Рішення від 11 березня 2026 р. у справі №482/1631/25 — Новоодеський районний суд Миколаївської області

12.03.2026

Справа № 482/1631/25

Номер провадження 2/482/38/2026

РІШЕННЯ

Іменем України

12 березня 2026 року місто Нова Одеса

Новоодеський районний суд Миколаївської області в складі головуючого судді Кічули В.М., за участю секретаря судового засідання Алєксєєнко В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження в залі суду в м. Нова Одеса цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

встановив:

Позивач товариство з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Позовна заява обґрунтована тим, що 03.01.2024 року між товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено договір позики № 76143738, шляхом обміну електронними повідомленнями та підписаним у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», за яким відповідач отримав кредит у розмірі 12000,00 грн., строком на 30 днів, з процентною ставкою 2,5 % в день.

22.05.2024 року між товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та товариством з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» було укладено договір факторингу № 01.02-14/24, за умовами якого до товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» перейшло право вимоги до боржників, в тому числі, до ОСОБА_1 за вказаним вище договором.

Посилаючись на те, що всупереч умовам кредитного договору відповідач не виконав взятих на себе зобов`язань, у зв`язку із чим, станом на 18.06.2025 року, у нього утворилася заборгованість в сумі 48000,00 грн., з яких 12000,00 грн. – заборгованість за основним боргом та 36000,00 грн. – заборгованість по відсоткам, яку позивач просив суд стягнути з відповідача.

В свою чергу 30.10.2025 року відповідачем було подано до суду відзив на позовну заяву, в якому він також просив про поновлення строку на його подачу, посилаючись при цьому на те, що ним було отримано ухвалу про відкриття провадження у справі лише 29.10.2025 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 127 ЦПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Враховуючи викладене, з метою повного та об`єктивного розгляду справи суд вважає за необхідне поновити відповідачу строк на подання відзиву на позовну заяву.

Так, у своєму відзиві на позовну заяву ОСОБА_1 вказує, що долучений до позовної заяви витяг з реєстру боржників до договору факторингу не відповідає номеру договору факторингу, вказаному в позові.

Також звертає увагу на те, що позивачем не надано доказів, які б підтверджували факт підписання відповідачем кредитного договору; договір укладався в електронній формі, однак умови кредитування не були чітко донесені; сума заборгованості заявлена позивачем включає непропорційно великі відсотки, які є неспіврозмірними із основним боргом; укладений договір не відповідає вимогам Закону України «Про споживче кредитування», в частині прозорості умов, загальної вартості кредиту, річної процентної ставки та повної вартості кредиту для споживача; відповідач не був належним чином повідомлений про зміну кредитора, а тому просив суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, але у позовній заяві просив про розгляд справи за його відсутності, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

Відповідач у судове засідання не з`явився, але у своєму відзиві на позовну заяву просив про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Вивчивши доводи позову, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

03.01.2024 року між товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено договір позики (на умовах повернення позики в кінці строку позики) № 76143738, за яким відповідач отримав кредит у розмірі 12000,00 грн. (п. 2.1 Договору), строком на 30 днів (п. 2.2 Договору), з процентною ставкою 2,5 % в день (п. 2.3 Договору).

Пунктом 1 Договору встановлено, що за цим Договором позикодавець зобов`язується передати позичальнику у власність грошові кошти, на погоджений умовами договору строк, шляхом їх перерахування на банківський рахунок позичальника із використанням реквізитів електронного платіжного засобу позичальника, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково, та сплатити позикодавцю плату (проценти) від суми позики.

Відповідно до п. 3 Договору, позикодавець надає позичальнику детальний перелік складових загальної вартості кредиту у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх супровідних послуг кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб за формою, наведеною в таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, що зазначена у додатку № 1 до Договору, який є його невід`ємною частиною.

Відповідно до п. 4 Договору, проценти за цим договором нараховуються щоденно, включаючи дати отримання та повернення, на залишок позики, виходячи із строку фактичного користування позикою та до повного погашення заборгованості за договором, проте не довше 90 календарних днів зі спливу первісного строку користування позикою, визначеного Договором/додатковими угодами. Товариство на власний розсуд може зупинити нарахування процентів до спливу строку, визначеного у першому реченні цього пункту.

Відповідно до пп. 5.1-5.3 п. 5 Договору, підписанням цього договору позичальник підтверджує, що:

-позичальник ознайомився на сайті https://mycredit.ua/ua/documents-license/ з повною інформацією щодо позикодавця та його послуги, що передбачена ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та нормативно-правовими актами Національного банку України;

-позичальник ознайомився на сайті https://mycredit.ua/ua/documents-license/ з Офіційними правилами програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» (TM «MYCREDIT»), в якій визначені умови застосування зниженої процентної ставки, а також із правилами постійно діючої акції під умовною назвою «OH MY FREEDOM (перша позика 0.01%)» для споживачів фінансових послуг ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» (ТМ «MYCREDIT»);

-позичальник до моменту підписання Договору вивчив цей Договір та Правила надання грошових коштів у позику (на умовах повернення позики в кінці строку позики), що розміщені на сайті https://mycredit.ua/ua/documentslicense/, їх зміст, суть, об`єм зобов`язань Сторін та наслідки укладення цього Договору, йому зрозумілі.

Відповідно до п.п. 24-26 Договору, позичальник ідентифікований та верифікований за допомогою Системи BankID НБУ.

Договір укладено із використанням веб сайту https://mycredit.ua. Сторони узгодили наступний спосіб надсилання (у тому числі повторного) підписаного Договору Позичальнику: примірник Договору надсилається на електронну пошту Позичальника, вказану в Договорі. Примірник Договору також доступний Позичальнику в особистому кабінеті. Засвідчена копія Договору на папері надається Позичальнику за його письмовим зверненням, яке розглядається у порядку та строки, визначені Законом України «Про звернення громадян».

