Вирок від 11 березня 2026 р. у справі №165/2615/24 — Іваничівський районний суд Волинської області

Справа № 165/2615/24

Провадження № 1-кп/156/12/26

ВИРОК

Іменем України

12 березня 2026 року сел. Іваничі

Іваничівський районний суд Волинської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участі

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

потерпілого ОСОБА_4 ,

представника потерпілого - адвоката ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_6 ,

захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12024030520000329 від 21.03.2024 щодо ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця села Велика Благовіщенка Горностаївського району Херсонської області, з середньою освітою, непрацюючого, одруженого, зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.121, ст.336 КК України,-

в с т а н о в и в:

ОСОБА_6 обвинувачується у тому, що перебуваючи на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_2 як військовозобов`язаний 20.03.2024 прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 , розташованого за адресою: АДРЕСА_3 , з метою постановки на військовий облік, проходження медичного огляду та вирішення питань стосовно призову до лав Збройних Сил України за мобілізацією, на особливий період, чи отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

У подальшому, ОСОБА_8 був оглянутий позаштатною постійно діючою військово-лікарською комісією ІНФОРМАЦІЯ_2 та визнаний придатним до військової служби на підставі графи - 2, 4, 5, 6, 7, 9 ТДВ - Б та ст. 26-в Графи II Розкладу хвороб до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (Розклад хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби), затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402 «Про затвердження Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних силах України» про що позаштатною медичною комісією складено довідку від 20.03.2024 № 55/459, з якою вказаний громадянин був ознайомлений у повному обсязі.

Згодом, 20.03.2024 близько 16 год. 30 хв., під час вручення повістки на відправку (бойової повістки) в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 , військовозобов`язаний ОСОБА_6 особисто отримав повістку на відправку (бойову повістку), згідно якої останній був зобов`язаний прибути о 16:00 год. 21.03.2024 до приміщення ІНФОРМАЦІЯ_2 , розташованого за адресою: АДРЕСА_3 , з метою подальшого відправлення для проходження військової служби під час мобілізації в розпорядження командира військової частини в складі команди НОМЕР_1 , для проходження військової служби під час мобілізації, оголошеної Указом Президента України № 65/2022 від 24.02.2022 «Про загальну мобілізацію».

Проте, ОСОБА_6 , всупереч вимогам ст. 65 Конституції України, ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» й Указу Президента України від 24.02.2022 № 69 «Про загальну мобілізацію» і Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку проведення загальної мобілізації» від 06.02.2024 №3565-ІХ, з метою ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, усвідомлюючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, умисно, будучи належним чином попередженим про необхідність прибуття, придатним за станом здоров`я для проходження військової служби та не маючи правових підстав на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, ухилився від призову за мобілізацією та не прибув на 16 год. 00 хв. 21.03.2024 до ІНФОРМАЦІЯ_2 , що за адресою: АДРЕСА_3 , для відправлення у команді НОМЕР_1 до військової частини для проходження військової служби під час мобілізації.

Крім того, 21 березня 2024 року, близько 16 години 00 хвилин, ОСОБА_6 , перебуваючи в житловому будинку за місцем свого проживання, в кімнаті АДРЕСА_4 , на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, діючи з прямим умислом, усвідомлюючи протиправність та суспільну небезпеку своїх дій, керуючись метою заподіяння тілесних ушкоджень іншій людині, умисно наніс один удар ножем, у праву частину черевної порожнини військовослужбовцю інструктору відділення рекрутингу та комплектування ІІ ІНФОРМАЦІЯ_3 , майстру сержанту ОСОБА_4 , який призваний на військову службу за призовом під час мобілізації 17.03.2022, в результаті чого потерпілий отримав тілесні ушкодження у вигляді колото-різаної рани в ділянці передньої поверхні грудної клітки справа по нижньому краю реберної дуги з проникненням у праву плевральну порожнину, повним пересіченням 9 та 10 ребер та міжреберних артерій, з проникненням в черевну порожнину, наскрізним пошкодженням правої долі печінки та з пошкодженням печінкового кута товстого кишечника, гемоперитонеум, яка відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя в момент заподіяння.

