Рішення від 10 березня 2026 р. у справі №140/15363/25 — Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2026 року ЛуцькСправа № 140/15363/25

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Плахтій Н.Б.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Волинській області, Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом до Головного управління Національної поліції у Волинській області (далі – відповідач1, ГУНП у Волинській області), Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області (далі – відповідач2, ГУНП в Івано-Франківській області), в якому просить:

визнати протиправною бездіяльність ГУНП у Волинській області щодо не нарахування та невиплати індексації грошового забезпечення з 01.06.2016 по 31.10.2017;

зобов`язати ГУНП у Волинській області нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 01.06.2016 по 31.10.2017;

визнати протиправною бездіяльність ГУНП в Івано-Франківській області щодо не нарахування та невиплати компенсації за невикористану щорічну чергову оплачувану основну та додаткові відпустки за 2015-2025 роки;

зобов`язати ГУНП в Івано-Франківській області нарахувати та виплатити компенсацію за невикористану щорічну чергову оплачувану основну та додаткові відпустки за 2015-2025 роки.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 до вересня 2025 року проходив службу в органах Національної поліції України. Із листопада 2015 року по вересень 2025 року він перебував на всіх видах забезпечення у структурних підрозділах ГУНП у Волинській області та ГУНП в Івано-Франківській області.

У день звільнення 03.09.2025 відповідач2 не виплатив грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015-2025 роки. Крім того, внаслідок бездіяльності відповідача1 ОСОБА_1 протиправно не нараховувалася та не виплачувалася індексація грошового забезпечення за період з 07.11.2015 по 31.10.2017.

Позивач зазначає, що Національна поліція України є новоствореним органом і для всіх її працівників посадові оклади вперше були визначені у листопаді 2015 року. Відтак обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації має здійснюватися з місяця, наступного за місяцем встановлення посадових окладів, тобто з грудня 2015 року.

За даними Держстату України індекс споживчих цін, на підставі якого проводиться розрахунок індексації, за грудень 2015 року становив 100,7 % (опублікований у січні 2016 року), за січень 2016 року — 100,9 %, за лютий 2016 року — 99,6 %, за березень 2016 року — 101,0 %, за квітень 2016 року — 103,5 %.

Таким чином, поріг індексації у 103 % було перевищено у квітні 2016 року.

Оскільки зазначений показник за квітень 2016 року був опублікований у травні 2016 року, індексацію слід було проводити з 01.06.2016 — з першого числа місяця, що настає за місяцем офіційного опублікування індексу споживчих цін.

Отже, саме з 01.06.2016 у відповідача1 виник обов`язок здійснити нарахування та виплату індексації грошового забезпечення.

Крім того, ОСОБА_1 вказує, що у випадку звільнення поліцейських з органів Національної поліції України їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні, як основної, так і додаткової відповідно до вимог Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджено наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 (далі - Порядок №260).

З наведених підстав позивач просив задовольнити позов повністю.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 08.12.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у даній справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с.20).

В поданому до суду відзиві на позовну заяву (а.с.24-25) відповідач1 позов не визнав, просив відмовити в його задоволенні, посилаючись на те, що ОСОБА_1 в період червень 2016 року по грудень 2016 року перебував на посаді заступника начальника Державної установи «Волинський центр підготовки поліцейських», та в період з грудня 2016 року по вересень 2018 року – на посаді начальника Державної установи «Волинський центр підготовки поліцейських». За вищевказаний період, що охоплює позовні вимоги до ГУНП у Волинській області, нарахування та виплату грошового забезпечення позивачу проводилося Державною установою «Волинський центр підготовки поліцейських».

На думку представника відповідача1, у даному випадку позовні вимоги не можуть пред`являтись до ГУНП у Волинській області, оскільки відсутні правовідносини з позивачем щодо виплати індексації грошового забезпечення за 2016-2017 роки та відповідач не міг жодним чином впливати на права чи обов`язки ОСОБА_1 в цій частині.

Зважаючи на викладене, на думку представника відповідача1, ГУНП у Волинській області є неналежним відповідачем у вказаній справі в цій частині.

У додаткових поясненнях відповідач1 зазначив, що підстави для нарахування та виплати індексації грошового забезпечення в період з 01.06.2016 по 23.06.2016 не було, оскільки в цей період поліцейські не були включені до переліку категорій осіб, яким здійснюється індексація грошового забезпечення (а.с.48-50).

