Рішення від 11 березня 2026 р. у справі №240/3646/26 — Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2026 року м. Житомир справа № 240/3646/26

категорія 108020200

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Нагірняк М.Ф.,

секретар судового засідання Мельниченко В.ВІ.,

за участю: представника відповідача Гонгало Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІН-ВУД" до Житомирської митниці про визнання протиправними, скасувння рішення та картки відмови,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІН-ВУД" звернулося з позовом до Житомирської митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 31.07.2025 року №UA101020/2025/000162/1 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 31.07.2025 року №UA101020/2025/000832.

Ухвалою суду від 05.02.2026 року відкрито провадження в адміністративній справі і її призначено до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Ухвалою суду від 04.03.2026 року ухвалено про закінчення з`ясування обставин у справі, їх перевірки письмовими доказами та про перехід до стадії ухвалення судового рішення.

Представник Позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІН-ВУД", в судове засідання не прибув, направив до суду клопотання про розгляд справи без часті представника Позивача та про підтримання позовних вимог в повному обсязі.

Як зазначено в позові, Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІН-ВУД" згідно контракту від 25.11.2024 року у компанії "Норд Панелс" придбало товар (фанеру клеєну) в обсязі 15 пачок (29,438 метрів кубічних) загальною вартістю 13 345,54 Євро (561,13 Євро за кубічний метр) та ввезло на митну територію України.

З метою проведення митного оформлення даного товару Житомирській митниці 29.07.2025 року уповноваженою особою Позивача (митним брокером) було надано, окрім інших документів, електронну митну декларацію №25UA101020025297U1, в якій була заявлена ціна відповідно до договору (13 345,54 Євро) та 154 508,60 грн. витрат на транспортування товару.

Після вивчення поданих документів, як зазначено у позові, уповноваженою особою Відповідача безпідставно було відмовлено у митному оформленні товару та винесено рішення про коригування митної вартості товару, яким визнано митну вартість товару за другорядним методом, збільшивши митну вартість до 22 878,33 Євро. Таке рішення безпідставно мотивовано відсутністю достовірних відомостей про вартість послуг на транспортування товару. Позивач вважає, що Відповідачем, протиправно були винесені оскаржувані картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні виписку чи пропуску товарів і рішення про коригування митної вартості товарів, так як до вартості товару згідно контракту включено всі витрати до місця призначення товару.

Більш того, Відповідач при застосуванні другорядного методу для визначення митної вартості товару безпідставно врахував митну вартість аналогічного товару, який ввозився на митну територію України за митною декларацією №25UA101020007211U4 від 05.03.2025 року, але митна вартість залежить від низки обставин, умов договору, обсягів поставки, наявності знижок та інших чинників, що впливали на формування ціни товару.

Представник Житомирської митниці, Відповідача по справі, в судовому засіданні проти позову заперечила і пояснила, що при проведенні митного оформлення зазначеного Позивачем товару (фанера клеєна) митницею було виявлено розбіжності в поданих документах та відсутність всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягала сплаті. Так, як пояснила представник Відповідача, в наданих документах містили розбіжності щодо вартості послуг з транспортування вказаного товару з м.Петропавлівськ (Казахстан) до митного переходу пункту пропуску "Порубне-Сірет" (Україна).

Так, на думку представника Відповідача, за розрахунками наданими уповноваженою особою Позивача тарифна ставка послуг з такого перевезення товару становила 23,77грн. за кілометр, що є значно меншою за ставками, що містяться у відкритих джерелах (сайт www.della.ua). Крім того, договір-заявка про надання транспортно-експедиційних та транспортних послуг від 24.06.2025 року з ТОВ "ЗАКАРПАТТРАНС" містив інформацію про дату завантаження (24-26 червня 2026 року), що не узгоджується з інформацією, яка містилася в автотранспортній накладній (CMR) №0075-NR. Договір про надання послуг з перевезення вантажів від 20.06.2025 року між ТОВ "ЗАКАРПАТТРАНС" та ФОП ОСОБА_1 датований раніше ніж договір між Позивачем та ТОВ "ЗАКАРПАТТРАНС".

