Рішення від 11 березня 2026 р. у справі №440/13769/25 — Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2026 року м. ПолтаваСправа № 440/13769/25

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Алєксєєвої Н.Ю., розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АТЛАНТІК 2020" до Енергетичної митниці про визнання протиправними та скасування рішень,

В С Т А Н О В И В:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "АТЛАНТІК 2020" звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Енергетичної митниці про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів №UА903000/2025/000360/2 від 08.09.2025; №UА903000/2025/000361/2 від 08.09.2025; №UА903180/2025/000039/2 від 08.09.2025; №UА903000/2025/000364/2 від 11.09.2025; №UА903000/2025/000365/2 від 11.09.2025; №UА903000/2025/000372/2 від 15.09.2025; №UА903000/2025/000373/2 від 16.09.2025; №UА903000/2025/000376/2 від 17.09.2025; №UА903000/2025/000382/2 від 22.09.2025; №UА903000/2025/000387/2 від 26.09.2025; №UА903000/2025/000390/2 від 26.09.2025; №UА903180/2025/000040/2 від 26.09.2025.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 09.10.2025 позовну заяву залишено без руху. Ухвалою суду від 14.10.2025 продовжено строк для усунення недоліків позовної заяви.

Представником позивача надані до суду копії платіжних інструкцій про сплату судового збору та копії рішень про коригування митної вартості товарів.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 20.10.2025 прийнята позовна заява до розгляду та відкрите провадження в адміністративній справі

В обґрунтування позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю «АТЛАНТІК 2020» (далі – ТОВ «АТЛАНТІК 2020», позивач) вказало про протиправність рішень Енергетичної митниці (далі – відповідач) з огляду на безпідставність твердження відповідача, що митна вартість товарів, які ввозяться позивачем на митну територію України, не може бути визнана у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом, та містять розбіжності.

Позивач наполягав про надання до Енергетичної митниці всіх належних документів на підтвердження обґрунтування митної вартості товарів в частині підтвердження проведення 100% попередньої оплати товарів; визначення розміру витрат на перевезення вантажу; відсутності понесених позивачем витрат на страхування вантажу; відсутності окремих витрат позивача на навантаження товару за умови несення таких витрат продавцем за умовами зовнішньоекономічного договору; наявності електронних підписів уповноваженого представника позивача у платіжних дорученнях про проведення оплати поставленого товару; наявності достовірної інформації про виробника та постачальника товарів на користь позивача.

Крім того, позивач вказав про протиправність вимог відповідача про надання документального підтвердження біржових котирувань, які не мають впливу на формування митної вартості товарів, без належного обґрунтування Енергетичною митницею наявності розбіжностей чи надання позивачем недостовірних відомостей, адже ціна товару визначена контрактом на підставі інвойсів, без застосування формальної цін в якій приймаються біржові ціни та котирування. Ціна товару визначена саме в інвойсах, без будь-яких додаткових умов та є фіксованою.

Позивач зазначив, що разом із митними деклараціями було надано всі, передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України (далі – МК України) документи на підтвердження митної вартості товарів, зокрема; сертифікат якості №ATL 11/09/2025 від 11.09.2025; рахунок проформа №AVANS 00305 від 01.09.2025; рахунок-фактура (інвойс) №TRO 15940 від 11.09.2025; автотранспортна накладна №ATL K 25/26 від 11.09.2025; сертифікат з перевезення (походження товару) форми №A062252 від 12.09.2025; супровідний документ №MRN 25PL301020NSHBZJK0 від 23.05.2025; банківський платіжний документ, що стосується товару №51 від 03.09.2025; банківський платіжний документ, що стосується товару №52 від 09.09.2025; банківський платіжний документ, що стосується товару №53 від 12.09.2025; банківський платіжний документ, що стосується товару №54 від 16.09.2025; документ, що підтверджує вартість перевезення товару №ПД10/09/25_03 від 12.09.2025; зовнішньо економічний договір №TRA-ATL 25-02 від 29.05.2025; доповнення до зовнішньо-економічного договору №Додаток №2 від 03.06.2025; доповнення до зовнішньоекономічного договору №Додаток №7 від 01.09.2025; договір контракт про перевезення №ЛВ28/08/25.1 від 28.08.2025; договір контракт про перевезення №МП17/09/24_1 від 27.09.2024; доповнення до внутрішнього договору (контракту) №Додаток №2 від 18.04.2025; договір про надання послуг митного брокера №10/464 від 10.03.2025; договір (контракту) про перевезення №Б/Н від 17.12.2024; інші не класифіковані документи №Ліцензія 990614202000575 від 25.09.2020; копія митної декларації країни відправлення №25LTLU9000210E31B3 від 12.09.2025.

Надані Позивачем документи не містять ознак підробки, не мають математичних неточностей. Фактично підставою винесення митним органом рішень про коригування митної вартості стала наявність «в базі» інформації про вищу вартість подібних товарів, задекларованих раніше. А вказані в рішеннях підстави про нібито розбіжності – суто формальні, адже не відповідають дійсним обставинам справи.

Відповідачем до справи наданий відзив, де проти задоволення позовних вимог заперечувалось з огляду на встановлення під час перевірки наданих до митного оформлення документів про наявність в них розбіжностей та відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідач вказав, що числове значення фактично сплаченої ціни відповідно відомостей банківських документів не відповідає числовому значенню ціни, яка підлягає сплаті відповідно відомостей рахунка-проформи на оплату від 01.09.2025 №AVANS 00305, а платіжні документи про оплату товару реквізит «підпис» не містять даних щодо дати та часу накладення підпису уповноваженої від позивача особи.

Щодо підтвердження витрат на перевезення товарів, відповідач вказав, що для підтвердження витрат на перевезення декларантом надано довідку про транспортні витрати від 22.09.2025 №б/н. Також, умовами контракту про надання послуг на перевезення від 11.09.2025 №11/09/2025 передбачено, що вартість послуг, які надаються за контрактом на перевезення визначаються у заявках, однак до митного контролю не надано підтверджуючих документів, які містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. У довідці на перевезення від 22.09.2025 №б/н не зазначено кілометраж при перевезенні товару з порту Клайпеда (Литва) до пункту пропуску «Дорогуск-Ягодин», що може свідчити про не надання даної (достовірної) інформації для її перевірки та можливо не включення всіх витрат на перевезення. Та Енергетична митниця вказала, що ТОВ «АТЛАНТІК 2020» до митного оформлення не надав страхових документів чи відомостей щодо страхування позивачем товару або відсутності такого до моменту перетину товаром митного кордону України і відсутні відомості про витрати, понесені на навантаження оцінюваного товару.

Також Енергетична митниця вказала, що до митного оформлення не надано документального підтвердження біржових котирувань, які, за твердження відповідача впливають на визначення митної вартості товарів, які повинні базуватись на об`єктивних, документально підтверджених даних що піддаються обчисленню.

Крім того, відповідач зазначив, що поставка товару здійснювалася відповідно до додатку від 01.09.2025 №7 до контракту від 29.05.2025 №TRA-ATL 25-02, укладеного з «UAB Transoila» (Литва), при цьому, виробником товару у графі 31 МД (ел. інвойс) заявлено компанію Equinor ASA, країна виробництва Норвегія, країною відправлення є Литва. Отже, у даній зовнішньоекономічній операції вбачається наявність посередницьких договорів, що має вплив на числові значення складових митної вартості та ціни, яка сплачена або підлягає сплаті.

