Рішення від 11 березня 2026 р. у справі №140/16860/25 — Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2026 року ЛуцькСправа № 140/16860/25

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Сороки Ю.Ю.,

розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дії щодо вручення ОСОБА_1 повістки №320 від 22.12.2025 року для відправки на військову службу по мобілізації та скасування повістки №320, врученої 22.12.2025 року ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , як незаконну.

Зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_1 утриматися від вчинення дій, спрямованих на призов ОСОБА_1 на військову службу під час дії бронювання.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 як військовозобов`язаному 12.12.2025 року при з`явленні до ІНФОРМАЦІЯ_1 було вручено повістку для явки о 09 год. 12.01.2026 р. за адресою АДРЕСА_1 для відправки на військову службу по мобілізації за підписом ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 .

На момент вручення повістки позивач був заброньований у порядку, встановленому чинним законодавством України, що підтверджується заявою №20251210-1627824 та результатом бронювання за заявою №20251210-1627824.

Про наявність бронювання від 12.12.2025 року позивач повідомив та пред`явив відповідні документи посадовим особам ІНФОРМАЦІЯ_1 , що виключає можливість його мобілізації.

Незважаючи на це, посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_1 було вручено повістку, яка передбачає відправку на військову службу по мобілізації позивача.

Між тим, як вбачається з вищевказаного, на час вручення повістки, позивач не підлягав призову на військову службу під час мобілізації. Згідно з вимогами законодавства, наявність чинного бронювання є безумовною підставою для відстрочки від призову та виключає можливість вручення повістки для відправки на військову службу по мобілізації.

З наведених підстав позивач просив позов задовольнити повністю.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 05 січня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, її розгляд визначено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Від представника відповідача надійшов відзив на позов, в якому просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Вказує, що громадянин ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку військовозобов?язаних ІНФОРМАЦІЯ_1 .

25 листопада 2025 року громадянин ОСОБА_1 прибув до відділення рекрутингу та комплектування ІНФОРМАЦІЯ_1 з метою оформлення особової справи для подальшого прийняття на військову службу за контрактом.

Таким чином, 25 листопада 2025 року був направлений на проходження ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_1 для визначення ступеня придатності до військової служби. За результатами проходження ВЛК був визнаний придатним до військової служби (довідка ВЛК №від 25.11.2025 року).

Відтак, 25.11.2025 року ОСОБА_1 отримав повістку під особистий підпис — про призов на військову службу з датою прибуття 22.12.2025 року.

Пізніше, 22.12.2025 року ОСОБА_1 з?явився до ІНФОРМАЦІЯ_1 з документами, що підтверджують наявність бронювання в останнього.

З метою уточнення облікових даних 22.12.2025 року ОСОБА_1 була виписана повістка з датою прибуття 12.01.2026 року для уточнення облікових даних.

Станом на сьогодні, ОСОБА_1 перебуває на спеціальному військовому обліку ІНФОРМАЦІЯ_1 , порушень правил військового обліку не виявлено.

Інших заяв по суті справи на адресу суду не надходило.

Дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, повно і всебічно з`ясувавши обставини справи суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 12 грудня 2025 року ОСОБА_1 при з`явленні до ІНФОРМАЦІЯ_1 було вручено повістку для явки о 09 год. 12.01.2026 р. за адресою АДРЕСА_1 для відправки на військову службу по мобілізації за підписом ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 .

На момент вручення повістки позивач був заброньований у порядку, встановленому чинним законодавством України, що підтверджується заявою №20251210-1627824 та результатом бронювання за заявою №20251210-1627824.

Про наявність бронювання від 12.12.2025 року позивач повідомив та пред`явив відповідні документи посадовим особам ІНФОРМАЦІЯ_1 , що виключає можливість його мобілізації.

Незважаючи на це, посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_1 було вручено повістку, яка передбачає відправку на військову службу по мобілізації позивача.

Позивач, вважаючи протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо видачі повістки для відправки на військову службу під час загальної мобілізації, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Розділом ІІ Конституції України передбачені основоположні права, свободи та обов`язки людини і громадянина. Зокрема, статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Згідно пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України передбачено, що Президент України приймає відповідно до Закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.

Так, правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначається Законом України Про військовий обов`язок і військову службу від 25.03.1992 №2232-ХІІ (далі - Закон №2232-ХІІ, у редакції на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до частини 1, 5, 7, 9 статті 1 Закону №2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.

Виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).

Щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії, зокрема військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави.

Частиною 10 статті 1 Закону №2232-ХІІ передбачено, зокрема, що громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані: прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України для оформлення військово-облікових документів (посвідчень про приписку до призовних дільниць, військових квитків, тимчасових посвідчень військовозобов`язаних), приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів, виконувати військовий обов`язок у запасі.

