Рішення від 26 лютого 2026 р. у справі №640/16061/21 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 лютого 2026 року справа №640/16061/21

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Лиска І.Г., розглянувши у м. Києві в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту боротьби з наркозлочинністю Національної поліції України про зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

До Окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Департаменту боротьби з наркозлочинністю Національної поліції України в якому просить суд зобов`язати Департамент боротьби з наркозлочинністю Національної поліції України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 25 березня 2021 року по день фактичного розрахунку – 28 травня 2021 року.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив про порушення суб`єктом владних повноважень прав позивача внаслідок не проведення своєчасного повного розрахунку при звільненні. Позивач посилається на те, що станом на день звільнення зі служби в Національній поліції з позивачем не було проведено остаточного розрахунку при звільненні.

Не погоджуючись з вказаними діями уповноваженого органу щодо не своєчасного розрахунку з позивачем при звільненні позивач звернувся до адміністративного суду з позовом.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.09.2021 позовні вимоги задоволено.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.12.2021 апеляційну скаргу залишено без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.09.2021 без змін.

Постановою Верховного Суду від 09.03.2023 касаційну скаргу Департаменту боротьби з наркозлочинністю Національної поліції України задоволено частково. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.09.2021 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.12.2021 скасовано, а справу направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

На виконання положень п.2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" від 13.12.2022 №2825-ІХ, адміністративну справу було передано до Київського окружного адміністративного суду за належністю.

Матеріали справи отримані Київським окружним адміністративним судом та протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа розподілена судді Лиска І.Г.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду дану справу прийнято до провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідач подав до суду відзив, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Звертає увагу, що згідно з наказом про звільнення, позивач звільнений зі служби в поліції за власним бажанням з 25 березня 2021 року, а одноразова грошова допомога позивачу сплачена 28 травня 2021 року тобто через 2 місяці і 3 дні, що не є порушенням в розумінні пункту 8 розділу VI Порядку.

За твердженнями відповідача, уповноважений орган діяв відповідно до статті 19 Конституції України оскільки, бюджетні підстави та фінансові можливості виникли у відповідача лише 26 травня 2021 року у зв`язку відповідно із затвердженням довідки про зміни до кошторису на 2021 рік і надходженням відповідних асигнувань на «КЕКВ 2112».

Водночас, за твердженнями відповідача, спеціальне законодавство не містить категоричних приписів щодо обов`язку ДБН обов`язково сплатити вказану допомогу у день звільнення позивача зі служби в поліції. За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

З огляду на вказані вимоги матеріального права та враховуючи, що вихідна допомога була виплачена позивачу в строк передбачений пріоритетним спеціальним законодавством позовні вимоги позивача є безпідставними.

Керуючись викладеним вище, відповідача просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог адміністративного позову позивача.

Разом з відзивом відповідач подав заяву про поворот виконання судового рішення.

Згідно з положеннями частин 4-8 статті 380 КАС України, питання про поворот виконання рішення суд вирішує за наявності відповідної заяви сторони. До заяви про поворот виконання рішення шляхом повернення стягнутих грошових сум, майна або його вартості додається документ, який підтверджує те, що суму, стягнуту за раніше прийнятим рішенням, списано установою банку або майно вилучено державним виконавцем. За подання заяви про поворот виконання судовий збір не сплачується. Якщо питання про поворот виконання судового рішення не було вирішене згідно із частинами 1-3 цієї статті, заява відповідача про поворот виконання розглядається адміністративним судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Заява про поворот виконання може бути подана протягом одного року з дня ухвалення відповідного рішення суду апеляційної чи касаційної інстанції або з дня ухвалення рішення при новому розгляді справи за результатами перегляду рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Разом з тим, суд зазначає, що вказана заява подається у відповідності до вимог ст. 167 КАС України. У зв`язку з тим, що відповідачем не дотримано загальних вимог до форми та змісту письмової заяви, суд не вбачає підстав для її розгляду.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд назначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та проти чого не заперечували сторони, ОСОБА_1 , проходив службу в Національній поліції з 2015 року.