Вказані розбіжності є суттєвими для визначення митної вартості, а саме її складових та розміру, що викликало цілком обґрунтовані підстави для витребування додаткових документів.

Позивачем не було надано документів, які підтверджують всі складові митної вартості товарів, не усунуто виявлені розбіжності та не спростовано сумніви у правильності задекларованої митної вартості, митним органом не був застосований метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Отже, митна вартість визначена із застосуванням резервного методу відповідно до статті 64 Кодексу з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі, яка щонайбільшою мірою ґрунтується на раніше визнаних (визначених) митницею вартостях.

Для розрахунку митної вартості товарів Енергетичною митницею за основу взято митну вартість 0,3995 Євро/кг подібного товару, оформленого у митному відношенні за митною декларацією від 22.09.2025 № 25UA903050020531U4.

У відповіді на відзив, наданій позивачем до справи, ТОВ «АТЛАНТІК 2020» вказало про надання до Енергетичної митниці всіх належних документів на підтвердження обґрунтування митної вартості товарів в частині підтвердження проведення оплати товарів в порядку, визначеному умовами зовнішньоекономічного договору, що підтверджується належними платіжними документами, оформленими у відповідності до вимог законодавства; наявність інформації про порядок та процедуру формування вартості навантаження, транспортування, страхування товару; надання повної інформації про виробника та продавця товарів, що виключає наявність посередницьких договорів при здійсненні поставки товару за контрактом від 29.05.2025 №TRA-ATL 25-02, укладеним ТОВ «АТЛАНТІК 2020» з «UAB Transoila» (Литва).

Крім того, ТОВ «АТЛАНТІК 2020» зазначило про безпідставність застосування Енергетичною митницею резервного методу визначення ціни товарів, за наявності всіх документів, що обґрунтовують визначення ціни товару за першим методом – ціною контракту.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 12.01.2026 закрите підготовче провадження у справі, призначена справа до судового розгляду по суті.

Згідно з частиною 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Зважаючи на відсутність перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених статтею 205 Кодексу адміністративного судочинства України, а також відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд ухвалив розглянути справу у порядку письмового провадження.

Суд, вивчивши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, надані сторонами до матеріалів адміністративної справи, встановив такі обставини.

ТОВ «АТЛАНТІК 2020» - «Покупець» відповідно до укладеного з контрагентом «UAB Transoila» (Литва) - «Продавець» контракту №TRA-ATL25-02 від 29.05.2025, Додатку №2 від 03.06.2025 та Додатку №7 від 01.09.2025 на поставку продукції нафтохімічної промисловості - здійснило імпорт в Україну Товару «метанол», Коd TNVED 2905110000.

Відповідно до умов зовнішньо-економічного контракту №TRA-ATL25-02 від 29.05.2025, Продавець продав на узгоджених умовах поставки, а Покупець придбав за умовами узгодженої ціни Товар у кількості в строк і за цінами, в порядку, визначених у Додатку №7 від 01.09.2025.

Транспортування - автомобільним транспортом за ціною, яка вказана на умовах поставки FCA Klaipeda, Lithuania, Клайпеда, Литва.

Відповідно до положень Додатку №2 від 03.06.2025 до Контракту №TRA-ATL 25-02 від 29.05.2025, умови оплати - попередня оплата в розмірі 100% вартості кожної узгодженої партії товару перераховується до відвантаження товару на підставі інвойсу на передплату. Допускається оплата інвойсу частинами.

Покупцем виконано умови Додатку №2 від 03.06.2025, щодо передоплати за товар, згідно з отриманим від Продавця інвойсом-проформою для оплати AVANS 00305 від 01.09.2025 на суму 101 400,00 евро. Продавцем виконано зобов`язання, щодо відвантаження за міжнародними автомобільними накладними (CMR).

Разом із митними деклараціями ТОВ «АТЛАНТІК 2020» на адресу Енергетичної митниці було надано передбачені частиною другою статті 53 МК України документи на підтвердження митної вартості товарів, зокрема; сертифікат якості №ATL 11/09/2025 від 11.09.2025; рахунок проформа №AVANS 00305 від 01.09.2025; рахунок-фактура (інвойс) №TRO 15940 від 11.09.2025; автотранспортна накладна №ATL K 25/26 від 11.09.2025; сертифікат з перевезення (походження товару) форми №A062252 від 12.09.2025; супровідний документ №MRN 25PL301020NSHBZJK0 від 23.05.2025; банківський платіжний документ, що стосується товару №51 від 03.09.2025; банківський платіжний документ, що стосується товару №52 від 09.09.2025; банківський платіжний документ, що стосується товару №53 від 12.09.2025; банківський платіжний документ, що стосується товару №54 від 16.09.2025; документ, що підтверджує вартість перевезення товару №ПД10/09/25_03 від 12.09.2025; зовнішньо економічний договір №TRA-ATL 25-02 від 29.05.2025; доповнення до зовнішньо-економічного договору №Додаток №2 від 03.06.2025; доповнення до зовнішньоекономічного договору №Додаток №7 від 01.09.2025; договір контракт про перевезення №ЛВ28/08/25.1 від 28.08.2025; договір контракт про перевезення №МП17/09/24_1 від 27.09.2024; доповнення до внутрішнього договору (контракту) №Додаток №2 від 18.04.2025; договір про надання послуг митного брокера №10/464 від 10.03.2025; договір (контракту) про перевезення №Б/Н від 17.12.2024; інші не класифіковані документи №Ліцензія 990614202000575 від 25.09.2020; копія митної декларації країни відправлення №25LTLU9000210E31B3 від 12.09.2025.

Відповідачем було зобов`язано ТОВ «АТЛАНТІК 2020» протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором і угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/ або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.)

Митна вартість оцінюваних товарів відповідачем скоригована із застосуванням резервного методу з дотриманням положень статті 64 МК України. Визначена митна вартість товару ґрунтується на митній вартості відповідно до рівня вартості вказаної у митних деклараціях від 13.08.2025 №25UA903050016803U0 - 0,4032 Євро, від 5.08.2025 №25UA903050019370U0 - 0,4028 Євро, від 11.09.2025 №25UA903050019573Ul - .4046 Євро та від 22.09.2025 №25UA903050020531U4 - 0,3995 Євро, що, за твердженням митного органу, мають схожі характеристики.

Відповідачем прийняті рішення про коригування митної вартості товарів №UА903000/2025/000360/2 від 08.09.2025; №UА903000/2025/000361/2 від 08.09.2025; №UА903180/2025/000039/2 від 08.09.2025; №UА903000/2025/000364/2 від 11.09.2025; №UА903000/2025/000365/2 від 11.09.2025; №UА903000/2025/000372/2 від 15.09.2025; №UА903000/2025/000373/2 від 16.09.2025; №UА903000/2025/000376/2 від 17.09.2025; №UА903000/2025/000382/2 від 22.09.2025; №UА903000/2025/000387/2 від 26.09.2025; №UА903000/2025/000390/2 від 26.09.2025; №UА903180/2025/000040/2 від 26.09.2025.

ТОВ «АТЛАНТІС 2020» із вказаними рішеннями про коригування митної вартості товарів не погодилось, звернулось до суду із позовом про визнання їх протиправними та скасування.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази у сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов наступних висновків.