Вказані неузгодженості, на думку представника Відповідача, були підставою для витребування від Позивача додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості товару. Ненадання Позивачем митному органу всіх необхідних документів були підставою для коригування митної вартості за другорядним методом, за митною декларацією №25UA101020007211U4 від 05.03.2025 року.

Розглянувши подані документи та матеріали, заслухавши заперечення представника Відповідача, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню за таких підстав.

Правовідносини щодо переміщення товарів через митний кордон України, процедури митного контролю та оформлення, митного регулювання, пов`язаного з встановленням та справлянням податків та зборів регулюються Митним кодексом України.

За приписами ст.53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Безспірно, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом, та подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Сторони по даній справі не заперечують проти виду товару (фанера клеєна) в обсязі 15 пачок (29,438 метрів кубічних) та загальною вартістю 13 345,54 Євро ( надалі - Товар), що був придбаний згідно контракту від 25.11.2024 року у компанії "Норд Панелс" та переміщувався Позивачем через митний кордон та підлягав митному контролю, та щодо видів документів, які надавалися для проведення митного оформлення.

Суть спору між сторонами по даній справі зведена виключно до ціни вказаного товару, вартості послуг з транспортування товару, наявності чи відсутності підстав у митного органу для коригування митної вартості та правомірності застосування способу для її визначення.

В судовому засіданні безспірно встановлено, що з метою проведення митного оформлення даного товару Житомирській митниці 29.07.2025 року уповноваженою особою Позивача (митним брокером) було надано, окрім інших документів, електронну митну декларацію №25UA101020025297U1, в якій була заявлена ціна відповідно до договору (13 354,54 Євро), а саме відповідно до попереднього рахунку-фактури (інвойс) NP-PI000075 від 18.04.2025 року та рахунку-фактури (інвойс) NP-PI000075 від 16.06.2025 року, виданих компанією "Норд Панелс", та 154 508,60 грн. витрат на транспортування товару.

Як зазначено в ст.53 Митного кодексу України, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Тобто, вказані правові норми містять вичерпний перелік документів, які підлягають наданню декларантом митному органу на підтвердження митної вартості.

Як пояснив представник Відповідача, після реєстрації поданої декларантом митної декларації при проведенні митного оформлення зазначеного Позивачем товару (фанера клеєна) митницею проведено порівняння рівня заявленої митної вартості товару та вартості послуг з транспортування цього товару уповноваженими особами митниці були виявлені розбіжності щодо ціни послуг на транспортування товару.

Безспірно, згідно доводів сторін та за інформацією митної декларації №25UA101020025297U1 транспортування товару з м.Петропавлівськ (Казахстан) до митного переходу пункту пропуску "Порубне-Сірет" (Україна) здійснювалося ФОП ОСОБА_1 згідно договору-заявки про надання транспортно-експедиційних та транспортних послуг від 24.06.2025 року Позивача з ТОВ "ЗАКАРПАТТРАНС". В розділі 2 цього договору, копія якого досліджена судом, прямо зазначено, що таке перевезення буде здійснюватися ФОП ОСОБА_1 (а.с.82).

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що договірні відносини ТОВ "ЗАКАРПАТТРАНС" та ФОП ОСОБА_1 зумовлені договором про надання послуг з перевезення вантажів від 20.06.2025 року між ними, копія якого досліджена судом. Передування вказаного договору договору Позивача з ТОВ "ЗАКАРПАТТРАНС" є логічним і ні в якій мірі не впливає на вартість послуг з перевезення такого товару.

Інформація, яка міститься в автотранспортній накладній (CMR) №0075-NR також підтверджує, що перевізником вказаного товару є ФОП ОСОБА_1 . Певні розбіжності між датою завантаження товару та датою укладання договорів не впливає на вартість послуг з перевезення такого товару, а є виключно господарськими відносинами між Позивачем та ФОП ОСОБА_1 і ТОВ "ЗАКАРПАТТРАНС".

Саме на підставі таких розбіжностей для підтвердження заявленої Позивачем митної вартості Товару було запропоновано надати додаткові документи, перелік яких був зазначений уповноваженим працівником митниці (якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, транспортні (перевізні) документи, страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування, а у разі їх відсутності - висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією).

Такі дії уповноважених осіб Відповідача не ґрунтуються на вимогах чинного митного законодавства, з огляду на таке.