Таким чином, ОСОБА_6 висунуті обвинувачення в ухиленні від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України, а також в умисному тяжкому тілесному ушкодженні (умисному тілесному ушкодженні, небезпечному для життя в момент заподіяння), тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України.

Обвинувачений ОСОБА_6 вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.336 України не визнав, але у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України свою вину визнав повністю. Показав, що до війни проживав у с. Велика Благовіщенка Голопристанського району Херсонської області. Після окупації у зв`язку з небезпекою виїхав з дружиною через Росію, Литву до Польщі, звідки повернувся до України. Проживає у м. Нововолинськ у гуртожитку, є внутрішньо- переміщеною особою, 19.03.2024 він отримав повістку і 20.03.2024 прибув до РТЦК та СП, де потерпілий ОСОБА_4 відвіз його до лікарні для проходження ВЛК. ОСОБА_6 дали повістку, яку він здав роботодавцю, щоб оформили його звільнення. Першу повістку отримав 19.03.2025, на цій підставі прибув до РТЦК та СП 20.03.2024, пройшов ВЛК та отримав другу повістку на 22.03.2024. Потім 21.03.2024 до нього прийшли двоє працівників РТЦК та СП, один з них ОСОБА_4 , який повідомив, що треба прибути до РТЦК сьогодні. Він повідомив працівників РТЦК, що повістка йому видана на 22.03.2024. Потерпілий та його колега знаходились на порозі у кімнату і вели себе спокійно. Йому подзвонила дружина, розмовляючи з нею він підійшов до столу, де лежав ніж, для чого узяв ножа не пам`ятає, але почав різати руку. Почув крик: «Що ти робиш?» Що було потім пам`ятає погано, оскільки перебував у стресі, як штиркнув потерпілого не може пояснити, можливо під час того, як потерпілий намагався відібрати у нього ніж. Потерпілий не створював йому небезпеки, вів себе коректно. До військового обов`язку він відноситься нормально, перебував у тяжкому психологічному стані, оскільки пережив окупацію, де солдати РФ стріляли під ноги, забирали майно, живе він у соціальному житлі, усі документи залишились на окупованій території. Про те, що наніс тілесні ушкодження ОСОБА_4 обвинувачений дуже шкодує, заподіяну шкоду не відшкодував, оскільки ОСОБА_4 відмовився отримувати кошти від ОСОБА_6 .

З показань потерпілого ОСОБА_4 вбачається, що о 15 год. чи 15 год. 30 хв. 21.03.2024 він отримав усну вказівку начальника РТЦК та СП з`ясувати причину неприбуття ОСОБА_6 для відправки по команді НОМЕР_1 . Разом зі своїм колегою ОСОБА_9 близько 16 год. вони прибули до місця проживання ОСОБА_6 . На яку годину мав прибути ОСОБА_6 до РТЦК та СП потерпілому не було відомо. Коли співробітники РТЦК та СП постукавши у двері, до них вийшов обвинувачений, який поцікавився у них з якою метою вони приїхали. Вони пояснили, що прибули для з`ясування причини його неприбуття до РТЦК та СП. Своє посвідчення потерпілий ОСОБА_6 не пред`являв, обвинувачений знаходився у кімнаті, а потерпілий - біля дверей. На запитання чому він не з`явився до РТЦК ОСОБА_6 відповів, що здав повістку роботодавцеві для того, щоб його звільнили з роботи перед мобілізацією. У подальшому у обвинуваченого задзвонив телефон, він підняв слухавку, а потім кинув телефон на стіл. Він не бачив як ОСОБА_6 узяв ніж, побачив ніж уже у руці обвинуваченого і підбіг до нього, намагаючись відібрати ножа, крикнув: «Що ти робиш?», у відповідь почув: «На!» та відразу відчув біль у правому боці, як це сталося потерпілий усвідомити не може. Потерпілий був при пам`яті, міг контролювати себе після поранення, спустився вниз та приліг біля автомобіля і його колега відвіз його до лікарні. Як наносив собі тілесні ушкодження ОСОБА_6 потерпілий не бачив, але чув крики. Потерпілому був завданий один удар ножем. У лікарні лежали з ОСОБА_6 в одній палаті. На питання чи входить до його повноважень як працівника РТЦК забирати з дому громадян та доставляти до РТЦК потерпілий не надав відповіді. Пояснив, що 21.03.2024 він їхав до м. Луцьк і по дорозі заїхав до обвинуваченого для з`ясування причини неявки того в РТЦК та СП. На питання чи кожного разу у разі неявки особи до РТЦК та СП вони з`ясовують причину неявки, відповів, що не кожного разу. Має претензії до обвинуваченого, просив призначити ОСОБА_6 покарання згідно із законом.

