Рішення від 10 березня 2026 р. у справі №320/21863/23 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 березня 2026 року справа №320/21863/23

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Лиска І.Г., розглянувши у м. Києві в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві, в якому просить суд:

- визнати протиправними дії Головного Управління Пенсійного фонду України в місті Києві про відмову у призначенні пенсії по втраті годувальника двом дітям ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ;

- зобов`язати призначити їм пенсії на двох в розмірі 90% від заробітної плати годувальника, а саме в розмірі 166 тис. 478,4 грн. (згідно довідки №96);

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду у м. Києві виплатити ОСОБА_1 дві пенсії на поховання.

В обґрунтування позову зазначає, що є пенсіонером за віком, після смерті батька звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії у разі втрати годувальника дітям ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Однак, відповідач відмовив у призначенні пенсії у разі втрати годувальника у зв`язку з не дотриманням вимог ч. 2 ст. 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Також зазначив, що йому протиправно було відмовлено в отриманні пенсії на поховання.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду (суддя ОСОБА_4 ) відкрито провадження в адміністративній справі №320/21863/23 в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

У зв`язку зі звільненням судді ОСОБА_4 , с посади судді, дану справу передано на повторний автоматизований розподіл справи між суддями.

Протоколом автоматизованого розподілу судових справ між суддями головуючим суддею визначено суддю Лиска І.Г., а справу передано на розгляд останньому.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду дану справу прийнято до провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідач правом на надання відзиву не скористався, жодних заяв чи клопотань до суду не надав. Відповідно до ч.6 ст.162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 є громадянином України, що підтверджується копією паспорту № НОМЕР_1 дійсним до 30.01.2028.

Позивач є військовим пенсіонером, перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду у м. Києві та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Позивач є сином ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджено свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 .

07.06.2023 Позивач звернувся до Головного Управління Пенсійного фонду України в місті Києві із заявою, в інтересах своїх неповнолітніх дітей для оформлення їм пенсії по втраті годувальника.

За результатами розгляду звернення, рішенням №262940014647 від 16.06.2023 Позивачу було відмовлено у призначенні його неповнолітнім дітям пенсії в разі втрати годувальника, посилаючись на порушення вимог ч. 2 ст. 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Листом від 09.06.2023 №2600-0501-8/116560 відповідачем відмовлено в отриманні допомоги на поховання.

Вважаючи дії Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві протиправними та такими, що порушують права Позивача, останній звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що склалися, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються, зокрема, Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).

За приписами частини першої статті 9 Закону №1058-IV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідно до частини першої статті 10 Закону №1058-IV, особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Згідно з частиною першою статті 36 Закону №1058-IV, пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті особи, яка виконала функцію донора анатомічних матеріалів людини, пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров`я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), та непрацездатним членам сім`ї особи, якій відповідно до Закону України "Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин" надано правовий статус особи, зниклої безвісти за особливих обставин, - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.

Батьки і чоловік (дружина) померлого, які не були на його утриманні, мають право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника, якщо втратили джерело засобів до існування.

За приписами частини 2 статті 36 Закону № 1058-IV непрацездатними членами сім`ї вважаються:

1) чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли віку 65 років, або пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону;

2) діти (у тому числі діти, які народилися до спливу 10 місяців з дня смерті годувальника) померлого годувальника, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 18 років;

3) чоловік (дружина), а в разі їх відсутності - один з батьків або брат чи сестра, дідусь чи бабуся померлого годувальника незалежно від віку і працездатності, якщо він (вона) не працюють і зайняті доглядом за дитиною (дітьми) померлого годувальника до досягнення нею (ними) 8 років.

Відповідно до частини третьої статті 36 Закону №1058-IV, до членів сім`ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони:

1) були на повному утриманні померлого годувальника;

2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування. Члени сім`ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв`язку з втратою годувальника.

Отже, з огляду на системний аналіз наведених норм, юридичне значення для призначення пенсії у разі втрати годувальника має встановлення факту перебування особи у відповідному родинному зв`язку та на утриманні.

При цьому, відповідно до частини першої та другої статті 38 Закону №1058-IV пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається на весь період, протягом якого член сім`ї померлого годувальника вважається непрацездатним згідно із частиною другою статті 36 цього Закону, а членам сім`ї, які досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, - довічно. Зміна розміру пенсії або припинення її виплати членам сім`ї здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому склалися обставини, що спричинили зміну розміру або припинення виплати пенсії.

Пунктом 3 частини першої статті 45 Закону №1058-IV також передбачено, що пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається з дня, що настає за днем смерті годувальника, якщо звернення про призначення такого виду пенсії надійшло протягом 12 місяців з дня смерті годувальника.

