Рішення від 11 березня 2026 р. у справі №260/615/26 — Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

12 березня 2026 рокум. Ужгород№ 260/615/26

12:52 год

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Скраль Т.В.

при секретарі Колушкіна Ю.В.,

за участю сторін:

позивач: ОСОБА_1 ,

відповідач: Мукачівський районний відділ державної виконавчої служби у Мукачівському районі Закарпатської області Івано-Франківського міжрегіонального управління юстиції України - представник не з`явився,

третя особа: Закарпатська митниця - представник Фекете Вікторія Андорівна,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Мукачівського відділу державної виконавчої служби у Мукачівському районі Закарпатської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (89600, Закарпатська область, м. Мукачево, вул. Августина Штефана, будинок 25/2, код ЄДРПОУ 34850750), третя особа: Закарпатська митниця (88000, Закарпатська обл., м. Ужгород, вул. Собранецька, буд. 20, код ЄДРПОУ 43985560) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

09 лютого 2026 року ОСОБА_1 звернувся з позовною заявою до Мукачівського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, третя особа: Закарпатська митниця ДФС, якою просить: 1) визнати протиправною бездіяльність Мукачівського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) щодо: не зняття та подальшого утримання арештів мого майна, накладених у межах виконавчого провадження № 51048274; 2) зобов`язати Мукачівський районний відділ державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) усунути порушення моїх прав шляхом зняття всіх арештів, накладених на майно ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) у межах виконавчого провадження № 51048274, з винесенням відповідних постанов та направленням їх до всіх органів і установ, яким раніше були надіслані постанови про арешт; 3) зобов`язати Мукачівський районний відділ державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) письмово повідомити мене про виконання рішення суду та надати копії постанов про зняття арештів.

16 лютого 2026 року ухвалою суду позовну заяву ОСОБА_1 до Мукачівського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, третя особа: Закарпатська митниця ДФС про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - залишено без руху.

Для усунення недоліків позовної заяви позивачу необхідно надати суду:

- належним чином засвідчені копії РНОКПП та паспорта позивача;

- позовну заяву у новій редакції у відповідності до пункту 2 частини 5 статті 160 КАС України;

- значення ідентифікатора для повного доступу до інформації про виконавче провадження (за наявності).

17 лютого 2026 року позивачем подано до суду заяву про усунення недоліків та позовну заяву у новій редакції, в якій відповідачем зазначено Мукачівський районний відділ державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (вул. А. Штефана, буд. 25/2, м. Мукачево, Закарпатська область, 89600, код ЄДРПОУ- 34850750).

18 лютого 2026 року ухвалою суду процесуальний строк, встановлений судом для усунення недоліків позовної заяви згідно з ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2026 року в адміністративній справі - продовжено на 5 днів з дня вручення позивачу даної ухвали.

19 лютого 2026 року позивачем подано до суду позовному заяву у новій редакції, в якій відповідачем зазначено Мукачівський відділ державної виконавчої служби у Мукачівському районі Закарпатської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України та просить суд: 1) визнати протиправною бездіяльність Мукачівського відділу державної виконавчої служби у Мукачівському районі Закарпатської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України щодо: не зняття та подальшого утримання арештів мого майна, накладених у межах виконавчого провадження № 51048274; 2) зобов`язати Мукачівський відділ державної виконавчої служби у Мукачівському районі Закарпатської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України усунути порушення моїх прав шляхом зняття всіх арештів, накладених на майно ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) у межах виконавчого провадження № 51048274, з винесенням відповідних постанов та направленням їх до всіх органів і установ, яким раніше були надіслані постанови про арешт.

20 лютого 2026 року судом відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судовий розгляд на 13:30 год 11 березня 2026 року. Одночасно було зобов`язано відповідача надати суду належним чином завірені копії матеріалів виконавчого провадження ВП №51048274.

09 березня 2026 року відповідач у відзиві вказав, що матеріали виконавчого провадження надати не можуть, оскільки згідно правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби виконавче провадження знищено. Проте, надають суду копії постанов, які винесені в межах даного виконавчого провадження та які зберігаються в Автоматизованій системі виконавчого провадження.

