Рішення від 11 березня 2026 р. у справі №240/25783/25 — Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2026 року м. Житомир справа № 240/25783/25

категорія 106020200

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Токаревої М.С., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом, у якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України, що полягає у не нарахуванні та не виплаті одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн. гривень у відповідності до пункту 4 Постанови КМУ «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах під час воєнного стану» від 11 лютого 2025 року № 153;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 Міністерства оборони України нарахувати та виплатити мені одноразову грошову винагороду у розмірі 1 млн. гривень у відповідності до пункту 4 Постанови КМУ «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах під час воєнного стану» від 11 лютого 2025 року № 153.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач протиправно не виплачує позивачу одноразову грошову винагороду у розмірі 1 млн. гривень, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153 "Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану", хоча наявні всі визначені даним нормативним актом умови для її отримання.

Ухвалою суду вказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

До суду від представника відповідача надійшло клопотання про здійснення розгляду справи за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду у задоволенні клопотання Військової частини НОМЕР_1 про розгляд справи за правилами загального позовного провадження відмовлено.

Дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, проаналізувавши відповідні норми чинного законодавства, суд виходить із такого.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у Військовій частині НОМЕР_1 з 31.12.2024, що підтверджується довідкою Військової частини НОМЕР_1 від 03.04.2025 №1с/1155.

Як вбачається з довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України №3124 від 31.03.2025, ОСОБА_1 , дійсно в період з 02.07.2022 по 31.10.2022, з 10.11.2022 по 19.11.2022, з 26.11.2022 по 31.12.2022, з 03.06.2024 по 06.06.2024, з 14.06.2024 по 18.06.2024, з 22.06.2024 по 26.06.2024, з 04.07.2024 по 08.07.2024, з 12.07.2024 по 15.07.2024, з 17.07.2024 по 22.07.2024, з 26.07.2024 по 30.07.2024, з 03.08.2024 по 07.08.2024, з 11.08.2024 по 15.08.2024, з 19.08.2024 по 28.08.2024, з 02.09.2024 по 07.09.2024, з 13.09.2024 по 19.09.2024, з 17.01.2025 по 20.01.2025, з 25.01.2025 по 28.01.2025, з 02.02.2025 по 06.02.2025, з 10.02.2025 по 14.02.2025, з 18.02.2025 по 22.02.2025, з 26.02.2025 по 28.02.2025 брав (брала) участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в н.п. Лизунівка Новгород-Сіверського р-ну. Чернігівської обл., н.п. Павлівка Волноваської ТГ Волноваського р-ну. Донецької обл., в межах Есманської ТГ Шосткинського р-ну Сумської обл.

15.04.2025 позивач звернуся до Міністерства оборони України з заявою, в якій просив здійснити нарахування та виплатити одноразову грошову винагороду за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень.

У відповідь на заяву Військова частина НОМЕР_1 Міністерства оборони /України повідомила, що посадовими особами Військової частини НОМЕР_1 попередньо встановлено, що ОСОБА_1 набув право на одноразову грошову допомогу в повному обсязі. Посадовими особами в/ч НОМЕР_1 здійснюється опрацювання документів для подальшого направлення їх на розгляд комісії оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 ». Після отримання погодження кошти будуть замовлені та буде здійснена виплата на надані реквізити банківського рахунку.

08.09.2025 листом №8628 Військова частина НОМЕР_1 повідомила, що підстави для нарахування та виплати одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн грн, передбаченої пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153, стосовно солдата ОСОБА_1 наявні. Військовою частиною НОМЕР_1 сформовано перелік військовослужбовців, які мають право на отримання зазначеної винагороди, та направлено до Військової частини НОМЕР_2 Оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » вих. №1914/4251с від 13.07.2025. До цього переліку включено і солдата ОСОБА_1 . Нарахування і виплата одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн грн здійснюватимуться після завершення процедур централізованого погодження та фінансування у порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153 та відповідними розпорядчими документами Міністерства оборони України.

Вважаючи, що відповідач всупереч вимогам чинного законодавства тривалий час ухиляється від виконання обов`язку щодо виплати належної позивачу грошової винагороди та затягує процес виплати, позивач звернувся за захистом своїх правд до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Предметом спірних правовідносин у даній справі є невиплата одноразової грошової допомоги на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153 "Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану".

