Рішення від 09 березня 2026 р. у справі №140/15462/25 — Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 березня 2026 року ЛуцькСправа № 140/15462/25

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Смокович В.І., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) звернулася із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі – ГУ ПФУ у Волинській області, відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі – ГУ ПФУ в Харківській області, відповідач 2) про визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ в Харківській області №032450008721 від 12.11.2025 про відмову в переведенні (призначенні) пенсії по втраті годувальника ОСОБА_1 ; зобов`язати ГУ ПФУ у Волинській області перевести ОСОБА_1 з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника - чоловіка ОСОБА_2 , з (дати звернення), з урахуванням розміру пенсії годувальника ОСОБА_2 на момент його смерті, а саме: станом на ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 03.11.2025 ОСОБА_1 звернулася до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою про перехід на пенсію у зв`язку з втратою годувальника відповідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV (далі – Закон №1058-IV).

ГУ ПФУ в Харківській області 12.11.2025 прийнято рішення №032450008721 про відмову в переведенні на пенсію по втраті годувальника у зв`язку із недоцільністю. Дану відмову мотивовано тим, що згідно електронної пенсійної справи годувальника (покійного чоловіка заявниці) ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , до страхового стажу було зараховано періоди трудової діяльності па території російської федерації 03.06.1997 по 06.11.2014 (по періодам). Однак з 01.01.2023 російська федерація припиняє участь в Угоді про гарантії громадян держав- учасниць співдружності Незалежних держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, на осіб, які працювали в росії після 01.01.1992, не поширюються норми Угоди щодо врахування при призначенні пенсії стажу та заробітку в російській федерації. Тож, на підставі цього, без урахування стажу набутого на території російської федерації, страховий стаж годувальника становить 20 років 11 місяців 27 днів - розмір пенсії у зв`язку з втратою годувальника є тотожним розміру пенсії заявниці.

Зауважує, що відповідачем було зараховано стаж і заробітну плату для розрахунку і призначення пенсії покійному годувальнику ОСОБА_2 , ще до повномасштабного вторгнення, а стаж був набутий до війни. Тож перерахунок його стажу (а саме виключення російського стажу) у 2025 році, через 7 років після його смерті є протиправним, а тому просить адміністративний позов задовольнити (арк. спр. 1-5).

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 15.12.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (арк. спр. 24).

Від представника ГУ ПФУ в Харківській області надійшов відзив на позовну заяву від 22.12.2025 №2000-0905-7/203867, у якому проти задоволення позивних вимог заперечує та вказує, що з 01.01.2023 російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, на осіб, які працювали в росії після 01.01.1992, не поширюються норми Угоди щодо врахування при призначенні пенсії стажу та заробітку в російській федерації.

На підставі вищевикладеного, без урахування страхового стажу набутого на території російської федерації, страховий стаж померлого годувальника становить 20 років 11 місяців 27 днів.

Розмір пенсії у зв`язку з втратою годувальника – 2361,00 грн. Розмір пенсії ОСОБА_1 за віком – 2361,00 грн. У зв`язку з недоцільністю переходу на пенсію у зв`язку з втратою годувальника згідно Закону №1058-IV ОСОБА_1 відмовлено в проведенні перерахунку згідно заяви від 03.11.2025 № 3087 (арк. спр. 31-32).

Представник ГУ ПФУ у Волинській області у відзиві від 04.06.2025 позовні вимоги не визнала та свої заперечення мотивувала тим, що відповідач 2 діяв в порядку передбаченому законодавством, обґрунтовано, а тому підстави відсутні для задоволення позовної вимоги.

Окрім того вказує, що належним є відповідач, який дійсно є суб`єктом порушеного, оспорюваного чи невизнаного матеріального право відношення. Належність відповідача визначається, перш за все, за нормами матеріального права. Відтак, неналежним відповідачем є особа, яка не має відповідати за пред`явленим позовом (арк. спр. 35-36).

Інших заяв по суті справи, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України (далі – КАС України) до суду не надходило.

Суд, перевіривши доводи позивача та відповідача 2 у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази на предмет належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємозв`язку доказів у їхній сукупності, встановив такі обставини.

ОСОБА_1 03.11.2025 звернулась до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою про призначення пенсії у зв`язку із втратою годувальника відповідно до Закону №1058-IV.