Свідок ОСОБА_9 показав, що біля 16 год. 21.03.2024 за усною вказівкою начальника РТЦК та СП він разом з потерпілим прибули до місця проживання ОСОБА_6 , зайшли до обвинуваченого в кімнату для того, щоб з`ясувати причини його неприбуття до РТЦК та СП. ОСОБА_6 знаходився у кімнаті, а вони на порозі. Задзвонив телефон і ОСОБА_6 зайшов до кімнати, потім вони почули, що щось у кімнаті впало, ОСОБА_4 кинувся до обвинуваченого і запитав: «Що ти робиш?». Через секунду ОСОБА_4 вибіг з кімнати і сказав, що його поранено. Свідок доставив ОСОБА_4 до лікарні.

Свідок ОСОБА_10 показав, що 21.03.2024 біля 16 год. 00 хв. він вийшов зі своєї кімнати в гуртожитку та побачив, що біля кімнати ОСОБА_6 стояли два військовослужбовці та спілкувались з обвинуваченим. Він чув слова обвинуваченого, що йому повістка на завтра, потім бачив, як військовослужбовці вибігли та почув голос своєї дружини: «У нього кров», зайшов до кімнати, де побачив ОСОБА_6 , який стояв біля дверей із замотаною рушником рукою. Він викликав швидку, оскільки ОСОБА_6 постійно втрачав свідомість, то оператор дала вказівки, що робити і вони відвели ОСОБА_6 до кімнати, син та дружина свідка тримали руку, потім приїхали працівники поліції та прийшла дружина ОСОБА_6 . Зі слів ОСОБА_6 свідкові стало відомо, що він поранив військовослужбовця і той в реанімації. Потім потерпілий про цю подію давав інтерв`ю на телебаченні.

Свідок ОСОБА_10 показала, що 21.03.2024 близько 16 год. вона перебувала вдома, почула падіння порожніх пляшок. Вийшовши з кімнати на шум побачила, як із кімнати ОСОБА_6 вибігає військовослужбовець. В цей час ОСОБА_6 стояв у кімнаті із руки фонтаном текла кров, він намагався тримати руку, її син схопив ремінь, ОСОБА_6 почав непритомніти, а чоловік свідка викликав швидку допомогу. Потім прибігла дружина обвинуваченого, приїхали працівники поліції та медики. Хто саме спілкувався з ОСОБА_6 вона не бачила, але було дві особи у військовій формі.

Свідок ОСОБА_11 показала, що у 2023 році вона разом зі своїм чоловіком ОСОБА_6 приїхали до м. Нововолинськ, вони працевлаштувались та поселились у гуртожитку. ОСОБА_6 19.03.2024 отримав повістку і 20.03.2024 пішов до РТЦК та СП оновити дані, пройшов ВЛК, йому було вручено повістку. З його слів повістка була на 22.03.2024, явка на другу половину дня. ОСОБА_6 21.03.2024 пішов на роботу, а потім в лікарню. Коли вона поверталась додому їй чергова повідомила, що до них пішли двоє військовослужбовців. Піднявшись до кімнати, де проживає разом зі своїм чоловіком, зустріла сусіда ОСОБА_10 , який повідомив, що ОСОБА_12 порізав руку. Сусіди надавали обвинуваченому першу медичну допомогу. Від працівників поліції свідок дізналась, що її чоловік наніс тілесні ушкодження одному із військовослужбовців. Коли вона зайшла до кімнати, то там був безлад, перед кімнатою були сліди крові і в кімнаті теж. Зі слів чоловіка свідку відомо, що прийшли працівники РТЦК та СП і він хотів порізати собі руку, але один з працівників намагався відібрати у нього ніж, і він його поранив. Зі слів чоловіка, він не мав наміру ухилитись від військової служби. Свідок та її чоловік тривалий час перебували в окупації, де щодня загрожувала небезпека, звідки виїхали до Європи, а звідти повернулись в Україну, дорога була тяжкою, у Нововолинську починали усе з нуля, чоловік звертався за психологічною допомогою до благодійної організації «Карітас». Конфліктів із законом у чоловіка не було, він працював, мав постійне джерело доходу.