1. Позиції сторін.

Позовні вимоги мотивовані тим, що згідно з відомостями з Автоматизованої системи виконавчих проваджень, у Мукачівському районному відділі ДВС перебувало виконавче провадження №51048274, відкрите 10.05.2016 року на підставі постанови №0218/30506/16 виданої 24.02.2016 Закарпатською митницею ДФС про стягнення з ОСОБА_1 3400 грн. штрафу. У межах цього провадження державним виконавцем було накладено арешти на все рухоме та нерухоме майно. 26.06.2017 року вказане виконавче провадження було завершене, а виконавчий документ повернуто стягувачу без виконання. Повторно даний виконавчий документ до виконання не пред`являвся. Разом з тим арешти, накладені у 2016 році в межах виконавчого провадження № 51048274, продовжують існувати у реєстрах, чим фактично блокують моє право вільно розпоряджатися майном. З метою з`ясування ситуації та зняття необґрунтованих обмежень я звернувся до відповідача із заявою від 03.11.2025року, у якій, зокрема, просив: зняти арешти, накладені відповідачем у різних виконавчих провадженнях, в тому числі в межах ВП № 51048274. Відповіддю від 23.01.2026року відповідач запропонував мені сплатити заборгованість для зняття арешту, незважаючи на те, що жодного відкритого виконавчого провадження відносно мене не існує. Зазначена вимога є незаконною, оскільки виконавчий документ не може бути пред`явлений до примусового виконання у зв`язку зі спливом строків, визначених законом, а отже відсутні правові підстави для подальшого застосування заходів примусового виконання, зокрема арешту майна, що свідчить про протиправну бездіяльність відповідача щодо його незняття.

09 березня 2026 року відповідачем подано суду відзив у змісті якого зазначено, що виконавчий документ повернуто стягувачу 26.06.2017 на підставі п. 7 ст. 37 ЗУ “Про виконавче провадження” (у чинній на той час редакції), у зв`язку з тим, що транспортний засіб боржника, не виявлено протягом року з дня оголошення розшуку. Повторно на виконання не пред`являвся. Крім цього посилання скаржника на ту обставину, що про існування арешту він дізнався у листопаді 2025 року також не може враховуватися, оскільки, про наявність виконавчого провадження боржнику було відомо з 2016 року, проте підтвердити дану обставину не є можливим, у зв`язку зі знищенням виконавчого провадження. Стаття 59 Закону України “Про виконавче провадження”, містить виключні випадки для зняття виконавцем арешту з усього майна. Разом з тим, ні КАС України, ні ЗУ “Про виконавче провадження”, а також ЗУ “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень” не містить норми, щодо обов`язку, а навіть права виконавця на зняття арешту за виконавчим провадженням яке повернуто стягувачу і тривалий час на виконання стягувачем повторно не пред`являвся. Тому бездіяльність органу ДВС відсутня, а у задоволенні позовних вимог відмовити.

11 березня 2026 року до суду Закарпатською митницею подано пояснення, з якої слідує, що у позові слід відмовити. Згідно облікових даних Закарпатської митниці штраф відповідно до постанови митниці № 0218/30506/16 від 24.02.2016 у сумі 3 400 грн. ОСОБА_1 не сплачено, постанова про повернення виконавчого документа стягувачу разом з постановою митниці не надходила. У зв`язку з вищенаведеним стягувач – Закарпатська митниця були позбавлені права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання. Разом з цим слід зазначити, що арешт майна боржника - це примусовий захід, що застосовується виконавцем для забезпечення виконання судового рішення, який обмежує право володіння, користування та розпорядження активами (нерухомість, авто, рахунки). Постанова про арешт виноситься під час відкриття провадження або виявлення майна, блокуючи його продаж, дарування чи заставу. Повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з відсутністю у боржника майна, на яке може бути звернено стягнення, не є підставою для зняття арешту з майна боржника. Аналогічна правова позиція неодноразово висловлена Верховним Судом, зокрема постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.05.2025 року у справі № 2/1522/11652/11, згідно з якою повернення виконавчого документа стягувачу не є завершенням виконавчого провадження та не може розцінюватися як самостійна правова підстава для зняття арешту з майна боржника, оскільки стягувач не позбавлений права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання у межах установленого законом строку. З огляду на викладене, позовні вимоги про зобов`язання зняти арешт з майна у зв`язку з поверненням виконавчого документа є безпідставними та такими, що не ґрунтуються на вимогах Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до статті 268 КАС України у справах, визначених статтями 273-277, 280-283-2, 285-289 цього Кодексу, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки до електронного кабінету, а за його відсутності - кур`єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв`язку.

Учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду.

Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, однак про час і дату судового засідання сторона повідомлена належним чином, що підтверджується довідкою про надіслання судової повістки до електронного кабінету.

Таким чином, оскільки відповідача належним чином повідомлено про розгляд справи, суд вважає за можливе дану справу розглядати за відсутності відповідача.

Під час розгляду справи по суті позивач підтримав позов та зауважив, що не має підстав для збереження арештів, оскільки матеріали виконавчого провадження знищено, а вказані арешти перешкоджають йому вільно користуватися своєю власністю. Із врахуванням зазначеного у позові змушений був звернутися до суду.

Представник третьої особи Фекета В.А. у судовому засіданні просила відмовити у задоволенні позовних вимог як безпідставних.

2. Обставини, встановлені судом.

Судом по виконавчому провадження ВП № 51048274 встановлено:

Згідно з відомостями з Автоматизованої системи виконавчих проваджень, у Мукачівському районному відділі ДВС перебувало виконавче провадження №51048274, відкрите 10.05.2016 року на підставі постанови №0218/30506/16 виданої 24.02.2016 Закарпатською митницею ДФС про стягнення з ОСОБА_1 3400 грн. штрафу, ( а.с.51.

17 травня 2016 року у межах цього провадження державним виконавцем Мукачівського відділу ДВС Головного територіального управління юстиції Кохан П.І. при примусовому виконанні керуючись ст. 57 Закону України "Про виконавче провадження" постановлено:

1. Накласти арешт на все майно, що належить боржнику ОСОБА_1 у межах звернення стягнення 3400 грн.

2. Заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна, яке належить боржнику в межах суми стягнення боргу було накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно.

26 червня 2017 року згідно Постанови про повернення виконавчого документу стягувачу, встановлено, що транспортний засіб боржника не виявлено протягом року з дня оголошення розшуку, керуючись п.7 ч. 1 ст. 37 закону України "Про виконавче провадження" постановлено виконавчий документ Закарпатської митниці ДФС повернути стягувачу, (а.с.7).

03 листопада 2025 року позивач звернувся до Мукачівського районного відділу ДВС Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції із заявою про зняття арештів у зв`язку зі спливом строків, визначених законом, у якій, зокрема, просив: зняти арешти, накладені відповідачем у різних виконавчих провадженнях, в тому числі в межах ВП № 51048274. Відповідь просив направити виключено на його електронну адресу, ( а.с.5).

21 січня 2026 року Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (ЄДРПОУ 43316386) на звернення №б/н від 03.12.2025 року повідомило ОСОБА_1 , що згідно відповіді Мукачівського відділу державної виконавчої служби у Мукачівському районі Закарпатської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України перебували виконавчі провадження відносно ОСОБА_1 , в тому числі і виконавче провадження №51048274. При цьому, постанова №0218/30506/16 видана 24.02.2016 року Закарпатською митницею ДФС про стягнення з ОСОБА_1 3400, 00 грн штрафу. Зазначений виконавчий документ перебував на виконанні у відділі неодноразово АСВП №54614237, АСВП №56184856, АСВП №51048274. Запропоновано сплатити заборгованість для зняття арешту, (а.с.6).

Позивач, вказуючи на бездіяльність виконавчої служби за виконавчим провадженням № 51048274, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

3. Мотиви суду та норми права, застосовані судом.

Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Умови і порядок виконання судових рішень, що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню в разі невиконання їх в добровільному порядку, на час видачі виконавчого документу виданого Закарпатської митницею ДФС 24.02.2016 року № 0218/30506/16, пред`явлення його до виконання та накладення арешту на майно боржника були врегульовані Законом № 606-XIV, який втратив чинність 05 жовтня 2016 року.

