Рішення від 11 березня 2026 р. у справі №240/27625/25 — Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2026 року м. Житомир справа № 240/27625/25

категорія 108020200

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Черноліхова С.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Волинської митниці про визнання протиправними рішення та картки відмови, зообов`язання вчинити дії,

встановив:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду із позовом, в якому просить визнати протиправними та скасувати рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів №UA205140/2025/000284/2 від 29.10.2025 та картку відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205140/2025/002643 від 29.10.2025.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем подано до митниці митну декларацію для митного оформлення імпорту товарів. На підтвердження обґрунтованості заявленої митної вартості товару за ціною договору разом з митною декларацією декларант надав необхідні і достатні документи, які підтверджують підстави придбання товару, його кількісні та якісні характеристики, цінове та вартісне обґрунтування. При цьому, жодних доказів щодо наявності у поданих декларантом документах певних розбіжностей, наявних ознак підробки або відсутності всіх відомостей відповідач не надав.

Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 18.12.2025 дану справу прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволенні позову з тих підстав, що встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товару, відповідач, під час проведення консультації з декларантом вказав, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які саме документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника. Методи 2а і 2б не могли бути застосовані у зв`язку з відсутністю цінової інформації на ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методи 2в і 2г в зв`язку з відсутністю основи для віднімання та додавання вартості. Митна вартість визначена за резервним методом, із врахуванням обмежень, передбачених ч. 3 ст. 64 Митного кодексу України, яка ґрунтується на раніше визнаній (визначеній) митними органами митній вартості схожого товару за МД.

Позивач подав відповідь на відзив, в якій просив позов задовольнити в повному обсязі, оскільки ним подано повний перелік документів, визначений в ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, що не містять жодних розбіжностей.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, оцінивши наведені сторонами доводи, суд дійшов наступного висновку.

Встановлено, що 08.08.2025 між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Покупець) і LAD Laweketal Agrar-Dienstleistungs GmbH (Німеччина) (Постачальник) укладено контракт № 2025/043, предметом якого є визначений товар із найменуванням, зазначеним у специфікаціях. Поставка здійснюється відповідно до замовлення Покупця. Кожне замовлення укладається у формі Специфікації. Валютою розрахунків є Євро. Оплата товару повинна здійснюватися на умовах попередньої оплати.

Відповідно до Специфікації № 2 до Контракту № 2025/043 від 08.08.2025, товар – Б/в трактор John Deere 8400R, 2020 року випуску, ціна 156800,00 Євро. Умови поставки – FCA 06295 Hedersleben. Ціна включає вартість навантаження та всі митні формальності.

29.10.2025 позивач подав митну декларацію №25UA205140067345U1 для ввезення вказаного товару разом з:

- рахунок-фактура (інвойс) №AR250135 від 23.10.2025 року;

- автотранспортна накладна 14101 від 24.10.2025 року;

- декларація про походження товару AR250135 від 23.10.2025 року;

- банківський платіжний документ, що підтверджує вартість товару №908 від 14.10.2025 року;

- рахунок-фактура про надання транспортно-експедиторських послуг TR2500159 від 27.10.2025 року;

- документ, що підтверджує вартість перевезення товару №29102025-2 від 29.10.2025 року;

- зовнішньоекономічний контракт №2025/043 від 08.08.2025 року;

- доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) Специфікація №2 від 08.08.2025 року;

- заявка на перевезення №158 від 22.10.2025 року;

- договір (контракт) на перевезення №2024/032 від 27.03.2024 року;

- копія митної декларації країни відправлення №25PL301010002Х5МВ0 від 28.10.2025 року.

Незважаючи на надані документи та не погодившись з митною вартістю, визначеною позивачем, 29.10.2025 Волинською митницею було винесено рішення про коригування митної вартості товарів №UA205140/2025/000284/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205140/2025/002643 від 29.10.2025.

21.11.2025 позивачем було направлено до відповідача звернення про надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару за основним методом.