Свідок ОСОБА_13 показала, що 20.03.2024 ОСОБА_6 пройшов ВЛК, оскільки він не мав відстрочки, вона 20.03.2024 вручила йому бойову повістку, згідно з якою він зобов`язаний з`явитись до РТЦК та СП о 16 год. 00 хв. 21.03.2024. Поведінка ОСОБА_6 була адекватною. Оскільки ОСОБА_6 не з`явився до РТЦК та СП, ОСОБА_4 поїхав до нього з`ясувати причину неявки. Згодом у телефонному режимі ОСОБА_9 повідомив, що ОСОБА_6 поранив ОСОБА_4 . Свідок зазначила, що військовозобов`язаний ОСОБА_6 мав прибути до РТЦК та СП на час та дату, які вказано у повістці, тобто 21.03.2024 о 16 годині.

У ч.1 ст.91 КК України наведені обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні. Серед іншого у кримінальному провадженні підлягають доказуванню винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення та мотиви зміни обвинувачення, підстави визнання частини обвинувачення необґрунтованою, якщо судом приймалися такі рішення.

Відповідно до ч.3 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (станом на 21.03.2024), під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов`язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

Слід зауважити, що Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (станом на 21.03.2024), не містив переліку поважних причин для неприбуття громадян за викликом під час мобілізації, разом з цим суд враховує, що поважність причин є оціночним поняттям, залежить від конкретних обставин та підлягає з`ясуванню у кожному окремому випадку.

У абзаці 9 статті 29 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (станом на 21.03.2024) визначено, що поважними причинами неприбуття чи несвоєчасного прибуття військовозобов`язаного чи резервіста до відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України) для призову на збори в пункт і в строк, установлені його керівником, які підтверджені відповідними документами, визнаються перешкоди стихійного характеру, сімейні обставини та інші поважні причини, перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №673 від 28.07.2010 «Про затвердження переліку поважних причин неприбуття чи несвоєчасного прибуття військовозобов`язаного чи резервіста для призову на збори», зі змінами (постанова КМУ від 30 вересня 2022 року № 1108), яка була чинною на час призову ОСОБА_6 на військову службу за мобілізацією, поважними причинами неприбуття чи несвоєчасного прибуття військовозобов`язаного чи резервіста для призову на збори в пункт і в строк, установлені керівником відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (Центрального управління або регіонального органу СБУ, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки), які підтверджені відповідними документами (довідками), визнавались: хвороба або необхідність догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), які проживають разом із військовозобов`язаним чи резервістом, у разі неможливості догляду за хворим іншим близьким родичем; здійснення стосовно військовозобов`язаного чи резервіста кримінального провадження, а також застосування до нього адміністративного стягнення або кримінального покарання, яке робить неможливим його прибуття; потрапляння під вплив надзвичайної ситуації, яка виникла під час призову на збори і стала перешкодою своєчасному прибуттю.

Верховний Суд у постанові від 13.02.2025 у справі №168/1083/23 дійшов висновку про те, що за приписами ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» під час мобілізації громадяни (військовозобов`язані та резервісти) зобов`язані з`явитися на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях (п. 1 ч. 3 цієї статті). У разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк (абз. 3 ч. 3 цієї статті). Поважними причинами неприбуття громадянина у строк, визначений у повістці, які підтверджені документами відповідних уповноважених державних органів, установ та організацій (державної та комунальної форм власності), визнаються: перешкода стихійного характеру, хвороба громадянина, воєнні дії на відповідній території та їх наслідки або інші обставини, які позбавили його можливості особисто прибути у визначені пункт і строк; смерть його близького родича (батьків, дружини (чоловіка), дитини, рідних брата, сестри, діда, баби) або близького родича його дружини (чоловіка) (абз. 7 ч. 3 цієї статті).