Наказом начальником відділу кадрового забезпечення ДБН НП України від 17 березня 2021 року № 51 о/с, відповідно до Закону України «Про Національну поліцію» звільнити зі служби в поліції згідно з пунктом 7 (за власним бажанням) частини 1 статті 77 полковника поліції ОСОБА_1 , начальника 5-го відділу (координації діяльності територіальних підрозділів) 1-го управління (оперативних розробок та оперативної роботи), з 25 березня 2021 року, установивши щомісячну премію за березень 2021 року в розмірі 64,381 відсотків, з виплатою одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби в поліції, компенсації за 05 діб щорічної чергової основної оплачуваної відпустки за фактично відпрацьований час у 2021 році та 15 діб додаткової оплачуваної відпустки за 2021 рік.

При цьому, судом встановлено, та як зазначено позивачем у адміністративному позові, під час звільнення позивача з займаної посади уповноваженим органом не було проведено з позивачем виплати одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби в поліції, компенсації за 05 діб щорічної чергової основної оплачуваної відпустки за фактично відпрацьований час у 2021 році та 15 діб додаткової оплачуваної відпустки за 2021 рік.

Водночас, вказану вище виплату було нараховано позивачу лише 28 травня 2021 року.

У зв`язку з вищевикладеним та вважаючи дії відповідача протиправними, які полягають у не проведення своєчасного і повного розрахунку з позивачем при звільненні, позивач звернувся до адміністративного суду з даною позовною заявою.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що 25 березня 2021 року позивач був звільнений зі служби в Національній поліції, а виплата одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби в поліції, компенсації за 05 діб щорічної чергової основної оплачуваної відпустки за фактично відпрацьований час у 2021 році та 15 діб додаткової оплачуваної відпустки за 2021 рік, які були передбачені Наказом про звільнення від 17 березня 2021 року № 51 о/с, були виплачені позивачу на картковий рахунок лише 28 травня 2021 року. У зв`язку з вказаними обставинами позивач звернувся з позовом з приводу нарахування та виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Щодо нарахування та виплати середнього заробітку за час затримки виплати одноразової грошової допомоги при звільненні з поліції, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 94 Закону № 580-VIII поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання.

Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України (частина друга статті 94 Закону № 580-VIII).

На виконання приписів, зокрема, статті 94 Закону № 580-VIII Міністерство внутрішніх справ України наказом від 06.04.2016 № 260 затвердило Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських (далі – Порядок № 260). У пункті 3 цього наказу (у редакції наказу Міністерства внутрішніх справ України від 17.07.2020 № 539 «Про внесення змін до наказу Міністерства внутрішніх справ України від 06 квітня 2016 року № 260» (далі – наказ № 539) визначено, що видатки, пов`язані з набранням чинності цим наказом, здійснюються в межах асигнувань на грошове забезпечення, передбачених у державному бюджеті на утримання Національної поліції (крім поліції охорони, яка утримується за рахунок коштів від надання послуг з охорони, які здійснюються на договірних засадах), закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських, державних органів, установ та організацій, до яких відряджені (прикомандировані) поліцейські.

Згідно із Наказом № 539 (який набрав чинності з 21.08.2020) Порядок № 260 доповнено також новим розділом VI «Виплата одноразової грошової допомоги при звільненні із служби».

Відповідно до пункту 2 розділу VI Порядку № 260 поліцейським, які звільняються із служби за власним бажанням та мають календарну вислугу 10 років і більше, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

За змістом пунктом 7 розділу VI Порядку № 260 у наказі про звільнення підрозділом кадрового забезпечення в разі необхідності виплати одноразової грошової допомоги при звільненні зазначається стаж служби для її виплати. Крім того, у разі необхідності в наказі про звільнення додатково вказується підстави для проведення відрахувань з грошового забезпечення та інших виплат.

Згідно з пунктом 8 розділу VI Порядку № 260 одноразова грошова допомога при звільненні виплачується не пізніше двох місяців з дня звільнення із служби, а в разі надходження коштів пізніше цього терміну – протягом п`яти робочих днів після їх надходження в межах та за рахунок коштів, передбачених державним бюджетом на утримання центрального органу управління поліцією, органів поліції, державних органів, установ та організацій, до яких відряджені (прикомандировані) поліцейські.

Водночас, наказом № 539 було виключено пункт 23 розділу І Порядку № 260, згідно якого поліцейським, які звільняються зі служби в поліції та в установленому порядку мають право на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні, нарахування такої допомоги здійснюється з розрахунку місячного грошового забезпечення з урахуванням щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, що мають постійний характер, та премій, установлених на день звільнення.

При цьому до розрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні не включається винагорода за безпосередню участь у воєнних конфліктах, антитерористичних операціях та інших заходах в умовах особливого періоду.

