Рішення від 10 березня 2026 р. у справі №240/21077/25 — Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2026 року м. Житомир справа № 240/21077/25

категорія 112010203

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Чернової Г.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 (далі - позивач) із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (далі - відповідач) про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії, у якому просить:

визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо зменшення з 01 травня 2025 року розміру пенсії у зв`язку з втратою годувальника ОСОБА_1 ;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 у зв`язку з втратою годувальника на підставі довідки про заробітну плату відокремленого підрозділу Державного територіально-галузевого об`єднання Південно-Західної залізниці “Локомотивне депо Коростень” від 23 жовтня 2013 року №1618 та виплатити недоотримані суми пенсії, починаючи з 01 травня 2025 року.

В обґрунтування позову вказано, що позивач отримує пенсію по втраті годувальника, призначену відповідно до ст.54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та з травня 2025 року її розмір безпідставно зменшився, у зв`язку із чим звернулася до відповідача із відповідною заявою, в якій просила роз`яснити підстави, які слугували вчиненню таких дій. За результатами розгляду позивачці повідомлено, що довідка про заробітну плату годувальника, на підставі якої обраховано її пенсійне забезпечення, не підтверджена первинними документами, а тому не може бути врахована для обрахунку пенсії.

Ухвалою суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрите провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог з огляду на їх безпідставність та необґрунтованість. Наголошує, що оплата роботи в надурочний час робітників і службовців, що відряджалися у зону відчуження для виконання робіт, пов`язаних з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС, проводилися лише на підставі стверджуючих документів. Натомість у довідці про заробітну плату №1618 за роботу в зоні відчуження з 10.06.1987 по 30.06.1987 та 01.07.1987 по 10.07.1987, виданій відокремленим підрозділом Державного територіально-галузевого об`єднання Південно-Західної залізниці “Локомотивним депо Коростень” від 23.10.2013 №1618, суми заробітку нараховано виходячи з годинної тарифної ставки 1,31 крб., що не відповідає розміру тарифної ставки, зазначеної в копії табелю обліку робочого часу ОСОБА_2 за червень та липень 1987 року, засвідченої ДСП “Чорнобильська АЕС” - 1,169 крб. З цих підстав врахувати заробітну плату за роботу в зоні відчуження згідно довідки №1618 від 23.10.2013, яка видана м.Коростень Локомотивне депо для обчислення пенсії по втраті годувальника відповідно до ст.54 Закону немає можливості, оскільки довідка не підтверджена жодним первинним документом.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області та отримує пенсію у зв`язку з втратою годувальника згідно ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.91 № 796-XII після смерті чоловіка ОСОБА_2 , який був учасником ліквідації наслідків на Чорнобильської АЕС.

З 01 травня 2025 року нарахування та виплату пенсії позивачу зменшено з 23 610 грн. 00 коп. до 15 317 грн. 96 коп., у зв`язку з чим вона звернулася до відповідача з письмовою вимогою про виплату їй пенсії в попередньому розмірі.

Листом від 30 липня 2025 року відповідач повідомив, що основний розмір її пенсії зменшено до 12 956 грн. 96 коп. у зв`язку з тим, що у довідці про заробітку плату від 23.10.2013 № 1618, яка видана відокремленим підрозділом Державного територіально-галузевого об`єднання Південно-Західної залізниці “Локомотивне депо Коростень”, сума заробітку нараховано виходячи з годинної тарифної ставки 1,31 крб., що не відповідає розміру тарифної ставки, зазначеної в копії табелю обліку робочого часу ОСОБА_2 за червень та липень 1987 року, засвідченої ДСП “Чорнобильська АЕС”.

Вважаючи такі дії щодо зменшення з 01.05.2025 розміру її пенсії через не врахування довідки від 23.10.2013 № 1618 про заробітну плату її покійного чоловіка в зоні відчуження протиправними, а свої права - порушеними, позивач звернулася з позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначає Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 №796-XII (далі - Закон №796)

Метою та завданнями Закону №796 є захист громадян, які постраждали внаслідок: 1) Чорнобильської катастрофи; 2) інших ядерних аварій та випробувань; 3) військових навчань із застосуванням ядерної зброї.