Постановою Правління Пенсійного Фонду України від 25.11.2005 року № 22-1, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846, затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Порядок №22-1).

Пунктом 2.3 Порядку №22-1 передбачено, що до заяви про призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника подаються документи померлого годувальника, перелічені в підпунктах 2, 3 пункту 2.1 цього розділу.

Також, надаються такі документи:

1) документ, що засвідчує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті) особи, якій призначається пенсія (надається у разі відсутності в паспорті громадянина України або свідоцтві про народження інформації про реєстраційний номер облікової картки платника податків), та померлого годувальника (надається у разі, якщо особа, яка звернулася із заявою про призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника, має такі документи);

2) свідоцтво про народження або документ, що посвідчує особу, зазначений у пункті 2.9 цього розділу, якій призначається пенсія;

3) документи, що засвідчують родинні стосунки члена сім`ї з померлим годувальником;

4) свідоцтво про смерть годувальника, або рішення суду про визнання його безвісно відсутнім чи оголошення його померлим, або інформація з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин;

5) документи про вік померлого годувальника сім`ї за відсутності таких даних у свідоцтві про смерть чи рішенні суду про визнання годувальника безвісно відсутнім або оголошення його померлим;

6) довідки загальноосвітніх навчальних закладів системи загальної середньої освіти, професійно-технічних, вищих навчальних закладів, закладів освіти за кордоном про те, що особи, зазначені в абзаці другому пункту 2 частини другої статті 36 Закону, навчаються за денною формою навчання;

7) документи про те, що чоловік (дружина), а в разі їх відсутності - один з батьків, дід, баба, брат чи сестра померлого годувальника незалежно від віку і працездатності не працюють і зайняті доглядом за дитиною (дітьми) померлого годувальника до досягнення нею (ними) 8 років;

8) відомості про місце проживання;

9) документ про перебування членів сім`ї (крім дітей) на утриманні померлого годувальника;

10) експертний висновок про встановлення причинного зв`язку смерті годувальника з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС (крім дружин (чоловіків), які втратили годувальника з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесених до категорії 1, та звернулися за призначенням пенсії у зв`язку з втратою годувальника).

11) документи про стаж особи, якій призначається пенсія, визначені підпунктом 2 пункту 2.1 цього розділу (для визначення пенсійного віку осіб, зазначених у пункті 1 частини другої статті 36 Закону).

Згідно з п. 2.11 Порядку за документ, що засвідчує факт перебування на утриманні непрацездатних членів сім`ї, приймаються відомості про місце проживання (разом з годувальником за однією адресою), зазначені у пункті 2.22 цього розділу, або документи, видані відповідно до чинного законодавства за місцем проживання особи, зокрема органом місцевого самоврядування, що підтверджують такий факт.

Судом встановлено, що рішенням №262940014647 від 16.06.2023 Позивачу було відмовлено у призначенні його неповнолітнім дітям пенсії в разі втрати годувальника, посилаючись на порушення вимог ч. 2 ст. 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Так, в оскаржуваному рішенні зазначено, що відповідно до п. 2.3 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до закону у країни "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 до заяви подаються, зокрема свідоцтво про народження або документ, що посвідчує особу та документи, що, засвідчують родинні стосунки члена сім`ї з померлим годувальником. За результати розгляду документів, доданих до заяви за наданими заявником документами між утриманцями та померлою особою прослідковується родинний зв`язок " онуки — дід". Згідно зі ст. 36 Закону онуки не належать до непрацездатних членів сім`ї, що мають право на пенсію у разі втрати годувальника.

З урахуванням вказаних обставин, суд погоджується з твердженням відповідача викладеним у рішенні №262940014647 від 16.06.2023, яким ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії у разі втрати годувальника дітям ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відповідно до ст. 36 Закону, оскільки родинні стосунки між утриманцями та померлою особою не підтверджують право на даний вид пенсії.

Відтак відповідач діяв правомірно та у відповідності з вимогами чинного законодавства, у зв`язку з цим, не вбачається підстав для задоволення позову в цій частині.

Щодо позовної вимоги стосовно зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду у м. Києві виплатити ОСОБА_1 дві пенсії на поховання, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що Головним управлінням Пенсійного фонду України у м. Києві Листом від 09.06.2023 №2600-0501-8/116560 відповідачем відмовлено в отриманні допомоги на поховання, посилаючись на те, що у зв`язку із тим, що ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 була призначена пенсія згідно Закону України «Про судоустрій і статус суддів», нормами Закону України « Про судоустрій і статус суддів» та рішення Ради суддів України № 62 від 16.09.2016 року, визначено, що компенсація витрат на поховання та увічнення пам`яті суддів здійснюється безпосередньо судом або відповідним територіальним управлінням Державної судової адміністрації України, або компенсуються виконавцю волевиявленням померлого, у межах видатків, передбачених для судів у Державному бюджеті на відповідний рік.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 53 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначено, що у разі смерті пенсіонера особам, які здійснили його поховання, виплачується допомога на поховання пенсіонера в розмірі двомісячної пенсії, яку отримував пенсіонер на момент смерті.