По-перше, в розумінні вимог ч.3 ст.53 Митного кодексу України уповноважена особа митниці має право запропонувати декларанту для підтвердження заявленого рівня митної вартості товару надати додаткові документи лише у випадку коли подані декларантом документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Жодних доказів щодо наявності у поданих декларантом документах певних розбіжностей щодо числових значень складових митної вартості Товару чи наявних ознак підробки або не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, представник Відповідача в судовому засіданні не надав.

По-друге, приписи ч.3 ст.53 Митного кодексу України містять вичерпний перелік документів, які декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності).

Разом з тим, вимога митного органу щодо надання Позивачем додаткових документів не відповідає приписам ч.3 ст.53 Митного кодексу України.

Суд вважає безпідставними доводи представника Відповідача щодо неврахування заявленої Позивачем митної вартості товару за попереднім рахунком-фактурою (інвойс) (інвойс) NP-PI000075 від 18.04.2025 року та рахунку-фактури (інвойс) NP-PI000075 від 16.06.2025 року, виданих компанією "Норд Панелс", та 154 508,60 грн. витрат на транспортування товару, по причині розбіжностей в датах транспортних послуг та невідповідності тарифної ставки послуг з такого перевезення товару (23,77грн. за кілометр) ставкам, що містяться у відкритих джерелах (сайт www.della.ua) товару з огляду на таке.

Як вже зазначалося судом, розбіжності в датах, що зазначені в договорі про надання послуг з перевезення вантажів від 20.06.2025 року між ТОВ "ЗАКАРПАТТРАНС" та ФОП ОСОБА_1 , в договорі між Позивачем та ТОВ "ЗАКАРПАТТРАНС" і в автотранспортній накладній (CMR) №0075-NR, ні в якій мірі не впливає на вартість послуг з перевезення такого товару.

Вартість таких послуг визначена в калькуляції таких транспортних витрат від 31.07.2025 року, в довідці про такі витрати від 27.06.2025 року, в рахунку на їх оплату від 27.06.2025 року, копії яких долучені до справи та досліджені судом.

Суд вважає безпідставними доводи Відповідача, наведені у відзиві, що тарифна ставки послуг з такого перевезення товару (23,77 грн. за кілометр) не відповідає ставкам, що містяться у відкритих джерелах (сайт www.della.ua).

Суд вважає некоректним таке порівняння, так як спірне перевезення мало місце в червні-липні 2025 року, а ставки, що наведені Відповідачем за інформацією відкритих джерелах (сайт www.della.ua) - зазначають про вартість перевезення, що мали місце в січні - лютому 2025 року та листопаді - грудні 2025 року. Тобто, Відповідач вважає, що вартість таких перевезень в зимовий період повинен ототожнюватися із вартістю перевезень в літній період.

Більш того, суду не зрозуміло як вартість перевезень товару в листопаді - грудні 2025 року могла бути врахована під час митного оформлення товару 29.07.2025 року.

Судом встановлено, що попередній рахунок - фактура (проформа інвойс) NP-PI000075 від 18.04.2025 року, виданий компанією "Норд Панелс", на товар був виставлений Позивачу 18.04.2025 року на суму 13 345,54 Євро з 100% передоплатою до (10% аванс і 90% по готовності) (а.с.30).

Рахунком-фактурою (інвойс) NP-PI000075 від 16.06.2025 року, виданого компанією "Норд Панелс", підтверджено вартість Товару в розмірі 13 345,54 Євро на таких же само умовах (а.с.69).

Згідно платіжної інструкції №18 від 08.05.2025 року, копія якого досліджена судом, Позивачем проведено 10% передоплату такого Товару в сумі 1 334,55 Євро (а.с.31).

Згідно платіжної інструкції №22 від 12.06.2025 року, копія якого досліджена судом, Позивачем проведено ще 90% передоплату такого Товару в сумі 12 010,99 Євро (а.с.32).

Тобто, оплата Товару проведена у повній відповідності до домовленостей, які сторонами визначено в контракті від 25.11.2024 року та відповідно до Рахунку-фактури (інвойс) NP-PI000075 від 16.06.2025 року, виданого компанією "Норд Панелс".

Така вартість Товару була зазначена уповноваженою особою Позивача в електронній митній декларації №25UA101020025297U1.