Відповідно до частини першої статті 52 Закону № 606-XIV звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Аналогічна за змістом норма закріплена у частині першій статті 48 Закону № 1404-VIII, який набрав чинності з 05 жовтня 2016 року.

Отже, арешт є початковою стадією виконавчого провадження щодо звернення стягнення на майно боржника.

Згідно із частиною другою статті 57 Закону № 606-XIV (у редакції, чинній на момент накладення арешту на майно боржника) арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Подібні за змістом приписи містяться у статті 56 Закону № 1404-VIII.

Виконавче провадження як сукупність дій, спрямованих на примусове виконання рішень, передбачає застосування арешту майна боржника як засобу, що обмежує можливість відчуження майна боржником із метою його подальшої реалізації у спосіб, передбачений законом.

Отже, правовою метою накладення державним (приватним) виконавцем арешту на майно боржника є забезпечення реального виконання рішення, що відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» підлягає примусовому виконанню.

Термін «завершення виконавчого провадження» застосовувався у нормі статті 30 Закону № 606-XIV як узагальнююче поняття процесуальної стадії виконавчого провадження.

Відповідно до частини першої статті 30 Закону № 606-XIV державний виконавець провадить виконавчі дії з виконання рішення до завершення виконавчого провадження у встановленому цим Законом порядку, а саме: закінчення виконавчого провадження – згідно з статтею 49 цього Закону; повернення виконавчого документа стягувачу – згідно з статтею 47 цього Закону; повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадовій особі), який його видав, – згідно з статтею 48 цього Закону.

У Законі № 1404-VIII (чинний на момент розгляду справи судами) відсутня норма, аналогічна нормі частини першої статті 30 Закону № 606-XIV. Закон № 1404-VIII не містить такого поняття, як «завершення виконавчого провадження», водночас окремо врегульовує виконавчі дії щодо закінчення виконавчого провадження у статті 39 та щодо повернення виконавчого документа стягувачу в статті 37.

Частина перша статті 47 Закону № 606-XIV визначала, що виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо: 1) є письмова заява стягувача; 2) у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними; 3) стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, не реалізоване під час виконання рішення; 4) стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій або не здійснив авансування витрат на організацію та проведення виконавчих дій, авансування яких передбачено цим Законом, незважаючи на попередження державного виконавця про повернення йому виконавчого документа; 5) у результаті вжитих державним виконавцем заходів неможливо встановити особу боржника, з`ясувати місцезнаходження боржника - юридичної особи, місце проживання, перебування боржника - фізичної особи (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров`я, у зв`язку з втратою годувальника, а також виконавчі документи про відібрання дитини, за якими мають бути стягнуті кошти чи інше майно, та інші виконавчі документи, що можуть бути виконані за безпосередньої участі боржника); 6) у боржника відсутнє визначене виконавчим документом майно, яке він за виконавчим документом має передати стягувачу, або майно, на яке необхідно звернути стягнення з метою погашення заборгованості (крім коштів), а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними; 7) боржник - фізична особа (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров`я, у зв`язку з втратою годувальника, а також виконавчі документи про відібрання дитини) чи майно боржника, розшук яких здійснювався органами Національної поліції, не виявлені протягом року з дня оголошення розшуку; 8) коштів, що надійшли від реалізації заставленого майна, недостатньо для задоволення вимог стягувача-заставодержателя за виконавчим документом, на підставі якого звернуто стягнення на заставлене майно; 9) наявна встановлена законом заборона щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо у нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

Аналогічні підстави для повернення виконавчого документа стягувачу визначені і в подальшому в частині першій статті 37 Закону № 1404-VIII, який набрав чинності з 05 жовтня 2016 року.

Правові підстави для повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, у статті 48 Закону № 606-XIV визначались так: виконавчий документ, прийнятий державним виконавцем до виконання, повертається до суду, який його видав, у разі відновлення судом строку для подання апеляційної скарги на рішення, за яким видано виконавчий документ, та прийняття апеляційної скарги до розгляду (крім виконавчих документів, що підлягають негайному виконанню) (частина перша цієї статті); виконавчий документ, прийнятий державним виконавцем до виконання, за яким стягувачем є держава, у випадках, передбачених частиною першою статті 47 цього Закону, повертається до органу, який пред`явив виконавчий документ до виконання (частина друга цієї статті).