Об`єктивна сторона кримінального правопорушення, передбаченого ст.336 КК України (ухилення від призову за мобілізацією), проявляється в ухиленні від призову на військову службу шляхом дії або так званої змішаної бездіяльності (ухилення від виконання певного обов`язку вчинюється шляхом вчинення певних дій). Ухилення від призову за мобілізацією у формі бездіяльності полягає у неявці до місця, визначеного у повістці або наказі військового комісара, зокрема до військового комісаріату для відправлення до військової частини. Злочин є закінченим з моменту неявки військовозобов`язаного до такого місця.

Суб`єктивна сторона вказаного кримінального правопорушення характеризується прямим умислом, тобто коли військовозобов`язаний усвідомлював суспільно небезпечний характер свого діяння (дії чи бездіяльності), передбачав його суспільно небезпечні наслідки і бажав їх настання.

Отже, дії особи матимуть склад злочину, передбаченого ст. 336 КК України, у разі, якщо вона під час мобілізації на особливий період, отримавши повістку про виклик до ТЦК та СП, без визначених законом поважних причин, не з`явилася у зазначені у цій повістці місце та строк до збірного пункту ТЦК та СП для відправлення до військової частини.

Згідно із військовим квитком, виданим на ім`я ОСОБА_6 , обліковою карткою до військового квитка серії НОМЕР_2 , довідкою ВЛК від 20.03.2024 №55/459, карткою професійно-психологічного відбору кандидата від 20.03.2024, рядовий ОСОБА_6 20.03.2024 оглянутий військово-лікарською комісією та визнаний придатним до військової служби та підлягає прийняттю на військову службу за призовом під час мобілізації.

Відповідно до бойової повістки, отриманої ОСОБА_6 о 16 год. 30 хв. 20.03.2024, він зобов`язаний був з`явитись до РТЦК та СП для відправки по команді НОМЕР_1 21.03.2024 на 16 годину.

Посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_6 під розписку роз`яснено наслідки ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, що підтверджується аркушем доведення від 20.03.2024.

Зі змісту заяви ІНФОРМАЦІЯ_5 про вчинення кримінального правопорушення від 24.03.2024 вбачається, що ОСОБА_6 зобов`язаний був прибути до РТЦК та СП о 16 годині 21.03.2024, про поважність причин неприбуття не повідомив.

Як встановлено судом в ході судового розгляду потерпілий зі своїм колегою, будучи військовослужбовцями РТЦК та СП, біля 16 години 21.03.2024 прийшли додому до обвинуваченого для з`ясування причин неявки того на 16 год. до РТЦК та СП., в кімнаті гуртожитку обвинувачений наніс потерпілому один удар ножем у правий бік, заподіявши тяжкі тілесні ушкодження. У подальшому і потерпілий, і обвинувачений були доставлені до КНП «Нововолинська ЦМЛ» де, за показаннями потерпілого, знаходились у одній лікарняній палаті.

Наведені обставини свідчать про те, що обвинувачений ОСОБА_6 не мав реальної можливості з`явитись до РТЦК та СП на вказаний у повістці час та дату а також повідомити уповноважених службових осіб РТЦК та СП про причини своєї неявки з об`єктивних причин, які, на думку суду, є поважними.

Так, після нанесення удару потерпілому ОСОБА_4 ОСОБА_6 порізав руку та був доставлений до лікувального закладу. Крім того, 22.03.2024 слідчим суддею Нововолинського міського суду підозрюваному ОСОБА_6 було обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою, де він перебував до 05.03.2025.

Разом з тим, як вбачається із показань свідка ОСОБА_13 , про нанесення ОСОБА_4 тілесних ушкоджень ОСОБА_6 біля 16 год. 21.03.2024 до РТЦК та СП у телефонному режимі повідомив ОСОБА_9 , що свідчить про те, що посадові особи належним чином проінформовані про ситуацію, в результаті якої потерпілий ОСОБА_4 отримав тілесні ушкодження та хто саме їх йому заподіяв, а також про причини неявки ОСОБА_6 на 16 год. 21.03.2024.

Крім того, з показань потерпілого ОСОБА_4 , свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_10 вбачається, що конфлікт відбувся біля 16 год. 21.03.2024, до того, як обвинувачений зобов`язаний був з`явитись до РТЦК та СП.