Одночасно суд враховує, що Товар, який зазначено в електронній митній декларації №25UA101020025297U1, за маркуванням, артикулом, описом та кількістю повністю тотожний Товару, що зазначено в попередньому рахунку-фактурі (інвойсі) NP-PI000075 від 18.04.2025 року, в рахунку-фактурі (інвойсі) NP-PI000075 від 16.06.2025 року, в автотранспортній накладній (CMR) №0075-NR та в пакувальній квитанції від 16.06.2025 року за номером № NP-РІ 000075-2025-0152.

Зазначене свідчить про обґрунтованість доводів Позивача, що ціна Товару правомірно визначена в конкретній сумі (13 345,54 Євро) згідно договору.

Судом визнається, що відповідно до вимог ст. 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Безспірно, за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Разом з тим, приписами частини шостої статті 54 Митного кодексу України передбачено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Тобто, перелік підстав для відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю також є вичерпним.

Всупереч вказаним вимогам Митного кодексу України в оскаржуваній картці про відмову в прийнятті митної декларації та митному оформленні транспортного засобу Відповідач зазначив, що таке рішення зумовлено саме не підтвердженням митної вартості товару та ненаданням додаткових документів.

Судом встановлено, що Позивачем надано Відповідачу для митного оформлення імпортованого Товару документи, що передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України. Подані документи містили достовірні числові дані, які підтверджували митну вартість товарів за ціною договору (13 345,54 Євро) згідно з вимогами частин четвертої п`ятої статті 58 Митного кодексу України.

Більш того, суд враховує, що в частині сьомій статті 54 Митного кодексу України прямо зазначено, що у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом митна вартість вважається визнаною автоматично.

Таким чином, суд вважає, що у Відповідача були відсутні підстави для витребування додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару та відмови в митному оформленні Товару за заявленою декларантом митною вартістю.

Одночасно суд визнає, що алгоритм дій митного органу щодо здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів визначений правовими нормами глави 9 Митного кодексу України. За приписами статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Між тим, як вбачається з оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів від 31.07.2025 року №UA101020/2025/000162/1, у ньому зазначено лише, що "метод 2а не може бути застосовано у зв`язку із відсутністю цінової інформації на ідентичні товари" (а.с.16).

Суд враховує, що Правила заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджені Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598 (графа 33 "Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості", зобов`язують Відповідача зазначити причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), а саме:

- неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу);

- невірно проведений розрахунок митної вартості;

- невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу ІІІ Кодексу;

- надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Всупереч вказаними вимогам Правил в оскаржуваному рішенні не зазначено жодної із перелічених причин, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). В оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості лише зазначено, що таке коригування здійснено виходячи із цінової інформації на подібний товар, що продаються на експорт в Україну, на підставі показників МД №25UA101020007211U4 від 05.03.2025 року на рівні 22 878,33 Євро.

Тобто, Відповідачем як суб`єктом владних не доведено суду, що надані Позивачем документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору.

На підставі викладеного, суд вважає, що Позивачем подано до митниці повний пакет документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом, Відповідачем не доведено, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації та не надано доказів, які б підтверджували відсутність підстав для визначення митної вартості за першим методом, наявність належних підстав для коригування митної вартості Відповідачем не доведена.

У Відповідача були наявні всі підстави для проведення митного оформлення Товару на підставі електронної митної декларації №25UA101020002819U2, в якій була заявлена ціна відповідно до договору, та були відсутні підстави для ухвалення рішення (картки) відмови Житомирської митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 31.07.2025 року №UA101020/2025/000832.

Таким чином, рішення Житомирської митниці про коригування митної вартості товарів від 31.07.2025 року №UA101020/2025/000162/1 та картка відмови в прийомі митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 31.07.2025 року №UA101020/2025/000832 не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, а тому є протиправні та підлягають скасуванню, а позов - задоволенню.

При зверненні Позивачем з даним позовом зазначено про наявність понесених витрат:

- у вигляді судового збору за подання двох позовних вимог в сумарному розмірі 5 324,80 грн. із застосуванням коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору при поданні до суду процесуальних документів в електронній формі (3028,00грн. х 0,8 х 2);

- у вигляді витрат в розмірі 1500,00 грн., понесених на здійснення перекладу документів, необхідних для звернення з даним позовом;

- витрат на правничу допомогу в розмірі 13 000,00 грн.