Днем звільнення зі служби в поліції вважається день видання наказу про звільнення або дата, зазначена в наказі про звільнення. День звільнення вважається останнім днем служби.

Відповідно до статті 102 Закону № 580-VIII пенсійне забезпечення поліцейських та виплата одноразової грошової допомоги після звільнення їх зі служби в поліції здійснюються в порядку та на умовах, визначених Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-ХІІ (далі – «Закон № 2262-ХІІ»).

Відповідно до частини другої статті 9 Закону № 2262-ХІІ особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, при звільненні зі служби за власним бажанням, через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, які мають вислугу 10 років і більше, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Виплата зазначеної в частинах першій та другій цієї статті одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється, зокрема, Національною поліцією за рахунок коштів Державного бюджету України, передбачених на їх утримання (частини четверта статті 9 Закону № 2262-ХІІ).

Норми аналогічного змісту, які зазначені у частині другій статті 9 Закону № 2262-ХІІ, містяться також і в пункті 10 Порядку № 393, за текстом якого військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби, особам начальницького складу Національного антикорупційного бюро, особам із спеціальними званнями Бюро економічної безпеки: які звільняються із служби за власним бажанням, через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, та мають вислугу 10 років і більше, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Строк календарної служби для визначення розміру одноразової грошової допомоги обчислюється згідно з пунктами 1 і 2 цієї постанови (абзац восьмий пункту 10 Порядку № 393).

Військовослужбовцям, поліцейським, особам середнього, старшого та вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу Національного антикорупційного бюро, особам із спеціальними званнями Бюро економічної безпеки, звільненим із служби безпосередньо з посад, які вони займали в органах державної влади, органах місцевого самоврядування або сформованих ними органах, на підприємствах, в установах, організаціях і в закладах вищої освіти із залишенням на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, державній пожежній охороні, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі, Службі судової охорони, Національному антикорупційному бюро, Бюро економічної безпеки, виплата одноразової грошової допомоги у випадках, передбачених пунктом 10 цієї постанови, здійснюється за рахунок коштів органів, у яких військовослужбовці та зазначені особи працювали (абзац другий пункту 14 Порядку № 393).

В силу приписів частини першої статті 116 КЗпП України (у редакції, чинній на дату виникнення спірних відносин) при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, роботодавець повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Відповідно до частини першої статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що умовами застосування частини першої статті 117 КЗпП України є невиплата належних звільненому працівникові сум у відповідні строки, вина власника або уповноваженого ним органу у невиплаті зазначених сум та відсутність спору про розмір таких сум.

Верховний Суд, зокрема і в справах цієї категорії, неодноразово висловлював правову позицію про те, що за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство може застосовуватися у випадках, коли норми спеціального законодавства не регулюють спірних правовідносин або коли про це зазначено у спеціальному законі.

Так, згідно преамбули Закону № 580-VIII, цей закон визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України, тобто є основним/спеціальним для правовідносин, зокрема з яких виник цей спір.

В контексті предмету цього спору вказаний Закон містить дві бланкетні норми – статті 94 і 102 – на підставі яких у поліцейського при звільненні зі служби в поліції може виникати право на отримання одноразової грошової допомоги (якщо будуть дотримані відповідні умови).

Своєю чергою частина друга статті 94 «Грошове забезпечення поліцейських» Закону № 580-VIII в частині порядку виплати грошового забезпечення має посилання на Порядок № 260, який було затверджено на виконання цієї статті про що прямо зазначено у відповідно наказі від 06.04.2016 № 260.

Стаття 102 «Пенсійне забезпечення поліцейських» Закону № 580-VIII щодо виплати одноразової грошової допомоги після звільнення відсилає до Закону № 2262-ХІІ, а саме до положень статті 9 Закону № 2262-ХІІ, які визначають підстави/умови виплати одноразової грошової допомоги при звільненні, зокрема, зі служби в поліції, її розмір, джерела виплати.

Порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають на це право відповідно до Закону № 2262-ХІІ, визначає Порядок № 393, який було затверджено на виконання цього Закону постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 (з наступними змінами і доповненнями).

На виконання, Порядку № 393 Міністерство внутрішніх справ України наказом № 539 доповнило Порядок № 260, зокрема, розділом VI «Виплата одноразової грошової допомоги при звільненні із служби». Окремі положення цього розділу узгоджуються за своїм змістом із положеннями частини другої статті 9 Закону № 2262-ХІІ і пункті 10 Порядку № 393 (щодо розміру одноразової грошової допомоги при звільненні і джерел її виплати).