В поданому до суду відзиві на позовну заяву (а.с.32-34) відповідач2 позов не визнав, просив відмовити в його задоволенні, посилаючись на те, що відповідно до наказу ГУНП в Івано-Франківській області від 03.09.2025 №438о/с підполковника поліції ОСОБА_1 було звільнено зі служби в поліції за власним бажанням. За цей період позивачу були надані наступні щорічні оплачувані додаткові та основні відпустки:

– за 2022 рік - 28 календарних діб (14 діб – наказ ГУНП №289 о/с від 03.07.2023, 14 діб – наказ ГУНП №8 о/с від 09.01.2024, залишок основної оплачуваної відпустки - 2 доби, додаткової за вислугу років - 15 діб);

– за 2023 рік - 14 календарних діб (наказ ГУНП №530 о/с від 19.11.2024, залишок основної - 16 діб, додаткової - 15 діб).

– за 2024 та 2025 роки - відпустки не надавалися.

При звільненні ОСОБА_1 в наказі від 03.09.2025 вказана грошова компенсація за невикористану щорічну основну та додаткову відпустку за фактично відпрацьований час: у 2022 календарному році - у кількості 17 діб; у 2023 календарному році - у кількості 31 доба; у 2024 календарному році - у кількості 45 діб; у 2025 календарному році - у кількості 35 діб (у поточному році відпрацьовано 8 календарних місяців, що дорівнює 20 дням основної відпустки та 15 днів додаткової).

ГУНП Івано-Франківській області направило запит в ГУНП в Волинській області та у ЛьвДУВС, де ОСОБА_1 проходив службу, для отримання інформації про використання ним щорічних оплачуваних відпусток за період з 07.11.2015 по 31.03.2022.

У свою чергу, на підставі отриманої відповіді до наказу про звільнення ОСОБА_1 №438 о/с від 03.09.2025 було внесено зміни та додано грошову компенсацію за невикористану щорічну основну та додаткову відпустку за фактично відпрацьований час у 2018 календарному році - у кількості 42 доби, 2021 календарному році - у кількості 45 діб.

Таким чином, позивачу було нараховано і виплачено грошову компенсацію за невикористану щорічну основну та додаткову відпустку за фактично відпрацьований час: у 2018 календарному році - у кількості 42 доби; у 2021 календарному році - у кількості 45 діб; у 2022 календарному році - у кількості 17 діб; у 2023 календарному році - у кількості 31 доба; у 2024 календарному році - у кількості 45 діб; у 2025 календарному році - у кількості 35 діб.

Також представник відповідача2 покликається на те, що твердження позивача про не виплату компенсації, спростовується архівною відомістю №009-167 від УФЗБО ГУНП Івано-Франківській області.

Таким чином, на думку представника відповідача2, ГУНП в Івано-Франківській області нарахувало та виплатило грошову компенсацію за невикористану щорічну основну та додатку відпустку, а тому відповідачем2 не порушено жодних прав позивача.

Інших заяв по суті справи не надходило.

Враховуючи вимоги статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 07.11.2015 по 23.06.2016 проходив службу у ГУПН у Волинській області; з 23.06.2016 – у Державній установі «Волинський центр підготовки поліцейських», з 01.04.2022 по 03.09.2025 проходив службу в ГУНП в Івано-Франківській області, що підтверджується послужним списком, наказами по особовому складу (а.с.15-17, 28, 39) та не заперечується сторонами.

Відповідно до витягу з наказу від 03.09.2025 №438 о/с по особовому складу підполковника поліції ОСОБА_1 , старшого інспектора з особливих доручень відділу професійного навчання управління кадрового забезпечення, згідно з пунктом 7 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (за власним бажанням) звільнено зі служби в поліції з 03.09.2025 (а.с.15).

Вважаючи, що в ході проходження служби в поліції обчислення і виплату індексації грошового забезпечення здійснено з порушенням норм чинного законодавства, а також неправомірно не виплачено компенсацію за невикористані дні щорічні та додаткові відпустки за 2015-2025 роки, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначені Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 №1282-XII (далі - Закон №1282-XII)

Згідно з статтею 1 Закону №1282-XII індексація грошових доходів населення встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Відповідно до статті 2 Закону №1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).

Статтею 4 Закону визначено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.

