа № 159/8871/25

Провадження № 1-кп/159/281/26

КОВЕЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2026 року м. Ковель

Ковельський міськрайонний суд Волинської області

під головуванням судді ОСОБА_1 ,

з участю:

секретаря судового

засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши в залі судових засідань Ковельського міськрайонного суду Волинської області у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 42025032110000069 від 24.11.2025 року, про обвинувачення

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (паспорт № НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ), уродженця с. Велицьк Ковельського району Волинської області, українця, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого по АДРЕСА_1 , з середньою спеціальною освітою, перебуває у фактичних шлюбних відносинах, має на утриманні одну малолітню дитину, працюючого трактористом у ТОВ «Промислова група Бонітет», раніше не судимого,

у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_4 у кінці грудня 2021 року (точнішого періоду на даний час досудовим розслідуванням не встановлено), перебуваючи у м. Ковель Волинської області, діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб, маючи умисел на підроблення офіційного документа з метою його подальшого використання, а саме - посвідчення тракториста-машиніста на своє ім`я, всупереч п. 7 "Положення про порядок видачі посвідчень тракториста-машиніста", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 217 від 02.04.1994, не проходивши медичного огляду у порядку, встановленому Міністерством охорони здоров`я, а також не складавши теоретичного і практичного іспитів екзаменаційної комісії територіального органу Держпродспоживслужби, а саме іспиту, під час якого перевірено навички керування машинами відповідних категорій, які мали б бути заявлені для отримання посвідчення, усвідомлюючи значення та суспільно-небезпечний характер власних дій та керуючи ними, реалізовуючи єдиний умисел на підроблення офіційного документа, який видається установою, яка має право видавати такі документи, і який надає права, з метою його використання, а саме - посвідчення тракториста-машиніста категорій "А1, А2, В1", надав (повідомив) невстановленій досудовим розслідуванням особі, матеріали щодо якої виділено в окреме кримінальне провадження, свої анкетні дані, які необхідно було зазначити при підробленні документа, медичну документацію та надав свою фотокартку для подальшого їх використання під час виготовлення підробленого документу, вступивши таким чином із вказаною особою, з якою заздалегідь домовився про виготовлення підробленого посвідчення тракториста-машиніста, виданого на керування машинами категорії "А1, A2, B1", у злочинну змову.

Продовжуючи свій злочинний умисел, спрямований на підроблення офіційного документу для можливості подальшого працевлаштування, ОСОБА_4 , діючи умисно, за попередньою змовою із вказаною невстановленою під час досудового розслідування особою, попередньо узгодивши зміст виконуваних функцій кожного, обговоривши деталі виготовлення підробленого посвідчення водія та суму винагороди, безпосередньо виконав об`єктивну сторону кримінально-караного діяння, пов`язаного із підробленням офіційних документів, а саме: надав (повідомив) невстановленій досудовим розслідуванням особі свої анкетні дані, які необхідно було зазначити при підробленні документа, медичну документацію та надав свою фотокартку.

Після цього, невстановленою на цей час досудовим розслідуванням особою, у період з грудня 2021 по середину лютого 2022 року, у невстановленому на даний час місці, виконано іншу частину об`єктивної сторони кримінально-караного діяння, пов`язаного із підробленням офіційних документів, а саме - з використанням отриманої від ОСОБА_4 інформації, виготовлено (підроблено) бланк офіційного документа - посвідчення тракториста-машиніста, в яке внесено завідомо неправдиві відомості щодо: серії та номеру документу – НОМЕР_3 ; органу видачі – ГУ Держпродспоживслужби у Волинській області; наявності у ОСОБА_4 права керування машинами категорії "А1, A2, B1", а також анкетні дані та фотокартку, надані ОСОБА_4 , яке у подальшому, в середині лютого 2022 року, передано останньому в м. Ковелі з метою його використання.

Тобто, дії як ОСОБА_4 , так і невстановленої досудовим розслідуванням особи, були охоплені спільним умислом, спрямованим на виготовлення підробленого офіційного документу з метою подальшого його використання.

Крім цього, ОСОБА_4 19 листопада 2025 року о 20 год. 38 хв., перебуваючи за кермом трактора марки "Беларус 892.2", червоного кольору, реєстраційний номер НОМЕР_4 , з причепом марки "1ПТС-9", реєстраційний номер НОМЕР_5 , та рухаючись по ґрунтовій дорозі вулиці Центральна, що в с. Велицьк Ковельського району Волинської області, відповідно до Закону України "Про Національну поліцію", був зупинений працівниками поліції у зв`язку із порушенням Правил дорожнього руху України, а саме - поганим освітленням світлових приладів транспортного засобу.