27.11.2025 відповідач листом за №7.3-2/15-02/14/13654 повідомив про відсутність підстав скасувати рішення про коригування митної вартості.

Позивач, не погоджуючись із такими рішенням і карткою, вважаючи їх протиправними, звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Приписами статей 49, 50 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

За змістом частини першої статті 51, частини першою статті 52 Митного кодексу України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Частиною другою статті 52 Митного кодексу України визначено, що декларант зобов`язаний: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно з частинами першою, другою статті 53 Митного кодексу України, у випадках, передбачених цим Кодексом декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до частини третьої статті 53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

За приписами статті 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Частиною п`ятою статті 54 Митного кодексу України передбачено право митного органу з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Згідно з частиною першою статті 55 Митного кодексу України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Статтею 57 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 (визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів) і 60 (визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів) Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 (визначення митної вартості на основі віднімання вартості) Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 (визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Частинами другою та третьою статті 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.

Відповідно до частин четвертої, п`ятої статті 58 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Отже, митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У зв`язку з вказаним саме на митний орган покладається обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Зі змісту розділу ІІІ (Митна вартість товарів та методи її визначення) МК України вбачається, що в аспекті реалізації процедур з визначення митної вартості товарів, ключову роль відіграє принцип обґрунтованості.

Так, зокрема, митний орган повинен дотримуватися вимог принципу обґрунтованості при: а) встановлені належного до застосування методу визначення митної вартості товарів; б) встановлені достатнього переліку документів для цілей визначення митної вартості товарів.

Отже, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які саме документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

При цьому, рішення не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Так, під час здійснення контролю митної вартості за митною декларацією №25UA205140067345U1 відповідач дійшов висновку, що надані до митного оформлення документи не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом, що обраний позивачем.

Також митним органом було вказано, що надані документи містять розбіжності.

У спірному рішенні вказано, що:

- відповідно графи 23 автотранспортної накладної від 24.10.2025 N 24101 перевізником товару є FTH «EM-TRANS» KINGA ROGOWSKA, що суперечить перевізнику, зазначеному в рахунку від 27.10.2025 N? TR2500159 - FORKLIT GROUP. Дане свідчить про наявність іншої особи, яка була залучена до поставки товару: відсутність прозорого ланцюжкового постачання свідчить про заявлення до митного оформлення неправдивих відомостей щодо маршруту постачання товару, сум та суб`єктів надання транспортних послуг.

Для підтвердження заявлених транспортних витрат по рахунку від 27.10.2025 N TR2500159 не надано банківських платіжних документів, що підтверджують факт оплати транспортних послуг-згідно графи 4 ЦМР завантаження товару відбулось в місті Hedersleben, місцем розвантаження товару зазначено Житомир (Україна), проте інформації щодо повного маршруту постачання та загальних сум витрат від місця завантаження до місця поставки товару не надано. Для підтвердження заявлених витрат не подано жодних документів, щоб здійснити перевірку числового розрахунку за статтями витрат.

Довідка від 29.10.2025 N 29102025-2 також не містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру ( вагу) товару за 1 кілометр маршруту, що відповідно до Наказу Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року N 599 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення» є обов`язковою інформацією для підтвердження транспортних витрат, якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу-в специфікації від 08.08.2025 N 2 вказано, що до ціни товару включають вартість навантаження, проте дане твердження суперечить графі 9 заявки на перевезення від 22.10.2025 N 158, де витрати зі здійснення розвантажувально-навантажувальних робіт входять у вартість фрахту, які надає постачальник FORKLIT GROUP.

Зобов`язання Продавця з організації та сплати витрат навантажувально-розвантажувальних робіт також не зазначені в зовнішньоекономічному договорі (контракті) від 08.08.2025 N 2025/043. В рахунку від 27.10.2025 N TR2500159 серед опису товару або послуг наявна інформація про надання 2-ох видів послуг: транспортна послуга та експедиційні послуги. Інформації щодо сум витрат на навантажувально-розвантажувальні послуги та суб`єктів надання таких послуг не подано до митного оформлення, а в графі 21 ДМВ відсутні дані витрати, що свідчить про не включення таких витрат до митної вартості товару.