Частиною другою статті 5 Закону №1282-XII встановлено, що підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України, визначає Закон України від 02.07.2015 №580-VIII «Про Національну поліцію» (далі - Закон №580-VIII).

Пунктом 4 частини десятої статті 62 Закону №580-VIII визначено, що поліцейський своєчасно і в повному обсязі отримує грошове забезпечення та інші компенсаційні виплати відповідно до закону та інших нормативно-правових актів України.

Згідно із частинами першою, другою і п`ятою статті 94 Закону №580-VIII поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України. Грошове забезпечення поліцейських індексується відповідно до закону.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення, яким визначені правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення (далі - Порядок №1078).

Згідно з пунктом 2 Порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

Пунктом 2 Порядку №1078 визначено чіткий перелік видів грошових доходів громадян, що підлягають індексації.

Відповідно до пункту 2 Порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

До вказаної постанови внесено зміни постановою Кабінету Міністрів України від 18.10.2017 №782 «Про внесення змін до пункту 2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення та включено поліцейських до переліку категорій осіб, яким здійснюється індексація грошового забезпечення», доповнивши абзац п`ятий після слова «військовослужбовців» словом «поліцейських».

Відповідно до пункту 6 Порядку №1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.

Водночас статтею 94 Закону №580-VIII безпосередньо визначено, що грошове забезпечення поліцейських індексується відповідно до закону.

Відповідно до пункту 1-1 Порядку №1078 підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією проводиться з місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів громадян проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін, обчисленого наростаючим підсумком, перевищить поріг індексації, який становить 103 % (абзац другий пункту 1-1 Порядку №1078, в редакції після 01.01.2016). Для проведення подальшої індексації обчислення індексу споживчих цін здійснюється за місяцем, у якому відбувається перевищення порогу індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту. Індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Відповідно до пункту 10-2 Порядку №1078 для працівників, військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби, яких переведено на іншу роботу (місце проходження служби) на тому самому підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або іншу місцевість та у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці (умов проходження служби) у разі продовження такими особами роботи (проходження служби) для новоприйнятих працівників, військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби, а також для тих, які використали відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустку без збереження заробітної плати (грошового забезпечення), передбачені законодавством про відпустки, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (посадового окладу), за посадою, яку займає працівник, військовослужбовець, поліцейський, особа рядового і начальницького складу, посадова особа митної служби.

У місяці, в якому відбувається підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюється відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соцстрахування, значення ІСЦ приймається за 1 або 100 % (абзац перший пункту 5 Порядку №1078).

Суд зазначає, що Національна поліція України є новоствореним органом, для всіх її працівників вперше визначено посадові оклади з листопада 2015 року, отже обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем встановлення посадових окладів - грудень 2015 року.

За даними Держстату України індекс споживчих цін (%), на підставі яких здійснюється розрахунок індексів для проведення індексації за грудень 2015 року становив 100,7 %, опублікований в січні 2016 року. За січень 2016 року індекс споживчих цін становив 100,9 %. За лютий 2016 року індекс споживчих цін - 99,6 %, за березень 2016 року індекс споживчих цін - 101,0 %, за квітень 2016 року індекс споживчих цін - 103,5 %.

Відтак, поріг індексації 103 % було перевищено у квітні 2016 року.

В силу пункту 1-1 Порядку №1078 підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.

Оскільки зазначений показник за квітень 2016 року опублікований у травні 2016 року, індексацію слід проводити з 01.06.2016, як першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.

Отже, саме з 01.06.2016 у роботодавця виник обов`язок провести нарахування та виплату індексації грошового забезпечення позивачу.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач проходив службу в ГУНП у Волинській області до 23.06.2016, позаяк наказом від 23.06.2016 №172/ос був переведений для подальшого проходження служби до центрального управління Національної поліції України (а.с.28).

Відповідно до розрахункового листа за червень 2016 року позивачу здійснено виплату грошового забезпечення без індексації грошового забезпечення (а.с.53).

При цьому з 23.06.2016 позивач з проходив службу в Державній установі «Волинський центр підготовки поліцейських», де обіймав посади заступника начальника, а згодом – начальника цієї установи, з 01.09.2017 по 10.09.2018 проходив службу у Львівському державному університеті внутрішніх справ.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 №260 затверджено Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання (далі - Порядок №260), який визначає критерії виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських.