Пунктом 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі - Порядок №22-1) визначено, що заява на призначення/перерахунок пенсії подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (сервісний центр).

Після реєстрації заяви та сканування документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, та відповідно до пункту 4.3. Порядку №22-1 рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.

Відповідно до пункту 4.2 Порядку розгляд документів, наданих позивачем, провадився за принципом «екстериторіальності» ГУ ПФУ в Харківській області, яким рішенням від 12.11.2025 №032450008721 відмовлено у її призначенні (арк. спр. 9-10).

Зазначене рішення мотивовано тим, що згідно електронної пенсійної справи годувальника, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , до страхового стажу було зараховано періоди трудової діяльності на території російської федерації 03.06.1997 по 06.11.2014 (по періодам).

Оскільки, з 01.01.2023 російська федерація припиняє участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, на осіб, які працювали в росії після 01.01.1992, не поширюються норми Угоди щодо врахування при призначенні пенсії стажу та заробітку в російській федерації.

На підставі вищевикладеного, без урахування страхового стажу набутого на території російської федерації, страховий стаж годувальника становить 20 років 11 місяців 27 днів.

Розмір пенсії у зв`язку з втратою годувальника — 2361,00 грн.

Розмір пенсії ОСОБА_1 за віком - становить — 2361,00 грн.

У зв`язку з недоцільністю переходу на пенсію у зв`язку з втратою годувальника згідно Закону №1058-IV ОСОБА_1 відмовлено в проведенні перерахунку згідно заяви від 03.11.2025 № 3087.

Уважаючи таке рішення щодо відмови у призначенні пенсії за віком протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає таке.

Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частиною першою статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, визначені Законом №1058-IV.

Відповідно до частини першої статті 9 цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Умови призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника визначені статтею 36 Закону №1058-IV, за змістом якої пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається зазначеним у частині другій цієї статті членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності у годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії у разі встановлення III групи інвалідності, а в разі смерті особи, яка виконала функцію донора анатомічних матеріалів людини, пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров`я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), та зазначеним у частині другій цієї статті членам сім`ї особи, якій відповідно до Закону України "Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин" надано правовий статус особи, зниклої безвісти за особливих обставин, - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника. Батьки і чоловік (дружина) померлого, які не були на його утриманні, мають право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника, якщо втратили джерело засобів до існування. Члени сім`ї, які мають право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника: чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли віку 65 років, або пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону; (частина перша, пункт 1 частини другої цієї статті).

Питання, пов`язані з обчисленням розміру пенсії у зв`язку з втратою годувальника, унормовані статтею 37 Закону №1058-IV, якою передбачено, що пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається в розмірі: на одного непрацездатного члена сім`ї - 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника; на двох та більше непрацездатних членів сім`ї - 100 відсотків пенсії за віком померлого годувальника, що розподіляється між ними рівними частками.

Тобто, базовою величиною для визначення розміру пенсії, призначеної у зв`язку з втратою годувальника на підставі правових норм Закону №1058-IV є саме розмір пенсії за віком померлого годувальника.

Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 08.07.2019 у справі №676/6529/15-а та від 21.02.2020 у справі №523/13150/16-а.

Суд встановив, що позивач є непрацездатним членом сім`ї померлого годувальника ОСОБА_2 . При цьому, вказане не заперечується відповідачами по справі.

Одержуючи пенсію за віком, позивач виявила бажання перейти на пенсію у зв`язку з втратою годувальника в розмірі 50% пенсії за віком померлого годувальника, а тому звернулась до територіального органу Пенсійного фонду України із відповідною заявою.

Натомість, заперечуючи право позивача на отримання вказаного виду пенсії, відповідач 2 посилається на те, що до страхового стажу не зараховано періоди роботи померлого годувальника з 03.06.1997 по 06.11.2014 згідно трудової книжки, оскільки з 01.01.2023 російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992.

В цьому контексті суд зазначає, що при вирішенні питання стосовно наявності підстав для призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника, перевірка обґрунтованості прийняття рішення щодо призначення пенсії померлому годувальнику здійснюватися не може. До того ж, за життя померлого годувальника у пенсійного органу не виникало сумнівів щодо правильності визначення розміру його пенсії. Доказів зворотнього відповідачами не надано.

Зважаючи на викладене, а також ураховуючи те, що чинним законодавством не передбачено перевизначення розміру пенсії померлого годувальника, суд приходить висновку, що вказані доводи відповідача є безпідставними та не ґрунтуються на нормах чинного законодавства.