Тоді ж, під час перевірки документів працівниками поліції, ОСОБА_4 , виконуючи їх законну вимогу щодо пред`явлення документів на транспортний засіб та посвідчення водія, діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, використав шляхом пред`явлення та надання для перевірки працівникам поліції завідомо для нього підроблений офіційний документ - посвідчення тракториста-машиніста, в яке внесено завідомо неправдиві відомості щодо: серії та номеру документу - НОМЕР_3 ; органу видачі – ГУ Держпродспоживслужби у Волинській області; наявності у ОСОБА_4 права керування машинами категорії "А1, A2, B1" з його анкетними даними та фотокарткою.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою винуватість у вчиненні інкримінованих йому діянь визнав повністю. Скориставшись своїм безумовним правом, надавати показання відмовився. Проте, відповідаючи на запитання прокурора та суду, підтвердив, що дійсно вчинив вказані кримінальні правопорушення за обставин, викладених в обвинувальному акті. У вчиненому щиро розкаюється, просив суворо не карати.

Зазначені в обвинуваченні обставини ніким не оспорюються, у суду немає сумнівів у добровільності та істинності позиції обвинуваченого, який підтверджує їх існування. В зв`язку з цим, суд, за погодженням з учасниками судового провадження, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих фактичних обставин, які ніким не оспорюються.

З`ясувавши обставини справи, суд прийшов до висновку, що дії обвинуваченого ОСОБА_4 органами досудового розслідування кваліфіковані вірно за ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України.

Таким чином, ОСОБА_4 своїми умисними діями, які виразились у підробленні офіційного документа, який видається установою і надає право керування транспортним засобом, вчиненими за попередньою змовою групою осіб, вчинив кримінальне правопорушення (злочин), передбачене ч. 3 ст. 358 КК України.

Крім цього, ОСОБА_4 своїми умисними діями, які виразились у використанні завідомо підробленого документа, вчинив кримінальне правопорушення (проступок), передбачене ч. 4 ст. 358 КК України.

Призначаючи покарання, суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки вчинених кримінальних правопорушень та особу винного у їх сукупності, наявність пом`якшуючих та відсутність обтяжуючих покарання обставин справи.

Так, суд враховує, що ОСОБА_4 вчинено нетяжкий злочин, передбачений ч. 3 ст. 358 КК України, та кримінальний проступок, передбачений ч. 4 ст. 358 КК України (ст. 12 КК України).

До обставин, що пом`якшують покарання, суд відносить щире каяття обвинуваченого у вчиненому, активне сприяння розкриттю кримінальних правопорушень.

Обставин, що обтяжують покарання, суд не вбачає.

Суд враховує також те, що обвинувачений ОСОБА_4 має досить молодий вік, вперше притягується до кримінальної відповідальності, проживає в сільській місцевості, має на утриманні одну малолітню дитину, виключно позитивно характеризується по місцю роботи, на диспансерному обліку в нарколога та психіатра не перебуває.

Вирішуючи питання щодо виду та строку покарання, яке слід призначити обвинуваченому, суд прийшов до наступних висновків.

Так, відповідно до вимог ст.ст. 50, 65 КК України, особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень. Виходячи із вказаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Висновки суду в частині призначення покарання, застосування інститутів призначення більш м`якого покарання, ніж передбачено законом, звільнення від покарання, від його відбування, тощо пов`язані із суддівським розсудом (дискреційними повноваженнями).

Поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.

На цьому наголосив Верховний Суд у своїх правових висновках у справі № 155/1064/18.

Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини, який у своїх рішеннях, зокрема у справі "Довженко проти України", зазначає про необхідність відповідного обґрунтування обраного рішення в процесуальному документі суду.

Згідно вимог ч. 1 ст. 69 КК України, за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу.

При цьому, згідно з практикою Верховного Суду, повинні бути встановлені виключні обставини, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення. У кожному випадку факт зниження ступеня тяжкості кримінального правопорушення повинен оцінюватися з урахуванням індивідуальних особливостей конкретного кримінального провадження. У будь-якому разі, встановлені обставини, що пом`якшують покарання, мають настільки істотно знижувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, що призначення винуватому навіть мінімального покарання в межах санкції статті було б явно несправедливим і недоцільним.

