Постанова від 09 березня 2026 р. у справі №2/2218/8389/11 — Хмельницький апеляційний суд

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 березня 2026 року

м. Хмельницький

Справа № 2/2218/8389/11

Провадження № 22-ц/820/502/26

Хмельницький апеляційний суд у складі колегії

суддів судової палати з розгляду цивільних справ

Ярмолюка О.І. (суддя-доповідач), Грох Л.М., Янчук Т.О.,

секретар судового засідання Шевчук Ю.Г.,

з участю стягувачки ОСОБА_1 ,

представниці стягувачки Площинської А.О.,

боржника ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за скаргою ОСОБА_2 на рішення та дії державного виконавця за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 9 грудня 2025 року,

встановив:

1.Описова частина

Короткий зміст вимог скарги

У вересні 2025 року ОСОБА_2 звернувся до суду зі скаргою на рішення та дії головного державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби у місті Хмельницькому Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Дяка О.М. (далі – державний виконавець).

ОСОБА_2 зазначив, що він є боржником у виконавчому провадженні №77104330 про стягнення на користь ОСОБА_1 аліментів на дитину. 31 липня 2025 року державний виконавець виніс постанову про оголошення в розшук належного йому автомобіля ТОYОТА, реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN/номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_2 . Ця постанова є незаконною, оскільки заявник є особою з обмеженими фізичними можливостями та доглядає за пристарілою матір`ю, водночас автомобіль є єдиним засобом його пересування. Арешт на автомобіль порушує право заявника на соціальний та медичний захист і завдає прямої шкоди його здоров`ю.

За таких обставин ОСОБА_2 просив суд: визнати незаконною та скасувати постанову державного виконавця від 31 липня 2025 року про арешт і розшук належного йому автомобіля ТОYОТА, реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN/номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_2 ; зобов`язати державного виконавця припинити розшук автомобіля; визнати дії державного виконавця незаконними в частині, що порушує його конституційні права.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 9 грудня 2025 року в задоволенні скарги ОСОБА_2 відмовлено.

Суд керувався тим, що рішення та дії державного виконавця у виконавчому провадженні №77104330 були прийняті та вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця, а тому підстави для визнання незаконними постанов про арешт і розшук автомобіля відсутні.

Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення скарги посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_2 є особою з обмеженими фізичними можливостями та доглядає за пристарілою матір`ю, водночас автомобіль є єдиним засобом його пересування. Арешт на автомобіль позбавляє його можливості здійснювати догляд за матір`ю, створює надмірний та необґрунтований тягар, порушує принцип пропорційності та розумності. Суд першої інстанції не з`ясував усі обставини справи, не застосував правильно норми чинного законодавства, не дав належної оцінки зібраним доказам і дійшов помилкового висновку про необґрунтованість скарги.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

У відзивах на апеляційну скаргу ОСОБА_1 і Другий відділ державної виконавчої служби у місті Хмельницькому Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України просять апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін, вказавши на її законність та обґрунтованість.

2.Мотивувальна частина

Позиція суду апеляційної інстанції

Відповідно до статті 375 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши учасників судового процесу та дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Встановлені судами першої та апеляційної інстанції обставини

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 26 січня 2012 року у справі №2/2218/753/12 стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі частини всіх видів його доходу, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 29 листопада 2011 року і до досягнення дитиною повноліття.

На підставі ухвали від 16 січня 2025 року Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області 5 лютого 2025 року видав дублікат виконавчого листа щодо стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання дочки ОСОБА_3 , який перебуває на виконанні у Другому відділі державної виконавчої служби у місті Хмельницькому Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (виконавче провадження №77104330).

ОСОБА_2 допустив заборгованість за аліментами: станом на 1 травня 2025 року – 253 863 грн 63 коп., станом на 31 липня 2025 року – 253 869 грн 63 коп.

Постановою державного виконавця від 1 травня 2025 року накладено арешт на автомобіль ТОYОТА, реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN/номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_2 , що належить боржнику ОСОБА_2 , а постановою державного виконавця від 31 липня 2025 року оголошено розшук цього автомобіля.

Станом на 17 листопада 2025 року заборгованість ОСОБА_2 за аліментами склала 268 572 грн 88 коп.

Мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції

Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до статті 1 Закону України від 2 червня 2016 року №1404-VІІІ «Про виконавче провадження» (далі – Закон №1404-VІІІ) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі – рішення) – сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За змістом статті 10 Закону №1404-VІІІ заходами примусового виконання рішень, зокрема, є звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами ; інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

В силу статті 18 Закону №1404-VІІІ виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом;

Частиною першою статті 48 Закону №1404-VIII унормовано, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації (пред`явленні електронних грошей до погашення в обмін на кошти, що перераховуються на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця). Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

Згідно з частиною першою статті 55 Закону №1404-VIII не допускається звернення стягнення на об`єкт довірчої власності за зобов`язаннями довірчого власника, а також на майно, зазначене в Додатку до цього Закону.

Із Переліку майна, на яке не може бути звернене стягнення за виконавчими документами (додаток до Закону №1404-VIII) слідує, що стягнення за виконавчими документами не може бути звернено на таке майно, що належить боржникові – фізичній особі на праві власності або є його часткою у спільній власності, необхідне для боржника, членів його сім`ї та осіб, які перебувають на його утриманні (крім майна та речей, що належать до предметів мистецтва, колекціонування та антикваріату, дорогоцінних металів та дорогоцінного, напівдорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення в сировині, необробленому та обробленому вигляді (виробах). Зокрема до такого майна належать допоміжні засоби реабілітації, що забезпечують компенсацію або усунення стійких обмежень життєдіяльності людей з інвалідністю та інших категорій осіб, автомобіль, яким відповідно до закону за медичними показаннями забезпечена людина з інвалідністю безоплатно або на пільгових умовах.

Як передбачено частиною третьою статті 36 Закону №1404-VIII, у разі необхідності розшуку транспортного засобу боржника виконавець виносить постанову про такий розшук, яка є обов`язковою для виконання поліцією.

Статтею 447 ЦПК України визначено, що судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції. Суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому цим розділом.

Відповідно до частини першої статті 448 ЦПК України скарга подається стороною виконавчого провадження до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

В силу статті 451 ЦПК України слідує, що за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд скасовує оскаржувані рішення та визнає оскаржувані дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими до виконання на всій території України.

У порядку примусового виконання рішень державний виконавець вправі накладати арешт на майно боржника, в тому числі на автомобіль, та оголосити його розшук, якщо такий автомобіль не включений до переліку майна, на яке не може бути звернене стягнення за виконавчими документами. Про арешт і розшук автомобіля боржника державний виконавець виносить постанови.

Зібрані докази вказують на те, що ОСОБА_2 не виконує рішення суду про стягнення з нього на користь ОСОБА_1 аліментів на дитину, внаслідок чого виникла заборгованість за аліментами у значному розмірі.

ОСОБА_2 є власником автомобіля ТОYОТА, реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN/номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_2 , на який може бути звернено стягнення. На вимогу державного виконавця від 31 липня 2025 року №82198/25.17-42 ОСОБА_2 не надав автомобіль для його опису та арешту. Наразі місцезнаходження автомобіля не відоме.

Встановивши зазначені обставини, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що рішення та дії державного виконавця про арешт і розшук автомобіля були прийняті та вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця, внаслідок чого скарга ОСОБА_2 не підлягає задоволенню.

Погіршення стану здоров`я ОСОБА_2 та перебування на його утриманні матері літнього віку не свідчить про неправомірність рішень і дій державного виконавця.

Суд першої інстанції з`ясував усі обставини справи, а його висновки відповідають цим обставинам. Також суд правильно визначився з правовими нормами, які регулюють спірні правовідносини. Доводи апеляційної скарги про порушення судом норм процесуального та матеріального права є безпідставними.

3. Висновки суду апеляційної інстанції

Ухвала суду першої інстанції постановлена з додержанням вимог закону, а тому підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись статтями 374, 375, 381, 382, 384, 389, 390 ЦПК України,

ухвалив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 9 грудня 2025 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 11 березня 2026 року.

Судді: О.І. Ярмолюк

Л.М. Грох

Т.О. Янчук

Головуючий у першій інстанції – Мазурок О.В.

Доповідач – Ярмолюк О.І. Категорія 50