Подібне правозастосування міститься у постанові Верховного Суду від 02.04.2020 року в справі №215/6254/15-а.

Статтею 4 Закону №1058-VI визначено, що законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України та складається поряд з національним законодавством, із міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні. Якщо міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.

Пенсійний фонд України відповідно до покладених на нього завдань здійснює міжнародне співробітництво, забезпечує виконання зобов`язань, узятих за міжнародними договорами України з питань, що належать до його компетенції (підпункт 13 пункту 4 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 280 від 23.07.2014).

Статтею 6 Угоди між Урядом України і урядом російської федерації про трудову діяльність і соціальний захист громадян України та Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн (дата підписання: 14.01.1993) встановлено, що трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв`язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.

При цьому згідно зі статті 7 цієї Угоди питання пенсійного забезпечення регулюються Угодою про гарантії прав громадян держав-учасниць співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 та двосторонніми угодами в цій галузі.

Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 (чинна на момент виникнення спірних правовідносин) поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав-учасниць Угоди (стаття 5).

Згідно з частиною другою статті 6 цієї Угоди для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав-учасниць Угоди враховується трудовий стаж, отриманий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набрання чинності цією Угодою.

При цьому необхідні для пенсійного забезпечення документи, видані в належному порядку на території держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав і держав, що входили до складу СРСР до 01.12.1991, приймаються на території держав-учасниць Співдружності без легалізації (стаття 11 Угоди), а Держави-учасниці Співдружності, у свою чергу, беруть на себе зобов`язання інформувати одна одну про діюче в їхніх державах пенсійне законодавство, наступні його зміни, а також вживати необхідних заходів щодо встановлення обставин, які мають вирішальне значення для визначення права на пенсію та її розміру (стаття 10 Угоди).

З оскаржуваного встановлено, що у період з 03.06.1997 по 06.11.2014 ОСОБА_2 працював на території російської федерації.

Таким чином, до спірних правовідносин поряд з нормами національного законодавства підлягають застосуванню норми міжнародних договорів.

Суд також враховує, що листом Пенсійного фонду України повідомлено, що ОСОБА_2 після перерахунку з 01.10.2017 щомісячно буде отримувати 8 140,61 грн пенсії (арк. спр. 15), що свідчить про первинне врахування періоду його роботи з 30.06.1997 по 06.11.2014 на території російкої федерації та безпідставне виключення вказаних періодів після його смерті.

Суд відхиляє посилання ГУ ПФУ в Харківській області на ту обставину, що з 01.01.2023 російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, позаяк вказане не впливає на чинність Угоди для України до 19.06.2023. Крім того, з урахуванням статті 13 Угоди не зважаючи на вихід України з цього міжнародного договору, пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 18.11.2024 у справі №340/4436/23 та від 28.01.2025 у справі №620/3530/22.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 , будучи дружиною померлого, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 (арк. спр. 11), у зв`язку із втратою джерела засобів до існування та перебуваючи на пенсії за віком на підставі статті 26 Закону №1058-IV, що підтверджується довідкою про доходи позивача №1744 2078 7371 2793 (арк. спр. 14), має право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника, передбачену Законом №1058-IV.

Разом з тим, суд враховує, що відповідачем, як органом, що призначає пенсії, не вимагалось дооформлення поданих позивачем документів для переведення на інший вид пенсії. Тобто позивачем, як суб`єктом звернення, було дотримано всіх визначених законом умов для переведення на пенсію у зв`язку з втратою годувальника.

Суд враховує, що 30.03.2021 набрала чинності постанова правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 №25-1 «Про затвердження Змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України», зареєстрована в Міністерстві юстиції України від 16.03.2021 за № 339/35961 (далі - Постанова №25-1), якою внесені зміни до Порядку №22-1.

Зміни, внесені до Порядку №22-1 на підставі Постанови №25-1, передбачали застосування органами Пенсійного фонду України принципу екстериторіальному при опрацюванні заяв про призначення/перерахунок пенсії з 01.04.2021.

Запроваджена у зв`язку із змінами, внесеними до Порядку №22-1, технологія передбачає опрацювання заяв про призначення/перерахунок пенсії бек-офісами територіальних органів Пенсійного фонду України в порядку черговості надходження таких заяв незалежно від того, де було прийнято заяви та де проживає пенсіонер.