Засади митної справи, зокрема, правовий статус митних органів, митна територія та митний кордон України, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, митні режими та умови їх застосування, заборони та/або обмеження щодо ввезення в Україну, вивезення з України та переміщення через територію України транзитом окремих видів товарів, умови та порядок справляння митних платежів, митні пільги, визначаються Митним кодексом України, у редакції, чинній на час спірних правовідносин, та іншими законами України.

Відповідно до частини 1 статті 3 МК України при здійсненні митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, застосовуються виключно норми законів України та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, чинні на день прийняття митної декларації митним органом України.

За змістом частини 1 статті 318 МК України митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України.

Відповідно до частини першої статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частинами першою - другою статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої - другої статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Частинами 1, 2 статті 54 МК України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Відповідно до частини 3 статті 54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Частиною 6 статті 54 МК України визначено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно з частиною 1 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

За приписами частини 2 статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Статтею 49 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до частини 1 статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

За змістом частини 2 статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно з частиною 3 статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Частиною 6 статті 53 МК України передбачено, що декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Статтею 57 МК України визначено перелік методів визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту та порядок їх застосування.

Так, відповідно до частини 1 статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Відповідно до положень частин 2 - 6 статті 57 МК України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

За приписами частини 2 статті 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті (частина 4 статті 58 МК України).

Згідно з частиною 10 статті 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:

1) витрати, понесені покупцем:

а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов`язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів;

б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами;

в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням;

2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв`язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:

а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів;

б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів;

в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо);

г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів;

3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця;

5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

7) витрати на страхування цих товарів.

Використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості повинні бути об`єктивними, піддаватися обчисленню та підтверджуватися документально (частина 21 статті 58 МК України)

За змістом частин 1, 2, 4 статті 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

У разі якщо ця стаття застосовується митним органом, він на вимогу декларанта або уповноваженої ним особи зобов`язаний письмово поінформувати їх про митну вартість, визначену відповідно до положень цієї статті, та про використаний при цьому метод.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються в спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може відбуватися тільки в разі наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснене, тощо. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 27.03.2020 у справі № 540/2605/18 (провадження № К/9901/24076/19), від 7.05.2020 у справі № 826/10527/17, від 02.05.2020 у справі № 803/916/17 (провадження № К/9901/1137/17).

Разом з тим, повноваження контролюючого органу витребувати додаткові документи стосується тільки тих документів, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всіх, передбачених статтею 53 МК України, документів. Ненадання декларантом витребуваних контролюючим органом документів може бути підставою для коригування митної вартості у випадку, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують об`єктивних сумнівів щодо достовірності наданої декларантом інформації.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 29.07.2021 у справі №380/6459/20. Відповідно до усталеної правової позиції Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, неодноразово висловленої у постановах: від 30.01.2018 по справі № 813/7903/14, від 18.12.2018 по справі № 826/15706/13-а, від 29.01.2019 по справі № 815/6827/17, від 16.04.2019 по справі № 815/6698/17 митна вартість товарів, відкоригована за резервним методом має ґрунтуватися на митній вартості, раніше визнаній (визначеній) митними органами, що міститься в Єдиній автоматизованій інформаційній системі (далі ЄАІС). При цьому, митний орган повинен не просто зазначити, зокрема, обставину відсутності в нього інформації щодо оформлення ідентичних та подібних товарів (як на підставу незастосування методів за ціною договору щодо ідентичних товарів та за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів), а навести цінову інформацію з ЄАІС про оформлення товарів, що мають ознаки, найбільш схожі на ознаки задекларованих товарів та пояснити з урахуванням положень статей 59, 60 МК України, чому ця інформація не може бути взята за основу для визначення митної вартості, чого в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості, відповідач не зазначив.

Таким чином, факт того, що рівень задекларованої митної вартості товару значно нижчий за рівень митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, сам собою не може бути підставою для витребування додаткових документів; цей факт є лише підставою для поглибленої перевірки повноти та достовірності документів. І лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України, є підставою для витребування додаткових документів.

Аналогічний підхід закріплено і у Методичних рекомендаціях щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом Державної фіскальної служби від 11.09.2015 №689. Так, у пункті 8 розділу 2 цих Методичних рекомендацій зазначено, що у випадках спрацювання автоматизованої системи аналізу та управління ризиками за напрямом перевірки правильності визначення митної вартості товарів у зв`язку з ризиком заниження митної вартості та декларуванням митної вартості нижчої, ніж вартість ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, посадова особа, що здійснює контроль за правильністю визначення митної вартості, здійснює перевірку відомостей, що містяться в документах, що підтверджують заявлену митну вартість, та відповідно до частин третьої - четвертої статті 53 Кодексу здійснює запит додаткових документів. У випадках, передбачених частиною шостою статті 54 Кодексу та частиною першою статті 55 Кодексу, посадова особа, що здійснює контроль за правильністю визначення митної вартості, приймає рішення про коригування митної вартості товарів. Тобто при відповідному спрацюванні автоматизованої системи аналізу та управління ризиками митний орган повинен насамперед здійснити перевірку відомостей, що містяться в документах, що підтверджують заявлену митну вартість, і лише після цього у разі виявлення підстав може витребувати у декларанта додаткові документи, що повністю співпадає з правовим висновком, висловленим Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, по справі №809/453/17 від 03.04.2018.

Суд зазначає, що основним методом визначення митної вартості товарів є перший метод (за ціною договору). Митний орган вправі застосувати другорядний метод, якщо за умови наявності у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості декларант додаткових документів не надав, а надані документи не дають можливості для застосування першого методу.

Енергетична митниця в оскаржуваних рішеннях вказала про встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом, що вказує на наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах та відсутність всіх відомостей щодо обставин купівлі-продажу товару.

Відповідно до частин 3-4 статті 53 МК України відповідачем направлялася вимога декларанту стосовно надання додаткових документів для підтвердження числових складових митної вартості товарів.

За висновку відповідача, що ТОВ «АТЛАНТІК 2020» не надані документи, які підтверджують всі складові митної вартості товарів, не усунуто виявлені розбіжності та не спростовано сумніви у правильності задекларованої митної вартості, Енергетичною митницею не був застосований метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Митна вартість була визначена відповідачем із застосуванням резервного методу відповідно до статті 64 МК України з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі, яка щонайбільшою мірою ґрунтується на раніше визнаних (визначених) митницею вартостях. Для розрахунку митної вартості проведено зіставлення даних по митних деклараціях від 13.08.2025 №25UA903050016803U0 - 0,4032 Євро, від 5.08.2025 №25UA903050019370U0 - 0,4028 Євро, від 11.09.2025 №25UA903050019573Ul - .4046 Євро та від 22.09.2025 №25UA903050020531U4 - 0,3995 Євро, товари за якими, за твердженням митного органу, мають схожі характеристики.

За правовою позицією Верховного Суду, що викладена у постанові від 21.10.2021 в справі №420/4820/19, навіть наявність у митного органу інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг не відповідає вартості заявленій позивачем, не може утворити підстав для відмови у визнанні заявленої митної вартості за основним методом.

В основу такого підходу лягли висновки про те, що торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо). Отже відомості з інформаційних систем митних органів не можуть слугувати беззаперечним джерелом інформації про митну вартість конкретного товару та бути підставою для здійснення коригування.