Відповідно до положень Порядку №260 виплата грошового забезпечення поліцейським здійснюється за місцем проходження служби на підставі відповідних наказів керівника органу чи установи поліції та в межах бюджетних асигнувань, передбачених кошторисом такого органу.

Отже, нарахування та виплата грошового забезпечення позивачу у період з 23.06.2016 здійснювалися безпосередньо Державною установою «Волинський центр підготовки поліцейських», яка на той час була окремою юридичною особою публічного права, мала самостійний баланс, власні рахунки в органах Державної казначейської служби України та не перебувала у підпорядкуванні ГУНП у Волинській області.

За таких обставин, враховуючи організаційну та фінансову самостійність Державної установи «Волинський центр підготовки поліцейських», а також те, що саме вона здійснювала нарахування і виплату грошового забезпечення позивачу з 23.06.2016, відсутні підстави вважати, що відповідні обов`язки покладалися на ГУНП у Волинській області у спірний період. Крім того, подальша ліквідація Державної установи «Волинський центр підготовки поліцейських» у 2020 році та створення іншої установи для підготовки поліцейських є елементом реформування системи поліцейської освіти та сама по собі не свідчить про перехід відповідних зобов`язань до ГУНП у Волинській області.

Таким чином, з огляду на встановлені фактичні обставини та норми чинного законодавства слідує, що нарахування та виплата грошового забезпечення позивачу у період з 23.06.2016 по 31.10.2017 належали до компетенції Державної установи «Волинський центр підготовки поліцейських» та Львівського державного університету внутрішніх справ, а тому підстави для покладення відповідальності за такі дії на ГУНП у Волинській області у цій частині позовних вимог відсутні.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку про протиправну бездіяльність відповідача1 щодо не нарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.06.2016 по 22.06.2016 включно.

Щодо позовних вимог про зобов`язання ГУНП в Івано-Франківській області нарахувати та виплатити компенсацію за невикористану щорічну чергову оплачувану основну та додаткові відпустки за 2015-2025 роки, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 4 Закону України «Про відпустки» від 15.11.1996 №504/96-ВР (далі – Закон №504/96-ВР) встановлюються такі види відпусток: 1) щорічні відпустки: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством; 2) додаткові відпустки у зв`язку з навчанням (статті 13, 14 і 15 цього Закону); 3) творча відпустка (стаття 16 цього Закону); 3-1) відпустка для підготовки та участі в змаганнях (стаття 16-1 цього Закону); 4) соціальні відпустки: відпустка у зв`язку з вагітністю та пологами (стаття 17 цього Закону); відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (стаття 18 цього Закону); відпустка у зв`язку з усиновленням дитини (стаття 18-1 цього Закону); додаткова відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину-особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи (стаття 19 цього Закону); 5) відпустки без збереження заробітної плати (статті 25, 26 цього Закону). Законодавством, колективним договором, угодою та трудовим договором можуть установлюватись інші види відпусток.

Приписами частини першої статті 24 Закону №504/96-ВР передбачено, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину-особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

Аналогічні положення містяться в частині першій статті 83 КЗпП України.

Відповідно до частин першої та другої статті 92 Закону №580-VIII поліцейським надаються щорічні оплачувані відпустки в порядку та тривалістю, визначених цим Законом.

Поліцейському надаються також додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки.

Отже, Законом №580-VIII визначено право поліцейських на отримання також додаткових відпусток, зокрема соціальних відпусток та інших видів визначених законодавством про відпустки.

Частинами першою - четвертою статті 93 Закону №580-VIII, у редакції на час звільнення, передбачено, що тривалість відпусток поліцейського обчислюється подобово. Святкові та неробочі дні до тривалості відпусток не включаються.

Тривалість щорічної основної оплачуваної відпустки поліцейського становить тридцять календарних днів, якщо законом не визначено більшої тривалості відпустки.

За кожний повний календарний рік служби в поліції після досягнення п`ятирічного стажу служби поліцейському надається один календарний день додаткової оплачуваної відпустки, але не більш як п`ятнадцять календарних днів.

Тривалість щорічної відпустки у році вступу на службу в поліції обчислюється пропорційно з дня вступу до кінця року з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожен повний місяць служби.