Водночас, приписи пункту 8 розділу VI цього Порядку (в редакції, чинній з 21.08.2020) встановлюють строк виплати одноразової грошової допомоги (те, про що не зазначено в інших спеціальних для цих відносин нормативних актах): не пізніше двох місяців з дня звільнення із служби, а в разі надходження коштів пізніше цього терміну – протягом п`яти робочих днів після їх надходження в межах та за рахунок коштів, передбачених державним бюджетом .

Аналізуючи вищевказані нормативно-правові акти, якими врегульовано спірні правовідносини, Верховний Суд у постанові від 23.11.2022 у справі № 160/20449/21 дійшов висновку, що положення цього пункту треба розуміти так, що виплата одноразової грошової допомоги (при звільненні зі служби в поліції) має відбутися протягом двох місяців від дати звільнення, тобто може не збігатися з датою звільнення; виплата цієї допомоги поза двомісячним строком теж можлива, якщо бюджетні кошти, призначені для цих потреб, надійшли пізніше зазначеного терміну (по спливу двох місяців), але в такому разі одноразова грошова допомога має бути виплачена протягом п`яти робочих днів після їх надходження.

Верховний Суд у цій справі зауважив, що положення статей 116, 117 КЗпП України – загального для цих правовідносин закону – інакші за змістом, але це не дає підстав вважати, що вони мають пріоритетне застосування чи взагалі підлягають застосуванню при вирішенні цього спору.

Отримання одноразової грошової допомоги при звільненні (та умови, за яких це право може бути реалізоване) передбачене законами № 580-VIII, № 2262-ХІІ і конкретизоване у виданих на їх підставі підзаконних нормативних актах (одним з яких є Порядок № 260), норми яких мають сприяти реалізації приписів зазначених законів.

Виплата одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби в поліції є одним із аспектів проходження публічної служби в Національній поліції України і норми законів та підзаконних актів (окремі з яких написані вище), які регулюють цей сегмент питань, є спеціальні для цих правовідносин.

Таким чином, за висновком Суду, строки виплати одноразової грошової допомоги, право на отримання якої встановлює Закон № 580-VIII і – опосередковано через його статтю 102 – Закон № 2262-ХІІ, передбачені у пункті 8 розділу VI Порядку № 260 (в редакції, яка діє з 21.08.2020), а тому немає підстав вважати, що норми спеціального законодавства не регулюють цих правовідносин як умову для (субсидіарного) застосування загального (трудового) законодавства, зокрема статей 116, 117 КЗпП України. Крім того, коли спеціальні норми інакше регулюють певні питання щодо проходження публічної служби, то це ще не свідчить про наявність прогалини у їх регулюванні, яку можна заповнити чи замінити загальними нормами.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 23.11.2022 у справі № 160/20449/21, від 24.11.2022 у справа №160/19343/21, від 15.02.2023 у справі № 160/19339/21 та від 18.05.2023 у справі № 240/37652/21, від 12.06.2023 у справі № 160/7452/22.

Повертаючись до обставин цієї справи необхідно зазначити, що позивач звільнений зі служби в поліції 25.03.2021 та відповідно мав право на отримання одноразової грошової допомоги, яка і була виплачена йому відповідачем 28.05.2021. Вказане було зумовлено очікуванням бюджетних коштів для цих потреб, після надходження яких одноразова грошова допомога при звільненні була виплачена позивачу протягом трьох робочих днів з дня їх надходження до Департаменту, тобто у строки, передбачені пунктом 8 розділу VI Порядку № 260, який був чинним на день звільнення позивача.

Зважаючи на приписи пункту 8 розділу VI Порядку № 260 суд не погоджується з доводами позивача, що відповідач допустив порушення при розрахунку із позивачем, не виплативши йому одноразову грошову допомогу саме в день звільнення 25.03.2021.

У зв`язку з вказаними обставинами, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у цій частині.