Суд наголошує, що не може бути врахована інша ціна на товар без врахування умов поставки та розміру партії, що беззаперечно має вплив на ціну.

Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 МКУ з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 МКУ) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Відповідачем не надано документів, котрі б висвітлювали характеристики імпортованого позивачем товару та товару, митна вартість якого була взята митницею за зразок для обчислення вартості товару, поставленого позивачем, Відповідно, не доведено аналогічність умов поставки, умов договорів і, відповідно, вартості товарів.

Верховний Суд у постанові від 20.06.2023 у справі за адміністративним провадженням К/9901/7199/21 зазначив, шо сама лише інформація з бази даних ЄАІС ДФС про вантажну митну декларацію, яка була взята митним органом за основу при коригуванні митної вартості товару, не може бути достатнім доказом ціни, за якою відповідну партію товару, за такою декларацією, дійсне було імпортовано до України. Відповідно до висновків Верховного Суду наявність в баз: даних ЄАІС ДФС інформації про те, що товар, який задекларовано та ввезено в Україну за іншою вартістю, ніж задекларовано позивачем, за відсутністю інших, визначених законом підстав, не може бути підставою для коригування митної вартості товару, ввезеного позивачем, оскільки з бази даних не вбачається умови договору, між ким вій укладався, при цьому безліч обставин можуть впливати на ціну товару (його характеристика, виробник, умови і обсяги поставки, наявність знижок), адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономної волі і свободи договору. Оцінюючи рішення пре коригування митної вартості товару в частині, що стосується визначення митної вартості товару за резервним методом, суди повинні враховувати, що письмове рішення митниці про коригування заявленої митної вартості товарів відповідно до закону має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) -товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вилинули па таке коригування.

Так, відповідно до частини першої статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Відповідно до положень частин другої - шостої статті 57 МК України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

За приписами частини другої статті 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Також Верховний Суд у постанові від 21.12.2018 по справі №815/228/17 дійшов висновку, що наявність в інформаційних базах даних митого органу інформації про те що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.

Суд приходить до висновку про протиправність визначення Енергетичною митницею ціни товару, що заявлений до розмитнення ТОВ «АТЛАНТІК 2020» за резервним методом без дотримання процедур, передбачених статтею 57 МК України.

В рішеннях про коригування митної вартості Енергетичною митницею вказано, що митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, не може бути визнана у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом, та містять розбіжності.

Так, за твердженням Енергетичної митниці подані до митного оформлення документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у статті 53 МКУ, не містять відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена за товар.

Відповідач вказав, що ТОВ «АТЛАНТІК 2020» для підтвердження ціни, що фактично сплачена за оцінюваний товар, до митного оформлення подано платіжні інструкції в іноземній валюті від 03.09.2025 №51 на суму 24000,00 євро, від 09.09.2025 №52 на суму 15000,00 євро, від 12.09.2025 №53 на суму 16000,00 євро, від 16.09.2025 №54 на суму 15500,00 євро, від 25.09.2025 №55 на суму 23538,02 євро (в графі 70 наявне посилання на контракт від 29.05.2025 № TRA-ATL 25-02, додаток від 01.09.2025 №7 та на проформу - інвойс від 01.09.2025 №AVANS 00305).

Відповідно до наданого рахунка-проформи на оплату від 01.09.2025 №AVANS 00305 сума до сплати складає 101400,00 євро.

За таких обставин числове значення фактично сплаченої ціни у сумі 94038,02 євро відповідно відомостей банківських документів не відповідає числовому значенню ціни, яка підлягає сплаті відповідно відомостей рахунка-проформи на оплату від 01.09.2025 №AVANS 00305 (101400,00 євро).

Відповідач заперечує твердження позивача про те, що ціна може різнитися, у зв`язку з тим, що товар не є штучним продуктом, а є рідиною, отже його не можливо заздалегідь відміряти точно до кілограма або штуки, адже контрактом такі дії не передбачені.

В ході розгляду справи судом встановлено, що відповідно до змісту Додатку №2 від 03.06.2025 до контракту №TRA-ATL 25-02 від 29.05.2025 передбачено проведення 100% передоплати вартості кожної узгодженої партії товару до відвантаження на підставі інвойсу на передоплату. Допускається оплата інвойсу частинами.

Зі змісту митних декларацій №25UA903180000493U3 від 08.09.2025, №25UA903180000494U2 від 08.09.2025, №25UA903180000495Ul від 08.09.2025, №25UA903180000507U6 від 11.09.2025, №25UA903180000508U5 від 11.09.2025, №25UA903180000517U0 від 15.09.2025, №25UA903180000521U0 від 16.09.2025, №25UA903180000525U7 від 17.09.2025, №25UA903180000534U2 від 22.09.2025, №25UA903180000543U8 від 26.09.2025, №25UA903180000544U7 від 26.09.2025, №25UA903180000545U6 від 26.09.2025 вбачається про ввезення ТОВ «АТЛАНТІК 2020» на мтну територію України товару «Метанол», який не є штучним продуктом, а є рідиною, тому його неможливо заздалегідь відмірити точно до кілограма або штуки.

За поясненнями позивача, що не спростовані відповідачем, до наливу товару до автоцистерн неможливо точно визначити його вагу та точно розподілити вагу даної партії відповідно до кількості автоцистерн. Відповідно, за Додатком №7 передбачена поставка у кількості 300 тон (+/-10%), а на момент подачі митних декларацій, рішення щодо яких є предметом позову, не всі автомобілі, що здійснювали перевезення даної партії товарів, встигли розпочати процедуру митного оформлення, що, відповідно, викликає невідповідність суми сплачених грошових коштів за товар та ваги товару.

Оплату товару ТОВ «АТЛАНТІК 2020» здійснено частинами, що не заперечується Енергетичною митницею:

- 03.09.2025 відповідно до Додатку №7 від 01.09.2025 – за інвойсом для оплати AVANS 00305 від 01.09.2025 на суму 24000,00 євро за платіжною інструкцією в іноземній валюті №51 від 03.09.2025;

- 09.09.2025 відповідно до Додатку №7 від 01.09.2025 – за інвойсом для оплати AVANS 00305 від 01.09.2025 на суму 15000,00 євро за платіжною інструкцією в іноземній валюті №52 від 09.09.2025;

- 12.09.2025 відповідно до Додатку №7 від 01.09.2025 – за інвойсом для оплати AVANS 00305 від 01.09.2025 на суму 16000,00 євро за платіжною інструкцією в іноземній валюті №53 від 12.09.2025;

- 16.09.2025 відповідно до Додатку №7 від 01.09.2025 – за інвойсом для оплати AVANS 00305 від 01.09.2025 на суму 15500,00 євро за платіжною інструкцією в іноземній валюті №54 від 16.09.2025;

- 25.09.2025 відповідно до Додатку №7 від 01.09.2025 – за інвойсом для оплати AVANS 00305 від 01.09.2025 на суму 23538,02 євро за платіжною інструкцією в іноземній валюті №55 від 25.09.2025.

Ціна товару, визначена у інвойсі-проформі не є остаточною, та надалі може змінюватись, адже інвойс – проформа – це документ, у якому зазначається обов`язок продавця товарів (виконавця послуг) поставити товари (надати послуги) покупцю за наперед обговореною ціною, але ціна послуг у цьому виді інвойсу уточнюється в інвойсах для оплати, що були надані до митного оформлення, за якими ТОВ «АТЛАНТІК» 2020» фактично здійснив оплату товару.