У Законі № 1404-VIII на відміну від Закону № 606-XIV повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, не визначається як окрема підстава завершення виконавчого провадження, а є правовою підставою для закінчення виконавчого провадження (пункт 10 частини першої статті 39 Закону № 1404-VIII).

Виконавче провадження підлягає закінченню у разі: 1) визнання судом відмови стягувача від примусового виконання рішення суду; 2) визнання судом мирової угоди між стягувачем і боржником у процесі виконання; 3) смерті або оголошення померлим стягувача чи боржника, визнання безвісно відсутнім боржника або стягувача, ліквідації юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання їх обов`язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва; 3-1) прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника; 4) скасування рішення суду або іншого органу (посадової особи), на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню; 5) письмової відмови стягувача від одержання предметів, вилучених у боржника під час виконання рішення про передачу їх стягувачу, або знищення речі, що має бути передана стягувачу в натурі; 6) закінчення строку, передбаченого законом для відповідного виду стягнення; 7) визнання боржника банкрутом; 8) фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом; 9) повернення виконавчого документа без виконання на вимогу суду або іншого органу (посадової особи), який видав виконавчий документ; 10) направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби; 11) повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 75 цього Закону; 12) якщо рішення фактично виконано під час виконання рішення Європейського суду з прав людини; 13) непред`явлення виконавчого документа за відновленим виконавчим провадженням у строки, визначені статтею 51 цього Закону; 14) списання згідно із Законом України «Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію» заборгованості, встановленої рішенням суду, яке підлягало виконанню на підставі виконавчого документа. У випадках, передбачених пунктами 1-6, 8, 9, 11-13 частини першої цієї статті, виконавчий документ надсилається до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав (частини перша та друга статті 49 Закону № 606-XIV).

Підстави для закінчення виконавчого провадження на момент розгляду цієї справи визначені у частині першій статті 39 Закону № 1404-VIII.

Отже, як закінчення виконавчого провадження, так і повернення виконавчих документів з різних підстав законодавцем визначено як стадію завершення виконавчого провадження, за яким ніякі інші дії державного (приватного) виконавця не проводяться (див. подібні висновки у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 27 березня 2020 року у справі № 817/928/17, у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 10 січня 2024 року у справі № 569/6234/22).

Велика Палата Верховного Суду у Постанові від 14 травня 2025 року у справі №2/1522/11652/11 зазначила, що як закінчення виконавчого провадження, так і повернення виконавчого документа стягувачу є формами завершення виконавчого провадження, проте вони мають різні правові підстави та відповідно різні правові наслідки.

У пункті 50 цієї Постанови Великої Валати ВС вказано, що закінчення виконавчого провадження є стадією виконавчого провадження і передбачає завершення вчинення виконавчих дій щодо примусового виконання рішення в межах відповідного виконавчого провадження. Зміст правових підстав для закінчення виконавчого провадження, визначених частиною першою статті 49 Закону № 606-XIV (частиною першою статті 39 Закону № 1404-VIII), свідчить про об`єктивну неможливість виконати відповідне рішення у примусовому порядку. На відміну від обставин, що зумовлюють повернення виконавчого документа стягувачу, обставини, які є підставою для закінчення виконавчого провадження, не перестануть існувати в майбутньому.

З наведеного слідує і формування наслідків закінченого виконавчого провадження, зокрема, виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочато знову, крім випадків передбачених законом (частина перша статті 40 Закону № 1404-VIII).

Водночас частиною п`ятою статті 47 Закону № 606-XIV визначено, що повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону (аналогічна норма міститься в частині п`ятій статті 37 Закону № 1404-VIII).