- відповідно графи 15 МД країною відправлення товару є Німеччина, проте до митного оформлення надано копію митної декларації країни відправлення від 28.10.2025 N 25PL301010002X5MB0, країною експорту якого є Польща;

- згідно пункту 4.1 зовнішньоекономічного договору (контракту) від 08.08.2025 N 2025/043 протягом 24 годин від дати відвантаження Товару зі складу Постачальника, Постачальник повинен відправити інвойс та специфікацію. Згідно гр.4 ЦМР датою відвантаження товару є 24.10.2025. В цей час поданий інвойс N?AR250135 датується 23.10.2025, проте специфікація N 2, наявна в 44 графі МД підписана 08.08.2025, що передує даті відвантаження товару, відповідно заявки на перевезення від 22.10.2025 N158 (далі - Заявка) та рахунку 27.10.2025 N TR2500159 FORKLIT GROUP надано послуги з транспортування від місця завантаження товару - Hedersleben (Німеччина) до місця розвантаження товару Zyrzyn (Польща). Зазначений номер машини КТА2778К/ НОМЕР_1 . Подальше транспортування від місця Zyrzyn (Польща) до кордону України, згідно довідки про транспортні витрати від 29.10.2025 N 29102025-2, здійснено ОСОБА_1 . Інформації щодо додаткових витрат, серед яких є розвантажувальні та навантажувальні витрати, які були здійснені на автомобіль AM9508HI / НОМЕР_2 не надано. В довідці від 29.10.2025 N 29102025-2 вказано, що навантажувально-розвантажувальні роботи включені у вартість товару, що не відповідає дійсності, адже в товаросупровідних документах виявлено надавачів транспортних послуг в кількості 3 (три) штуки, а саме: FTH «EM-TRANS» KINGA ROGOWSKA, FORKLIT GROUP та Томчук А.М. В ланцюзі поставки товару ОСОБА_1 є останнім перевізником, який організовує послугу, а отже відношення до вартості товару та інформації чи включено до вартості товару навантажувально-розвантажувальні роботи, як перевізник, не може мати; - в графі 9 Заявки вказані витрати з вартості зберігання на складі, що свідчить про те, що витрати за зберігання на складі були сплачені покупцем (імпортером), проте інформації щодо вартості складських витрат не надано.

Під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості було встановлено, що декларантом заявлено митну вартість самостійно. Згідно ст.54 МКУ митниця під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товару зобов`язана здійснювати контроль заявленої декларантом митної вартості товару шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеною особою документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. У зв`язку з тим, що документи подані для підтвердження митної вартості товарів не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, а також містять розбіжності було запропоновано згідно ст.53 та ст.54 МКУ в 10-ти денний термін надати:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) транспортні (перевізні) документи;

6) каталоги, специфікації;

7) банківські платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортних послуг:

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

Відповідно до ч.6 ст. 53 МКУ, декларант за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої митної вартості товару.

Декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товару на вимогу митниці надано:

1) калькуляцію від 29.10.2025 N 29102025-2/1;

2) лист від 29.10.2025 N 2910-03.

Переліку запитуваних митницею документів не надано, листом від 29.10.2025 N 2910-04 повідомлено про відсутність інших додаткових документів.

Документального підтвердження для здійснення числового розрахунку понесених транспортних витрат (чеків, квитанцій, бухгалтерських документів тощо), згідно калькуляції транспортних витрат від 29.10.2025 N 29102025-2/1 не подано до митного оформлення. Неподання транспортної документації (в. т. для підтвердження фактично понесених витрат на транспортування товарів) позбавляє митний орган перевірити достовірність декларування витрат на транспортування, що відповідно до ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України є складовою митної вартості.