За правилами статті 54 Закону №796-XII (в редакції від 09.07.2007 згідно з Рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22.05.2008) пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно з законодавством. В усіх випадках розмір середньомісячної заробітної плати для обчислення пенсії за роботу в зоні відчуження у 1986-1990 роках не може перевищувати 3,0 тис. карбованців.

У Рішенні від 17 липня 2018 року №6-р/2018 Конституційний Суд України зауважив, що “скасування пільг, компенсацій та гарантій не відповідає конституційному обов`язку держави, передбаченому у статті 16 Конституції України, щодо осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, тому пільги, компенсації та гарантії є такими, що захищені Конституцією України від негативних наслідків для цієї категорії осіб при внесенні змін до законодавства України” (абзац п`ятий пункту 4 мотивувальної частини).

Статтею 54 Закону № 796-ХІІ у редакції Закону №230/96-ВР законодавець, ураховуючи спеціальний юридичний статус осіб, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, на реалізацію положень статті 16 Конституції України установив у Законі України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” саме мінімальні розміри державної пенсії для осіб із інвалідністю, щодо яких встановлено причинний зв`язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою як гарантію їх соціального захисту.

Покладення Конституцією України на державу обов`язку захищати осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, вказує на особливий статус таких осіб у контексті їх соціального захисту та охорони здоров`я, що зумовлює їх посилений соціальний захист.

У Рішенні від 07 квітня 2021 року № 1-р(П)/2021 Конституційний Суд України, здійснивши порівняльний аналіз частини четвертої статті 54 Закону № 796-ХІІ у редакції Закону № 230/96-ВР та пунктів 11, 12 Порядку № 1210, дійшов висновку, що Кабінет Міністрів України визначив істотно менші мінімальні розміри державної пенсії особам, на яких поширюється дія статті 54 Закону№796-ХІІ, ніж їх було гарантовано на законодавчому рівні частиною четвертою зазначеної статті у редакції Закону № 230/96-ВР та зазначив, що приписи статей 3, 16, 50 Конституції України у їх взаємозв`язку зобов`язують державу за будь-яких обставин забезпечити особам з інвалідністю з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілих від Чорнобильської катастрофи, щодо яких встановлено причинний зв`язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, посилений соціальний захист, реалізацію їх права на відшкодування завданої шкоди здоров`ю.

У цьому рішенні Конституційний Суд України також вказав на те, що держава може змінювати законодавче регулювання у сфері соціального захисту осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, проте в разі зміни такого регулювання вона не повинна вдаватися до обмежень, що порушують сутність їх індивідуальних прав, а досягнутий рівень соціального захисту має бути збережено.

Проте держава в особі Кабінету Міністрів України визначила у Порядку №1210 мінімальні розміри державної пенсії за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи у розмірах істотно менших, ніж їх було гарантовано Законом №796-ХІІ у редакції Закону №230/96-ВР, знівелювавши саму сутність визначених статтями 3, 16, 50 Конституції України прав та гарантій, що фактично є недодержанням державою свого позитивного обов`язку забезпечувати цю категорію осіб гарантованим рівнем соціального захисту.

Також у зазначеному Рішенні Конституційний Суд України вказав, що соціальні зобов`язання держави перед громадянами, які втратили здоров`я внаслідок того, що держава свого часу зобов`язала їх взяти участь у подоланні наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - катастрофи планетарного масштабу, та які зазнали інвалідності внаслідок таких дій, а також перед особами з інвалідністю з числа потерпілих від цієї катастрофи не мають залежати від фінансових можливостей держави та її економічного становища.

Крім того, Конституційний Суд України у Рішенні від 03 квітня 2024 року №4- р(І)/2024 дійшов висновку, що пенсія за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, призначається особам виходячи з імперативних вимог Конституції України як особлива форма відшкодування завданої їм шкоди та є такою, що не може бути скасованою чи зменшеною, поставленою в залежність від наявних фінансових ресурсів чи будь-яких інших обставин. Скасування, обмеження або зменшення пенсії для осіб з інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, призведе до порушення сутнісного змісту конституційних засад, якими людське життя та здоров`я визнано найвищими соціальними цінностями. Частиною третьою статті 54 Закону № 796-ХІІ вкотре порушено належний рівень соціального захисту та засадничий обов`язок держави щодо відшкодування завданої шкоди особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що не відповідає частині першій статті 3, частині другій статті 8, статті 16, частині третій статті 22, частині першій статті 46, частині першій статті 50 Конституції України.