Повернення виконавчого документа стягувачу є процесуальною дією державного (приватного) виконавця, яка вчиняється останнім у випадку, коли внаслідок існування певних обставин або дій чи бездіяльності учасників виконавчого провадження неможливо у примусовому порядку виконати відповідне рішення. Разом з цим повернення виконавчого документа стягувачу не свідчить про неможливість примусового виконання рішення взагалі, а лише про таку неможливість у певний момент. Тобто якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення виконавчого документа стягувачу, то останній може повторно звернутися із заявою про примусове виконання рішення.

Наслідки завершення виконавчого провадження визначені статтею 50 Закону № 606-XIV.

Відповідно до положень частин першої, другої статті 50 Закону № 606-XIV у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

У разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

Схожі за змістом норми містяться у частинах першій, другій статті 40 Закону № 1404-VIII.

Аналіз наведених норм права свідчить про те, що законодавець чітко передбачив два випадки, коли державний (приватний) виконавець зобов`язаний зняти арешт з майна боржника, та зазначити про це у відповідній постанові, а саме:

– у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій);

– у разі повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав.

Законодавством не передбачено обов`язку державного (приватного) виконавця зняти арешт, накладений на майно боржника, у разі повернення виконавчого документа стягувачу, оскільки таке повернення не свідчить про закінчення виконавчого провадження й у такому випадку стягувач має право повторно звернутися із заявою про примусове виконання рішення суду, яке не виконано, протягом встановлених законом строків.

У пукнті 59 Постанови Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що законодавець у Законі № 1404-VIII, який набрав чинності з 05 жовтня 2016 року, передбачив випадки, за яких арешт з майна знімається одночасно із поверненням виконавчого документа стягувачу, а саме: стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа; стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, нереалізоване під час виконання рішення, за відсутності іншого майна, на яке можливо звернути стягнення; запроваджено тимчасову адміністрацію банку-боржника, крім рішень немайнового характеру (частина третя статті 37 Закону № 1404-VIII).

Враховуючи наведене, повернення виконавчого документа стягувачу не є підставою для зняття арешту з майна боржника (за винятком випадків, передбачених у частині третій статті 37 Закону № 1404-VIII).

Щодо вимоги визнати протиправною бездіяльність Мукачівського відділу державної виконавчої служби у Мукачівському районі Закарпатської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України щодо: не зняття та подальшого утримання арештів мого майна, накладених у межах виконавчого провадження № 51048274 суд зазначає наступне.

У цій справі 260/615/26, позивач зверненням від 03 листопада 2025 року до Мукачівського районного відділу ДВС Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції просив зняти арешт у зв`язку зі спливом строків, визначених законом, в тому числі в межах ВП № 51048274. Позивач стверджував, що з дати винесення постанов минуло понад десять років, що свідчить про сплив встановлених законом строків пред`явлення виконавчих документів до виконання, а тому відсутні правові підстави для подальшого збереження арештів, (а.с.5).

21 січня 2026 року Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (ЄДРПОУ 43316386) на звернення №б/н від 03.12.2025 року повідомило ОСОБА_1 , що згідно відповіді Мукачівського відділу державної виконавчої служби у Мукачівському районі Закарпатської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України перебували виконавчі провадження відносно ОСОБА_1 , в тому числі і виконавче провадження №51048274. При цьому, постанова №0218/30506/16 видана 24.02.2016 року Закарпатською митницею ДФС про стягнення з ОСОБА_1 3400, 00 грн штрафу. Зазначений виконавчий документ перебував на виконанні у відділі неодноразово АСВП №54614237, АСВП №56184856, АСВП №51048274. Запропоновано сплатити заборгованість для зняття арешту, (а.с.6).

При цьому, у даній справі відповідач не заперечував тієї обставини, що позивач ОСОБА_1 звертався до них 03.11.2025 року, хоча й відповідь була надана Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (ЄДРПОУ 43316386).

Постанова про повернення виконавчого документу стягувачу - винесена 29 червня 2017 року ВП № 51048274 на підставі п.7 ч.1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" - транспортний засіб боржника не виявлений протягом року з дня оголошення.

За частиною 1 п.7 ст.37 визначено, що виконавчий документ повертається стягувачу, якщо:

7) боржник - фізична особа (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров`я, у зв`язку із втратою годувальника, а також виконавчі документи про відібрання дитини) чи транспортні засоби боржника, розшук яких здійснювався поліцією, не виявлені протягом року з дня оголошення розшуку.