Ціна, визначена в інвойсі – проформі від ціни в інвойсах для оплати відрізняється тому, ще не можливо передбачити об`єм товару, який буде постачатись та, за фактичного його визначення фіксується саме в інвойсах для оплати.

Суд вказує, що інвойси, що містять визначення ціни товару, фактично сплаченої позивачем за платіжними інструкціями в іноземній валюті №51 від 03.09.2025; №52 від 09.09.2025; №53 від 12.09.2025; №54 від 16.09.2025; №55 від 25.09.2025 надані для митного оформлення Енергетичній митниці. Платіжні інструкції №51, №52, №53, №54, №55 беззаперечно підтверджують повну оплату вартості товару.

Щодо невідповідності сум, сплачених позивачем із загальною сумою, визначеною до сплати за контрактом №TRA-ATL25-02 від 29.05.2025, ТОВ «АТЛАНІТК 2020» зазначило, що на момент декларування було поставлено лише частину партії товару і вся вартість даної частини партії товару сплачена, і це навпаки чітко підтверджує числові значення складових митної вартості.

Стосовно зауваження Енергетичної митниці до змісту додаткової угоди №2 від 03.06.2025, судом встановлено, що вказана додаткова угода №2 від 03.06.2025 викладає у новій редакції пункт 9.2 Контракту №TRA-ATL 25-02 від 29.05.2025, а саме: попередня оплата в розмірі 100% вартості кожної узгодженої партії Товару перераховується до відвантаження Товару на підставі інвойсу на передплату. Допускається оплата інвойсу частинами.

До змін, пункт 9.2. Контракту №TRA-ATL25-02 від 29.05.2025 мав наступну редакцію: попередня оплата в розмірі 100% вартості кожної узгодженої партії Товару перераховується до відвантаження Товару на підставі інвойсу на передплату.

У той же час, пункт 6.1 Контакту, має наступний зміст: Умови поставки. Товар вивозиться за територію ЄС. Товар поставляється в Україну. Товар буде поставляється Продавцем в автоцистернах, що належать, керуються або спрямовані Покупцем в Україну відповідно до транспортної інструкції Покупця. Визначення кількості Товару буде здійснюватись у відповідності до даних, вказаних в CMR. Автоцистерни повинні бути, сертифіковані, застраховані для перевезення всіх вантажів. Завантаження товару здійснюється після отримання на рахунок продавця оплати.

Зазначені положення Додатку №2 та Контракту не суперечать один одному, а тому мають бути взяті митним органом до уваги з урахуванням змісту додаткової угоди №2 від 03.06.2025.

Крім того за позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 08.05.2025 у справі №380/25301/23 фактична оплата за поставлений товар, як і спосіб здійснення такої оплати (готівковий, безготівковий), так і часові рамки оплати (передоплата, післяплата, відстрочка) не впливають на ціну (розмір оплати) товару, що передбачена контрактом.

За вказаного, суд дійшов висновку про надання позивачем до митного оформлення всіх належних документів про визначення сплати за поставлений товар на умовах Контракту №TRA-ATL25-02 від 29.05.2025.

Енергетичною митницею вказано, що позивачем для підтвердження витрат на перевезення декларантом надано довідку про транспортні витрати від 22.09.2025 №б/н. Умовами контракту про надання послуг на перевезення від 11.09.2025 №11/09/2025 передбачено, що вартість послуг, які надаються за контрактом на перевезення визначаються у заявках, однак до митного контролю не надано підтверджуючих документів, які містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Відповідач вказує, що у довідці на перевезення від 22.09.2025 № б/н не зазначено кілометраж при перевезенні товару з порту Клайпеда (Литва) до пункту пропуску «Дорохуск-Ягодин», що може свідчити про не надання даної (достовірної) інформації для її перевірки та можливо не включення всіх витрат на перевезення.

Також, відповідно до інформації зазначеної у довідці про транспортні витрати від 22.09.2025 №б/н на маршрут Клайпеда (Литва) – п/п «Дорохуск»/«Ягодин» транспортні витрати складають 30000,00 грн, а згідно наявної інформації у митниці при перевезенні подібного товару за даним маршрутом, транспортні витрати складають 72000,00 – 82000,00 грн, що може свідчити про декларування транспортних витрат не у повному обсязі.

З матеріалів справи вбачається, що у ході митного контролю декларантом надавались довідки про транспортні витрат №ПД28/08/25_03 від 02.09.2025, №ПД28/08/25_02 від 02.09.2025, №ПД28/08/25 01 від 02.09.2025, №ПД03/09/25 01 від 08.09.2025, №ПД03/09/25 02 від 08.09.2025, №ПД08/09/25_02 від 11.09.2025, №ПД08/09/25_01 від 11.09.2025, №ПД10/09/25_03 від 12.09.2025, №ПД12/09/25_01 від 15.09.2025, №б/н від 22.09.2025, №б/н від 22.09.2025 та №б/н від 22.09.2025.

Відповідно до положень пункту 4.1. Договору про надання транспортно-експедиційних послуг по організації перевезення вантажів автомобільним транспортом №МП17/09/24_1 від 27 вересня 2024 року, оплата за договором здійснюється Клієнтом протягом 5 (п`яти) банківських днів з моменту розвантаження автомобіля на підставі виставленого Виконавцем рахунку, у національній валюті України – гривні. У випадку несплати рахунку Клієнтом протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту його виставлення.

Відповідно, перерахування коштів за послуги перевезення та надання замовнику перевезення всіх підтверджуючих документів, а саме: рахунки, з додатками про розрахунок вартості перевезення, акти здачі-прийняття робіт та вантажно-транспортні накладні, надаються вже після доставки Товару у пункт його розвантаження.

Відповідачем не зазначено про невідповідність інформації, зазначеної у довідках про надання транспортних послуг умовам договорів перевезення чи невідповідність сум, сплачених позивачем на виконання транспортних перевезень відомостям, що містяться у довідках наданих до митного оформлення в обґрунтування визначення вартості товарів.

В рішеннях про коригування митної вартості товарів відповідач вказує про можливість простою автомобільного транспорту, але до матеріалів справи не надано доказів, що можуть свідчити про вказані факти та, відповідно, підтверджувати понесення ТОВ «АТЛАНТІК 2020» додаткових витрат при перевезенні товарів.

Крім того, Енергетична митниця вказує, що відповідно до інформації зазначеної у довідці про транспортні витрати від 22.09.2025 №б/н на маршрут Клайпеда (Литва) – п/п «Дорохуск»/«Ягодин» транспортні витрати складають 30000,00 грн, а згідно наявної інформації у митниці при перевезенні подібного товару за даним маршрутом, транспортні витрати складають 72000,00 грн – 82000,00 грн, що, на думку відповідача, може свідчити про декларування транспортних витрат не у повному обсязі.

Суд зазначає, що таке порівняння відповідача не є коректним та релевантним у даних правовідносинах, адже не включає оцінки виду транспорту, транспортних організацій, кола послуг, що можуть включати додаткові, окрім послуг перевезення, (навантаження, розвантаження, експедирування, страхування, інше) та інші критерії, за якими можливе співставлення.