Договір укладений на взаємовигідних умовах, на принципах ст.ст. 6, 627 ЦК України.

Вказаний договір позики, разом із таблицею обчислення загальної вартості кредиту для споживча та реальної річної процентної ставки за договором (додаток № 1 до Договору), підписані відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором BsRxr5zSlg, а паспорт споживчого кредиту електронним підписом одноразовим ідентифікатором i2Fzdy47gN.

Відповідно до розрахунку заборгованості наданого позивачем за період з 03.01.2024 року по 01.05.2024 року (30 днів, визначених в п. 2.2 Договору + 90 днів, визначених п. 4 Договору), станом на 22.05.2024 року, заборгованість відповідача за вказаним кредитним договором складає 48000,00 грн., з яких 12000,00 грн. – заборгованість за основним боргом та 36000,00 грн. – заборгованість по відсотках.

22.05.2024 року між товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та товариством з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» було укладено договір факторингу № 01.02-14/24.

Позивачем долучено до позовної заяви витяг з реєстру боржників до договору факторингу № 01.02-93/24 від 22.05.2024 року, який не відповідає номеру договору факторингу вказаного вище, але містить в собі наступну інформацію: Номер договору позики – 76143738; ПІБ боржника – ОСОБА_1 ; ідентифікаційний номер боржника – НОМЕР_1 ; паспортні дані боржника – НОМЕР_2 ; кількість днів прострочення виконання договірних зобов`язань – 111; загальна сума заборгованості (грн.) – 48000,00; сума заборгованості за тілом (грн.) – 12000,00; сума заборгованості по процентам за користування (грн.) – 36000,00, та ін., що відповідає обставинам справи.

Крім того позивачем додатково подано до суду витяг з реєстру боржників до договору факторингу № 01.02-14/24 від 22.05.2024 року, відповідно до якого до позивача перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за договором № 76143738 на загальну суму 48000,00 грн. (номер у реєстрі 698).

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч. 1 ст. 526 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 527 ЦК України, боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За правилом ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Істотними умовами договору відповідно до ч. 1 статті 638 ЦК України є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону є оригіналом такого документа.

Частиною 1 ст. 1048 ЦК України передбачено, що кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання відсотків встановлюється договором.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Згідно ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Аналізуючи зібрані докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що договір позики № 76143738 від 03.01.2024 року було укладено у спосіб, визначений чинним законодавством України з повним дотриманням вимог щодо їх укладення із зазначенням умов, які жодним чином не порушують вимоги Закону України «Про захист прав споживачів», порядок надання та повнота наданої інформації відповідають вимогам Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.

На підставі зазначеного, керуючись принципом диспозитивності та враховуючи неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позову в частині стягнення з відповідача, згідно умов вказаного договору, заборгованості за тілом кредиту та за нарахованими відсотками, оскільки доказів сплати такої заборгованості або спростування долучених позивачем розрахунків відповідачем не надано, відсотки нараховані у визначений в договорі спосіб та строк, за період з 03.01.2024 року по 01.05.2024 року (30 днів, визначених в п. 2.2 Договору + 90 днів, визначених п. 4 Договору), і за встановленою (базовою) відсотковою ставкою 2,5 %.

Заперечення відповідача спростовуються умовами укладеного з первинним кредитором ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 договором позики № 76143738 від 03.01.2024 року та доданими до позову документами. Зокрема, факт переходу до позивача права вимоги за вищевказаним кредитним договором підтверджується договором факторингу № 01.02-14/24 від 22.05.2024 року та витягом з реєстру боржників до нього, за якими до позивача перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за договором № 76143738 на загальну суму 48000,00 грн. (номер у реєстрі 698); вказаний договір позики, разом із таблицею обчислення загальної вартості кредиту для споживча та реальної річної процентної ставки за договором (додаток № 1 до Договору), підписані відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором BsRxr5zSlg, а паспорт споживчого кредиту електронним підписом одноразовим ідентифікатором i2Fzdy47gN, що відповідає вимогам ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», при цьому позичальник ідентифікований та верифікований за допомогою Системи BankID НБУ (п.п. 24-26 Договору); відповідно до пп. 5.1-5.3 п. 5 Договору позичальник до моменту підписання Договору вивчив цей Договір та Правила надання грошових коштів у позику та підтвердив, що їх зміст, суть, об`єм зобов`язань сторін та наслідки укладення цього Договору, йому зрозумілі; заперечення щодо суми заборгованості, яка на думку відповідача, включає непропорційно великі відсотки, які є неспіврозмірними із основним боргом, суд не приймає, оскільки умови укладеного між сторонами договору є чіткими та зрозумілими, відповідають вимогам закону, а відповідач підписавши вказаний договір - погодився з його умовами; не повідомлення відповідача про зміну кредитора не є підставою для відмови у позові, оскільки відповідач вправі був виконати свої зобов`язання первинному кредитору ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», що вважалося би належним виконанням, однак доказів сплати боргу до суду не надав.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені позивачем судові витрати по судовому збору у розмірі 2422,40 грн.

Керуючись ст. ст. 12, 76, 141, 259, 264, 265, 273, 280-289 ЦПК України, суд,-

ухвалив:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» (ЄДРПОУ 37616221, адреса: 03124, м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, 6) 48000,00 (сорок вісім тисяч) грн. заборгованості за договором позики № 76143738 від 03.01.2024 року, з яких 12000,00 грн. заборгованості за основним боргом та 36000,00 грн. заборгованості за відсотками.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) 2422,40 (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 копійок) грн. судового збору.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Головуючий суддя В.М. Кічула