Рішення від 11 березня 2026 р. у справі №240/24717/25 — Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2026 року м. Житомир справа № 240/24717/25

категорія 106030000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Єфіменко О.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Житомирській області про визнання протиправною бездіяльності, стягнення коштів,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернулася представниця ОСОБА_1 - адвокатка Мотовильник Юлія Володимирівна із позовом до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Житомирській області, в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Житомирській області щодо ненарахування та невиплати йому середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні зі служби цивільного захисту за період з 26.08.2025 по 25.09.2025;

- стягнути з Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Житомирській області за рахунок бюджетних асигнувань на його користь середній заробіток час затримки розрахунку при звільненні за період з 26.08.2025 по 25.09.2025 в сумі 28 839,61 грн.

Заявлені позовні вимоги обґрунтовані затримкою розрахунку при звільненні, з огляду на що наголошують на наявність права на отримання середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, як того вимагає ст.117 Кодекс законів про працю України (далі - КЗпП), що слугувало підставою для звернення до суду із даним позовом.

Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 03.11.2025 відкрите провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні).

05.12.2025 від представника Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Житомирській області (далі - відповідач, Управління) до суду надійшов відзив на позов, в якому просить відмовити у задоволенні позову, з огляду на їх безпідставність.

Положення ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, оцінивши наведені сторонами доводи, судом встановлено наступне.

Позивач проходив службу цивільного захисту у Головному управлінні Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Житомирській області та відповідно до наказу ДСНС України (по особового складу цивільного захисту) № 168 від 28.02.2025 звільнений зі служби цивільного захисту та на підставі наказу тимчасово виконуючого обов`язки начальника № 727 від 15.08.2023 виключений з кадрів ДСНС України з 17.08.2025.

За матеріалами справи, при звільненні зі служби позивачу не проведено остаточний та повний розрахунок, не виплачено одноразову грошову допомогу при звільненні зі служби цивільного захисту, премію за липень 2025 року, грошову компенсацію за невикористані календарні дні основної щорічної відпустки. Така виплата здійснена позивачу 25.09.2026 у розмірі 202 166,89 грн (грошове забезпечення при звільненні) та 26.09.2025 у розмірі 377 379,52 грн, що підтверджується банківською випискою, яка наявна в матеріалах справи.

Позивач, вважаючи дії відповідача щодо непроведення з ним остаточного та повного розрахунку при звільненні протиправними, звернувся до суду за захистом своїх прав.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд вказує наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" № 2232-XII від 25.03.1992 (далі - Закон № 2232-XII) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Відповідно до ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.

Статтею 117 КЗпП України встановлено, що у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

У ході судового розгляду справи період затримки розрахунку у даних спірних правовідносинах обмежений шести місячним терміном і становить з 18.08.2025 (наступний день після звільнення) по 25.09.2025 (день перед остаточним розрахунком).

Спірні правовідносини у даній справі охоплюють регулюється вже нині чинною редакцією статті 117 КЗпП України, яка з 19.07.2022 передбачає обмеження виплати такому працівникові шістьма місяцями.

Як свідчать матеріали справи, відповідачем позивачу здійснено виплату при звільненні у розмірі 579 546,41 грн, в тому числі 377 379,52 грн - 25.09.2025 та 202 166,89 грн - 26.09.2025.

Таким чином, відповідачем порушено вимоги ст.116 КЗпП України, якою передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення, а саме в частині нарахування та виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Натомість, відповідач не дотримався норм чинного законодавства щодо здійснення повного розрахунку із позивачем у визначені ст.116 КЗпП України строки, що є правовою підставою для його відповідальності передбаченої положеннями статті 117 КЗпП України.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.10.2025 по справі № 489/6074/23 прийшла до висновку про наявність підстав для відступу від висновків Касаційного адміністративного суду, викладених у постанові від 06.12.2024 у справі № 440/6856/22 та сформулював висновок, що обмеження періоду нарахування відшкодування за затримку розрахунку при звільненні шістьма місяцями, запроваджене до статті 117 КЗпП України Законом № 2352-IX, установлює максимальну межу відповідальності роботодавця. Ця законодавча межа не нівелює фундаментальних принципів розумності, справедливості та пропорційності, а також не змінює компенсаційного характеру відповідної виплати.