Вказані обставини свідчать про відсутність у діях обвинуваченого ОСОБА_6 прямого умислу на ухилення від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період, оскільки за обставин що склались він не мав реальної можливості з`явитись до РТЦК та СП на зазначену у бойовій повістці час та дату, а також повідомити РТЦК та СП про поважність причини своєї неявки.

На врахування даного висновку суд зауважує, що ОСОБА_6 у добровільному порядку з`явився 20.03.2024 до РТЦК та СП для уточнення даних, того ж дня пройшов військово-лікарську комісію та отримав бойову повістку, від якої не відмовлявся. Зі слів обвинуваченого він здав повістку роботодавцю, до мобілізації ставиться нормально, при цьому він помилково вважав, що до РТЦК та СП йому потрібно було з`явитись 22.03.2024, що дійсно могло мати місце.

На переконання суду, такі дії обвинуваченого свідчать про відсутність у нього реального умислу на ухилення від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період.

З урахуванням зазначеного, суд приходить до переконання, що досліджені в судовому засіданні докази кожний окремо, та в їх сукупності, свідчать що в даному кримінальному провадженні в діях ОСОБА_6 відсутній склад кримінального правопорушення, передбачений ст. 336 КК України, а саме, ухилення від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період.

Будь-яких інших об`єктивних доказів, які прямо або побічно підтверджують винуватість ОСОБА_6 в ухиленні останнього від призову за мобілізацією стороною обвинувачення, на яку у відповідності до ч.1 ст.92 КПК України покладений обов`язок доказування, суду не надано.

Згідно з ч.1 ст.373 КПК України виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що: вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.

Враховуючи наведене, на підставі п.3 ч.1 ст.373 КПК України, суд приходить до висновку, що наявність в діях ОСОБА_6 складу кримінального правопорушення, передбаченого ст.336 КК України, не доведена, а тому його має бути виправдано.

Вина обвинуваченого ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, окрім повного визнання обвинуваченим своєї вини, доводиться показаннями потерпілого ОСОБА_4 , свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_10 , ОСОБА_13 , ОСОБА_11 та письмовими доказами, а саме:

- протоколом огляду місця події від 21.03.2024 з фототаблицями та відеозаписами слідчої дії, під час якої оглянуто коридор будинку АДРЕСА_5 , де на вхідних дверях та підлозі виявлено сліди крові, а також житлову кімнату №418, де на підлозі виявлено рушник білого кольору зі слідами крові, а на кухонному столі виявлено сліди крові, а також кухонний ніж зі слідами крові;

- протоколом огляду приміщення від 21.03.2024 з фототаблицями та відеозаписом слідчої дії, під час якої оглянуто кімнату для очікування поблизу кабінету №1 «Прийом пацієнтів» КНП «Нововолинська ЦМЛ» за адресою вул. Перемоги, 7, м. Нововолинськ, де виявлено куртку військового зразка кольору «піксель», флісову куртку гірчичного кольору, футболку сірого кольору зі слідами пошкодження та слідами крові; штани кольору «піксель», труси голубого кольору та трикотажну шапку темно зеленого кольору із кокардою у виді тризуба зі слідами крові;

- висновком експерта №57 від 24.04.2024, відповідно до якого при судово-медичному дослідженні ножа з рукояткою коричневого кольору та лезі та руків`ї виявлено кров особи, яка відноситься до групи В з ізогемаглютиніном анти-А ізосерологічної системи АВО, що не виключає її походженні від ОСОБА_6 ;

- висновком експерта №38 від 03.05.2024, відповідно до якого у потерпілого ОСОБА_4 виявлено колото-різану рану в ділянці передньої поверхні грудної клітки, справа по нижньому отримана краю реберної дуги з проникненням у праву плевральну порожнину, повним пересіченням 9 та 10 ребер та міжреберних артерій, з проникнення в черевну порожнину, наскрізним пошкодженням правої долі печінки та печінкового кута товстого кишечника, гемоперитонеум, які за ступенем тяжкості відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, що є небезпечними для життя;

- висновком експерта №58 від 29.04.2024, на наданих на дослідження куртці, кофті, штанах, трусах, шапці виявлено сліди крові, яка може походити від ОСОБА_4 ;

- протоколом проведення слідчого експерименту з потерпілим ОСОБА_4 з відеозаписом на оптичному диску від 09.05.2024, з якого вбачається, що ОСОБА_4 пам`ятає, як ОСОБА_6 узяв у руку ніж, у яку саме руку, він не пам`ятає, він намагався утримати руку ОСОБА_6 , у цей час відчув біль у правому боці і зрозумів, що його поранено. Все відбулось дуже швидко.