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-ХІІ, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

За змістом ч. 1, ч. 3ст. 1 Закону № 2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Частиною 6 ст. 2 Закону № 2232-XII визначені види військової служби, зокрема, строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також інші види.

Виконання військового обов`язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (ч. 14 ст. 2 Закону № 2232-XII).

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону 2232-ХІІ Збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом: призову (направлення) громадян України на військову службу; прийняття громадян України на військову службу за контрактом.

Держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів, як це передбачено ч. 1 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII).

За правилами ч. 2 ст. 9 Закону № 2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Частиною 4 ст. 9 Закону № 2011-XII передбачено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

11.02.2025 Кабінет Міністрів України прийняв Постанову № 153 "Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану" (далі - Постанова № 153), пунктом 2 якої затверджені Порядок реалізації експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану та форма контракту про проходження громадянами України віком від 18 до 25 років військової служби у Збройних Силах України, Національній гвардії України та Державній прикордонній службі України на посадах осіб рядового складу.

Пунктом 3 Постанови № 153, чинної станом на час виникнення спірних відносин, установлено, що учасникам експериментального проекту є: громадяни України віком від 18 до 25 років, які приймаються на військову службу за контрактом до Збройних Сил, Національної гвардії або Державної прикордонної служби на посади рядового складу.

Відповідно до пункту 4 Постанови № 153 особам рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні від 24.02.2022" № 64, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 2102-IX, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) у розмірі 1 млн гривень;

- військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, винагорода виплачується пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених);

- військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі;

- військовослужбовцям, зазначеним в абзацах другому та третьому цього пункту у разі, коли вони два або більше разів за сукупністю притягувалися до кримінальної відповідальності, адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії дисциплінарних стягнень за які не закінчився, винагорода не виплачується.

Отже, з аналізу норм Постанови № 153 слідує, що особам рядового, сержантського і старшинського складу, які у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу, зокрема, до Збройних Сил України, проходять військову службу під час воєнного стану та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн грн.

У свою чергу, військовослужбовцям, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності Постановою № 153, у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни винагорода виплачується в повному обсязі.

Таким чином, одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн грн виплачується військовослужбовцям рядового, сержантського та старшинського складу, які були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану у віці до 25 років, проходять службу, брали безпосередню участь у бойових діях не менше шести місяців.

Варто зауважити, що така винагорода виплачується військовослужбовцям за умови, якщо вони не були притягнуті до кримінальної відповідальності, адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення.

Разом із цим, суд підкреслює, що до суду позивачем надано довідку про безпосередню участь військовослужбовця у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій.

Як встановлено судом, позивач, перебуває на військовій службі у Військовій частині НОМЕР_1 з 31.12.2024, що підтверджується довідкою Військової частини НОМЕР_1 від 03.04.2025 №1с/1155, що сторонами не заперечується.

Позивач брав безпосередню участь в бойових діях під час здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України у період з 02.07.2022 по 31.10.2022, з 10.11.2022 по 19.11.2022, з 26.11.2022 по 31.12.2022, з 03.06.2024 по 06.06.2024, з 14.06.2024 по 18.06.2024, з 22.06.2024 по 26.06.2024, з 04.07.2024 по 08.07.2024, з 12.07.2024 по 15.07.2024, з 17.07.2024 по 22.07.2024, з 26.07.2024 по 30.07.2024, з 03.08.2024 по 07.08.2024, з 11.08.2024 по 15.08.2024, з 19.08.2024 по 28.08.2024, з 02.09.2024 по 07.09.2024, з 13.09.2024 по 19.09.2024, з 17.01.2025 по 20.01.2025, з 25.01.2025 по 28.01.2025, з 02.02.2025 по 06.02.2025, з 10.02.2025 по 14.02.2025, з 18.02.2025 по 22.02.2025, з 26.02.2025 по 28.02.2025.

Беручи до уваги викладені вище обставини, суд вважає, що позивачем дотримані визначені Постановою № 153 умови для отримання одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн. грн, оскільки: 1) прийнятий на військову службу під час воєнного стану у віці до 25 років; 2) проходив військову службу станом на дату набрання чинності Постановою № 153; 3) брав безпосередню участь у бойових діях сукупно більше шести місяців; 4) не притягнутий до кримінальної відповідальності чи адміністративної відповідальності за вчинення військового правопорушення, та дисциплінарної відповідальності.