Також, Велика Палата Верховного Суду у вищезазначеній постанові зазначила, що розглядаючи спори про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні після 19.07.2022, необхідно брати до уваги співмірність заявленої до стягнення суми відшкодування з огляду на конкретні обставини справи. При здійсненні такої оцінки необхідно керуватися критеріями, встановленими Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц (зокрема, враховувати розмір простроченої заборгованості, її співвідношення із середнім заробітком, поведінку сторін тощо) для забезпечення справедливого балансу інтересів сторін трудових правовідносин.

При цьому, у справі № 489/6074/23 розрахунки середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку здійснювались із врахуванням Порядку обчислення середньої заробітної плати, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100.

Порядок обчислення середньої заробітної плати затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 (далі - Порядок № 100).

Відповідно до п. 2 Порядку № 100 у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Пунктом 8 Порядку № 100 визначено, що середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Згідно довідки № 4/724 від 05 вересня середньоденний розмір грошового забезпечення позивача склав 930,31 грн.

Отже, для обчислення середнього заробітку необхідно враховувати показник 930,31 грн.

Таким чином, за період затримки розрахунку з 18.08.2025 по 25.09.2025 (38 днів), а тому середній заробіток склав 35 351,78 грн (930,31 грн (середньоденний розмір грошового забезпечення) х 38 днів).

Як свідчать матеріали справи, позивачу у процедурі звільнення виплачено 579 549,41 грн (сума, яка виплачена при звільненні із затримкою).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.10.2025 по справі № 489/6074/23 прийшов до висновку, що шестимісячне обмеження не нівелює необхідності застосування судом критеріїв, визначених Великою Палатою. Суд при вирішенні подібного спору має оцінювати обставини справи (зокрема, розмір боргу) для визначення справедливого розміру компенсації, який може дорівнювати середньому заробітку за шість місяців, однак може бути і значно меншим, але в будь-якому разі не може перевищувати цю встановлену законом межу.

Також, Велика Палата Верховного Суду у вищевказаній постанові зазначено, що обмеження періоду нарахування відшкодування за затримку розрахунку при звільненні шістьма місяцями, запроваджене до статті 117 КЗпП України Законом № 2352-IX, установлює максимальну межу відповідальності роботодавця. Ця законодавча межа не нівелює фундаментальних принципів розумності, справедливості та пропорційності, а також не змінює компенсаційного характеру відповідної виплати. Вказала, що необхідно брати до уваги співмірність заявленої до стягнення суми відшкодування з огляду на конкретні обставини справи. Зазначила, що при здійсненні такої оцінки необхідно керуватися критеріями, встановленими Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц (зокрема, враховувати розмір простроченої заборгованості, її співвідношення із середнім заробітком, поведінку сторін тощо) для забезпечення справедливого балансу інтересів сторін трудових правовідносин.

Враховуючи викладене, з урахуванням принципу справедливості балансу інтересів сторін та співмірності заявленої до стягнення суми відшкодування, виплаченими сумами на день звільнення та із простроченою заборгованістю, яка сплачена відповідачем, суд прийшов висновку про визначення розміру середнього заробітку, як відшкодування за затримку розрахунку при звільненні, у сумі 35 351,78 грн.

У той час, згідно з ч.2 ст.9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідно до положень ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи встановлені обставини справи, які підтверджені відповідними доказами, суд вважає, що відповідачем не доведено правомірності своїх дій, в той час, представницею позивача обґрунтовано та підтверджено належними доказами обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, що являється підставною для задоволення позовних вимог.

Зважаючи на відсутність підстав для задоволення позовних вимог, питання про їх розподіл, відповідно до ст.139 КАС України судом не вирішується.

Керуючись ст. ст.139, 227, 241-243, 246, 250 КАС України, суд, -

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Житомирській області (вул. Героїв Пожежних, буд.67-б, м. Житомир, Житомирський район, Житомирська область, 10006. ЄДРПОУ: 38624322) про визнання протиправною бездіяльності, стягнення коштів, задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Житомирській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні зі служби цивільного захисту за період з 26.08.2025 по 25.09.2025.

Стягнути з Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Житомирській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 середній заробіток час затримки розрахунку при звільненні за період з 26.08.2025 по 25.09.2025 в сумі 28 839 (двадцять вісім тисяч вісімсот тридцять дев`ять) 61 коп.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Житомирській області судові витрати зі сплати судового збору у сумі розміром 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Єфіменко

Повний текст складено: 12 березня 2026 р.

12.03.26