Запровадження принципу екстериторіальності мало на меті досягнення таких результатів: єдиний підхід до застосування пенсійного законодавства; централізована прозора система контролю за діями фахівців, процесів призначення та перерахунку пенсій; мінімізація особистих контактів з громадянами; відв`язка звернень та їх опрацювання від територіального принципу; попередження можливих випадків зволікань у прийнятті рішення, а також оптимізація навантаження на працівників.

Відповідно до пункту 1.1 розділу І Порядку №22-1 заява про призначення пенсії, подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію) через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі - сервісний центр).

Згідно пункту 4.2 розділу ІV Порядку №22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає (перераховує) пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Пунктом 4.3. розділу ІV Порядку №22-1 визначено, що рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.

Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.

За приписами пункту 4.10 розділу ІV Порядку №22-1 після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.

Отже, з огляду на приписи пунктів 4.2, 4.10 розділу ІV Порядку №22-1 належним відповідачем у спірних правовідносинах є ГУ ПФУ в Харківській області, структурний підрозділ якого, визначений за принципом екстериторіальності, розглядав заяву позивача та прийняв рішення про відмову у переведенні та перерахунку пенсії.

ГУ ПФУ у Волинській області не здійснювало розгляд заяви позивача, не приймало рішення про відмову у призначенні пенсії, а тому відсутні правові та фактичні обставини для задоволення щодо нього позовних вимог.

Отже, саме ГУ ПФУ в Харківській області є уповноваженим органом, який має право приймати рішення про призначення позивачу пенсії за віком, а прийнявши таке рішення, має передати електронну пенсійну справу засобами програмного забезпечення до ГУ ПФУ у Волинській області за місцем проживання особи.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

ГУ ПФУ в Харківській області не довів належними та допустимими доказами правомірність свого рішення від 12.11.2025 №032450008721 у зв`язку із чим, таке рішення підлягає скасуванню.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

У пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 05.04.2005).

Отже, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

Оскільки дотримання позивачем інших необхідних умов для призначення даного виду пенсії не є спірним у даній справі, то позовні вимог в частині зобов`язання пенсійний орган призначити та виплачувати позивачу пенсію у зв`язку з втратою годувальника відповідно до Закону №1058-IV також підлягає задоволенню.

Враховуючи вищенаведене, оскільки інших підстав для відмови у переведенні позивача на пенсію у зв`язку з втратою годувальника відповідачем не наведено і судом не встановлено, а наведені визнано протиправними суд, виходячи із наданих частиною другою статті 245 КАС України повноважень, у даній справі дійшов висновку про часткове задоволення позову шляхом визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ в Харківській області від 12.11.2025 №032450008721 про відмову ОСОБА_1 в переході на пенсію у зв`язку з втратою годувальника та зобов`язати ГУ ПФУ в Харківській області перевести ОСОБА_1 з пенсії за віком на пенсію у зв`язку з втратою годувальника ОСОБА_2 з 03.11.2025, з урахуванням розміру пенсії годувальника ОСОБА_2 на момент його смерті, а саме станом на ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно із частинами першою, третьою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд виходить із того, що часткове задоволення позовних вимог зумовлене обрання судом ефективного способу захисту порушених прав, свобод та інтересів позивача протиправними діями/рішення відповідача 2.

Відтак, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 2 необхідно стягнути судовий збір в сумі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок), який сплачений відповідно до квитанції від 03.12.2025 №2.429961785.1 (арк. спр. 6).

Керуючись статтями 2, 72-77, 90, 139, 241-246, 255, 257, 260, 262, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43010, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, будинок 6, ідентифікаційний код юридичної особи 13358826), Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (41022, Харківська область, місто Харків, майдан Свободи, Держпром, 3 під`їзд, 2 поверх, ідентифікаційний код юридичної особи 14099344) про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 12 листопада 2025 року №032450008721 про відмову ОСОБА_1 в переході на пенсію у зв`язку з втратою годувальника.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області перевести ОСОБА_1 з пенсії за віком на пенсію у зв`язку з втратою годувальника ОСОБА_2 з 03 листопада 2025 року, з урахуванням розміру пенсії годувальника ОСОБА_2 на момент його смерті, а саме станом на ІНФОРМАЦІЯ_2 .

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області судовий збір в сумі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Суддя В.І. Смокович