Відповідачем не заперечується що позивачем дотримані визначені Постановою № 153 умови для отримання одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн. грн.

Отже, у позивача наявні всі визначені Постановою № 153 умови для виплати одноразової грошової допомоги, а тому її невиплата за цих обставин зі сторони відповідача є протиправною.

Суд наголошує, що у даному випадку повноваження військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати зазначеної винагороди не є дискреційними. Оскільки матеріалами справи підтверджено виконання позивачем усіх умов, визначених пунктом 4 Постанови № 153, у відповідача виник імперативний обов`язок вчинити конкретну дію. Будь-яка альтернативна поведінка суб`єкта владних повноважень за умови відповідності особи критеріям закону є протиправною. Таким чином, зобов`язання відповідача здійснити виплату є належним способом захисту, який не є втручанням у дискрецію, оскільки правовий результат у цій ситуації є однозначним та передбачуваним.

Отже, суд зазначає, що приписами пункту 4 Постанови № 153 чітко передбачено право військовослужбовця на отримання одноразової грошової винагороди у розмірі 1000000 гривень у разі укладення ним контракту під час воєнного стану до досягнення ним віку 25 років та за умови безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі та стримування військової агресії російської федерації проти України не менше шести місяців станом на дату набрання чинності вказаною постановою - 13.02.2025.

При вирішенні справи суд керується принципом верховенства права та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою кожна фізична або юридична особа має право на мирне володіння своїм майном. У розумінні сталої практики Європейського суду з прав людини, зокрема у справах "Кечко проти України" та "Мюллер проти Австрії", концепція "майна" охоплює не лише наявні речі, а й законні сподівання на отримання певних виплат, якщо особа виконала всі умови, передбачені чинним законодавством.

Оскільки позивач станом на дату набрання чинності Постановою № 153 вже мав необхідну тривалість безпосередньої участі у бойових діях, що сукупно становить більше 6 місяців, та на той момент проходив військову службу, у нього виникло правомірне очікування на отримання грошової винагороди, яке набуло характеру захищеного майнового права, у той же час суд наголошує, що відповідач не заперечує того факту, що позивачу дійсно передбачено право на виплату винагороди.

Згідно з правовою позицією ЄСПЛ у справі "Будченко проти України", якщо державний орган відмовляє у виплаті, аргументуючи це відсутністю певної процедури або внутрішніми організаційними труднощами, це становить непропорційне втручання у право на мирне володіння майном. Суд констатує, що станом на день розгляду справи відповідач не надав доказів існування об`єктивних перешкод, які б унеможливлювали виплату винагороди протягом понад семи місяців з моменту звернення позивача.

Згідно з частинами першою, другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд вважає, що доводи відповідача про вжиття заходів щодо збору інформації суд розцінює як такі, що не свідчать про відновлення порушеного права позивача.

Суд зазначає, що окремі доручення чи інші внутрішньовідомчі акти мають нижчу юридичну силу порівняно з Постановою Кабінету Міністрів України № 153. Відсутність належної координації між військовими частинами ( НОМЕР_1 та Військової частини НОМЕР_2 Оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 ») або надмірне тривале проведення внутрішніх перевірок не може бути підставою для обмеження права особи на отримання належного їй грошового забезпечення. Зволікання у виплаті коштів протягом тривалого часу нівелює мету експериментального проекту - підвищення мотивації до служби - та покладає на військовослужбовця надмірний тягар невизначеності.

Враховуючи, що станом на момент ухвалення рішення суду ні від позивача, ні від відповідача не надійшло належних та допустимих доказів виконання позовних вимог у повному обсязі, суд приходить до висновку, що порушення прав позивача триває, а отже, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню

На підставі положень частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України судовий збір підлягає відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 8-10, 14, 72-79, 90, 139, 241-246, 293, 295 КАС України, суд -

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ) до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України ( АДРЕСА_2 . РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_4 ) про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України щодо виплати ОСОБА_1 грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1000000,00 грн, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі» під час воєнного стану.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 грошову винагороду за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1000000,00 грн, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі» під час воєнного стану.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України на користь ОСОБА_1 документально підтверджені судові витрати у сумі 1211,20 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.С. Токарева

12.03.26