Рішення від 11 березня 2026 р. у справі №240/862/25 — Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2026 року м. Житомир справа № 240/862/25

категорія 112030700

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Черняхович І.Е., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною відмову, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач, ІНФОРМАЦІЯ_2 ), в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просить:

- визнати відмову відповідача щодо надання їй статусу члена сім`ї загиблого (померлого) захисника України після смерті її сина ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 - протиправною;

- зобов`язати відповідача надати їй статус члена сім`ї загиблого (померлого) захисника України після смерті її сина ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , видавши їй посвідчення з написом "Посвідчення члена сім`ї загиблого Захисника чи Захисниці України".

На обґрунтування заявлених позовних вимог зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_3 під час проходження військової служби помер військовослужбовець ОСОБА_2 , який з 24.03.2022 по ІНФОРМАЦІЯ_4 брав безпосередню участь у бойових діях та є її сином. Позивач вважає, що має право на отримання статусу члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника України, однак відповідач протиправно у цьому відмовляє.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду прийнято подану позовну заяву до розгляду та відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Представник відповідача подав відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог. Зазначає, що відповідно до п.4 Порядку надання статусу члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.09.2015 №740 підставою для надання статусу є заява з документами до місцевого структурного підрозділу з питань ветеранської політики. Вказує, що ІНФОРМАЦІЯ_2 не є уповноваженою особою щодо надання статусу члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України, тому відповідач просив відмовити у задоволенні позову.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є матір`ю ОСОБА_2 , який проходив військову службу у складі військової частини НОМЕР_1 .

У період з 24.03.2022 по 27.05.2022, з 04.06.2022 по 05.06.2022, з 06.09.2022 по 23.09.2022 ОСОБА_2 брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

29.08.2023 солдат ОСОБА_2 перебуваючи на стаціонарному лікуванні У КНП "Обласна клінічна лікарня імені О.Ф.Гербачевського" м.Житомир, помер, що підтверджується сповіщенням від 31.08.2023 №1443, лікарським свідоцтвом про смерть від 30.08.2023 1878 та довідкою про причини смерті від 30.08.2023, виданим Обласним бюро СМЕ ЖОР, свідоцтвом про смерть від 30.08.2023 серії НОМЕР_2 , виданим Черняхівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Житомирському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (Київ).

Відповідно до витягу з протоколу засідання штатної військово-лікарської комісії Центральної військово-лікарської комісії ЗСУ від 15.06.2024 №4925 встановлено, що травма солдата ОСОБА_2 , 1983 р.н.: "Отруєння невідомою речовиною. Поліорганна недостатність", яка послужила причиною смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 виданим 30.08.2023 Черняхівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Житомирському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), лікарським свідоцтвом про смерть від 30.08.2023 № 1878, виданим Житомирським обласним бюро СМЕ; військово-обліковою та медичною документацією - Травма, яка призвела до смерті та причина, ТАК, пов`язані з проходженням військової служби.

Позивач, як матір померлого військовослужбовця, звернулась із заявою до відділу з питань ветеранської політики Житомирської районної державної адміністрації Житомирської області щодо надання їй статусу члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника України, відповідно до Порядку надання статусу члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 23.09.2015 №740 та пункту 6 частини першої статті 10-1 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

За результатом розгляду заяви позивача листом ІНФОРМАЦІЯ_5 від 02.08.2024 №10332 позивачу було повернуто її заяву з додатками без реалізації, оскільки відповідно до пункту 11 Порядку видачі посвідчень членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.1993 №379 посвідчення не видається в тому разі, коли військовослужбовець загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби внаслідок вчинення ним кримінального чи адміністративного правопорушення або коли загибель (смерть) військовослужбовця сталася внаслідок вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп`яніння чи навмисного заподіяння собі тілесного ушкодження.

Не погоджуючись із такими діями відповідача, позивач звернулась до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Правовий статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту визначаються Законом України від 22.10.1993 №3551-XII "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - Закон №3551-ХІІ).

Статтею 10-1 Закону №3551-ХІІ передбачено, що до сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України належать: сім`ї осіб, які загинули, померли внаслідок травми (поранення, контузії, каліцтва) або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі у бойових діях при проведенні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України (пункт 6 частини першої).

сім`ї осіб, які загинули, померли внаслідок травми (поранення, контузії, каліцтва) або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі у бойових діях при проведенні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Порядок надання статусу члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України визначається Кабінетом Міністрів України.