У вищезазначеному документі вказано: «Навантажувально-розвантажувальні роботи включені у вартість товару». В ланцюзі поставки товару ОСОБА_1 є останнім перевізником, який організовує послугу з Польщі до кордону України, а отже вартість товару визначається постачальником, а не перевізником. Третя сторона (перевізник) не бере участь в ціноутворенні вартості товару, тому таке зазначення в калькуляції та довідці транспортних витрат є безпідставним та не може відповідати дійсності.

Митну вартість товарів визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 Митного кодексу України, згідно раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях, а саме: товар 1 - на рівні 181500 євро/од за ЕМД від 20.01.2025 N UA408040/2025/000364. 3а основу для коригування митної вартості взято вартість товару "Трактор колісний для сільськогосподарських робіт, що був у користуванні, марка JOHN DEERE, модель 8400R, рік випуску 2020".

Щодо документів на транспортування, суд зазначає наступне.

Згідно з п. 6 ч. 2 ст. 53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

У розділі III Правил заповнення декларації митної вартості, що затверджені наказом Міністерства фінансів України № 599 від 24.05.2012, визначено, що для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати:

- рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів;

- банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно- експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури;

- калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.

Варто наголосити, що наказ № 599 містить лише приблизний перелік документів, які можуть бути подані декларантом або уповноваженою ним особою для підтвердження витрат на транспортування.

Вичерпного переліку документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів та які можуть бути подані під час митного оформлення оцінюваних товарів, законодавством України з питань державної митної справи не встановлено.

Відповідно до контракту №2024/032 про надання транспортно-експедиторських послуг з організації перевезень вантажів у міжнародному сполученні від 27.03.2024 року, який укладений між ФОП ОСОБА_1 та Forklift Group Sp.z.o.o, останній надає транспортно-експедиторські послуги з перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні. Ціна визначається у заявці, валюта – євро. Строк сплати – 30 банківських днів після підписання акту виконаних робіт або шляхом передоплати.

Відповідно до Заявки на перевезення № 158 від 22.10.2025 до договору на перевезення №2024/032 від 27.03.2024, ставка за перевезення становила 1550 євро, дана вартість відображена також в рахунку від компанії Forklift Group Sp.z.o.o. №TR2500159 від 27.10.2025 і платіжній інструкції № 490 від 06.11.2025.

Разом з цим у СМR 24101 вказана інформація про перевізника FTH «EM-TRANS» KINGA ROGOWSKA, що свідчить про залучення компанією Forklift Group Sp.z.o.o. цього перевізника.

Відповідно до ст.932 Цивільного кодексу України, експедитор має право залучити до виконання своїх обов`язків інших осіб. У разі залучення експедитором до виконання своїх обов`язків за договором транспортного експедирування інших осіб експедитор відповідає перед клієнтом за порушення договору.

Наведена правова норма і укладений між позивачем і Forklift Group Sp.z.o.o контракт від 27.03.2024 не забороняє Виконавцю залучати до надання передбачених послуг третіх осіб. Більше того, це не спричинило понесення Замовником додаткових витрат.

Аналогічні пояснення надані листом від 29.10.2025 №2910-3.

Згідно з документами про транспортні витрати та Заявки на перевезення у вартість перевезення включено вартість зберігання на складі та розвантажувально-навантажувальні робити. Страхування вантажу не проводилось.

Відповідно до умов, які узгоджені між позивачем та компанією Forklift Group Sp.z.o.o., оплата послуг транспортування здійснюється на умовах відтермінування 30 банківських днів, а саме до - 27.11.2025, відповідно, на момент здійснення розмитнення строк оплати за такі послуги ще не настав.

Відповідні пояснення також надані у листі від 29.10.2025 №2910-3.

Позивачем надано довідку про транспортні витрати від 29.10.2025 року N 29102025-2 та калькуляцію №29102025-2/1 від 29.10.2025, у яких вказана інформація про вантаж, водія, маршрут, інформація про транспортний засіб, вартість, протяжність маршруту тощо.