Суд також зауважує, що каральна функція не є домінуючою, а обраний захід примусу має найбільше сприяти досягненню справедливого балансу між правами і свободами особи та захистом інтересів держави й суспільства і така домірність є необхідним проявом справедливості кримінальної відповідальності.

На переконання суду, встановлені судом в даному конкретному випадку пом`якшуючі покарання обставини, відсутність обтяжуючих обставин, позитивні характеризуючі відомості щодо обвинуваченого ОСОБА_4 свідчать про істотне зниження ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 358 КК України.

При цьому, суд констатує, що факт щирого каяття обвинуваченого у вчиненому злочині та проступку знайшов своє підтвердження в судовому засіданні, про що об`єктивно засвідчила поведінка обвинуваченого та визнання ним вини за інкримінованими кримінальними правопорушеннями.

Щодо активного сприяння у розкритті кримінальних правопорушень, то установленого, що під час досудового розслідування обвинувачений не переховувався від органів досудового розслідування, надав повні визнавальні показання та вказав на обставини їх вчинення, які в подальшому знайшли своє підтвердження.

Отже, якщо обвинувачений виявляє співпрацю з правоохоронними органами та надає інформацію, яка сприяє розслідуванню, це може бути розцінене як прояв щирості та бажання виправлення помилок.

Таким чином, суд, з врахуванням наведених вище обставин, що в цілому істотно знижують ступінь суспільної небезпеки вчиненого, а також з врахуванням позиції прокурора та захисника, які просили застосувати до обвинуваченого вимоги ст. 69 КК України, вважає за можливе призначити обвинуваченому ОСОБА_4 покарання за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 358 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України, нижче від найнижчої межі, встановленої санкцією цієї статті, тобто у виді штрафу.

Вирішуючи питання щодо виду та строку покарання, яке слід призначити обвинуваченому за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України, суд прийшов до висновку, що для виправлення останнього та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, необхідним і достатнім покаранням є покарання, запропоноване прокурором, у виді штрафу в межах санкції статті, що передбачає відповідальність за вчинення даного кримінального правопорушення (злочину).

Вирішуючи питання про призначення покарання за сукупністю кримінальних правопорушень, суд, з урахуванням конкретних обставин справи, даних про особу обвинуваченого, при визначенні остаточного покарання обирає принцип поглинення менш суворого покарання більш суворим.

На думку суду, таке покарання є необхідним і достатнім для виправлення й попередження вчинення як обвинуваченим, так і іншими особами, нових кримінальний правопорушень.

Запобіжний захід щодо ОСОБА_4 під час досудового розслідування не застосовувався. Підстав для застосування такого заходу щодо обвинуваченого до набрання вироком законної сили судом не вбачається, виходячи із даних про особу обвинуваченого та його належної поведінки.

Цивільного позову не заявлено.

Процесуальні витрати по кримінальному провадженню, пов`язані із залученням експертів для проведення судової технічної експертизи документів, в сумі 3119,90 грн., у відповідності до вимог ч. 2 ст. 124 КПК України, підлягають стягненню з обвинуваченого дохід держави.

Арешт на майно не накладався.

Долю речових доказів слід вирішити на підставі ст. 100 КПК України.

Керуючись ст. ст. 369, 370, 373, 374 КПК України, суд -

у х в а л и в:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України, і призначити йому покарання:

-за ч. 3 ст. 358 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України, - у виді штрафу в розмірі 2200 (дві тисячі двісті) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 37400 (тридцять сім тисяч чотириста) грн. 00 коп.;

-за ч. 4 ст. 358 КК України, - у виді штрафу в розмірі 30 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 510 (п`ятсот десять) грн. 00 коп.

На підставі ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, визначити ОСОБА_4 остаточне покарання у виді штрафу в розмірі 2200 (дві тисячі двісті) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 37400 (тридцять сім тисяч чотириста) грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_4 в дохід держави процесуальні витрати по справі в сумі 3119 (три тисячі сто дев`ятнадцять) грн. 90 коп. за проведення судової технічної експертизи документів.

Речові докази:

- посвідчення тракториста-машиніста, яке поміщено до спеціального пакету № 6677269; оптичний носій інформації DVD-R диск, об`ємом 4,7 Гб, на якому знаходяться відеозаписи, на яких відображені обставини вчинення кримінального правопорушення, які зберігаються при матеріалах кримінального провадження – залишити при матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржений до Волинського апеляційного суду через Ковельський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили.

Головуючий ОСОБА_1