- відповідно до висновку судово-психіатричного експерта №146 від 14.04.2024 під час вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_6 виявляв розлад адаптації у вигляді гострої реакції та стрес, однак такий розлад не позбавляв його можливості усвідомлювати свої дії та керувати ними.

Вищевказані докази в їх сукупності є достовірними, належними та допустимими, логічно узгодженими між собою та такими, які переконливо вказують на вчинення ОСОБА_6 кримінального правопорушення.

Суб`єктивна сторона цього злочину характеризується умислом як щодо суспільно небезпечного діяння, яким заподіюється тяжке тілесне ушкодження (прямим/непрямим), так і щодо наслідків. За таких обставин суб`єкт злочину усвідомлює можливість настання кінцевого наслідку у виді тяжкого тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння.

Оцінивши наведені у вироку докази, у тому числі ті, що свідчать про спосіб і знаряддя вчинення злочину, характер і локалізацію тілесних ушкоджень, суд дійшов висновку про те, що обвинувачений, завдаючи потерпілому удар ножем із проникненням в черевну порожнину, мав умисел на заподіяння потерпілому тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент заподіяння. Дані з висновку судмедекспертизи свідчать про значну силу, з якою обвинувачений завдав удар потерпілому, що удар був спрямований у праву бічну частину черевної порожнини обвинуваченого, де розташовані життєво-важливі органи людини, тож зміст висновку експерта виключає ознаку необережності в діях ОСОБА_6 щодо заподіяння тілесних ушкоджень.

Аналізуючи викладене, суд приходить до висновку про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення та кваліфікує його дії за ч.1 ст.121 КК України, як умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.

Вирішуючи питання про призначення покарання ОСОБА_6 суд враховує роз`яснення постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», згідно яких суд призначає покарання з врахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину (класифікації, обставин і способу його вчинення, характеру і тяжкості наслідків), даних про особу винного (вік, поведінку до вчинення злочину, наявність судимостей і адміністративних стягнень, тощо), та обставин, що пом`якшують і обтяжують покарання.

Відповідно до ст.65 КК України при призначенні покарання суд повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Так, вчинений ОСОБА_6 злочин, згідно зі ст.12 КК України, відносяться до категорії тяжкого.

Обвинувачений ОСОБА_6 раніше не судимий, характеризується позитивно, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, одружений, є внутрішньо-переміщеною особою, кримінальне правопорушення вчинив вперше. Згідно з досудової доповіді органу пробації, підготовленої на ухвалу суду, щодо ОСОБА_6 констатовано середній ризик вчинення повторно кримінального правопорушення та середній рівень небезпеки його для суспільства ( в тому числі для окремих осіб), на думку органу пробації виправлення ОСОБА_6 є можливим без ізоляції від суспільства.

Обставиною, яка пом`якшує покарання, суд визнає щире каяття ОСОБА_6 , про що свідчать слова вибачення обвинуваченого перед потерпілим в судовому засіданні, намагання відшкодувати завдану шкоду потерпілому, хоча такі намагання були відхилені потерпілим.

Обставин, які обтяжують покарання, судом не встановлено.

Призначаючи ОСОБА_6 покарання за ч.1 ст.121 КК України, суд керується приписами ч.2 ст.61 Конституції України, відповідно до яких юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а згідно з ч.2 ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

У рішенні №15-рп/2004 Конституційний Суд України зазначив: «Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема, права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України».

При цьому, у кожному такому випадку суд зобов`язаний у мотивувальній частині вироку зазначити, які саме обставини справи або дані про особу обвинуваченого він визнає такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, і впливають на пом`якшення покарання.

Європейський суд у справі «Скоппола проти Італії» від 17 вересня 2009 року (заява № 10249/03) зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.