Зміст вказаних документів щодо транспортних витрат підтверджує існуючі та беззаперечні факти домовленостей сторін та підтверджує правомірність заявленої митної вартості, і не змінює розмір складових.

Згідно з статтею 53 МК України, заявка і довідка на перевезення не є обов`язковим документом, який має надаватися декларантом для підтвердження митної вартості. Зі змісту статті вбачається, що законодавець взагалі не визначив конкретний документ, який має підтверджувати розмір витрат на перевезення товарів.

Оскільки законодавством не визначено вичерпного переліку документів, що надаються декларантом на підтвердження розміру витрат на транспортування товарів, суд уважає, що надані контролюючому органу документи про транспортні та експедиторські витрати є належним та допустимим доказом розміру таких витрат.

Таким чином, позивачем повністю підтверджена вартість транспортних послуг на всьому шляху переміщення товару і саме така вартість включена до митної вартості товару відповідно до митної декларації.

Стосовно твердження відповідача, що відповідно графи 15 МД країною відправлення товару є Німеччина, проте до митного оформлення надано копію митної декларації країни відправлення від 28.10.2025 N25PL301010002X5MB0, де країною експорту вказана Польща, суд ставиться критично. Сама по собі митна декларація країни відправлення в розумінні частини 2 статті 53 МК України не є документом, який підтверджує митну вартість товарів, натомість відповідно до частини шостої статті 53 МК України її декларант може подати за власним бажанням. Також копію митної декларації країни відправлення декларант або уповноважена ним особа подає на письмову вимогу митного органу за наявності умов, визначених частиною 3 статті 53 МК України.

Митна декларація країни відправлення може лише підтверджувати проходження товару (вантажем) митного оформлення в країні відправлення, однак ніяк не може підтверджувати чи спростовувати числове значення заявленої митної вартості товару.

Судом встановлено, що за основу для коригування митної вартості придбаного позивачем товару за резервним методом митним органом взято інформацію щодо вартості товару з МД від 20.01.2025 N UA408040/2025/000364.

Суд зауважує, що вказана декларація не може вважатися об`єктивним джерелом інформації в цілях коригування митної вартості товару, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку. До того ж, вищезазначена декларація не розкриває умов поставки товару, що безпосередньо впливає на його митну вартість під час митного оформлення.

Вказана митна декларація не містить жодних параметрів, об`єктивно необхідних для судження про схожість, подібність, аналогічність чи ідентичність з товаром, що ввозився позивачем. Потрібні для такого судження характеристики товару можуть бути з`ясовані лише у спосіб порівняння змісту поданих до митного оформлення документів з документами про властивості раніше імпортованого товару. Проте у спірних правовідносинах, як з`ясовано судом, митним органом такого порівняння зроблено не було. До суду документів, котрі б висвітлювали характеристики імпортованого позивачем товару та товару, митна вартість якого була взята митницею за зразок для обчислення, подано не було.

Наявність в базі даних ЄАІС ДФС інформації про те, що товар, який задекларовано та ввезено в Україну за іншою вартістю, ніж задекларовано позивачем, за відсутністю інших, визначених законом підстав, не може бути підставою для коригування митної вартості товару, ввезеного позивачем, оскільки з бази даних не вбачається умови договору, між ким він укладався, при цьому безліч обставин можуть впливати на ціну товару (його характеристика, виробник, умови і обсяги поставки, наявність знижок), адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономної волі і свободи договору.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 04.09.2018 по справі № 814/2659/16, від 21.08.2018 по справі № 804/7845/17, від 07.12.2018 по справі №809/4367/15.

Суд зауважує, що у спірних правовідносинах матеріалами справи підтверджено надання позивачем під час митного оформлення «Б/в трактор John Deere 8400R, 2020 року випуску» всіх документів, що містять у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), й не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.