Згідно із частинами 1, 2, 3 статті 2 Закону №2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Проходження військової служби здійснюється:

- громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом;

- іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України.

Громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями.

Одним із видів військової служби є військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період (ч.6 ст.2 Закону №2232-ХІІ).

Виконання військового обов`язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. (ч.14 ст.2 Закону №2232-ХІІ)

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 24 Закону №2232-ХІІ початком проходження військової служби вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або день прибуття до Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України - для громадян, призваних на військову службу піл час мобілізації, на особливий період та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу.

Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» №3543-ХІІ від 21.10.1993 (далі - Закон №3543) встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.

Згідно з дефініцією, наведеною у статті 1 Закону №3543 (в редакції на час спірних правовідносин), мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Згідно з частиною другою статті 2 Закону №3543 загальна мобілізація проводиться одночасно на всій території України і стосується національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.

Відповідно до частин 5, 6 статті 4 Закону №3543 вид, обсяги, порядок і строк проведення мобілізації визначаються Президентом України в рішенні про її проведення. Рішення про проведення відкритої мобілізації має бути негайно оголошене через засоби масової інформації.

Статтею 22 Закону №3543 встановлені обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Так згідно з абзацом 1 частини 1 вказаної вище статті громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом Служби зовнішньої розвідки України) для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період.

Частиною 3 статті 22 Закону №3543 визначено, що під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов`язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

Згідно з частиною п`ятою статті 22 Закону №3543 призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади або командири військових частин (військовозобов`язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов`язаних, резервістів Служби зовнішньої розвідки України - відповідний підрозділ Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов`язаних Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

Згідно з пунктом 8 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №65 "Про загальну мобілізацію" місцевим органам виконавчої влади у взаємодії з територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, за участю органів місцевого самоврядування та із залученням підприємств, установ та організацій усіх форм власності, фізичних осіб - підприємців доручено, зокрема організувати та забезпечити у встановленому порядку своєчасне оповіщення і прибуття громадян, які призиваються на військову службу.

Відповідно до Положення про підготовку та проведення призову громадян України на строкову військову службу та прийняття призовників на військову службу за контрактом, затверджене постановою Кабінету Міністрів від 21 березня 2002 року №352, оповіщення громадян про призов на строкову військову службу та їх прибуття на призовні дільниці здійснюється за розпорядженнями військових комісарів обласних та районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

За змістом пункту 56 Положення №352 у триденний строк після набрання чинності Указом Президента України про проведення призову громадян України на строкову військову службу керівники районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки видають накази про проведення призову громадян України на строкову військову службу.

Оповіщення громадян про призов на строкову військову службу та їх прибуття на призовні дільниці здійснюється за розпорядженнями керівників районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки. Конкретні строки явки до призовних дільниць установлюються районними (міськими) територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки в повістках, вручення яких проводиться через відповідні органи місцевого самоврядування, керівників підприємств, установ, організацій, у тому числі закладів освіти, незалежно від підпорядкування і форми власності. Повістки громадянам можуть також вручатися безпосередньо посадовими особами районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Отже, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, виконуючи свої владні управлінські функції, здійснюють оповіщення громадян про виклик за розпорядженнями їх керівників.

Саме по собі оповіщення громадян про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки оформлюється у вигляді повісток та відповідає вимогам статті 22 Закону №3543-XII та пункту 56 Положення №352, а відтак, відповідач при врученні позивачу повістки діяв відповідно до вимог Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію” від 21 жовтня 1993 року №3543-XII та Положення про підготовку та проведення призову громадян України на строкову військову службу та прийняття призовників на військову службу за контрактом, затверджене постановою Кабінету Міністрів від 21 березня 2002 року №352.

Суд дійшов висновку, що саме по-собі вручення позивачу повістки, є лише способом оповіщення військовозобов`язаної особи для її прибуття на вказану дату до територіального центру комплектування, а обов`язок військовозобов`язаної особи полягає у прибутті за викликом до відповідного територіального центру комплектування, у строк та місце визначений у такій повістці.

Крім того, суд зазначає, що у поданому відзиві відповідачем зазначено про те, що ОСОБА_1 перебуває на спеціальному військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_3 , при цьому порушень правил військового обліку не виявлено. За таких обставин суд доходить висновку, що вручення позивачу відповідної повістки має виключно інформаційно-процесуальний характер, здійснене в межах повноважень уповноваженого органу та саме по собі не спричиняє для позивача жодних негативних правових наслідків.

З урахуванням викладеного, суд не вбачає в діях ІНФОРМАЦІЯ_1 , щодо вручення повістки позивачу, порушень вимог чинного законодавства України, а відтак в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити дії, слід відмовити повністю

Керуючись статтями 73-77, 241-246, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Митного кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити дії - відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України. У разі подання апеляційної скарги рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Суддя Ю.Ю. Сорока