Враховуючи обставини справи, тяжкість кримінального правопорушення за ч.1 ст.121 КК України, особу винного, наявність пом`якшуючої обставини, а також відсутність обтяжуючих обставин, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому покарання у мінімальних межах санкції ч.1 ст.121 КК України у виді позбавлення волі.

Однак, враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_6 позитивно характеризується, раніше не судимий, щиро розкаявся, просив у потерпілого вибачення, беручи до уваги висновок органу пробації, згідно з яким ризик вчинення ОСОБА_6 нових правопорушень є середнім, а його виправлення можливе без ізоляції від суспільства, суд дійшов висновку про можливість виправлення обвинуваченого з встановленням випробувального терміну у відповідності з вимогами ст.75 КК України та покладенням обов`язків передбачених ст.76 КК України.

На думку суду, саме таке покарання буде найбільше відповідати принципам та цілям призначення покарань і є необхідним й достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Цивільний позов у справі не заявлено. Процесуальні витрати на залучення експерта у кримінальному провадженні відсутні.

Запобіжний захід обвинуваченому, станом на день винесення вироку не обраний, підстав для його обрання судом не вбачається.

Арешт, накладений 22.03.2024 ухвалою слідчого судді Нововолинського міського суду Волинської області на речові докази в рамках кримінального провадження, підлягає скасуванню.

Долю речових доказів суд вирішує на підставі ст. 100 КПК України.

Керуючись статтями 349, 368, 370, 374 КПК України, суд, -

у х в а л и в:

ОСОБА_6 визнати невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України та виправдати у зв`язку з відсутністю в його діянні складу кримінального правопорушення.

Визнати ОСОБА_6 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України.

Призначити ОСОБА_6 покарання за ч.1 ст.121 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_6 від відбування призначеного покарання з випробуванням на 2 (два) роки, якщо він протягом іспитового строку, не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього обов`язки.

У відповідності до пунктів 1-2 ч.1, пункту 2 ч.3 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_6 обов`язки протягом іспитового строку: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Початок іспитового строку обчислювати з моменту проголошення вироку суду.

Арешт, накладений 22.03.2024 ухвалою слідчого судді Нововолинського міського суду Волинської області на речові докази в рамках кримінального провадження, скасувати.

Речові докази:

- документи, надані начальником ІНФОРМАЦІЯ_6 (копії корінця розписки про отримання повістки, аркуша доведення, довідки від 20.03.2024 №55/459, картки обстеження, акта від 20.03.2024 №727, висновку лікаря від 20.03.2024 №55/459, анкетних даних, сторінок 1-3 та 12-13 паспорта громадянина України та довідки про присвоєння РНОКПП, довідки від 11.09.2023 №751-7001883590, картки проф.-псих відбору, опитувальника, сторінок 1, 4-6, 8-9, 16-17, 26-27 військового квитка, облікової картки до військового квитка, оригінали аркуша доведення приписів ст.336 КК України, повістки на відправку (бойової повістки) залишити на зберіганні в матеріалах справи;

- ніж з руків`ям коричневого кольору, який є знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зразки крові підозрюваного ОСОБА_6 , зразки крові потерпілого ОСОБА_4 , змиви слідів РБК з поверхні тумбочки білого кольору разом із контрольним змивом, змиви з поверхні дверей, підлоги у чотирьох місцях разом із контрольним аплікатором, рушник блакитного кольору з білим візерунком зі слідами РБК, які зберігаються в кімнаті речових доказів ВП №1 (м.Нововолинськ) Володимирського РВП відповідно до квитанцій №№2875, 2881, 2847 - знищити;

- куртку, кофту, футболку, штани, труси, шапку, які зберігаються в кімнаті речових доказів ВП №1 (м.Нововолинськ) Володимирського РВП (номер книги обліку речових доказів №647; порядковий №2889) – повернути потерпілому ОСОБА_4 ;

- оптичний диск до протоколу допиту свідка ОСОБА_14 від 21.03.2024, оптичний диск до протоколу слідчого експеримента з потерпілим ОСОБА_4 від 09.05.2024 залишити на зберігання в матеріалах справи.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до Волинського апеляційного суду через Іваничівський районний суд Волинської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя ОСОБА_1