При цьому, відповідно до статті 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Водночас, з матеріалів справи судом встановлено, що на підставі заяви ОСОБА_5 , рішенням 963430185646 його переведено з пенсії за віком, яка сплачувалась за нормами та на умовах Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», на щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, що підтверджено витягом з електронної пенсійної справи ОСОБА_5

Відповідно до статті 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення зазначеного віку право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними відповідного віку.

Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_5 з 19.09.2022 отримував щомісячне довічне грошове утримання, яке передбачено спеціальним Законом України «Про судоустрій і статус суддів», що підтверджено витягом з електронної пенсійної справи ОСОБА_5 .

Фактично, щомісячне довічне грошове утримання не є видом пенсійних виплат і, відповідно, не належить до сфери пенсійного забезпечення, а є формою соціального забезпечення суддів, яке характеризується особливостями правового регулювання й фінансування, що принципово унеможливлює ототожнення понять «пенсія» та «щомісячне довічне грошове утримання суддям».

Отже, враховуючи отримання ОСОБА_5 саме щомісячного довічного грошового утримання, передбачені Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» гарантії до нього не можуть бути застосовані, а відтак, у позивача відсутнє право на отримання допомоги на поховання, передбаченої статтею 53 названого Закону.

Водночас, пунктом 7 статті 150 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що головні розпорядники коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів забезпечують здійснення судами видатків на поховання та увічнення пам`яті суддів, у тому числі суддів у відставці, у межах видатків, передбачених для судів у державному бюджеті на відповідний рік.

Рішенням суддів України № 62 від 16.09.2016 затверджено Порядок компенсації витрат на поховання та увічнення пам`яті суддів, у тому числі суддів у відставці, який розроблено відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та яким визначено механізм компенсації визначених витрат.

Так, відповідно до пунктів 4, 6 даного Порядку, витрати на поховання та увічнення пам`яті суддів та суддів у відставці можуть здійснюватися безпосередньо судом чи відповідним територіальним управлінням Державної судової адміністрації України щодо місцевих судів, або компенсуватися виконавцю волевиявлення померлого. Для здійснення компенсації особа, яка здійснила поховання, надає заяву про компенсацію понесених витрат та доданих до неї оригіналів документів, згідно з якими було проведено оплату послуг, визначених у розділі ІІ цього Порядку.

З викладеного вбачається, що законодавцем встановлено для осіб, які здійснили поховання та увічнення пам`яті суддів та суддів у відставці інші соціальні гарантії, ніж ті, що визначені Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» для пенсіонерів.

Враховуючи те, що законодавцем встановлено для осіб, які здійснили поховання та увічнення пам`яті суддів та суддів у відставці інші соціальні гарантії, ніж ті, що визначені Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» для пенсіонерів суд вважає, що невиплата позивачу допомоги на поховання, передбаченої статтею 53 названого Закону, не свідчить про звуження її прав на соціальні виплати.

Відповідно до п.29 Рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994, справа «Руїз Торіха проти Іспанії», суд наголошує на тому, що згідно з його установленою практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції і зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Між тим, інші аргументи наведені позивачем в обґрунтування своєї позиції по справі, фактично зводяться до загального, а саме порушення його прав державою на отримання допомоги на поховання пенсіонера, передбаченої ст. 53 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», проте враховуючи те, що судом у цій справі надано необхідне та достатнє обґрунтування щодо відсутності у позивача права на отримання такої допомоги, при цьому суд дослідив усі основні питання віднесені на його розгляд, а тому суд прийшов до висновку щодо відсутності у позивача права на отримання такої допомоги.

Частинами 1, 2 статті 77 КАС України, встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Позивач не довів, що відповідач діяв неправомірно відмовляючи позивачці у наданні допомоги на поховання в розмірі двох місячних пенсій у вигляді довічного грошового утримання судді у відставці, яке отримував пенсіонер на момент смерті.

Між тим, відповідно до вищенаведених норм законодавства, відповідачем доведено правомірність своїх дій щодо відмови у виплаті позивачу допомоги на поховання у розмірі двомісячного довічного утримання, яке склалося на момент смерті судді, і вони є такими, що відповідають встановленим нормам чинного законодавства.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що адміністративний позов не підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд враховує, що особі, що не є суб`єктом владних повноважень у разі відмови у задоволені позову - судовий збір поверненню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 9, 77, 139, 243, 243-246 КАС України, суд, -

в и р і ш и в:

У задоволенні позовних вимог - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Лиска І.Г.