Відповідно до вимог Закону України "Про судовий збір" за подання даного позову в електронній формі розмір судового збору становить 4 844,80 грн.

При вирішенні питання про відшкодування Позивачу витрат на правничу допомогу в розмірі 13 000,00 грн. суд враховує наступне.

Безспірно, відповідно до вимог ч.1 ст.134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Як зазначено в ч.5 ст.134 КАС, України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 зауважено, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений і у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі 904/4507/18.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити також з критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, пункт 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18).

Європейський суд з прав людини, вирішуючи питання про відшкодування витрат на розгляд справи за статтею 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зазначає, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим: рішення у справах «Двойних проти України» (пункт 80) від 12 жовтня 2006 року, «Гімайдуліна і інші проти України» (пункти 34-36) від 10 грудня 2009 року, «East/West Alliance Limited» проти України» (пункт 268) від 23 січня 2014 року, «Баришевський проти України» (пункт 95) від 26 лютого 2015 року та інші. У рішенні «Лавентс проти Латвії» (пункт 154) від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір і супроводжуються необхідними документами на їх підтвердження.

Крім того, суд враховує, що в описовій частині позову від 31.01.2026 року зазначається, що Позивач очікує нести витрати на професійну допомогу орієнтовно в розмірі 7 000,00 грн., з яких 5 000,00 грн. за складання відповіді на відзив та 2 000,00 грн. за представництво адвокатом інтересів Позивача в одному судовому засіданні.

В долученій до позову копії акту наданих послуг зазначається про надання правових послуг у вигляді складання позовної заяви і вартість якої складає 13 000,00 грн.

Разом з тим, відповідь на відзив до справи не подано, представництво адвокатом інтересів Позивача в жодному судовому засіданні не здійснювалося.

Одночасно суд враховує, що у відзиві Відповідача на позов зазначається про неспівмірність заявленого розміру витрат із складністю справи.

Таким чином, за наслідками здійсненої оцінки розміру судових витрат, понесених Позивачем на правничу допомогу, враховуючи положення наведених норм та співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт, керуючись у тому числі такими критеріями, як обґрунтованість та пропорційність до предмета спору, а також враховуючи критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, та протирічивість доводів Позивача щодо видів правових послуг по даній справі суд робить висновок про зменшення розміру витрат Позивача на професійну правничу допомогу та про необхідність покладення на Відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 6 000 грн.

При вирішенні питання про наявність підстав для відшкодування Позивачу витрат в розмірі 1 500,00 грн., понесених на здійснення перекладу документів, необхідних для звернення з даним позовом, суд враховує, що відповідно до вимог частини 3 статті 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду;

3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;

4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Зазначене дає підстави суду зробити висновок, що вказані представником Позивача витрат в розмірі 1 500,00 грн., понесених на здійснення перекладу документів, не є витратами, які пов`язані з розглядом справи.

Таким чином, відповідно до вимог ст.ст.139-143 КАС України судові витрати Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІН-ВУД" у вигляді судового збору в сумі 4 844,80 грн. та витрат на правничу допомогу в розмірі 6 000,00 грн. підлягають відшкодуванню шляхом стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Житомирської митниці.

Керуючись статтями 77, 90, 139, 242-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

вирішив:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІН-ВУД" (вул. Сергія Параджанова, 84, м. Житомир, Житомирська область, 10001, ЄДРПОУ: 43786487) до Житомирської митниці (вул. Перемоги, 25, м. Житомир, Житомирська область, 10003, ЄДРПОУ: 44005610) про визнання протиправним та скасування рішення – задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Житомирської митниці про коригування митної вартості товарів від 31.07.2025 року №UA101020/2025/000162/1;

Визнати протиправним та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Житомирської митниці від 31.07.2025 року №UA101020/2025/000832.

Судові витрати Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІН-ВУД" у вигляді судового збору в сумі 4 844,80 грн. та витрат на правничу допомогу в розмірі 6 000,00 грн. підлягають відшкодуванню шляхом стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Житомирської митниці.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати до Сьомого апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу на рішення суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.

Головуючий суддя М.Ф. Нагірняк

12.03.26