До митного оформлення довідки про транспортні витрати ТОВ «АТЛАНТІК 2020» надані, надані копії договорів про надання послуг перевезення вантажів, умовам яких довідки про транспортні витрати відповідають.

Енергетичною митницею належними та допустимими доказами інформація, зазначена у документах, наданих позивачем до митного оформлення товарів на підтвердження понесених витрат нам транспортування товарів не спростована, а судом невідповідності сум, вказаних у довідках про транспортні витрати, не встановлено.

Відповідачем вказано, що товар поставляється на умовах поставки FCA Klaipeda, що може свідчити про наявність страхування позивачем вантажу (так як товар є хімічно-активною речовиною) за кордоном.

Судом встановлено, що Товар поставляється на умовах поставки FCA Klaipeda.

Відповідно до частини 2 статті 53 МК України для підтвердження заявленої митної вартості декларант зобов`язаний надати до митного оформлення страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Також, відповідно до частини 10 статті 58 МК України витрати на страхування є також складовими митної вартості.

Відповідач вказав, що до митного оформлення не надано страхових документів чи відомостей щодо страхування Покупцем товару або відсутності такого до моменту перетину товаром митного кордону України.

За умовами FCA (Free Carrier – Франко перевізник) відповідальність знімається з вантажовідправника у той момент, коли він передає товар перевізнику, найнятому покупцем. Подальші ризики за транспортування вантажу покупець несе самостійно.

З дослідження, в ході судового розгляду справи, змісту довідок про транспортні витрати №ПД28/08/25_03 від 02.09.2025, №ПД28/08/25_02 від 02.09.2025, №ПД28/08/25 01 від 02.09.2025, №ПД03/09/25 01 від 08.09.2025, №ПД03/09/25 02 від 08.09.2025, №ПД08/09/25_02 від 11.09.2025, №ПД08/09/25_01 від 11.09.2025, №ПД10/09/25_03 від 12.09.2025, №ПД12/09/25_01 від 15.09.2025, №б/н від 22.09.2025, №б/н від 22.09.2025 та №б/н від 22.09.2025 встановлено, що страхування вантажу не відбувалось.

Твердження відповідача про ненадання ТОВ «АТЛАНТІК 2020» до митного оформлення документів чи відомостей щодо страхування товару або відсутності такого до моменту перетину товаром митного кордону України спростоване матеріалами справи.

Із посиланням на положення правил Інкотермс 2010 пояснення до правил поставки FCA, відповідач вказав, що поставка вважається здійсненою також: коли товар завантажений на транспортний засіб, наданий покупцем, якщо названим місце є приміщення продавця; у будь-якому іншому разі, коли товар надано у розпорядження перевізника чи іншої особи, які призначені покупцем, на транспортному засобі продавця і готовим до розвантаження.

Відповідач вважає, що з огляду на те, що відправником оцінюваного товару є литовська компанія UAB Transoila Вільнюс, а місце завантаження згідно з CMR від 22.09.2025 № ATL K 25/29 термінал Клайпеда, навантаження товару повинно було здійснюватися за рахунок покупця. Проте, в графі 21 декларації митної вартості, поданої до ЕМД від 26.09.2025 № 25UA903180000545U6, відсутні відомості про витрати, понесені на навантаження оцінюваного товару.

Відповідно до умов FCA правил Інкотермс FCA (Free Carrier / Франко-перевізник) - це базис поставки, за яким продавець в Україні передає експортно-очищений товар перевізнику покупця в узгодженому місці (наприклад, склад, термінал). Продавець завантажує товар (якщо місце — це його територія), а покупець несе всі ризики, витрати на транспортування та імпорт.

Тобто, за визначеними контрактом №TRA-ATL25-02 від 29.05.2025 умовами поставки товарів на користь ТОВ «АТЛАНТІК 2020», навантаження товарів на транспорт покупця входить в обов`язки продавця та вартість навантаження вже входить до вартості товару.

Окрім того, необхідно зазначити, що навантаження в автотранспорт перевізника, здійснювалось у терміналі Клайпеда наливом.

Іншої інформації відповідачем не надано.

Тобто, твердження Енергетичної митниці про понесення позивачем витрат на навантаження товару і ненадання відповідних документів до митного оформлення товарів є незаконним та безпідставним.

Енергетична митниця вказала, також, що оскільки оцінюваний товар є біржовим товаром, то відповідно до пункту 2 частини другої статті 52 МК України декларант зобов`язаний подавати достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватись на об`єктивних, документально підтверджених даних що піддаються обчисленню. Однак до митного оформлення позивачем не надано документального підтвердження біржових котирувань.

В ході розгляду справи судом встановлено, що умовами пункту 3 контракту №TRA-ATL25-02 від 29.05.2025 чітко визначена ціна товару. ТОВ «АТЛАНТІК 2020» придбавало товар за прямим контрактом з фіксованою ціною, а не за формульною. ТОВ «АТЛАНТІК 2020» не купував товар на біржі, підприємство не застосовувало формульну ціну, в якій приймаються біржові ціни та котирування. Вартість товару була оплачена повністю за контрактом на підставі інвойсу і платіжні документи подавались до митниці.

Жодної інформації про формування ціни товару за контрактом №TRA-ATL25-02 від 29.05.2025 формульним методом із застосуванням рівня вартості метанолу за результатами біржових операцій до матеріалів справи не надано, митним органом не наведено.

За вказаного, суд доходить висновку про безпідставність та необґрунтованість вимоги Енергетичної митниці про надання ТОВ «АТЛАНТІК 2020» до митного оформлення документального підтвердження біржових котирувань.

Окрім вказаного, відповідач зазначив про неналежне оформлення позивачем платіжних інструкцій, що унеможливлює перевірку їх на достовірність.

Так, із посиланням на положення Постанови правління Національного банку України від 28.07.2018 №216 «Про затвердження Положення про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах» (далі- Постанова № 216) Енергетична митниця вказала, що платіжна інструкція в іноземній валюті має містити обов`язкові підпис (и) [власноручний(і)/електронний(і)] відповідальної (их) особи (іб) платника, яка (і) відповідно до законодавства України має (ють) право розпоряджатися рахунком.

Надані платіжні інструкції від 03.09.2025 № 51, від 09.09.2025 № 52, від 12.09.2025 № 53, від 16.09.2025 № 54 та від 25.09.2025 №55 оформлені без дотримання вимог, визначених в Постанові №216, оскільки не мають відповідного підпису, тому не можуть бути взяті до уваги, як документ, що підтверджує факт оплати за оцінюваний товар.

У відповідності до статті 12 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», Перевірка цілісності електронного документа проводиться шляхом підтвердження удосконаленого або кваліфікованого електронного підпису чи печатки, а в разі накладання на електронний документ електронного підпису чи печатки іншого виду - із застосуванням інших засобів і методів захисту інформації з дотриманням вимог законодавства у сфері захисту інформації.

Перевірка достовірності підпису здійснюється за допомогою офіційного сайту Центрального засвідчувального органу, який підтверджує цілісність даних і зафіксовує час підписання документа.

Відповідач у відзиві на адміністративний позов зазначив, що реквізит платіжної інструкції «підпис» не містить даних щодо дати та часу накладення такого підпису.

Суд наголошує на тих обставинах, що вказане у відзиві не було підставою для прийняття оскаржуваних рішень про коригування митної вартості товарів.