Разом із тим нормою пункту 16 розділу VІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень (в редакції від 20 жовтня 2022 року) визначено, що у разі якщо виконавче провадження, за яким подано заяву про зняття арешту з майна боржника або скасування інших заходів примусового виконання рішення, знищено у зв`язку із закінченням строку його зберігання, виконавець вживає заходів щодо відновлення матеріалів виконавчого провадження за допомогою відомостей автоматизованої системи та інших документів, інформації, одержаних ним, у тому числі від сторін виконавчого провадження.

09 березня 2026 року відповідач у відзиві вказав, що матеріали виконавчого провадження надати не можуть, оскільки згідно правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби виконавче провадження знищено. Проте, надають суду копії постанов, які винесені в межах даного виконавчого провадження та які зберігаються в Автоматизованій системі виконавчого провадження.

Отже, суд констатує протиправність дій відповідача, щодо недотримання процедури при розгляді заяви позивача від 03.11.2025 року.

При цьому, отримавши заяву ОСОБА_1 про скасування арештів, накладених у межах знищеного виконавчого провадження, відповідач повинен був вжити заходів з відновлення матеріалів виконавчого провадження, за результатами їх розгляду встановити конкретні підстави завершення цього провадження (проваджень) та після цього прийняти рішення за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 .

Тому, ефективним способом захисту в даному випадку буде, визнання протиправними дій Мукачівського районного відділу державної виконавчої служби у Мукачівському районі Закарпатської області Івано-Франківського міжрегіонального управління юстиції України щодо неналежного розгляду заяви ОСОБА_1 від 03.11.2025 року щодо зняття арешту з майна, накладеного у межах виконавчого провадження № 51048274. Зобов`язанням відповідача - Мукачівський районний відділ державної виконавчої служби у Мукачівському районі Закарпатської області Івано-Франківського міжрегіонального управління юстиції України відновити матеріали виконавчого провадження № 51048274, та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 03.11.2025 року з прийняттям мотивованого рішення за результатами розгляду такої заяви.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення.

Відповідно до частини третьої статті 139 КАС Українипри частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому, суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у розмірі 1 331,20 грн., що підтверджено квитанцією від 06.02.2026 № 2038/2907-6112-4521, (а.с.4).

Таким чином, вказана сума судових витрат підлягає стягненню на користь позивача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Відповідні судові витрати належить компенсувати позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Інші судові витрати у справі відсутні.

Керуючись статтями 9, 14, 90, 134, 139, 242-246, 265, 271, 287 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Мукачівського відділу державної виконавчої служби у Мукачівському районі Закарпатської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, третя особа: Закарпатська митниця про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, - задоволити частково.

2. Визнати протиправними дії Мукачівського районного відділу державної виконавчої служби у Мукачівському районі Закарпатської області Івано-Франківського міжрегіонального управління юстиції України щодо неналежного розгляду заяви ОСОБА_1 від 03.11.2025 року щодо зняття арешту з майна, накладеного у межах виконавчого провадження № 51048274.

3. Зобов`язати відповідача - Мукачівський районний відділ державної виконавчої служби у Мукачівському районі Закарпатської області Івано-Франківського міжрегіонального управління юстиції України відновити матеріали виконавчого провадження № 51048274.

4. Зобов`язати Мукачівський районний відділ державної виконавчої служби у Мукачівському районі Закарпатської області Івано-Франківського міжрегіонального управління юстиції України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 03.11.2025 року та прийняти рішення за результатами розгляду такої заяви.

5. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати за сплату судового збору у розмірі 665,60 грн (шістсот шістдесят п`ять гривень, 60 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Мукачівського відділу державної виконавчої служби у Мукачівському районі Закарпатської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (89600, Закарпатська область, м. Мукачево, вул. А. Штефана, буд. 25/2, код ЄДРПОУ 34850750) .

6. В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі апеляційного оскарження з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції та може бути оскаржене безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Повний текст судового рішення виготовлений та підписаний 12 березня 2026 рку.

СуддяТ.В.Скраль