Процедура надання статусу члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України закріплена Порядком надання статусу члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23.09.2015 №740 (далі - Порядок №740, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Так, відповідно до підпункту 5 пункту 4 Порядку №740 підставою для надання заявникам статусу члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України є: для заявників з числа членів сімей осіб, зазначених у пункті 6 частини першої статті 10-1 Закону:

свідоцтво про смерть;

довідка за формою згідно з додатком 1, видана командиром (начальником) військової частини (органу, підрозділу) Збройних Сил, Держприкордонслужби, СБУ, Національної поліції, Національної гвардії та інших утворених відповідно до закону військових формувань чи правоохоронних органів, у взаємодії з якими особа, яка загинула (померла), брала безпосередню участь у бойових діях при проведенні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, в районах їх проведення, або довідка (копія, витяг) галузевого державного архіву, іншої архівної установи, яка містить достатні докази про безпосередню участь особи у бойових діях при проведенні зазначених заходів, - у разі коли військову частину (орган, підрозділ) розформовано;

висновок судово-медичної експертизи (за наявності), виданий відповідно до законодавства, або лікарське свідоцтво про смерть.

Для надання статусу члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України заявник подає місцевому структурному підрозділу з питань ветеранської політики за задекларованим/зареєстрованим місцем проживання (перебування) або за адресою фактичного місця проживання (для внутрішньо переміщених осіб) заявника заяву (пункт 5 Порядку №740).

Відповідно до пункту 13 Порядку №740 рішення про надання (відмову у наданні) статусу члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України приймається місцевим структурним підрозділом з питань ветеранської політики за задекларованим/зареєстрованим місцем проживання (перебування) або за адресою фактичного місця проживання (для внутрішньо переміщених осіб) заявника в місячний строк з дня надходження заяви (заяви в електронній формі).

У свою чергу, відповідно до пункту 13 статті 14 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" особам, які мають право на пільги, гарантії та компенсації, передбачені цим Законом, видаються посвідчення. Форма та порядок видачі посвідчень встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.1993 №379 затверджено Порядок видачі посвідчень членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби (далі – Порядок №379).

Відповідно до пункту 2 Порядку №379 посвідчення є документом, що підтверджує статус члена сім`ї військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби, на підставі якого надаються пільги, гарантії та компенсації, встановлені для таких осіб Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Згідно із пунктом 4 Порядку №379 посвідчення видаються батькам, дружині (чоловіку) у разі, коли вона (він) не взяла (не взяв) інший шлюб, дітям, які не досягли повноліття, або повнолітнім дітям - особам з інвалідністю з дитинства військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти (і за рішенням суду визнані безвісно відсутніми) під час проходження військової служби.

Для отримання посвідчення особа із числа зазначених у пункті 4 цього Порядку (далі - заявник) звертається особисто або через свого представника із заявою (в довільній формі) до:

територіального центру комплектування та соціальної підтримки - про видачу посвідчення члена сім`ї військовослужбовця Збройних Сил або Держспецтрансслужби, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби;

уповноваженого структурного підрозділу (органу), на який покладаються функції з видачі посвідчень (далі - уповноважений орган) - про видачу посвідчення члена сім`ї військовослужбовця СБУ, Управління державної охорони, розвідувальних органів, Держспецзв`язку, Держприкордонслужби, Національної гвардії, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби (пункт 5 Порядку №379).

З огляду на зміст заяви ОСОБА_1 , позивач просила надати їй статус члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника України, відповідно до Порядку надання статусу члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України №740 та пункту 6 частини першої статті 10-1 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Натомість в листі від 02.08.2024 №10332, яким позивачу було повернуто її заяву з додатками без реалізації, відповідач зазначив, що відповідно до пункту 11 Порядку видачі посвідчень членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби № НОМЕР_3 посвідчення не видається в тому разі, коли військовослужбовець загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби внаслідок вчинення ним кримінального чи адміністративного правопорушення або коли загибель (смерть) військовослужбовця сталася внаслідок вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп`яніння чи навмисного заподіяння собі тілесного ушкодження.

Таким чином суд дійшов висновку, що лист ІНФОРМАЦІЯ_5 від 02.08.2024 №10332 не може свідчити про належний розгляд заяви позивача від про надання їй статусу члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника України, оскільки не містить обґрунтованої відповіді (рішення) по суті порушеного у заяві питання та підстав відмови ОСОБА_1 у наданні їй статусу саме члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника України відповідно до Порядку №740 та пункту 6 частини першої статті 10-1 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Суд зауважує, що предметом цього позову не є встановлення наявності у позивача права на отримання статусу члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника України, його документального підтвердження. Натомість у рамках цієї адміністративної справи розглядається правомірність поведінки відповідача за заявою позивача, за результатами розгляду якої нормами права передбачено два можливих варіанти поведінки: прийняття у відповідний строк відповідного рішення про надання статусу члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника України або про відмову у наданні такого статусу.

При цьому, у випадку прийняття рішення про відмову у наданні статусу члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника України, суд перевіряє таке рішення через призму вимог, які визначені в частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Саме в частині другій вказаної Статті закріплено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці Європейського суду з прав людини. Суб`єкти владних повноважень повинні враховувати ці критерії - принципи, оскільки вони ґрунтуються на положеннях Європейської конвенції з прав людини, яка ратифікована Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР, і в силу положень статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства.