Системна судова практика у справах щодо захисту соціальних прав дійшла висновку, що прийняттям Закону №1584-ІХ не досягаються всупереч Рішенню Конституційного Суду України від 07 квітня 2021 року № 1-р(П)/2021 мінімальні гарантії у сфері соціального захисту осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Оскільки Конституція України, як зазначено в її статті 8, має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акта з точки зору його відповідності Конституції і в усіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії. Судові рішення мають ґрунтуватись на Конституції, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй. Пряме застосування Конституції у поєднанні з принципом її верховенства над іншими правовими актами неминуче передбачає правомочність судів відмовитись від застосування будь-якого правового акта, який вони визначають як неконституційний в цілому або в частині.

Частиною другою статті 6 КАС передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).

Закон України від 2 червня 2016 року №1402-VIII “Про судоустрій і статус суддів” установлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Право на пенсію підпадає під сферу дії статті 1 Протоколу першого до Конвенції, якщо за національним законодавством особа має обґрунтоване право на отримання виплат в рамках національної системи соціального забезпечення та якщо відповідні умови дотримано, органи влади не можуть відмовити у таких виплатах доти, доки виплати передбачено законодавством.

Аналіз встановлених обставин справи дозволяє суду зробити висновок, що національне законодавство зазнало змін в частині зменшення мінімального розміру державної пенсії по інвалідності внаслідок Чорнобильської катастрофи, та встановлення обмеження максимального розміру заробітної плати, з якої може обраховуватись така пенсія.

Водночас, з огляду наявність Рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 №1-р(ІІ)/2021, яким досліджено п. 11, 12 Порядку №1210 та Рішення Конституційного Суду № 4-р(І)/2024 від 03.04.2024, якими визнано частину 3 статті 54 Закону № 796-ХІІ такою, що не відповідає Конституції України, вказані норми національного законодавства не можуть бути застосовані судом до правовідносин між сторонами, однією з яких є особа щодо якої встановлено причинний зв`язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, та яка має право на посилений соціальний захист, що пов`язаний з реалізацією її права на відшкодування завданої здоров`ю шкоди.

Суд звертає увагу, що у наявних правовідносинах між сторонами відсутній спір щодо наявності у позивача статусу особи з інвалідністю, що виникла у зв`язку з виконанням обов`язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Позивачу призначено пенсію з втратою годувальника як дружині, яка втратила годувальника із числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесених до 1 категорії - ОСОБА_2 . Пенсія обчислена з урахуванням п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, з розрахунку заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження з 10.06.1987 по 30.06.1987 та з 01.07.1987 по 10.07.1987 на підставі довідки № 1648 від 23.10.2013, виданої відокремленим підрозділом Державного територіально-галузевого об`єднання Південно-Західної залізниці “Локомотивне депо Коростень”.

Однак, з 01.05.2025 відповідачем перераховано пенсію позивача без урахування заробітної плати, вказаної в довідці № 1648 від 23.10.2013, виданої відокремленим підрозділом Державного територіально-галузевого об`єднання Південно-Західної залізниці “Локомотивне депо Коростень”.

Обґрунтовуючи такий перерахунок пенсійний орган вказує, що підставою для проведення розрахунку заробітної плати за період роботи в зоні відчуження є первинні документи про нараховану заробітну плату, періоду та фактичної тривалості робочого дня і місця її виконання. Натомість довідка № 1648 від 23.10.2013, видана відокремленим підрозділом Державного територіально-галузевого об`єднання Південно-Західної залізниці “Локомотивне депо Коростень” не підтверджена первинними документами. Відтак, на думку відповідача пенсію позивачу приведено у відповідність до чинного законодавства.

Надаючи правову оцінку вказаним доводам Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо не підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами суд виходить з того, що неможливість вчинення державним органом тих чи інших дій, у спірному випадку проведення перевірки відповідності довідки про заробітну плату первинним документа, зокрема достовірності відомостей, підтверджених в особових рахунках та визначення сум, на які нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, не може бути підставою для обмеження прав пенсіонера, оскільки це не залежить від волі особи.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 26.10.2022 у справі №808/1735/18.