Щодо нарахування та виплати середнього заробітку за час затримки виплати компенсації за 05 діб щорічної чергової основної оплачуваної відпустки за фактично відпрацьований час у 2021 році та 15 діб додаткової оплачуваної відпустки за 2021 рік при звільненні з поліції, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 47 Кодексу законів про працю України, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до статті 116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Водночас, відповідно до статті 117 Кодексу законів про працю України встановлено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Крім того, Верховний Суд України у постанові від 15 вересня 2015 року у справі № 21-1765а15 дійшов висновку, що передбачений частиною 1 статті 117 Кодексу законів про працю України обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені статтею 116 Кодексу законів про працю України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Отже, як зазначає Верховний Суд України, не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу законів про працю України, тобто виплати працівникові середнього заробітку за весь час затримки розрахунку по день фактичного розрахунку.

Разом з цим, Конституційний Суд України в Рішенні № 4-рп/2012 від 22 лютого 2012 року щодо офіційного тлумачення положень статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв`язку з положеннями статей 117, 237 цього Кодексу роз`яснив, що згідно зі статтею 47 Кодексу законів про працю України роботодавець зобов`язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про проведення розрахунку. Не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу законів про працю України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

З вказаного слідує, що передбачений частиною 1 статті 117 Кодексу законів про працю України обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 Кодексу законів про працю України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Отже виходячи з аналізу вищевикладеного, можна прийти до висновку, що не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При цьому, суд враховує висновки Пленуму Верховного Суду України, викладені в його постанові від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», у якій, зокрема, зазначено, що установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі статті 117 Кодексу законів про працю України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе, що в цьому немає його вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Позивач у обґрунтуванні позовних вимог зазначає, що 25 березня 2021 року позивач був звільнений зі служби в Національній поліції, а виплата одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби в поліції, компенсації за 05 діб щорічної чергової основної оплачуваної відпустки за фактично відпрацьований час у 2021 році та 15 діб додаткової оплачуваної відпустки за 2021 рік, які були передбачені Наказом про звільнення від 17 березня 2021 року № 51 о/с, були виплачені позивачу на картковий рахунок лише 28 травня 2021 року.

Тобто, остаточний розрахунок відповідачем здійснено не в день звільнення позивача, а з порушенням строків встановлених статтею 116 Кодексу законів про працю України, а саме – 28 травня 2021 року.

Таким чином, затримка остаточного розрахунку з позивачем становить строк у сумі з 25 березня 2021 року по 28 травня 2021 року, оскільки 28 травня 2021 року є днем припинення правопорушення щодо невиплати позивачу всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу.

Між тим, суд не погоджується з таким твердженням позивача, оскільки з наданих відповідачем доказів вбачається, що компенсації за 05 діб щорічної чергової основної оплачуваної відпустки за фактично відпрацьований час у 2021 році та 15 діб додаткової оплачуваної відпустки за 2021 рік була виплачена ОСОБА_1 30.03.2021 року, що підтверджено службовою запискою начальника відділу фінансового забезпечення від 28.09.2021, розрахунковим листом ОСОБА_1 за березень 2021 та копією відомостей розподілу виплат ОВВ ДБН від 30.03.2021 року.

Оскільки, нарахування компенсації Позивачу за 05 діб щорічної чергової основної оплачуваної відпустки за фактично відпрацьований час у 2021 році та 15 діб додаткової оплачуваної відпустки за 2021 рік було здійснено 30.03.2021, наявні підстави для висновку про порушення суб`єктом владних повноважень прав позивача внаслідок не проведення своєчасного повного розрахунку при звільненні, однак не як вважає позивач з 25.03.2021 по 28.05.2021, а з 25.03.2021 по 30.03.2021 (у кількості чотирьох днів).

Відповідно до частини другої статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З метою захисту прав позивача, суд вважає за необхідне зобов`язати Департамент боротьби з наркозлочинністю Національної поліції України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 25 березня 2021 року по день фактичного розрахунку – 30.03.2021 року.

Враховуючи наведене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору (ч.3 ст.139 КАС).

Позивачем при звернені до суду сплачений судовий збір у розмірі 921,50 грн., враховуючи часткове задоволення позовних вимог, витрати зі сплати судового збору за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягають до відшкодування у розмірі 460,75 грн.

Керуючись статтями 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 257, 262, 295 КАС України, суд,-

в и р і ш и в:

Адміністративний позов - задовольнити частково.

Зобов`язати Департамент боротьби з наркозлочинністю Національної поліції України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 25 березня 2021 року по день фактичного розрахунку – 30.03.2021 року.

У задоволенні решти позовних вимог, - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 460 (чотириста шістдесят) грн 75 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту боротьби з наркозлочинністю Національної поліції України.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Лиска І.Г.