В спірному випадку відмова ІНФОРМАЦІЯ_5 у наданні ОСОБА_1 статусу члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника України, оформлена листом від 02.08.2024 №10332, є необґрунтованою, що свідчить про протиправність такої відмови.

Щодо способу захисту порушеного права позивача внаслідок протиправної бездіяльності відповідача, суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 5 КАС України способом захисту прав особи від протиправної бездіяльності є визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Тобто дії, які він повинен вчинити за законом.

Статтею 13 (право на ефективний засіб юридичного захисту) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 №3-рп/2003). При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Відтак ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Суд враховує, що дискреційні повноваження можуть закріплюватися в нормативно-правових актах, проектах нормативно-правових актів такими способами: 1) за допомогою оціночних понять, наприклад: "за наявності поважних причин орган вправі надати …", "у виключних випадках особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, може дозволити…", "рішення може бути прийнято, якщо це не суперечить суспільним інтересам…" тощо; 2) шляхом перерахування видів рішень, що приймаються органом (особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування), не вказуючи підстав для прийняття того чи іншого рішення або шляхом часткового визначення таких підстав; 3) шляхом надання права органу (особі, уповноваженій на виконання функцій держави або місцевого самоврядування) при виявленні певних обставин (настанні конкретних юридичних фактів) приймати чи не приймати управлінське рішення залежно від власної оцінки цих фактів; 4) за допомогою нормативних приписів, що містять лише окремі елементи гіпотези чи диспозиції правової норми, що не дозволяють зробити однозначний висновок про умови застосування нормативного припису або правові наслідки застосування такого припису.

Суб`єкт владних повноважень повинен сам виправляти свої помилки і відновлювати права осіб, що звернулися до нього, і щодо яких мали місце порушення.

Суд наголошує, що відповідно до вимог чинного законодавства відповідач за результатом розгляду заяви позивача про надання статусу члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника України зобов`язаний прийняти одне з двох можливих рішень: або про надання такого статусу, або про відмову у наданні такого статусу.

В спірному випадку відповідач відмовив ОСОБА_1 у видачі посвідчення члена сім`ї військовослужбовця, який загинув (померл) чи пропав безвісти під час проходження військової служби відповідно до пункту 11 Порядку №379, однак залишив поза увагою правові норми, які позивач вказала у заяві, а саме щодо надання їй статусу члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника України відповідно до Порядку №740 та пункту 6 частини першої статті 10-1 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

При обранні способу захисту порушеного права особи, суд не вправі перебирати на себе компетенцію такого суб`єкта владних повноважень, та досліджувати обставини, які не досліджувалися (або неналежно досліджувалися), чи не були предметом його оцінки.

За вказаних обставин, позов в частині вимог про зобов`язання відповідача надати ОСОБА_1 статус члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника України після смерті її сина ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , видавши їй посвідчення з написом "Посвідчення члена сім`ї загиблого Захисника чи Захисниці України", не підлягає задоволенню.

Згідно з приписами частини першої статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Суд зауважує, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно до положень статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

З огляду на викладене, керуючись статтею 9 КАС України, з метою ефективного відновлення порушеного права позивача внаслідок протиправної відмови у наданні ОСОБА_1 статусу члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника України, оформлена листом від 02.08.2024 №10332, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву позивача та за результатами її розгляду прийняти рішення, із врахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позову.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з прохальної частини позовної заяви, ОСОБА_1 заявлено до ІНФОРМАЦІЯ_5 1 позовну вимогу немайнового характеру та похідну позовну вимогу.

Згідно з підпунктом 1 пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання до суду позову немайнового характеру, який подано фізичною особою становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду.

Відтак, загальний розмір судового збору, який ОСОБА_1 мала сплатити за звернення до суду з даним позовом становить: 1 211,20 грн.

Натомість, з наявних у матеріалах справи квитанції від 14.01.2025 №ПН401 та №198 вбачається, що позивачем було сплачено судовий збір за 2 позовних вимоги немайнового характеру у розмірі 2 422,40 грн. (1 211,20 х 2 = 2 422,40 грн.), тобто в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

У свою чергу, положеннями статті 7 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Отже, питання повернення позивачу надмірно сплаченої суми судового збору у розмірі 1 211,20 грн. може бути вирішено судом після подання позивачем клопотання про його повернення.

Беручи до уваги часткове задоволення позову та приписи ст.139 КАС України, на користь позивача належить стягнути понесені нею судові витрати у сумі 605,60 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 77, 90, 139, 242-246, 256, 382 КАС України, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_4 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) про визнання протиправною відмову, зобов`язання вчинити дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову ІНФОРМАЦІЯ_1 у наданні ОСОБА_1 статусу члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника України, оформлену листом від 02.08.2024 №10332.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_6 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання статусу члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника України та за результатами її розгляду прийняти рішення, із врахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І.Е.Черняхович

12.03.26