Окрім того, територіальні органи Пенсійного фонду України мають право проводити планові та позапланові перевірки документів для оформлення пенсії, виданих підприємствами, установами та організаціями, а також поданих відомостей про застрахованих осіб, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсійні виплати, про що зазначено у пункті 2 частини першої статті 64 Закону №1058-IV та пункті 4.2 Порядку №22-1.

Тобто, перевірка достовірності виданих підприємством документів покладається на пенсійний орган, а сумніви останнього щодо обґрунтованості їх видачі, самі по собі не можуть бути підставою для відмови у неврахуванні заробітної плати при призначенні пенсії.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 21.02.2020 у справі №291/99/17.

Також Верховний Суд у постанові від 08.02.2021 у справі №2487/68/17 дійшов висновку, що особа, яка звертається за отриманням пенсії, не може нести відповідальність за неналежне оформлення роботодавцем особових справ працівників, відсутність у них певних документів, їх умисне ненадання на запити уповноважених органів, зокрема під час проведення пенсійним органом зустрічних перевірок на предмет достовірності поданих йому на розгляд документів (в тому числі уточнюючих довідок) і обґрунтованості їх видачі, й так само за неналежне, неповне проведення пенсійним органом таких перевірок.

Суд враховує, що надана позивачем разом із заявою про призначення пенсії довідка № 1648 від 23.10.2013, видана відокремленим підрозділом Державного територіально-галузевого об`єднання Південно-Західної залізниці “Локомотивне депо Коростень”, містить відомості про заробітну плату ОСОБА_2 , одержану за роботу в зоні відчуження з 10.06.1987 по 30.06.1987 та з 01.07.1987 по 10.07.1987.

Таким чином, у разі наявності у територіального органу Пенсійного фонду України сумнівів у достовірності відомостей про заробітну плату, нараховану та виплачену чоловіку позивача - ОСОБА_2 за період роботи в зоні відчуження з 10.06.1987 по 30.06.1987 та з 01.07.1987 по 10.07.1987, такий орган має можливість провести перевірку даних, наведених у вказаній вище довідці.

Однак, доказів проведення такої перевірки відповідач до суду не надав.

За наведених обставин суд дійшов висновку про відсутність у Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області правових підстав для неврахування при обчисленні розміру пенсії позивача, заробітної плати, отриманої ним за період роботи в зоні відчуження та зазначеної в довідці Державного підприємства "Житомирський регіональний центр стандартизації, метрології та сертифікації" від 15.08.2005 №92, оскільки відповідачами не надано доказів зловживання пенсіонером своїми правами чи зазначення в цій довідці неправдивих відомостей.

Відтак, дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо обчислення з 01 травня 2025 року пенсії позивача з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати вважаються судом спрямованими на обмеження попередньо встановленого права позивача та визнаються протиправними.

Враховуючи вищевикладене та з метою поновлення порушених прав позивача, суд вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області нарахувати позивачу пенсію у зв`язку з втратою годувальника на підставі довідки про заробітну плату відокремленого підрозділу Державного територіально-галузевого об`єднання Південно-Західної залізниці “Локомотивне депо Коростень” від 23 жовтня 2013 року №1618 та виплатити недоотримані суми пенсії, починаючи з 01 травня 2025 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відтак суд, з`ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, перевіривши їх наявними в матеріалах справи і дослідженими доказами, дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

При зверненні до суду з даним позовом позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 968,96 гривень.

Відтак, з огляду на положення ч. 1 ст. 139 КАС України, суд дійшов висновку, що сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню на її користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 4, 6-9, 32, 77, 90, 139, 205, 242-246, 250, 255, 258, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. Ольжича, 7, м. Житомир, Житомирська обл., Житомирський р-н, 10003, РНОКПП/ЄДРПОУ: 13559341) про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії - задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо зменшення ОСОБА_1 з 01 травня 2025 року розміру пенсії у зв`язку з втратою годувальника.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 у зв`язку з втратою годувальника на підставі довідки про заробітну плату відокремленого підрозділу Державного територіально-галузевого об`єднання Південно-Західної залізниці “Локомотивне депо Коростень” від 23 жовтня 2013 року №1618 та виплатити недоотримані суми пенсії, починаючи з 01 травня 2025 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Житомирській області на користь ОСОБА_1 документально підтверджені судові витрати у сумі 968,96 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Г.В. Чернова

11.03.26