Відповідачем не доведені неповнота, неточність чи недостатність наданих позивачем з митною декларацією документів та наведених в них відомостей для визначення митної вартості товару за основним методом, наявність установлених частинами 1 та 2 статті 58 Митного кодексу України обмежень для застосування першого методу та обставин, зазначених в частині 6 статті 54 Митного кодексу України, для відмови у митному оформленні товару за першим методом, а, отже, і підстав для застосування положень частини 3 статті 57 та частини 3 статті 58 Митного кодексу України, тобто використання другорядного методу визначення митної вартості товару при недоведеності неможливості її визначення за основним.

З урахуванням вказаного, суд приходить до висновку, що митний орган не довів, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, та не надані достатні докази, які б підтверджували відсутність підстав для визначення митної вартості за ціною договору.

Сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях. На підставі досліджених письмових доказів суд вважає, що використані декларантом відомості підтверджені документально та визначені кількісно; їх достовірність не спростована відомостями від компетентних органів інших країн щодо не підтвердження обставин відчуження позивачу продавцем-нерезидентом товару, або що видані позивачу документи є фіктивними, недійсними.

При цьому митний орган належно не обґрунтував своє рішення про коригування митної вартості товару та не вказав, чому документи, надані декларантом згідно з переліком, передбаченим статтею 53 МК України, унеможливлюють застосування першого (основного) методу визначення митної вартості товару.

В адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення митний орган повинен обґрунтувати (довести) законність свого рішення; відповідно рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відповідач належними та допустимими доказами не довів правомірність коригування митної вартості товарів згідно із оскаржуваним рішенням №UA205140/2025/000284/2 від 29.10.2025 та винесення картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205140/2025/002643 від 29.10.2025, тому їх слід визнати протиправними і скасувати.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З врахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 підлягають задоволенню.

Щодо судових витрат.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 14517,20 грн.

У зв`язку із задоволенням позовних вимог суд дійшов висновку, що судові витрати, понесені позивачем при сплаті судового збору, належить відшкодувати за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у повному обсязі.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Відповідно до частини 3 статті 134 КАС України, для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

У частинах 4, 5 статті 134 КАС України запроваджено принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з частинами 6, 7 статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При цьому розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Аналіз наведених вище норм дає підстави дійти висновку, що законодавець не визначив мінімальних та граничних меж, які стосуються витрат на правову допомогу. При цьому, законодавством також і не визначено будь-якого іншого порядку/методики, який давав би змогу суду дійти чітких висновків з посиланням на спеціальну норму щодо співмірності понесених витрат та відповідного виду і обсягу робіт.

Водночас, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо (частина 9 статті 139 КАС України).

На підтвердження понесених витрат на правову допомогу позивачем надані суду: договір про надання правової допомоги №05/12-2025 від 05.12.2025; акт приймання-передачі наданих послуг від 05.12.2025; ордер на надання правничої (правової) допомоги серії; копія свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю.

Дослідивши зміст наданих доказів на підтвердження витрат на правничу допомогу, суд робить висновок, що такі витрати дійсно були пов`язані саме із розглядом цієї справи та підтверджені документально.

Разом з тим, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 01.08.2019 справа №915/237/18.

Відповідачем подано заперечення щодо розміру витрат на правничу допомогу з огляду на їх завищення.

Враховуючи, що дана справа була розглянута у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін, оскільки не є складною через сформовану судову практику розгляду даної категорії справ, з огляду на вимоги щодо співмірності, суд дійшов висновку про зменшення розміру судових витрат на правничу допомогу до 4000,00 грн, які підлягають стягненню з Волинської митниці, рішення якої були предметом оскарження.

Керуючись статтями 6-9, 32, 77, 90, 139, 241-246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Волинської митниці (вул. Призалізнична, 13, с. Римачі, Любомльський район, Волинська область, 44350, код ЄДРПОУ 43958385) про визнання протиправними та скасування рішення і картки відмови задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів №UA205140/2025/000284/2 від 29.10.2025 та картку відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205140/2025/002643 від 29.10.2025.

Стягнути на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці сплачений судовий збір у розмірі 14517,20 грн і 4000, 00 грн витрат на правничу допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.В. Черноліхов

12.03.26