Відповідно до частин дев`ятої-одинадцятої статті 93 Закону №580-VIII поліцейським, які звільняються зі служби в поліції за власним бажанням, за віком, за станом здоров`я (через хворобу) або у зв`язку зі скороченням штатів чи проведенням організаційних заходів, у році звільнення, за їх бажанням, надається щорічна основна відпустка з наступним звільненням, тривалість якої обчислюється пропорційно з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожний повний місяць служби в році звільнення. Датою звільнення поліцейського в цьому разі є останній день відпустки.

При звільненні поліцейського зі служби в поліції проводиться відрахування з грошового забезпечення надмірно нарахованої частини щорічної відпустки за час невідпрацьованої частини календарного року.

У разі загибелі (смерті) поліцейського таке відрахування не проводиться.

Поліцейським, які звільняються зі служби в поліції, виплачується грошова компенсація за всі не використані під час проходження служби дні: щорічних основної та додаткової оплачуваних відпусток поліцейського; щорічної додаткової відпустки особам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

У разі загибелі (смерті) поліцейського грошова компенсація за всі невикористані ним дні відпусток, передбачених абзацами другим і третім цієї частини, виплачується членам його сім`ї, зазначеним в абзаці третьому частини шостої статті 94 цього Закону, в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, а в разі їх відсутності такі кошти входять до складу спадщини.

Відкликання поліцейського із щорічної відпустки, як правило, забороняється. У разі крайньої необхідності відкликання із щорічної відпустки здійснюється за письмовим наказом керівника відповідно до повноважень, визначених законом та іншими нормативно-правовими актами.

За бажанням поліцейського невикористана частина відпустки може бути приєднана до чергової відпустки на наступний рік.

Отже, Законом №580-VIII визначено, що поліцейським, які звільняються зі служби в поліції, виплачується грошова компенсація за всі не використані під час проходження служби дні: щорічних основної та додаткової оплачуваних відпусток поліцейського; щорічної додаткової відпустки особам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

Пунктом 3 розділу І Порядку №260 закріплено, що грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання.

До складу грошового забезпечення входять: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Приписами пункту 8 розділу III Порядку №260 поліцейським, які відповідно до законодавства України мають право на відпустку із збереженням грошового забезпечення, виплата грошового забезпечення здійснюється в розмірі, яке вони отримували на день, що передував цій відпустці, з розрахунку посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії.

Поліцейським, які звільняються зі служби в поліції, виплачується грошова компенсація за всі невикористані під час проходження служби дні: щорічних основної та додаткової оплачуваних відпусток поліцейського; щорічної додаткової відпустки особам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А І групи.

Виплата грошової компенсації за невикористану відпустку проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до законодавства, на день звільнення зі служби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів. Кількість днів для виплати грошової компенсації за невикористану відпустку вказується в наказі про звільнення. У випадках припинення виплати грошового забезпечення з підстав, зазначених у пункті 8 розділу I цих Порядку та умов, і призупинення виплати грошового забезпечення з підстав, зазначених у пункті 7 цього розділу, виплата компенсації за невикористану відпустку проводиться з розміру грошового забезпечення, яке було встановлено на день припинення (призупинення), крім премії.

Таким чином, Порядком №260 визначено, що поліцейським, які звільняються зі служби в поліції, виплачується грошова компенсація за всі невикористані під час проходження служби дні: щорічних основної та додаткової оплачуваних відпусток поліцейського; щорічної додаткової відпустки особам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А І групи.

Отже, як Законом №580-VIII, так і Порядком №260 передбачено право поліцейського на отримання компенсації за всі невикористані під час проходження служби дні щорічних основної та додаткової оплачуваних відпусток.

Тобто, вказані норми в сукупності свідчать про те, що у випадку звільнення поліцейського йому виплачується компенсація за всі невикористані ними дні відпустки, у тому числі за невикористані дні додаткової відпустки.

Відповідно до листа Львівського державного університету внутрішніх справ від 22.09.2025 №1/3265/19/2025 за період проходження служби з 01.09.2017 по 10.09.2018 позивач у 2017 році використав в повному обсязі щорічну основну відпустку та додаткову відпустку за кожний повний календарний рік служби в поліції, у 2018 році відпустка не надавалась (а.с.40 зворот).