Рішення №UА903000/2025/000360/2 від 08.09.2025; №UА903000/2025/000361/2 від 08.09.2025; №UА903180/2025/000039/2 від 08.09.2025; №UА903000/2025/000364/2 від 11.09.2025; №UА903000/2025/000365/2 від 11.09.2025; №UА903000/2025/000372/2 від 15.09.2025; №UА903000/2025/000373/2 від 16.09.2025; №UА903000/2025/000376/2 від 17.09.2025; №UА903000/2025/000382/2 від 22.09.2025; №UА903000/2025/000387/2 від 26.09.2025; №UА903000/2025/000390/2 від 26.09.2025; №UА903180/2025/000040/2 від 26.09.2025 вказують про порушення позивачем порядку заповнення реквізиту «Призначення платежу» і відсутність підпису на платіжних дорученнях від 03.09.2025 № 51, від 09.09.2025 № 52, від 12.09.2025 № 53, від 16.09.2025 № 54 та від 25.09.2025 №55.

Відповідно, суд вважає за неможливе використання відповідачем підстав, що не були основою для прийняття оскаржуваних рішень, на заперечення аргументів адміністративного позову.

Суд зазначає, що відповідно до пункту 14 розділу ІІ Порядку оформлення платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах Постанови №216 від 28.07.2008 Правління Національного банку України «Про затвердження Положення про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах» платіжна інструкція в іноземній валюті або банківських металах, оформлена ініціатором в електронній або паперовій формі, повинна містити такі обов`язкові реквізити, зокрема, підпис(и) [власноручний(і)/електронний(і)] відповідальної(их) особи(іб) платника, яка(і) відповідно до законодавства України має (ють) право розпоряджатися рахунком, або код автентифікації.

Тобто, при використанні електронного банкінгу, при здійсненні платежу та формуванні платіжної інструкції підписи проставляються електронні.

Відповідно до пункту 4 Постанови Правління Національного Банку України, №172 від 20.12.2023 «Про затвердження Положення про використання електронного підпису та електронної печатки», на період воєнного стану на території України та протягом шести місяців з дня його припинення чи скасування дозволяється використання електронних підписів чи печаток, що базуються на сертифікатах відкритих ключів, виданих кваліфікованими надавачами електронних довірчих послуг без відомостей про те, що особистий ключ зберігається в засобі кваліфікованого електронного підпису чи печатки, користувачами електронних довірчих послуг для здійснення електронної взаємодії, електронної ідентифікації та автентифікації фізичних, юридичних осіб і представників юридичних осіб у випадках, коли законодавством України передбачено використання виключно кваліфікованих електронних підписів чи печаток (засобів кваліфікованого електронного підпису чи печатки, кваліфікованих електронних довірчих послуг) або засобів електронної ідентифікації з високим рівнем довіри, крім вчинення в електронній формі правочинів, що підлягають нотаріальному посвідченню та/ або державній реєстрації у випадках, установлених законами України, та випадках, пов`язаних із високим ризиком для інформаційної безпеки, що визначається власниками відповідних інформаційних та інформаційно-комунікаційних систем з урахуванням обмежень, установлених абзацом другим частини другої статті 17 Закону України «Про електронні довірчі послуги».

Платіжні доручення №51 від 03.09.2025, №52 від 09.09.2025, №53 від 12.09.2025, №54 від 16.09.2025 та №55 від 25.09.2025 підписані електронним цифровим підписом директора ТОВ «АТЛАНТІК 2020» - Підгорич Н.В.

Зазначення відповідачем в рішеннях про коригування митної вартості товарів про відсутність в платіжних документах «призначення платежу», є безпідставним, оскільки, у платіжних інструкціях в іноземній валюті вказані наступні призначення платежу, а саме: в платіжній інструкції №51 від 03.09.2025 «PREPAYMENT FROM TECHNININS METANOLI S TO CONTRACT TRA-ATL 25-02 DD 29.05.25 DOD №7 DD 01.09.25 INV AVANS 0 0305 DD 01.09.25»; в платіжній інструкції №52 від 09.09.2025 «PREPAYMENT FROM TECHNININS METANOLI S TO CONTRACT TRA-ATL 25-02 DD 29.05.25 DOD №7 DD 01.09.25 INV AVANS 0 0305 DD 01.09.25»; в платіжній інструкції №53 від 12.09.2025 «PREPAYMENT FROM TECHNININS METANOLI S TO CONTRACT TRA-ATL 25-02 DD 29.05.25 DOD №7 DD 01.09.25 INV AVANS 0 0305 DD 01.09.25»; в платіжній інструкції №54 від 16.09.2025 «PREPAYMENT FROM TECHNININS METANOLI S TO CONTRACT TRA-ATL 25-02 DD 29.05.25 DOD №7 DD 01.09.25 INV AVANS 0 0305 DD 01.09.25»; в платіжній інструкції №55 від 25.09.2025 «PREPAYMENT FROM TECHNININS METANOLI S TO CONTRACT TRA-ATL 25-02 DD 29.05.25 DOD №7 DD 01.09.25 INV AVANS 0 0305 DD 01.09.25».

Відповідно до пункту 32 Положення про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженого Постановою Правління Національного банку України 28.07.2008 №216 (в редакції постанови Правління Національного банку України 25.08.2022 №189), банк отримувача в разі отримання повідомлення про перерахування коштів в іноземній валюті на користь юридичної особи або фізичної особи-підприємця, у якому не заповнено реквізит «Призначення платежу» (немає посилання на договір або документ, на виконання якого від нерезидента-платника надійшли кошти в іноземній валюті) або в ній зазначена помилкова інформація, не пізніше наступного робочого дня після отримання такого повідомлення звертається до банку, що обслуговує платника, та/ або до отримувача для з`ясування цього реквізиту в порядку, визначеному внутрішніми документами банку.

Тобто технічно не можливо здійснити сплату у іноземній валюті без вказання у платіжній інструкції «Призначення платежу».__

Верховний Суд у постановах від 17 квітня 2018 року у справі №815/329/17, від 19 листопада 2024 року у справі №420/23588/23, вказав, що фактична оплата за поставлений товар, як і спосіб здійснення такої оплати (готівковий, безготівковий), так і часові рамки оплати (передоплата, післяплата, відстрочка) не впливають на ціну (розмір оплати) товару, що передбачена контрактом.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 01 березня 2023 року по справі № 420/18880/21.

В постанові від 11 червня 2019 року по справі № 813/1755/17 Верховний Суд зазначив, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу умови плати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв`язку з цим відомості про умови оплати товару не повинні братися митним органом до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.

Енергетична митниця зазначила, що у зовнішньоекономічній операції за контрактом від 29.05.2025 № TRA-ATL 25-02 вбачається наявність посередницьких договорів, що має вплив на числові значення складових митної вартості та ціни, яка сплачена або підлягає сплаті.

Так, відповідач послався на ті обставини, що поставка товару здійснюється відповідно до додатку від 01.09.2025 № 7 до контракту від 29.05.2025 №TRA-ATL 25-02, укладеного з «UAB Transoila» (Литва). При цьому, виробником товару у графі 31 МД (ел. інвойс) заявлено компанію Equinor ASA, країна виробництва Норвегія, країною відправлення є Литва. Інвойси з третіми особами до митного оформлення не надано.