Також відповідно до листа ГУ НП у Волинській області від 09.09.2025 №133844-2025 під час проходження служби з 07.11.2015 по 22.06.2016 та з 11.09.2018 по 31.03.2022 позивач у 2021 році не використав 30 діб основної та 15 діб додаткової відпусток, щорічні основна та додаткова відпустки за 2022 рік станом на 31.03.2022 не надавались. Крім того, вказано, що надати інформацію щодо використання позивачем відпусток в період часу з 07.11.2015 по 22.06.2016 та з 11.09.2018 по 31.12.2020 не є можливим у зв`язку із знищенням документів після введення воєнного стану (а.с.40).

Крім того, згідно з листом ГУНП в Івано-Франківській області від 16.12.2025 №136643 (а.с.39) за період проходження служби з 01.04.2022 по 03.09.2025 позивач у 2022 році використав 28 календарних діб основної відпустки (не використав 2 доби основної та 15 – додаткової), у 2023 році використав 14 діб основної відпустки (не використав 16 діб основної та 15 діб додаткової), у 2024 та 2025 роках відпустки не надавались.

Отже, матеріалами справи підтверджено, що під час проходження служби позивач щорічну основну та додаткову відпустку за 2018 рік не використав (42 доби), 2021 рік не використав (45 діб), за 2022 рік використав частково (невикористана частина становить 17 діб), за 2023 рік використав не повністю (невикористана частина становить 31 добу), за 2024 рік невикористана відпустка (45 діб), за 2025 рік (8 місяців служби) невикористана відпустка (35 діб).

При звільненні відповідно до наказу від 03.09.2025 №438/ос відповідач2 виплатив позивачу грошову компенсацію за невикористані дні щорічної основної та додаткової відпусток за 2022-2025 роки (а.с.15).

Разом з тим, наказом відповідача2 від 24.09.2025 №474 внесено зміни до наказу від 03.09.2025 №438/ос та наказано виплатити позивачу грошову компенсацію за невикористані дні щорічної основної та додаткової відпусток також за 2018 та 2021 роки.

Факт проведення виплати такої компенсації підтверджується архівною відомістю №1 за період з січня 2025 року по листопад 2025 року (а.с.37).

Отже, суд не вбачає протиправної бездіяльності щодо невиплати позивачу грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки та додаткової відпустки за стаж служби в поліції.

Разом з тим, суд зауважує, що позивач відповідно до посвідчення серії НОМЕР_1 , виданого 09.07.2015, є учасником бойових дій (а.с.13).

Згідно з пунктом 12 частини першої статті 2 Закону України від 22.10.1993 №3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі - Закон №3551-ХІІ) учасникам бойових дій надаються такі пільги, як використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.

Відповідно до статті 16-2 Закону №504/96-ВР, учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначений Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», особам, реабілітованим відповідно до Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років», із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув`язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу, надається додаткова відпустка зі збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.

Таким чином, позивач як учасник бойових дій також має право на отримання додаткової відпустки тривалістю 14 календарних днів, а також грошової компенсації за невикористані дні даної відпустки у разі звільнення.

Проте, ГУНП в Івано-Франківській області не надало суду доказів виплати грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій, при цьому докази використання позивачем даного виду відпустки в матеріалах справи відсутні.

Таким чином, враховуючи ту обставину, що за період з 07.11.2015 по 22.06.2016 та з 11.09.2018 по 31.12.2020 в ГУНП у Волинській області відсутні дані використання позивачем відпусток у зв`язку із знищенням документів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню шляхом визнання протиправною бездіяльності ГУНП в Івано-Франківській щодо не нарахування та невиплати позивачу грошової компенсації за невикористані додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2018, 2021-2025 роки, зобов`язання відповідача нарахувати і виплатити грошову компенсацію за вказану відпустку та про відмову в задоволенні решти позовних вимог.

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають до задоволення частково.

Керуючись статтями 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції у Волинській області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.06.2016 по 22.06.2016 включно.

Зобов`язати Головне управління Національної поліції у Волинській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.06.2016 по 22.06.2016 включно.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2018, 2021-2025 роки.

Зобов`язати Головне управління Національної поліції у Волинській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2018, 2021-2025 роки.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 255 КАС України, та може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , НОМЕР_2 );

Відповідач1: Головне управління Національної поліції у Волинській області (43025, Волинська обл., м.Луцьк, Винниченка, 11, код ЄДРПОУ 40108604);

Відповідач2: Головне управління Національної поліції в Івано-Франківській області (430257, Волинська обл., м.Луцьк, вул.Винниченка, 11, код ЄДРПОУ 40108798)

Головуючий-суддя Н.Б.Плахтій