В ході розгляду справи судом встановлено, що продавцем відповідно до Контракту №TRA-ATL 25-02 від 29.05.2025 є «UAB Transoila», Литва. Відповідно до даних сертифікату якості товару країною виробником товару є Норвегія. За даними CMR країною відправлення товару є Литва.

Тобто, матеріалами справи підтверджено придбання позивачем товару виробництва країни Норвегія в компанії резидента Литви із відправленням з країни постачальника.

Будь якої інформації про наявність посередницьких договорів у правовідносинах ТОВ «АТЛАНТІК 2020» та «UAB Transoila» (Литва) судом не встановлено.

Відповідачем такої інформації до справи не надано, доказів існування, укладення та виконання таких договорів Енергетичною митницею в ході розгляду справи не наведено.

Відповідно, твердження Енергетичної митниці про наявність посередницьких договорів у правовідносинах між ТОВ «АТЛАНТІК 2020» та «UAB Transoila» за контрактом №TRA-ATL 25-02 від 29.05.2025 жодним чином не доведене та не підтверджене.

Водночас позивачем до митного оформлення надані документи з яких достовірно можна встановити виробника, постачальника товару, ціну товару, умови та проведення оплати, і перевезення товару до покупця.

За наведеного, суд вважає висновок митного органу про те, що у поданих до митного оформлення документах містяться розбіжності та не міститься всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів необґрунтованим.

Посилання відповідача на те, що наявні рішення про визначення митної вартості за подібним товаром, суд зазначає, що сама по собі різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю подібних (аналогічних) товарів, що розмитнювались цією ж чи іншими особами у попередніх періодах, не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів.

Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 25.02.2021 у справі №810/3295/17.

При цьому, розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості та, як наслідок, коригування митної вартості за другорядними методами.

З урахуванням наведеного, твердження митного органу, якими обґрунтовано рішення про коригування митної вартості товару є безпідставними, так як контролюючим органом не доведено існування розбіжностей у числових значеннях митної вартості товару, що унеможливили б визначення митної вартості за ціною контракту, тобто за першим методом.

Крім того, це узгоджується з проголошеними у статті 8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі; заохочення доброчесності.

Верховним Судом неодноразово висловлювалась правова позиція щодо застосування відповідних норм права, зокрема, у постановах від 02.07.2019року по справі №160/8573/18, від 18.07.2019 року по справі №821/829/18, від 29.07.2019 року по справі №815/5354/16.

З огляду на викладене, суд вважає, що позивачем надані відповідачу для митного оформлення імпортованого товару документи, що передбачені МК України, що дають можливість визначити митну вартість товару за першим методом визначення митної вартості за ціною договору.

З урахуванням вищенаведеного, суд доходить висновку, що документи, подані позивачем з метою митного оформлення товару згідно із митною декларацією не містили розбіжностей, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, натомість містили усі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару та відомості щодо ціни, що була фактично сплачена за цей товар, тому у відповідача були відсутні обґрунтовані підстави вважати, що подані декларантом для підтвердження митної вартості документи містять розбіжності та не містять інформації про усі складові митної вартості.

За сталою та послідовною практикою Верховного Суду (постанови від 11.11.2021 у справі №808/1411/17, від 10.06.2021 у справі №815/6854/17, від 14.07.2020 у справі №809/1734/16) наявність у митного органу інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг не відповідає вартості заявленій позивачем, не може утворити підстав для відмови у визнанні заявленої митної вартості за основним методом, оскільки митні органи при здійсненні митного контролю, у тому числі й з питань контролю правильності визначення митної вартості, мають діяти у спосіб, визначений МК України, а відомості, які містяться в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митним органом відповідних рішень.

Наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг, є більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення митним органом контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за іншим методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо). Автоматизована система аналізу та управління ризиками не може містити усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.

Отож формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватись як заниження декларантом митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

З огляду на все вищевказане, суд доходить висновку, що рішення Енергетичної митниці про коригування митної вартості товарів №UА903000/2025/000360/2 від 08.09.2025; №UА903000/2025/000361/2 від 08.09.2025; №UА903180/2025/000039/2 від 08.09.2025; №UА903000/2025/000364/2 від 11.09.2025; №UА903000/2025/000365/2 від 11.09.2025; №UА903000/2025/000372/2 від 15.09.2025; №UА903000/2025/000373/2 від 16.09.2025; №UА903000/2025/000376/2 від 17.09.2025; №UА903000/2025/000382/2 від 22.09.2025; №UА903000/2025/000387/2 від 26.09.2025; №UА903000/2025/000390/2 від 26.09.2025; №UА903180/2025/000040/2 від 26.09.2025 є такими, що прийняті не у відповідності до вимог чинного законодавства, положень МК України.

Частиною першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Положеннями статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

В даній справі відповідач не надав суду належних і допустимих доказів правомірності свого рішення, не довів його законності та обґрунтованості.

Отже, з урахуванням вказаного, суд дійшов висновку про протиправність рішень Енергетичної митниці про коригування митної вартості товарів №UА903000/2025/000360/2 від 08.09.2025; №UА903000/2025/000361/2 від 08.09.2025; №UА903180/2025/000039/2 від 08.09.2025; №UА903000/2025/000364/2 від 11.09.2025; №UА903000/2025/000365/2 від 11.09.2025; №UА903000/2025/000372/2 від 15.09.2025; №UА903000/2025/000373/2 від 16.09.2025; №UА903000/2025/000376/2 від 17.09.2025; №UА903000/2025/000382/2 від 22.09.2025; №UА903000/2025/000387/2 від 26.09.2025; №UА903000/2025/000390/2 від 26.09.2025; №UА903180/2025/000040/2 від 26.09.2025, відповідно, наявність підстав для їх скасування.

Згідно із положеннями частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

ТОВ «АТЛАНТІС 2020» при зверненні до суду сплачений судовий збір в сумі 8274,79 грн, що підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Енергетичної митниці.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "АТЛАНТІК 2020" (проїзд Галузевий, буд. 70, м. Кременчук, Полтавська область, 39610, код ЄДРПОУ 43779691) до Енергетичної митниці (вул. Світлицького, буд. 28-А, м. Київ, 04215, код ЄДРПОУ 44029610) про визнання протиправними та скасування рішень задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UА903000/2025/000360/2 від 08 вересня 2025 року, №UА903000/2025/000361/2 від 08 вересня 2025 року, №UА903180/2025/000039/2 від 08 вересня 2025 року, №UА903000/2025/000364/2 від 11 вересня 2025 року, №UА903000/2025/000365/2 від 11 вересня 2025 року, №UА903000/2025/000372/2 від 15 вересня 2025 року, №UА903000/2025/000373/2 від 16 вересня 2025 року, №UА903000/2025/000376/2 від 17 вересня 2025 року, №UА903000/2025/000382/2 від 22 вересня 2025 року, №UА903000/2025/000387/2 від 26 вересня 2025 року, №UА903000/2025/000390/2 від 26 вересня 2025 року, №UА903180/2025/000040/2 від 26 вересня 2025 року.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АТЛАНТІК 2020" за рахунок бюджетних асигнувань Енергетичної митниці витрати зі сплати судового збору в сумі 8274,79 грн (вісім тисяч двісті сімдесят чотири гривні сімдесят дев`ять копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Н.Ю. Алєксєєва